Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 159/7739/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.12.2023.
Дата набрання законної сили: 13.12.2023
Номер судового провадження: 61-7371ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		                                                             
		 
		ПОСТАНОВА                                                                            
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 грудня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 159/7739/21
		 
		 
		провадження № 61-7371св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), 
		Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Опорний освітній заклад «Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - гімназія» смт Голоби», яке перейменовано в Голобський ліцей Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області,
		третя особа - гуманітарний відділ  виконавчого комітету Голобської селищної ради,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Голобського ліцею Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 лютого 2022 року у складі судді Лесика В. О. та постанову Волинського апеляційного суду від 27 березня 2023 року у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У грудні 2021 року  ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Опорного освітнього закладу «Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - гімназія» смт Голоби» (далі - навчальний заклад), третя особа - гуманітарний відділ виконавчого комітету Голобської селищної ради, про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення невиплаченої заробітної плати.
		 
		Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 з 1994 року працює учителем хімії в цьому навчальному закладі.
		 
		Наказом директора навчального закладу від 05 листопада 2021 року 
		№ 145/к/тр позивачку відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Підставою відсторонення зазначено повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 28 жовтня 2021 року № 168.
		 
		Вважала цей наказ відповідача незаконним і таким, що суперечить трудовому, цивільному та медичному законодавству. По своїй суті вакцинація/невакцинація від COVID-19 не є медичним оглядом та 
		є добровільною для усіх груп населення, у тому числі професійних. Відповідач фактично обмежив її конституційне право на працю, що неприпустимо 
		та є дискримінацією, адже жодної законодавчої вимоги про обов`язок працівника сфери освіти вакцинуватися проти коронавірусної хвороби на цей час немає, зміни до статті 46 КЗпП України щодо надання роботодавцю права відстороняти від роботи з підстав відсутності у працівника вакцинації проти COVID-19 не вносилися. Конституційний Суд України у рішенні від 28 серпня 2020 року № 10 вказав, що обмеження конституційних прав може встановлюватися виключно законом, а встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України. Наказ Міністерства охорони здоров?я України та постанова Кабінету Міністрів України, на які відповідач посилається в оспорюваному наказі, 
		є підзаконними нормативними актами, тому їх норми не спроможні обмежувати конституційні права особи.
		 
		ОСОБА_1 просила визнати незаконним і скасувати наказ навчального закладу від 05 листопада 2021 року № 145/к/тр про відсторонення від роботи, зобов`язати відповідача виплатити невиплачену за час відсторонення заробітну плату.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 
		22 лютого 2022 року позовні вимоги задоволено.
		Скасовано наказ директора Опорного освітнього закладу «Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - гімназія» 
		смт Голоби» від 05 листопада 2021 року № 145/к/тр про відсторонення ОСОБА_1 від роботи.
		 
		Допущено ОСОБА_1 до роботи на посаді вчителя хімії.
		 
		Зобов`язано Опорний освітній заклад «Навчально-виховний комплекс «Загально-освітня школа І-ІІІ ступенів - гімназія» смт Голоби» нарахувати 
		і виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи за період з 08 листопада 2021 року по день допуску до роботи.
		 
		Допущено до негайного виконання судове рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць.
		 
		Стягнено з Опорного освітнього закладу «Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - гімназія» смт Голоби» на користь ОСОБА_1 908,00 грн судового збору.
		 
		Рішення суду мотивоване тим, що відсторонення позивачки від роботи проведено з порушенням норм чинного законодавства.
		 
		Постановою Волинського апеляційного суду від 27 березня 2023 року апеляційну скаргу Опорного освітнього закладу «Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - гімназія» смт Голоби» задоволено частково.
		 
		Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 лютого 2022 року в частині вирішення питання про заробітну плату скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким стягнено з Опорного освітнього закладу «Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа 
		І-ІІІ ступенів - гімназія» смт Голоби» на користь ОСОБА_1 
		58 970,30 грн середнього заробітку за час відсторонення від роботи за період з 08 листопада 2021 року до 05 березня 2022 року.
		 
		В іншій частині рішення суду залишено без змін.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про заробітну плату та увалюючи в цій частині нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що узв`язку із зупиненням дії наказу Міністерства охорони здоров?я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 внаслідок введення воєнного стану на території України наказом директора навчального закладу від 07 березня 2022 року № 43/к/тр зупинено дію наказу від 05 листопада 2021 року № 145 про відсторонення від роботи ОСОБА_1 
		і з 07 березня 2022 року її допущено до роботи, а тому середній заробіток за час відсторонення від роботи підлягає стягненню за період з 08 листопада 2021 року до 05 березня 2022 року.
		 
		В іншій частині апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		12 травня 2023 року Голобський ліцей Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 лютого 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 27 березня 2023 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що приймаючи оскаржувані судові рішення, суди не дотримали норм законодавства, не надали оцінки доводам, які мають значення для справи, зробили висновки, які не відповідають матеріалам справи. Відповідач вжив ряд заходів, щоб довести до відома позивачці інформацію про те, що вона як працівник закладу освіти підлягає обов?язковій вакцинації проти COVID-19, а в разі ухилення чи відмови буде відсторонена від роботи у встановленому законом порядку. Заявник вказує, що позивачка веде уроки у класах, де навчаються діти з особливими потребами. Відсторонення її від роботи було проведено задля безпеки дітей. Порядку дистанційної форми навчання врегульовано не було, крім того, таке викладання неможливе, оскільки за таких обставин буде відсутній нагляд за дітьми, що не буде відповідати інтересам дітей, які насамперед підлягають урахуванню при організації освітнього процесу.
		 
		Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції 
		в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 
		2021 року у справі № 910/10011/19, від 19 січня 2021 року у справі 
		№ 916/1415/19, від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21, постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		 
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		 
		Рух касаційної скарги та матеріалів справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Ковельського міськрайонного суду Волинської області.
		 
		Зупинено виконання постанови Волинського апеляційного суду від 27 березня 2023 року в частині стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи в частині, крім стягнення заробітної плати за один місяць, до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
		 
		01 серпня 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи 
		у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Фактичні обставини справи 
		 
		ОСОБА_1 працює вчителем хімії в Опорному освітньому закладі «Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - гімназія» смт Голоби».
		 
		28 жовтня 2021 року ОСОБА_1 ознайомлено із письмовим повідомленням директора навчального закладу про необхідність обов`язкового щеплення проти COVID-19.
		 
		У повідомленні зазначено, що оскільки з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щеплення проти COVID-19 є обов`язковим для працівників їх закладу, позивачці необхідно до 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання для такого щеплення.
		 
		05 листопада 2021 року директор навчального закладу видав наказ 
		№ 145/к/тр, згідно з яким ОСОБА_1 відсторонено від роботи 
		з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати, з яким позивачка ознайомилася та не погодилася. 
		 
		Рішенням Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області восьмого скликання від 21 січня 2022 року № 12/7 перейменовано Опорний освітній заклад «Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - гімназія» смт Голоби» у Голобський ліцей Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Оскаржувані судові рішення не відповідають зазначеним вимогам закону.
		 
		Щодо проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 відповідно до закону
		 
		Відповідно до статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
		 
		У пунктах а, б статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.
		 
		Частиною шостою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» також передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
		 
		Згідно з частиною сьомою цієї статті відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
		 
		Відповідно до пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» в редакції з урахуванням змін, що набрали чинності 26 жовтня 2021 року, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій слід забезпечити:
		 
		1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 
		04 жовтня 2021 року № 2153;
		 
		2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти 
		COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.
		 
		Відповідно до підпункту 1 пункту 41-6 вказаної постанови Кабінету Міністрів України, керівник державного органу (державної служби), керівник підприємства, установи та організації також має прийняти рішення про повідомлення працівників про проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Таке повідомлення має містити усю необхідну інформацію, необхідну для проведення обов`язкових щеплень (наприклад, посилання на нормативно-правові акти, на підставі яких проводиться обов`язкове щеплення працівників; прохання надати у визначений строк документи, які підтверджуватимуть проходження повного курсу вакцинації проти COVID-19 або першого етапу вакцинації (одна доза), або надати медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти 
		COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; дата, час та місце проведення обов`язкового профілактичного щеплення, якщо роботодавець вирішив організувати проведення такого щеплення; наслідки відмови або ухилення від обов`язкового профілактичного щеплення тощо).
		 
		Повідомлення про обов`язкове щеплення проти COVID-19 може бути доведено до відома усіх працівників, наприклад, у письмовому вигляді з проставленням підпису працівника про ознайомлення з таким повідомленням тощо.
		 
		З огляду на викладене, можна дійти висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення. Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від нього мають бути належно підтвердженими.
		 
		У справі, яка переглядається, установлено, що відповідно до повідомлення Опорного освітнього закладу «Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - гімназія» смт Голоби» від 28 жовтня 2021 року № 168/01-31, до відома працівників навчального закладу було доведено наказ Міністерства охорони здоров?я України від 04 жовтня 
		2021 року № 2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» та запропоновано до 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання. Також попереджено, що якщо до 
		05 листопада 2021 року не буде надано одного із зазначених документів, 
		08 листопада 2021 року така особа буде відсторонена від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».
		 
		Згідно з актом від 28 жовтня 2021 року ОСОБА_1 відмовилася від ознайомлення із вказаним повідомленням.
		 
		Згідно з наказом директора навчального закладу від 05 листопада 2021 року № 145/к/тр ОСОБА_1 відсторонено з 08 листопада 2021 року від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення проти COVID-19.
		 
		Щодо відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі закону
		 
		Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:
		 
		- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;
		 
		- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
		 
		- в інших випадках, передбачених законодавством.
		 
		Згідно з пунктами «б», «г» статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі - Закон № 2801-XII) громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
		 
		Закон № 1645-ІІІ визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
		 
		Згідно зі статтею 1 Закону № 1645-ІІІ протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
		 
		Стаття 11 цього Закону визначає, що організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
		 
		Частиною першою статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу 
		є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
		 
		Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
		 
		Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
		 
		У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
		 
		Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику 
		у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четверта статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
		 
		Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (речення перше частини шостої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
		 
		Згідно з Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 
		2015 року № 267 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90) (далі - Положення про МОЗ), МОЗ є головним органом 
		у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.
		 
		Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, 
		є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 зазначеного Положення).
		 
		Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього Переліку увійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
		 
		Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 доповнено постанову Кабінету Міністрів України № 1236 новим пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:
		 
		1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;
		 
		2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;
		 
		3) взяття до відома, що:
		 
		- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;
		 
		- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;
		 
		- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
		 
		Питання відсторонення від роботи додатково регламентовано Законом України «Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення» (далі - Закон № 4004-XII) та Інструкцією про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, що затверджена наказом МОЗ від 14 квітня 1995 року № 66 (далі - Інструкція 
		№ 66).
		 
		Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 66 з урахуванням змін, внесених наказом МОЗ від 30 серпня 2011 року № 544, подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності - це письмовий організаційно-розпорядчий документ Державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов`язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.
		 
		Згідно з підпунктом 1.2.5 пункту 1.2 Інструкції № 66 особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються громадяни та неповнолітні діти, а також окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 59, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1159/19897.
		 
		Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 66 право внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності надано головному державному санітарному лікарю України, його заступникам, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державного управління справами, Служби безпеки України та їх заступникам, іншим головним державним санітарним лікарям та їх заступникам, а також іншим посадовим особам Державної санітарно-епідеміологічної служби, що уповноважені на те керівниками відповідних служб.
		 
		Пунктом 2.5 Інструкції № 66 визначено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складають у двох примірниках, один з яких направляється роботодавцю, що зобов`язаний забезпечити його виконання, 
		а другий зберігається у посадової особи, яка внесла подання. Подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складається за формою згідно з додатком 1 до цієї Інструкції.
		 
		Згідно з пунктом 2.7 Інструкції № 66 термін, на який відсторонюється особа, залежить від епідеміологічних показань та встановлюється згідно з додатком № 2 до цієї Інструкції.
		 
		Велика Палата Верховного Суду наголосила, що положення абзацу шостого частини першої статті 7 Закону № 4004-XII та Інструкції № 66 не охоплюють порядок відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою чи ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень для запобігання захворюванню на COVID-19. Обов`язки роботодавців щодо забезпечення епідеміологічного благополуччя населення визначені не тільки Законом 
		№ 4004-XII. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року 
		№ 1096 передбачено, що відсторонення працівників у межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ і частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу».
		 
		Отже, відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Норми законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявлених за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника (див. пункт 11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі 
		№ 130/3548/21).
		 
		З огляду на зазначене відмова або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 є підставою для відсторонення від роботи працівників, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153. Як виняток, невакцинований працівник може бути допущений до роботи, якщо надасть роботодавцю медичний висновок про наявність абсолютних протипоказань для вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.
		 
		При цьому саме працівник має надати роботодавцю документи, які підтверджуватимуть проходження повного курсу вакцинації проти COVID-19 або першого етапу вакцинації (одна доза), або медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.
		 
		У справі, яка переглядається, встановлено, що позивачка не надала роботодавцю документів на підтвердження наявності профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання для вакцинації проти COVID-19. Водночас було доведено до відома позивачці інформацію про необхідність надання роботодавцеві підтверджень проведення профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідки щодо абсолютних протипоказань для вакцинації.
		 
		За таких обставин Верховний Суд, керуючись положеннями статті 46 КЗпП України, статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 та наказу МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153, що є нормативно-правовою підставою для відсторонення працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, дійшов висновку, що відсутність підтвердження факту проходження працівником обов`язкового щеплення та відсутність медичного висновку про наявність протипоказань для вакцинації є підставою для його відсторонення.
		 
		Чи було відсторонення позивачки від роботи нагально необхідним 
		і пропорційним легітимній меті втручання в її право на повагу до приватного життя
		 
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) втручання вважатиметься «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення легітимної мети, якщо воно відповідає «нагальній суспільній необхідності» та є пропорційним цій меті, тобто дозволяє її досягнути найменш обтяжливими для людини засобами. З огляду на це в кожній конкретній ситуації треба з`ясовувати, наскільки захід втручання у відповідне право був виправданим.
		 
		Нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.
		 
		Відповідно до Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік 
		№ 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до нього Перелік № 2153 не містить.
		 
		Відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її 
		в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.
		 
		У справі, яка переглядається, установлено, що ОСОБА_1 працює 
		у Опорному освітньому закладі «Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - гімназія» смт Голоби», яке перейменовано у Глобський ліцей Глобської селищної ради Ковельського району Волинської області,на посаді вчителя хімії, та вона належала до переліку тих працівників, які підлягали обов`язковому профілактичному щепленню від COVID-19.
		 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зауважила, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку 
		№ 2153, а й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:
		 
		- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);
		 
		- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;
		 
		- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;
		 
		- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.
		 
		Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів.
		 
		У справі, яка переглядається, індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення зі збереженням обсягу права на працю, в тому числі на заробітну плату, відпочинок та соціальний захист, протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, в тому числі осіб (дітей), які здобувають освіту в цьому навчальному закладі і мають право на безпечний освітній процес та відповідно до чинного законодавства не підлягають вакцинації, інших працівників цього ж навчального закладу, які зробили у встановленому державою порядку щеплення. У разі встановлення такого балансу досягається мета: загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров`я, що гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України.
		 
		Держава, встановивши обов`язковість щеплень для певних категорій працівників, зокрема працівників закладів освіти, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі і нещепленого працівника.
		 
		Колегія суддів зазначає, що відмова від вакцинації є правом особи, але, як 
		і будь-яке право, в деяких ситуаціях воно може бути обмежено. 
		 
		Обмеження прав може відбуватися в інтересах держави і суспільства 
		і обумовлено, насамперед, необхідністю поваги таких само прав і свобод інших людей, а також необхідністю нормального функціонування суспільства
		і держави.
		 
		Об`єктивно оцінюючи загрозу, яку потенційно може нести невакцинований працівник, Верховний Суд дійшов висновку, що таке індивідуальне обмеження, а саме: тимчасове відсторонення невакцинованого працівника, відповідає загальновизнаному пріоритету захисту здоров`я суспільства від серйозних загроз, пов`язаних із поширенням на території України COVID-19.
		 
		Надавши оцінку індивідуальним особливостям виконуваних позивачкою трудових обов`язків, зокрема врахувавши об`єктивну необхідність під час їх виконання особисто контактувати з дітьми, які здобувають освіту 
		в навчальному закладі де працює позивачка, Верховний Суд дійшов висновку про те, що застосування до ОСОБА_1 передбачених Переліком № 2153 та Законом № 1645-ІІІ заходів є пропорційним меті охорони здоров?я дітей та самої позивачки.
		 
		Подібний висновок зроблено в постанові Верховного Суду від 19 липня 
		2023 року у справі № 127/33810/21 (провадження № 61-4961св23).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		 
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржені рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення про відмову 
		у задоволенні позову.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		За таких обставин судові витрати, понесені Голобським ліцеєм Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області, в розмірі 
		1 362,00 грн на сплату судового збору за подання апеляційної скарги та 3 632,00 грн - за подання касаційної скарги, а всього 4 994,00 грн слід стягнути з ОСОБА_1 на користь навчального закладу.
		 
		Керуючись статтями 141, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд 
		у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Голобського ліцею Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області задовольнити.
		 
		Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 лютого 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 27 березня 
		2023 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення.
		 
		У задоволенні позову  ОСОБА_1 до Опорного освітнього закладу «Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа 
		І-ІІІ ступенів - гімназія» смт Голоби», який перейменований в Голобський ліцей Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області, третя особа - гуманітарний відділ виконавчого комітету Голобської селищної ради, про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення невиплаченої заробітної плати відмовити.
		 
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Голобського ліцею Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області 
		4 994,00 грн судових витрат, понесених у зв?язку з переглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
		 
		З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 лютого 
		2022 року та постанова Волинського апеляційного суду від 27 березня 
		2023 рокувтрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська    Судді: А. Ю. Зайцев     Є. В. Коротенко     В. М. Коротун     М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...