Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/654/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 19.12.2023. Зареєстровано: 20.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 21.12.2023.
Дата набрання законної сили: 14.12.2023
Номер судового провадження: 22-ц/814/2777/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Справа № 554/654/22  Номер провадження 22-ц/814/2777/23Головуючий у 1-й інстанції Гольник Л.В.  Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 грудня 2023 року м. Полтава
		Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		Головуючого судді Панченка О.О.,
		суддів Абрамова П.С., Пікуля В.П.
		при секретарі Філоненко О.В.
		за участю представників відповідачів: Державної казначейської служби України у Полтавській області  Ткаченко А.М., ГУНП в Донецькій області  Гетьманенко О.П., Донецької обласної прокуратури  Смертенюка Д.В;
		позивача  ОСОБА_1 
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні узалі судув режимівідеоконференції цивільну справу за апеляційними скаргами Державної казначейської служби України, Донецької обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 грудня 2022 року, ухвалене у складі головуючого судді Гольник Л.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Донецької обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду,-
		В С Т А Н О В И В :
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Зміст позовних вимог
		У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України, в якій просив стягнути з Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури ісуду на свою користь 20 041 660 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів досудового розслідування, прокуратури та суду, та судові витрати.
		В обґрунтування позову посилається на те, що 27.05.2008 року він був незаконно затриманий працівниками міліції та в період з 12.00 год. 27.05.2008 року до 19:52 год. 28.05.2008 року протиправно утримувався у приміщенні Волноваського РВ ГУМВС України в Донецькій області, а працівники міліції вказаного райвідділу, застосовуючи тортури (удари руками, ногами у різні частини його тіла, використання кайданок для болісного стиснення зап`ясть рук, удушення поліетиленовим пакетом, надітим на голову, та ураження органів тіла електричним струмом) спричинили чисельні тілесні ушкодження, примушуючи зізнатись в особливо тяжкому злочині, якого він не скоював.
		Зазначені обставини стосовно нього були встановлені рішенням ЄСПЛ у справі №34199/09 від 19.06.2019 року, яким встановлено порушення пункту 1 статті 5 Конвенції стосовно права на свободу та особисту недоторканість; статті 3 Конвенції шодо заборони катування та те, що заявника було піддано катуванню, що порушило статтю 3 Конвенції; стягнуто на користь заявника 25 000 євро. Вказане рішення виконано Державою Україна.
		28.05.2008 року слідчим СВ Волноваського PB ГУМВС України в Донецькій області Шагєєвим O.P. у період з 19.52 год. до 20.12 год. відносно позивача складено протокол про затримання за підозрою у скоєнні злочину передбаченого п. 4 ч. 2ст. 115 КК України.
		30.05.2008 року постановою Волноваського районного суду Донецької області (суддя - Ромахов В.І.) надано дозвіл на проведення обшуку у будинку за місцем мешкання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , який проведено у той же день.
		31.05.2008 року постановою Волноваського районного суду Донецької області (суддя - Ковей Л.В.) продовжено строк затримання ОСОБА_1 до 10 дібдо 07.06.2008 року.
		31.05.2008 року постановою прокурора Донецької області В. Мурзи кримінальну справу №55-23099 для організації проведення досудового розслідування направлено прокурору м. Донецька. Постановою заступника прокурора м. Донецька Байрачного В.І. від 31.05.2008 року створена слідча група для розслідування кримінальної справи № 55-23099.
		07.06.2008 року постановою Волноваського районного суду (суддя - Ковей Л.В.) відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в СІ №5 м. Донецька строком на два місяці.
		20.06.2008 року за місцем проживання батьків ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 - проведено обшук.
		21.06.2008 року за місцем проживання ОСОБА_1 проведено повторний обшук.
		24.07.2008 року постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька (суддя- Кут`я С.Д.) строк тримання ОСОБА_1 під вартою в СІ №5 м. Донецька продовжено до 3-х місяців; 25.08.2008 року постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька (суддя - Міщенко Г.А.) продовжено до 4-х місяців.
		25.09.2008 року постановою Апеляційного суду Донецької області (суддя - Огурецький В.П.) строк тримання під вартою в СІ № 5 м. Донецька продовжено до 6-ти місяців.
		22.10.2009 року ухвалою Апеляційного суду Донецької області кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених п.п. 4, 6, 9, 12 ч. 2 ст.115ч.2, ч. 3 ст.146, ч.4 ст.190, ч. 3 ст.365 КК Українинаправлено прокурору Донецької області для проведення додаткового розслідування у зв`язку з неповнотою досудового слідства. Запобіжнй захід щодо ОСОБА_1 залишено тримання під вартою в СІ № 5 м. Донецька.
		28.01.2010 року ухвалою Верховного Суду України ухвалу апеляційного суду Донецької області від 22.10.2009 року про направлення справи на додаткове розслідування залишено без змін.
		17.11.2011 року вироком Апеляційного суду Донецької області підсудних ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , обвинувачених у вчиненні злочинів за п.п. 4, 6, 9, 12 ч. 2 ст.115, ч. 3 ст.146, ч.4 ст.190 КК Українита підсудного ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів за п.п. 4, 6, 9, 12 ч. 2 ст.115ч.2, ч. 3 ст.146, ч. 4 ст.190, ч. 3 ст.365 КК Українивиправдано за недоведеністю їх участі у вчиненні інкримінованих злочинів.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 тримання під вартою у СІ № 5 м. Донецька скасовано та звільнено їх з-під варти негайно.
		02.02.2012 року ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вирок Апеляційного суду Донецької області щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 скасовано, а кримінальну справу направлено на новий розгляд у іншому складі суду.
		03.04.2014 року вироком Докучаєвського міського суду Донецької області ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 4, 6, 9, 12 ч. 2 ст.115, ч. 3 ст.146 КК України- за недоведеністю його участі у скоєнні злочинів, а щодо злочину, передбаченого ч. 4ст.190 КК Українивизнано невинуватим за відсутністю в діях складу злочину. Даний вирок оскаржено заступником прокурора м. Докучаєвська Сєргєєвим A.B., Белеєм В.М. та його захисником, але матеріали кримінального провадження було втрачено.
		01.10.2020 рокуухвалою Пологівського районного суду Запорізької області заяву ОСОБА_1 про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження № 1-21-11-г за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за за п.п. 4, 6, 9, 12 ч. 2 ст.115, ч. 3 ст.146, ч.4 ст.190 КК Українизадоволено. Відновлено матеріали втраченого судового провадження у кримінальній справі №0515/2603/2012 (провадження №1/228/4/2014) за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за п.п. 4, 6, 9, 12 ч. 2 ст.115, ч. 3 ст.146, ч.4 ст.190 КК України.
		01.04.2021 року ухвалою Донецького апеляційного суду апеляційне провадження у кримінальній справі за апеляцією виправданого ОСОБА_1 та його захисника адвоката Чернобай М.П. на вирок Докучаєвського міського суду Донецької області від 03.04.2014 року стосовно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 закрито у зв`язку з відкликанням апеляції.
		Отже, 01.04.2021 року виправдувальний вирок Докучаєвського міського суду Донецької області від 03.04.2014 року стосовно ОСОБА_1 набрав законної сили.
		Перебування на протязі тривалого часу під вартою по обвинуваченню у скоєнні особливо тяжких злочинів з 27.05.2008р. до 17.10.2011р., а саме: 3 роки 4 місяці 20 днів (40 місяців і 20 днів), та під слідством та судом - з 27.05.2008р. по 01.04.2021р., а саме: 12 років 10 місяців 5 днів (154 місяці і 5 днів), призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків та звичного ритму життя, чим завдало моральної шкоди. Внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду ОСОБА_1 були завдані страждання у вигляді значних душевних переживань та мук, занепокоєності, постійного нервування, сорому, приниженості, страху, відчаю. Перебування під вартою призвело до порушення життєвого ритму, розірванню шлюбу, погіршення відносин з оточуючими, перед якими позивач повинен виправдовуватись, що не злочинець. В зв`язку з тривалим перебуванням під вартою та слідством він не міг налаштувати звичайний і звичний для себе ритм життя, втратив всі соціальні зв`язки.
		Враховуючи викладене, просив стягнути моральну шкоду в розмірі 20 041 660 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів досудового розслідування, прокуратури та суду та судові витрати.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 27 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Донецької обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними, рішеннями і діями органів досудового розслідування, прокуратуризадоволено частково.
		Стягнуто з Держави України в особі Державної казначейської служби України на відшкодування моральної шкоди 10 050 000 (десять мільйонів п`ятдесят тисяч) гривень на користь ОСОБА_1 шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку.
		Стягнуто з Держави України в особі Державної казначейської служби України на відшкодування судових витрат на проведення експертизи у розмірі 17 092(сімнадцять тисяч дев`яносто дві) грн.36коп.на користь ОСОБА_1 шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку.
		Рішення мотивовано тим, що позивач довів обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, та надав належні, допустимі і достатні докази, які б підтверджували факт завдання йому моральної шкоди діями посадових осіб досудового розслідування, прокуратури та суду.
		Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
		Не погодившись із вказаним рішенням, Державна казначейськаслужба України,Донецька обласнапрокуратура таГоловне управлінняНаціональної поліціїв Донецькійобластіоскаржили його в апеляційному порядку.
		В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України, посилаючись на неповнез`ясування місцевимсудом обставин,що маютьзначення длясправи,неправильне застосуваннянорм матеріальногоправа тапорушення нормпроцесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. 
		Таким закономє ЗаконУкраїни «Пропорядок відшкодуванняшкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду». Вказує на те, що суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення моральної шкоди, яка є недоведеною.
		 
		Донецька обласнапрокуратура вподаній апеляційнійскарзіпосилаючись на неповнез`ясування місцевимсудом обставин,що маютьзначення длясправи,неправильне застосуваннянорм матеріальногоправа тапорушення нормпроцесуального права просить рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27.12.2022 року змінити в частині розміру відшкодування моральної шкоди, зменшити його з 10050000 грн. до 1033140 грн. У частині стягнення 17092,36 грн. витрат на проведення експертизи рішення суду першої інстанції  скасувати. У цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
		Зокрема, в апеляційній скарзізаступник керівника Донецької обласної прокуратури В. Ткачук зазначає, що за ч. 2 ст. 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. 
		Таким законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі  Закон № 266/94-ВР).
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 266/94-ВР незаконне засудження та інші дії, що обмежують права громадян, є підставою для відшкодування шкоди. 
		Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 266/94-ВР у наведених в ст. 1 Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода. За ч. 3 ст. 13 Закону № 266/94-ВР відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. 
		Для розрахунку розміру відшкодування моральної шкоди законодавством передбачено спеціальну формулу. Таким чином, за кожен місяць безпідставного перебування під судом та слідством громадянинові має виплачуватися одна мінімальна заробітна плата. Загалом розмір мінімальної заробітної плати визначається законом України про державний бюджет на відповідний рік. 
		За п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. 
		Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» мінімальна заробітна плата з 01.10.2022 складає 6 700 грн. ОСОБА_1 знаходився під слідством та судом 12 років 10 місяців 6 днів або 154,2 місяці: з 27.05.2008 (дата затримання) по 01.04.2021 (дата набрання вироком суду законної сили). 
		Таким чином, розмір відшкодування має визначатися з мінімальної заробітної плати у сумі 6 700 грн за формулою «6 700 грн * кількість місяців перебування під слідством та судом». З огляду на викладене, у ОСОБА_1 виникло право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 033 140 грн (154 місяці 5 днів * 6 700 грн). 
		 
		Головне управління Національної поліції в Донецькій області в поданій апеляційній скарзі посилаючись на неповнез`ясування місцевимсудом обставин,що маютьзначення длясправи,неправильне застосуваннянорм матеріальногоправа тапорушення нормпроцесуального права просить рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27.12.2022 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю у зв`язку з передчасним зверненням з цивільним позовом.
		Вважає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження наявності завданої моральної шкоди, в розумінніст. 23 ЦК України, на яку він посилається, крім того, позивачем не доведено заподіяння матеріальної шкоди.
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Відповідно до частини 1 статті 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Колегія суддів, заслухавши позивача ОСОБА_1 представників Державної казначейськоїслужби України,Донецької обласноїпрокуратури таГоловного управлінняНаціональної поліціїв Донецькійобластідослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
		 
		Встановлені обставини справи
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 24.07.1994 по 30.04.2008 проходив службу в органах внутрішніх справ ГУ МВС України в Донецькій області (а.с.124,127, 128).
		Відповідно до наказу від 05.05.2008 року № 797 о/с майор міліції ОСОБА_1 , оперуповноважений в особливо важливих справах відділу внутрішньої безпеки на Донецькій залізниці Служби внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю, звільнений у запас за п. 64 «ж» (за власним бажанням) з 30.04.2008 року. Вислуга станом на 30.04.2008 року складає в календарному обчисленні 13 років 09 місяців 29 днів, у пільговому15 років 02 місяці 17 днів (а.с. 127).
		ОСОБА_1 закінчив 03.07.1998 року Донецький інститут внутрішніх справ при Донецькому державному університеті за спеціальністю: правоохоронна діяльність, присвоєно кваліфікацію спеціаліста - юриста (а.с. 120).
		За час служби характеризувався позитивно, нагороджений відзнакою «Знак пошани» (а. с.125, 126).
		27.05.2008 року позивач був затриманий працівниками міліції та в період з 12.00 год. 27.05.2008 року до 19:52 год. 28.05.2008 року утримувався у приміщенні Волноваського РВ ГУМВС України в Донецькій області, а працівники міліції вказаного райвідділу, застосовуючи тортури (удари руками, ногами у різні частини тіла, використовуючи кайданки для болісного стиснення зап`ясть рук, удушення поліетиленовим пакетом, надітим на голову, та ураження органів тіла електричним струмом) спричинили йому чисельні тілесні ушкодження, примушуючи зізнатись в особливо тяжкому злочині, якого позивач не скоював.
		Зазначені обставини (незаконне затримання, протиправне утримання та тортури) були встановлені рішенням ЄСПЛ у справі №34199/09 від 20.06.2019 року, яким встановлено порушення пункту 1 статті 5 Конвенції щодо права на свободу та особисту недоторканість; статті 3 Конвенції щодо заборони катування: стягнуто на користь заявника 25 000 євро. Вказане рішення виконано Державою Україна (а.с. 18-30).
		Платіжним дорученням Міністерства юстиції від 05.09. 2019 року № 243 грошові кошти у сумі 695881,93 грн. (еквівалент 25000 євро) були перераховані ОСОБА_1 на рахунок (а.с.31).
		28.05.2008 року слідчим СВ Волноваського PB ГУМВС України в Донецькій області Шагєєвим O.P. у період з 19.52 год. до 20.12 год. відносно позивача складено протокол про затримання за підозрою у скоєнні злочину передбаченого п. 4 ч. 2ст. 115 КК України(а.с. 32-33).
		30.05.2008 року на підставі постанови Волноваського районного суду Донецької області проведено обшук у будинку за місцем мешкання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 (а.с. 34-36).
		31.05.2008 року постановою Волноваського районного суду Донецької області продовжено строк затримання ОСОБА_1 до 10 дібдо 07.06.2008 року (а.с. 37). 07.06.2008 року постановою того ж суду відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в СІ №5 м. Донецька строком на два місяці. Вказана постанова обґрунтована тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, а знаходячись на волі може перешкоджати встановленню істини та переховуватися від слідства та суду (а.с. 38).
		31.05.2008 року постановою прокурора Донецької області В. Мурзи кримінальну справу №55-23099 для організації проведення досудового розслідування направлено прокурору м. Донецька. Постановою заступника прокурора м. Донецька Байрачного В.І. від 31.05.2008 року створена слідча група для розслідування кримінальної справи № 55-23099.
		Під час обшуків, проведеного 20.06.2008 року за місцем проживання батьків позивача: АДРЕСА_2 , та повторного 21.06.2008 року за місцем проживання ОСОБА_1 нічого виявлено не було (а.с. 41-42; 39).
		24.07.2008 року постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька строк тримання ОСОБА_1 під вартою в СІ №5 м. Донецька продовжено до 3-х місяців; 25.08.2008 року постановою того ж суду строк тримання ОСОБА_1 під вартою в СІ №5 м. Донецька продовжено до 4-х місяців (а.с.43, 44).
		25.09.2008 року постановою Апеляційного суду Донецької області строк тримання під вартою в СІ № 5 м. Донецька продовжено до 6-ти місяців (а.с.45-46).
		22.10.2009 року ухвалою Апеляційного суду Донецької області кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених п.п. 4, 6, 9, 12 ч. 2 ст.115ч.2, ч. 3 ст.146, ч.4 ст.190, ч. 3 ст.365 КК Українинаправлено прокурору Донецької області для проведення додаткового розслідування у зв`язку з неповнотою досудового слідства. Запобіжним заходом щодо ОСОБА_1 залишено тримання під вартою в СІ № 5 м. Донецька(а.с. 48-55).
		28.01.2010 року ухвалою Верховного Суду України ухвалу апеляційного суду Донецької області від 22.10.2009 року про направлення справи на додаткове розслідування залишено без змін. Запобіжний захід ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 залишено тримання під вартою (а. с. 56-58).
		17.10.2011 року вироком Апеляційного суду Донецької області підсудних ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , обвинувачених у вчиненні злочинів за п.п. 4, 6, 9, 12 ч. 2 ст.115, ч. 3 ст.146, ч.4 ст.190 КК Українита підсудного ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів за п.п. 4, 6, 9, 12 ч. 2 ст.115ч.2, ч. 3 ст.146, ч. 4 ст.190, ч. 3 ст.365 КК Українивиправдано за недоведеністю їх участі у вчиненні інкримінованих злочинів.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 тримання під вартою у СІ № 5 м. Донецька скасовано та звільнено їх з-під варти негайно ( а.с. 59-67).
		02.02.2012 року ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу прокурора задоволено, вирок Апеляційного суду Донецької області щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 скасовано, а кримінальну справу направлено на новий розгляд у іншому складі суду (а.с.68-72).
		03.04.2014 року вироком Докучаєвського міського суду Донецької області ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 4, 6, 9, 12 ч. 2 ст.115, ч. 3 ст.146 КК Україниза недоведеністю його участі у вчиненні злочинів, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4ст.190 КК України, визнано невинуватим за відсутністю в діях складу злочину (а. с. 75 зв.- 85). Даний вирок оскаржено заступником прокурора м. Докучаєвська Сєргєєвим A.B., Белеєм В.М. та його захисником, але матеріали кримінального провадження було втрачено.
		01.10.2020 рокуухвалою Пологівського районного суду Запорізької області заяву ОСОБА_1 про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження № 1-21-11-г за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за за п.п. 4, 6, 9, 12 ч. 2 ст.115, ч. 3 ст.146, ч.4 ст.190 КК Українизадоволено. Відновлено матеріали втраченого судового провадження у кримінальній справі №0515/2603/2012 (провадження №1/228/4/2014) за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за п.п. 4, 6, 9, 12 ч. 2 ст.115, ч. 3 ст.146, ч.4 ст.190 КК України(а.с. 73-75).
		01.04.2021 року ухвалою Донецького апеляційного суду апеляційне провадження у кримінальній справі за апеляцією виправданого ОСОБА_1 та його захисника адвоката Чернобай М.П. на вирок Докучаєвського міського суду Донецької області від 03.04.2014 року стосовно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 закрито у зв`язку з відкликанням апеляції (а.с. 89-90).
		Таким чином, ОСОБА_1 перебував під вартою 3 роки 4 місяці 20 днів (40 місяців і 20 днів) з 27.05.2008 року до 17.10.2011 року, а в цілому під слідством та судом12 років 10 місяців 5 днів (154 місяці і 5 днів) з 27.05.2008 року по 01.04.2021 року.
		Відповідно до Висновку комісійної судової психологічної експертизи № 1362 від 31.08.2021 року, проведеної експертами Сумського відділення Національного центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С.Бокаріуса» Міністерства юстиції України встановлено:
		1.У ОСОБА_1 наявні суттєві зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявів, які перешкоджають його активному функціонуванню як особистості і виникли внаслідок неправомірних дій органів досудового слідства та незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності за ст.115,146,190 КК України.
		2.Ситуація обвинувачення у скоєнні особливо тяжких злочинів є психотравмуючою для ОСОБА_1 .. Притягнення до кримінальної відповідальності у поєднанні з обвинуваченням у тяжкому злочині, затримання та утримання під вартою, - спричинили ОСОБА_1 моральні (немайнові) страждання. У зв`язку з інтенсивністю, стійкістю, тривалістю впливу та негативними наслідками для особистості ОСОБА_1 , його моральні страждання є суттєвими, маргінальними (гранично допустимими для функціонування його здорової психіки).
		3.Орієнтовний розмір компенсації моральної шкоди за результатами даного експертного психологічного дослідження, сумарно складає 3024 мінімальних заробітних плат) без урахування отриманої компенсації за рішенням ЄСПЛ (а.с.91-118).
		 
		Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини
		Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Відповідно достатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Відповідно достатті 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями1166,1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначеністаттею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
		Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першоюстатті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
		Порядок відшкодування такої шкоди встановлюється законом (частина сьомастатті 1176 ЦК України).
		Таким спеціальним нормативно-правовим актом єЗакон України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»(далі - Закон).
		Статтею 1 Законупередбачено, що відповідно до положень цьогозаконупідлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:
		1)незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;
		2)незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;
		3)незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбаченихзаконами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
		Відповідно достатті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»у наведених встатті 1 цього Законувипадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
		Колегія суддів апеляційного суду враховує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 12 липня 2007 року «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, § 62).
		Устатті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»визначено, що розмір відшкодування повинен бути не меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.Статтею 23ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п`ята та шостастаття 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
		Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року у справі №210/5290/17 (провадження № 61-1228св20) зазначено, що «межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. 
		В постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».
		Тобто, визначений устатті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»розмір відшкодування моральної шкоди є мінімальним, тобто таким, що гарантований державою. Разом з тим, з урахуванням фактичних обставин конкретної справи суд може стягнути у відшкодування моральної шкоди кошти в більшому розмірі за наявності для цього обґрунтованих підстав, а тому доводи апеляційних скарг відповідачів про неможливість стягнення коштів у відшкодування моральної шкоди в розмірі, більшому від розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом, колегія суддів відхиляє.
		З матеріалів справи вбачається, що внаслідок незаконних дій та рішень органів досудового слідства, прокуратури і суду, ОСОБА_1 незаконно перебував під вартою по обвинуваченню у скоєнні особливо тяжких злочинів з 27.05.2008 року до 17.10.2011 року, а саме - 3 роки 4 місяці 20 днів (40 місяців і 20 днів), а всього під слідством та судом - з 27.05.2008р. по 01.04.2021р., а саме 12 років 10 місяців 5 днів. (154 місяці і 5 днів).
		Незаконність дій встановлена:
		- рішенням ЕСПЛ від 19.06.2019 року яким визнано порушення ст.ст.5, 3, Конвенції відносно ОСОБА_1 , внаслідок незаконного затримання, тортур, нелюдського поводження, такого, що принижує гідність, поводження. За моральні страждання присуджено компенсацію у розмірі 25 000 євро;
		- виправдовувальним вироком Докучаєвського міського суду Донецької області від 03.04.2014 року по справі №0515/2603/2012, яким встановлено факт фальсифікації доказів та примушування свідка до надання показів про причетність ОСОБА_1 до скоєння вбивства з особливою жорстокістю.
		Відповідно до Висновку комісійної судової психологічної експертизи № 1362 від 31.08.2021 року, проведеної експертами Сумського відділення Національного центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С.Бокаріуса» Міністерства юстиції України встановлено:
		1.У ОСОБА_1 наявні суттєві зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявів, які перешкоджають його активному функціонуванню як особистості і виникли внаслідок неправомірних дій органів досудового слідства та незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності за ст.115,146,190 КК України.
		2.Ситуація обвинувачення у скоєнні особливо тяжких злочинів є психотравмуючою для ОСОБА_1 . Притягнення до кримінальної відповідальності у поєднанні з обвинуваченням у тяжкому злочині, затримання та утримання під вартою, - спричинили ОСОБА_1 моральні (немайнові) страждання. У зв`язку з інтенсивністю, стійкістю, тривалістю впливу та негативними наслідками для особистості ОСОБА_1 , його моральні страждання є суттєвими, маргінальними (гранично допустимими для функціонування його здорової психіки).
		3.Орієнтовний розмір компенсації моральної шкоди за результатами даного експертного психологічного дослідження, сумарно складає 3024 мінімальних заробітних плат) без урахування отриманої компенсації за рішенням ЄСПЛ (а.с.91-118).
		 
		Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у розмірі 10050000 грн, з урахуванням того, що у ОСОБА_1 виявлений комплекс негативних психічних змін (моральні страждання) внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності у поєднанні з обвинуваченням у особливо тяжкому злочині, затриманні та утриманні під вартою.
		 
		При визначенні розміру морального відшкодування суд першої інстанції, враховуючи обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, тривалість перебування позивача під слідством і судом, погіршення можливостей позивача у реалізації своїх звичок і бажань, інші негативні наслідки морального характеру, зважаючи на обставини справи, врахувавши визначення мінімального розміру відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством та судом, який передбачений частиною третьоюстатті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 10050000 грн. на відшкодування моральної шкоди, оскільки її розмір визначив з урахуванням встановлених у справі обставин та вимог закону.
		Вищенаведене не надає підстав вважати прийнятними доводи апеляційних скарг про необґрунтованість та завищення розміру відшкодування моральної шкоди.
		 
		Доводи про те, що визначена судом сума відшкодування 10050000 грн. є значно завищеною, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до Висновку комісійної судової психологічної експертизи № 1362 від 31.08.2021 року, проведеної експертами Сумського відділення Національного центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С.Бокаріуса» Міністерства юстиції України, орієнтовний розмір компенсації моральної шкоди за результатами даного експертного психологічного дослідження, сумарно складає 3024 мінімальних заробітних плат), а це в свою чергу складає: 6700 х 3024 = 20260800 грн., що є орієнтовним розміром компенсації, при цьому визначений судом дійсний розмір відшкодування 10050000 грн. враховує стан здоров`я позивача, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, стані здоров`я, наслідки притягнення до кримінальної відповідальності, а відтак відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
		Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина другастатті 2 ЦК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду, від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18).
		Відповідно до частини другої статті 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
		Відповідно до статті 2ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19) вказано, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина першастатті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді.
		Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року№ 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
		З урахуванням наведеного, Державна казначейська служба України, як орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, у цій справі є органом, через який держава бере участь у справі як сторона.
		За таких обставинах доводи апеляційної скарги ДКС щодо безпідставності притягнення її до участі у справі як сторони не ґрунтуються на нормах матеріального права.
		Таким чином, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що він довів достатніми та допустимими доказами факт заподіяння йому моральної шкоди та її розмір.
		У свою чергу, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких він дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
		Враховуючи вищевикладене,підстав длязадоволення апеляційнихскарг таскасування рішення Октябрськогорайонного судум.Полтави від27грудня 2022рокуколегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.
		ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
		Відповідно до пункту 1 частини 1статті 374 ЦПК Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		Відповідно до статті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення Октябрського районногосуду м.Полтави від27грудня 2022рокубез змін.
		Щодо судових витрат
		За правилами частини 1 статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до частини 13 статті 141ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки апеляційний суд не задовольняє вимоги відповідачів, не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
		Оскільки ухвалою Полтавського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року було відстрочено Головному управлінню Національної поліції в Донецькій області сплату судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 грудня 2022 року в розмірі 18607,50 грн  до ухвалення апеляційною інстанцією судового рішення у справі то необхідно стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь Держави України судовий збір у розмірі 18607,50 грн.
		Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд, -
		П О С Т А Н О В И В :
		Апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Донецької обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Донецькій області- залишити без задоволення.
		Рішення Октябрського районногосуду м.Полтави від27грудня 2022року- залишити без змін.
		Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь Держави України судовий збір у розмірі 18607,50 грн.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст постанови складено 14 грудня 2023 року.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                О.О. Панченко
		 
		Судді                                         П.С. Абрамов
		 
		   В.П. Пікуль

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...