Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 362/3286/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 20.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 21.12.2023.
Дата набрання законної сили: 18.12.2023
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		------------------------------------------------------------------------------------------------
		 
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		 
		5 грудня 2023 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
		суддів                                     ОСОБА_1 , 
		ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		з участю:
		секретаря                               ОСОБА_4 ,
		прокурора                              ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого                     ОСОБА_6 ,
		захисника                               ОСОБА_7 ,
		потерпілих                             ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		представника потерпілих      ОСОБА_10 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_9 на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08.06.2023,яким
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Комсомольськ-на-Амурі Хабаровського Краю, Росія, зареєстрованого за адресою:  АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою:  АДРЕСА_2 ,
		 
		визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначено йому основне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки,
		 
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Згідно з вказаним вироком 08 липня 2019 року близько 9 години 19 хвилин на 35 км + 320 м автодороги «Київ-Одеса», поблизу смт. Калинівка Васильківського району Київської області ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем «VOLVO S60», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись у лівій смузі автодороги в напрямку м. Києва в порушення вимог п. 2.3 б) Правил дорожнього руху (далі ПДР) не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, в порушення вимог п. 12.6ґ) ПДР рухався зі швидкістю 125…140 км/год при виявленні пішохода ОСОБА_11 , яка перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу зліва на право відносно напрямку руху автомобіля, в порушення вимог п. 18.1 ПДР під час зменшення швидкості змінив напрямок руху вправо, при цьому в порушення вимог п. 10.1 ПДР не переконався в безпечності свого маневру та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_11 , яка на момент наїзду залишила початковий «коридор руху» автомобіля».
		Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження у виді множинних синців, саден та ран голови, тулуба та кінцівок, перелому анатомічної шийки лівого плеча, перелому кісток лівої гомілки, перелому черепа з ушкодженням гіпофіза, множинних переломів ребер, грудини, тазу, множинних переломів хребта зі зміщенням, ушкодженням спинного мозку, розриву діафрагми зі зміщенням органів черевної порожнини, розриву печінки, забою головного мозку, легень та правої нирки. Зазначена сполучна травма тіла відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння та є безпосередньою причиною настання смерті.
		Порушення водієм ОСОБА_6 вимог пунктів 2.3 б),10.1, 12.6 ґ) та 18.1 ПДР перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілій ОСОБА_11 .
		Захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалити виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що вирок суду є незаконним, оскільки суд не надав належної правової оцінки всім доказам. Зокрема вказує, що постанова про створення групи слідчих винесена не уповноваженою на те службовою особою, оскільки т.в.о. заступника начальника відділу СУ ОСОБА_12 не був керівником органу досудового розслідування, а тому слідчі дії, проведені слідчими з цієї групи, є незаконними.
		Також зазначає, що слідчим ОСОБА_13 замість протоколу огляду місцевості, було складено протокол огляду місця ДТП, який не передбачений КПК України. Звертає увагу на грубі порушення при складанні цього процесуального документу, зокрема в частині огляду трупа, який проводився без участі судово-медичного експерта. Стверджує, що в протоколі відсутня будь-яка інформація про вимірювальні прилади та засоби, які застосовувалися при вимірюванні та фіксації відстаней, не зазначено яким чином проводилися дані вимірювання і невідомо чи була ця криміналістична техніка повірена та сертифікована. Вказує на порушення фіксації огляду, оскільки в протоколі не зазначено проводилась фотозйомка чи відеозйомка та не долучено до протоколу відповідний носій інформації.
		Крім того вказує на недопустимість фото-таблиці до протоколу огляду, постанови про визнання автомобіля речовим доказом, протоколу огляду флеш-накопичувача з відеофайлами, протоколу огляду предметів (відеофайлів), постанови про визнання речовими доказами відеозаписів від 10.07.2019, оскільки вказані процесуальні документи складені неуповноваженими службовими особами.
		Також звертає увагу, що відповідь ТОВ «Дельта 2015» на запит про надання копії відеозаписів обставин ДТП, не містить будь-яких реквізитів підприємства, печаток та вихідних даних, що може свідчити про фальсифікацію даного документу. Стверджує, що відеозаписи обставин ДТП є недопустимими доказами, оскільки отримані ОСОБА_9 , який на той момент не був стороною кримінального провадження, а тому не міг отримати докази у передбаченому КПК України порядку.
		Зазначає, що висновок судово-медичної експертизи №218 є незаконним, оскільки експертиза фактично не проводилась, труп не оглядався, тілесні ушкодження не фіксувалися, причина смерті не була встановлена, а зміст даного висновку містить лише посилання на невстановлений висновок експертного дослідження № 238, який проведений з порушенням КПК України. Стверджує, що висновок інженерно-транспортної експертизи № 12-1/1573 від 23.09.2019 є недопустимим доказом, оскільки проведений без ухвали слідчого судді про огляд чи обшук та без дозволу власника майна. Вказує на недопустимість висновку комплексної фототехнічної експертизи та транспортно-трасологічної експертизи № 12-1/1817-23-3/211 від 08.10.2019, оскільки у матеріалах провадження відсутні вихідні дані у вигляді розмірних характеристик автомобіля, які були надані експертам.
		Крім того вказує, що постанови про призначення комплексних фото-автотехнічних експертиз від 31.01.2020 та від 09.12.2020 винесені з порушенням вимог КПК України, оскільки містять неправильні вихідні дані. Звертає увагу, що висновок експертизи № 5056/20-52/5057/20-35/20813/20814/20-52 є недопустимим доказом, оскільки чітко задокументував факт наявності і використання при проведенні експертиз різних розмірів одного й того ж автомобіля. Також зазначає про недопустимість висновку експертизи КСЕ-19-20/38407 від 24.05.2021, оскільки в ньому експерти посилаються на неналежний протокол огляду місця ДТП із новою дорожньою розміткою слідчим ОСОБА_14 від 22.01.2020 та використовують неналежні вимірювання.
		Потерпілий ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 за ч.2 ст.286 КК України основне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги потерпілий посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість. Зазначає, що ОСОБА_6 жодного разу не вибачився перед потерпілими, вину у вчиненому не визнав та не намагався відшкодувати завдану шкоду. Вказує, що висновок суду про низький рівень суспільної небезпеки ОСОБА_6 не підтверджений будь-якими доказами.
		Потерпілий ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу з аналогічним обґрунтуванням, в якій просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 за ч.2 ст.286 КК України основне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
		Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до таких висновків.
		Розглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , суд першої інстанції, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом, в межах висунутого обвинувачення безпосередньо дослідив надані докази та перевірив обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
		Обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у висунутому йому обвинуваченні не визнав та показав, щоїхав зранку по дорозі, по якій часто їздить зі швидкістю не більше 100-105 км/год, асфальт був мокрий. Пішоходів і людей видно не було, тому він їхав спокійно. За який час і на якій відстані побачив пішохода, він не пам`ятає, але вона вибігла раптово і саме її дії й призвели до ДТП. Він загальмував і повернув, в цій ситуації ніхто не встиг би зреагувати і загальмувати, тому винним себе не вважає. Він просив вибачення у потерпілих, двічі пропонував їм відшкодувати шкоду, однак вони приймати від нього допомогу відмовилися.
		Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у висунутому обвинуваченні ґрунтуються на досліджених в ході судового розгляду доказах - показаннях потерпілого ОСОБА_8 , судових експертів ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ; протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 08.07.2019, схемі та фототаблиці до нього; копії лікарського свідоцтва про смерть № 238 від 09.07.2019; копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ; протоколі огляду предметів від 10.07.2019, а саме флеш носія інформації з фототаблицею, висновку експерта № 218 від 19.07.2019; висновку експертного дослідження № 238; висновку експерта № 12-1/1573 від 23.09.2019; висновку експерта № 12-1/1817-23-3/211 від 08.10.2019; протоколі проведення слідчого експерименту від 01.10.2019, схемі та ілюстративній таблиці до нього; протоколі огляду від 22.01.2020; висновку експертів за результатами проведення додаткової комплексної судової фототехнічної, транспортно-трасологічної та інженерно-транспортної експертизи від 30.09.2020 № 5056/20-52/5057/20-35/20813/20814/20-52; висновку експерта № КСЕ-19-20/38407 від 24.05.2021; копія схеми з організації дорожнього руху; висновку щодо результатів виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 46 від 08.07.2019.
		Потерпілий ОСОБА_8 суду показав, що померла була його матір`ю. 08.07.2019 йому подзвонили і повідомили, що матір збила машина на трасі, коли вона переходила дорогу через пішохідний перехід. Просив задовольнити заявлений ним цивільний позов в повному обсязі і призначити обвинуваченому максимальну міру покарання.
		Під час огляду місця події - ділянки місцевості автодороги «Київ-Одеса» в зоні дії знаку «пішохідний перехід» - 08.07.2019 виявлено автомобіль марки «VOLVO S60», д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходиться на смузі для розгону до м. Києва, має пошкодження переднього бампера, капоту, вітрового скла. На смузі для гальмування на правому боці знаходиться тіло жінки з пошкодженням голови, тулуба, переломами ніг. На смузі для розгону наявні сліди крові, сліди шин відсутні, наявні одиничні сліди гальмування передніх коліс автомобіля марки «VOLVO S60».
		З копії лікарського свідоцтва про смерть №238 від 09.07.2019 вбачається, що причиною смерті ОСОБА_11 є сполучна травма тіла.
		Під час огляду 10.07.2019 флеш-накопичувача марки «Nikeliron» із записом камер відеоспостереження у кількості 4 відео файлів встановлено, що на даних відео зафіксовано момент наїзду на пішохода ОСОБА_11 .
		Відповідно до висновку експерта № 218 від 19.07.2019, при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_11 виявлено тілесні ушкодження: множинні синці, садна та рани голови, тулуба та кінцівок, перелом анатомічної шийки лівого плеча, переломи кісток лівої гомілки, перелом основи черепа з ушкодженням гіпофіза, множинні переломи ребер, грудини, тазу, множинні переломи хребта зі зміщенням, ушкодження спинного мозку, розрив діафрагми зі зміщенням органів черевної порожнини, розрив печінки, забій головного мозку, легень та правої нирки, які утворилися від дії тупого предмета (предметів) та могли бути спричинені в результаті ДТП. Смерть ОСОБА_11 настала від вищеописаної сполучної травми тіла. Між даною травмою та смертю - прямий причинно-наслідковий зв`язок. Вказана сполучна травма тіла відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. В момент первинного контакту з травмуючим об`єктом потерпіла, найбільш ймовірно, знаходилась у вертикальному або близькому до нього положенні, повернута правою бічною поверхнею тіла до травмуючого об`єкту та перебувала у русі (хода, біг). Описані тілесні ушкодження могли виникнути за обставин наїзду.
		Згідно з висновком експерта № 12-1/1573 від 23.09.2019, рульове керування, система робочого гальма, елементи підвіски автомобіля марки «VOLVO S60», д.н.з. НОМЕР_1 на момент огляду знаходяться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування, системи робочого гальма або зміну курсової стійкості транспортного засобу відповідно перед ДТП, не виявлено.
		Відповідно до висновку експерта № 12-1/1817-23-3/211 від 08.10.2019, швидкість автомобіля «VOLVO S60», реєстраційний номер НОМЕР_1 з різних відеозаписів становить від 131,04 км/год ±5 5,242 км/год (в середній частині кадру) до 112,23 км/год ± 4,489 км/год (перед наїздом на пішохода), з технічної точки зору в діях водія автомобіля «VOLVO S60», реєстраційний номер НОМЕР_1 невідповідностей вимогам п. 12.6 п.п. ґ) та п. 18.1 Правил дорожнього руху України, які б могли знаходитись в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, не вбачається. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «VOLVO S60», реєстраційний номер НОМЕР_1 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування екстреного гальмування в момент виникнення небезпеки для руху, рухаючись як з обраною швидкістю руху 104…139 км/год, так і з допустимою на даній ділянці дороги швидкістю руху 110 км/год.
		В ході проведення слідчого експерименту 01.10.2019 за участю статиста були здійснені заміри швидкості пішохода та відстань, яку він може подолати з різною швидкістю.
		Згідно з висновком експертів № 5056/20-52/5057/20-35/20813/20814/20-52 від 30.09.2020, розрахункова швидкість руху автомобіля «VOLVO S60», д.н.з. НОМЕР_1 до моменту наїзду на пішохода знаходилась на момент контакту в діапазоні 103… 117 км/год, а на момент початку руху пішохода через пішохідний перехід - 125… 140 км; в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «VOLVO S60», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_6 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 12.6 ґ) і 18.1 ПДР України з технічної точки зору.
		Відповідно до висновку експерта № КСЕ-19-20/38407 від 24.05.2021, автомобіль «VOLVO S60», реєстраційний номер НОМЕР_1 на часових мітках 09:19:16-09:19:17 (згідно графічних показників відеозапису) рухався зі швидкістю 123,62 - 133,92 км/год; у даній дорожній обстановці дії водія ОСОБА_6 не відповідали вимогам п.п. 12.6 ґ), 18.1 та 10.1 Правил дорожнього руху України, він мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_11 шляхом виконання вказаних вимог. У даній дорожній обстановці, за умови збереження водієм ОСОБА_6 прямолінійного руху автомобіля зі швидкістю 110 км/год та своєчасному застосуванні екстреного гальмування, пішохід ОСОБА_11 віддалилася б від правої крайньої габаритної точки автомобіля на відстань, що перевищує величину безпечного бокового інтервалу. Дії водія ОСОБА_6 з технічної точки зору перебувають в причинному зв`язку з настанням події даної ДТП.
		Судовий експерт Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ОСОБА_15 суду показав, що водій зобов`язаний надати дорогу пішоходу, який знаходиться на пішохідному переході. Пішохід рухалася вперед в середньому темпі і своїми діями повинна була змусити водія застосувати екстрене гальмування. В момент зіткнення пішохід знаходилась у правій смузі руху. При розрахунках були взяті та враховувались правильні значення, на всі питання надано вичерпні відповіді.
		Покладені судом в основу обвинувального вироку докази у своїй сукупності є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою, відповідають вимогам належності та допустимості, не містять розбіжностей або суперечностей, які б могли вплинути на правильність висновку суду щодо винуватості ОСОБА_6 у висунутому обвинуваченні.
		Оцінивши докази у їх сукупності, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини кримінального правопорушення, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а саме - в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої.
		Доводи апеляційної скарги захисника про те, що група слідчих у цьому кримінальному провадженні незаконно створена т.в.о. заступника начальника відділу СУ ОСОБА_12 , який не був керівником органу досудового розслідування та відповідно до положень кримінального процесуального закону не мав права вчиняти такі процесуальні дії, є безпідставними, оскільки умови тимчасового заміщення на посаді керівника органу досудового розслідування визначаються не положеннями закону, а діючими в органах внутрішніх справ інструкціями.
		Будь-яких порушень у призначенні тимчасового виконуючого обов`язки заступника начальника відділу слідчого управління на час відсутності такого заступника колегія суддів не вбачає.
		Доводи апеляційної скарги захисника про незаконність та недопустимість як доказів протоколу огляду місця ДТП, фото-таблиці до нього, постанови про визнання автомобіля речовим доказом, протоколу огляду флеш-накопичувача з відеофайлами, протоколу огляду предметів (відеофайлів), постанови про визнання речовими доказами відеозаписів від 10.07.2019, висновку судово-медичної експертизи трупа №218, висновку інженерно-транспортної експертизи № 12-1/1573 від 23.09.2019, комплексної фототехнічної експертизи та транспортно-трасологічної експертизи № 12-1/1817-23-3/211 від 08.10.2019 є цілком надуманими. 
		Досудове слідство та зібрання доказів у цьому кримінальному провадженні проведено відповідно до існуючих криміналістичних методик розслідування кримінальних правопорушень проти безпеки руху, а предметом розслідування є дорожньо-транспортна подія, яка відбулась в умовах повної очевидності, конкретні обставини якої встановлено з достатньою повнотою та ніким з учасників кримінального провадження не заперечуються.
		Наявні у справі докази безсумнівно доводять факт наїзду водієм автомобіля «VOLVO S60» д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_6 на пішохода ОСОБА_11 , яка перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу.
		У зазначеній дорожній обстановці водій, наближаючись до пішохідного переходу, повинен був вибрати безпечну швидкість руху, надати перевагу у русі пішоходу та забезпечити безпечний перехід ним проїжджої частини.
		Причинно-наслідковий зв`язок між діями водія та наслідками у вигляді смерті пішохода ОСОБА_11 не викликає жодних сумнівів.
		Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 є надуманими та такими, що не стосуються суті  кримінального провадження та жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції щодо обставин кримінального правопорушення, належності і допустимості доказів, правильності їх оцінки та кваліфікації дій обвинуваченого.
		Щодо доводів апеляційних скарг потерпілих про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, колегія суддів враховує наступне.
		Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Відповідно до ст. 65 КК України  особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання,  яке  є  необхідним й достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. Суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, а також відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.
		З урахуванням характеру і тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, вчиненим внаслідок грубого порушення ПДР України, що призвело до смерті потерпілої, відсутності обставин, що пом`якшують покарання, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про неможливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та обґрунтовано обрав йому покарання у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально із призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Разом з тим, з урахуванням особи обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, працевлаштований, за місцем роботи характеризується позитивно, суд першої інстанції правильно призначив обвинуваченому покарання у середньому розмірі, передбаченому санкцією статті для даного виду покарання.
		Отже судом першої інстанції при винесенні вироку дотримано вимог ст.ст. 50, 65 КК України, призначено покарання, що відповідає особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого ним правопорушення, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченим, так і іншими особами.
		Таким чином, доводи апеляційних скарг потерпілих щодо необхідності призначення ОСОБА_6 більш суворого покарання також не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
		За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.
		Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08.06.2023 щодо  ОСОБА_6  без змін. 
		Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		СУДДІ:
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		_________________               _________________               _________________
		ОСОБА_1                       ОСОБА_2                         ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...