Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 337/4730/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 20.12.2023. Зареєстровано: 21.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 22.12.2023.
Дата набрання законної сили: 20.01.2024
Номер судового провадження: 1-кп/337/356/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023080000001372

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		20 грудня 2023 року
		Справа № 337/4730/23
		Номер провадження 1-кп/337/356/2023
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 грудня 2023 року колегія судів Хортицького районного суду міста Запоріжжя
		у складі головуючого - судді ОСОБА_1 
		членів колегії: суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 
		сторін кримінального провадження:
		прокурора  ОСОБА_5 
		захисника  ОСОБА_6 
		обвинуваченого ОСОБА_7 
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Запоріжжя кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №22023080000001372 від 21.08.2023 року за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сніжне Донецької області, громадянина України, має середню освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який не є особою, щодо якої, згідно ст. 480 КПК України передбачений особливий порядок кримінального провадження, раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України 
		ВСТАНОВИВ:
		Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент РФ ОСОБА_8 та інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п.п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, та віддали відповідні накази на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України з метою її незаконного збройного захоплення та подальшої військової окупації.
		24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України затверджених Верховною радою України, зокрема Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України 3275-ІХ від 27.07.2023, яким строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. 
		Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаних наказів, військовослужбовці ЗС РФ, шляхом збройної агресії із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Донецькій, Запорізькій, Житомирській, Київській, Луганській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях, та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти військової та цивільної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, після чого здійснили військову окупацію частини території України, в тому числі значної частини Запорізької області.
		У період з 08.06.2022 року по 16.06.2022 року гр. України ОСОБА_7 , перебуваючи на території Василівського району Запорізької області, яка з 26.02.2022 є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України, будучи радикально та негативно налаштованим до законної влади в Україні, діючи умисно, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності України, добровільно перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, шляхом вступу до лав армії Російської Федерації та укладання контракту з військовою частиною № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), та був призначений на посаду «номера расчета стрелкового отделения стрелкового взвода (в роте - 4), стрелковой роты (в батальоне - 5), стрелкового батальона войсковой части 71718, ВУС  101533 ІНФОРМАЦІЯ_1 » (мовою оригіналу), після чого, будучи військовослужбовцем армії РФ, до 13.08.2023 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території Запорізької області у складі збройних формувань Російської Федерації, брав безпосередню участь у бойових діях проти підрозділів сил оборони України. 
		При цьому, 10.08.2023, перебуваючи на тимчасово окупованій території поблизу АДРЕСА_3 , ОСОБА_7 , діючи умисно, на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності України, на виконання наказу свого військового керівництва збройних формувань держави-агресора російської федерації, будучи у складі підрозділу у кількості двадцяти одного військовослужбовця РФ, озброєний належним йому автоматом АКМ-74 та боєприпасами до нього, вирушив на бойову позицію, що розташована в лісосмузі біля АДРЕСА_4 , де прийняв безпосередню участь у бойових діях проти підрозділів сил оборони України, які здійснювали визволення вказаного населеного пункту від окупації російської федерації.
		13.08.2023 в результаті вказаного бойового зіткнення поблизу с. Роботине Пологівського району Запорізької області, підрозділ, у складі якого ОСОБА_7 приймав участь у бойових діях, зазнав значних втрат в особовому складі, а він був виявлений військовослужбовцями Збройних Сил України, взятий в полон та доставлений до ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
		   У судовому засіданні обвинувачений свою провину визнав, суду пояснив, що до 18 років проживав в м. Сніжне, Донецької області. Після закінчення училища в 2015 році переїхав в м. Ростов-на-Дону, де працював на декількох підприємствах. Приблизно в 2018 році, коли приїхав до м. Сніжне, добровільно отримав паспорт «ДНР». Потім знову мешкав у Росії. 28.12.2021 тимчасово повернувся до м. Сніжне Донецької області до родини у м. Сніжне, вирішив залишитись на свята. Приблизно на початку лютого 2022 року був повністю закритий виїзд з Донецької області, тому вирішив пересидіти вдома до моменту відкриття кордону. Має громадянство України, з якого не виходив. Потім переткнути кордон не мав можливості, бо підпадав під мобілізацію. Коли йому принесли повістку, він наступного дня з`явився до воєнкомату, де йому визначили службу на блокпосту, вони перевіряли документи у цивільних, жодних протиправних дій не вчиняли, стояли «формально». Потім їм принесли підписати контракт, спочатку на три місяці, потім його продовжили. До вересня 2022 року він перебував на різних позиціях, лікувався у лікарні до лютого 2023 року перебував на території Росії, оформив російське громадянство. З лютого він повернувся до збройних сил, перебував на території України, у тому числі і в Запорізькій області. 10.06.2022 року, вся рота перебазувалась у Василівський район, де були розміщені в різних лісопосадках. Там періодично рили окопи, переїжджали на інші місця дислокації, змінюючи лісопосадки. 10.08.2023 перебував під с. Лісне, де він з іншими військовими займався чергуванням. 10.08.2023 командир взводу на ім`я ОСОБА_9 дав завдання з іншими військовими зі взводу привезти воду та поранених. 8 військових повезли на легкових автомобілях до якоїсь лісосмуги, окрім них ще декілька осіб було біля с. Роботино. Там загрузили всіх в «КАМАЗ», де вони провели декілька діб. 12.08.2023 дали завдання викопати нові окопи та траншеї, після чого повинні були їх замінити. Сказали, що їдуть на добу, з собою взяли тільки автомати, один магазин був в автоматі та ще 6 магазинів з собою на поясі. Висадили за 5-8 км до своїх позицій. Поки йшли, постійно працювала артилерія з двох сторін. Вони йшли за командиром, конкретне місце та задачу їм не повідомляли. Йому видали автомат АКМ-74, який він повинен був застосувати проти ворога, якими для них є бійці ЗСУ, магазини до нього, гранати, аптечку та бронежелет. Йшли під обстрілами ЗСУ, до місця добралося 5 осіб. Зброю він не застосовував. Вони дісталися до бліндажу, їм повідомили, що треба забрати своїх поранених, набрати води. Дорогу показував командир. У бліндажу почули, як їхній товариш розмовляє з бійцями ЗСУ, їх окружили та вони були змушені здатися у полон. У полоні у них належні умови утримання, скарг не має; вважає, що пішов служити до російських військових формувань не зовсім добровільно, виходу у нього не було, пересікти кордон не мав можливості.
		   Крім визнання обвинуваченим своєї провини в інкримінованому кримінальному правопорушенні, його винуватість повністю підтверджується доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими безпосередньо у судовому засіданні.
		   Так, свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що влітку 2022 був мобілізований до лав РФ , у складі яких прибув на територію України до Запорізької області. Приймав участь в бойових операціях під ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , стояв на позиціях, потім змінив місце дислокації, був переведений до бригади під ОСОБА_13 . У серпні його з групою осіб з 20 чоловік перевезли під с.Роботине в лісосмуги, жодних населених пунктів поблизу не було. 13 серпня 2023 року групі з 9 чоловіків, серед яких були ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та інші бійці РФ, була поставлена задача забрати поранених. Знаків відмінностей, значків, шевронів вони не мали. Вони мали бронежилети, каски, автомати, магазини, аптечки. Їх вів провідник. Коли почався обстріл, вони з ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 укрилися в бліндажу, де їх узяли в полон бійці ЗСУ. Опір вони не чинили, зброю та амуніцію здали добровільно. 
		Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що був мобілізований до лав РФ у вересні 2022 року, був доставлений на територію України, знаходився біля с. Широке Запорізької області, перебував у 6 роті, 2 мотострілкового батальйону на посаді стрілка, позивний « ОСОБА_18 ». За наказом з іншими особами 10 серпня 2023 року прибув під с.Роботине з метою утримання позицій в лісосмугах. Привезли їх «КАМАЗОМ». Вони мали бронежилети, каски, автомати, магазини, аптечки. Група складалася приблизно з 20 осіб, особисто він познайомився з ОСОБА_15 , той розповів, що він сам з «ДНР», мешкав у Ростові-на-Дону, проходив службу в 5 роті 2 мотострілкового батальйону. Висадили їх біля с. Роботине. Військовий з позивним « ОСОБА_19 » вів їх до позицій, почався обстріл. Де подівся провідник йому невідомо. Їхня група з 5 осіб, серед яких був і ОСОБА_15 опинилися у бліндажі, де їх оточили військові ЗСУ, яким вони здалися у полон.
		Отже, зазначеними показами свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_17 підтверджується факт перебування обвинуваченого ОСОБА_7 та свідків у складі збройних сил РФ, а також факт незаконного перебування на території України на лінії, де безпосередньо ведуться бойові дії. Група осіб (серед яких були свідки та обвинувачений) мали зброю, яку (як зазначив сам обвинувачений), «у разі необхідності повинні були застосувати проти ворога, яким вважали бійців ЗСУ». Зазначеній групі було поставлено конкретне бойове завдання: забрати поранених бійців збройних сил РФ з поля бою. 
		За змістом протоколу допиту свідка ОСОБА_20 від 29 серпня 2023 року зафіксованого за допомогою цифрової відеокамери та відтвореного у судовому засіданні (який використаний судом в якості доказу в порядку, передбаченому ч.11 ст.615 КПК України), останній пояснив , що з березня 2022 року проходить службу в ЗСУ в військовій частині НОМЕР_2 на посаді заступника командира бойової машини - навідник-оператор. 13.08.2023 знаходився в районі бойових дій поблизу с. Василівка Пологівського району Запорізької області, після чого приблизно о 13 годині отримав наказ про висування на позицію « ОСОБА_21 », щоб змінити групу військовослужбовців ЗСУ. Разом з ними на позицію були відправлені наступні військовослужбовці підрозділу, а саме: ОСОБА_22 (старший групи), ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 . Так, в складі вказаної групи, приблизно о 15 годині 13.08.2023 вони висунулись в напрямку позиції «Шахтар» на напрямку с.Роботине. В процесі слідування прослідували до першої лінії окопів, звернули на другу лінію окопів та у зв`язку з відсутністю яких-небудь орієнтирів на напрямку с.Роботине, пройшли вперед та помітили спуск (вхід) в окоп. Прослідувавши разом з військовослужбовцем ОСОБА_26 до так званого Т-образного окопу, він побачив, що на вході в бліндаж знаходиться особа чоловічої статі не в статутній військовій формі ЗСУ, без шевронів, з автоматом в руках. Ці події відбувались приблизно о 17 годині 13.08.2023. Він звернувся до вказаної особи російською мовою з питанням про те, з якої він частини, на що той відповів, що з четвертої бази, а сам з « ОСОБА_27 ». Він з побратимами підійшов до ворожого бліндажу з військовослужбовцями РФ, оскільки в бліндажі було видно інші силуети осіб, запропонували їм здатися. З бліндажу по черзі вийшли п`ять військовослужбовців РФ, одягнуті в різного роду види військової форми, без шевронів, в касках та бронежилетах, а також у кожного з них в руках знаходилась автоматична зброя, а саме АК-74. На вимогу останні зняли із себе вищевказану амуніцію (каски, бронежилети з магазинами), після чого він разом з побратимами ОСОБА_26 та ОСОБА_28 провели поверхневий огляд цих осіб, жодних предметів зброї виявлено не було. Амуніція, яку зняли із себе ці військовослужбовці рф, а також їхні автомати залишились поряд із бліндажем. Щодо документів, то їх не відшукували, оскільки були обмежені в часі. Кожного із полонених запитували про те, звідки вони і четверо називали населені пункти РФ (Єкатеринбург, Махачкала, Ставрополь), а один із полонених відповів, що він із ДНР і в подальшому назвався ОСОБА_29 . Вказаних військовослужбовців РФ, вони супроводили до суміжного підрозділу ЗСУ на позиції «Шахтар», після чого військовослужбовці ЗСУ цього підрозділу, яких ми замінили, відконвоювали полонених до точки евакуації в тиловий район.
		   За змістом протоколу допиту свідка ОСОБА_23 від 29 серпня 2023 року зафіксованого за допомогою цифрової відеокамери та відтвореного у судовому засіданні (який використаний судом в якості доказу в порядку, передбаченому ч.11 ст.615 КПК України), останній пояснив, що з березня 2022 року проходить службу в ЗСУ в військовій частині НОМЕР_2 на посаді стрільця, помічника гранатометника у військовій частині. 13.08.2023 знаходився в районі бойових дій поблизу с. Василівка Пологівського району Запорізької області, після чого приблизно о 13 годині отримав наказ про висування на позицію « ОСОБА_21 », де необхідно було змінити групу військовослужбовців ЗСУ. Разом зі ним на вказану позицію були відправлені наступні військовослужбовці підрозділу, а саме: ОСОБА_22 (старший групи), ОСОБА_30 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 . В складі вказаної групи, приблизно о 15 годині 13.08.2023 вони висунулись в напрямку позиції «Шахтар» на напрямку с.Роботине. В процесі слідування прослідували до першої лінії окопів, звернули на другу лінію окопів та у зв`язку з відсутністю яких-небудь орієнтирів на напрямку с.Роботине пройшли вперед та помітили спуск (вхід) в окоп. Спереду нього слідували ОСОБА_24 та ОСОБА_30 , а він та ОСОБА_25 слідували чуть позаду та в стороні, оскільки підстраховували ОСОБА_31 та ОСОБА_32 з верхньої точки слідування.
		Старший групи ОСОБА_22 в цей час слідував в сторонці і підшуковував орієнтири для визначення подальшого шляху. Вони дійшли до так званого Т-образного окопу і ОСОБА_30 першим побачив, що на вході в бліндаж знаходиться особа чоловічої статі він почув, що ОСОБА_30 звернувся до когось російською мовою з питанням про те, з якої він частини. Ці події відбувались приблизно о 17 годині 13.08.2023р. Невідома особа відповіла, що він із четвертої бази. Після цього, вони підійшли до ворожого бліндажу, оскільки зрозуміли, що в бліндажі можуть знаходитись інші військовослужбовці РФ. Тому, вони прийняли рішення взяти в полон військовослужбовців РФ, запропонували їм здатися, бо інакше будуть знищені. З бліндажу по черзі вийшли військовослужбовці РФ, одягнуті в різного роду види військової форми, без шевронів, в касках та бронежилетах, в кожного з них в руках знаходились автомати ОСОБА_33 . На вимогу вказані особи зняли із себе вищевказану амуніцію (каски, бронежилети з магазинами), після чого він з побратимами ОСОБА_26 та ОСОБА_34 провели поверхневий огляд цих осіб, жодних предметів зброї виявлено не було. Амуніція, яку вони зняли із себе, а також їхні автомати залишились поряд із бліндажем. Документи вони не відшукували за браком часу. На їхні питання, полоненні розповідали що вони з Єкатеринбургу, ОСОБА_27 , ОСОБА_35 , а один із полонених відповів, що він із ДНР і в подальшому назвався ОСОБА_29 . Його посаду, військове звання, інші не з`ясовували, оскільки для цього не було часу. Затриманих супроводили до суміжного підрозділу ЗСУ на позиції «Шахтар», після чого військовослужбовці ЗСУ цього підрозділу, яких замінили, відконвоювали полонених до точки евакуації в тиловий район.
		   Показами свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_23 підтверджено факт взяття 13 серпня 2023 року в полон обвинуваченого та інших осіб в бліндажу в Т-образному окопі біля с.Роботіне, де велись безпосередні бойові дії. Бійці збройних сил РФ були одягнуті в різного роду види військової форми, без шевронів, в касках та бронежилетах, озброєені автоматами Калашникова, мали запасні магазини з боєприпасами. 
		   Покази допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_17 ОСОБА_20 та ОСОБА_23 цілком логічні, послідовні, доповнюють одне одного та не містять суперечок, в цілому узгоджуються з показами обвинуваченого в частині обставин скоєння кримінального правопорушення, доповнюють їх, а тому сумнівів у суду не викликають. Допитані свідки пояснили, що несприятливих відносин з обвинуваченими не мають. У суду не має підстав сумніватися в достовірності показів свідків, всі свідчення надавалися під присягою. Ці покази підтверджують обставини, які підлягають доказуванню по даному кримінальному провадженню.
		   Крім того, зазначені покази свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_17 ОСОБА_20 та ОСОБА_23 відповідають письмовим доказам, наданим стороною обвинувачення на підтвердження провини обвинуваченого, що досліджені судом у судовому засіданні.
		   Так, протоколом огляду від 29 серпня 2023 року оглянуто роздруківку скан-копії паспорту громадянина України на двох аркушах А4, серія та номер НОМЕР_3 , де зверху на першому аркуші документу зазначено: « ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місто Сніжне, Донецької області», також на цьому ж аркуші, як зазначено в самому документі на другій сторінці паспорту вказано: « ОСОБА_36 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , город Снежное Донецкой области», «чоловіча/мужской», виданий «Сніжнянським МС ГУДМС України в Донецькій області», «Снежнинским ГС ГУГМС, Украина, Донецкой обл.» від «8 листопада/ноября 2012». На другому аркуші зазначено графу під назвою «місце проживання/ место жительства» на одинадцятій сторінці, де вказано адресу: « АДРЕСА_1 , від 16.11.2012». Крім того, під час зазначеної слідчої дії було оглянуто роздруківку скан-копії під назвою (мовою оригіналу) : «Выписка из приказа командующего войсками Южного военного округа по личному составу» від « ІНФОРМАЦІЯ_4 », де вказано відомості щодо підписання першого контракту про проходження військової служби у військовій частині № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), з присвоєнням військового звання «рядовой», а також вказано, що під номером 57 вказано військовослужбовця « ОСОБА_37 - номера расчета стрелкового отделения стрелкового взвода (в роте - 4), стрелковой роты (в батальоне - 5), стрелкового батальона войсковой части 71718, ВУС  101533А, «рядовой», 2 тарифный разряд, 18.10.1996 г.р., образование  среднее профессиональное в 2015 году». Також зазначено, що він є громадянином України.
		   У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вказав, що ці документи належать саме йому. Отже, поза розумним сумнівом, зазначені копії документів стверджують, що будучи громадянином України, обвинувачений ОСОБА_7 добровільно уклав контракт про проходження військової служби у військовій частині № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), з присвоєнням військового звання «рядовой», чим самим перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану.
		   За змістом протоколу огляду від 29 серпня 2023 року було оглянуто офіційний сайт Державної міграційної служби України за адресою посилання ІНФОРМАЦІЯ_5 , де вказані електронні сервіси сайту, серед яких є сервіс під назвою «Перевірка недійсних документів» Після проведення необхідних операцій результатом перевірки виявлено наступне : «Документ: Паспорт громадянина України серія НОМЕР_4  Інформація про визнання недійсним документ в базах ДМС відсутня». Зазначене безумовно вказує на дійсність паспорта України на ім`я обвинуваченого. 
		   Протоколом огляду від 30 серпня 2023 року інформації, розміщеної у мережі Інтернет, що стосується існування та функціонування військових частин держави-агресора рф, в яких проходив та проходить службу підозрюваний ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за пошуком головного меню «в/ч НОМЕР_1 » виявлено ряд Web-сайтів та соціальних мереж із відомостями про 70-й мотострілецький полк (70 МСП, в/ч НОМЕР_1 ), що є мотострілецьким військом збройних сил російської федерації, постійним місцем дислокації якої є м. Шалі, Чеченська республіка, рф. 
		   Так, в ході огляду виявлено сайт під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_6 » з інформацією про дану військову частину за адресою посилання: « ІНФОРМАЦІЯ_6 », де розміщено наступну інформацію: «70-й мотострелковый полк ( 70 МСП , в/ч НОМЕР_1 ) - формирование мотострелковых войск Вооруженных сил Российской Федерации численностью в полк . Пункт постоянной дислокации  г. Шали , Чеченская республика . Состоит в составе 42-й мотострелковой дивизии , Южный военный округ . Полк был создан в 2017 году. В 2022 году участвовал в полномасштабном вторжении России в Украину , где вели наступление на востоке» (мовою оригіналу). Також, на даному сайті вказані відомості щодо структури та озброєння даної військової частини. 
		   Подальшим оглядом виявлено російську соціальну мережу «Вконтакте», де зафіксовано групу під назвою: « НОМЕР_5 «ОМСБР»» ІНФОРМАЦІЯ_7 » за адресою посилання: « ІНФОРМАЦІЯ_8 ». В ході огляду даної групи виявлено листування громадян щодо діяльності військової частини НОМЕР_1 , зокрема щодо виплат пораненим військовослужбовцям даної частини, щодо участі військових в т.зв. «СВО» тощо.    Також оглядом виявлено офіційний російський сайт під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_9 » за адресою посилання: « ІНФОРМАЦІЯ_10 », де зафіксовано документ, а саме: «Указ президента АДРЕСА_5 о присвоении 70 мотострелковому полку почетного наименования» «№636 от 25 августа 2023 года»; що дає підстави вважати, що в/ч НОМЕР_1 - 70-й мотострілецький полк дійсно існує, відноситься до армії держави-агресора РФ та веде активні бойові дії в умовах «вооруженных конфликтов». (мовою оригіналу)
		   Подальшим оглядомWeb-сайтів,після введенняу поліпошуку головногоменю:«в/ч НОМЕР_6 »,виявлено рядWeb-сайтита соціальнімережі ізвідомостями профункціонування тадіяльності військовоїчастини НОМЕР_6 під назвою:« ІНФОРМАЦІЯ_11 »,серед якихвиявлено сайтпід назвою:« ІНФОРМАЦІЯ_6 »з інформацієюпро данувійськову частинуза адресоюпосилання:« ІНФОРМАЦІЯ_6 »,де розміщенонаступну інформацію: «4-ягвардейская военнаябаза формирование (соединение,военная база)Сухопутных войскВооружённых сил АДРЕСА_5 на территориичастично признаннойРеспублики ОСОБА_38 .Условное наименование Войсковаячасть №66431(в/ч НОМЕР_6 ).Сокращённое наименование 4гв.вб.Полное действительноенаименование 4-ягвардейская Вапнярско-БерлинскаяКраснознамённая,орденов Сувороваи Кутузовавоенная база.4-явоенная база важныйобъект российскоговоенного присутствияна Кавказе,созданный дляподдержки независимостичастично признаннойРеспублики ОСОБА_38 ипродвижения российскихинтересов вЗакавказье.База расположенав городеЦхинвале ипоселке Джава.»(мовоюоригіналу). Також, на даному сайті вказані відомості щодо структури та озброєння даної військової частини.
		   В ході огляду виявлено Web-сайт під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_12 », де зафіксовано публікацію під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_11 НОМЕР_6 )» за адресою посилання: « ІНФОРМАЦІЯ_13 ». Так, на даному сайті виявлено відомості щодо в/ч НОМЕР_6 , а саме: «4-я гвардейская военная база (4-я гвардейская АДРЕСА_3 - АДРЕСА_6 и Кутузова военная база)  объект военно-политического присутствия России на Кавказе.», «База развёрнута на территории РЮО в г. Цхинвал и пос. Джава». ( мовою оригіналу)
		   Зазначені відомості дають підстави вважати, що дана військова частина існує НОМЕР_1 ,а функціонує, входить до складу армії держави-агресора РФ, в складі збройних сил якої веде активні бойові дії проти держави Україна, завдаючи прямої шкоди.
		   Таким чином, проведеним оглядом встановлено відомості про військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , Чеченська республіка, РФ) та військову частину НОМЕР_6 ( АДРЕСА_7 ), що дає підстави вважати, що дані військові частини існують та належать до складу армії держави-агресора РФ, а також беруть участь в бойових діях на території України проти Сил оборони України.
		   Протоколом огляду від 29 серпня 2023 року за участю обвинуваченого ОСОБА_7 було оглянуто є веб-сторінку «Google.com/maps» за адресою посилання: « ІНФОРМАЦІЯ_14 », де зображено карту України, зокрема Запорізьку область. Так , під час огляду веб-сторінки « ІНФОРМАЦІЯ_15 », обвинувачений ОСОБА_7 в присутності захисника показав місце блок-посту під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_16 », де стояв 2 взвод; позиції та бліндажі, де окопався та проживав 3 взвод; та місце розташування 2 взводу.
		   Відеозаписи слідчих дій були відтворені у судовому засіданні.
		   Інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було. Надані стороною обвинувачення документи: витяги з ЄРДР, постанови про визначення групи прокурорів та слідчих та зміни груп, постанову про об`єднання матеріалів досудових розслідувань, доручення про проведення слідчих (розшукових) дій виділення матеріалів провадження, запити щодо витребування документів, супровідні листи, тощо - які за своїм змістом не містять ознак доказів, але мають значення для вирішення кримінального провадження, колегія суддів в обґрунтування провини обвинуваченого не покладає; зазначені процесуальні документи засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону.
		   За результатами судового розгляду, колегія суддів за своїм глибоким внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінивши досліджені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшла до наступних висновків.
		   Наразі такий факт, як окупація певної території України та створення окупаційних адміністрацій є загальновідомим. 
		   Водночас законодавчим органом влади, вживаються всі заходи щодо визнання, у тому числі і на міжнародному рівні РФ - державою-агресором. Так, зокрема Резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Агресія проти України" A/RES/ES-11/1 від 2 березня 2022 року, визнано, що росія вчинила агресію України, порушивши базові норми ООН, і якою від російської федерації вимагається припинити збройну агресію проти України, включаючи також деокупацію Криму та Донбасу, негайно, повністю та безумовно вивести всі свої збройні сили з території України в межах її міжнародно визнаних кордонів.
		   Також у проміжному рішенні Міжнародного суду Організації Об`єднаних Націй від 16 березня 2022 року, відповідно до якого на найвищому юридичному рівні констатовано факт вторгнення Росії на територію України, відзначаючи, що збройна агресія російської федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності, а 24 лютого 2022 року переросла в повномасштабне збройне вторгнення на суверенну територію України. Крім того, відповідними наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)» м. Токмак та м. Молочанськ є окупованою територією. 
		Оцінюючи письмові докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку письмових доказів із показами свідків, колегія суддів вважає, що досліджені докази відповідають вимогам передбаченим ст. 85-87 КПК України, і в повному обсязі доводять вину обвинуваченого за наведених у вироку обставин.
		   Порушень процесуального закону щодо відкриття кримінального провадження, його руху, повноважень сторони обвинувачення на всіх стадіях процесу колегію суддів не виявлено. 
		Окрема увага, колегією суддів, приділена руху провадження в контексті перевірки належності доказів, які подала сторона обвинувачення. Процесуальні докази, наведені у вироку, прямо підтверджують той факт, що досліджені в судовому засіданні докази, які колегія суддів визнала належними та допустимими, зібрані у встановленому законом порядку та жодного сумніву у своїй законності та правдивості не викликають. Відтак, подані стороною докази збиралися стороною обвинувачення в належний спосіб. 
		   Судом не встановлено таких доказів, на яких ґрунтується доказування вини обвинуваченого ОСОБА_7 , що були б отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, та не встановлено підстав, які б призвели до визнання їх недопустимими.
		   Отже, судом не встановлено даних, які б свідчили, що зібрані докази по даному кримінальному провадженню отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод обвинуваченого через допущені порушення кримінального процесуального закону у ході досудового розслідування, і оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, колегія судів дійшла висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за наведених у вироку обставин, доведена у повному обсязі.
		   Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що укладаючи контракт з російськими військовими формуваннями, іншого виходу у нього не було, перетнути кордон не мав можливості, а тому його дії не можна вважати цілком добровільними. 
		   При цьому, на своє глибоке переконання, колегія суддів вважає, що ОСОБА_7 безумовно усвідомлював факт окупації та агресії з боку РФ, наявності збройного конфлікту з державою Україна та введеного воєнного стану здійснював свідомо, умисно, добровільно за власним волевиявленням, виключно з меркантильних спонукань, адже з`явився до воєнкомату для укладення контракту за першою отриманою повісткою, суду не надано жодного доказу, що ОСОБА_7 , здійснив перехід на бік ворога під безпосереднім впливом або фізичним примусом, внаслідок якого не міг керувати своїми вчинками (йдеться про катування  в розумінні ст. 127 КК, тобто спричинення сильного фізичного болю, побої, мучення тощо з певною метою); або психічного примусу, за сукупності таких умов: такі дії цієї особи були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала їй чи охоронюваним законом правам її або інших осіб, або суспільним інтересам чи інтересам держави; саме цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами та при цьому не було спричинено більш значної шкоди, ніж відвернена шкода; або, хоча шкода була і більш значною, але внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, особа не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці. Шкала видів заподіяної шкоди відсутня та не доведена суду, але колегія суддів переконлива в тому, що шкода життю людини завжди є більш значною, ніж шкода, не пов`язана з посяганням на життя людини; при цьому життя однієї людини не може цінуватися вище, ніж життя іншої.
		   Правові підстави вважати, що встановлені обставини вчинення ОСОБА_7 зазначених вище дій не є кримінальним правопорушенням, у колегії суддів відсутні. Лише самого факту добровільного перебування у складі армії держави-агресора РФ, на ліній бойових дій , які остання веде проти держави Україна вже достатньо для кваліфікації дій за ст. 111 КК України, адже суспільна небезпечність таких дій є цілком очевидною, а самі дії такої особи є нічим іншим, ніж перехід на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, які, вочевидь, завдають значної шкоди як суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, так і обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України. 
		   При цьому, колегія суддів зауважує, що мотив вчиненого жодним чином не впливає на кваліфікацію діяння, оскільки мета і мотив злочину  це факультативні ознаки суб`єктивної сторони злочину, які вимагають свого встановлення лише у тих випадках, коли про це прямо зазначено у законі (в диспозиції статті Особливої частини КК) або коли вони однозначно випливають із змісту злочину.
		   Також колегія суддів враховує і те, що обвинувачений ОСОБА_7 , маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду не міг не розуміти незаконності вчинених ним дій та можливості завдання своїми умисними діями шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, між тим за власним волевиявленням перейшов на бік ворога.
		   Отже, на глибоке переконання колегії суддів, сукупність зазначених обставин дає підстави стверджувати про свідомий вибір, власне волевиявлення та добровільність дій обвинуваченого ОСОБА_7 , який будучи радикально та негативно налаштованим до законної влади в Україні, добровільно перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, вступив до лав армії Російської Федерації, уклавши контракт з військовою частиною № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), за яким він був призначений на посаду «номера расчета стрелкового отделения стрелкового взвода (в роте - 4), стрелковой роты (в батальоне - 5), стрелкового батальона войсковой части 71718, ВУС  101533 ІНФОРМАЦІЯ_1 »; перебував у період з 08.06.2022 року до 13.08.2023 року на тимчасово окупованій території Запорізької області у складі збройних формувань Російської Федерації, брав безпосередню участь у бойових діях проти підрозділів сил оборони України, під час яких і був взятий в полон 13.08.2023 на околицях с. Роботине Токмацької міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області в ході звільнення села від російської окупації. 
		   Отже, своїми умисними діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.111 КК України, а саме державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинене в умовах воєнного стану, у скоєнні якого суд визнає його винуватим.
		   Також колегія суду враховує той факт, що стороною захисту не надано суду жодного доказу, який міг би виправдати ОСОБА_7 та спростувати обставини, вчиненого ним кримінального правопорушення, які колегія суддів вважає встановленими.
		   Відповідно до вимог ст.65 КК України, яка передбачає загальні засади призначення покарання і через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, суд, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		   При обранні виду та розміру покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, які у відповідності до ст.12 КК України відносяться до особливо тяжких злочинів, сукупність усіх характеризуючих даних обвинуваченого, характер та ступінь його суспільної небезпеки. 
		    ОСОБА_7 на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на утриманні неповнолітніх дітей не має.
		   Обставини, які пом`якшують покарання або обтяжують покарання ОСОБА_7 відповідно до ст.ст. 66, 67 КК України  відсутні.
		   Оцінюючи відсутність обставини, що пом`якшує покарання у вигляді щирого каяття, колегія судів зауважує, що щире каяття - це обставина, яка відображає психічний стан особи, яка вчинила злочин і передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї злочинної поведінки, почуття сорому, докорів сумління і готовність нести кримінальну відповідальність. Щире каяття проявляється у самозасудженні особою вчиненого злочину, його наслідків, прагненні усунути нанесену шкоду та рішенні не вчиняти більше злочинів. При цьому, поняття «щире каяття» не є тотожним поняттям до визнання вини (визнання особою факту вчинення нею злочину), як про це стверджувала сторона захисту. Колегія суддів на своє глибоке переконання вважає, що визнання ОСОБА_7 вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, було вимушеним під тиском вагомих доказів його винуватості, а його поведінка не свідчить про щирий жаль з приводу вчинених дій, їх осуд та будь-яких суттєвих позитивних змін у соціальних орієнтацій, які знижують ступінь його небезпечності
		   Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_7 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, колегія суддів вважає, за можливе призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком у межах санкції статті, за якою кваліфіковані його дії з призначенням додаткового покарання у виді конфіскації майна.
		   Підстав для застосування положень ст.ст. 69, 69-1 КК України колегія суддів не вбачає. Таке покарання на переконання колегії суддів буде необхідним та достатнім для виправлення та ресоціалізації ОСОБА_7 повернення його до нормального життя, та попередження вчинення ним кримінальних правопорушень.
		   Запобіжний захід на досудовому слідстві обвинуваченому не обирався.
		   Початок строку відбування покарання слід обраховувати з дня звернення вироку до виконання. 
		   Цивільний позов не заявлявся. Речові докази і процесуальні витрати по справі відсутні. Арешт на майно на досудовому слідстві накладений не був. 
		   Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374, 376 КПК України, колегія суддів 
		УХВАЛИЛА:
		   Визнати винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України та призначити йому покарання  у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі, з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна.
		   Строк відбуття покарання слід обчислювати з дня звернення вироку до виконання.    Копію вироку після проголошення негайно вручити учасникам розгляду справи.
		   Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення.
		 
		Головуючий суддя :                              ОСОБА_1 
		Члени колегії :
		Суддя:                                     ОСОБА_2 
		Суддя: ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...