Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/6306/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 21.12.2023. Зареєстровано: 21.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 22.12.2023.
Дата набрання законної сили: 18.01.2024
Номер судового провадження: 2/466/249/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 466/6306/21
		Провадження № 2/466/249/23
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		08 грудня 2023 року м. Львів
		Шевченківський районний суд м.Львова
		в складі: головуючого судді Ковальчука О.І.
		з участю секретаря Коновал Х.В.
		представника позивача ОСОБА_1 
		представника відповідача ЛКП «Львівавтодор» Пинів Є.М.
		представника відповідача ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» Балобанова О.В.
		справа №466/6306/21
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ЛКП «Львівавтодор», ЛКП «Львівелектротранс», ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП
		 в с т а н о в и в:
		15.07.2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ЛКП «Львівавтодор», ЛКП «Львівелектротранс», ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, який в подальшому уточнив та в якому з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 15.11.2022 року просить суд ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з Львівського комунального підприємства «Львівавтодор», Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» на користь ОСОБА_2  суму завданої матеріальної шкоди (вартість відновлювального ремонту автомобіля) в розмірі 105182,39грн., моральну шкоду в розмірі 15000грн. та судові витрати, пов`язані з розглядом справи.
		В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 18.02.2020 року о 08 год. 00 хв. у місті Львові по вул. Замарстинівська, 50 стався обрив та падіння контактно-кабельної мережі, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль AUDI A4 д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , в результаті чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження, вартість відновлювального ремонту якого становить 105182,39 (сто п`ять тисяч сто вісімдесят дві гривні 39 коп.) грн. згідно звіту №1724/20.
		Як вбачається з постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 03 липня 2020 року, посадово-відповідальна особа ЛКП «Львівелектротранс» ОСОБА_3 підтвердила, що контактна мережа трамвая по вул.. Замарстинівська закріплена як основний засіб за начальником району контактно-кабельної мережі. В подальшому, як пояснила ОСОБА_3 в січні 2020 року на даній вулиці зроблено реконструкцію дороги та контактної мережі трамвая на замовлення ЛКП «Львівавтодор», які забрали на свій баланс вищевказану ділянку. Контактна мережа трамвая по вул..Замарстинівській після реконструкції знаходиться на балансі ЛКП «Львівавтодор» і на даний час на баланс ЛКП «Львівелектротранс» не передана.
		З листа-відповіді ЛКП «Львівавтодор» від 07.09.2020р. вбачається, що станом на момент отримання адвокатського запиту з приводу балансоутримувача ділянки дороги та контактної мережі, в межах якої сталося пошкодження автомобіля позивача, об`єкт будівництва «Реконструкція вул. Замарстинівської (від вул..Гайдамацької до вул..Торф`яної)» ще не переданий від Підрядника Замовнику у вигляді закінчених робіт. 
		Таким чином, станом на час звернення до суду із вказаним позовом, жоден із відповідачів не надав чіткої відповіді щодо перебування вказаної ділянки 18 лютого 2020 року на своєму балансі, тим самим намагаючись уникнути відповідальності за спричинену позивачу шкоду.
		Як вбачається з листа ЛКП «Львівавтодор» від 04.01.2022р. вих. №2, наданого у відповідь на адвокатський запит, одним із відповідачів - ЛКП «Львівавтодор» було повідомлено про те, що балансоутримувачем ділянки дороги та контактної мережі, в межах якої сталося пошкодження автомобіля позивача станом на 18.02.2020р. був Підрядник ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл», який згідно укладеного між сторонами договору підряду на виконання робіт на об`єкті «Реконструкція вулиці Замарстинівської (від вулиці Гайдамацької до вулиці Торф`яної)» №06/02/2018 від 06.02.2018р. прийняв будмайданчик (зокрема і вказану вище ділянку дороги, на якій стався обрив і падіння контактно-кабельної мережі на автомобіль позивача).
		Так, згідно п.4.4.9 та 8.4 вказаного договору передбачено, що у випадку пред`явлення Підряднику скарг, претензій з боку третіх осіб, всі фінансові або інші відшкодування здійснюються за рахунок Підрядника, а на час дії договору відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним та юридичним особам при виникненні дорожньо-транспортних пригод на Об`єкті, викликаних незабезпеченням належних умов безпеки руху, покладається на Підрядника. Враховуючи викладені обставини, позивачем до ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» було скеровано заяву-претензію з приводу відшкодування збитків, однак відповіді на таку отримано не було.
		Окрім цього, ЛКП «Львівавтодор», надаючи відповідь на адвокатський запит, акту приймання-передачі будівельного майданчика (зокрема і вказаної вище ділянки дороги, на якій стався обрив і падіння контактно-кабельної мережі на автомобіль позивача) не надав, вказавши, що складання такого акту не передбачено, а приймання-передача будівельного майданчика здійснюється шляхом направлення Замовником (в даному випадку ЛКП «Львівавтодор») Підряднику (в даному випадку ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл») відповідного дозволу Інспекції ДАБК на виконання будівельних робіт, який був направлений ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» супровідним листом від 16.02.2018р.
		Представником відповідача ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» подано копію договору субпідряду від 02.01.2020р. №ЛВ-3М/02/01/20, згідно умов якого ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» замовило у субпідрядника Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» виконання робіт з влаштування контактної мережі трамваю на об`єкті «Реконструкція вул.. Замарстинівської (від вул. Гайдамацької до вул.Торфяної) у м.Львові».
		Одночасно представником відповідача у поданому клопотанні також було зазначено про те, що відповідальність за якість виконаної роботи і дії своїх працівників несе субпідрядник ЛКП «Львівелектротранс» згідно п.п.6.3.3, 6.3.4, 6.5.4, 6.5.5 та ін.. договору субпідряду. Як зазначає представник у поданому клопотання, оскільки обставини обриву та падіння контактно-кабельної мережі трамваю по вул.. Замарстинівська, 50 мали місце під час чинності договору субпідряду від 02.01.2020р. №ЛВ-3М/02/01/20, ЛКП «Львівелектротранс» усунуло наслідки обриву власними силами та засобами, не повідомивши про це ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл», відповідальність за неякісно виконані роботи з монтажу контактно-кабельної мережі трамваю, і, як наслідок, за пошкодження, викликані їх обривом, несе ЛКП «Львівелектротранс».
		Таким чином, позивачу стала відома інформація щодо фактичного субпідрядника по виконанню робіт на ділянці дороги, в межах якої стався обрив та падіння контактно-кабельної мережі, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль AUDI A4 д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про міський електричний транспорт» міський електричний транспорт - це складова частина єдиної транспортної системи, призначена для перевезення громадян трамваями, тролейбусами, поїздами метрополітену на маршрутах (лініях) відповідно до вимог життєзабезпечення населених пунктів.
		Об`єктами міського електричного транспорту є рухомий склад, контактні мережі, тягові підстанції, колії трамвайні та метрополітену, а також споруди, призначені для забезпечення надання транспортних послуг.
		За приписами статті 15 вказаного Закону, до складу міського електричного транспорту входять підприємства, що надають транспортні послуги, об`єкти міського електричного транспорту, системи електропостачання та зв`язку, будівлі та службові приміщення.
		Відповідно пункту 1.1 Правил експлуатації трамвая та тролейбуса, затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 10 грудня 1996 року № 103, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 березня 1997 року за № 66/1870, контактна мережа - це сукупність струмопровідних, ізолюючих, підтримуючих та опорних елементів, призначених для підведення електроенергії до струмоприймачів рухомого складу. До системи електропостачання трамвая та тролейбуса належать кабельні та повітряні лінії первинного електропостачання, тягові підстанції, які приймають змінний струм і перетворюють його на постійний, кабельні та повітряні лінії постійного струму й контактні мережі (підпункт 2.7.1.1. Правил). Контактна мережа трамвая та тролейбуса складається з таких основних елементів: опор; підтримуючих тросових систем (дротових або сталевих канатів) та кронштейнів; підвісної арматури спеціальних частин; контактних та підсилювальних проводів (підпункт 2.7.3.1.3. Правил).
		Пунктом 2.1.1. Правил визначено, що споруди та обладнання міського електротранспорту повинні забезпечувати безпечну роботу рухомого складу за умов дотримання встановленої швидкості руху.
		На підприємствах, які здійснюють експлуатацію технічних засобів міського електротранспорту, покладаються, зокрема, наступні функції; забезпечення експлуатації технічних засобів відповідно до вимог чинних державних стандартів, Правил експлуатації трамвая та тролейбуса та інших нормативно-технічних документів; вивчення умов безпеки руху на маршрутах міського електротранспорту та в межах своєї компетенції вжиття заходів щодо усунення недоліків та перешкод для руху (підпункт 1.6.1. Правил).
		Експлуатацію, технічне обслуговування, планово-попереджувальні та непланові ремонти, реконструкцію та розвиток системи електропостачання здійснює електротехнічний і допоміжний персонал електрогосподарства. Повне управління здійснює керівництво відповідного структурного підрозділу підприємства міського електротранспорту (підп.2.7.1.2. Правил).
		Отже, позивач вказує, що причини (підстави) обриву контактно-кабельної мережі залежали або від ЛКП «Львівелектротранс» (яке зобов`язано утримувати мережу в належному стані, субпідрядник) або від ЛКП «Львівавтодор», які не спростували перебування мережі на своєму балансі на час її обриву та саме недотримання контактно-кабельної мережі в належному стані призвело до обриву контактної мережі та падіння контактного проводу на смугу руху, або від ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл», як підрядника та виконавця робіт.
		Відповідно до положень ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Також, відповідно до приписів статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
		Позивач вважає, що шкода яка була завдана внаслідок падіння електричного контактного дроту сталася внаслідок спільної бездіяльності відповідачів та пов`язана єдністю їх вини, яка хоча і регулюється окремими нормами законодавства деліктної відповідальності, проте з огляду на спільність такої бездіяльності вони мають нести солідарну відповідальність перед потерпілим з огляду на приписи ст. 1190 ЦК України.
		Крім того, відповідно до частин першої - третьої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Як вказує позивач, внаслідок даної події ОСОБА_2 зазнав сильних моральних страждань, а саме були порушені майнові права, змінився звичний для позивача розпорядок дня, що пов`язано з неможливістю тривалий час користуватись належним йому транспортним засобом, позивач з метою захисту своїх прав та інтересів змушений був звертатися до адвоката, експерта, що завдало додаткових незручностей, позивач переніс сильні душевні страждання та психологічну травму, оскільки в момент цієї події в автомобілі перебувала його сім`я (дружина та теща), а падіння контактної мережі під напругою створила значний ризик їх життю та здоров`ю. За таких обставин позивачу завдано моральну шкоду, розмір якої позивач оцінює у сумі 15000,00 гривень.
		Враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити. 
		Представник позивача, адвокат Лавринів М.Я. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, покликаючись на вказані в позовній заяві обставини. В останнє судове засідання не з`явилася, однак подала до суду заяву, в якій підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розглядати справу у її відсутності, а тому суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.
		Представник відповідача ЛКП «Львівавтодор» Пинів Є.М. в судовому засіданні позов заперечив, підтримавши письмовий відзив від 19.08.2021 та додаткові пояснення, долучені до матеріалів справи. Просив у задоволенні позову відмовити. В останнє судове засідання не з`явився, однак просив про завершення розгляду справи без його участі.
		Представник відповідача ЛКП «Львівелектротранс» в судове засідання не з`явився, однак подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, долучений до матеріалів справи. Просив у задоволенні позову відмовити.
		Представник відповідача ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» Балобанов О.В. в судовому засіданні позов заперечив, підтримавши письмовий відзив від 14.02.2023, долучений до матеріалів справи. Просив у задоволенні позову відмовити. В останнє судове засідання не з`явився, однак просив про завершення розгляду справи без його участі.
		У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.
		Заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав. 
		Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. 
		Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.
		Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами, що 18.02.2020 року о 08 год. 00 хв. у місті Львові по вул. Замарстинівська, 50, відбувся обрив та падіння контактно-кабельної мережі, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль AUDI A4 д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_2 , в результаті чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження.
		З постанови Шевченківського районного суду м.Львова від 03.07.2020 року по справі №466/3261/20 вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення складено на начальника району ККМ ЛКП «Львівелектротранс» Дуць І.І., яка будучи посадово-відповідальною особою, не вжила всіх заходів щодо утримання контактно-кабельної мережі трамваю, своєчасно не виявила недоліки в утриманні, що призвело до обриву та падіння контактно-кабельної мережі 18.02.2020 року о 08 год. 00 хв. у місті Львові по вул. Замарстинівська, 50, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Audi A4 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 та трамвай НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушила вимоги п.1.5 Правил дорожнього руху України (а.с.7).
		Згідно вищевказаної постанови по справі №466/3261/20, адміністративну справу відносно ОСОБА_3 закрито в зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП. 
		Так, при розгляді адміністративної справи ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні правопорушення заперечила та пояснила, що контактна мережа трамвая по вул. Замарстинівська була закріплена, як основний засіб, за начальником району контактно-кабельної мережі ОСОБА_3 , але в січні місяці 2020 року (рух транспорту відкрили 16 січня 2020 року) на даній вулиці зроблено реконструкцію дороги та контактної мережі трамвая на замовлення ЛКП «Львівавтодор», які забрали на свій баланс вищевказану ділянку. Контактна мережа трамвая по вул.Замарстинівській після реконструкції знаходиться на баланці ЛКП «Львівавтодор», і на даний час на баланс ЛКП «Львівелектротранс», що не передана, а отже ЛКП «Львівелектротранс» не несе відповідальності за обрив контактного дроту на вищевказаній ділянці (а.с.7).
		Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
		Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.
		Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
		Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
		Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		З огляду на викладене та відповідно до положення частини четвертої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставинам, встановленим постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 03.07.2020 року, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві, яка набрала законної сили.
		Згідно Звіту №1724/20 про оцінку автомобіля «Audi A4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складеного оцінювачем ТзОВ «АК «Експерт Сервіс» Войтик Я.М. 20.10.2020 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Audi A4», реєстраційний номер НОМЕР_1 складає (з ПДВ на запчастини) 105182,39грн.(а.с.8-25).
		Відповідно до відповіді ЛКП «Львівавтодор» від 04.01.2022р. вих. №2 вказано, що між ЛКП «Львівавтодор» та ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» було укладено договір підряду на виконання робіт на об`єкті «Реконструкція вулиці Замарстинівської (від вулиці Гайдамацької до вулиці Торф`яної)» №06/02/2018 від 06.02.2018р., відповідно до умов якого Підрядник зобов`язується власними і залученими силами в обумовлений термін у відповідності до замовлення і вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил виконати роботи на даному об`єкті (а.с.77).
		Так, п.4.4.9 та п.8.4 Договору №06/02/2018 від 06.02.2018р. підряду на виконання робіт на об`єкті «Реконструкція вулиці Замарстинівської (від вулиці Гайдамацької до вулиці Торф`яної)» передбачено, що у випадку пред`явлення Підряднику скарг, претензій з боку третіх осіб, всі фінансові або інші відшкодування здійснюються за рахунок Підрядника. На час дії договору відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним та юридичним особам при виникненні дорожньо-транспортних пригод на Об`єкті, викликаних незабезпеченням належних умов безпеки руху, покладається на Підрядника (а.с.78-83). Враховуючи викладені обставини, позивачем до ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» було скеровано заяву-претензію з приводу відшкодування збитків, однак відповіді на таку отримано не було (а.с.88).
		Крім того, ЛКП «Львівавтодор», надаючи відповідь від 04.01.2022р. вих. №2 на адвокатський запит вказав, що нормами чинного законодавства не передбачено складання акту приймання-передачі будівельного майданчика від ЛКП «Львівавтодор» до ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл», а приймання-передача будівельного майданчика здійснюється шляхом направлення Замовником (в даному випадку ЛКП «Львівавтодор») Підряднику (в даному випадку ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл») відповідного дозволу Інспекції ДАБК на виконання будівельних робіт, який був направлений ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» супровідним листом від 16.02.2018р. (а.с.77).
		Відповідно до листа ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» №5/1/Л від 14.01.2020, який адресовано ЛКП «Львівавтодор», підрядник ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» повідомляє, що основні роботи по об`єкті «Реконструкція вулиці Замарстинівської (від вулиці Гайдамацької до вулиці Торф`яної)» у м. Львові будуть завершені 15.01.2020 року, згідно Договору №06/02/2018 від 06.02.2018р., об`єкт готовий до відкриття та відновлення дорожнього руху з 16.01.2020 (а.с.190).
		З відповіді ЛКП «Львівавтодор» від 09.01.2020 №13 на лист ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» щодо завершення робіт та готовності до експлуатації об`єкта «Реконструкція вулиці Замарстинівської (від вулиці Гайдамацької до вулиці Торф`яної)» у м. Львові вбачається, що ЛКП «Львівавтодор» погоджує відновлення руху з 08.01.2020 року (а.с.190а).
		Окрім того, згідно поданого представником ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» Договору субпідряду №ЛВ-3М/02/01/20 від 02.01.2020р., ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» замовило у субпідрядника Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» виконання робіт з влаштування контактної мережі трамваю на об`єкті «Реконструкція вул.. Замарстинівської (від вул..Гайдамацької до вул..Торфяної) у м.Львові» (а.с.151-156).
		Згідно п.п.6.3.3, 6.3.4, 7.1 Договору субпідряду №ЛВ-3М/02/01/20 від 02.01.2020р., субпідрядник ЛКП «Львівелектротранс» зобов`язаний: забезпечити виконання робіт, якість яких відповідає умовам Договору; належним чином виконувати умови Договору. У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторона, що їх порушила, несе відповідальність, передбачену Договором і законодавством України.
		Також, як вбачається з пояснень представника ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» про те, що оскільки обставини обриву та падіння контактно-кабельної мережі трамваю по вул.. Замарстинівська, 50 мали місце під час чинності договору субпідряду від 02.01.2020р. №ЛВ-3М/02/01/20, ЛКП «Львівелектротранс» усунуло наслідки обриву власними силами та засобами, не повідомивши про це ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл», відповідальність за неякісно виконані роботи з монтажу контактно-кабельної мережі трамваю, і, як наслідок, за пошкодження, викликані їх обривом, несе виключно ЛКП «Львівелектротранс» (а.с.150).
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що автомобільна дорога це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безпечного, безперервного та зручного руху транспортних засобів.
		Відповідно до статті 16 Закону України «Про автомобільні дороги», вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.
		Згідно з пунктом 1 частиною 1 статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» елементами благоустрою є покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів.
		Крім того, відповідно до статті 9 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить, у тому числі, компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів. Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.
		Згідно із статтею 21 Закону України «Про автомобільні дороги» органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за: 1) стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; 2) якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; 3) розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об`єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв; 4) відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.
		Частиною 3 статті 14, частиною 1 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
		В пункті 2 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994 (далі - Єдині правила) передбачено, що ремонт і утримання дорожніх об`єктів, що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору, а тих, що перебувають у комунальній власності - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями.
		Пунктом 11 Єдиних правил встановлено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів. Вказані правила є обов`язковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об`єктів і користувачів.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про міський електричний транспорт» міський електричний транспорт - це складова частина єдиної транспортної системи, призначена для перевезення громадян трамваями, тролейбусами, поїздами метрополітену на маршрутах (лініях) відповідно до вимог життєзабезпечення населених пунктів.
		Об`єктами міського електричного транспорту є рухомий склад, контактні мережі, тягові підстанції, колії трамвайні та метрополітену, а також споруди, призначені для забезпечення надання транспортних послуг.
		За приписами статті 15 вказаного Закону, до складу міського електричного транспорту входять підприємства, що надають транспортні послуги, об`єкти міського електричного транспорту, системи електропостачання та зв`язку, будівлі та службові приміщення.
		Відповідно до пункту 1.1 Правил експлуатації трамвая та тролейбуса, затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 10 грудня 1996 року №103, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 березня 1997 року за №66/1870, контактна мережа - це сукупність струмопровідних, ізолюючих, підтримуючих та опорних елементів, призначених для підведення електроенергії до струмоприймачів рухомого складу. До системи електропостачання трамвая та тролейбуса належать кабельні та повітряні лінії первинного електропостачання, тягові підстанції, які приймають змінний струм і перетворюють його на постійний, кабельні та повітряні лінії постійного струму й контактні мережі (підпункт 2.7.1.1. Правил). Контактна мережа трамвая та тролейбуса складається з таких основних елементів: опор; підтримуючих тросових систем (дротових або сталевих канатів) та кронштейнів; підвісної арматури спеціальних частин; контактних та підсилювальних проводів (підпункт 2.7.3.1.3. Правил).
		Пунктом 2.1.1. Правил визначено, що споруди та обладнання міського електротранспорту повинні забезпечувати безпечну роботу рухомого складу за умов дотримання встановленої швидкості руху.
		На підприємствах, які здійснюють експлуатацію технічних засобів міського електротранспорту, покладаються, зокрема, наступні функції: забезпечення експлуатації технічних засобів відповідно до вимог чинних державних стандартів, Правил експлуатації трамвая та тролейбуса та інших нормативно-технічних документів; вивчення умов безпеки руху на маршрутах міського електротранспорту та в межах своєї компетенції вжиття заходів щодо усунення недоліків та перешкод для руху (підпункт 1.6.1. Правил).
		Експлуатацію, технічне обслуговування, планово-попереджувальні та непланові ремонти, реконструкцію та розвиток системи електропостачання здійснює електротехнічний і допоміжний персонал електрогосподарства. Повне управління здійснює керівництво відповідного структурного підрозділу підприємства міського електротранспорту (підп.2.7.1.2. Правил).
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що мало місце ДТП за участю позивача, а належний ОСОБА_2 автомобіль отримав механічні ушкодження, внаслідок: неналежного утримання контактно-кабельної мережі ЛКП «Львівлектротранс» як субпідрядника згідно Договору №ЛВ-3М/02/01/20 від 02.01.2020, неналежного утримання ЛКП «Львівавтодор» контактно-кабельної мережі (падіння контактного проводу на смугу руху) як замовника згідно Договору підряду №06/02/18 від 06.02.2018 та неналежного утримання вулично-дорожньої мережі ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» як підрядника та виконавця робіт згідно Договору підряду №06/02/18 від 06.02.2018.
		Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдану майну фізичній або юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Як роз`яснено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
		Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		Частиною другою статті 1172 ЦК України передбачено, що замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.
		Відповідно до ч.3 ст.22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		У відповідності до статті 1190 Цивільного кодексу України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскільки шкода, яка була завдана внаслідок падіння контактно-кабельної мережі настала внаслідок спільної бездіяльності відповідачів, то відповідальність за спричинення збитків позивачу має бути покладена на відповідачів солідарно.
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню в рахунок відшкодування збитків, заподіяних внаслідок ДТП транспортному засобу сума в розмірі 105182,39грн. (вартість відновлювального ремонту автомобіля).
		Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 15000 грн. суд приходить до наступного висновку.
		Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		У відповідності до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		З врахуванням перелічених факторів, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд враховує обставини по справі, та вважає, що в результаті ДТП позивачу були спричинені моральні страждання, стресова ситуація внаслідок ДТП, що суттєво погіршує якість його життя та безумовно змінило його нормальний життєвий ритм. Тому суд приходить до висновку, що за вказаних обставин, відшкодування моральної шкоди в сумі 15000,00 гривень є достатнім та обґрунтованим.
		У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають задоволенню.
		Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
		У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
		Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до задоволення.
		Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Згідно ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
		Із представленої квитанції від 20.10.2020 року (а.с.26), вбачається, що позивачем оплачено 3000 грн. за проведення Звіту №1724/20 про оцінку автомобіля від 20.10.2020, а також згідно рахунку №182 від 27.04.2023 (т.2 а.с.10) адвокатом позивача оплачено 278,30грн. за отримання відомостей про погодні умови, а тому вказані суми підлягають стягненню з відповідачів в користь позивача.
		Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів в користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 1202,00 грн.
		Розподіл судових витрат між сторонами здійснюється судом відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
		Згідно ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди зобов`язані застосовувати як джерело права практику Європейського суду з прав людини, надалі  ЄСПЛ.
		В свою чергу ЄСПЛ у своїй практиці визначає поняття «фактично понесені витрати на сплату гонорару» (див., наприклад, рішення від 16.02.2012 у справі «Савін проти України», п. 97; рішення від 07.11.2013 у справі «Бєлоусов проти України», п. 115), не лише ті витрати, яким є документальне підтвердження, а і ті, які за умовами договору з адвокатом клієнт має сплатити як гонорар. 
		Наведена практика ЄСПЛ цілком узгоджується з приписами п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, щодо доказування обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
		Отже, обставинами, які підлягають доказуванню, щодо розміру витрат сторони позивача на правничу (правову) допомогу, є: обсяг наданих адвокатом в рамках Договору про надання правової допомоги від 12.07.2021 послуг і виконаних робіт та їх вартість, що сплачена або підлягає сплаті. Такі обставини підтверджуються: Ордером на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Лавринів М.Я. та платіжною інструкцією від 08.05.2023 про оплату правничої допомоги у цивільній справі №466/6306/21 на суму 10000грн. (т.2 а.с.11-12).
		При цьому суд враховує правовий висновок Об`єднаної палати Верховного Суду висловлений у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 про те, що витрати на надану правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
		Таким чином, вартість фактично наданих для ОСОБА_2 у цивільній справі №466/6306/21 послуг у вигляді професійної правової (правничої) допомоги складає суму, що підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача, в розмірі 10000,00грн. 
		Керуючись ст.ст.13,76,81,82,83,89,95,133,137,141,247,263,265,267, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
		 у х в а л и в:
		позов задовольнити повністю.
		Стягнути солідарно з Львівського комунального підприємства «Львівавтодор», Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» на користь ОСОБА_2  суму завданої матеріальної шкоди (вартість відновлювального ремонту автомобіля) в розмірі 105182,39грн. (сто п`ять тисяч сто вісімдесят дві гривні тридцять дев`ять копійок).
		Стягнути солідарно з Львівського комунального підприємства «Львівавтодор», Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» на користь ОСОБА_2  моральну шкоду в розмірі 15000,00грн. (п`ятнадцять тисяч гривень).
		Стягнути з Львівського комунального підприємства «Львівавтодор», Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» на користь ОСОБА_2  в рівних частинах  1202,00 гривень (одна тисяча двісті дві гривні) сплаченого судового збору, витрати за проведення експертизи у розмірі 3000 (три тисячі) гривень, витрати, пов`язані з витребуванням доказів в розмірі 278,30грн. (двісті сімдесят вісім гривень тридцять копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00грн. (десять тисяч гривень). 
		Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП  НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .
		Відповідач: Львівське комунальне підприємство «Львівавтодор», код ЄДРПОУ  05523814, юридична адреса: м. Львів, вул. Пасіки Галицькі, 7.
		Відповідач: Львівське комунальне підприємство «Львівелектротранс», код ЄДРПОУ 03328406, юридична адреса: м. Львів, вул. Сахарова, 2.
		Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл», код ЄДРПОУ  32851616, юридична адреса: м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 22А.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення апеляційної скарги.
		Повний текст судового рішення виготовлено 18 грудня 2023 року.
		  Суддя   О.  І.  Ковальчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...