Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/5029/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них; з питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками.
Надіслано для оприлюднення: 20.12.2023. Зареєстровано: 21.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 22.12.2023.
Дата набрання законної сили: 18.12.2023
Номер судового провадження: 13667/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 грудня 2023 р.Справа № 440/5029/20Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Любчич Л.В.,
		Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
		за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської міської ради на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2023, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі №440/5029/20
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Бричківської сільської ради Полтавського району третя особа  ОСОБА_2 
		про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі №440/5029/20 адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 , заявник) до Бричківської сільської ради Полтавського району Полтавської області (надалі  відповідач Бричківська сільрада), третя особа: ОСОБА_2 (далі  ОСОБА_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. 
		Скасовано рішення Бричківської сільради від 07.02.2020 "Про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2018 за позовом ОСОБА_1 ". 
		Зобов`язано Бричківську сільраду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02.03.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 у даній справі скасовано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 в частині зобов`язання Бричківської сільради повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02.03.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з урахуванням висновків суду. 
		У цій частині прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано Бричківську сільраду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, згідно клопотань від 02.03.2018, від 11.06.2018, від 22.07.2020, з урахуванням висновків суду. У іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі №440/5029/20 залишено без змін.
		30.06.2021 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист про зобов`язання Бричківської сільради надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, згідно клопотань від 02.03.2018, від 11.06.2018, від 22.07.2020 з урахуванням висновків суду.
		Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року заяву ОСОБА_1 про заміну відповідача та боржника у справі №440/5029/20 задоволено частково: замінено боржника у ході виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі №440/5029/20 з Бричківської сільради на Полтавську міську раду (надалі  Полтавська МР, апелянт); в задоволенні заяви про заміну відповідача у справі - відмовлено.
		05.07.2022 ОСОБА_1 подав до Полтавського окружного адміністративного суду заяву на підставі ст. 382 КАС України з проханням зобов`язати Полтавську МР подати до суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 і постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 у справі № 440/5029/20 протягом 30 днів з дня отримання ухвали суду.
		Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2022 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду відмовлено.
		Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2023 ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2022 по справі № 440/5029/20 скасовано. Справу №440/5029/20 направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
		Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі №440/5029/20 задоволено. 
		Зобов`язано Полтавську МР подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 у справі №440/5029/20 упродовж одного місяця з дня отримання копії цієї ухвали суду.
		13.09.2023 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов звіт Полтавської МР про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 у справі №440/5029/20.
		16.10.2023 ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду у прийнятті звіту Полтавської МР про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 у справі №440/5029/20 - відмовлено.
		Встановлено Полтавській МР новий строк в три місяці, з дня набрання даною ухвалою законної сили, для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 у цій справі.
		Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції Полтавська МР подала апеляційну скаргу, в якій, просила скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що встановлення судового контролю можливе лише у випадках, коли відповідач ухиляється у виконанні судового рішення, вважаючи, що позивач не довів факту ухилення Полтавської МР у виконанні судового рішення по справі №440/5029/20. Також виклав думку, що суд може встановити судовий контроль лише при ухваленні судового рішення. Покликався на позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 686/23317/13 про неможливість зобов`язання суб`єкта владних повноважень виконати рішення суду, яке набрало законної сили, у спосіб ухвалення з цього приводу іншого судового рішення. Вказує, що виконання рішення суду у цій справі здійснюється у межах виконавчого провадження № 70806921, а тому відсутні підстави для встановлення судового контролю за його виконанням. Вважає, що вчинив усі можливі дії на виконання судового рішення по цій справі внісши на розгляд Полтавської МР відповідне питання про надання позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою, яке не було підтримано депутатами цієї ради. Посилався на те, що вирішення питання виконання судового рішення в частині підготовки проекту рішення належить до виключної компетенції Полтавського міського управління ресурсів та земельного кадастру. 
		Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 4 ст. 304 КАС України.
		Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, заяв та клопотань не надали, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 2 ст. 313 КАС України.
		Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
		Відмовляючи у прийнятті звіту Полтавської МР про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 у справі №440/5029/20, суд першої інстанції виходив, що Полтавською МР не виконані вказані судові рішення.
		Колегія суддів погоджується із такими висновками та зазначає.
		Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
		Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
		Частиною 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
		Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
		Аналіз наведених приписів процесуального закону дає підстави для висновку, що обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
		Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
		Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
		Водночас, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням ст. 129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
		Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
		Згідно з ч. 2 ст. 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Відповідно до ч. 4 ст. 382 КАС України питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.
		Аналіз наведених приписів ст. 382 КАС України дає підстави для висновків про те, що процедурі вирішення питання про накладення штрафу в обов`язковому порядку передує процедура встановлення судового контролю у спосіб подання звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду. При цьому, обов`язок подання до суду відповідного звіту у суб`єкта владних повноважень виникає лише у випадку встановлення судом судового контролю.
		Посилання апелянта на те, що суд може встановити судовий контроль лише при ухваленні судового рішення, як і посилання на взаємовиключне твердження про можливість встановлення судового контролю лише у випадках, коли відповідач ухиляється у виконанні судового рішення, (обов`язок доведення позивачем умисного невиконання апелянтом судового рішення, яке набрало законної сили, під час ухвалення такого судового рішення, тобто до набрання ним чинності) є надуманими та безпідставними, оскільки не ґрунтується на приписах ст. 382 КАС України.
		Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Аналіз вказаної норми свідчить, що врахуванню підлягають висновки Верховного Суду лише щодо застосування конкретних норм права.
		Колегія суддів також не бере до уваги посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 03.10.2018 по справі № 826/18826/14 та від 07.11.2019 по справі № 361/11754/13-а, оскільки вони стосувалися застосування 7 п. 4 ч. 1 ст. 163, абзацу 5 п. 4 ч. 1 ст. 207, ст. 267 КАС України, у редакції, чинній до 15.12.2017, та не відповідають приписам КАС України у редакції, чинній на момент розгляду цієї справи.
		Твердження апелянта про неможливість встановлення контролю у цій справі з огляду на те, що виконання цього рішення суду здійснюється у межах виконавчого провадження № 70806921 також не має під собою жодних юридичних підстав, оскільки не знайшли свого відображення у ст.. 382 КАС України, натомість наведені вище приписи Конституції України встановлюють право суду здійснювати контроль за виконанням його рішень безвідносно до наявності або відсутності обставин звернення до виконання такого судового рішення у примусовому порядку, визначному Законом України «Про виконавче провадження».
		Стосовно посилання апелянта на позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 686/23317/13, колегія суддів зазначає таке.
		Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц: висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
		Дослідивши зміст постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13, колегія суддів встановила такі обставини.
		По-перше, суди розглядали цю справу в порядку КАС України у редакції до 15.12.2017.
		По-друге позивач по справі № 686/23317/13, звертаючись із цим позовом, фактично просив суд зобов`язати Таїровську селищну раду та її Голову виконати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 березня 2008 року та додаткове рішення цього ж суду від 24 квітня 2008 року у цивільній справі № 2-802, відповідно до яких за позивачем було визнано право на отримання у власність земельної ділянки № 53-54 загальною площею 0,0311 га для обслуговування дачного будинку та зобов`язано Таїровську селищну раду на черговій сесії після вступу рішення суду в законну силу прийняти рішення про вилучення з постійного користування ОК «ДК» Румб» зазначеної земельної ділянки та її передачу в порядку безоплатної приватизації позивачеві у приватну власність для обслуговування дачного будинку. Тобто, позивач звернувся до суду з новою позовною заявою стосовно виконання судового рішення по іншій справі цивільній справі № 2-802.
		У зв`язку з чим Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
		Проте, у вказаній справі № 686/23317/13 Велика Палата Верховного Суду не наводила жодних висновків стосовно неможливості звернення особи в порядку передбаченому ст. 267 КАС України, у редакції до 15.12.2017, та ст. 382 КАС України, в редакції, чинній з 15.12.2017.
		Тому, колегія суддів вказує на хибність та безпідставність твердження апелянта, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13, про неможливість зобов`язання суб`єкта владних повноважень виконати рішення суду, яке набрало законної сили, у спосіб ухвалення з цього приводу іншого судового рішення.
		Натомість колегія суддів зазначає, що Верховний Суду у низці своїх постанов, зокрема від 28 березня 2023 року справі № 420/7631/22, від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18 та від 09.07.2019 у справі №826/17587/18 вказує, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
		Посилання апелянта на те, що невиконання рішення суду в частині ухвалення рішення про надання позивачеві дозволу на розроблення проекту землеустрою на волевиявлення колегіального органу місцевого самоврядування та відсутність у нього повноважень для підготовки відповідного проекту рішення колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідач був зобов`язаний виконати судове рішення у спосіб ухвалення відповідного рішення про надання позивачеві дозволу на розроблення проекту документації, а не у спосіб повторного розгляду заяви позивача.
		У контексті спірних правовідносин колегія суддів звертає увагу на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 по справі № 200/13539/19-а: « 25. Отже, не набрання необхідної більшості голосів депутатів не може бути підставою для законної відмови у погодженні проекту землеустрою відповідно до норм ЗК України. Щодо доводів позивача про те, що Іллінівська сільська рада неодноразово призначала на розгляд сесії селищної ради клопотання позивача, але жодного разу не було набрано необхідної кількості голосів для прийняття рішення, Верховний Суд роз`яснює позивачу про існування інституту судового контролю, передбаченого ст. ст. 382  383 КАС України. Отже, якщо відповідач буде ухилятися від виконання судового рішення у цій справі, то позивач може звернутися до суду, який ухвалив рішення у справі із заявою про встановлення судового контролю ""».
		Одночасно колегія суддів зауважує на безпідставності доводів апелянта про відсутність підстав для встановлення судового контролю у цій справі з огляду на те, що судовий контроль встановлено ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року, яка могла бути оскаржена в апеляційному порядку, проте апелентом не надано, а судом апеляційної інстанції не встановлено факту її апеляційного оскарження.
		Стосовно посилання апелента у наданому до суду першої інстанції звіті про виконання рішення суду на заборону безоплатної передачі земель, встановленої п. 27, п.п. 5 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України, колегія суддів звертає увагу на висновок у подібних правовідносинах Верховного Суду, викладений у постанові від 27.07.2023 по справі № 392/856/22, відповідно до якої Тлумачення норми п. 27, п.п. 5 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що така заборона не поширюється на випадки виконання рішення суду, яке набрало законної сили.».
		Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає вимоги апеляційної скарги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. 
		Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
		Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
		Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції.
		Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Полтавської міської ради залишити без задоволення.
		Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року по справі №440/5029/20 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді   О.В. Присяжнюк   О.А. Спаскін   Повний текст постанови складено 20.12.2023.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...