Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 726/2897/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано для оприлюднення: 21.12.2023. Зареєстровано: 21.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 22.12.2023.
Дата набрання законної сили: 22.01.2024
Номер судового провадження: 1-кп/726/183/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023240050000017

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ 
		 
		Справа № 726/2897/23 
		Провадження № 1-кп/726/183/23 
		Категорія 387 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21.12.2023 м. Чернівці 
		 
		Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:
		головуючого судді         ОСОБА_1 ,
		з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні,в режимівідеоконеренції,у залісуду м.Чернівці,кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023240050000017 від 15.01.2023 щодо:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця за національністю, уродженця с. Клубівка Ізяславський район Хмельницька область, з середньою спеціально освітою, одруженого, військовослужбовця за призовом під час мобілізації, що перебуває на посаді номера обслуги 3 гірсько-штурмового відділення 3 гірсько-штурмового взводу 1 гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , солдата, що зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, - 
		за участю учасників судового провадження: 
		прокурора             ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого          ОСОБА_3 , 
		захисника              ОСОБА_5 ,
		 
		У С Т А Н О В И В:
		Солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_3 , проходячи військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 на посаді номера обслуги 3 гірсько-штурмового відділення 3 гірсько-штурмового взводу 1 гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», п. 9 ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127-131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, маючи намір тимчасово ухилитися від несення обов`язків військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, без поважних причин та дозволу командування військової частини НОМЕР_1 , 06.12.2022, приблизно о 09:00, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та вибув до місця свого проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив службовий час на власний розсуд, не пов`язаний з проходженням військової служби до 16.01.2023.
		Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , після роз`ясненняйому сутіобвинувачення,свою винуу вчиненомукримінальному правопорушенні,передбаченому ч.5ст.407КК України, визнав повністю, погодився із кваліфікацією вчиненого ним діяння, надав покази, які є послідовними та повністю підтверджують обставини вчинення кримінального правопорушення, що викладені в обвинувальному акті. Обвинувачений зазначив, що у скоєному щиро розкаюється, просив суворо не карати. Так, дійсно 06.12.2022 залишив розташування військової частини. Вказав про те, що спочатку поїхав до Краматорська, де лікувався, а потім поїхав до місця свого проживання, де перебував до 16.01.2023. Усвідомивши протиправність своїх дій, прийшов до військової частини для подальшого проходження військової служби. 
		Прокурор у судовому засіданні, у зв`язку із повним визнанням обвинуваченим своєї вини, запропонував порядок дослідження, передбачений ч.3 ст. 349 КПК України. Щодо міри покарання, просив винести вирок, яким призначити обвинуваченому покарання за ч.5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні теж не заперечував щодо запропонованого прокурором порядку дослідження доказів. Просив врахувати усі обставини у справі, а саме наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, його стан здоров`я та призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання не пов`язане із реальним позбавленням волі, із застосуванням ст. 69 КК України та ст. 75 КК України.
		Обвинувачений ОСОБА_3 , у присутності захисника, погодився на скорочений порядок судового розгляду, без дослідження будь-яких доказів, крім його особистого допиту та вивчення матеріалів кримінального провадження, які характеризують його як особу, пояснив, що таке рішення є добровільним і наслідки, передбачені ч. 3 ст. 349 КПК України, йому відомі та цілком зрозумілі.
		Таким чином суд, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та обмежив вивчення фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу. 
		При цьому судом з`ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
		Розглянувши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників кримінального провадження, оцінивши показання обвинуваченого, які він надав суду вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленим із положеннями ст.ст. 349, 394 КПК України, які узгоджуються між собою та не суперечать обвинувальному акту, суд вважає, що обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_3 , знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі, а вина останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, доведена повністю.
		Таким чином,суд приходитьдо висновку,що ОСОБА_3 вчинив кримінальнеправопорушення,передбачене ч.5ст.407КК України,за обставиннаведених увироку,а саме:самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).
		Підстав, відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни, суд не вбачає.
		Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, яке слід призначити обвинуваченому ОСОБА_3 , суд виходить із такого.
		Відповідно до ст. 65 КК України, п.1 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винуватого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
		При призначенніпокарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує повне визнання ним своєї вини; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який, згідно ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів; дані про особу винного, який раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності; не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра.
		Крім того, ОСОБА_3 має постійне місце проживання, одружений.
		Також судом взято до уваги негативну службову характеристику на ОСОБА_3 , дані медичної характеристики останнього. Крім того, ОСОБА_3 має захворювання пов`язані з проходженням військової служби. Також солдат ОСОБА_3 виконував обов`язки військової служби у зоні бойових дій.
		Судом взято до уваги ряд медичних документів щодо наявних захворювань ОСОБА_3 .
		Обставинами,які пом`якшуютьпокарання обвинуваченого ОСОБА_3 ,згідно зст.66КК України,суд враховує  визнання вини та щире каяття.
		Обставин, визначених ст. 67 КК України, які б обтяжували покарання обвинуваченого, прокурором не заявлено та судом не встановлено.
		Відповідно до ч.2 ст. 4, ч.2 ст. 5 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
		При цьому у частині 2 статті 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання.
		Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.
		Беручи до уваги зазначене, із врахуванням суспільної небезпеки вчиненого та даних, що характеризують особу винного, суд вважає, що відносно ОСОБА_3 необхідно і доцільно призначити покарання у мінімальних межах, визначених санкцією ч. 5 ст. 407 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
		Згідно з ч.1 ст. 75 КК України (в редакції КК України, що діяла на час вчинення кримінального правопорушення, тобто до змін внесених згідно з Законом № 2839-ІХ від 13.12.2022), якщо суд, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Таким чином законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого кримінального правопорушення та можливості звільнення від його відбування із іспитовим строком. При цьому одним із факторів, які виливають на вирішення вказаного питання є дані про особу винного.
		Враховуючи, що ОСОБА_3 дійсно, відверто, а не уявно, визнав свою провину у вчиненому, висловив щирий жаль з приводу вчиненого та осуд своєї поведінки, самостійно з`явився до слідчого відділу для продовження служби, усвідомлюючи протиправність своєї поведінки, вперше притягається до кримінальної відповідальності, враховуючи його поведінку до вчинення кримінального правопорушення, поведінку під час досудового розслідування та судового розгляду, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства, а тому знаходить підстави для звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням, тобто застосування щодо нього вимог ст. 75 КК України, з покладанням обов`язків передбачених ст.76 КК України.
		При цьому суд не знаходить підстав для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 вимог ст. 69 КК України, оскільки обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення проти встановлення порядку несення військової служби у період воєнного стану у справі не встановлено.
		Призначаючи покарання суд виходить із того, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Таким чином суд, врахувавши вказані обставини, а також зваживши на другорядну роль кари як мети покарання, обґрунтовано вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі із звільненням від його відбування, із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України та встановленням іспитового строку 1 (один) рік, тобто без ізоляції від суспільства, - буде достатнім, справедливим та необхідним для виправлення обвинуваченого, а також для запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень, сприятиме загальній меті та цілям покарання.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався. Клопотань про його обрання не надходило.
		Кримінальним правопорушенням матеріальна шкода не завдана, цивільний позов не пред`являвся.
		Судові витрати та речові докази у рамках кримінального провадження відсутні.
		На підставі вищенаведеного та керуючись ч.3 ст. 349, ст.ст. 337, 348, 368 -371, 373-374, 376, 392-395 КПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
		На підставіст.75КК УкраїнизвільнитиОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку  1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. 
		На підставі п.1, п.2 ч.1 та п.2 ч.3 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: 
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання
		- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не заперечувалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. 
		З інших підстав вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду через Садгірський районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. 
		 
		Головуючий суддяОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...