Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 913/321/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано для оприлюднення: 21.12.2023. Зареєстровано: 22.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2023.
Дата набрання законної сили: 19.02.2024
Результат оскарження 19.02.2024 Східний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: 19/913/321/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		просп. Науки, 5,  м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79,  inbox@lg.arbitr.gov.ua
		_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		                                                   РІШЕННЯ
		                                          
		                                           ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		12 грудня 2023 року                         м.Харків                               Справа №913/321/23
		                                                                                           Провадження №19/913/321/23
		 
		За позовом виконувача обов`язків керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури (вул. 8 Березня, буд. 2, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93404) в інтересах держави в особі
		позивача-1 - Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (бульвар Дружби Народів, буд. 32, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400)
		позивача-2 - Північно-східного офісу Держаудитслужби (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 4 під`їзд, 10 поверх, м. Харків, 61022)
		до відповідача-1 - Комунального некомерційного підприємства «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» Сєвєродонецької міської ради (вул. Єгорова, буд. 2Б, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400)
		відповідача-2 - Бучко Алли Вікторівни ( АДРЕСА_1 )
		про визнання недійсними рішення тендерного комітету та договору про закупівлю за державні кошти, застосування наслідків відповідної недійсності
		 
		                                                    Суддя Косенко Т.В.
		                                                    Секретар судового засідання Пришва О.О.
		 
		У засіданні брали участь:
		від заявника: Хряк О.О., прокурор відділу Харківської обласної прокуратури за службовим посвідченням;
		від позивача-1: представник не прибув;
		від позивача-2: представник не прибув;
		від відповідача-1: представник не прибув;
		від відповідача-2: представник не прибув. 
		 
		С У Т Ь  С П О Р У:
		 
		Виконувач обов`язків керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури (далі - прокурор) 08.09.2023 (дата оформлення відповідного поштового відправлення) звернувся до Господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі позивача-1 - Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (далі - позивач-1, Сєвєродонецька МВА) та   позивача-2 - Північно-східного офісу Держаудитслужби, з позовом до відповідача-1 - Комунального некомерційного підприємства «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» Сєвєродонецької міської ради (далі - КНП «СМБЛ») та відповідача-2 - Фізичної особи-підприємця Бучко Алли Вікторівни (далі - ФОП Бучко А.В.) про:
		- визнання недійсним рішення уповноваженої особи Комунального некомерційного підприємства «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» Сєвєродонецької міської ради, оформлене протоколом його прийняття від 04.11.2022, про визначення Фізичної особи-підприємця Бучко Алли Вікторівни переможцем закупівлі медичних матеріалів ДК 021:2015:33140000-3 та намір укласти договір;
		- визнання недійсним договору про закупівлю за державні кошти від 10.11.2022 №65 укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» Сєвєродонецької міської ради та Фізичною особою-підприємцем Бучко Аллою Вікторівною;
		- стягнення з Фізичної особи-підприємця Бучко Алли Вікторівни на користь Комунального некомерційного підприємства «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» Сєвєродонецької міської ради 501 340 грн 00 коп., а з Комунального некомерційного підприємства «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» Сєверодонецької міської ради одержані ним за рішенням суду 501   340 грн 00 коп. стягнути в дохід держави.
		В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що 27.10.2022 КНП «СМБЛ» в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів з особливостями із закупівлі медичних матеріалів (ДК 021:2015:33140000-3) за кошти місцевого бюджету, ідентифікатор публічної закупівлі UA-2022-10-27-011916-а.
		За результатами проведеної процедури закупівлі рішенням уповноваженої особи КНП «СМБЛ», оформленого протоколом від 04.11.2022, визнано переможцем ФОП Бучко А.В. та укладено договір від 10.11.2022 №65.
		Рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.08.2020 №70/74-р/к у справі №44 визнано, що Фізична особа-підприємець Бучко Алла Вікторівна та Фізична особа-підприємець Костенко Олексій Віталійович вчинили порушення, передбачене ч.1 ст.50 та п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки конкурсних пропозицій та участі у процедурі закупівлі: медичне обладнання та вироби медичного призначення різні за кодом ДК 021:2015:33190000-8, проведеній Комунальною установою «Попаснянська центральна районна лікарня», за допомогою системи електронних закупівель «Prozorro» (ідентифікатор закупівлі в системі: UA-2018-10-30-000469-b).
		Прокурор вказує, що на момент проведення процедури закупівлі - відкритих торгів з особливостями та укладання договору від 10.11.2022 №65 ФОП Бучко А.В. не відповідала кваліфікаційним критеріям до учасників та вимогам, установленим статтею 17 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно до якої, замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини другої статті 40 цього Закону) в разі, якщо, зокрема, суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6,   пунктом 1 статті 50   Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.
		Прокурор з посиланням на приписи ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України вважає рішення уповноваженої особи КНП «СМБЛ», оформлене протоколом від 04.11.2022 та договір від 10.11.2022 №65 недійсними та просить застосувати наслідки недійсності правочинів та стягнути з ФОП Бучко А.В. на користь КНП СМБЛ 501 340 грн 00 коп., а з КНП СМБЛ одержані ним за рішенням суду 501  340 грн 00 коп. стягнути в дохід держави.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2023 справа передана на розгляд судді Косенко Т.В.
		Ухвалою суду від 18.09.2023 позовну заяву виконувача обов`язків керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури залишено без руху.
		Ухвалою від 27.09.2023 підтверджені підстави представництва виконувачем обов`язки керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури інтересів держави в особі позивача-1 - Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, та позивача-2 - Північно-східного офісу Держаудитслужби, за заявленими позовними вимогами; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 23.10.2023. 
		19.10.2023 через систему «Електронний суд» від Бучко А.В. надійшов відзив, яким вона вимоги позову відхилила, посилаючись на те, що прокурором неправильно визначений уповноважений в спірних правовідносинах позивач-1, а щодо Сєвєродонецької міської ради прокурором не виконані вимоги попереднього повідомлення, передбачені ст.23 Закону України «Про прокуратуру».
		Відповідачка-2 вважала, що з огляду на те, що закупівля, у відповідності до якої її притягнули до відповідальності за антиконкурентні узгоджені дії, була укладена в 2018 році, то строк її притягнення до відповідальності сплив і це перевірено замовником. Указане підтверджує відсутність прямого умислу у сторін на укладення правочину, що суперечить публічному порядку та інтересам держави та суспільства.
		З посиланням на постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц, Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №923/196/20 просить у задоволенні вимоги про визнання недійсним спірного договору закупівлі відмовити, оскільки цей договір є нікчемним і не потребує визнання судом недійсним за відповідною позовною вимогою.
		Указала, що рішення тендерного комітету уповноваженої особи КНП «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» Сєвєродонецької міської ради про намір укладення договору з ФОП Бучко А.В., оформлене протоколом від 04.11.2022, вже реалізоване та вичерпало дію укладенням відповідного договору про закупівлю за бюджетні кошти, а тому визнання його недійсним не призведе до захисту інтересів держави та повернення отриманих на виконання договору коштів територіальної громади.
		Також зазначила, що санкції, передбачені ч.1 ст.208 Господарського кодексу України є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в дохід держави за порушення правил здійснення господарської діяльності.
		Ухвалою від 23.10.2023 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 13.11.2023.
		10.11.2023 через систему «Електронний суд» від прокурора надійшло клопотання/заява від 10.11.2023, яке за своєю суттю є відповіддю на відзив відповідача-2, у якому він з посиланням на постанову Верховного Суду у справі №927/491/19 зазначив, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави в спірних правовідносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них.
		З посиланням на положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про військово-цивільні адміністрації», Закону України «Про правовий режим воєнного стану» зазначив, що з початком роботи  Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області повноваження Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області були припинені.
		Матеріалами справи підтверджується, що ФОП Бучко А.В. протягом останніх трьох років (на момент розгляду пропозиції) притягувалася до відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, та, не зважаючи на це, прийняла участь у процедурі закупівель, що є підтвердженням того, що вона свідомо допускала настання протиправних наслідків. Завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета вчинення оспорюваного правочину полягала в тому щоб обійти встановлені Законом України «Про публічні закупівлі» обмеження і тим самим продовжити отримувати прибуток, що порушує правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, не сприяє розвитку добросовісної конкуренції в державі.
		Ухвалою від 13.11.2023 у задоволенні клопотання відповідача-2, викладеного у відзиві на позовну заяву від 19.10.2023, про зупинення провадження у справі відмовлено; продовжено строк проведення підготовчого провадження на дев`ять днів до 05.12.2023 (включно); закрите підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 04.12.2023.
		Ухвалою від 04.12.2023 у судовому засіданні оголошена перерва до 12.12.2023.
		У судове засідання 12.12.2023 представники сторін не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. 
		Відповідно до довідок про доставку електронного листа електронні примірники ухвали суду від 04.12.2023 доставлені до зареєстрованих в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі електронних кабінетів позивачів та відповідача-2 - 05.12.2023.
		07.12.2023 через систему «Електронний суд» від прокурора надійшли письмові пояснення, у яких він зазначив, що на Єдиному вебпорталі використання публічних коштів на виконання договору від 10.11.2022 розміщені платіжні доручення про перерахування коштів з посиланням на відповідні накладні від 06.12.2022 №246 на суму 307  490 грн 00 коп. - накладна від 02.12.2022 №55-П, від 15.12.2022 №257 на суму 191  440 грн 00 коп. - накладна від 12.12.2022 №60-П, від 15.12.2022 №258 на суму 2  410 грн 00 коп. - накладна від 12.12.2022 №59-П.
		Зазначив, що у вказаних платіжних дорученнях у розділі «Призначення платежу» міститься посилання на номери накладних, які були підставою для перерахування коштів, однак зазначені накладні до платіжних доручень на вебпорталі відсутні.
		Уважає, що з огляду на спосіб захисту інтересів держави в даному випадку питання виконання зобов`язань відповідачем-2 за оспорюваним договором не стосується обставин, що мають значення для справи.
		11.12.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення від 11.12.2023 відносно виконання умов договору поставки від 10.11.2022 №65 та додані копії відповідних видаткових накладних.
		Також викладене клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням адвоката Патюк С.О. в Карловому університеті на відкритих лекціях.
		Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, оскільки представник відповідача-2  не обґрунтував неможливості розгляду справи без його участі та необхідність його особистої присутності в судовому засіданні. 
		Відповідач-1 відзив на позовну заяву не подав, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином, зокрема шляхом  надсилання електронного примірника ухвали суду від 04.12.2023 на адресу електронної пошти КНП «СМБЛ»: ouz@sed-rada.gov.ua, яка значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного листа, та розміщення відповідних повідомлень на сайті судової влади, що підтверджується відповідними роздруківками.
		Відповідно до ч.2 ст.121 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених  Законом України  «Про доступ до судових рішень», у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
		Суд зауважує, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача-1 є: вул. Єгорова, буд. 2Б, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400.
		За інформацією, розміщеною на офіційному вебсайті Акціонерного товариства «Укрпошта» за посиланням https://index.ukrposhta.ua відділення пошти у м. Сєвєродонецьк Луганської області тимчасово не функціонують.
		Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» затверджений відповідний Перелік, відповідно до якого територія Сєвєродонецької міської територіальної громади Луганської області з 25.06.2022 і по теперішній час належить до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України.
		Ураховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач-1 належним чином повідомлений про розгляд справи.
		Відповідно до ч.4  ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора, господарський суд 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив наступне.
		КНП «СМБЛ» 27.10.2022 на сайті публічних закупівель «Prozorro»  опубліковано оголошення UA-2022-10-27-011916-а про проведення закупівлі медичних препаратів, очікуваною вартістю 502 000 грн 00 коп.
		27.10.2022 уповноваженою особою замовника затверджена відповідна тендерна документація по процедурі відкритих торгів, яка розміщена на сайті закупівель.
		Закупівля проведена шляхом відкритих торгів з урахуванням положень Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178.
		За вказаним оголошенням пропозицію подано одним учасником - ФОП Бучко А.В.
		04.11.2022 уповноваженою особою замовника розглянуто подану пропозицію ФОП Бучко А.В., останню визначено переможцем закупівлі та прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю, оформлене протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 04.11.2022, яке розміщено в електронній системі закупівель.
		10.11.2022 між КНП «СМБЛ», як замовником, та ФОП Бучко А.В., як постачальником, укладений договір №65, за умовами якого постачальник зобов`язується протягом 2022 року поставити замовникові (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015 33140000-3 Медичні матеріали, (НК 024:2019- 47017 - Шприц загального призначення разового застосування; НК 024:2019 - 43324 Система для переливання рідин загального призначення; НК 024:2019 - 15056 - Взуттєва, непровідна й нестерильна накривка; НК 024:2019 - 48126 - Рулон марлевий, нестерильний; НК 024:2019 - 47172 - Непудровані, оглядові/процедурні рукавички з латексу гевеї, нестерильні; НК 024:2019 - 35091 Халат операційний, одноразового застосування; НК 024:2019 - 35531 Хірургічне драпірування, загального призначення, одноразове; НК 024:2019 - 44059 Одноразовий акушерсько-гінекологічний хірургічний набір, що не містить лікарських засобів; НК 024:2019 - 40548 Хірургічна рукавичка, латекс; НК 024:2019 - 47178 - Непудровані, оглядові/процедурні рукавички з латексу гевеї, стерильні; НК 024:2019 - 15321 Нестерильний з`єднувальний гель)) (далі - товар), який зазначено у специфікації (додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити твар в порядку та на умовах визначених даним договором (п.1.1 договору).
		У подальшому після виконання договору від 10.11.2022 №65 замовником в електронній системі закупівель опубліковано звіт про виконання договору, відповідно до якого КНП «СМБЛ» сплачено 501  340 грн 00 коп.
		Прокурор уважає, що рішення уповноваженої особи про намір укласти договір про закупівлю з ФОП Бучко А.В., оформлене протоколом від 04.11.2022, не відповідає вимогам законодавства, договір від 10.11.2022 №65 укладений без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та порушує правові та економічні засади здійснення закупівель робіт і послуг, а тому підлягає визнанню недійсним. Також з посиланням на приписи ч.3 ст.228 ЦК України просить застосувати наслідки недійсності вказаного правочину.
		Указані обставини стали підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду.
		Відносно доводів відповідача-2, що прокурором неправильно визначений уповноважений в спірних правовідносинах позивач-1, а щодо Сєвєродонецької міської ради прокурором не виконані вимоги попереднього повідомлення, передбачені ст.23 Закону України «Про прокуратуру» суд зауважує, що в ухвалі від 27.09.2023 про відкриття провадження у справі з посиланням на норми законодавства надана оцінка підстав представництва виконувачем обов`язків керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури інтересів держави в особі позивача-1 - Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, та позивача-2 - Північно-східного офісу Держаудитслужби, з заявленими позовними вимогами.
		Відносно вимоги прокурора про визнання недійсним рішення уповноваженої особи КНП «СМБЛ», оформленого протоколом від 04.11.2022 про визначення ФОП Бучко А.В переможцем закупівлі медичних матеріалів та намір укласти договір, суд зазначає наступне.
		Відповідно до преамбули Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції чинній станом на 27.10.2022) цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Цей Закон також має на меті адаптувати законодавство України acquis Європейського Союзу на виконання  Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.
		Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
		Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ «Про затвердження Указу Президента України від 14.03.2022 №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
		Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ «Про затвердження Указу Президента України від 18.04.2022 №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
		Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ «Про затвердження Указу Президента України від 18.04.2022 №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
		Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ «Про затвердження Указу Президента України від 12.08.2022 №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 затверджені Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених  Законом України  «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі - Особливості), згідно п.1 яких, ці особливості встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель (далі - закупівлі) товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених  Законом України  «Про публічні закупівлі» (далі - замовники), із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.
		Пунктом 24 Особливостей передбачено, що замовник самостійно та безоплатно через авторизований електронний майданчик оприлюднює в електронній системі закупівель відповідно до  Порядку розміщення інформації про публічні закупівлі, затвердженого наказом Мінекономіки від 11.06.2020 №1082, та цих особливостей оголошення про проведення відкритих торгів та тендерну документацію не пізніше ніж за сім днів до кінцевого строку подання тендерних пропозицій.
		КНП «СМБЛ» 27.10.2022 на сайті публічних закупівель «Prozorro»  опубліковано оголошення UA-2022-10-27-011916-а про проведення закупівлі медичних препаратів, очікуваною вартістю 502 000 грн 00 коп.
		27.10.2022 уповноваженою особою замовника затверджена відповідна тендерна документація по процедурі відкриті торги, яка розміщена на сайті закупівель.
		Пунктом 30 Особливостей визначено, що під час проведення відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі заінтересовані особи.
		Для участі у зазначених торгах пропозицію подано одним учасником - ФОП Бучко А.В.
		Згідно з п.36 Особливостей якщо була подана одна тендерна пропозиція, електронна система закупівель після закінчення строку для подання тендерних пропозицій, визначених замовником в оголошенні про проведення відкритих торгів, не проводить оцінку такої тендерної пропозиції та визначає таку тендерну пропозицію найбільш економічно вигідною. Замовник розглядає таку тендерну пропозицію відповідно до вимог  статті 29  Закону (положення частин  другої,  дванадцятої  та  шістнадцятої  статті 29 Закону не застосовуються) з урахуванням положень  пункту 40  цих особливостей.
		Абзацами 1, 2 п.46 Особливостей передбачено, що рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником відповідно до  статті 33  Закону та цього пункту. Повідомлення про намір укласти договір про закупівлю автоматично формується електронною системою закупівель протягом одного дня з дати оприлюднення замовником рішення про визначення переможця процедури закупівлі в електронній системі закупівель.
		04.11.2022 уповноваженою особою замовника розглянуто подану пропозицію ФОП Бучко А.В., останню визначено переможцем закупівлі та прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю, оформлене протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 04.11.2022, яке розміщено в електронній системі закупівель.
		Відповідно до ч.1  ст.15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)  кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
		Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
		Слід зауважити, що надаючи правову оцінку належності обраного заінтересованою особою способу захисту, належить зважати й на його ефективність з точки зору  статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
		Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява №38722/02).
		Таким чином, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.
		Отже, держава несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права.
		Статтею 4 ГПК України  передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
		Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
		Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
		Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
		Гарантоване  ст.55 Конституції України  й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
		Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст.20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст.16 ЦК України.
		Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій  статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).
		Суд зауважує, що за наслідками задоволення позову має відбуватися поновлення (захист) майнових прав позивача або ж його інтереси можуть бути реалізовані, внаслідок чого він здатний буде набути прав.
		Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав також є самостійною підставою для відмови в позові.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.04 2021 в справі № 910/10011/19.
		У постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.
		Велика Палата Верховного Суду в п.104 постанови від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 виснувала про те, що торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту. 
		Указані висновки в силу положень ч.4  ст.236 ГПК України  враховуються судом при виборі і застосуванні норм права.
		Отже, само по собі визнання недійсним рішення тендерного комітету про визначення переможця відкритих торгів, яке вже було реалізоване та вичерпало свою дію виконанням, не призведе до захисту інтересів держави і повернення отриманих на виконання договору коштів, а тому є неефективним способом захисту порушеного права.
		Підсумовуючи вищенаведене суд виснував, що вимога прокурора про визнання недійсним рішення уповноваженої особи КНП «СМБЛ», оформленого протоколом від 04.11.2022 про визначення ФОП Бучко А.В переможцем закупівлі медичних матеріалів та намір укласти договір є неефективним способом захисту порушеного права, а тому відмовляє у її задоволенні.
		Відносно вимоги прокурора про визнання договору від 10.11.2022 №65 недійсним суд зазначає наступне.
		Відповідно до абз.4 п.46 Особливостей замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем процедури закупівлі, протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 15 днів з дати прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі. У випадку обґрунтованої необхідності строк для укладення договору може бути продовжений до 60 днів. У разі подання скарги до органу оскарження після оприлюднення в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти договір про закупівлю перебіг строку для укладення договору про закупівлю зупиняється.
		Згідно з ч.1 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм  Цивільного  та  Господарського  кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
		Як уже зазначалося судом, 10.11.2022 між КНП «СМБЛ», як замовником, та ФОП Бучко А.В., як постачальником, укладений договір №65, за умовами якого постачальник зобов`язується протягом 2022 року поставити замовникові (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015 33140000-3 Медичні матеріали, (НК 024:2019- 47017 - Шприц загального призначення разового застосування; НК 024:2019 - 43324 Система для переливання рідин загального призначення; НК 024:2019 - 15056 - Взуттєва, непровідна й нестерильна накривка; НК 024:2019 - 48126 - Рулон марлевий, нестерильний; НК 024:2019 - 47172 - Непудровані, оглядові/процедурні рукавички з латексу гевеї, нестерильні; НК 024:2019 - 35091 Халат операційний, одноразового застосування; НК 024:2019 - 35531 Хірургічне драпірування, загального призначення, одноразове; НК 024:2019 - 44059 Одноразовий акушерсько-гінекологічний хірургічний набір, що не містить лікарських засобів; НК 024:2019 - 40548 Хірургічна рукавичка, латекс; НК 024:2019 - 47178 - Непудровані, оглядові/процедурні рукавички з латексу гевеї, стерильні; НК 024:2019 - 15321 Нестерильний з`єднувальний гель)) (далі - товар), який зазначено у специфікації (додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити твар в порядку та на умовах визначених даним договором (п.1.1 договору).
		Згідно з п.1.2 договору кількість, перелік, комплектність та асортимент товару визначено у специфікації (додаток №1), яка є невід`ємною частиною даного договору.
		Сума договору становить 501  340 грн 00 коп. без ПДВ (п.3.1 договору).
		Відповідно до п.4.1 договору оплата здійснюється по факту поставки товару (його партії), згідно видаткової накладної протягом 30 календарних днів з дати поставки товару. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 30 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій рахунок згідно видаткової накладної.
		У п.5.2 договору сторони визначили строк поставки товару: поставка товару здійснюється протягом 5 робочих днів у робочі часи з дня отримання письмової заявки від замовника, в якій зазначено необхідний асортимент та кількість товару, за потребою.
		Місце поставки товару: Україна, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Поля Олександра, 22, склад замовника. Поставка товару повинна здійснюватися транспортом постачальника і за рахунок постачальника. Завантаження і розвантаження, супровід товару здійснюється силами, засобами та за рахунок постачальника. Постачальник передає у власність замовника товар на умовах DDP-Україна (Інкотермс-2010) (п.5.3 договору).
		Відповідно до п.6.1 договору приймання-передача товару за кількістю здійснюється відповідно до видаткової накладної та специфікації.
		Згідно з п.11.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2022, але до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.
		Також 10.11.2022 між сторонами підписана відповідна специфікація до договору, у якій сторони визначили найменування товару, країну виробника, назву виробника, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю та загальну суму товару.
		Відповідно до  ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання  відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.
		До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до  ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених  статтею 11 цього Кодексу.
		Частиною 1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається  зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  цим  Кодексом,  в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний  вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		          Згідно зі  ст.11 ЦК України  підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір та інші правочини.
		Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
		Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. 
		Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. 
		За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір від 10.11.2022 №65 є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.
		Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 ЦК України. 
		Згідно з ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. 
		Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. 
		Частиною 1 ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним (ч.2 ст.16 ЦК України).
		Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Отже презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.
		За ч.ч.1, 3  ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1  ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена  законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених  законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Суд зауважує, що позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також доведено наявність порушеного права.
		Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства (ч.1  ст.203 ЦК України).
		Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 №922/1391/18, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
		Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.
		Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
		Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.
		Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов`язковим доказом вини.
		Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено і в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/1421/16, від 15.02.2018 у справі №911/1023/17, від 17.04.2018 у справі №910/1424/16, від 31.05.2018 у справі №911/639/17, від 09.07.2019 у справі №911/1113/18, від 10.06.2021 у справі №910/114/19, від 15.12.2021 у справі №910/6271/17 від 13.01.2022 у справі №908/3736/15.
		Відповідно до ч.3 ст.5 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
		Частиною 3 ст.228 ЦК України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
		Отже, здійснивши правовий аналіз ч.3 ст.228 ЦК України, можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягнути сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
		Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 16.06.2020 у справі №910/6271/17 та від 20.10.2021 у справі №910/4089/20.
		Суд зауважує, що підставою визнання договору про закупівлю недійсним є порушення передбачених законодавством правил проведення торгів, визначених, зокрема, Законом України «Про публічні закупівлі».
		Судом відхиляються посилання відповідача-2 на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц, оскільки вказана постанова не є релевантною до правовідносин сторін у даній справі, так як склад учасників у справі №913/321/23 є відмінним від складу у вказаній справі, предмет позову та обставини у зазначеній справі є відмінними від справи №913/321/23.
		Відносно доводів відповідача-2 про те, що договір 10.11.2022 №65 є нікчемним, суд зазначає наступне.
		У постанові Верховного Суду від 13.01.2022 №908/3736/15 суд виснував, що  стаття 228 ЦК України  об`єднує два види правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (ч.2  ст.228 ЦК України) і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (ч.3  ст.228 ЦК України).
		Так відповідно до ч.1  ст.228 ЦК України  правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
		Згідно ч.2  ст.228 ЦК України  правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
		При цьому до правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, відносяться: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;    2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
		Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
		Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів,  ЦК України  виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.
		Таким чином, публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.
		У даному випадку договір поставки від 10.11.2022 №65 з наведених прокурором підстав не є нікчемним, оскільки не порушує публічний порядок.
		Водночас ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору.
		Ураховуючи викладене вказані доводи відповідача-2 судом відхиляються.
		У п.31 ст.1 Закону України «Про публічні закупівлі» дається визначення тендерна документація - це документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель. 
		Абзацом 1 п.28 Особливостей встановлено, що тендерна документація формується замовником відповідно до вимог статті 22 Закону з урахуванням цих особливостей.
		Пунктом 2 ч.2 ст.22 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що у тендерній документації зазначаються такі відомості, зокрема один або декілька кваліфікаційних критеріїв відповідно до  статті 16  цього Закону, підстави, встановлені  статтею 17  цього Закону, та інформація про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям і вимогам згідно із законодавством. Замовник не вимагає документального підтвердження інформації про відповідність підставам, встановленим статтею 17 цього Закону, у разі якщо така інформація є публічною, що оприлюднена у формі відкритих даних згідно із Законом України «Про доступ до публічної інформації», та/або міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним.
		27.10.2022 уповноваженою особою замовника затверджена відповідна тендерна документація по процедурі відкритих торгів, яка розміщена на сайті закупівель.
		Так, відповідно до п.1 розділу 3 тендерної документації тендерна пропозиція подається в електронному вигляді через електронну систему закупівель шляхом заповнення електронних форм з окремими полями, де зазначається інформація про загальну вартість пропозиції, інші критерії оцінки (у разі їх встановлення замовником), шляхом завантаження необхідних документів через електронну систему закупівель, що підтверджують відповідність вимогам, визначеним замовником: інформацію, що підтверджує відповідність учасника кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям - згідно додатку 1 до цієї тендерної документації; інформацію щодо відсутності підстав, установлених у ст.17 Закону - згідно додатку 1 до цієї тендерної документації; у разі якщо тендерна пропозиція подається об`єднанням учасників, до неї обов`язково включається документ про створення такого об`єднання; іншою інформацією та документами, відповідно до вимог цієї тендерної документації та додатків до неї.
		Пунктом 5 розділу 1 тендерної документації передбачено, що замовник установлює один або декілька кваліфікаційних критеріїв відповідно до ст.16 Закону. Визначені замовником згідно з цією статтею кваліфікаційні критерії та перелік документів, що підтверджують інформацію учасників про відповідність їх таким критеріям, зазначені в додатку №1 до цієї тендерної документації. Спосіб підтвердження відповідності учасника критеріям і вимогам згідно із законодавством наведено в додатку 1 до цієї тендерної документації. Підстави встановлені ст.17 Закону. Замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо, зокрема суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене п.4 ч.2 ст.6, п.1 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.  
		Згідно з п.2 додатку 1 до тендерної документації підтвердження відповідності учасника вимогам, визначеним у ст.17 Закону України «Про публічні закупівлі» у відповідності до вимог Особливостей. Учасник процедури закупівлі, в тому числі об`єднання учасників, в електронній системі закупівель під час подання тендерної пропозиції підтверджує відсутність підстав, передбачених п.п.2, 3, 5, 6, 8, 9, 12 і 13 ч.1 ст.17 Закону шляхом заповнення відповідних електронних полів, визначених адміністратором електронної системи закупівель і реалізованих в електронній системі закупівель. Заповнення відповідних електронних полів вважається проставлення учасником відмітки в чекбоксі/прапорці/перемикачі або іншому елементі графічного інтерфейсу користувача в залежності від технічної реалізації на майданчику учасника. 
		Учасник процедури закупівлі підтверджує відсутність підстав, визначених ст.17 Закону (крім п.13 ч.1 ст.17 Закону), шляхом самостійного декларування відсутності таких підстав в електронній системі закупівель під час подання тендерної пропозиції. Замовник не вимагає від учасника процедури закупівлі під час подання тендерної пропозиції в електронній системі закупівель будь-яких документів, що підтверджують відсутність підстав, визначених ст.17, крім самостійного декларування відсутності таких підстав учасником процедури закупівлі відповідно до абзацу четвертого п.44 Особливостей.
		Пунктом 4 ч.1 ст.17 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у  пунктах 2,  4,  5  частини другої статті 40 цього Закону) в разі, якщо суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене  пунктом 4 частини другої статті 6,  пунктом 1 статті 50  Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.
		Під час подання тендерної пропозиції ФОП Бучко А.В. шляхом самостійного декларування підтверджено відсутність підстав, визначених ст.17 Закону України «Про публічні закупівлі», у тому числі щодо його притягнення протягом останніх трьох років до відповідальності за порушення, передбачене  пунктом 4 частини другої статті 6,  пунктом 1 статті 50  Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.
		Водночас, рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.08.2020 №70/74-р/к у справі №44 визнано, що ФОП Бучко А.В. і ФОП Костенко О.В. вчинили порушення, передбачене п.1 ст.50 та п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки конкурсних пропозицій та участі у процедурі закупівлі: Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні за кодом ДК 021:2015, 33190000-8, проведеній КУ «Попаснянська центральна районна лікарня» за допомогою системи електронних закупівель «Prozorro» (ідентифікатор закупівлі в системі: UA-2018-10-30-000469-b). За порушення законодавства про захист економічної конкуренції на ФОП Бучко А.В. та на ФОП Костенка О.В. накладені штрафи у розмірі 68  000 грн 00 коп. на кожного.
		Листом від 13.08.2020 №70-02/Л-4924 Східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України повідомлено ФОП Бучко А.В. про результати розгляду справи №44 та надіслано копію відповідного рішення
		Також зазначене рішення оприлюднене на офіційному вебсайті Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
		Листом від 25.09.2020 №01 ФОП Бучко А.В. повідомила Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України про сплату штрафу та надала копію платіжного доручення від 25.09.2020 №2392.
		Отже, на момент подання тендерної пропозиції та участі у торгах ФОП Бучко А.В. була обізнана про рішення Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.08.2020 №70/74-р/к у справі №44 та, подаючи неправдиву інформацію щодо не притягнення її протягом останніх трьох років до відповідальності за порушення, передбачене п.1 ст.50 та п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, вона усвідомлювала або повинна була усвідомлювати протиправність прийняття участі у процедурі відкритих торгів. 
		Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
		Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		Частиною 1 ст.5 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.
		Відповідно до ч.5 ст.5 Закону України «Про публічні закупівлі» замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника.
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Частиною 1 ст.74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Отже, матеріалами справи підтверджується, що ФОП Бучко А.В. протягом останніх трьох років (на момент розгляду пропозиції) притягувалася до відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів та, не зважаючи на це, подала тендерну пропозицію та прийняла участь у закупівлі, що є підтвердженням того, що вона свідомо допускала настання протиправних наслідків. 
		Завідома суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваного правочину полягала в тому, щоб обійти встановлені Законом України «Про публічні закупівлі» обмеження і тим самим продовжувати отримувати прибуток, що порушує правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, не сприяє розвитку добросовісної конкуренції в державі.
		Суд зауважує, що на Єдиному вебпорталі використання публічних коштів на виконання договору від 10.11.2022 розміщені платіжні доручення про перерахування коштів з посиланням на відповідні накладні від 03.12.2022 №246 на суму 307  490 грн 00 коп. - накладна від 02.12.2022 №55-П, від 13.12.2022 №257 на суму 191  440 грн 00 коп. - накладна від 12.12.2022 №60-П, від 13.12.2022 №258 на суму 2  410 грн 00 коп. - накладна від 12.12.2022 №59-П.
		У відповідності до приписів Закону України «Про публічні закупівлі» та Особливостей замовником в електронній системі закупівель опубліковано звіт про виконання договору, відповідно до якого КНП «СМБЛ» сплачено 501  340 грн 00 коп.
		Отже, договір від 10.11.2022 №65 виконаний його сторонами у повному обсязі та ними не заперечується.
		Суд також бере до уваги, що ФОП Бучко А.В. 29.08.2023 припинила здійснювати підприємницьку діяльність та втратила статус фізичної особи-підприємця, про що вчинено запис від 29.08.2023 №2001500060003004823.
		Водночас суд зауважує, що обов`язок Бучко А.В. у випадку визнання договору поставки недійсним та застосування наслідків недійсності правочину - повернути отримані кошти, у зв`язку із втратою статусу фізичної особи-підприємця не припинився.
		Підсумовуючи викладене суд виснував, що прокурором належними та допустимими доказами доведено наявність підстав для визнання договору поставки від 10.11.2022 №65 таким, що суперечить інтересам держави та суспільства.
		Водночас суд зазначає наступне.
		У п.51 постанови Верховного Суду від 07.07.2021 №905/1562/20 зазначено, що суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи (згідно абз.2 ч.5  ст.215 ЦК  таке право є у суду лише щодо нікчемних правочинів).
		У позовній заяві прокурор з посиланням на приписи ч.3 ст.228 ЦК України просить стягнути з Бучко А.В. на користь КНП «СМБЛ» 501  340 грн 00 коп., а з КНП «СМБЛ» одержані ним за рішенням суду 501  340 грн 00 коп. стягнути в дохід держави.
		Згідно з ч.3 ст.228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
		Відповідно до  ст.202 ГК України  господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення  Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Частиною 1 ст.208 ГК України встановлено, що якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. 
		Відповідно до висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 03.09.2020 у справі №2а/0370/3414/12, санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом ч.1 ст.208 ГК України застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені ч.1 ст.208 ГК України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов`язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування таких санкцій необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
		Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що відповідно до ч.1 ст.208  ГК України застосування санкцій можливе лише судом, що кореспондується з положеннями  ст.41 Конституції України, згідно з якими конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Відповідно, з цих підстав суд і дійшов висновку, що передбачені ч.1 ст.208 ГК України  санкції є конфіскаційними.
		У постанові Верховного Суду від 25.07.2023 у справі №160/14095/21 суд виснував, що наслідками недійсності правочину, передбаченими  ст.208 ГК України, є стягнення в доход держави коштів (майна) за рішенням суду за своєю природою є заходом державного примусу, що застосовується до порушників, тобто мають ознаки, притаманні конфіскації майна, оскільки за своїм змістом і порядком передбачають примусове вилучення отриманого, і таке вилучення здійснюється на користь держави.
		Основною групою заходів державного примусу, які застосовують до суб`єктів фінансового права у випадку вчинення протиправних діянь, є юридичні санкції - передбачені нормою права заходи державного примусу, які застосовуються залежно від виду юридичної відповідальності, що покладається на суб`єктів правовідносин. За галузевою належністю вони поділяються на фінансово-правові санкції та санкції інших галузей права.
		Так, відповідальність за правопорушення у сфері господарювання встановлена у  Розділі V ГК України, який містить п`ять глав, що регулюють: загальні засади відповідальності учасників господарських відносин (глава 24); відшкодування збитків у сфері господарювання (глава 25); штрафні та оперативно-господарські санкції (глава 26); адміністративно-господарські санкції (глава 27); відповідальність суб`єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства (глава 28).
		Статтею 216 ГК України  встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
		Відповідно до  ст.217 ГК України  господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
		Стаття 238 ГК України  врегульовує порядок застосування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання. Так, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
		Види адміністративно-господарських санкцій визначає  ст.239 ГК України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов`язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб`єкта господарювання; ліквідація суб`єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.
		Суд зауважив, що за визначенням ч.1 ст.208 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
		Згідно зі  ст.250 ГК України  адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (частина перша). Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України «Про валюту і валютні операції», Законом України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про платіжні послуги» та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на податкові та митні органи (частина друга). Дія цієї статті не поширюється на адміністративно-господарські санкції, передбачені  Законами України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»  , «Про загальну безпечність нехарчової продукції»,  «Про Національний реєстр викидів та перенесення забруднювачів».
		Таким чином, за своєю суттю наслідки, передбачені  ст.208 ГК України, є адміністративно-господарськими санкціями, які повинні застосовуватись у межах строків, визначених  ст.250 ГК України.
		Отже, застосування до відповідачів адміністративно-господарських санкцій після шести місяців з дня виявлення порушення чи закінчення одного року з дня вчинення правочину є неправомірним.
		Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 20.06.2018 у справі №802/470/17-а, від 08.05.2018 у справі №2а-3847/08/0470, від 04.06.2020 у справі №2а-6995/12/1370, від 25.07.2023 у справі №160/14095/21.
		На думку суду, цей строк повинен розглядатися як такий, що встановлює терміни, протягом і в межах яких уповноважений орган державної влади має право ініціювати перед судом питання застосування наслідків недійсності правочину (процесуальний строк звернення до суду), оскільки застосування таких наслідків є видом адміністративно-господарської санкції, яка передбачена главою  27  Розділу  V ГК України. Цей строк також повинен розглядатися і як граничний строк для вжиття (накладення) таких заходів судом (матеріально-правовий строк - строк давності).
		Зазначене знайшло своє стале безпосереднє застосування в судовій практиці Верховного Суду.
		Суд наголошує, що положення ч.3 ст.228 ЦК України за своїм змістом є аналогічними положенням ч.1 ст.208 ГК України, а тому підлягають однаковому застосуванню до спірних правовідносин.
		Відповідно до висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 03.09.2020 у справі №2а/0370/3414/12, встановлені ч.1 ст.208 ГК України санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, тобто з дня виконання правочину.
		Суд бере до уваги, що датою складання розрахункового документа №258 на оплату КНП «СМБЛ» поставленого ФОП Бучко А.В. товару є 13.12.2022, проте фактично оплата здійснена 15.12.2022 (а.с.58 т.1).
		Застосовуючи викладене до правовідносин сторін у справі, суд зауважує, що, виходячи із встановленої обставини щодо виконання сторонами спірного правочину 15.12.2022 (остаточна оплата КНП «СМБЛ» поставленого ФОП Бучко А.В. товару) початком перебігу, зазначених у ст.250 ГК України строків, є 16.12.2022, а тому на момент звернення прокурора в інтересах держави в особі позивачів з цим позовом до суду - 08.09.2023 (дата оформлення відповідного поштового відправлення), встановлений вказаною статтею строк застосування адміністративно-господарських санкцій не закінчився.
		Водночас, аналізуючи положення ч.3 ст.228 ЦК України та ч.1 ст.208 ГК України, суд виснував, що у них передбачені різні підстави застосування санкцій.
		При цьому визначальними у цьому є умисел (у однієї або обох сторін) та ступінь виконання правочину сторонами (однієї чи обома), які і обумовлюють наслідки.
		Так, при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою (1); а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного (2); при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (3).
		Суд зауважує, що матеріалами справи підтверджено виконання правочину - договору поставки від 10.11.2022 №65 обома сторонами.
		Також, досліджуючи питання недійсності укладеного правочину, з огляду на встановлені обставини прокурором доведено, з чим погодився суд, наявність у ФОП Бучко А.В. умислу на укладення правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. 
		Водночас, надаючи оцінку діям замовника при укладенні оспорюваного договору та наведеним прокурором доводам, суд виходить з наступного.
		Згідно зі ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Як уже зазначав суд, п.5 розділу 1 тендерної документації передбачено, що замовник установлює один або декілька кваліфікаційних критеріїв відповідно до ст.16 Закону. Визначені замовником згідно з цією статтею кваліфікаційні критерії та перелік документів, що підтверджують інформацію учасників про відповідність їх таким критеріям, зазначені в додатку №1 до цієї тендерної документації. Спосіб підтвердження відповідності учасника критеріям і вимогам згідно із законодавством наведено в додатку 1 до цієї тендерної документації. Підстави встановлені ст.17 Закону. Замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо, зокрема суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене п.4 ч.2 ст.6, п.1 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.  
		Згідно з п.2 додатку 1 до тендерної документації підтвердження відповідності учасника вимогам, визначеним у ст.17 Закону України «Про публічні закупівлі» у відповідності до вимог Особливостей. Учасник процедури закупівлі, в тому числі об`єднання учасників, в електронній системі закупівель під час подання тендерної пропозиції підтверджує відсутність підстав, передбачених п.п.2, 3, 5, 6, 8, 9, 12 і 13 ч.1 ст.17 Закону шляхом заповнення відповідних електронних полів, визначених адміністратором електронної системи закупівель і реалізованих в електронній системі закупівель. Заповнення відповідних електронних полів вважається проставлення учасником відмітки в чекбоксі/прапорці/перемикачі або іншому елементі графічного інтерфейсу користувача в залежності від технічної реалізації на майданчику учасника. 
		Учасник процедури закупівлі підтверджує відсутність підстав, визначених ст.17 Закону (крім п.13 ч.1 ст.17 Закону), шляхом самостійного декларування відсутності таких підстав в електронній системі закупівель під час подання тендерної пропозиції. Замовник не вимагає від учасника процедури закупівлі під час подання тендерної пропозиції в електронній системі закупівель будь-яких документів, що підтверджують відсутність підстав, визначених ст.17, крім самостійного декларування відсутності таких підстав учасником процедури закупівлі відповідно до абзацу четвертого п.44 Особливостей.
		Пунктом 4 ч.1 ст.17 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у  пунктах 2,  4,  5  частини другої статті 40 цього Закону) в разі, якщо суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене  пунктом 4 частини другої статті 6,  пунктом 1 статті 50  Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.
		Згідно з ч.5 ст.17 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник не вимагає документального підтвердження публічної інформації, що оприлюднена у формі відкритих даних згідно із  Законом України  «Про доступ до публічної інформації» та/або міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним, або публічної інформації, що є доступною в електронній системі закупівель.
		Абзацами 1-5 п.44 Особливостей передбачено, що   замовник зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію переможця процедури закупівлі в разі, коли наявні підстави, визначені  статтею 17  Закону (крім  пункту 13  частини першої статті 17 Закону). Замовник не перевіряє переможця процедури закупівлі на відповідність підстави, визначеної  пунктом 13  частини першої статті 17 Закону, та не вимагає від учасника процедури закупівлі/переможця процедури закупівлі підтвердження її відсутності. Переможець процедури закупівлі у строк, що не перевищує чотири дні з дати оприлюднення в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти договір про закупівлю, повинен надати замовнику шляхом оприлюднення в електронній системі закупівель документи, що підтверджують відсутність підстав, визначених  пунктами 3,  5,  6  і  12  частини першої та  частиною другою  статті 17 Закону. Замовник не вимагає документального підтвердження публічної інформації, що оприлюднена у формі відкритих даних згідно із  Законом України  «Про доступ до публічної інформації» та/або міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним, або публічної інформації, що є доступною в електронній системі закупівель, крім випадків, коли доступ до такої інформації є обмеженим на момент оприлюднення оголошення про проведення відкритих торгів. Учасник процедури закупівлі підтверджує відсутність підстав, зазначених в абзаці першому цього пункту, шляхом самостійного декларування відсутності таких підстав в електронній системі закупівель під час подання тендерної пропозиції. Замовник не вимагає від учасника процедури закупівлі під час подання тендерної пропозиції в електронній системі закупівель будь-яких документів, що підтверджують відсутність підстав, визначених в абзаці першому цього пункту, крім самостійного декларування відсутності таких підстав учасником процедури закупівлі відповідно до абзацу четвертого цього пункту.
		Відповідно до ч.6 ст.31 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (у редакції, чинній станом на 04.11.2022) рішення, прийняте за результатом розгляду заяв, справ про узгоджені дії чи концентрацію, оприлюднюється на офіційному веб-сайті Антимонопольного комітету України протягом 10 робочих днів з дня його прийняття. Рішення підлягає оприлюдненню в повному обсязі, крім інформації, яка визначена інформацією з обмеженим доступом. Інформація з обмеженим доступом має бути виключена або зачорнена чи змінена в інший спосіб, який забезпечує достатній її захист та достатню прозорість щодо обґрунтування органом Антимонопольного комітету України прийнятого рішення.
		Рішення Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.08.2020 №70/74-р/к у справі №44 про визнання ФОП Бучко А.В. і ФОП Костенко О.В. такими, що вчинили порушення, передбачене п.1 ст.50 та п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки конкурсних пропозицій та участі у процедурі закупівлі: Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні за кодом ДК 021:2015, 33190000-8, проведеній КУ «Попаснянська центральна районна лікарня» за допомогою системи електронних закупівель «Prozorro» (ідентифікатор закупівлі в системі: UA-2018-10-30-000469-b) було розміщено на сайті Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за відповідним посиланням.
		Отже, указане дає підстави вважати, що рішення від 11.08.2020 №70/74-р/к у справі №44 на момент розгляду уповноваженою особою замовника тендерної пропозиції ФОП Бучко А.В.  перебувало у відкритому доступі.
		Крім того, станом на 04.11.2022 електронну систему закупівель інтегровано зі Зведеними відомостями Антимонопольного комітету України, тому інформація про притягнення до відповідальності за порушення, передбачене п.4 ч.2 ст.6, п.1 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів, відображалась у відповідному розділі.
		Отже, уповноваженою особою замовника в порушення вимог ст.ст.17, 22 Закону України «Про публічні закупівлі», п.44 Особливостей, ст.4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не забезпечено належне використання відкритих даних та не перевірено.
		Унаслідок цього ФОП Бучко А.В. було допущено до участі у відкритих торгах з особливостями.
		Більш того, недотримання уповноваженою особою замовника вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та Особливостей в частині перевірки тендерної пропозиції кваліфікаційним вимогам мало наслідком не прийняття рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та відхиленні тендерної пропозиції учасника, а навпаки до прийняття рішення про визначення ФОП Бучко А.В. переможцем закупівлі та про намір укласти договір закупівлі. 
		Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.10.2021 у справі №910/4089/20, намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.
		З огляду на те, що тендерна документація затверджувалась, протокол щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 04.11.2022 підписаний зі сторони замовника фахівцем з публічних закупівель Оксаною Єрьоменко, а договір від 10.11.2022 №65 зі сторони замовника підписаний генеральним директором КНП «СМБЛ» у суду відсутні підстави вважати, що вказані особи діяли без належних повноважень.
		Підсумовуючи наведене, суд виснував, що неперевірка в порушення вимог ст.ст.17, 22 Закону України «Про публічні закупівлі», п.44 Особливостей, ст.4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» уповноваженою особою КНП «СМБЛ» відповідності ФОП Бучко А.В. кваліфікаційним вимогам, зокрема, інформації з відкритих джерел про притягнення учасника закупівлі до відповідальності за порушення, передбачене п.4 ч.2 ст.6, п.1 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів, не прийняття рішення про відмову ФОП Бучко А.В. в участі у процедурі закупівлі та відхилення її тендерної пропозиції, свідчить про те, що уповноважена особа усвідомлювала або повинна була усвідомлювати наслідок таких дій - протиправність укладеного договору, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та свідомо допускала настання протиправних наслідків.
		Указане свідчить про наявність умислу не тільки у ФОП Бучко А.В., а і в замовника - КНП «СМБЛ», тобто у обох сторін.
		Отже, з огляду на встановлення судом наявності умислу у обох сторін, стягнення з Бучко А.В. на користь КНП «СМБЛ» 501  340 грн 00 коп., а з КНП «СМБЛ» одержаних ним за рішенням суду 501  340 грн 00 коп. - в дохід держави, застосуванню до спірних правовідносин не підлягає. 
		Крім того суд бере до уваги, що прокурором заявлено вимогу про стягнення з Бучко А.В. на користь КНП «СМБЛ» 501  340 грн 00 коп., а одержані КНП «СМБЛ» за рішенням суду грошові кошти в сумі 501  340 грн 00 коп. стягнути в дохід держави.
		Однак, в силу приписів ч.3 ст.228 ЦК України та ч.1 ст.208 ГК України при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
		Тобто в дохід держави (при наявності підстав) стягується одержане від сторони, яка мала умисел - у цьому випадку товар, який поставлявся відповідачем-2 за договором (а не грошові кошти).
		Суд наголошує, що за таких обставин і визнання договору від 10.11.2022 №65 недійсним та задоволення відповідної вимоги прокурора про це не призведе до відновлення прав держави, в інтересах якої прокурором подано позов, оскільки відповідно до приписів ч.3 ст.228 ЦК України та ч.1 ст.208 ГК України за наявності умислу у обох сторін правочину, наслідки недійсності правочину у вигляді стягнення з Бучко А.В. на користь КНП «СМБЛ» 501  340 грн 00 коп., а з КНП «СМБЛ» одержаних ним за рішенням суду 501  340 грн 00 коп. - в дохід держави, застосуванню не підлягають. У такому випадку передбачені інші наслідки - при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою.
		Отже, за встановлених судом обставин обраний прокурором спосіб захисту порушеного права про визнання оспорюваного договору недійсним без застосування наслідків його недійсності не є ефективним.
		Узявши до уваги все вищенаведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених вимог прокурора та необхідність відмови в позові повністю. 
		Розв`язуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
		Відповідно до    ст.123 ГПК України    судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 12 888 грн 10 коп. підлягають покладенню на заявника відповідно до ст.129 ГПК України.
		Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236 - 238 ГПК України, господарський суд 
		          
		В И Р І Ш И В:
		 
		1. У позові виконувача обов`язків керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача-1 - Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, позивача-2 - Північно-східного офісу Держаудитслужби, до відповідача-1 - Комунального некомерційного підприємства «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» Сєвєродонецької міської ради, відповідача-2 - Бучко Алли Вікторівни , про визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору про закупівлю за державні кошти та застосування наслідків відповідної недійсності, відмовити повністю.
		2. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 12 888 грн 10 коп. покласти на Луганську обласну прокуратуру.
		3. Учасники справи:
		Заявник: виконувач обов`язків керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури (вул. 8 Березня, буд. 2, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93404).
		Позивач-1: Сєвєродонецька міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області (бульвар Дружби Народів, буд. 32, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400, ідентифікаційний код 44083662).
		Позивач-2: Північно-східний офіс Держаудитслужби (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 4 під`їзд, 10 поверх, м. Харків, 61022, ідентифікаційний код 40478572).
		Відповідач-1:   Комунальне некомерційне підприємство «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» Сєвєродонецької міської ради (вул. Єгорова, буд. 2Б, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400, ідентифікаційний код 37747995).
		Відповідач-2:  Бучко Алла Вікторівна ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
		 
		Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені  ст.256 ГПК України та порядку, визначеному ст.257 ГПК України.
		 
		Повне рішення складено 21.12.2023.
		 
		Суддя                                                                                                       Тетяна КОСЕНКО

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...