Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/41322/23-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.12.2023.
Дата набрання законної сили: 18.12.2023
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                                     
		 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		 
		У Х В А Л А 
		ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ
		18 грудня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1                    
		суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		         секретаря судового засідання - ОСОБА_4 
		 
		         за участю:
		         прокурора -  ОСОБА_5 
		         представника власника майна - ОСОБА_6 
		         розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого суді Печерського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2023 року,- 
		                                                     В с т а н о в и л а:
		Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт на вилучене 22.08.2023 за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , під час проведення обшуку, а саме:
		- мобільний телефон Iphone 14 Pro, фіолетового кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 з сім-картою НОМЕР_2 ;
		- мобільний телефон Iphone 5, білого кольору, ІМЕІ: НОМЕР_3 з сім-картою НОМЕР_4 ;
		- планшет Ipad ІМЕІ: НОМЕР_5 без сім карти.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник власника майна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2023 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання.  
		Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною і необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.
		Так, слідчий суддя під час розгляду вказаного клопотання не перевірила виконання прокурором вимог ст. 171 КПК України, оскільки клопотання прокурора про арешт майна, вилученого у помешканні ОСОБА_7 22.08.2023, подано до суду лише 18.09.2023.
		Крім того, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.08.2023 про проведення обшуку дозвіл на вилучення мобільних телефонів, комп`ютерної техніки не надавався.
		Натомість, слідчим незважаючи на таку заборону слідчого судді, 22.08.2023 під час проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_2 , було вилучено два мобільні телефони та планшет.
		При цьому, під час проведення обшуку та виявлення вказаного майна, слідчий мав можливість оглянути ці пристрої на предмет наявності в них відомостей, які можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні, а також скопіювати усю наявну на них інформацію.
		Окрім цього, доказів, які б вказували на причетність ОСОБА_7 до вчинення будь-якого кримінального правопорушення, у тому числі й правопорушення, щодо вчинення якого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000249 від 17.02.2023 стороною обвинувачення не надано.
		Висновок слідчого судді про відповідність арештованого майна критеріям, викладеним у ст. 98 КПК України, є помилковим та жодним чином не доведеним.  
		Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, прокурора про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, а відтак необхідності залишення її без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
		З матеріалів провадження вбачається, що Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42023000000000249 від 17.02.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 364 КК України. 
		18.09.2023 прокурор другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна, вилученого 22.08.2023 за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , під час проведення обшуку, а саме:
		- мобільний телефон Iphone 14 Pro, фіолетового кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 з сім-картою НОМЕР_2 ;
		- мобільний телефон Iphone 5, білого кольору, ІМЕІ: НОМЕР_3 з сім-картою НОМЕР_4 ;
		- планшет IpadІМЕІ: НОМЕР_5 без сім карти, посилаючись на наявність підстав, передбачених п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України.
		Постановляючи ухвалу про задоволення клопотання прокурора, слідчий суддя дійшов висновку, що вказане майно підлягає арешту, з метою забезпечення речових доказів, оскільки воно в повній мірі відповідає критеріям ст. 98, ч. 2 ст. 167 КПК України, могло зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та може містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, отримати які можливо шляхом проведення судових експертиз.
		 Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Жушман проти України» № 13223/05 від 28.05.2009 р. зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
		Згідно положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
		Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі " Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).
		Колегія суддів зазначає, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").
		Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
		Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
		Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		Частиною 3 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
		Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
		При цьому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
		Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
		З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання сторони обвинувачення та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
		Відомості клопотання про арешт майна свідчать, як раніше зазначалось, про відповідність вилученого майна, на яке слідчим суддею накладено арешт, ознакам речового доказу і обставини провадження стануть предметом перевірки під час досудового розслідування, тому, не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує ризик того, що у разі не накладення арешту існує можливість приховування, зникнення, втрати, використання, передачі, відчуження цього майна до закінчення досудового розслідування.
		На переконання колегії суддів, вимоги клопотання, на цій стадії досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, що чітко узгоджується з нормами ст. 170 КПК України.
		З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, зникнення, втрати, використання, передачі, відчуження вказаного майна в цьому кримінальному провадженні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав щодо арешту майна, зазначеного в клопотанні, враховуючи можливість використання його як доказу у цьому кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
		В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
		Поряд з цим, з матеріалів судового провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04.08.2023 надано дозвіл у цьому кримінальному провадженні на проведення обшуку приміщення за адресою:  АДРЕСА_1 , яке згідно інформацїі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на праві власності не зареєстровано, та яке фактично використовує ОСОБА_7 , з метою відшукання та вилучення: документів, що стали підставою для виділення у власність, реєстрації/перереєстрації прав власності на земельні ділянки у період часу з 01.01.2015 року по теперішній час, а саме довіреності, зокрема де у якості довіреної особи виступають ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , посвідчення/копії посвідчень учасників бойових дій/АТО, заяви, свідоцтва, договори, угоди, копії паспортів, ідентифікаційних кодів, рішень про реєстрацію прав власності, документи щодо розробки проектно-технічної документації на земельні ділянки, наказів уповноважених органів про виділення у власність, довідок про оцінку вартості нерухомого майна; чорнових записів, в тому числі реєстраційних журналів, журналів вхідної/вихідної кореспонденції, реєстру для реєстрації нотаріальних дій, журналів обліку реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, примірники документів вчинення нотаріальних дій, документи з використання, зберігання, обігу та звітності щодо спеціальних бланків нотаріальних документів; надати дозвіл на виявлення та зняття копії інформації з мобільних телефонів, комп`ютерної техніки (планшети, персональні комп`ютера, моноблоки, ноутбуки тощо), інших цифрових носіїв інформації (диски, флешки, жорсткі диски тощо) на яких може зберігатися інформація, що має значення для досудового розслідування.
		Наявність такої ухвали обумовлює законність проведення обшуку за наведеною адресою та законність вилучення виявленого під час обшуку майна, яке є, з огляду на вимоги КПК України, тимчасово вилученим.
		Крім цього, відповідно до відомостей постанови старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_10 від 22.08.2023 вилучене в ході проведення обшуку майно, саме: мобільний телефон Iphone 14 Pro, фіолетового кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 з сім-картою НОМЕР_2 ; мобільний телефон Iphone 5, білого кольору, ІМЕІ: НОМЕР_3 з сім-картою НОМЕР_4 ; планшет Ipad ІМЕІ: НОМЕР_5 без сім карти, посилаючись на наявність підстав, передбачених п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України визнано в кримінальному провадженні № 42023000000000249 від 17.02.2023 речовими доказами.
		Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі представник власника майна також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони не спростовують правильність висновків зазначених в ній, а ґрунтуються лише на суб`єктивних оціночних судженнях, тобто без врахування об`єктивних відомостей.
		Зважаючи на вищевикладене, враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя суду першої інстанції, накладаючи арешт на вищевказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати необґрунтованими.
		Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна представником власником майна не надано та колегією суддів не встановлено.
		Крім цього, істотних порушень норм КПК України, що можуть стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено.
		За таких обставин, оскаржувана ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не вбачає.
		         Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -                                                                             
		П о с т а н о в и л а:
		Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт на вилучене 22.08.2023 за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , під час проведення обшуку, а саме:
		- мобільний телефон Iphone 14 Pro, фіолетового кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 з сім-картою НОМЕР_2 ;
		- мобільний телефон Iphone 5, білого кольору, ІМЕІ: НОМЕР_3 з сім-картою НОМЕР_4 ;
		- планшет Ipad ІМЕІ: НОМЕР_5 без сім карти,- залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		                                                                     СУДДІ:
		 
		 
		           _____________                       _________________                       _______________
		                ОСОБА_1                             ОСОБА_2                           ОСОБА_3 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Справа № 11-сс/824/6717/2023                                                                                     Категорія ст. 170 КПК України
		Унікальний № 757/41322/23-к
		Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_11   
		Доповідач: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...