Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 821/1566/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 20.12.2023. Зареєстровано: 22.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 22.12.2023.
Дата набрання законної сили: 20.12.2023
Номер судового провадження: К/9901/31135/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 грудня 2023 року 
		м. Київ
		справа №821/1566/16
		адміністративне провадження № К/9901/31135/18 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
		суддів -Юрченко В.П., Бившева Л.І., 
		розглянувши в порядку письмового провадження
		касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області 
		на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 року (Судді: Єщенко О.В., Димерлій О.О., Вербицька Н.В.),
		у справі № 821/1566/16
		за позовом Дочірнього підприємства «Херсонський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України» 
		до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області 
		про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, 
		В С Т А Н О В И В:
		В жовтні 2016 року Дочірнє підприємство «Херсонський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України» (в інтересах відокремленого підрозділу, філії «Горностаївський райавтодор») (далі - позивач) звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 03.10.2016 року №0000471302 про визначення суми грошового зобов`язання на загальну суму 58   779,35 грн, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 31 391,27 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 23 405 грн та пені на суму 3 983,08 грн, та від 03.10.2016 року №0000491302 про визначення суми грошового зобов`язання на загальну суму 4   283,73 грн, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 2 624,21 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1 581,2 грн та пені на суму 78,32 грн (т. 1 а.с. 3-5).
		Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено (т. 2 а.с. 160-164).
		 
		Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 року за наслідками апеляційного перегляду справи за скаргою позивача, постанову суду першої інстанції від 05 грудня 2016 року скасовано. Прийнято нове судове рішення про часткове задоволення адміністративного позову. Визнані протиправними та скасовані: податкове повідомлення-рішення від 03.10.2016 року №0000491302 повністю; податкове повідомлення-рішення від 03.10.2016 року №0000471302 в частині визначення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 30 873,09 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 23 154,81 грн та про нарахування пені на суму 3 983,08 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т. 2 а.с. 214-222).
		 
		Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в доводах якої посилався на правильність висновків суду першої інстанції про правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на порушення, зафіксовані актом перевірки. Зокрема, відповідач посилається на те, що підставою для збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за період січень-вересень 2015 року у сумі 30 873,09 грн, а також зобов`язання зі сплати військового збору за вказаний період у сумі 2 624,21 грн, передував висновок контролюючого органу про завищення позивачем витрат по придбанню паливно-мастильних матеріалів в результаті не підтвердження під час перевірки первинними документами, оскільки в подорожніх листах відсутні відомості щодо  показників спідометра при виїзді із гаража та при поверненні в гараж, руху пального. Додатково скаржник вказує, що вже після проведення перевірки, позивачем внесені зміни в подорожні листи щодо показників спідометра, проте не вказано рух пального. Отже витрати з подальшого списання таких паливно-мастильних матеріалів на адресу підзвітних осіб не знайшли свого підтвердження, та вважаються наданими позивачем підзвітним особам для особистих потреб, тому у розумінні вимог податкового законодавства є додатковим благом, а тому підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб з відповідним утриманням військового збору з цього доходу. Також скаржник посилається на не підтвердження придбання позивачем частини паливно-мастильних матеріалів у відповідності до авансових звітів від 16 січня 2014 року та від 05 вересня 2014 року, підзвітною особою філії «Горностаївський райавтодор» - ОСОБА_1 . Враховуючи викладене, відповідач просив суд скасувати рішення апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції (т. 3 а.с. 9-11).
		 
		Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
		 
		Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 25.08.2016 року по 07.09.2016 року ГУ ДФС у Херсонській області проведено документальну планову виїзну перевірку філії «Горностаївський райавтодор» Дочірнього підприємства «Херсонський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року, за результатами якої складено акт від 14.09.2016 року №99/21-22-14-01 (т. 1, а.с. 23-53), з висновками про порушення позивачем, зокрема:
		 
		- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено витрати на загальну суму 181 291 грн., в т.ч. за 2013 рік - у сумі 1 238 грн., за 2014 рік - 5 106 грн., за 2015 рік - 174 947 грн.; 
		 
		- п.п. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 601,77 грн., у тому числі у 2013 році - на 15,56 грн., у 2014 році - 255,6 грн., у 2015 році - 224,71 грн., у І кварталі 2016 року - 105,88 грн.; 
		 
		- п.п. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого несвоєчасно перераховуються утримані суми податку з доходів фізичних осіб у бюджет у перевіряємий період; Наказу ДПА України «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» (із змінами та доповненнями), п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено не відображення даних про фактично проведені виплати фізичним особам у перевіряємому періоді у поданих за формою 1 ДФ розрахунках; 
		 
		- п.п. «г» 164.2.18, 164.2.19 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено нарахування військового збору у перевіряємому періоді на суму 2 665,23 грн., у тому числі на 41,02 грн занижено податок з доходів фізичних осіб у 2014 році та на 2 624,21 грн занижено податок з доходів фізичних осіб у 2015 році; 
		 
		- п.п. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого несвоєчасно перераховуються утримані суми військового збору в бюджет у перевіряємому періоді.
		Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач подав заперечення на акт перевірки, які були залишенні без задоволення контролюючим органом (т.1 а.с. 69-70, 71-73).
		На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
		- від 03.10.2016 року № 0000471302, яким позивачу, на підстав пп. 54.3.5 п. 54.3 статті 54, п. 127.1 статті 127 ПК України, з огляду на порушення ст. 164 ПК України, визначено до сплати грошове зобов`язання на загальну суму 58   779,35 грн, у тому числі: з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 31 391,27 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 23 405 грн та нараховано пеню на суму 3 983,08 грн (т. 1 а.с. 21,22);
		- від 03.10.2016 року № 0000491302, яким позивачу, на підставі пп. 54.3.5 п. 54.3 статті 54, п. 127.1 статті 127 ПК України, з огляду на порушення пп. «г» 164.2.17 п. 164.2 статті 164, п. 164.5 статті 164 ПК України визначено до сплати грошове зобов`язання на загальну суму 4   283,73 грн, у тому числі: з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 624,21 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1 581,2 грн, та нараховано пеню на суму 78,32 грн (т. 1 а.с. 19,20).
		Із наявного в матеріалах справи розрахунку сум податкових повідомлень-рішень (додаток № 5 до акту перевірки), розрахунків штрафних санкцій (т. І, а.с. 63-68, т. 2, а.с. 103, 105) судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями визначені позивачу грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 31 391,27 грн: за період січень - вересень 2014 року в сумі 518,18 грн, січень-вересень 2015 року у сумі 30 873,09 грн, військовий збір за наведені періоди у сумі 2 624,21 грн, із застосуванням згідно п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 581,2 грн (за 2014 рік), та у сумі 23 405 грн (2015 рік), та нарахуванням пені на підставі п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПК України на суму на суму 3 983,08 грн (за 2014 рік), на суму 78,32 грн (за 2015 рік).
		Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про документальне не підтвердження позивачем витрат по придбанню паливно-мастильних матеріалів, посилаючись на те, що подорожній лист вантажного автомобіля типової форми 2-ТН, який надавався відповідачу в якості первинного документу скасовано спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29 грудня 1995 року N 488/346» №1005/1454 від 10 грудня 2013 року, тому нечинний документ не можна розглядати як належний первинний документ в розумінні ПК України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Інших документів та матеріалів на підтвердження зафіксованого контролюючим органом  порушення позивач не надав, а у справі відсутні докази, що реєстри руху пального за січень-вересень 2015 року по філії «Горностаївський райавтодор» ДП «Херсонський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» подавались до податкового органу, тоді як у письмових запереченнях відповідач вказує на відсутність таких реєстрів. Таким чином, за відсутності первинних документів у позивача, а також за відсутності належних доказів правомірності не нарахування податку з доходів фізичних осіб в розмірі 31391,27 грн, до Філії як податкового агенту правомірно застосовано штрафні санкції та нарахована пеня за порушення вимог пп.164.2.11, пп. «г» 164.2.17 п.164.2.17 ст.164 ПК України. Також судом першої інстанції встановлено не підтвердження витрат на придбання позивачем частини паливно-мастильних матеріалів у відповідності до авансових звітів від 16 січня 2014 року та від 05 вересня 2014 року, від 26 вересня 2014 року, всього не відзвітовано суму в розмірі 3139,27 грн з якої за вимогами п.164.5 ст.164 ПК України правомірно утримано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 518,18 грн. Враховуючи викладене, за висновком суду першої інстанції до позивача правомірно застосовані штрафні санкції, нарахований військовий збір, штрафні санкції і пеня оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями за періоди січень - вересень 2014 року, січень-вересень 2015 року (т. 2 а.с. 160-164).
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції і приймаючи нове рішення про часткове задоволення адміністративного позову, колегія суддів, дослідивши матеріали справи, встановила, що висновки контролюючого органу не у повній мірі відповідають дійсним обставинам справи, оскільки в матеріалах справи наявні подорожні листи, які містять відомості щодо руху пального, його залишок при виїзді із гаража та при поверненні в гараж, відповідні показники спідометра тощо, із яких можливо встановити витрачання пального на службових автомобілях підприємства, а отже і використання вказаних паливно-мастильних матеріалів за призначенням, тобто у межах господарської діяльності підприємства. Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції погодила висновок суду першої інстанції про правомірність збільшення позивачу грошового зобов`язання за основним платежем у розмірі 518 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 250,19 грн податковим повідомленням-рішенням від 03.10.2016 року №0000471302, оскільки в порушення п.п. «г» 164.2.17 п.164.2 статті 164 Податкового кодексу України позивачем не відзвітовано частину коштів зазначених в авансових звітах від 16 січня 2014 року, від 05 вересня 2014 року, від 26 вересня 2014 року всього на суму в розмірі 3 139,27 грн з якої за вимогами п.164.5 ст.164 ПК України належить утримати податок з доходів фізичних осіб в розмірі 518,18 грн та застосувати штрафні санкції у сумі 250,19 грн (т. 2 а.с. 222).
		Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
		Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, фактично, підставою для збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за період січень-вересень 2015 року у сумі 30 873,09 грн, а також нарахування зобов`язання зі сплати військового збору, штрафних санкцій та пені оскаржуваними позивачем податковими повідомленнями-рішеннями став висновок контролюючого органу про завищення позивачем витрат по придбанню паливно-мастильних матеріалів в результаті їх не підтвердження під час перевірки первинними документами, оскільки частина придбаних ПММ у відповідності до авансових звітів від 16 січня 2014 року та від 05 вересня 2014 року, від 26 вересня 2014 року не підтверджена позивачем, а в наданих позивачем під час проведення перевірки подорожніх листах відсутні відомості щодо показників спідометра при виїзді із гаража та при поверненні в гараж, руху пального. В доводах касаційної скарги скаржник вказує, про те, що вже після проведення перевірки, позивачем внесені зміни в подорожні листи щодо показників спідометра, проте не вказано рух пального. 
		Так, згідно п. 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
		Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
		У відповідності до п. 2.7 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995    № 88 (далі - Положення № 88), первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.
		При цьому у п. 2.4 наведеного Положення № 88 зафіксовано, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Разом із тим, спростовуючи такі висновки контролюючого органу в частині не відображення платником повних відомостей, що стосуються підтвердження фактичного використання вказаних паливно-мастильних матеріалів, суд апеляційної інстанції дослідив наявні в матеріалах справи наявні подорожні листи, зокрема, від 12.03.2015 року №38, від 13.03.2015 року №39, від 16.03.2015 року №40, від 19.03.2015 року №43, від 20.03.2015 року №45, від 21.03.2015 року №44, від 23.03.2015 року №49, від 24.03.2015 року №51, від 25.03.2015 року №52, від 27.03.2015 року №55, від 06.05.2015 року №94, від 21.05.2015 року №95, від 23.05.2015 року №98, від 24.05.2015 року №99, від 25.05.2015 року №101, від 27.05.2015 року №103, від 10.06.2015 року №105, від 11.06.2015 року №108, від 12.06.2015 року №109, від 22.06.2015 року №109-а, від 23.06.2015 року №110, від 24.06.2015 року №110-а, від 25.06.2015 року №111 (т.1, а.с. 110-119, 142-154), від 18.03.2015 року №41, від 19.03.2015 року №42, від 20.03.2015 року №44, від 16.07.2015 року №123, від 21.07.2015 року №128, від 22.07.2015 року №129, від 23.07.2015 року №131, від 24.07.2015 року №134, від 27.07.2015 року №136, від 21.03.2015 року №46, від 23.03.2015 року №48, від 24.03.2015 року №50, від 25.03.2015 року №53, від 27.03.2015 року №54, від 06.05.2015 року №93, від 23.05.2015 року №96, від 24.05.2015 року №100, від 27.05.2015 року №104, від 01.07.2015 року №114, від 02.07.2015 року №116, від 07.07.2015 року №118, від 10.07.2015 року №119, від 17.07.2015 року №129, від 04.08.2015 року №138, від 05.08.2015 року №159, від 08.08.2015 року №140, від 14.08.2015 року №144, від 19.08.2015 року №149 (т. 2, а.с. 4-6, 15-18, 35-39, 55-58, 69-78), і дійшов висновку, що вказані документи містять відомості щодо руху пального, його залишок при виїзді із гаража та при поверненні в гараж, відповідні показники спідометра тощо, із цих документів вбачається рух пального, за цими документами можливо встановити витрачання пального на службових автомобілях підприємства, а отже і використання вказаних паливно-мастильних матеріалів за призначенням, тобто у межах господарської діяльності підприємства.
		Також, Суд апеляційної інстанції звернув увагу і на те, що інші подорожні листи, які були дослідженні контролюючим органом під час перевірки, та під час адміністративного оскарження висновків акту перевірки, також містять відомості щодо показників спідометра транспортного засобу при виїзді із гаража та при поверненні в гараж, за цими відомостями підтверджується переміщення транспортного засобу підприємства, що безумовно ініціює витрачання цим засобом відповідного паливно-пастильного матеріалу, а отже і свідчить про фактичне використання у діяльності підприємства. Такі висновки суду апеляційної інстанції не спростовані доводами касаційної скарги.
		 
		До того ж, посилання контролюючого органу на те, що подорожні листи не належним чином оформлені, суд апеляційної інстанції також обґрунтовано не взяв до уваги з огляду на те, що певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер, крім того типову форму подорожнього листа вантажного автомобіля було скасовано з 10.12.2013 (Наказ Міністерства інфраструктури N 1005/1454). До такого висновку дійшов і Верховний Суд в постанові від 09 липня 2019 року у справі №0940/1916/18 (адміністративне провадження №К/9901/14401/19).
		 
		Крім цього, в постанові від 26 січня 2021 року у справі № 813/1833/14 (касаційне провадження № К/9901/28911/18), Верховний Суд в контексті перевірки висновків контролюючого органу про певні недоліки, зокрема в подорожніх листах, вказав, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів відносно ліквідації надлишкового державного регулювання в сфері автомобільних перевезень» були внесені зміни, зокрема у Закон України «Про автомобільний транспорт» і виключені нагадування про обов`язкове   використання подорожніх листів.
		 
		Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд в постанові від 20 липня 2021 року у справі №620/1635/20 (касаційне провадження №К/9901/2280/21) у схожій ситуації щодо скасування типової форми дорожнього листа, звернув увагу на те, що підприємство в такому випадку може використовувати будь-яку зручну для обліку форму первинного документа, за умови наявності всіх ознак первинного документа, відомостей у ньому про господарську операцію та підтвердження її здійснення. Списання палива і мастильних матеріалів здійснюється, виходячи з даних про пробіг автомобіля та норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43.
		 
		Проте, Суд касаційної інстанції звертає увагу, що контролюючий орган, як в акті перевірки, так під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій, а також і в доводах касаційної скарги не посилався на те, що надані позивачем подорожні листи не є первинним документом в розумінні вимог Положення № 88, який в даному випадку фіксує відомості щодо руху пального, його залишок при виїзді із гаража та при поверненні в гараж. Також контролюючий орган не посилався на неможливість складення позивачем подорожних листів для підтвердження таких даних з огляду на фактичне скасування їх типової форми, а навпаки, надавши їм оцінку, як первинним документам, дійшов висновку, що подорожні листи не містять показників спідометра при виїзді із гаража та при поверненні в гараж, руху пального і в касаційній скарзі посилався на те, що додатково надані подорожні листи після внесення позивачем певних змін щодо показників спідометра, все ж таки не містять руху пального. Але судом апеляційної інстанції, за результатами апеляційного перегляду справи спростовані такі доводи контролюючого органу з огляду на наявні у справі подорожні листи, які містять такі відомості.
		 
		До того ж, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що матеріали справи також містять реєстри руху пального по філії «Горностаївський райавтодор» за січень 2015 року - серпень 2015 року, в яких містяться: дата, посилання на номери подорожного листа, залишок на початок дня, скільки заправлено та витрачено литрів, залишок на кінець дня, а також підписи диспетчера та водія (т. 1 а.с. 74-82). 
		 
		Отже, враховуючи надання судом апеляційної інстанції оцінки поданим позивачем первинним документам, за якими можливо встановити рух пального, що не спростовано доводами касаційної скарги, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позову в цій частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2016 року №0000491302 повністю та податкового повідомлення-рішення від 03.10.2016 року №0000471302 в частині визначення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 30 873,09 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 23 154,81 грн та про нарахування пені на суму 3 983,08 грн.
		 
		Щодо відмови в частині збільшення грошового зобов`язання за основним платежем у розмірі 518 грн та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 250,19 грн, нарахованих податковим повідомленням-рішенням від 03.10.2016 року №0000471302 (щодо епізоду про завищення позивачем витрат по придбанню паливно-мастильних матеріалів на підставі поданих авансових звітів від 16 січня 2014 року та від 05 вересня 2014 року, від 26 вересня 2014 і визначення цих витрат як додаткове благо), позивач до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою не звертався. Але відповідач в доводах касаційної скарги знову наголошує на наявність даного порушення з боку позивача.
		 
		Разом з тим, колегія суддів звертає увагу скаржника, що суд апеляційної інстанції, за результатами апеляційного перегляду справи погодився із висновком контролюючого органу щодо правомірності донарахування податку на доходи фізичних осіб на підставі п.164.5 ст.164 ПК України в розмірі 518,18 грн внаслідок не підтвердження уповноважною особою позивача відзвітування сплаченої чеками суми за придбане паливо на підставі авансових звітів від 16 січня 2014 року, від 05 вересня 2014 року, від 26 вересня 2014 року всього на суму в розмірі 3 139,27 грн з якої за вимогами п.164.5 ст.164 ПК України належить утримати податок з доходів фізичних осіб в розмірі 518,18 грн та в частині застосування штрафних санкцій у сумі 250,19 грн. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 03.10.2016 року №0000471302 лише в частині визначення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 30 873,09 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 23 154,81 грн та в частині нарахування пені на суму 3 983,08 грн, а в задоволенні іншої частини відмовив.
		 
		Колегія суддів звертає увагу, що доводи касаційної скарги повністю дублюють висновки акта перевірки в частині зафіксованих порушень і не містять посилань на порушення судом апеляційної інстанції під час вирішення справи норм матеріального або процесуального права. 
		 
		Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,  -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 року у справі № 821/1566/16 залишити без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 Головуючий суддя      І.А. Васильєва  Судді                                                                                              В.П. Юрченко
		          
		                                                                                                       Л.І. Бившева

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...