Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 812/1241/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; валютного регулювання і валютного контролю, з них; за участю органів доходів і зборів.
Надіслано для оприлюднення: 20.12.2023. Зареєстровано: 22.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 22.12.2023.
Дата набрання законної сили: 20.12.2023
Номер судового провадження: К/9901/51124/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 грудня 2023 року 
		м. Київ
		 
		справа № 812/1241/17
		касаційне провадження № К/9901/51124/18 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Бившевої Л.І.,
		суддів: Ханової  Р.Ф.,  Хохуляка В.В., 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 (суддя - Кисельова Є.О.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2018 (головуючий суддя - Арабей Т.Г., судді - Геращенко І.В., Міронова Г.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна" до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		ВСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» (далі у тексті - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.08.2017 №0001051402.
		Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався протиправність оскаржуваного рішення з підстав того, що витрати на відрядження та організацію офіційних заходів не є імпортом товарів, на такі витрати не можуть поширюватися обмеження, визначені статтею 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет №15-93, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) щодо здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту через уповноважені банки.
		Луганський окружний адміністративний суд постановою від 05.12.2017, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2018, позов  задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 16.08.2017 №0001051402.
		Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що конференц - пакет, який включено до рахунку готелю у авансових звітах є одночасно витратами на відрядження та витратами на організацію офіційних заходів, оскільки включено до проживання, що не є імпортом товарів, такі розрахунки за межами України не є розрахунками в межах торгівельного обороту, такі операції здійснюються без укладання зовнішньоекономічного договору і на них не поширюється обмеження статті 7 Декрету №15-93 щодо здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту через уповноважені банки.
		Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. 
		У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує про залишення судами поза увагою того, що послуги з організації семінарів, конференцій, тренінгів, які отримував платник від нерезидентів відповідно до положень Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" є товаром, відтак, платником порушено вимоги частини першої статті 7, частини шостої пункту 2 статті 16 Декрету  №15-93, статті 3 Указу Президента України від 27.06.1999 №734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» (далі - Указ №734/99, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) в частині проведення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торгівельного обороту не через уповноважені банки на загальну суму 28510,63 грн 
		В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
		Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.   
		Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.05.2018 відкрив провадження за касаційною  скаргою відповідача та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
		Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.12.2023 визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні 20.12.2023.
		Відповідачем 20.08.2021 заявлено клопотання про процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі у тексті - КАС України) відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537, від 30.09.2020 №893.   
		Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
		У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено заміну відповідача  у справі - Головне управління ДФС у Луганській області (ЄДРПОУ 39591445) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Луганській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП - 44082150).
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
		Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2016, податку на додану вартість за період з 01.03.2014 по 30.09.2016, єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.09.2016 та правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору з 02.08.2014 по 30.09.2016, за наслідками якої складено акт від 18.05.2017 №142/12-32-14-11-31337612 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником положень статті 7 Декрету №15-93 в частині проведення розрахунків між резидентом і нерезидентом у межах торговельного обороту не через уповноважений банк.
		На підставі висновків акта перевірки від 18.05.2017 №142/12-32-14-11-31337612 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 16.08.2017 №0001051402, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частини 6 пункту 2 статті 16 Декрету №15-93, статті 3 Указу №734/99 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у вигляді пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 28510,63 грн. 
		Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про зазначені вище порушення слугували висновки контролюючого органу про те, що конференц пакет, який включено до рахунку готелю у авансових звітах є імпортом товарів, такі розрахунки за межами України є розрахунками в межах торгівельного обороту, на такі операції поширюється обмеження статті 7 Декрету №15-93 щодо здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торгівельного обороту через уповноважені банки.
		Так, судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що у період з грудня 2015 року по січень 2016 року на електронну пошту платника надходили запрошення для участі представників управління виробництвом Товариства в корпоративних семінарах-тренінгах "Lean Sigma", який організовувала компаніями CLARIANT PRODUKTE GMBH (Німеччина) у період з вересня по жовтень 2015 року, квітень 2016 року та CLARIANT POLAND (Польща) у період з грудня 2015 по січень 2016 року.
		Заступник генерального директора по виробництву Товариства - ОСОБА_1. - перебував у відрядженні, приймав участь в корпоративному семінарі-тренінгу " Lean Sigma ", який організовувала компанія CLARIANT PRODUKTE GMBH (Німеччина): з 10.09.2015 по 11.09.2015 відповідно до наказу Товариства від 16.07.2015 № 72/к; з 03.10.2015 по 10.10.2015 згідно з завданням від 29.09.2015 №97.
		Учасник семінару оплатив витрати за участь у семінарі-конференції готівкою: в сумі 525,40 Євро (12868,52 грн), що підтверджується авансовим звітом від 15.09.2015 №88/к ОСОБА_1 , рахунком за проживання в готелі DORINT HOTEL MAIN TAUNUS ZENTRUM (Зульцбах, Німеччина) від 10.09.2015 №081/576102/1; в сумі 465,00 Євро (11215,55 грн), що підтверджується авансовим звітом від 12.10.2015 №97/к, рахунком за проживання в готелі DORINT HOTEL MAIN TAUNUS ZENTRUM (Зульцбах, Німеччина) від 09.10.2015 №081/579144/2
		В зазначених авансових звітах вказані вище витрати проведені як оплата за інформаційно-консультативні послуги (Дт 9190 - Кт 3722).
		Генеральний директор - ОСОБА_2 - перебував у відрядженні, приймав участь в корпоративному семінарі (конференції) "Invitation Local Leadership Traning", організованим компанією CLARIANT POLAND (Польща), який відбувся в готелі POLONIA PALACE HOTEL (Варшава, Польща): з 14.12.2015 по 16.12.2015,  відповідно до наказу Товариства від 18.11.2015 №114/к; з 25.01.2016 по 28.01.2016. 
		ОСОБА_2 оплатив: корпоративною карткою витрати за участь у конференції (семінарі) у сумі 358,00 польських злотих (2 275,90 грн), що підтверджується авансовим звітом від 28.12.2015 №122/к, рахунком за проживання в готелі NOVOTEI HOTELS & RESORTS (Варшава, Польща) від 16.12.2015 №72095/Н0527; готівковими коштами витрати за участь у конференції (семінарі) за період з 25.01.2016 по 28.01.2016 в сумі 113,16 польських злотих (1119,26 грн), що підтверджується авансовим звітом від 30.01.2016 №4/к, рахунком за проживання в готелі POLONIA PALACE HOTEL від 28.01.2016 №1/2539/16
		В авансових звітах зазначені витрати проведені як оплата за проживання (Дт 3023 - Кт 3722, Дт 920 - Кт 3721).
		Також, генеральний директор Товариства - ОСОБА_2 - перебував у службовому відрядженні у м.  Зульцбах (Німеччина), де приймав участь в корпоративному тренінгу ONBOARDING-DAY (EUROPE), організованому компанією CLARIANT(Німеччина), який проводився в готелі DORINT HOTEL MAIN TAUNUS ZENTRUM (Зульцбах, Німеччина) з 13.04.2016 по 15.04.2016 відповідно до наказу від 01.04.2016 №39/к.
		ОСОБА_2 оплатив готівковими коштами витрати за участь у корпоративному заході у сумі 59,00 євро (1759,67 грн), що підтверджується авансовим звітом від 18.04.2016 №48/к, рахунком за проживання в готелі DORINT HOTEL MAIN TAUNUS ZENTRUM від 15.04.2016 №081/599268/2.
		В авансовому звіті зазначені витрати проведені як оплата за проживання (Дт 920 - Кт 3721).
		Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.
		У преамбулі Декрету №15-93 визначено, що цей Декрет установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов`язки суб`єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.
		Відповідно до частини першої статті 7 Декрету №15-93 у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України - гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, установленому Національним банком України.
		До резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого статтею 7 цього Декрету, - штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків (абзац 6 пункту 2 статті 16 Декрету №15-93).
		Відповідно до абзацу 9 пункту 2 статті 16 Декрету №15-93 санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.
		Декретом №15-93  однозначно вирішено питання щодо компетентного органу, який має право застосовувати санкції за порушення приписів Декрету, а саме - повноважним органом є Національний банк України.
		Саме цим нормативно-правовим актом врегульовані відносини, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі.
		Положення Указу №734/99, яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету №15-93, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18.11.1992 №2796-XII "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання"), Указ №734/99 суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.
		Зазначене узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №813/2314/17, від 24.01.2019 у справі №820/3659/16 і не суперечить правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 у справі №21-904во10.
		Таким чином, санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету №15-93, застосовуються лише Національним банком України та підпорядкованими йому установами, до яких відповідач не відноситься, а відтак у нього не було повноважень для нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій в сумі 28510,63 грн.
		Також, колегія суддів враховує, що, як установлено судами попередніх інстанцій,  конференц - пакет, який включено до рахунку готелю у зазначених вище авансових звітах, який є одночасно витратами на відрядження, витратами на організацію офіційних заходів, витратами на проживання, що не є імпортом товарів у розумінні статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", такі розрахунки за межами України не є розрахунками в межах торгівельного обороту, зазначені операції здійснені без укладання зовнішньоекономічного договору та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що на такі операції не  можуть поширюватися обмеження, визначені статтею 7 Декрету №15-93, щодо здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту через уповноважені банки.
		Враховуючи мотиви, наведені вище в цій постанові, суди попередніх інстанцій по суті дійшли правильного висновку щодо обґрунтованості позовної вимоги про визнання протиправним та скасування оспорюваного повідомлення-рішення, який не спростовується мотивами, викладеними у касаційній скарзі відповідача, що, в свою чергу, виключає можливість задоволення касаційної скарги.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.
		Керуючись статтями 52, 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -
		ПОСТАНОВИВ:
		Замінити відповідача - Головне управління ДФС у Луганській області (ЄДРПОУ 39591445) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Луганській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП - 44082150).
		Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України залишити без задоволення.
		Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2018 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова   В.В. Хохуляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...