Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/7258/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 20.12.2023. Зареєстровано: 22.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 22.12.2023.
Дата набрання законної сили: 20.12.2023
Номер судового провадження: К/990/23821/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 грудня 2023 року 
		м. Київ
		 
		справа № 280/7258/21
		адміністративне провадження № К/990/23821/22  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Юрченко В.П.,
		суддів: Гімона М.М.,  Васильєвої І.А., 
		 
		розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу                                  № 280/7258/21
		за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, провадження по якій відкрито
		за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.11.2021 (суддя Конишева О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.07.2022 (головуючий суддя Панченко О.М., судді: Іванов С.М., Чередниченко В.Є.),
		В С Т А Н О В И В:
		У серпні 2021 року Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (далі також - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №000/233/32-00-51-04, №000/231/32-00-51-04, №000/230/32-00-51-04, №000/232/32-00-51-04 від 30.07.2021, №000/228/32-00-51-04, №000/229/32-00-51-04, №000/227/32-00-51-04, №000/226/32-00-51-04, №000/223/32-00-51-04, №000/222/32-00-51-04 від 29.07.2021. 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що порушення граничного строку реєстрації податкових накладних з боку позивача було вчинене не з його вини, а внаслідок регуляторної політики НКРЕКП (додаткові щодобові утримання коштів з рахунків Товариства), що, у свою чергу, призвело до неможливості поповнення рахунку позивача у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та відповідно нездійснення вчасної реєстрації податкових накладних. Вважає, що в діях позивача відсутня вина, як елемент складу податкового правопорушення, внаслідок чого він не може бути притягнутий до фінансової відповідальності відповідно до норм статті 112 Податкового кодексу України (далі також - ПК України). 
		Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.11.2021, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.07.2022, позов задоволено.
		Судами встановлено, що 02.08.2021 ПАТ «Запоріжжяобленерго» отримало податкові повідомлення-рішення №000/233/32-00-51-04, №000/231/32-00-51-04, №000/230/32-00-51-04, №000/232/32-00-51-04 від 30.07.2021, №000/228/32-00-51-04, №000/229/32-00-51-04, №000/227/32-00-51-04, №000/226/32-00-51-04, №000/223/32-00-51-04, №000/222/32-00-51-04 від 29.07.2021 на загальну суму 94366367, 73 грн, прийняті Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.
		Податкові повідомлення-рішення №000/233/32-00-51-04, №000/231/32-00-51-04 від 30.07.2021 було прийнято на підставі акту камеральної перевірки № 639/28-10-47- 09/00130926 від 21.11.2018, яким встановлено порушення граничних строків для реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були складені у період із 20.05.2018 по 16.10.2018 та не підлягають наданню покупцям (споживачам електричної енергії) - не платникам податку на додану вартість, а також підлягають наданню покупцям (споживачам електричної енергії) платникам податку на додану вартість.
		Податкові повідомлення-рішення №000/230/32-00-51-04, №000/232/32-00-51-04 від 30.07.2021 було прийнято на підставі акту камеральної перевірки № 469/28-10-47-09/00130926 віл 04.06.2019, яким встановлено порушення граничних строків для реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були зареєстровані у період січень 2019 березень 2019 року та не підлягають наданню покупцям (споживачам електричної енергії") - не платникам податку на додану вартість, а також підлягають наданню покупцям (споживачам електричної енергії) платникам податку на додану вартість.
		Податкові повідомлення-рішення №000/228/32-00-51-04, №000/229/32-00-51-04 від 29.07.2021 було прийнято на підставі акту камеральної перевірки камеральної перевірки №602/28-10-47-09/00130926 від 29.07.2019, яким встановлено порушення граничних строків для реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були складені у січні 2018 - червні 2019 та не підлягають наданню покупцям (споживачам електричної енергії) - не платникам податку на додану вартість, а також підлягають наданню покупцям (споживачам електричної енергії) платникам податку на додану вартість.
		Податкові повідомлення-рішення №000/227/32-00-51-04, №000/226/32-00-51-04 від 29.07.2021 було прийнято на підставі акту камеральної перевірки камеральної перевірки №671/28-10-51-07/00130926 від 04.09.2019, яким встановлено порушення граничних строків для реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були складені у жовтні 2017 - червні 2019 та не підлягають наданню покупцям (споживачам електричної енергії) - не платникам податку на додану вартість, а також підлягають наданню покупцям (споживачам електричної енергії) платникам податку на додану вартість.
		Податкові повідомлення-рішення №000/223/32-00-51-04, №000/222/32-00-51-04 віл 29.07.2021 було прийнято на підставі акту камеральної перевірки камеральної перевірки №62/28-10-51-07/00130926 від 30.09.2019, яким встановлено порушення граничних строків для реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були складені у жовтні 2017 - серпні 2019 та не підлягають наданню покупцям (споживачам електричної енергії) - не платникам податку на додану вартість, а також підлягають наданню покупцям (споживачам електричної енергії) платникам податку на додану вартість.
		Позивач, вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що нереєстрація протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України, податкових накладних відбулася не з вини Товариства, а контролюючим органом протилежного не доведено, що свідчить про відсутність складу податкового правопорушення, покладеного в основу застосування штрафних санкцій, передбачених підпунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України.
		З такими рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився відповідач та подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. 
		Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, контролюючий орган посилається на те, що порушення вимог ПК України, які тягнуть за собою відповідальність згідно із статтею 120-1 ПК України, не потребують додаткового доведення контролюючим органом вини платника податків. Також відповідач зазначає про ненадання Товариством доказів вжиття всіх залежних від нього заходів, спрямованих на своєчасне виконання обов`язку щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН та необґрунтовано тривале зволікання з повторним направленням податкових накладних для реєстрації.  Наголошує, що згідно даних звіту про рух грошових коштів у період з 2015 року по півріччя 2021 року, сум залишків коштів на поточному рахунку Товариства було достатньо для поповнення рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ та реєстрації податкових накладних у строки, визначені ПК України. 
		За змістом касаційної скарги підставою касаційного оскарження вказано пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
		Верховний Суд ухвалою від 26 вересня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.11.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.07.2022 у цій справі.
		Товариство у відзиві на касаційну скаргу просить останню залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга   підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
		Судами встановлено, що факт порушенням строків реєстрації податкових накладних позивачем не заперечується, однак він наголошував, що таке порушення виникло не з його вини, що виключає можливість застосування до Товариства відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України.
		За визначенням статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
		Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. 
		Відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, визначено у статті 111 ПК України, відповідно до якої за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна.
		Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (пункт 111.2 статті 111 ПК України).
		Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
		Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
		Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
		Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
		для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
		для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
		для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
		У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
		Згідно з п. 11 Підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідні положення ПК України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).
		Положеннями пункту 120-1.1. статті 120-1 ПК України (в редакції, чинній станом на час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень) визначено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.
		Отже, допущення платником податку податкового правопорушення щодо недотримання граничного строку реєстрації податкових накладних має наслідком застосування відповідальності у вигляді штрафу, розмір якого залежить від кількості пропущених днів реєстрації.
		При цьому, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
		Вищенаведені приписи дають підстави для висновку про те, що саме протиправність дії/бездіяльності є обов`язковою умовою для визнання такої дії/бездіяльності правопорушенням.
		З системного аналізу наведених положень вбачається, що для вирішення питання про наявність/відсутність підстав для застосування до платника податку відповідальності за затримку реєстрації податкових накладних необхідно встановити причини, що зумовили допущення такого пропуску, та перевірити чи вчинив платник податку усі залежні від нього дії з метою належного виконання податкового обов`язку щодо своєчасної реєстрації таких документів. 
		Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях не завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу.
		В противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру.
		Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
		Верховний Суд у постановах від 01 червня 2020 року (справа № 826/17899/16) від 23 липня 2019 року (справа №620/3609/18), від 14 серпня 2018 року (справа №803/1583/17), від 30 січня 2018 року (справи №815/2745/17, №816/390/17), надаючи правову оцінку підставам застосування штрафних санкцій відповідно до пунктів 120-1.1, 120-1.2 статті 120-1 ПК України, вказав, що законодавець передбачив можливість застосування до платника податків наслідків за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних лише за наявності його винної поведінки.
		Таким чином, при вирішенні даного спору судам першочергово необхідно було встановити, чи вжив позивач всі достатні, необхідні та залежні від нього заходи з метою дотримання правил та норм, визначених у положеннях чинного законодавства, чи діяв він добросовісно, чи вчиняв всі необхідні активні дії для уникнення порушення строків реєстрації податкових накладних.
		Висновуючись про обґрунтованість заявлених позовних вимог суд першої інстанції, позицію якого підтримав й апеляційний суд, виходив з того, що несвоєчасна реєстрація Товариством податкових накладних в ЄРПН відбулася не з вини останнього, оскільки протягом 2016-2019 років позивачем не отримано на свої поточні рахунки значну суму коштів внаслідок регуляторних дій НКРЕКП, а саме установлення комісією алгоритму перерахувань коштів, відповідно до якого протягом зазначених років Товариству систематично встановлювався нульовий норматив відрахувань коштів на поточні рахунки. Вказані обставини, за висновками судів, призвели до дефіциту обігових коштів, виникнення значної податкової заборгованості, а також заборгованості із виплати заробітної плати працівникам, внаслідок чого виникло від`ємне значення на рахунку в системі електронного адміністрування, що, у свою чергу, позбавило позивача можливості реєструвати податкові накладні. Вказали суди й на неможливість поповнення позивачем коштів на рахунку в СЕА через відсутність обігових коштів на його поточних рахунках. 
		Колегія суддів зауважує, що у відповідності до пункту 201.10 статті 201 ПК України платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
		Якщо сума, визначена відповідно до пункту  200-1.3  статті  200-1  цього  Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
		Контролюючий орган під час розгляду справи наголошував на тому, що у Товариства була можливість поповнювати рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, однак останнім не вживалися достатні заходи для належного виконання такого свого обов`язку. Зокрема, відповідач доводив, що відповідно до даних фінансової звітності, розміщених на офіційному сайті позивача, та звіту про рух грошових коштів, залишки коштів на рахунку Товариства у період 2015 року - півріччя 2021 року були достатніми для поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Також контролюючий орган зазначав, що згідно даних з офіційного сайту Товариства станом на 05.03.2019 заборгованість із заробітної плати ліквідовано, а протягом січня-лютого 2019 року на роботу до ПАТ«Запоріжжяобленерго»  було прийнято 170 осіб. Крім того, як вказував відповідач, Товариство отримувало дохід від інших видів діяльності (приєднання до електромереж, сумісний підвіс, опломбування/розпломбування лічильників на інші), грошові кошти за оплату яких залишались на поточному рахунку позивача. 
		Проте, такі доводи контролюючого органу залишилися без належного дослідження судами попередніх інстанцій. Суди у своїх рішеннях обмежилися лише посиланням на ряд постанов НКРЕКП «Про алгоритм розподілу коштів» та зазначили, що застосовані алгоритми призвели до дефіциту обігових коштів, не перевіривши, при цьому, доводи контролюючого органу про наявність інших джерел надходження коштів на рахунки Товариства. Висновки судів про відсутність у Товариства можливості поповнити кошти на електронному рахунку в СЕА не містять належних обґрунтувань з посиланням на відповідні докази в підтвердження таких своїх висновків.  
		Не містять рішення судів попередніх інстанцій й жодних висновків щодо вчинення/невчинення платником податку усіх залежних від нього дій з метою виконання податкового обов`язку щодо своєчасної реєстрації податкових накладних. 
		Натомість, тягар доказування неповажності причин пропуску строку реєстрації податкових накладних судами покладено на відповідача, тоді коли обґрунтованість (поважність) причин пропуску такого строку має доводи позивач, який посилався на ці обставини.
		З`ясування судами вищезазначених обставин має суттєве значення для повного та всебічного розгляду справи та прийняття обґрунтованого та законного рішення. В той час, як недослідження вказаних питань під час судового розгляду справи, призводить до формального підходу до її вирішення та невмотивованих, необґрунтованих висновків по суті спору. 
		Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору по суті.
		За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
		Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
		Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 КАС України).
		Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 КАС України). Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя статті 77 КАС України).
		Відповідно до частин першої і четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтею 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Вказані вище обставини справи досліджені у неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи, при цьому, відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		Згідно зі статтею 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано всі обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
		Відповідач обґрунтовував підстави для касаційного оскарження судових рішень відсутністю висновку Верховного Суду з питання застосування норм права у подібних правовідносинах, проте, ненадання оцінки доводам сторін, зокрема відповідача, у питаннях, які скаржник ставить перед судом касаційної інстанції, позбавляє касаційний суд можливості здійснити касаційний перегляд справи із прийняттям остаточного судового рішення, яке б вирішило спір між сторонами, і реалізувати мету, з якою касаційне провадження було відкрито.
		Оскільки рішення судів як першої, так і суду апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а положення статі 341 КАС України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, є підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд.
		За правилами пункту 1 частини другої   статті 353 КАС України  підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої  статті 328 цього Кодексу.
		Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		 
		Колегія суддів вважає, що порушення норм процесуального права допущені як судом апеляційної інстанції, так і судом першої інстанції, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.
		Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.11.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.07.2022 - скасувати, а справу №280/7258/21 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		СуддіВ.П. Юрченко М.М. Гімон   І.А. Васильєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...