Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 804/1849/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано для оприлюднення: 21.12.2023. Зареєстровано: 22.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.12.2023.
Дата набрання законної сили: 21.12.2023
Номер судового провадження: К/9901/36052/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 грудня 2023 року 
		м. Київ
		справа № 804/1849/17
		адміністративне провадження № К/9901/36052/18 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П.,  Хохуляка В.В., 
		розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМАКС-КОМПАНІ" до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2017 (суддя Степаненко В. В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 (головуючий суддя Щербак А. А., судді: Баранник Н. П., Чабаненко С. В.), 
		У С Т А Н О В И В :
		Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДМАКС-КОМПАНІ" (позивач, ТОВ"БУДМАКС-КОМПАНІ", товариство) звернулося до суду з позовом до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (відповідач, ОДПІ), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило скасувати податкові повідомлення - рішення форми "Р" від 06.10.2016 №0000801400 та від 05.12.2016 №0000901400 про збільшення товариству суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) на 907' 216,25 грн, в тому числі, основний платіж - 725' 773 грн, штрафні (фінансові) санкції - 181' 443,25 грн, та на 2' 768' 331 грн, в тому числі, основний платіж - 1' 845' 554 грн, штрафні (фінансові) санкції - 922' 777 грн (т.І, а.с.38-44, 67, 93).
		Зазначені податкові повідомлення - рішення ОДПІ прийняла на підставі актів позапланових виїзних перевірок ТОВ"БУДМАКС-КОМПАНІ" від 13.09.2016 №1953/04-64-14/39091713 та від 04.11.2016 № 2448/14-01/39091713 із висновками про порушення товариством вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.11 статті 201 Податкового кодексу (ПК) України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ у квітні, травні 2016 року на загальну суму 725' 773 грн та у червні, липні 2016 року на загальну суму 1' 845' 554 грн (т.І, а.с.7-26, 46-66, 68-92).
		Таке порушення полягало у безпідставному формуванні товариством податкового кредиту за господарськими операціями із ТОВ "БУД СТРОЙ ЛТД", ТОВ "БУД-ГУД", ТОВ"ТРЕВІС ГРУПП" та ТОВ ''Долмат Компані'', які, на думку податкового органу, є безтоварними. Такий висновок відповідача в актах перевірок обґрунтований посиланням на відсутність у вказаних контрагентів позивача необхідних матеріально технічних умов та трудових ресурсів (кваліфікованого персоналу) для здійснення господарської діяльності у сфері будівництва, реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення об`єктів будівництва. Також контролюючий орган зауважив, що акти виконаних робіт та товарно-транспортні накладні (ТТН), надані до перевірки на підтвердження факту перевезення матеріалів від продавця (ТОВ "БУД СТРОЙ ЛТД", ТОВ ''Долмат Компані'') до покупця (ТОВ"БУДМАКС-КОМПАНІ"), мають недоліки щодо їх оформлення, і умови договору з цим контрагентом не містять умов щодо перевезення матеріалів, що, на думку податкового органу, свідчить про безтоварний характер господарських операцій з названими платниками.
		На думку позивача, зазначене податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки висновки контролюючого органу в акті перевірки суперечать загальним засадам податкового законодавства щодо права платника на податковий кредит та підстав для його формування. Позивач доводив, що господарські операції з його контрагентами мали реальний характер, підтверджуються належними первинними та іншими документами бухгалтерського та податкового обліку, що були надані до перевірки. Натомість, судження контролюючого органу в актах перевірок щодо взаємовідносин між ТОВ "БУДМАКС-КОМПАНІ" та його контрагентами ґрунтуються виключно на податковій інформації, наявної в електронних базах контролюючого орану, без проведення зустрічних звірок, перевірок контрагентів. 
		Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 28.04.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017, позов ТОВ "БУДМАКС-КОМПАНІ" задовольнив та скасував податкові повідомлення - рішення від 06.10.2016 №0000801400 та від 05.12.2016 №0000901400.
		Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що доводи відповідача про безпідставність задекларованих позивачем даних у період, охоплений перевірками, не знайшли свого підтвердження, надані позивачем до перевірки та до суду документи, обставини руху і використання придбаних товарів та послуг в його господарській діяльності підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій та відповідно правомірність формування позивачем даних свого податкового обліку. Суд також врахував, що основні види діяльності контрагентів відповідають послугам, які були обумовлені договорами на виконання підрядних (ремонтних) із товариством, ці договори були укладені з контрагентами з метою виконання власних зобов`язань та прямо пов`язані з його господарською діяльністю. Натомість доводи відповідача про безпідставність сформованого позивачем податкового кредиту зводилися виключно до аналізу податкової інформації щодо його контрагентів з баз даних та автоматизованих інформаційних систем контролюючого орану та наявності певних недоліків в оформленні актів виконаних робіт та ТТН. Разом з тим, суд зауважив, що інформація з баз даних контролюючого органу не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися). Також суд зазначив, що певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості.
		ОДПІ звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на судові рішення у цій справі, в якій, посилаючи на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме статті 86 та статті 159 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України (у чинній редакції до 15.12.2017), просило скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та в позові відмовити.
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 01.12.2017 (суддя Усенко Є. А.) відкрив касаційне провадження №К/800/34248/17 у цій справі за касаційною скаргою відповідача.
		У поданих запереченнях та відзиві на касаційну скаргу позивач просить скаргу відповідача залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, як законні та обґрунтовані.
		Відповідно до пункту 4 частини першої розділу VІІ ''Перехідні положення'' КАС України в редакції Закону України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів``, від 03.10.2017 №2147-VIII матеріали касаційної скарги з Вищого адміністративного суду України передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями.
		Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ`` від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України та відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи {частина третя статті 3 КАС України}.
		Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги відповідача, заперечення позивача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, Колегія суддів Верховного Суду вважає, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити з огляду на таке.
		Порядок формування платником податків податкового кредиту та вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності у 2015-2016 роках, був врегульований нормами статей 44, 198, 201 ПК України у чинній редакції на цей період.
		Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту, крім того, повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
		Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає вимогам статті 75 КАС України щодо достовірності доказів.
		Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'' від 16.07.1999 №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.
		У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування в податковому обліку сум податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
		Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.
		При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, так само, як помилки у їх оформленні, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо інші дані засвідчують зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю, тобто є фактичний рух активів.
		Також норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
		Будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.
		У постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що при вирішенні питання щодо підтвердження обставин або їх спростування відносно реальності відображених у податковому обліку господарських операцій не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації.
		Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки приєднаних до справи доказів, а саме копій, що долучені до матеріалів справи: договори між позивачем та його контрагентами (ТОВ "БУД СТРОЙ ЛТД", ТОВ"БУД-ГУД", ТОВ"ТРЕВІС ГРУПП" та ТОВ ''Долмат Компані'') про виконання підрядних ремонтних робіт, договірні ціни, дефектні акти, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт, банківські виписки про проведені оплати за роботи, податкові накладні, які надавались позивачем до перевірки, а також були залучені до матеріалів справи, та за відсутності з боку контролюючого органу доказів, які б беззаперечно спростовували достовірність наданих позивачем документів щодо операцій з поставки від названих контрагентів матеріалів та послуг, зробили правильний висновок про недоведеність ОДПІ порушення товариством податкового законодавства та правовірність зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту за наслідками господарських операцій із поставки матеріалів та послуг від вказаних постачальників. 
		При цьому суди обґрунтовано визнали безпідставними посиланням відповідача на податкову інформацію з автоматизованих інформаційних систем контролюючого орану щодо видів діяльності зазначених контрагентів, їх матеріальних і трудових ресурсів, взаємовідносин з іншими постачальниками по ланцюгу постачання, порушення ними податкової дисципліни щодо декларування та сплати податків. Одна лише інформація, отримана з автоматизованих систем контролюючого органу, не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається відповідач. Своєю чергою надані позивачем до перевірки і до суду первинні документи та встановлені у судовому процесі обставини у своїй сукупності спростовують доводи податкового органу.
		Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм статті 86 КАС України у чинній редакції на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень.
		Як підсумок, ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС України, оскільки при вирішенні спору суди правильно застосували норми матеріального права щодо встановлених у справі обставин і їх висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 щодо вирішення спорів цієї категорії.
		Доводи ОДПІ у касаційній скарзі щодо підстави касаційного оскарження фактично полягають у площині переоцінки доказів у справі, що відповідно до частин першої, другої статті 341 КАС України знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.
		Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м.  Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
		 
		 
		 
		СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко   В.В. Хохуляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...