Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 454/1127/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 22.12.2023. Зареєстровано: 22.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.12.2023.
Дата набрання законної сили: 23.01.2024
Номер судового провадження: 1-кп/454/14/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017140000000047

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №454/1127/17 
		 
		В И Р О К 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		"22" грудня 2023 р.                                місто Сокаль 
		Сокальський районний суд Львівської області в складі: 
		головуючого - судді                 ОСОБА_1 
		 
		за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокалі кримінальне провадження №42017140000000047 про обвинувачення:
		 
		ОСОБА_6 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Вінниця, громадянина України, освіти вищої, раніше несудимого, військовозобов`язаного, розлученого, на утриманні дві неповнолітні дитини, проживаючого по АДРЕСА_1 , 
		старшого державного інспектора оперативного відділу №1 Управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Київської митниці,
		 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України,
		 
		за участі сторін кримінального провадження:
		прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого ОСОБА_6 ,
		захисників  адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (помер),
		безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив вирок про наступне: 
		 
		І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом недоведеним
		ОСОБА_6 , відповідно до наказу в.о. начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби України від 07.06.1990р. №592-о, перебував на посаді головного державного інспектора ВМО №1 митного поста «Угринів» Львівської митниці ДФС, маючи спеціальне звання інспектора податкової та митної справи ІІ рангу, здійснював функції представника влади та службової особи, будучи відповідно до Положення про відділ митного оформлення №1 митного поста «Угринів» Львівської митниці ДФС та посадової інструкції, уповноваженим на здійснення митного контролю та митного оформлення товарів та інших предметів, які переміщуються через митний кордон України, здійснювати нарахування митних платежів, контролювати повноту їх стягнення, здійснювати оформлення митних документів, виявляти способи незаконного переміщення вантажів, транспортних засобів, товарів та інших предметів через митний кордон України, оформляти відповідні документи митного контролю, перевіряти відповідність поданих до митного контролю документів, проявляти необхідну ініціативу та наполегливість по виявленню фактів контрабанди та порушень митних правил, забезпечувати виконання необхідних митних процедур при випуску товарів у вільний обіг, здійснювати контроль за правильністю визначення митної вартості товарів при проведенні процедур митного контролю і митного оформлення із застосуванням митної декларації.
		Таким чином, ОСОБА_6 являється службовою особою, яка постійно обіймає в установах чи органах посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконує такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи посадовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
		На початку лютого 2017 року ОСОБА_6 , здійснюючи митний контроль та митне оформлення переміщуваного ОСОБА_11 на митну територію України товару, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою незаконного збагачення, висунув останньому вимогу передати йому неправомірну вигоду в сумі 1200грн. кожного разу при здійсненні перетину кордону та повідомив, що у випадку відмови створюватиме перешкоди, що значно ускладнять або навіть унеможливлять переміщення товару.
		ОСОБА_11 , будучи поставленим в умови, за яких відмова від надання ОСОБА_6 неправомірної вигоди зашкодить його законним правам та інтересам, погодився з протиправною вимогою останнього.
		18.02.2017р. ОСОБА_6 , виконуючи свої службові обов`язки головного державного інспектора МП «Угринів», здійснюючи митне оформлення переміщуваного ОСОБА_11 товару (тканини в рулонах), діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби та з метою власного незаконного збагачення, одержав від ОСОБА_11 неправомірну вигоду в сумі 1200грн. за безперешкодне перевезення вказаних товарів на митну територію України.
		23.02.2017р.ю ОСОБА_6 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби та з метою власного незаконного збагачення, здійснюючи митне оформлення переміщуваних ОСОБА_11 комплектуючих до транспортних засобів (трьох АКП), будучи обізнаним, що їх митне оформлення на смузі «зелений коридор» не допускається та переміщення через державний кордон підлягає декларуванню з нарахуванням обов`язкових митних платежів, одержав від останнього неправомірну вигоду в розмірі 1200грн. за безперешкодне перевезення даних товарів на територію України, ухилення від адміністративної відповідальності за порушення митних правил та сплати митних платежів.
		Цього ж дня незаконні дії ОСОБА_6 були припинені працівниками прокуратури та УВБ ГУ ДФС України у Львівській області та вилучено частину неправомірної вигоди в сумі 1000грн.
		 
		ІІ. Позиція обвинуваченого
		В судовому засіданні обвинувачений своєї вини в пред`явленому обвинуваченні не визнав, він надання показань відмовився.
		 
		 
		 
		ІІІ. Досліджені судом докази
		 
		Показання
		 
		Показання свідка ОСОБА_12 , який в судовому засіданні показав, що 10.02.2017р. його запросили до слідчого відділу бути понятим при копіюванні грошових коштів. Йому показали грошові кошти в сумі 1200грн. банкнотами номіналом по 200грн. З них робили фотокопії. Ці кошти повинні були використовуватися при здійсненні викриття осіб, які вимагають хабарі. Надалі він ставив свої особисті підписи в документах. Після цього він був понятим при здійсненні даної процедури ще три рази протягом близько двох тижнів.
		 
		Показання свідка ОСОБА_13 , який в судовому засіданні показав, що 23.02.2017р. близько 07.00год. в м.Львів його запросили в м.Рава-Руська бути понятим під ас обшуку. Там була жінка. Під час обшуку виявили 100 доларів США та 800грн. купюрами номіналом по 200грн. Також вилучили ще якісь документи та жетон. Грошові кошти виявили в сумці в прихожій. Все вилучене запакували в пакети. Грошові кошти перевірили і виявили співпадіння. Надалі було складено протокол, з яким він ознайомлювався.
		 
		Показання свідка ОСОБА_14 , який в судовому засіданні показав, що в лютому 2017 року зранку між 06.00год. та 07.00год. поблизу супермаркету «Арсен» в м.Львів його зустріли працівники поліції та запросили в якості понятого під час обшуку будинку в м.Рава-Руська. Там була присутня жінка. Під час обшуку в одній із кімнат виявили грошові кошти в сумі 100 доларів США. В прибудові до будинку (на зразок веранди) знайшли грошові кошти (гривні). Також в будинку виявили якісь документи та номерний знак. Грошові кошти слідчі описали та звірили їх номери з наявними в них номерами банкнот. Надалі було складено протокол, в якому він ставив особистий підпис.
		 
		Показання свідка ОСОБА_15 , який в судовому засіданні показав, що на початку лютого 2017 року він та його знайомий перебували на вул.Городоцька в м.Львів і до них підійшли працівники поліції, запитали чи можуть бути понятими. Вони погодилися та піднялися на третій поверх будівлі. Там був присутній слідчий та заявник. Заявник давав кошти банкнотами номіналом по 200грн. Загалом останній надав 6 купюр в сумі 1200грн. Він повинен був засвідчити, що зроблені фотокопії та виписані номери банкнот відповідають вказаним коштам. Було складено протокол і вони ставили свої підписи.
		Протягом місяця він чотири рази був понятим під час вказаних дій. Кожного разу з банкнот переписували номери, робили їх фотокопії.
		 
		Показання свідка ОСОБА_16 , який в судовому засіданні показав, що 23.02.2017р. близько 07.00год. поблизу слідчого ізолятора в м.Львів до нього підійшов працівник внутрішньої безпеки та попросив бути його понятим. Вони сіли в автомобіль та поїхали до митного пункту для затримання особи, яка підозрюється в отриманні хабаря. Також був присутній ще один понятий.
		Близько 10.00год. їхав автомобіль марки «Фольксваген Пасат» та за кермом був (як йому стало згодом відомо) працівник митниці, який був у форменому одязі.
		На дорозі було перекрито рух і вони вийшли з автомобіля, велася відеозйомка.
		Працівнику митниці задали питання чи він має кошти, які передані йому незаконним шляхом, на що він заперечив. На пропозицію працівників внутрішньої безпеки останній видав усі наявні в нього грошові кошти. Надалі був складений протокол, в якому він розписався. На місці було звірено номера банкнот по 200грн. П`ять номерів банкнот збіглися з тими, які були вказані протоколі, який був у працівників внутрішньої безпеки. Також вилучили купюру номіналом 100 доларів США, щодо якої були підозри в її підробці. Кошти були опечатані.
		 
		Показання свідка ОСОБА_17 , яка в судовому засіданні показала, що
		23.02.2017р. близько в 10.00год. до неї додому прийшли проводити обшук. Вона попросила час, щоб одягтися та всі ці особи чекали в коридорі близько 10 хвилин.
		Вона запитала, чи є в них дозвіл на обшук, на що їй відповіли, що справа термінова, її чоловіка вже затримано та на даний час дозволу немає.
		Спочатку пішли в кімнату, де дивилися в шафі. Вона підказувала де в них можуть лежати гроші. Вони деякі кошти вилучили, а деякі залишили. 
		Далі в кладову, де вони знайшли номерний знак. Далі вони пішли обшукувати кухню, далі в туалет.
		Вона питала чи може покликати своїх свідків, на що їй дали дозвіл.
		Під час обшуку у вказаних приміщеннях всі особи, які прибули до її будинку не були присутні разом.
		Надалі в коридор, де були присутні всі особи, які прийшли проводити обшук (близько семи осіб). Там вони відкрили шафу, в якій була чоловіча сумка коричнева чоловіча, яку подарували чоловікові. В сумці нічого ніколи не було, чоловік нею не користувався. Відкривши кишеньку сумки, в ній виявили чотири купюри банкнот по 200грн., звірили номери банкнот і вони співпали з номерами, які були в них виписані. Вона заперечила, що ці гроші належать їх сім`ї. На її запитання чоловік їй пояснював, що це не його гроші і йому невідомо звідки вони. 
		 
		Показання свідка ОСОБА_11 , який в судовому засіданні показав, що в лютому 2017 року він перевозив товар (тканину) через кордон в Україну та на пункті пропуску ОСОБА_6 оглянув автомобіль. 
		Останній сказав, що він перевозить забагато товару (понад дозволену норму), а тому потрібно повертатися назад, або можливо йому заплатити 1200грн. і він дозволить безперешкодно провезти даний товар. 
		Він погодився, поклав 1200грн. (банкнотами по 200грн.) в паспорт громадянина України та передав ОСОБА_6 . Той забрав грошові кошти та повернув йому паспорт.
		Надалі він безперешкодно проїхав та перевіз товар на територію України.
		Через декілька днів він повторно віз з-за кордону на територію України дві коробки передач для автомобілів. ОСОБА_6 оглянув автомобіль та сказав, що він не проїде в Україну, оскільки везе товар вагою понад дозволену норму. Також, останній сам запропонував йому надати неправомірну вигоду у розмірі 1200грн. за безперешкодне перевезення вказаного товару на територію України, на що він погодився і передав кошти у спосіб, аналогічний попередньому.
		Станом на лютий 2017 року він не був ознайомлений з митними правилами та йому не було відомо яку кількість товару дозволено ввозити на митну територію України.
		Не пам`ятає, чи перед цими подіями ОСОБА_6 вимагав у нього або отримував від нього неправомірну вигоду за перевезення товарів на територію України.
		Він не звертався за номером телефону гарячої лінії з метою повідомлення про вимагання працівником митниці незаконної вигоди.
		07.02.2017р. коли він звертався із заявою про вчинення злочину, то в нього вимагала гроші інший працівник митниці (не ОСОБА_6 ).
		Він був присутній під час помічення та ідентифікації грошових коштів. Ці дії проводилися двічі. Були присутні слідчий та двоє понятих. Грошові банкноти номіналом по 200грн. в сумі 1200грн., які він надавав, описували та робили їх копії. Він не бачив, щоб ці грошові кошти обробляли хімічними засобами. Він не пам`ятає, чи підписував протоколи цих слідчих дій.
		18.02.2017р. він перевозив через кордон холодильник та тканину. Вартість даних товарів була меншою від 500 євро.
		Не пам`ятає чи надавалися йому технічні засоби для фіксації подій під час проходження митного контролю. 
		Не пам`ятає кому 18.02.2017р. під час перетину державного кордону України він телефонував і повідомляв, що ОСОБА_6 відмовляється «брати рублі» та не пам`ятає хто з ним був в автомобілі і також телефонував та доповідав, що ОСОБА_6 відмовився отримувати грошові кошти.
		В минулому він притягувався до кримінальної відповідальності та був засуджений на 1 рік та 6 місяців позбавлення волі.
		Не пам`ятає кому він передав ввезені ним нитки та коробки передач до автомобілів. Також, не пам`ятає чи за його участі складалися протоколи про застосування технічних засобів фіксації подій 18.02.2017р. та 23.02.2017р.
		 
		 
		 
		Документи та висновки експертиз
		 
		Заява, зареєстрована в Управлінні внутрішньої безпеки Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області 07.02.2017р., відповідно до якої ОСОБА_11 просив притягнути до відповідальності інспекторів митного посту «Угринів» ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які вимагали та отримували від нього неправомірну вигоду в розмірі 1400грн. та 1200грн. за нестворення перешкод під час ввезення ним на митну територію України різних товарів (том 1, а.к.п.168).
		Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 07.02.2017р., відповідно до якого ОСОБА_11 повідомив, що 06.02.2017р. під час проходження митного контролю на митному посту «Угринів» ОСОБА_20 вимагав у нього та отримав неправомірну вигоду в розмірі 1200грн., а також вимагав надавати йому по 1200грн. кожного разу при перетині ним державного кордону (том 1, а.к.п.170-172).
		Постанова від 09.02.2017р., якою вирішено здійснювати контроль за вчиненням злочину шляхом проведення спеціального слідчого експерименту  контролю за вчиненням злочину з використанням грошових коштів, наданих ОСОБА_11 , аудіо- і відеоконтрлою ОСОБА_21 та ОСОБА_6 , залученням, ідентифікацією, поміщенням грошових коштів та залучення до вказаного слідчого експерименту ОСОБА_11 (том 1, а.к.п.160-161).
		Протокол від 10.02.2017р., згідно якого ОСОБА_11 надав грошові кошти в сумі 1200грн. купюрами номіналом по 200грн.: СБ 2267555, ПГ0526001, КА6488214, КЗ1672705, ТГ5336754, ЗЕ3997481, які оглянуто, знято їх світлокопії та повернуто ОСОБА_11 для подальшого використання під час проведення заходів з підтвердження даних про вимагання та отримання неправомірної вигоди працівником митниці ОСОБА_21 (том 1, а.к.п.173-175).
		Протокол від 14.02.2017р., згідно якого ОСОБА_11 надав грошові кошти в сумі 1200грн. купюрами номіналом по 200грн.: ЕХ8354201, ЄЮ3434457, ТГ7494486, ЕЯ12376660, АБ2576431, МА0475171, які оглянуто, знято їх світлокопії та повернуто ОСОБА_11 для подальшого використання під час проведення заходів з підтвердження даних про вимагання та отримання неправомірної вигоди працівником митниці ОСОБА_21 (том 1, а.к.п.177-180).
		Протокол від 17.02.2017р., згідно якого ОСОБА_11 надав грошові кошти в сумі 1200грн. купюрами номіналом по 200грн.: ЗВ6644444, АЗ3666134, ЗГ6625562, ВИ7545266, КМ8103491, ПГ7182821, які оглянуто, знято їх світлокопії та повернуто ОСОБА_11 для подальшого використання під час проведення заходів з підтвердження даних про вимагання та отримання неправомірної вигоди працівником митниці ОСОБА_6 ( том 1, а.к.п.181-184).
		Протокол від 22.02.2017р., згідно якого ОСОБА_11 надав грошові кошти в сумі 1200грн. купюрами номіналом по 200грн.: ПВ5837650, ЄА1427290, ПД8315265, ЄЖ8318482, КК6646159, ЕФ9597945, які оглянуто, знято їх світлокопії та повернуто ОСОБА_11 для подальшого використання під час проведення заходів з підтвердження даних про вимагання та отримання неправомірної вигоди працівником митниці ОСОБА_6 ( том 1, а.к.п.185-188).
		Протокол обшуку від 23.02.2017р., згідно якого під час особистого обшуку ОСОБА_6 в останнього виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 1000грн., зокрема 5 банкнот номіналом по 200грн., серії і номера яких співпали з грошовими коштами, зазначеними в протоколі ідентифікації. Також, в ОСОБА_6 вилучено 1800грн. та два мобільні телефони. Під час обшуку транспортного засобу ОСОБА_6  автомобіля марки «Volkswagen Passat B6» р.н.з. НОМЕР_1 , виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 100 доларів США (том 1, а.к.п.189-193).
		Протокол обшуку від 23.02.2017р. та опис вилучених речей, згідно яких під час обшуку житлового будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_17 добровільно надала 1100грн. та 100 доларів США. Також, під час обшуку виявлено та вилучено особисте митне забезпечення форми №4 (металеву печатку) «Львівська митниця №914», номерний знак « НОМЕР_2 , чотири банкноти номіналом по 200грн. серія та номер: ЗГ6625562, ВИ7545266, КМ8103491, ПГ7182821 (том 1, а.к.п.194-198).
		Протокол затримання від 23.02.2017р., згідно якого ОСОБА_6 затримано 23.02.2017р. о 09.30год. на автодорозі в с.Угринів під час вчинення злочину (том 2, а.к.п.157-163).
		Висновок криміналістичної судово-технічної експертизи друкарських форм №1690 від 05.04.2017р., згідно якого дев`ять банкнот номіналом по 200грн. зразка 2007 року з серійними номерами ПД8315265, ЄА1427290, ЄЖ8318482, КК6646159, ЕФ9597945, ПГ7182821, ЗГ6624462, КМ8103491, ВИ7545266 є банкнотами гривні номіналом по 200грн. зразка 2007 року, які виготовлені Банкнотно-монетним двором Національного банку України в різних роках і випущені в обіг Національним банком України (том 2, а.к.п.196-197).
		Протокол від 20.04.2017р., з гідно якого під час здійснення аудіо-, відеоконтролю зафіксовано як ОСОБА_11 наполягав на отриманні ОСОБА_6 грошових коштів за те, щоб він безперешкодно перевіз придбаний ним товар (нитки) на територію України та нескладання щодо нього протоколу. ОСОБА_11 надав ОСОБА_6 паспорт громадянина України та вклав у нього грошові кошти, які ймовірно останній забрав та поклав під стіл (том 2, а.к.п.198-202).
		Протокол від 20.04.2017р., з гідно якого під час здійснення аудіо-, відеоконтролю зафіксовано як ОСОБА_11 наполягав на отриманні ОСОБА_6 грошових коштів за те, щоб він безперешкодно перевіз придбаний ним товар (коробки передач для дранспортнихї засобів) на територію України та нескладання щодо нього протоколу. ОСОБА_11 надав ОСОБА_6 паспорт громадянина України та вклав у нього щось схоже на грошові кошти в сумі 1200грн. (том 2, а.к.п.203- 205).
		 
		Оцінка суду
		Стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, суду надано вищезазначені докази, які були дослідженні в судовому засіданні.
		В даній справі позиція сторони обвинувачення побудована на тому, що ОСОБА_6 на початку лютого 2017 року, здійснюючи митний контроль та митне оформлення переміщуваного ОСОБА_11 на митну територію України, висунув останньому вимогу передавати йому неправомірну вигоду в розмірі 1200грн. під час кожного перетину кордону.
		Надалі 18.02.2017р. та 23.02.2017р. під час переміщення ОСОБА_11 товарів на митну територію України, ОСОБА_6 одержав від останнього неправомірну вигоду в розмірі по 1200грн. кожного разу.
		На підтвердження вказаних обставин сторона обвинувачення покликається на 
		Заява ОСОБА_11 від 07.02.2017р., протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 07.02.2017р., постанову про здійснення контролю за вчиненням злочину шляхом проведення спеціального слідчого експерименту  контролю за вчиненням злочину з використанням грошових коштів від 09.02.2017р., протокол ідентифікації грошових коштів від 10.02.2017р., протокол ідентифікації грошових коштів від 14.02.2017р., протокол ідентифікації грошових коштів від 17.02.2017р., протокол ідентифікації грошових коштів від 22.02.2017р., протокол особистого обшуку ОСОБА_6 та обшуку його автомобіля від 23.02.2017р., протокол обшуку житлового будинку за місцем проживання ОСОБА_6 від 23.02.2017р., протокол затримання від 23.02.2017р., висновок криміналістичної судово-технічної експертизи друкарських форм №1690 від 05.04.2017р., протокол про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 20.04.2017р., протокол про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 20.04.2017р.
		 
		Обвинувачений та захисники заперечили вказані обставини, наголосили на недопустимості доказів наданих стороною обвинувачення.
		Зокрема, сторона захисту наголосила на тому, що:
		- Наявна провокація вчинення діянь, інкримінованих ОСОБА_6 ;
		- В протоколах ідентифікації грошових коштів від 10.02.2017р., 14.02.2017р., 17.02.2017р., 22.02.2017р. відсутнє повне найменування особи, яка проводила слідчу дію (ім`я та по батькові), не вказано всіх присутніх осіб, зокрема ОСОБА_11 , на всіх чотирьох протоколах містяться написи олівцем, підписи виконані присутніми одним і тими ж кольорами чорнил, що може свідчити про їх складення в один час, а не в різні дати, та про їх підроблення;
		- органом досудового розслідування отримано аудіо- та відеозаписи, шляхом використання спеціальних технічних засобів негласного отриманням інформації ОСОБА_11 на території митного посту «Угринів-Долгобичув», який розташований на території Республіки Польща без винесення прокурором постанови про визначення місця проведення досудового розслідування, без запиту (доручення, клопотання) про міжнародну правову допомогу, тобто такі слідчі дії проведені поза порядком міжнародного співробітництва; 
		- протоколи про результати аудіо-, відеоконтролю складені начальником слідчого управління прокуратури ОСОБА_22 , якому було надано доручення на проведення досудового розслідування через 55 днів після дня проведення такого контролю, відсутні процесуальні документи про доручення проведення цих негласних розшукових дій працівникам оперативного підрозділу, в зазначених протоколах не вказано особу, яка проводила таку слідчу дію (ім`я та по батькові) та час складання цих протоколів, не вказано послідовність дій особи, яка проводить цю слідчу дію, не вказано про вилучені речі і документи, спосіб їх ідентифікації, спосіб ознайомлення учасників з їх змістом, додатки до протоколів, до протоколів не долучено оригіналів примірників технічних носіїв зафіксованої під час цих слідчих дій інформації; 
		- ухвала про надання дозволу на проведення негласних слідчих розшукових дій не була відкрита стороні захисту під час завершення досудового розслідування та не відкрита на даний час; 
		- згідно обвинувального акту, ОСОБА_11 надавав неправомірну вигоду за непритягнення його до відповідальності за порушення митних правил, що свідчить про його зацікавленість в неправомірній поведінці службової особи, він прагнув обійти закон та домогтися своїх незаконних інтересів, що виключає таку кваліфікацію дій, як вимагання хабара;
		- у витягу з ЄРДР (відомості до реєстру внесено щодо обставин готування до вчинення тяжкого злочину за ч.1 ст.14, ч.3 ст.368 КК України) та заяві ОСОБА_11 , адресованій в Прокуратуру Львівської області, не вказано, що неправомірну вигоду вимагав ОСОБА_6 , а тому негласні слідчі (розшукові) дії щодо ОСОБА_6 є незаконними;
		- протокол обшуку житла проведений неповноважною особою та адреса житла в ухвалі про надання дозволу на такий обшук не відповідає адресі місця проживання ОСОБА_6 ;
		- обшук в автомобілі марки «Volkswagen Passat B6» р.н.з. НОМЕР_1 , належного ОСОБА_17 , проведений без ухвали слідчого судді про надання дозволу і проникнення до вказаного транспортного засобу не було пов`язано з потребою врятування життя людей, майна чи безпосереднім переслідуванням підозрюваної у вчиненні злочину особи;
		- в ухвалі слідчого судді, постановленій після проведення обшуку, не вказано кому належить вказаний транспортний засіб;
		- під час затримання та особистого обшуку ОСОБА_6 не роз`яснено та не забезпечено його права, в тому числі право на захист;
		- щодо вилучених під час особистого обшуку 5 грошових купюр номіналом по 200грн. не було прийнято рішення про накладення на них арешту, визнання їх речовими доказами, відсутні відомості про їх місце зберігання.
		Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення в такій конкретній ситуації враховує таке.
		Зокрема в першу чергу суд звертає увагу на особливості доказування в кримінальному процесі.
		При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають:
		«2. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом….
		4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».
		Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.
		Верховний Суд звернув увагу, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.
		Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
		 
		Таким чином, що стосується обвинувачення ОСОБА_6 за ч.3 ст.368 КК України, суд дійшов наступних висновків.
		 
		За змістом статей 246, 271 КПК України, негласні слідчі (розшукові) дії можуть проводитись, якщо наявні достатні підстави вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, а також якщо відомості про злочини та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. При цьому згідно з ч.3 ст.271 КПК під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні. 
		За змістом статей 246, 271 КПК України, негласні слідчі (розшукові) дії можуть проводитись, якщо наявні достатні підстави вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, а також якщо відомості про злочини та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. 
		При цьому згідно з ч.3 ст.271 КПК під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні. 
		Вказане узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема, у справах «Баннікова проти Російської Федерації» від 04 листопада 2010 року, «Вєсєлов та інші проти Російської Федерації» від 02 жовтня 2010 року, «Матановіч проти Хорватії» від 04 квітня 2017 року, «Раманаускас проти Литви» від 20 лютого 2018 року.
		У своїх рішеннях ЄСПЛ розробив критерії для того, щоб відрізняти провокування вчинення злочину, яке суперечить ст.6 Конвенції, від дозволеної поведінки під час законних таємних методів у кримінальних розслідуваннях. При цьому тягар доведення того, що підбурення не було, покладається на сторону обвинувачення.
		Зокрема, ЄСПЛ зазначав, що коли сторона захисту висуває версію провокації, необхідно встановити, чи був би злочин вчинений без втручання органів влади. Підбурювання стається, коли відповідні агенти співробітники сил правопорядку або особи, що діють за їхніми інструкціями, не обмежуються лише розслідуванням злочинної діяльності у переважно пасивній манері, а справляють такий вплив на особу, що спонукає її до вчинення злочину, який інакше не був би вчинений, з метою уможливити викриття злочину, отримання доказів і пред`явлення обвинувачення.
		При вирішенні цього питання, суди мають брати до уваги більш широке коло обставин, ніж поведінка та висловлювання учасників безпосередньо під час події, яку захист вважає наслідком провокації, а обвинувачення допустимим методом розслідування. Характер тиску або іншого способу підбурити особу до вчинення злочину, є лише одним з факторів, який має значення в цьому контексті.
		Визначаючи, чи було розслідування «переважно пасивним», необхідно також дослідити причини, які стали підставою негласної операції, та поведінку органів влади при її проведенні.
		Перш за все, має бути встановлено, чи існувала об`єктивна підозра, що особа займається злочинною діяльністю або схильна до вчинення злочину. Будь-яка попередня інформація про наявний злочинний намір має давати можливість їїперевірити, і органи влади мають бути здатні у будь-який час довести, що вони мали достатні підстави для проведення негласної операції.
		По-друге, ЄСПЛ вважає, що не можна вважати пасивною поведінку органів влади, коли ініціатива спілкування з підозрюваною особою походить від агента чи агентів, коли поновлюється пропозиція після первинної відмови, коли наполегливо спокушають на вчинення злочину.
		З критерієм об`єктивної підозри тісно пов`язане питання щодо моменту, коли органи влади розпочали негласну операцію, тобто чи агенти лише «приєдналися» до злочинних дій або підштовхнули до них.
		ЄСПЛ також підкреслював необхідність чіткої процедури санкціонування таких заходів розслідування, а також належного контролю над їх здійсненням, і визнавав порушення статті 6 Конвенції, якщо рішення про дозвіл на проведення операції містило дуже мало інформації щодо підстав її проведення.
		 
		Підстава проведення НСРД
		 
		Так, ОСОБА_11 в своїх показах, наданих в судовому засіданні, зазначив, що перед проведення негласних слідчих розшукових дій у виді аудіо-, відеоконтролю він звертався до правоохоронних органів із заявою про вимагання в нього неправомірної вигоди працівником митниці, яким був не ОСОБА_6 , а інша особа та не вказав, що перед подіями 18.02.2017р. надавав ОСОБА_6 неправомірну вигоду під час проходження митного контролю. 
		Окрім того, ОСОБА_11 суду показав, що лише двічі був присутній під час ідентифікації грошових коштів. В той же час, в матеріалах кримінального провадження наявні чотири протоколи, зокрема: два протоколи ідентифікації грошових коштів подальшого використання під час проведення заходів з підтвердження даних про вимагання та отримання неправомірної вигоди працівником митниці ОСОБА_21 (від 10.02.2017р. та від 14.02.2017р.) та два протоколи ідентифікації грошових коштів подальшого використання під час проведення заходів з підтвердження даних ро вимагання та отримання неправомірної вигоди працівником митниці ОСОБА_6 (від 17.02.2017р. та від 22.02.2017р.). В своїх показах ОСОБА_11 ствердно не вказав, що він двічі надавав грошові кошти саме для використання під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій з участю ОСОБА_6 .
		Згідно з частиною третьою статті 271 КПК, під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
		ЄСПЛ при дослідженні питання наявності провокації наголошує, що початок кримінального провадження і подальше санкціонування таємної операції має проводитись за наявності у правоохоронців об`єктивної підозри, що особа займається злочинною діяльністю. У протилежному випадку, відсутність таких об`єктивних даних свідчить про провокацію (пункт 49 «Ваньян проти росії», пункт 67 «Раманаускас проти Литви», пункти 61-65 «Таранекс проти Латвії» тощо).
		В даному випадку підставою для початку кримінального провадження стала заява ОСОБА_11 щодо « ОСОБА_18 », інших доказів, що ОСОБА_6 займався протиправною діяльністю в матеріалах справи не має.
		Зазначене свідчить про те, що в органу досудового розслідування була відсутня об`єктивна підозра того, що ОСОБА_6 займається злочинною діяльністю або може вчинити злочин, зокрема передбачений ст.368 КПК України та наявності, та як наслідок підстави проведення негласної слідчої (розшукової) дії  застосування заходів аудіо-, відеоконтролю.
		Будь-які свідки та матеріали перевірок в підтвердження протиправної діяльності обвинуваченого відсутні, що в сукупності з іншими доказами свідчить про те, що органи досудового розслідування вступили у справу не на стадії підготовки чи вчинення злочину, а до початку інкримінованих діянь і є ознакою провокації.
		 
		 
		 
		 
		 
		Підбурювання
		 
		З наданих стороною обвинувачення та досліджених в судовому засіданні відеозаписів за наслідками проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме аудіо-, відеоконтролю за участю ОСОБА_11 за 18.02.2017р. та протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 20.02.2017р. вбачається, що останній неодноразово наполягав на тому, щоб ОСОБА_6 отримав від нього неправомірну вигоду та дозволив йому перевезти на територію України придбані ним в Республіці Польща нитки. В той же час, ОСОБА_6 неодноразово відмовляв у перевезенні вказаного товару, вказував про необхідність везти цей товар у зворотному напрямку, оскільки в іншому випадку йому буде необхідно складати протокол. На вказаному відеозаписі зафіксовано як ОСОБА_11 надавав ОСОБА_6 паспорт громадянина України, в якому лежали грошові кошти, на що останній категорично відмовився та ствердно наголошував на тому, що ОСОБА_11 не провезе нитки, які містяться в автомобілі, на територію України. Після цього ОСОБА_11 продовжував вмовляти ОСОБА_6 отримати від нього грошові кошти та дозволити провезти нитки, щоб заробити «копійки», бо йому необхідно годувати сім`ю та чотирьох дітей.
		Також, на вказаному відеозаписі зафіксовано, що в автомобілі з ОСОБА_11 перебувала іще одна особа. Також, останній до когось телефонував та повідомляв, що ОСОБА_6 відмовляється отримувати від нього грошові кошти. В той же час, в судовому засіданні ОСОБА_11 зазначив, що не пам`ятає хто перебував з ним в автомобілі 18.02.2017р. та кому він телефонував, доповідаючи про відмову ОСОБА_6 отримувати грошові кошти.
		Така поведінка свідчить, що свідок під контролем правоохоронних органів активними діями сприяв вчиненню ОСОБА_6 протиправних дій, що підтверджує відсутність пасивної ролі представників держави пасивним спостереженням за вчиненим.
		Суд обов`язково враховує, що негласні операції повинні проводитися істотно в пасивному режимі за відсутності надання тиску на заявника для здійснення злочину за рахунок таких заходів, як прийняття на себе ініціативи в контактах із заявником, наполегливе примушення, обіцянка фінансової вигоди або звернення до відчуттів співчуття заявника (див. пункт 92 рішення ЄСПЛ «Веселов та інші проти росії»).
		ЄСПЛ неодноразово формулював у своїх рішеннях визначення провокації, розкривав її зміст та форми (справи «Раманаускас проти Литви», «Баннікова проти росії», «Матановіч проти Хорватії»). Із правових позицій цього Суду вбачається, що провокація вчинення злочину наявна, якщо:
		-були активні дії правоохоронних органів;
		-з їх боку мало місце спонукання особи до вчинення злочину (наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування);
		-злочин не був би скоєний без втручання правоохоронних органів.
		Активна роль свідка в сукупності із його показаннями вбачається і з результатів негласних слідчих дій, які є похідними від дій ОСОБА_11 і підтверджують, що він був ініціатором перевезення товарів з порушенням вимог законодавства та надання неправомірної вигоди за перевезення цих товарів через державний кордон на територію України і діяв активно.
		 
		 
		 
		Неприпустимість повторно здійснювати НСРД 
		 
		Відповідно до положень Європейської конвенції з прав людини та практики Європейського суду, які згідно ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються при розгляді справ як джерело права, слідує, що після виявлення злочинної діяльності особи відпадає необхідність у наступних негласних заходах, які носить характер провокації.
		Також, важливе значення має аналіз дій як ініціатива у зв`язку з обвинуваченим, оновлення пропозиції, незважаючи на його первинну відмову, настійне спонукання (пункт 47 рішення ЄСПЛ «Баннікова проти росії»).
		Таких принципів в даному випадку дотримано не було.
		Стверджується, що по суті має місце провокація злочину, коли співробітники правоохоронних органів не обмежуються переважно пасивними встановленням обставин можливого вчинення особою злочину з метою збору відповідних доказів і, за наявності підстав притягнення її до відповідальності, підбурюють цю особу до вчинення нового злочину.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 18.02.2017р. після проведення аудіо-, відеоконтролю обставин надання ОСОБА_11 обвинуваченому ОСОБА_6 грошових коштів за безперешкодне перевезення товару з території Республіки Польща на територію України і такі дії останнього органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.3 ст.368 КК України та з викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, зазначеного в обвинувальному акті вбачається, що такі дії останнього кваліфіковано з огляду на наявність кваліфікуючої ознаки «вимагання неправомірної вигоди».
		Так, органом досудового розслідування не проведено затримання ОСОБА_6 18.02.2017р. одразу після надання йому неправомірної вигоди ОСОБА_23 та здійснення заходів аудіо-, відеоконтролю цих подій. Органом досудового розслідування повторно ініційовано залучення ОСОБА_11 до ввезення на територію України через державний кордон товарів та спонукання ОСОБА_6 отримати неправомірну вигоду за надання такої можливості ОСОБА_11 здійснити це. Такі дії органу досудового розслідування є неприпустимими відповідно до практики ЄСПЛ.
		Крім того, існування підбурювання та схиляння ОСОБА_6 до вчинення злочину зі сторони органу досудового розслідування виключає вимагання останнім неправомірної вигоди, що також підтверджується вищевказаними наданими стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні відеозаписами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у виді аудіо-, відеоконтролю. Ця обставина повністю виключає кваліфікуючу ознаку частини третьої статті 368 КК України  «вимагання неправомірної вигоди».
		Таким чином, орган досудового розслідування протиправно 23.02.2017р. було повторно спровоковано ОСОБА_6 на вчинення нового злочину, отримання неправомірної вигоди, що стало підставою кваліфікації вміненого йому у вину діяння за частиною третьою ст.368 КК України за кваліфікуючою ознакою «повторність». В той же час, дії ОСОБА_6 підлягали б кваліфікації за ч.1 ст.368 КК України, у разі відсутності ознак провокації під час цих подій зі сторони органу досудового розслідування.
		Незатримання особи після першого епізоду, а продовження злочинної діяльності під контролем правоохоронців, а також один і той же закупник у декількох епізодах, свідчать на користь провокації.
		Вказану позицію послідовно підтримав Верховний Суд (див. для прикладу постанову від 12 березня 2020 року по справі № 591/4171/17 (провадження № 51-267 км 20).
		 
		 
		 
		Такі висновки в своїй сукупності свідчать про наявність провокації і є підставою для виправдання обвинуваченого за ч.3 ст.368 КК України.
		Стороною обвинувачення відповідна заява сторони захисту про провокацію не спростована і відповідні аргументи не були наведені в судовому засіданні.
		Враховуючи вищевказані фактичні обставини кримінального провадження, а також виходячи з досліджених у судовому засіданні доказів, суд дійшов висновку про те, що у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_6 мало місце підбурювання ОСОБА_11 . 
		Останній діяв за вказівкою працівників правоохоронних органів, до вчинення злочину. Дії ОСОБА_11 та вказівки правоохоронних органів не обмежувалися пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, збирання доказів та порушення кримінального провадження були спрямовані на схиляння ОСОБА_6 до вчинення злочину, і без таких дій працівників правоохоронних органів та ОСОБА_11 , які сприяли цьому, злочин не був би вчинений, оскільки стороною обвинувачення не надано прямих доказів вимагання неправомірної вигоди як на момент інкримінованих ОСОБА_6 дій (18.02.2017р. та 23.02.2017р.), так і на час прийняття рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у виді аудіо-, відеоконтролю (09.02.2017р.). В даному випадку існувала цілеспрямована мета органу досудового розслідування схилити ОСОБА_6 до вчинення злочину.
		 
		Відповідно до ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим кодексом. 
		Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Згідно з ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, зокрема, докази, що були отримані шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
		Частина 2 статті 87 КПК визначає обов`язок суду визнавати істотне порушення прав людини і основоположних свобод, зокрема, в разі здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
		В Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 826/10948/17 від 11.11.2021р. зазначено, що відповідно до доктрини, сформульованої Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Яременко проти України», якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили. У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид цієї доктрини та вказав, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших.
		Європейський Суд з прав людини під час розгляду справи «Нечипорук і Йонкало проти України» також застосовував доктрину «плодів отруйного дерева», підкресливши, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
		Таким чином, неналежними також підлягають визнанню і інші надані стороною обвинувачення докази на доведення винуватості ОСОБА_6 , оскільки такі здобуті внаслідок провокації інкримінованого останньому діяння, тобто поза межами встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.
		 
		Відповідно до ст.62 Конституції України, ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Статтею 91 КПК України передбачені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
		Статтею 92 КПК України передбачено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Проте, наведений аналіз доказів дозволяє суду зробити висновки про те, що в даній конкретній ситуації стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.368 КК України, вчинене обвинуваченим ОСОБА_6 . 
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
		У зв`язку із наведеним вище, виходячи із загальних засад кримінального судочинства: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та обов`язків, оцінивши всі докази в сукупності, суд дійшов висновку про необхідність виправдання обвинуваченого.
		 
		 
		 
		Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку
		Цивільний позов по справі не заявлявся.
		Питання про речові докази необхідно вирішити відповідно до статті 100 КПК.
		Питання про скасування арешту необхідно вирішити відповідно до статті 174 КПК.
		Процесуальні витрати за проведення експертиз, які відповідно до статті 124 КПК можуть бути стягнуті з обвинуваченого лише в разі ухвалення обвинувального вироку, стягненню з останнього не підлягають.
		Запобіжний захід обвинуваченому у виді застави слід скасувати.
		 
		За таких підстав, керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_6 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.368 КК України у зв`язку з недоведеністю того, що кримінальне правопорушення (злочин) вчинене ОСОБА_6  та виправдати його.
		Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 у виді застави скасувати та повернути ОСОБА_24 48000 (сорок вісім тисяч)грн.застави за ОСОБА_6 , внесені ним на розрахунковий рахунок №37315022000757, банк отримувача Державна казначейська служба України м.Київ, МФО:820172, ЄДРПОУ:26306742, одержувач ТУ ДСА у Львівській області. 
		 
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Сокальський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення цього тридцятиденного строку апеляційного оскарження, якщо не було подано апеляційної скарги.
		У разі надходження апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Решті учасників судового провадження роз`яснити їх право на отримання в суді копії вироку.
		 
		Головуючий:ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...