Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/5046/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти правосуддя; Завідомо незаконні затримання, привід, арешт або тримання під вартою.
Надіслано для оприлюднення: 22.12.2023. Зареєстровано: 23.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.12.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/334/41/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42014040000000536

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Дата документу 22.12.2023 
		Справа № 200/5046/15-к
		Провадження № 1-кп/334/41/23
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		   
		22 грудня 2023 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого  судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42014040000000536 від 31.07.2014 року за обвинуваченням
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області, українця, громадянина України, одруженого, який має вищу освіту, до 25.01.2018 року працював на посаді судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого 
		у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.371 КК України 
		 
		             ВСТАНОВИВ: 
		Згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 375 КК України, а саме у постановленні ним, як суддею, завідомо неправосудних ухвал, вчинене з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах, та прийнятті завідомо незаконного рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, домашнього арешту, вчинені в інших особистих інтересах.
		Викладене в обвинувальному акті обвинувачення є наступним.
		Дніпропетровська обласна рада народних депутатів ХХІ скликання, рішенням 14-сесії від 06 травня 1993 року № 223-14/ХХІ обрала ОСОБА_4 суддею Нікопольського районного суду міста Дніпропетровська строком на 5 років.
		02 грудня 1999 року Верховна Рада України постановою № 1264-ХІV обрала ОСОБА_4 суддею Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська безстроково. 
		Законодавством України визначено заходи здійснення правосуддя, метою яких є захист основних прав, законних інтересів і свобод громадян.
		Статтею 21 Конституції України передбачено, що всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
		Відповідно до ст. 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Згідно зі ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його припинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин повинна бути перевірена судом.
		Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення (повідомлення про підозру) не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		У ст. 68 Конституції України зазначено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		Статтею 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є законність.
		Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суд повинен здійснювати правосуддя на засадах верховенства права, забезпечувати кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.
		Положеннями ч. 1 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
		Згідно з ч. 4 ст. 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя, серед іншого, зобов`язаний додержуватися присяги судді, своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
		Суддя присягає об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов`язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади (ч. 4 ст. 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		Відповідно до ст. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства, зокрема, є: 1) законність; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Крім того, у Кодексі суддівської етики, затвердженому XI з`їздом суддів України від 22.02.2013, визначено, що суддя повинен бути прикладом законослухняності, неухильно додержуватися присяги й завжди поводитися так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду, старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов`язки і підтримувати свою професійну компетентність на належному рівні. Також суддя повинен здійснювати судочинство в межах та в порядку, визначених процесуальним законом.
		Пунктом 66 Рекомендацій СМ/Rес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів встановлено, що тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості.
		Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 17.07.1997, та процесуальним законодавством України кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
		Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 3 КПК України слідчий суддя є суддею суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
		Стаття 8 КПК України передбачає, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Статтею 9 КПК України покладено на суд, слідчого суддю, обов`язок неухильно додержуватись вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інших актів законодавства.
		Згідно з ч. 1 ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
		Статтею 17 КПК України визначено, що підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом є тримання під вартою. У ч. 4 ст. 176 КПК України зазначено, що запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора.
		Згідно зі ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
		1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
		2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказують слідчий, прокурор;
		3)недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Метою застосування запобіжного заходу ст. 177 КПК України визначено забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:
		1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
		2)знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
		3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
		4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
		5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.
		Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення.
		Частиною 2 ст. 194 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
		Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» від 04.04.2013 № 511-550/0/4-13 роз`яснено, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК України. Слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного з видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
		При цьому, вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов`язаний:
		-здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону;
		-пам`ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу, передбачені у ч. 1 ст. 194 КПК України, а тому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить:
		1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
		2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;
		3)недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні;
		-перевіряти наявність підстав і мети застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, встановлювати обґрунтованість таких підстав з огляду на фактичні дані, встановлені конкретні обставини кримінального провадження;
		-враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
		Крім того, слідчий суддя має сумлінно виконувати обов`язки щодо загального захисту прав людини у порядку ст. 206 КПК України.
		Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК України. Тому в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК України метою та підставами, воно має бути відхилено.
		Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено п.п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та не підлягає розширеному тлумаченню.
		У кожному випадку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК України вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. У такий спосіб встановленню підлягає обґрунтованість підозри органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення підозрюваним, обвинуваченим.
		Суддя Бабушкінського районного суду м.Дніпро (Дніпропетровська)  ОСОБА_4 , маючи відповідну фахову підготовку та досвід роботи, знехтував вимогами законодавства та постановив низку завідомо неправосудних ухвал, якими незаконно застосував до учасників мирної акції протесту, що відбулась 26 - 28 січня 2014 року біля будівлі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, розташованної по проспекту Кірова (на даний час Олександра Поля), 1 у м. Дніпропетровську (на даний час Дніпрі), запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту, чим порушив конституційне право громадян на свободу, особисту недоторканність та інше. 
		Так, 26 січня 2014 року біля будівлі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, розташованої по проспекту Кірова (на даний час Олександра Поля), 1 у м. Дніпропетровську (на даний час Дніпрі), відбулась мирна акція протесту громадян на підтримку європейського вектору зовнішньої політики України та зміни чинної влади.
		Працівники правоохоронних органів отримали усну вказівку від керівництва органів внутрішніх справ та прокуратури незаконно затримувати осіб, які могли брати чи брали участь у мирних акціях протесту, складати та вручати письмові повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 294 КК України, ініціювати питання про обрання стосовно осіб, які не вчиняли кримінальних правопорушень, запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту та тримання під вартою.
		Такі дії правоохоронців повинні були залякати інших учасників мирних акцій та спонукати їх відмовитись від участі у них.
		З вказаною метою, 26 січня 2014 року слідчим відділом Дніпропетровського міською управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (надалі - ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області) до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040030000053 внесено відомості за фактом організації невідомими особами 26 січня 2014 року біля будівлі Дніпропетровської обласної державної адміністрації масових заворушень, що нібито супроводжувались насильством, знищенням майна, опором представникам влади, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 294 КК України (організація масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях).
		Після цього, 26 січня 2014 року у період приблизно з 14 годин 00 хвилин до 20 години 00 хвилин службові особи ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, діючи з метою перешкоджання організації та проведенню мирних акцій протесту, затримали на прилеглих до будівлі Дніпропетровської обласної державної адміністрації вулицях громадян ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які суспільно-небезпечних дій не вчиняли, та примусово доставили їх до приміщення Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровськії! області, розташованого по проспекту Ілліча (на даний час Пилипа Орлика) 3 у м. Дніпропетровську (на даний час Дніпрі).
		Крім того, в цей же день у вказаний період службові особи ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, діючи з метою перешкоджання організації та проведенню мирних акцій протесту, затримали на прилеглих до будівлі Дніпропетровської обласної державної адміністрації вулицях міста громадян ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , які суспільно-небезпечних дій не вчиняли, та примусово доставили їх до приміщення Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, розташованого на вул. Плеханова (на даний час Князя Володимира Великого), 34 у м. Дніпропетровську (на даний час Дніпрі).
		У подальшому, керівництвом ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області слідчим зазначеного відділу міліції доручено скласти завідомо незаконні протоколи про затримання вказаних осіб на підставі ст. 208 КПК України, нібито під час вчинення або безпосередньо після вчинення масових заворушень 26 січня 2014 року біля будівлі Дніпропетровської ОДА.
		Після чого, органом досудового розслідування, всупереч вимогам ст.ст. 9, 208 КПК України, складено незаконні протоколи про затримання учасників мирної акції протесту ОСОБА_19 , ОСОБА_25 , ОСОБА_9 ОСОБА_27 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_21 , ОСОБА_7 , ОСОБА_22 , ОСОБА_18 , ОСОБА_28 , ОСОБА_26 , ОСОБА_23 , ОСОБА_17 , ОСОБА_24 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 294 КК України.
		Також, всупереч вимогам ч. 1 ст. 276 КПК України, слідчими ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області за відсутності достатніх та достовірних доказів для підозри зазначених осіб та ОСОБА_29 у вчиненні кримінального правопорушення проти громадського порядку, у період з 26.01.2014 до 28.01.2014 складено письмові повідомлення про підозру у вчиненні зазначеними громадянами кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 294 КК України, та направлено до прокуратури м. Дніпропетровська для погодження.
		При цьому, у вказаний період, слідчими ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області підготовлено та скеровано до прокуратури м. Дніпропетровська для погодження клопотання про застосування до вищезазначених осіб запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту. В той же час. підстави, визначені ст. 177 КПК України, для застосування запобіжних заходів, а саме наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, були відсутні.
		Вивчивши матеріали кримінального провадження № 12014040030000053, за відсутності достатніх та достовірних доказів активної участі ОСОБА_26 , ОСОБА_23 , ОСОБА_17 , ОСОБА_24 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 та ОСОБА_29 у масових заворушень, а також підстав для застосування запобіжних заходів, прокурори прокуратури м. Дніпропетровська погодили незаконні повідомлення про підозру та клопотання про застосування запобіжник заходів у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту. 
		В подальшому, 27.01.2014 та 28.01.2014 клопотання про застосування запобіжних заходів до ОСОБА_26 , ОСОБА_23 , ОСОБА_17 , ОСОБА_24 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 та ОСОБА_29 направлені до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська, де їх розгляд доручено слідчому судді вказаного суду ОСОБА_4 .
		Після чого,у періодз 27.01.2014до 28.01.2014(більшточного часуу ходідосудового розслідуванняне встановлено)перебуваючи уБабушкінському районномусуді містаДніпропетровська,розташованого попроспекту КарлаМаркса (наданий часДмитра Яворницького),57у м.Дніпропетровську (наданий часДніпрі),у слідчогосудді Бабушкінськогорайонного судуміста Дніпропетровська ОСОБА_4  виник прямий умисел, направлений на постановлення суддею завідомо неправосудних ухвал та обрання учасникам мирної акції протесту завідомо незаконних запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту та тримання під вартою.
		Реалізуючи свій злочинний прямий умисел, направлений на постановленння суддею завідомо неправосудних ухвал та обрання учасникам мирної акції протесту завідомо незаконного домашнього арешту та тримання під вартою, слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_4 , в інших особистих інтересах, які виразились у бажанні задовільнити почуття власної значущості та проявити свою лояльність до чинної на той час влади і таким способом отримати переваги для обрання його на адміністративну посаду в суді, достовірно знаючи, на підставі досліджених у судовому засіданні матеріалів клопотань, що затримання учасників мирної акції протесту здійснено всупереч вимогам ч. 1 ст. 208 КПК України, без достатньої доведеності ризиків, які б давали будь-які підстави вважати, що вони можуть вчинити дії. передбачені ч. 1 ст. 177 КІІК України, та без наявності у матеріалах кримінального провадження обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_16 , ОСОБА_23 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_24 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_29 , ОСОБА_10 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 294 КК України, грубо порушуючи вимоги ч. 3 ст. 176, ч. 2 ст. 177, ч. 1 ст. 178, ч.1 ст. 183. ч. 1 ст. 194 КПК України, у період з 27.01.2014 до 28.01.2014 у Бабушкінському районному суді міста Дніпропетровська, розташованого по проспекту Карла Маркса (на даний час Дмитра Яворницького), 57 у м. Дніпропетровську (на даний час Дніпрі), склав, підписав та оголосив завідомо неправосудні ухвали про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту, тобто постановив завідомо неправосудні судові рішення, тим самим обрав завідомо незаконний домашній арешт та тримання під вартою вказаним особам. При цьому, суддя ОСОБА_4 свідомо прагнув та бажав всупереч процесуальному закону і фактичним обставинам, встановленим у справі, завідома незаконно обрати учасникам мирної акції протесту домашній арешт і тримання під вартою та постановити судові рішення, які за своєю суттю не були актом правосуддя, а мали цілеспрямований незаконний характер.
		Так,27січня 2014року уперіод приблизноз 04години 03хвилин до04години 28хвилин уприміщенні залусудових засідань№ 310Бабушкінського районногосуду міста Дніпропетровська, слідчий суддя Бабушкінського районного сулу міста Дніпропетровська ОСОБА_4 одноособово розглянув клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12014040030000053.
		Грубо порушуючи положення ч. 2 ст. 177. ст. 178. ч. 1 ст. 194, п. 1 ч. 5 ст. 206 КПК України та маючи одночасно з цим прямий умисел на завідомо незаконне тримання підозрюваної особи під вартою, шляхом постановлення суддею завідомо неправосудної ухвали, слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_4 , усвідомлюючи під час судового розгляду те, що сукупність всіх обставин свідчить про недостатню обгрунтованість пред`явленої підозри і відсутність достатніх доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_24 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 294 КК України, а також незважаючи на об`єктивну недоведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і затримання особи з очевидним порушенням вимог ч. 1 ст. 208 КПК України, достовірно знаючи та будучи переконаний в тому, що діє всупереч вимогам закону і справедливості, в особистих інтересах, які виразились у бажанні задовольнити почуття власної значущості та проявити свою лояльність до чинної на той час влади і таким способом отримати переваги для обрання його на адміністративну посаду в суді, діючи з прямим умислом, під час перебування у нарадчій кімнаті особисто склав, підписав та в подальшому, 27 січня 2014 року приблизно у період з 04 годин 28 хвилин до 04 годин 32 хвилин у приміщенні залу судових засідань № 310 Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська оголосив (постановив) у судовому засіданні завідомо неправосудну ухвалу про обрання ОСОБА_24 найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів від 27.01.2014 (справа № 200/1166/14-к). Тим самим, суддя ОСОБА_4 своїми активними діями за вказаних обставин та мотивів обрав завідомо незаконне тримання під вартою ОСОБА_24 , що призвело до грубого порушення конституційних прав і свобод останнього на особисту свободу і недоторканість у вигляді незаконного тримання його під вартою з 27 січня 2014 року до 31 січня 2014 року у кримінальному провадженні, яке 04.06.2014 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 К1ІК України, у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
		У той же день, 27 січня 2014 року у період приблизно з 05 години 36 хвилин до 05 години 47 хвилин у приміщенні залу судових засідань № 310 Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, розташованого по проспекту Карла Маркса (на даний час Дмитра Яворницького), 57 у м. Дніпропетровську (на даний час Дніпрі), слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_4 одноособово розглянув клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12014040030000053. 
		При цьому, слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_4 , усвідомлюючи під час судового розгляду те, що сукупність всіх обставин свідчить про недостатню обгрунтованість пред`явленої підозри і відсутність достатніх доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_26 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 294 КК України, а також незважаючи на об`єктивну недоведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і затримання особи з очевидним порушенням вимог ч. 1 ст. 208 КПК України, достовірно знаючи та будучи переконаний в тому, що діє всупереч вимогам закону і справедливості, в особистих інтересах, які виразились у бажанні задовільнити почуття власної значущості та проявити свою лояльність до чинної на той час влади і таким способом отримати переваги для обрання його на адміністративну посаду в суді, діючи з прямим умислом, під час перебування у нарадчій кімнаті особисто склав, підписав та в подальшому, 27 січня 2014 року приблизно у період з 05 годин 57 хвилин до 06 годин 01 хвилини у приміщенні залу судових засідань № 310 Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська оголосив (постановив) у судовому засіданні завідомо неправосудну ухвалу про обрання ОСОБА_26 найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів від 27.01.2014 (справа № 200/1168/14-к). 
		Тим самим, суддя ОСОБА_4 своїми активними діями за вказаних обставин та мотивів обрав завідомо незаконне тримання під вартою ОСОБА_26 , що призвело до грубого порушення конституційних прав і свобод останнього на особисту свободу і недоторканість у вигляді незаконного тримання його під вартою з 27 січня 2014 року до 12 лютого 2014 року у кримінальному провадженні, яке 15.05.2014 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
		В подальшому, 27 січня 2014 року у період приблизно з 06 годити 10 хвилин до 06 години 39 хвилин у приміщенні залу судових засідань № 310 Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, розташованого по проспекту Карла Маркса (на даний час Дмитра Яворницького), 57 у м. Дніпропетровську (на даний час Дніпрі), слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_4 одноособово розглянув клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12014040030000053. 
		Грубо порушуючи положення ч. 2 ст. 177, ст. 178, ч. 1 ст. 194. п. 1 ч. 5 ст. 206 КПК України та маючи одночасно з цим прямий умисел на завідомо незаконне тримання підозрюваної особи під вартою, шляхом постановлення суддею завідомо неправосудної ухвали, слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_4 , усвідомлюючи під час судового розгляду те, що сукупність всіх обставин свідчить про недостатню обгрунтованість пред`явленої підозри і відсутність достатніх доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_20 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 294 КК України, а також незважаючи на об`єктивну недоведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і затримання особи з очевидним порушенням вимог ч. 1 ст. 208 КПК України, достовірно знаючи та будучи переконаний в тому, що діє всупереч вимогам закону і справедливості, в особистих інтересах, які виразились у бажанні задовільнити почуття власної значущості та проявити свою лояльність до чинної на той час влади і таким способом отримати переваги для обрання його на адміністративну посаду в суді, діючи з прямим умислом, під час перебування у нарадчій кімнаті особисто склав, підписав та в подальшому, 27 січня 2014 року приблизно у період з 06 годин 59 хвилин до 07 годин 03 хвилин у приміщенні залу судових засідань № 310 Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська оголосив (постановив) у судовому засіданні завідомо неправосудну ухвалу про обрання ОСОБА_20 найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів від 27.01.2014 (справа № 200/1174/14-к). 
		Тим самим, суддя ОСОБА_4 своїми активними діями за вказаних обставин та мотивів обрав завідомо незаконне тримання під вартою ОСОБА_20 , що призвело до грубою порушення конституційних прав і свобод останнього на особисту свободу та недоторканість у вигляді незаконного тримання його під вартою з 27 січня 2014 року до 31 січня 2014 року у кримінальному провадженні, яке 12.06.2014 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
		Далі, 27 січня 2014 року у період приблизно з 07 години 14 хвилин до 08 години 14 хвилин у приміщенні залу судових засідань № 310 Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська, розташованого по проспекту Карла Маркса (на даний час Дмитра Яворницького), 57 у м. Дніпропетровську (на даний час Дніпрі), слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_4 одноособово розглянув клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12014040030000053.
		Грубо порушуючи положення ч. 2 ст. 177, ст. 178, ч. 1 ст. 194, п. 1 ч. 5 ст. 206 КПК України та маючи одночасно з цим прямий умисел на завідомо незаконне тримання підозрюваної особи під вартою, шляхом постановления суддею завідомо неправосудної ухвали, слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_4 , усвідомлюючи під час судового розгляду те, що сукупнісіь усіх обставин свідчать про недостатню обгрунтованість пред`явленої підозри і відсутність достатніх доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_17 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 294 КК України, а також незважаючи на об`єктивну недоведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і затримання особи з очевидним порушенням вимог ч. 1 ст. 208 КПК України, достовірно знаючи та будучи переконаний в тому, що діє всупереч вимогам закону і справедливості, в особистих інтересах, які виразились у бажанні задовільнити почуття власної значущості та проявити свою лояльність до чинної на той час влади і таким способом отримати переваги для обрання його на адміністративну посаду в суді, діючи з прямим умислом, під час перебування у нарадчій кімнаті особисто склав, підписав та в подальшому, 27 січня 2014 року приблизно у період з 08 години 28 хвилин до 08 години 32 хвилин у приміщенні залу судових засідань № 310 Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська оголосив (постановив) у судовому засіданні завідомо неправосудну ухвалу про обрання ОСОБА_17 найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів від 27.01.2014 (справа № 200/1172/14-к).
		Тим самим, суддя ОСОБА_4 своїми активними діями за вказаних обставин та мотивів обрав завідомо незаконне тримання під вартою ОСОБА_17 , що призвело до грубого порушення конституційних прав і свобод останнього на особисту свободу і недоторканість у вигляді незаконного тримання його під вартою з 27 січня 2014 року до 31 січня 2014 року у кримінальному провадженні, яке 28.05.2014 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
		В подальшому, слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_4 , 27 січня 2014 року у період приблизно з 08 години 36 хвилин до 08 години 52 хвилин у приміщенні залу судових засідань № 310 Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська, розташованого по проспекту Карла Маркса (на даний час Дмитра Яворницького), 57 у м. Дніпропетровську (на даний час Дніпрі), одноособово розглянув клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12014040030000053.
		Грубо порушуючи положення ч. 2 ст. 177, ст. 178. ч. 1 ст. 194. п. 1 ч. 5 ст. 206 КПК України та маючи одночасно з цим прямий умисел на завідомо незаконне тримання підозрюваної особи під вартою, шляхом постановления суддею завідомо неправосудної ухвали, слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_4 , усвідомлюючи під час судового розгляду те, що сукупність всіх обставин свідчить про недостатню обгрунтованість пред`явленої підозри і відсутність достатніх доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_23 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 294 КК України, а також незважаючи на об`єктивну недоведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та затримання особи з очевидним порушенням вимог ч. 1 ст. 208 КПК України, достовірно знаючи та будучи переконаний в тому, що діє всупереч вимогам закону і справедливості, в особистих інтересах, які виразились у бажанні задовільнити почуття власної значущості та проявити свою лояльність до чинної на той час влади і таким способом отримати переваги для обрання його на адміністративну посаду в суді, діючи з прямим умислом, під час перебування у нарадчій кімнаті особисто склав, підписав та в подальшому, 27 січня 2014 року приблизно у період з 09 годин 09 хвилин до 09 годин 14 хвилин у приміщенні залу судових засідань № 310 Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська оголосив (постановив) у судовому засіданні завідомо неправосудну ухвалу про обрання ОСОБА_23 найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів від 27.01.2014 (справа № 200/1170/14-к). 
		Тим самим, суддя ОСОБА_4 своїми активними діями за вказаних обставин та мотивів обрав завідомо незаконне тримання під вартою ОСОБА_23 , що призвело до грубого порушення конституційних прав і свобод останнього на особисту свободу і недоторканість у вигляді незаконного тримання його під вартою з 27 січня 2014 року до 03 лютого 2014 року у кримінальному провадженні, яке 28.05.2014 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
		Продовжуючи свої злочинні дії, 27 січня 2014 року у період приблизно з 09 години 18 хвилин до 09 години 30 хвилин у приміщенні залу судових засідань № 310 Бабушкінської о районного суду міста Дніпропетровська, розташованого по проспекту Карла Маркса (на даний час Дмитра Яворницького), 57 у м. Дніпропетровську (на даний час Дніпрі), слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_4 одноособово розглянув клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12014040030000053.
		Грубо порушуючиположення ч.2ст.177,ст.178,ч.1ст.194,п.1ч.5ст.206КПК Українита маючиодночасно зцим прямийумисел назавідомо незаконнетримання підозрюваноїособи підвартою,шляхом постановленнясуддею завідомонеправосудної ухвали,слідчий суддяБабушкінського районногосуду містаДніпропетровська ОСОБА_4 ,усвідомлюючи підчас судовогорозгляду те,що сукупністьвсіх обставимсвідчить пронедостатню обгрунтованістьпред`явленоїпідозри івідсутність достатніхдоказів провчинення підозрюваним ОСОБА_16 кримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.294КК України,а такожнезважаючи наоб`єктивнунедоведеність  ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і затримання особи з очевидним порушенням вимог ч. 1 ст. 208 КПК України, достовірно знаючи та будучи переконаний в тому, що діє всупереч вимогам закону і справедливості, в особистих інтересах, які виразились у бажанні задовільнити почуття власної значущості та проявити свою лояльність до чинної на той час влади і таким способом отримати переваги для обрання його на адміністративну посаду в суді, діючи з прямим умислом, під час перебування у нарадчій кімнаті особисто склав, підписав та в подальшому, 27 січня 2014 року приблизно у період з 09 години 47 хвилин до 09 години 52 хвилин у приміщенні залу судових засідань № 310 Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська оголосив (постановив) у судовому засіданні завідомо неправосудну ухвалу про обрання ОСОБА_16 найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів від 27.01.2014 (справа № 200/1181/14-к).
		Тим самим, суддя ОСОБА_4 своїми активними діями за вказаних обставин та мотивів обрав завідомо незаконне тримання під вартою ОСОБА_16 , що призвело до грубого порушення конституційних прав і свобод останнього на особисту свободу і недоторканість у вигляді незаконного тримання його під вартою з 27 січня 2014 року до 31 січня 2014 року у кримінальному провадженні, яке 22.05.2014 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
		Крім того, продовжуючи свої протиправні дії, 27 січня 2014 року у період приблизно з 10 годин 01 хвилини до 10 години 13 хвилин у приміщенні залу судових засідань № 310 Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська, розташованого по проспекту Карна Маркса (на даний час Дмитра Яворницького), 57 у м. Дніпропетровську (на даний час Дніпрі), слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_4 одноособово розглянув клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12014040030000053.
		Грубо порушуючиположення ч.2ст.177,ст.178.ч.1ст.194,п.1ч.5ст.206КПК Українита маючиодночасно зцим прямийумисел назавідомо незаконнетримання підозрюваноїособи підвартою,шляхом постановленнясуддею завідомонеправосудної ухвали,слідчий суддяБабушкінського районногосуду містаДніпропетровська ОСОБА_4 ,усвідомлюючи підчас судовогорозгляду те,що сукупністьвсіх обставинсвідчить пронедостатню обгрунтованістьпред`явленої підозриі відсутністьдостатніх доказівпро вчиненняпідозрюваним ОСОБА_10 кримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.294КК України,а такожнезважаючи наоб`єктивну недоведеністьризиків,передбачених ст.177КПК Україниі затриманняособи зочевидним порушеннямвимог ч.1ст.208КПК України,достовірно знаючита будучипереконаний втому,що дієвсупереч вимогамзакону ісправедливості,в особистихінтересах,які виразилисьу бажаннізадовільнити почуттявласної значущостіта проявитисвою лояльністьдо чинноїна тойчас владиі такимспособом отриматипереваги дляобрання йогона адміністративнупосаду в суді,діючи зпрямим умислом,під часперебування унарадчій кімнатіособисто склав,підписав тав подальшому,27січня 2014року приблизноу періодз 10годин 40хвилин  до 10 годин 44 хвилин у приміщенні залу судових засідань № 310 Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська оголосив (постановив) у судовому засіданні завідомо неправосудну ухвалу про обрання ОСОБА_10 найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів від 27.01.2014 (справа № 200/1184/14-к).
		Тим самим, суддя ОСОБА_4 своїми активними діями за вказаних обставин та мотивів обрав завідомо незаконне тримання під вартою ОСОБА_10 , що призвело до грубого порушення конституційних прав і свобод останнього на особисту свободу і недоторканість у вигляді незаконного тримання його під вартою з 27 січня 2014 року до 03 лютого 2014 року у кримінальному провадженні, яке 15.05.2014 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
		В свою чергу, 27 січня 2014 року у період приблизно з 10 години 48 хвилин до 10 години 56 хвилин у приміщенні залу судових засідань № 310 Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська, розташованого по проспекту Карла Маркса (на даний час Дмитра Яворницького), 57 у м. Дніпропетровську (на даний час Дніпрі), слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_4 одноособово розглянув клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12014040030000053.
		Грубо порушуючи положення ч. 2 ст. 177, ст. 178, ч. 1 ст. 194, п. 1 ч. 5 ст. 206 КПК України та маючи одночасно з цим прямий умисел на завідомо незаконне тримання підозрюваної особи під вартою, шляхом постановлення суддею завідомо неправосудної ухвали, слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_4 , усвідомлюючи під час судового розгляду те, що сукупність всіх обставин свідчить про недостатню обгрунтованість пред`явленої підозри і відсутність достатніх доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_13 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 294 КК України, а також незважаючи на об`єктивну недоведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і затримання особи з очевидним порушенням вимог ч. 1 ст. 208 КПК України, достовірно знаючи та будучи переконаний в тому, що діє всупереч вимогам закону і справедливості, в особистих інтересах, які виразились у бажанні задовільнити почуття власної значущості та проявити свою лояльність до чинної на той час влади і таким способом отримати переваги для обрання його на адміністративну посаду в суді, діючи з прямим умислом, під час перебування у нарадчій кімнаті особисто склав, підписав та, в подальшому, 27 січня 2014 року приблизно у період з 11 годин 12 хвилин до 11 години 16 хвилин у приміщенні залу судових засідань № 310 Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська оголосив (постановив) у судовому засіданні завідомо неправосудну ухвалу про обрання ОСОБА_13 найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів від 27.01.2014 (справа № 200/1176/14-к. 
		Тим самим, суддя ОСОБА_4 своїми активними діями за вказаних обставин та мотивів обрав завідомо незаконне тримання під вартою ОСОБА_13 , що призвело до грубого порушення конституційних прав і свобод останнього на особисту свободу і недоторканість у вигляді незаконного тримання його під вартою з 27 січня 2014 року до 31 січня 2014 року у кримінальному провадженні, яке 28.05.2014 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
		Далі, 27 січня 2014 року у період приблизно з 11 години 30 хвилин до 11 години 50 хвилин у приміщенні залу судових засідань № 310 Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська, розташованого по проспекту Карла Маркса (на даний час Дмитра Яворницького), 57 у м. Дніпропетровську (на даний час Дніпрі), слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_4 одноособово розглянув клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12014040030000053.
		Грубо порушуючи положення ч. 2 ст. 177. ст. 178. ч. 1 ст. 194. п. 1 ч. 5 ст. 206 КПК України та маючи одночасно з цим прямий умисел на завідомо незаконне тримання підозрюваної особи під вартою, шляхом постановления суддею завідомо неправосудної ухвали, слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_4 , усвідомлюючи під час судового розгляду те, що сукупність всіх обставин свідчить про недостатню обгрунтованість пред`явленої підозри і відсутність достатніх доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_14 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 294 КК України, а також незважаючи на об`єктивну недоведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і затримання особи з очевидним порушенням вимог ч. 1 ст. 208 КПК України, достовірно знаючи та будучи переконаний в тому, що діє всупереч вимогам закону і справедливості, в особистих інтересах, які виразились у бажанні задовільнити почуття власної значущості та проявити свою лояльність до чинної на той час влади і таким способом отримати переваги для обрання його на адміністративну посаду в суді, діючи з прямим умислом, під час перебування у нарадчій кімнаті особисто склав, підписав та в подальшому, 27 січня 2014 року приблизно у період з 11 годин 56 хвилин до12 години 00 хвилин у приміщенні залу судових засідань № 310 Бабушкінського районною суду міста Дніпропетровська оголосив (постановив) у судовому засіданні завідомо неправосудну ухвалу про обрання ОСОБА_14 найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів від 27.01.2014 (справа № 200/1177/14-к. 
		Тим самим, суддя ОСОБА_4 своїми активними діями за вказаних обставин та мотивів обрав завідомо незаконне тримання під вартою ОСОБА_14 , що призвело до грубого порушення конституційних прав і свобод останнього на особисту свободу і недоторканість у вигляді незаконного тримання його під вартою з 27 січня 2014 року до 03 лютого 2014 року у кримінальному провадженні, яке 09.06.2014 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
		В подальшому, з метою доведення свого злочинного прямого умислу, 28 січня 2014 року у період приблизно з 15 години 01 хвилин до 15 години 13 хвилин у приміщенні залу судових засідань № 310 Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська, розташованого по проспекту Карла Маркса (на даний час Дмитра Яворницького), 57 у м. Дніпропетровську (на даний час Дніпрі), слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_4 одноособово розглянув клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні № 12014040030000053.
		Грубо порушуючи положення ч. 2 ст. 177. ст. 178, ч. 1 ст. 194, п. 1 ч. 5 ст. 206 КПК України та маючи одночасно з цим прямий умисел на завідомо незаконний домашній арешт особи, шляхом постановлення суддею завідомо неправосудної ухвали, слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_4 , усвідомлюючи під час судового розгляду те, що сукупність всіх обставин свідчить про недостатню обгрунтованість пред`явленої підозри і відсутність достатніх доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_29 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 294 КК України, а також незважаючи на об`єктивну недоведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, достовірно знаючи та будучи переконаний в тому, що діє всупереч вимогам закону і справедливості, в особистих інтересах, які виразились у бажанні задовільнити почуття власної значущості та проявити свою лояльність до чинної на той час влади і таким способом отримати переваги для обрання його на адміністративну посаду в суді, діючи з прямим умислом, під час перебування у нарадчій кімнаті особисто склав, підписав та в подальшому, 28 січня 2014 року приблизно у період з 15 годин 44 хвилин до 15 годин 49 хвилин у приміщенні залу судових засідань № 310 Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська оголосив (постановив) у судовому засіданні завідомо неправосудну ухвалу про обрання ОСОБА_29 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів від 28.01.2014 (справа № 200/1326/14-к). 
		Тим самим, суддя ОСОБА_4 своїми активними діями за вказаних обставин та мотивів обрав завідомо незаконний домашній арешт ОСОБА_29 , що призвело до грубого порушення конституційних прав і свобод останнього на особисту свободу і недоторканість у вигляді незаконного його обмеження у пересуванні у будь-який час доби у кримінальному провадженні, яке 17.06.2014 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку відсутністю події кримінального правопорушення.
		Викладені в обвинувальному акті дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 375 КК України, як постановлення суддею завідомо неправосудної ухвали, вчинене з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах та за ч. 3 ст. 371 КК України, як прийняття завідомо незаконного рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту, вчинене в інших особистих інтересах.
		В ході судового розгляду захисником обвинуваченого ОСОБА_4 адвокатом ОСОБА_5 письмово було заявлено клопотання про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.2 ст.375 КК України у зв`язку з тим, що стаття 375 Кримінального кодексу України, визнана неконституційною. 
		ОСОБА_4 повністю підтримав позицію свого захисника з підстав, викладених у клопотанні. 
		Прокурор проти закриття кримінального провадження за ч.2 ст.375 КК України не заперечував.
		Ухвалою суду від 16.11.2021 року кримінальне провадження №42014040000000536 від 31.07.2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених.3 ст.371, ч. 2 ст. 375 Кримінального кодексу України року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 закрито в частині обвинувачення за ч.2 ст.375 КК України.
		За обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.3 ст.371 КК України, обвинувачений не визнав своєї вини, надав суду покази, що ніяких порушень діючого законодавства під час розгляду клопотань про обрання запобіжних заходів потерпілим ОСОБА_26 , ОСОБА_23 , ОСОБА_17 , ОСОБА_24 ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 та ОСОБА_29 у січні місяці 2014 року ним здійснено не було. Судовий розгляд проводився у відповідності до норм кримінального процесуального законодавства. Окрім того, будь-якої особистої чи іншої зацікавленості, змови з іншими правоохоронними органами чи мети для винесення завідомо неправосудних ухвал, у нього не було і доказів стороною обвинувачення таких обставин, викладених в обвинувальному акті, не здобуто та не надано суду. Показання допитаних в ході судового слідства потерпілих стосуються лише подій, які відбувалися наприкінці січня 2014 року біля Дніпровської обласної державної адміністрації та на прилеглій території, а також під час затримання потерпілих, які там знаходилися.
		Показання потерпілих також спростовують твердження сторони обвинувачення, щодо будь якої зацікавленості, домовленості чи порушення законодавства ним під час розгляду клопотань відносно потерпілих чи під час ухвалення рішень про обрання їм запобіжних заходів.
		ОСОБА_4 зауважив, що під час затримання у деяких потерпілих були вилучені засоби для нанесення тілесних ушкоджень та нападу: у ОСОБА_17  палка; у ОСОБА_32 і ОСОБА_26 - ніж, а у ОСОБА_14 на момент розгляду клопотання був втрачений паспорт. Документи про характеризуючи потерпілих обставини, їх соціальні зв`язки були надані лише на стадії апеляційного перегляду, отже не могли бути об`єктом дослідження ним, як слідчим суддею під час розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу.
		Показання потерпілих жодним чином не стосуються процедури розгляду кримінальних проваджень, а також не дають підстави вважати, що факти, викладені ними, могли стати підставою для постановлення наприкінці січня 2014 року незаконних рішень стосовно потерпілих. 
		Також, ОСОБА_4 доводив суду, що формулювання обвинувачення містить контекст «скоєння правопорушення в особистих інтересах, які виразились у бажанні задовільнити почуття власної значущості та проявити свою лояльність до чинної на той час влади і таким способом отримати переваги для обрання його на адміністративну посаду в суді». Проте, ще до повідомлення про підозру він відмовився від виконання обов`язків голови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, оскільки не розглядав себе на будь-якій адміністративній посаді і ніколи не мав це за мету. 
		Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 звернув увагу суду, що у відповідності до ст..481 КПК України, письмове повідомленняпро підозру судді,судді КонституційногоСуду України,присяжному начас виконанняним обов`язківу суді,Голові,заступнику Голови,члену Вищоїради правосуддя,Голові,заступнику Голови,члену Вищоїкваліфікаційної комісіїсуддів України,працівникам Національногоантикорупційного бюроУкраїни здійснюється Генеральним прокуроромабо йогозаступником.Проте,йому булавручена підозраслідчим вособливо важливихсправах слідчогоуправління прокуратуриДніпропетровської області,тобто неповноваженоюособою.Про данийфакт,він неодноразовозвертав увагу,суду. 
		Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_4 вважає себе невинним, у зв`язку з чим просив суд винести виправдувальний вирок за ч. 3 ст. 371 КК України, а саме з підстав відсутності події кримінального правопорушення.
		У судовому засіданні були допитані потерпілі ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_26 , ОСОБА_23 які пояснили, що під час участі у мирній акції протесту громадян на підтримку європейського шляху розвитку та зміни чинної на той час влади, яка себе дискредитувала як злочинна, їх незаконно затримали в якості підозрюваного у масових заворушеннях та для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, 27 січня 2014 року приблизно о 01.00 годин ночі доставлено до Бабушкінського районного суду, де вони з іншими затриманими учасниками акції протесту очікували на слідчого суддю.
		Через декілька годин прибув слідчий суддя ОСОБА_4 та приблизно о 05.00 годині ранку їх по черзі заводили до нього в кабінет де вони розповідали про обставини події, увесь процес тривав приблизно 10 хвилин. 
		Слідчий суддя не звернув уваги на їх заяви про те, що вони участі у масових заворушеннях не приймали, злочин не вчиняли, ніяких протиправних дій щодо працівників міліції, або будь-яких інших незаконних дій не вчиняли. Також, слідчий суддя не врахував наявність у них стійких соціальних в`язків. 
		Інші потерпілі у судове засідання не з`являлися. 
		Вчинені прокурором заходи щодо забезпечення явки потерпілих до суду результатів не дали.
		17.05.2023 року захисник потерпілих ОСОБА_26 , ОСОБА_23 , ОСОБА_17 , ОСОБА_24 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 та ОСОБА_29 звернувся до суду з клопотанням про відмову потерпілих у підтримки обвинувачення в суді, посилаючись на те, що зазначена в обвинувальному акті правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_33 , не підпадає під дію КК України, а звідси потерпілі відмовляються від явки до суду (т.3 а.с.191). 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_34 , пояснив, що у 2014 році він працював секретарем судового засідання в Бабушкінському районному суді міста Дніпропетровська на період вчинення злочину пояснив, що він був відповідальний за технічну фіксацію процесу. Йому відомо, що складом суду під головуванням судді ОСОБА_4 розглядалися клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно учасників акції протесту у вечірній час. Розгляд вказаних клопотань відбувався в кабінеті слідчого судді ОСОБА_4 , куди заходили сторони процесу. Після з`ясування обставин, суддя оголошував, що залишається у нарадчій кімнаті. Усі виходили з кабінету, в цей час затриманих тримали у коридорі.
		Прокурор у ході розгляду кримінального провадження підтримав обвинувачення та просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 371 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком на 3 роки. 
		На підтвердження вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень стороною обвинувачення надано наступні письмові докази:
		Заяви про кримінальне правопорушення від ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , де вони зазначають про обставини їх незаконного арешту (9 а.с., 1 том). Заяви про визнання потерпілими від ОСОБА_26 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_20 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , згідно яких вони вважають себе потерпілими від злочинних дій (71 а.с., 82 а.с., 96 а.с., 105 а.с., 112 а.с., 120 а.с., 128 а.с., 137 а.с., 144 а.с. том 1).
		Протокол огляду матеріалів кримінального провадження № 12014040030000053 за ч.1 ст.294 КК України відомості до ЄРДР по якому внесені за фактом масових заворушень, проведеним слідчим органу прокуратури під час розслідування незаконних дій слідчого суді із завідомо незаконного домашнього арешту та тримання під вартою, під час якого знайшло своє підтвердження необґрунтованість пред`явлення підозр учасникам акції протесту, відсутність належних та допустимих доказів вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 294 КК України, яке зрештою було закрито за відсутністю події (5 а.с. 5 том).
		Постанову про закриття кримінального провадження в частині підозри за ч.1 ст.294 КК України відносно ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_26 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_20 , ОСОБА_14 , ОСОБА_29 на підставі п.1 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю події кримінального правопорушення з мотивів вчинення відносно них незаконних дій, пов`язаних із незаконним затриманням, невстановлення їх причетності до вчинення масових заворушень, притягненням завідомо невинних осіб до кримінальної відповідальності, незаконного обрання найбільш суворого запобіжного заходу - тримання під вартою (31 а.с., 32 а.с., 34 а.с., 35 а.с., 36 а.с., 38 а.с., 40 а.с., 42 а.с., 44 а.с., 45 а.с., том 5).
		Протокол обшуку кабінету слідчого судді (проведеного на підставі ухвали слідчого судді), під час якого вилучено судові справи із оптичними носіями інформації про розгляд клопотань про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту відносно потерпілих (155 а.с., 160 а.с., 161 а.с. том 1). 
		Протокол огляду матеріалів (судових проваджень) із розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_29 , та клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_20 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_35 , ОСОБА_26 , ОСОБА_23 , проведеного слідчим органу прокуратури, під час якого зафіксовано наявну сукупність документів на паперових та оптичних носіях, їх об`єм, які зібрані під час підготовки, формального розгляду та незаконного застосування запобіжного заходу відносно вказаних потерпілих (1 а.с., 2 том).
		Матеріали судової справи № 200/1326/14-к із розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_29 (клопотанням про домашній арешт, витягом, журналом судового засідання суду першої інстанції, ухвалою суду першої інстанції; диском CD-R із записом судового процесу) (11 - 31 а.с., том 2). 
		Матеріали судової справи № 200/1177/14-к із розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_14 (клопотанням про тримання під вартою, протоколом допиту підозрюваного, протоколом огляду предметів підозрюваного, повідомленням про підозру, протоколом затримання, протоколами допиту свідків ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , витягом, довідкою суду про припинення фіксування засідання, ухвалою суду першої інстанції, апеляційною скаргою, журналом судового засідання суду апеляційної інстанції, ухвалою суду апеляційної інстанції, диском CD-R із записом апеляційного судового процесу (32 - 95 а.с. том 2). 
		Матеріали судової справи № 200/1174/14-к із розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_20 (клопотанням про тримання під вартою, витягом, протоколом затримання, повідомленням про підозру, протоколом допиту підозрюваного, протоколом огляду предметів підозрюваного, протоколами допиту свідків ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , журналом судового засідання суду першої інстанції, ухвалою суду першої інстанції, апеляційною скаргою, медичними документами, журналом судового засідання суду апеляційної інстанції, ухвалою суду апеляційної інстанції, дисками CD-R із записом судового процесу в суді першої інстанції, а також в суді апеляційної інстанції (96 - 172 а.с. том 2). 
		Матеріали судової справи № 200/1172/14-к із розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_17 (клопотанням про тримання під вартою, витягом, протоколом допиту підозрюваного, повідомленням про підозру, протоколом допиту свідка ОСОБА_43 , клопотанням захисника, журналом судового засідання суду першої інстанції, ухвалою суду першої інстанції, апеляційною скаргою захисник, апеляційною скаргою підозрюваного, протоколом затримання, журналом судового засідання суду апеляційної інстанції, ухвалою суду апеляційної інстанції, дисками CD-R із записом судового процесу в суді першої інстанції, а також в суді апеляційної інстанції (173 - 239 а.с. том 2).
		Матеріали судової справи № 200/1170/14-к із розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_23 (клопотанням про тримання під вартою, витягом, повідомленням про підозру, протоколом допиту підозрюваного, протоколом про адміністративне правопорушення, журналом судового засідання суду першої інстанції, ухвалою суду першої інстанції, апеляційною скаргою захисника, медичними документами, журналом судового засідання суду апеляційної інстанції, ухвалою суду апеляційної інстанції, дисками CD-R із записом судового процесу в суді першої інстанції, а також в суді апеляційної інстанції (1 - 58 а.с. том 3). 
		Матеріали судової справи № 200/1176/14-к із розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_13 (клопотанням про тримання під вартою, витягом, повідомленням про підозру, протоколом огляду предметів підозрюваного, протоколом затримання, медичною довідкою, протоколом допиту підозрюваного, протоколами допитів свідків ОСОБА_39 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_36 , ОСОБА_38 , журналом судового засідання суду першої інстанції, ухвалою суду першої інстанції, апеляційною скаргою захисника, медичними документами, журналом судового засідання суду апеляційної інстанції, ухвалою суду апеляційної інстанції, дисками CD-R із записом судового процесу в суді першої інстанції, а також в суді апеляційної інстанції (59  141 а.с. том 3).
		Матеріали судової справи № 200/1168/14-к із розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_26 (клопотанням про тримання під вартою, витягом, протоколом затримання, протоколом допиту підозрюваного, повідомленням про підозру, протоколом допиту свідка ОСОБА_46 , протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями ОСОБА_26 , протоколом особистого досмотру, журналом судового засідання суду першої інстанції, ухвалою суду першої інстанції, апеляційною скаргою захисника, журналом судового засідання суду апеляційної інстанції, ухвалою суду апеляційної інстанції, дисками CD-R із записом судового процесу в суді першої інстанції, а також в суді апеляційної інстанції (142  196 а.с. том 3). 
		Матеріали судової справи № 200/1181/14-к із розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_16 (клопотанням про тримання під вартою, протоколом затримання, протоколом допиту підозрюваного, протоколом огляду речей підозрюваного, повідомленням про підозру, протоколами допиту свідків ОСОБА_36 , ОСОБА_47 , ОСОБА_39 , ОСОБА_38 , ОСОБА_45 , ОСОБА_48 , витягом, журналом судового засідання суду першої інстанції, ухвалою суду першої інстанції, апеляційною скаргою захисника, довідкою про склад сім`ї, журналом судового засідання суду апеляційної інстанції, ухвалою суду апеляційної інстанції, дисками CD-R із записом судового процесу в суді першої інстанції, а також в суді апеляційної інстанції (1 - 75 а.с. том 4). 
		Матеріали судової справи № 200/1184/14-к із розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 (клопотанням про тримання під вартою, витягом, повідомленням про підозру, протоколом затримання, протоколом допиту підозрюваного, протоколами допиту свідків ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , свідоцтвом про шлюб, свідоцтвом про народження дитини, журналом судового засідання суду першої інстанції, ухвалою суду першої інстанції, апеляційною скаргою захисника, журналом судового засідання суду апеляційної інстанції, ухвалою суду апеляційної інстанції, дисками CD-R із записом судового процесу в суді першої інстанції, а також в суді апеляційної інстанції (76 - 160 а.с. том 4). 
		Матеріали судової справи № 200/1166/14-к із розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_24 (клопотанням про тримання під вартою, витягом, протоколом особистого досмотру, протоколом затримання, повідомленням про підозру, протоколом допиту підозрюваного, протоколами допиту свідків ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , журналом судового засідання суду першої інстанції, ухвалою суду першої інстанції, апеляційною скаргою захисника, висновком експерта, журналом судового засідання суду апеляційної інстанції, ухвалою суду апеляційної інстанції, дисками CD-R із записом судового процесу в суді першої інстанції, а також в суді апеляційної інстанції (161  237 а.с. том 4). 
		Рішення  Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 02.08.2017 року за № 2323/3дп/15-17, яким суддю Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_4 вирішено притягнути до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення його з посади.
		Службову характеристику судді ОСОБА_4 згідно якої, суддя ОСОБА_4 працює на посаді судді з травня 1993 року, за час роботи на посаді судді зарекомендував себе кваліфікованим та грамотним юристом, досвідченим суддею, має добру теоретичну підготовку.
		Рішення Вищої ради правосуддя від 30.11.2017 року за № 3888/0/15-17, за результатами розгляду скарги судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_4 , залишено без змін вищевказане рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 серпня 2017 року № 2323/3дп/15-17. 
		Постанову Великої Палати Верховного суду від 21.06.2018 року за № 11-78сап18, відповідно до якої, за результатами розгляду у відкритому судовому засіданні скарги ОСОБА_4 на рішення Вищої ради правосуддя від 30 листопада 2017 року № 3888/0/15-17, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 02 серпня 2017 року № 2323/3дп/15-17, - скаргу залишено без задоволення, а вказане рішення Вищої ради правосуддя залишено без змін. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.09.2018 року за № 9901/462/18, відповідно до якого, у задоволенні позову ОСОБА_4 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 25.01.2018 року за № 168/0/15-18, про звільнення його з посади судді  відмовлено повністю. 
		Постанову Великої Палати Верховного суду від 11.04.2019 року за № 11-1333заі18, апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.09.2018 року за № 9901/462/18 залишено без змін.
		Суд, проаналізувавши вищезазначені докази, приходить до наступних висновків.
		Статтею 84 КПК України передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Згідно ст. 85 КПК України - належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Стаття 91 КПК України передбачає, що обов`язковими обставинами, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні є, у тому числі і:
		1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
		2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Згідно ст. 92 КПК України - обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Виходячи з норм зазначеного законодавства, на сторону обвинувачення покладається обов`язок, у разі обвинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення, надати суду докази, які підтверджують наявність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження, підлягають доказуванню та викладені в обвинувальному акті.
		Окрім того, обвинувачення не може бути не кокретним та грунтуватися на припущеннях.
		Так, згідно обвинувального акта та позиції прокурора у судовому засіданні, під час доведеності вини обвинуваченого, ОСОБА_4 , виконуючі функції слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, діючи умисно, з особистої зацікавленості, обумовленої кар`єризмом, достовірно знаючи, що потерпілим повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, всупереч вимогам ч. 1 ст. 276 КПК України, за відсутності достатніх, належних та допустимих доказів, які б вказували на обґрунтованість підозри потерпілим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 294 КК України, а також чітко усвідомлюючи, що ризики, які б давали будь-які підстави вважати, що потерпілі можуть вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутні, враховуючи, що відомості, викладені у клопотанні про застосування до потерпілих запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є недостовірними та не були доведені прокурором у ході судового засідання, усвідомлюючи завідомо неправосудний характер прийнятого рішення, всупереч вимогам ч. 3 ст. 176, ч. 2 ст. 177, ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК України, перебуваючи в нарадчій кімнаті, склав, підписав та постановив, оголосивши в судових засіданнях, завідомо неправосудні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту (відносно ОСОБА_23 ) та тримання під вартою (відносно ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_20 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_24 , ОСОБА_26 ).
		За наслідками апеляційного перегляду ухвал слідчого судді ОСОБА_4 апеляційним судом Дніпропетровської області відносно ОСОБА_20 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою скасовано та застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання; стосовно ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_53 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою скасовано та обрано запобіжний у вигляді домашнього арешту; ОСОБА_26  залишено під вартою.
		При цьому, ухвала слідчого судді ОСОБА_4 про застосування відносно ОСОБА_23 домашнього арешту не оскаржувалася. 
		Тобто в ухвалі апеляційного суду, містяться зовсім інші підстави скасування ухвали слідчого судді, ніж передбачені статтею 371 КК України, які б давали підстави для обвинувачення судді у постановленні завідомо незаконного домашнього арешту та тримання під вартою, вчинені в інших особистих інтересах.
		Інші будь-які докази на підтвердження цієї обставини також відсутні.
		Як зазначено у Висновках №3 (2002) та № 11 (2008) КРЕС до уваги Комітету Міністрів Ради Європи судові помилки у визначенні чи застосування закону та здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляцій. Є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов`язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. КРЕС підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур перегляду рішень у судах. Провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого воно не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом омкарження відповідно до закону. Той факт, що рішення судді може бути переглянуте, змінено чи скасоване, не може бути підставою для відповідальності. Відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їх рішень або на випадки судових помилок.
		У відповідності до ст. 94 КПК України - слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Усі надані докази стороною обвинувачення, окрім підтвердження того, що ОСОБА_4 на час інкримінованих йому кримінальних правопорушень, дійсно перебував на посаді судді Бабушкінського районного суду та ним було ухвалено рішення про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та домашній арешт відносно ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_53 , ОСОБА_26 , ОСОБА_23 не містять підтвердження вчинення ним кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується, як не містять і доведеності необхідних складових елементів злочину, а саме об`єктивної та суб`єктивної їх сторони і стосуються лише обставин притягнення потерпілих до кримінальної відповідальності.
		Жоден із доказів сторони обвинувачення також не підтверджує того, у чому полягає незаконність дій судді ОСОБА_4 під час ухвалення ним рішень відносно потерпілих у даному кримінальному провадженні та у чому виражається неправосудність судових рішень прийнятих ним.
		Тобто стороною обвинувачення не доведено мотиву вчинення обвинуваченим інкримінованого йому діяння.
		Натомість, у ході судового розгляду, на підставі наданих сторонами доказів, безпосередньо досліджених у судовому засіданні, встановлено, що суддя ОСОБА_4 усі клопотання про обрання потерпілим запобіжного заходу, ухвали по яких сторона обвинувачення вважає неправосудними, розглянув у строки, визначені кримінально процесуальним законодавством, за правилами територіальної підсудності та своїх юрисдикційних повноважень, а також у відповідності до вимог та без будь-яких порушень кримінально процесуального законодавства.
		Показання допитаних в ході судового слідства потерпілих стосуються лише подій, які відбувалися наприкінці січня місяця 2014 року біля Дніпровської обласної державної адміністрації та на прилеглій території, а також під час затримання потерпілих, які там знаходилися.
		Показання потерпілих також спростовують твердження сторони обвинувачення, щодо будь якої зацікавленості, домовленості, чи порушення законодавства суддею ОСОБА_4 під час розгляду ним клопотань відносно потерпілих чи під час ухвалення рішень про обрання їм запобіжних заходів.
		Слід зауважити, що під час затримання у деяких потерпілих були вилучені засоби для нанесення тілесних ушкоджень та нападу: у ОСОБА_17  палка; у ОСОБА_32 і ОСОБА_26 - ніж, а у ОСОБА_14 на момент розгляду клопотання був втрачений паспорт.
		Характеризуючі данні потерпілих, їх соціальні зв`язки, були надані захисниками лише на стадії апеляційного перегляду, отже не могли бути об`єктом дослідження слідчим суддею під час розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу.
		Показання потерпілих жодним чином не стосуються процедури розгляду кримінальних проваджень, а також не дають підстави вважати, що факти, викладені ними, могли стати підставою для постановлення наприкінці січня 2014 року незаконних рішень стосовно потерпілих суддею ОСОБА_4 . 
		В ході судового розгляду судом досліджені письмові докази, зокрема журнали судових засідань та судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій. 
		Так, апеляційним переглядом всіх постановлених щодо потерпілих ухвал встановлено, що висновок, викладений в ухвалі слідчого судді ОСОБА_4 про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні потерпілими кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.294 КК України, та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, відповідає обставинам справи.
		При цьому доводи захисників щодо недоведеності підозри у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.294 КК України колегії суддів до уваги не взяли, пославшись на покази свідків та інші матеріали кримінального провадження.
		В обґрунтування своїх висновків всі колегії суддів апеляційного суду Дніпропетровської області послалася на рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства», де Європейський суд з прав людини зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що являється наступним етапом кримінального процесу.
		Врахувавши існування ризиків, а також наявність вагомих доказів вчинення особами, щодо яких слідчим суддею ОСОБА_4 розглядалися клопотання про застосування запобіжних заходів за вчинення ними кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.294 КК України, за яке можливо покарання виключно у вигляді позбавлення волі до десяти років, усі колегії суддів апеляційної інстанції, оцінивши всі обставини у їх сукупності для забезпечення виконання підозрюваними покладених на них процесуальних обов`язків також для запобігання ризикам передбаченим ч.1 ст.177 КПК прийшли до висновку про достатність застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_17 , ОСОБА_24 , ОСОБА_16 , ОСОБА_54 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та обравши відносно ОСОБА_20 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, при цьому залишивши ОСОБА_26 під вартою. 
		Отже, показання та письмові докази не доводять порушення суддею норм процесуального закону під час розгляду кримінальних проваджень, які, на думку прокурора, навмисно допускалися суддею для подальшого постановлення неправосудного рішення. 
		Більш того, доводи прокурора про те, що слідчий суддя ОСОБА_4 приймав рішення про обрання потерпілим запобіжних заходів за відсутності достатніх, належних та допустимих доказів, які б вказували на обґрунтованість підозри потерпілим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 294 КК України, та, на думку колегії суддів є безпідставними.
		Під час дослідження доказів, зазначив, що ухвали слідчого судді відносно ОСОБА_23 ніким не оскаржувались та набрали законної сили, а тому піддавати сумніву щодо їх незаконності є безпідставним.
		Як передбачено ст. 4 КК України  злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше, як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності.
		Відповідно до ст. 58 Конституції України  закони та інші нормативно-правові акти, що пом`якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
		Визнання Конституційним Судом України неконституційними законів, інших актів або їх окремих положень відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» тягне втрату цими нормативними актами чинності.
		У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12 констатовано, що у зв`язку з втратою чинності статтею 375 КК України, відпали необхідність і доцільність вирішення питання про наявність чи відсутність у діях особи на час скоєння інкримінованого їй діяння складу злочину, передбаченого цією статтею, а також формування правових висновків щодо її застосування.
		Разом з тим, незважаючи на те, що на даний час, а саме на час ухвалення вироку суду, інкриміноване діяння, передбачене ст. 375 КК України, втратило чинність, судом було досліджено докази у ході розгляду кримінального провадження, у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 обвинувачується не лише у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 375 КК України, а також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 371 КК України.
		Окрім того, стороною обвинувачення надавалися докази без будь якого їх розмежування.
		Так, за версією сторони обвинувачення працівники правоохоронних та судових органів Дніпропетровської області отримали усну вказівку від керівництва органів внутрішніх справ, прокуратури та судової гілки влади незаконно затримувати осіб, які могли брати чи брали участь у мирних акціях протесту, складати протоколи про їх затримання згідно з вимогами ст.208 КПК, а також складати та вручати письмові повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.294 КК України, ініціювати обрання стосовно осіб, які не вчиняли кримінальних правопорушень, запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту та тримання під вартою. 
		Отже, постановленню слідчим суддею ухвали про застосування запобіжного заходу передувало затримання осіб, проведення (здійснення) досудового розслідування, яке розпочинається з моменту внесення відомостей, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, притягнення осіб до кримінальної відповідальності шляхом складання та вручення повідомлення про підозру, звернення слідчого з погодженим з прокурором клопотанням про застосування до затриманих запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, надання органами досудового розслідування до клопотання про застосування запобіжного заходу доказів в обґрунтування висунутої підозри.
		Разом з цим, кримінальне провадження за №421604000000093, яке було розпочате за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ст.366, ч.2 ст.372, ч.1 ст.367, ч.1 ст.371 КК України закрито у зв`язку з відсутністю у діях слідчих територіальних підрозділів Головного управління МВС України та прокурорів прокуратури м.Дніпропетровська постановою прокуратури Дніпропетровської області від 30.12.2016 року. 
		ОСОБА_4 обвинуваченням інкримінується скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 371 КК України, а саме завідомо незаконний домашній арешт та тримання під вартою, вчинені в інших особистих інтересах.
		Рішенням Конституційного Суду України від 11червня 2020р.№7-р/2020 ст.375КК України визнана неконституційною, так як вона суперечить ч.1 ст.8, ч.1,2 ст.126, ч.1, п.9 ч.2 ст.129 Конституції України внаслідок юридичної невизначеності, в зв`язку з чим нівелюються Конституційні принципи незалежності суддів.
		Юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права.
		Конституційний суд вважає, що будь-яке кримінальне обвинувачення щодо судді може ґрунтуватися на приписах кримінального закону, що є достатньо чіткими, зрозумілими, однозначними та передбаченими, за умови встановлення гарантій, які забезпечують незалежність судді при здійсненні правосуддя, що узгоджується з ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
		Конституційний суд України у своєму рішенні зазначив, що судове рішення не може бути переглянуто, крім встановлених процесуальними законами випадків його перегляду відповідним судом, що виключає можливість оцінювати таке рішення слідчим, прокурором при вчиненні ними дій, які мають наслідком притягнення судді до кримінальної відповідальності.
		Відповідно до ст.151-2 Конституції України обов`язковими, остаточними і такими, що не можуть бути оскарженими є не тільки рішення, а й висновки, ухвалені Конституційним Судом України.
		Позиції Конституційного Суду України слід розглядати, як загальнообов`язкові правові висновки внаслідок тлумачення ним Конституції України та/або положень законів, інших нормативних актів у межах його компетенції, що мають загальний характер, усувають конституційно-правову невизначеність, слугують підставою для прийняття остаточного рішення, які діють на усій території України та є обов`язковими для виконання усіма суб`єктами права.
		Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 9 жовтня 2008 р., зазначає, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. 
		Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії» 9783/82, п. 79). 
		Крім того, суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. 
		У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).
		Разом з цим, ОСОБА_4 пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину за ч.3 ст.371  завідомо незаконні домашній арешт та тримання під вартою, вчинені за кваліфікуючої ознаки «в інших особистих інтересах», обумовлених кар`єризмом.
		Окремо суд звертає увагу на кваліфікуючий ознак у діях судді ОСОБА_4 , зокрема його прямого умислу. 
		По версії сторони обвинувачення ОСОБА_4 , виконуючи обов`язки слідчого судді, при постановленні вищевказаних судових рішень, діяв умисно, з особистої зацікавленості, яка була обумовлена кар`єризмом.
		При цьому обвинувачення наголошує на тому, що суддя ОСОБА_4 вчинив продовжуваний злочин, тобто вчинив дії, які охоплювалися єдиним умислом на постановлення щодо потерпілих дев`яти неправосудних ухвал. 
		Разом з цим органи досудового розслідування не вказують, коли у судді ОСОБА_4 саме під впливом кар`єристичного мотиву виник умисел на вчинення щодо всіх потерпілих інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а згідно ст.371 КК України суб`єктивна сторона складу цих злочинів характеризується лише прямим умислом.
		Також обвинуваченням жодним чином не розкрито змісту такої кваліфікуючої ознаки об`єктивної сторони інкримінованих судді ОСОБА_4 злочинів як обумовлений особистою зацікавленістю кар`єризм і окремо неконкретизовано суть іншої особистої заінтересованості.
		Тобто, не доведено, чого саме прагнув в кар`єристичному сенсі слідчий суддя, постановляючи судові рішення про застосування запобіжних заходів щодо осіб, визнаних потерпілими у даному кримінальному провадженні.
		Крім того, як в обвинувальному акті та і під час судового розгляду прокурором залишено без уваги, в чому особиста зацікавленість обвинуваченого у питаннях кар`єри, який виконує функції слідчого судді з дня набрання чинності нині діючим КПК, проявилася саме при арешті дев`яті потерпілих.
		Без визначення змісту особистої зацікавленості судді ОСОБА_4 у постановлені ухвал про обрання стосовно потерпілих запобіжних заходів, а також без встановлення моменту виникнення обумовленого кар`єризмом умислу на вчинення кримінальних правопорушень, під впливом якого суддя в момент ухваленняусвідомлював незаконність судових рішень, обвинувачення слід вважати неконкретним та таким, що ґрунтується на припущеннях.
		Між тим, судовим розглядом встановлено, що будучи суддею Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, зборами суддів цього суду ОСОБА_4 було обрано головою суду, від чого він відмовився до повідомлення йому про підозру.
		Частина 3 ст. 371 КК України передбачає кримінальну відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки або були вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах.
		Основним безпосереднім об`єктом даного злочину є правосуддя в частині забезпечення законного затримання, приводу, арешту або тримання під вартою, а також конституційне право людини на свободу і особисту недоторканність.
		Відповідно до ст. 18 КК України - суб`єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.
		Спеціальним суб`єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, кримінальне правопорушення, суб`єктом якого може бути лише певна особа.
		Суб`єкт злочину, передбаченого ст. 371 КК України є спеціальний, а саме ним може бути службова особа органу дізнання, слідчий, прокурор, а у випадку завідомо незаконного тримання під вартою - також начальник місця попереднього ув`язнення.
		Судді за дії, передбачені ст. 371 КК України, несуть відповідальність за ст. 375 КК України.
		Отже, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 не є суб`єктом злочину за ст.371 КК України. 
		Обвинувачений ОСОБА_4 , на період інкримінованого йому органом досудового розслідування діяння, працював суддею Бабушкінського районного суду м. Дніпро (Дніпропетровська), а тому не був та не є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 371 КК України.
		Склад кримінального правопорушення  це сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретний злочин. Кожний склад злочину обов`язково складається з наступних елементів: об`єкт, об`єктивна сторона злочину, суб`єкт, суб`єктивна сторона злочину.
		Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу злочину, що виключає кримінальну відповідальність особи.
		Частина 1 ст. 2 КК України також передбачає, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
		Згідно ч. 2 ст. 2 КПК України - особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		А відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що органом досудового розслідування безпідставно було пред`явлено обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 371 КК України, так як він не є суб`єктом даного кримінального правопорушення.
		Висновок кафедри кримінального права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого щодо висловлення позиції кваліфікації дій судді, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.371 КК України та можливості слідчого судді бути суб`єктом злочину, передбаченого ч.3 ст.371 КК України, суд оцінює критично, оскільки висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів. 
		Висновок експерта, який наданий стороною обвинувачення не містить дослідження, яке стосується обставин справи, і є джерелом не доказової інформації, а джерелом відомостей, які можуть бути необхідними для кваліфікації судом правовідносин сторін і вибору правової норми, яка підлягає застосуванню, проте не пов`язані із встановленням обставин справи. Висновок експерта у галузі права не має здатності підтвердити чи спростувати яку-небудь обставину, яка входить до предмета доказування у справі. Отже, висновок не є доказом, а маєдопоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Він викладається в довільній формі, проте так чи інакше, у документі, складеному спеціалістом в галузі права у зв`язку з проведенням правової оцінки щодо конкретної справи, має бути зазначено: назву акту (висновок експерта з питань права); у якій справі (її номер, назва); від кого отримано запит на проведення експертизи в галузі права; які питання поставлені перед експертом з питань права; які матеріали надані в розпорядження експерта, що на їх підставі зроблено висновок (їх перелік, обсяг); відомості про експерта з питань права, який надав висновок (з даними про науковий ступінь, вчене звання, академічні звання, посаду, стаж роботи за спеціальністю тощо); викладення фактичних обставин справи, які експерт з питань права вважає доведеними; юридичні підстави для оцінки (якими нормативно-правовими актами з виділенням, за потреби, часу набуття керувався експерт з питань права; відповідь окремо на кожне з запитань, поставлених перед експертом з питань права (з аргументацією); загальний висновок; підпис експерта з питань права. 
		Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.
		Згідно роз`яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок. Окрім того, в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі No712/13361/15 зазначено, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме -винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» ( № 475/97-ВР), Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 року (п. 146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитись на користь підсудного». В рішеннях Європейського Суду по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні Європейського Суду від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» вказано, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
		В рішенні Європейського Суду у справі «Вассіліоса Ставрополуса проти Греції», суд вважає, що на підставі принципу «in dubio pro reo» (сумніви тлумачаться на користь підсудного), який представляє собою приватне вираження принципу презумпції невинуватості, не повинно існувати ніякої якісної відмінності між виправдувальним вироком, зважаючи на відсутність доказів і виправдувальним вироком у зв`язку з констатацією безсумнівної невинуватості особи. У дійсності, виправдувальні вироки не розрізняються залежно від підстав, прийнятих до уваги в кожному окремому випадку суддею в кримінальному процесі. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Згідно із ст. 370 КПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 Кодексу.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		За таких обставин суд, дослідивши всі матеріали кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про недоведеність стороною обвинувачення вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 371 КК України.
		Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 368, 373-376 КПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 371 КК України та виправдати його за цими обвинуваченнями з підстав відсутності в діяннях складу кримінального правопорушення за п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Ленінський районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Суддя                                                       ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...