Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/4586/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 22.12.2023. Зареєстровано: 23.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2023.
Дата набрання законної сили: 08.04.2024 (частково)
Результат оскарження 08.04.2024 Миколаївський апеляційний суд: скасовано судове рішення частково і ухвалено нове судове рішення у відповідній частині
Номер судового провадження: 2/490/1966/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		н\п 2/490/1966/2023          Справа № 490/4586/23
		 
		Центральний районний суд м. Миколаєва
		__________________________________________________________________
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 грудня 2023 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
		головуючого - судді Гуденко О.А., при секретарі - Позднякову Є.В.
		без участі сторін,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до   АТ КБ "ПРИВАТБАНК" про захист прав споживачів,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У травні 2023 року позивач звернувся до суду за позовом до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" , в якому просив визнати недійсними транзакції за угодою від 24.01.2022 року на суму 5 129,10 грн за банківською карткою позивача ОСОБА_1 зі списання коштів з емітованого АТ КБ "Приватбанк" електронного платіжного засобу картка Універсальна НОМЕР_12; зобов`язати відповідача відновити залишок коштів на вказаному рахунку, відкритогона ім`я ОСОБА_1 , до того стану , в якому він був перед виконанням вказаних недійсних транзакцій зі списання коштів на суму 8099,10 грн від 24.01.2022; стягнути з відповідача на користь позивача 13 530,20 грн безпідставно списаних коштів та пені 73 063,08 грн.; скасувати нараховані відповідачем відсотки за кредитом Оплата частинами штрафні санкції за прострочку по кредиту; стягнути з відповідача на її користь 1 353 грн 20 коп. моральної шкоди; стягнути на її користь судові витрати.
		В обгрунтування позову посилалася на те, що 23.01.2022 року на її мобільний номер телефону НОМЕР_1 о 15:11 годині надійшов дзвінок від мобільного оператора Київстар про блокування послуги Роумінг. О 15:12 годині вона отримала СМС-повідомлення від мобільного оператора Київстар про скасування Роумінгу, а приблизно з 16 години її СІМ-карта вже не працювала.
		Приблизно о 23 годині невідомі особи здійснили несанкціонований доступ до її аккаунту.
		О 23:18 годині та 23:22 годині вона зателефонувала до мобільного оператора Київстар з мобільного номеру телефону НОМЕР_2 з проханням блокування своєї СІМ-карти та номеру телефону . О 23:39 годині та 23:49 годині вона телефонувала до АТ КБ ПриватБанк з проханням заблокувати свої банківські картки. Перед дзвінком на гарячу лінію Відповідача я заблокувала банківські картки через застосунок Приват24 .
		Проте о 23:39 годині невідомі особи через застосунок Телеграм запросили усі її персональні дані на мене та на її батьків, 24.01.2022 року о 01:46 години невідомі особи здійснили несанкціонований вхід у застосунок ДІЯ та здійснили запити про наявність кредитів .
		О 06:44 години та 06:55 години вона телефонувала до Київстару та мені було повідомлено, що 23.01.2022 року картка не була заблокована. У той час, яквона чітко зазначил оператору мобільного зв`язку Київстар про здійснення відмітки про те, що шахраї можуть скористатися розблокувати її СІМ-картку та номер мобільного телефону. 
		О 09:00 годині вона перевипустила СІМ-картку у мобільного оператора Київстар та здійснила прив`язку до свого паспорту. При цьому працівник мобільного оператору Київстар встановив, що невідомі особи намагалися здійснити переадресацію дзвінків, через що необхідно було зробити подвійний пароль-захист своєї СІМ-картки.
		Також вона подала скаргу до мобільного оператора Київстар .
		О 09:20 годині вона прийшла до відділення Прватбанку з метою уточнення блокування банківських карток та дізналася про те, що невідомі особи вночі здійснили перевипуск банківської карти «Універсальна» з лімітом 15 000,00 гривень та оформили дві покупки у мережі магазинів побутової техніки Фокстрот (оплата частинами). Товар був придбаний у місті Кривий Ріг (як з`ясувалося згодом).
		Після чого вона подала заяву Приватбанку про здійснення шахрайських дій , та подала заяву про вчинення кримінального правопорушення до відділу поліції .
		Також нею написано скарги на адресу ПриватБанку та мобільного оператора Київстар про шахрайські дії, що відбулися за її номером телефону та банківськими картками.
		Також вона зверталася на гарячу лінію магазину побутової техніки Фокстрот та повідомляла про шахрайські дії за її номером телефону та банківськими картками та, як наслідок, придбання товарів за шахрайськими діями. Ці два товари були придбані вранці 24.01.2022 року у місті Кривий Ріг (докази додаю).
		Незважаючи на блокування банківських карток, невідомі особи/шахраї 31.01.2022 року намагалися зняти з картки 8 946,60 гривень о 11:13 годині; 03.02.2022 року 8 947,00 о 10:44 години та 05,00 гривень о 10:49 години .
		В результаті шахрайських дій на її ім`я були оформлені наступні кредити - в .АТ КБ ПриватБанк (Відповідач) 13 530,20 гривень (оплата частинами), а також в ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»4 500,00 гривень та 7 800,00 гривень, які були їй повернуті Товариством; в ТОВ Укр Кредит Фінанс 5 000,00 гривень, який після подання заяви визнаний виданим за шахрайськими діями та закритий Кредитором; в ТОВ КФ ЮА - 3 298,00 гривень, який після подання заяви, адвокатського запиту визнаний - виданим за шахрайськими діями, інформація видалена з Бюро кредитних історій.
		Проте АТ КБ Приватбанк відмовивїй у визнання видачі кредиту Оплата частинами в результаті здійснення шахрайських дій .
		Наразі щомісячно за її карткою здійснюється мінусове списання грошових коштів за оплатою частинами. Самостійно та у добровільному порядку Відповідач відмовляється визнати оформлення кредиту Оплата частинами шляхом здійснення шахрайських дій, та, відповідно, відмовляється поновити кредитний ліміт станом на 23.01.2022 року у розмірі 13 530,20 гривень та повернути безпідставно списані гроші. А тому вона змушена звернутися до суду для захисту своїх прав. 
		В обгрунтування підставності позовних вимог зазначає, що з аналізу ст. 1066,1068,171 ЦК України, тільки клієнт може ініціювати списання коштів, а банк в свою чергу зобов`язаний ідентифікувати його особу. Встановлення, що власник рахунка та ініціатор списання коштів є однією особою - запорука належного виконання банком умов договору. Саме тому у випадку допущення працівником банку халатності, внаслідок чого незаконно списуються гроші з поточного рахунку клієнта, фінустанова повинна нести відповідальність.
		Позивач не вчиняв розрядження щодо списання/перерахунку коштів, та не вчиняв будь-які інші дії, що могли б призвести до списання грошових коштів з його рахунків.
		Положенням ст.1073 ЦК України встановлено, що у випадку несвоєчасного зарахування коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта, сплатити відсотки та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Отже, положення Цивільного Кодексу передбачає прямий обов`язок банку, в разі виявлення незаконного списання коштів, повернути їх на рахунок клієнта.
		Також згідно з п. 39.2.3 ст. 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» відповідач не забезпечив дотримання вимог законодавства та не виконав зобов`язань перед позивачем, як володільцем банківського рахунку.
		Крім того, згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам статей 76, 81 ЦПК України.
		Позивач негайно повідомив обслуговуючий банк про несанкціоноване списання грошових коштів з його рахунку, звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, звернувся  з офіційною письмовою вимогою про визнання спірних транзакцій недійсними та повернення безпідставно списаних коштів, проте Банком в порушення норм закону та пунктів Умов та правил. Банк не виконав її розпорядження щодо блокування коштів на картрахунку та допустив списання грошей з заблокованої картки , що свідчить про те, що банк не мав підстав для списання коштів з рахунку. .
		 
		Також зазначає, що вказаними неправомірними діями Банку позивачу завдано моральної шкоди, що полягає в наступному:інформація про зникнення значної суми коштів з рахунку сама пособі є стресовою і викликала душевні хвилювання; відмова відповідача в поновленні порушених прав позивача викликала відчуття безпорадності, стурбованості щодо порушення основних конституційних засад,  що також сприяло душевному хвилюванню, що також підсилено було його станом здоров`я, як людини пенсійного віку ;        у зв`язку з неможливістю користуватися банківськими послугами позивач був змушений порушити свій звичний ритм життя, наприклад оплачувати комунальні послуги в касах та терміналах, витрачаючи на це значно більше часу у порівнянні з оплатою через систему «Приват-24» ; позивач вимушений був спрямувати значні зусилля для відновлення своїх порушених прав. Зокрема, це потребувало участі спільно з адвокатом у підготовці позовної заяви та доданих до неї документів, що відволікло значний час, сприяло зменшенню його звичного способу життя.
		З урахуванням характеру порушень, їх тривалості та розміру в грошовому виразі, позивач вважає, що справедливим буде відшкодування моральної шкоди в розмірі 10% від безпідставно списаних коштів .
		Також, враховуючи, що чинне законодавство (зокрема п. 8 Розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою правління Національного банку України № 705 від 5 грудня 2014 року та стаття 1073 ЦК України) вимагає від банку у разі безпідставного списання коштів негайно відновити залишок коштів на рахунку до того стану, в якому він був перед виконанням цих операцій, а банк в порушення умов договору та законодавства не зробив цього, має місце неналежне надання банківських послуг мені як споживачу, що є підставою для стягнення з банку на її користь пені в розмірі 3% в день від загальної суми безпідставно списаних коштів з її рахунку 13 530,20 гривень за період від дати списання до дати подання позову на підставі ч.5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Розрахунок суми пені на день подання позову - 18.05.2023 року 13 530,20 х 180 ( кількість днів з 21.11.2022 року по 18.05.2023 року) *3% = 73 063,08 гривень.
		 
		24 серпня 2023 року на адресу суду надійшли письмові заперечення проти позову від представника відповідача з додатковими доказами, в яких заперечують позовні вимоги та просять в позові відмовити.
		В обгрунтування своїх заперечень зазначають, що між ОСОБА_1 , та ПриватБанком 22.03.2010 року був укладений договір про надання банківських послуг у вигляді підписання анкети-заяви, фактом підписання позивач  погодився з тим, що він ознайомився і згоден з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді; анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, пам`яткою і Тарифами, складають між ним та позивачем договір про надання банківських послуг. 
		На підставі цього позивачу було надано кредитну картку НОМЕР_3 , якою вона корситувалася з 12 лютого 2019 року, ключем до карткового рахунку є пластикова картка та фінансовий номер мобільного телефону , який вона вказала в заяві від 22.03.2010 року - НОМЕР_4. Згідно підписаних Анкет-заяв, ОСОБА_1   зобов`язалася ознайомлюватись самостійно на офіційному сайті банку: https://privatbank.ua/terms із змінами Умов і правил надання банківських послуг.
		     24 січня 2022 року за допомогою вказаної кредитної картки ОСОБА_1 , було оформлено два кредитних договори: №22012432849410 від 24.01.2022 року на суму 8 099,10 гривень, найменування договру "Оплата частинами" на строк 9 місяців - договір оформлено у 04 год.31 хв. 24.01.2022 року у магазині Фокстрот для купівлі мобільного телефону; № 22012432849412 від 24.01.2022 року на суму 5 129,10 гривень , найменування договру "Оплата частинами" на строк 9 місяців , договір оформлено у 05 год. 03 хв. 24.01.2022 року у магазині Фокстрот для купівлі кондиціонеру.
		Підтвердження оформлення (авторизації операцій) в даному випадку було з фінансового номеру телефону позивачки НОМЕР_4 шляхом введення динамічного отп-паролю, який надійшов смс-повідомленням на фінансовий телефон позивача, що підтверджується витягом з комплексу банку про надіслання динамічного отп-паролю на фінансовий номер ОСОБА_1 .
		Обставина, що фінансовий номер телефона був ключем для здійснення операцій за кредитною карткою визнається позивачем, при цьому позивакча зазначає, що станом на 6 годин 24.01.2022 року її мобільний номер ще не був заблокований оператором компанії "Київстар". 
		Позивачем не надано доказів, що вона телефоновула на гарячу лінію Банку щодо блокування її карток, звернулася вона до банку 24.01.2022 року, таким чином, звернення позивача до банку з повідомленням про блокування кредитного рахунку відбулось вже після виконання операцій по карті позивача.
		Відповідно до п.2.1.412.9 Умов клієнт несе відповідальність за всі операції , які супроводжуються авторизацією, до моменту звернення клієнта в Банк і блокування Картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки картки в Стоп-лист Платіжної системи Банку.
		У Приватбанку існує надійна систему захисту рахунків Клієнтів Банку і без розголошення персональних даних неможливо отримати доступ до рахунку.Пунктами 2, 5 розділу VI Положення № 705 встановлено, що користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.
		За атакого Банк вважає позовні вимоги необгрунтованими.
		Також зазначають, що у позовній заяві не доведено доказів спричинення моральної шкоди.
		 
		10 серпня 2023 року від представника позивача адвоката Дідух К.О. надійшли додаткові пояснення та докази щодо розрахунку витрат на правову допомогу.
		Звертає у вагу суду на те, що 23.01.2022 року невідомі особи взломали акаунт (особиста поштова скринька) та отримали, як наслідок, доступ до мобільного телефону. 
		На момент взлому телефону на кредитній картці АТ КБ «ПриватБанк» був встановлений банківський продукт Оплата частинами у розмірі 15 000.00 гривень. 
		До рахунків Позивача в АТ КБ «ПриватБанк» прикріплений фінансовий номер телефону , який був встановлений в телефоні. Також на цьому ж телефоні був встановлений мобільний додаток Приват24, яким Позивач користувалася. 
		Цього ж дня, Позивач зателефонував на гарячу лінію АТ КБ «Приватбанк» за номером 3700 та намагалася заблокувати всі свої рахунки. Оператор банку підтвердила блокування вказаних карток та послуги Приват24.
		Позивачу видано виписку за картковим рахунком в AT КБ «ПриватБанк», з якої вбачається, що невідомою особою з її картки проведено операції з оформлення покупки Оплата частинами на загальну суму 15 000, 00 гривень. Всі банківські картки в AT КБ «ПриватБанк» знаходились у Позивача і вона користувалася ними відповідно до Умов та правил надання банківських послуг Відповідача.
		Позивач зазначених Правил не порушував, пін-коди та іншу особову інформацію стосовно платіжних карт нікому не передавала, у телефоні цю інформацію не зберігала, а тому можна зробити висновок, що невідома особа, яка зломала акаунт та отримала доступ до інших застосунків/гаджетів зламала паролі й пін-коди для доступу до особистого акаунту Приват24, отримала доступ до банківських рахунків, з яких оформила банківський продукт Оплата частинами, придбавши Товари. 
		У зв`язку з несанкціонованим доступом невідомими особами до акаeнту (особистої поштової електронної скриньки/пошти) та до телефону мобільного, Позивач 24.01.2022 року звернулася до Підрозділу дізнання відділення поліції №1 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, про що свідчать відомості, які були внесені до ЄРДР 24.01.2022 року за частиною першою статті 190 КК України, досудове розслідування за яким триває.
		24.01.2022 року Позивач звернулася до сервісного центру мобільного оператора «Київстар», де відновила свою сім-картку. 
		У зв`язку зі злочинною недбалістю та незабезпеченням AT КБ «ПриватБанк» належної безпеки особистих даних Позивача, Відповідач надав можливість шахраям 23.01.-24.01.2022 року оформити банківські продукти, а також отримати грошові кошти в інших фінансових установах. 
		Відповідач, крім того, що не відновлює її порушені права, не повертає і викрадені кошти на її рахунку, і застосовує до неї штрафні санкції як до боржника, нараховує проценти та пеню на викрадені кошти, внаслідок чого заборгованість зростає.
		Зі сторони відповідача має місце порушення норм цивільного законодавства України, спеціальних правових норм, зокрема Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705.
		Несанкціонований доступ невстановленими особами до акаунту та мобільного телефону є фактично крадіжкою всієї інформації, що зберігалася на ньому. Збереження паролів, кодів доступу на власному електронному носії, яким є телефон, не є розголошенням конфіденційних даних. 
		Також посилається на судову практику Верховного Суду у аналогічних справах, зокрема, постанову Верховного Суду від 17.02.2021 No711/11121/18 .
		 
		31 жовтня 2023 року від представника позивача адвоката Дідух К.О. надійшли додаткові пояснення по суті позовних вимо з посиланням на висновки, виклдаені у Постанові Верховного Суду від 16.08.2023 року у справі № 176/1445/22. останові від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22.
		Зазначає, що позивач виконала усі передбачені законом вимоги, а саме: вчасно, невідкладно, в день вчинення шахрайських дій невідомими особами та оформлення ряду кредитів у банківських та інших фінансових установах, письмово, особисто та у телефонному режимі звернулася до банку, до оператора мобільного зв`язку, до правоохоронних органів. 
		З метою досудового вирішення спору позивач неодноразово зверталася до відповідача із заявами про поновлення стану рахунку за програмою Оплата частинами на дату здійснення шахрайських дій, однак відповідач відмовив та жодних дій для відновлення законних прав не вжив.
		Таким чином позивачка не вчинила дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персональних даних (код доступу, пін-код, фінансовий номер телефону тощо) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за банківськими картками. 
		 
		 
		 
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2023 року визначено головуючого по справі суддю Гуденко О.А.
		Ухвалою суду від 29.05.2023 справу прийнято до провадження та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначити проведення підготовчого судового засідання.
		Ухвалою суду від 31.10.2023 року закрито підготовче провадження по справі за позовом ОСОБА_1  до   АТ КБ "ПРИВАТБАНК" про захист прав споживачів та призначено цивільну справу до розгляду по суті.
		Позивач в особі совго представника адвокатат Дідух К.О. просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
		Відповідач у судове засідання  не з`явився, просив прозглядати справу у відсутності його представника, заберечував проти задволення позову, з підстав, виклдаених у відзиві.
		Судом ухвалено про розгляд справи у відсутності сторін, відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не проводиться.
		Вивчивши доводи позову і матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
		Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є  платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
		Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
		ОСОБА_3 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг: 22.03.2010 та Анкету-заяву від 18.07.2023 року, погодилася з тим, що він ознайомився і згоден з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді; анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, пам`яткою і Тарифами, складають між ним та позивачем договір про надання банківських послуг.
		На підставі цього  позивачу було відкрито картрахунок IBAN:  НОМЕР_6 з наданням карток , в тому числі картки   НОМЕР_7 .
		Як підтверджується матеріалами справи, 24 січня 2022 року з вказаної картки оформлено два кредитних договори: №22012432849410 від 24.01.2022 року на суму 8 099,10 гривень, найменування договру "Оплата частинами" на строк 9 місяців (перший платіж 899,90 грн) - договір оформлено у 04 год.31 хв. 24.01.2022 року у магазині Фокстрот для купівлі мобільного телефону; № 22012432849412 від 24.01.2022 року на суму 5 129,10 гривень(перший платіж 569,90) , найменування договру "Оплата частинами" на строк 9 місяців , договір оформлено у 05 год. 03 хв. 24.01.2022 року у магазині Фокстрот для купівлі кондиціонеру.
		Як вбачається з виписки по картрахунку позивача , до січня 2023 року на вказані кошти Банком нараховуються відсотки за використання кредитного ліиміту.
		23.01.2022 року позивачеві прийшло сповіщення від системи безпеки Гугл про те, що в її аккаунт здійснено вхід з іншого пристрою.
		24.01.2022 року о 2.26 годин здійснено запит в її застосунок ДІЯ щодо запитів на оформлення кредитів.
		Також нею здійснювалися запити щодо блокування номеру телефона до оператора мобільного зв`язку " Київстар " як щодо взлому її аккаунта, так і блокування сім-картки.
		24.01.2023 року позивачка звернуласядо ПриватБанку з заявою про несанкціонований доступ до її банківських карток шахраями 24.01.2022 року о 04.00 год та 05.00 годин та повідомлено Банк, що 23.01.2022 року вона телефонувала о 23.42-23.49 год на гарячу лінію щодо блокування карток.
		Згідно витягу з реєстру досудових розслідувань, кримінальне провадження № 12022153020000071 від 24.01.2022 позивачка звернулася в поліцію з заявою про вчинення злочину, в якій вказала наступне: «23 січня 2022 року близько 15-11 годин невстановлена особа, представилася працівником Київстару, заволоділа даними ОСОБА_1 , після чого використовуючі дані останнбої оформила мікрокредити на загальну суму 20 000грн."
		07.03.2022 року позивачка отримала від Банку відмову у поверненні вказаних грошових коштів, за її заявками щодо спірних транзакцій. Як вбачається з вказаної відповідід, що картка була заблокована нею самостійно в системі дистанційного обслуговування клієнтів Приват24, при цьому в подальшому розблокована. З оператором вона не спілкувалася для зняття прив`язки фінансового номеру, був тільки помічник Омілія.
		Також позивачем надано підтвердження того, що іншими фінансовими установами , а саме ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»,ТОВ Укр Кредит Фінанс, ТОВ КФ ЮА, в яких в той же час були оформлені кредити на її ім`я за допмогою аккаунта та фінасового телефону - такі кредити після подання її заяв про вчинення шахрайських дій були визнані такими, що видані за шахрайськими діями та закриті Кредитором, інформація видалена з Бюро кредитних історій.
		Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
		Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
		Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
		Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
		Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).
		Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
		У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що:
		«відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що:
		«користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді
		Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.
		Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи.
		Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
		 
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що:
		«встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
		При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та від 11 березня 2015 року № 6-16цс15».
		 
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що:
		«встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».
		При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61-3239св18) вказану правову позицію підтримав».
		 
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що:
		«сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, урахувавши застосовані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, правильно виходив з того, ПАТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по кредитній картці, його особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват-24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 27 липня 2015 року та 30 липня 2015 року щодо перерахування з його карткового рахунку грошових коштів на загальну суму 9 792,00 грн.
		Доводи заявника про те, що суди попередніх інстанцій не урахували порушення відповідачем Умов та правила надання банківських послуг, що призвело до несанкціонованого коштів з його карткового рахунку, оскільки він своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження».
		 
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19) вказано, що:
		«суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення.
		Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 на розмір заборгованості 31 712 грн, яка виникла у зв`язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій.
		Аналогічна правова позиція викладена у зокрема постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19). Колегія суддів також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність транзакцій, які були здійснені в період із 02 год 32 хв по 04 год 14 хв 16 квітня 2018 року з використанням платіжної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , у зв`язку із чим залишок коштів по цій картці підлягає відновленню.
		Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1, не є підставою для відмови у задоволенні позову».
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), на яку є посилання у касаційній скарзі, зроблено висновок, що:
		«у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
		Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.
		Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 18 лютого 2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».
		 
		У даній справі, при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що 24 січня 2022 року, починаючи з 04 год 00 хв. до 05 год 30 хв. невідомі особи своїми шахрайськими діями заволоділи доступом до додатку «Приват24» та безперешкодно зі сторони СБ банку заволоділи даними її карткового рахунку, відкритого у банку на її ім`я , шляхом оформлення двох кредитних угод на загальну суму 13 530,20 гривень (оплата частинами) - без її відома та погодження. 
		Позивач вказувала, що жодних підтверджень про проведені транзакції за картковим рахунком за прив`язаним до мобільного додатку «Приват24» номером телефону, а саме тел. НОМЕР_4 , позивач не здійснювала, адже на той час її СІМ-картка вже не працювала. Позивач не розголошувала третім особам інформацію про номери карткового рахунку, пін-код та іншу конфіденційну інформацію. Доступу до рахунку треті особи не мали. Банком не було доведено, що вона своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		 
		Банк, заперечуючи позовні вимоги зазначає, що спірні операції позивачем вчинено за допомогою авторизації операцій з допомогою фінасового номеру телефону та введення отп-паролю , направленого за допомогою системи інтернет-банкінгу, без розголошення яких інша особа, не маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до Приват24, ні зняти чи переказати кошти з рахунку клієнта. Зазначає, що невід`ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови і правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ y мережі Інтернет, і саме клієнт несе повну відповідальність за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на картці даних (пункт 2.1.4.12.3. Умов), а також за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до розголошення ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію.
		Як зазначено в Постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 (провадження № 61-8249св23), саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.Верховний суд також зазначив, що суди повинні звертати увагу на те, що якщо матеріали справи не містять Умов і правил надання банківських послуг, підписаних позивачем, то їх не можна розцінювати як частину договору банківського обслуговування ( в даному випадку такі умови в матеріалах справи відсутні).
		 
		Проаналізувавши матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції; ОСОБА_1 як користувач картки своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Оформлення кредитів з карткового рахунку позивача ( вночі) відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання кредитних коштів, позивач повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів.
		 
		За такого позовні вимоги в частині зобов`язання АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок коштів на рахунку НОМЕР_9 вказаного банку відкритого на ім`я ОСОБА_1 до того стану, в якому він був перед виконанням за Угодою №22012432849410 від 24.01.2022 року на суму 8 099,10 гривень та за Угодою № 22012432849412 від 24.01.2022 року на суму 5 129,10 гривень за банківською карткою Позивача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 зі списання коштів з емітованого АТ КБ «Приватбанк» електронного платіжного засобу картка Універсальна НОМЕР_9 - є обгрунтованими та підлягають до задволення.
		 
		Велика Палата ВС неодноразово зазначала, що принцип jura novit curia зобов`язує суд самостійно перевірити доводи сторін під час розгляду справи. З`ясувавши ж, що сторона чи інший учасник процесу, обґрунтовуючи свої вимоги або заперечення, послались на неналежні норми права, суд самостійно кваліфікує? спірні відносини та прийняти рішення на основі правильних норм матеріального і процесуального права, тобто застосовує положення, які дійсно регулюють відповідні ?правовідносини. Окремо зазначено, що «самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту».
		Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		 
		Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України).
		Позовні вимоги про визнання недійсними транзакції за Угодою №22012432849410 від 24.01.2022 року на суму 8 099,10 гривень та за Угодою № 22012432849412 від 24.01.2022 року на суму 5 129,10 гривень за банківською карткою Позивача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 зі списання коштів з емітованого АТ КБ «Приватбанк» електронного платіжного засобу картка Універсальна НОМЕР_9 - задоволенню не підлягають, оскільки не відповідають належному способу захисту порушеного права. Так, придбання мобільного телефону та побутової техніки в мережі магазинів Фокстрот фактично відбулося , тобто Банком було перераховано кошти на адресу продавця - прийнамні доказів зворотнього позивачем не надано. За такого, в разі встановлення особи, яка здійснила вказані несанкціоновані транзакції, Банк не позбавлений права звернутися з вимогою про повернення цих коштів до цієї оосби.
		Враховуючи вищевикладене, а також принцип застосуваня до дійсних правовідносин сторін принципу захисту прав споживача який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, адже правові відносини споживача з банком фактично не є рівними» - суд приходить до висновку, що в даному випадку належним способом захиту порушених прав позивачки є взнання відсутності зобов`язань ОСОБА_1 як позичальника за Угодою №22012432849410 від 24.01.2022 року на суму 8 099,10 гривень та за Угодою № 22012432849412 від 24.01.2022 року на суму 5 129,10 гривень за банківською карткою Позивача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 зі списання коштів з емітованого АТ КБ «Приватбанк» електронного платіжного засобу картка Універсальна НОМЕР_9, та як, наслідок, зобов`язати Банк скасувати нараховані відсотки за кредитом Оплата частинами, штрафи, пені та інші штрафні санкції за прострочку по кредиту. 
		 
		Щодо позовних вимог про стягнення АТ КБ «Приватбанк» на користь позивача ОСОБА_1 13 530,20 гривень безпідставно списаних коштів - то такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем були списані не власні кошти позиваач, а кредитні кошти, отже визнгання відсутності її зобов`язання щодо повернення цих коштів Банку та зобов`язання Банка відновити стан її кредитного рахунка без врахування даних рранакцій є належним відновленням її прав.
		 
		Щодо позовних вимог про стягнення АТ КБ «Приватбанк» на користь позивача ОСОБА_1 пені 73 063,08 гривень- то суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх задволення.
		В обгрунтування позову, позивачка посилається на частину 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
		Як зазначив Верховний Суд України в постанові № 6-2558цс15 від 01.06.2016 , "що вкладник за договором банківського вкладу (депозиту) є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені в розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення.
		Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання.
		Крім того, до моменту вчинення порушення пеня виконує забезпечувальну функцію, і, навпаки, з моменту порушення - вважається мірою відповідальності. 
		Ураховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про незастосування положень Закону України «Про захист прав споживачів» до спірних правовідносин, а тому рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій підлягають скасуванню в частині вирішення вимог про стягнення 3 % пені на підставі частини п`ятої статті 10 цього Закону". 
		Отже, оскільки відповідачем не було здійснено списання власних коштів позивача, вказані положення на дані правовідносини сторін не розповсюджуються.
		 
		Щодо вимог позову про стягення з АТ КБ «Приватбанк» на користь позивачки 1 353,20 гривень моральної шкоди. 
		Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
		Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, маютьвідповідати змісту загальних засад.
		Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
		Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади згідно яких здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання;справедливість добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України). 
		Як зазначено у Постанові ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
		Як зазначено у Постанові ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		Згідно із ч. 1 ст. 22 Закону «Про захист прав споживачів», при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. 
		Суд погоджується, що зазначеними діями відповідача , втому числі безпідставною відмовою у задволенні її звернень, позивачу завдано моральної шкоди, що полягала протиправному позбавлення власності, неможливістю користуватися банківськими послугами позивач був змушений порушити свій звичний ритм життя, позивач вимушений був спрямувати значні зусилля для відновлення своїх порушених прав. , що беззаперечно викликало у позивачки душевних хвилювань , почуття стурбованості та безпорадності.
		З урахуванням характеру порушень, їх тривалості та розміру в грошовому виразі, суд вважає справедливим та розумним відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 353,20 гривень. 
		 
		Щодо вимог про стягнення з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 4100 грн..
		Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
		У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Згідно з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час ( ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
		Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
		За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Для цілей розподілу судових витрат:
		- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		 
		Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
		Так, частина третя статті 137 ЦПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022р. у справі № 922/1964/21 зробила висновок, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
		Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
		Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що частина третя статті 126 ГПК України (ст. 137 ЦПК України) конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
		Не передбачено ст. 137 ЦПК України і те, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.
		Згідно наданих належних та допустимих доказів, позивач має сплатити суму судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4100 грн. Позивач своєчасно звернулася до суду з заявою про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та надання ним доказів на підтвердження своїх вимог в цій частині. 
		Як убачаєтьсяз матеріалів справи,позивачем булонадано суду копію договору про надання правової допомоги від 18.02.2022 ,укладеного з адвокатом Дідух К.О., доаток до договру , в якому ззаначено види робіт(послуг), які надає адвокат, які є співмірними з розміром позовних вимог, складністю справи та відповідають характеру реально наданих послуг адвокатом.
		За такого , ці вимоги підлягають до задоволення в повному розмірі.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір, від сплати якого позивачка була звільнена при подачі позову до суду, підлягає стягненню з відповідача на корсить держави пропорційно до задволених позовних вимог. 
		Керуючись ст. ст. 18, 79-81, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ :
		 
		Позов   ОСОБА_1  до   АТ КБ "ПРИВАТБАНК" про захист прав споживачів -  - задовольнити частково.
		 
		Визнати відсутніми зобов`язання ОСОБА_1 як позичальника за Угодою №22012432849410 від 24.01.2022 року на суму 8 099,10 гривень та за Угодою № 22012432849412 від 24.01.2022 року на суму 5 129,10 гривень за банківською карткою ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 зі списання коштів з емітованого АТ КБ «Приватбанк» електронного платіжного засобу картка Універсальна НОМЕР_9 та зобов`язати Відповідача АТ КБ «ПриватБанк» скасувати нараховані відсотки за кредитом Оплата частинами, та штрафні санкції за прострочку по кредиту. 
		 
		Зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок коштів на рахунку НОМЕР_9 вказаного банку відкритого на ім`я ОСОБА_1 до того стану, в якому він був перед виконанням транзакцій зі списання коштів на суму 8 099,10 гривень від 24.01.2022 року, коштів на суму 5 129,10 гривень від 24.01.2022 року. 
		 
		Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 13 530,20 гривень безпідставно списаних коштів та пені 73 063,08 гривень. 
		 
		Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (Код ЄДРПОУ: 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_11 ) 1 353,20 гривень компенсації моральної шкоди. 
		 
		Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (Код ЄДРПОУ: 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_11 ) 4 100 гривень витрат на правову (правничу) допомогу.
		 
		Стягнути на користь держави з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (Код ЄДРПОУ: 14360570) судовий збір у розмірі 2684 грн 00 коп.
		 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		 
		Повний текст судового рішення складено 22 грудня 2023 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		СУДДЯ О.А. ГУДЕНКО

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...