Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/19706/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про встановлення батьківства або материнства.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2023.
Дата набрання законної сили: 11.12.2023
Номер судового провадження: 61-12112ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 грудня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 523/19706/19
		провадження № 61-12112сво22
		 
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
		суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д.,                    Погрібного С. О., Фаловської І. М.,             
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 , 
		третя особа - Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 09 грудня 2020 року у складі судді Кисельова В. К. та постанову Одеського апеляційного суду                                         від 08 листопада 2022 року у складі колегії суддів:                            Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дришлюка А. І.,
		1. Історія справи
		Короткий зміст позовних вимог
		У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з матір`ю.
		Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 19 жовтня 2018 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 .
		На час народження дитини вони проживали в квартирі матері відповідача АДРЕСА_1 .
		18 липня 2019 року ОСОБА_2 протиправно без її на те згоди відлучив від неї півторамісячну дитину, а її саму вигнав із квартири та заборонив наближатися до доньки, яка за своїм віком не здатна протидіяти небезпечним обставинам, у яких опинилася.
		Вказувала, що з цього приводу вона зверталася до правоохоронних органів, органів опіки та піклування, служб у справах дітей, Уповноваженого Президента України з прав дитини, а також до громадських організацій, які сприяють захисту прав матері та дітей.
		Лише у вересні 2019 року, після втручання представників поліції та органу опіки і піклування, відповідач дозволив їй спілкування з дитиною у його присутності у парковій зоні. 
		Заради інтересів дочки вона погодилась на пропозицію відповідача знову проживати разом, але згодом останній, вчинивши шахрайські дії з її банківською карткою, забрав дитину та зник у невідомому напрямку.
		У грудні 2019 року її викликав на допит слідчий Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, де повідомив про розшук ОСОБА_2 з приводу шахрайських дій щодо заволодіння коштами інших осіб. 
		На теперішній час їй невідомо, де, з ким, у якому стані та в яких умовах перебуває її малолітня дитина, водночас їй на телефон надходять погрози з приводу її звернень до правоохоронних органів.
		Зазначала, що з вересня 2016 року навчається в Комунальному закладі «Одеський педагогічний коледж» за спеціальністю «Дошкільна освіта», проживає  разом із бабусею та матір`ю в квартирі АДРЕСА_2 , має можливість утримувати та виховувати доньку.          
		Посилаючись на те, що батько негативно впливає на загальний розвиток доньки, просила визначити місце проживання ОСОБА_3 ,                           ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_2 .
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. 
		Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_3 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Суд першої інстанції виходив із того, що визначення місця проживання дитини разом із матір`ю відповідатиме якнайкращим інтересам дитини. Враховуючи вік дитини та з урахуванням виключно її інтересів, суд вважав, що саме мати в найбільшій мірі може сприяти більш гармонійному розвитку малолітньої доньки.
		Короткий зміст постанови апеляційного суду
		Постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 травня 2022 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2020 року залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим.
		Аргументи учасників справи
		Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
		05 грудня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року в справі № 140/8301/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, а саме суд необґрунтовано відхилив клопотання про відкладення розгляду справи (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
		Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні справи.
		Матеріали справи не містять доказів того, що за місцем проживання батька створюється загроза життю та здоров`ю дитини або негативно впливатиме на її розвиток.
		Мати ОСОБА_1 за час розгляду справи жодного разу не виявила бажання побачитись із дитиною, не цікавилась її життям.
		Крім того, суд першої інстанції посилався на висновок Органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради  від 30 листопада 2020 року, в якому зазначено, що орган опіки та піклування не мав достатньо підстав для остаточного висновку щодо визначення місця проживання дитини, оскільки відповідач на засідання ради не з`явився, а встановити його місце знаходження не вдалось. Проте він ( ОСОБА_2 ) на засідання ради взагалі не викликався й на цей факт звертав увагу в судовому засіданні та просив викликати представника Органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради для надання пояснень з цього приводу, але суд першої інстанції вказані обставини проігнорував.
		Визначаючи місце проживання дитини з матір`ю та взявши до уваги вказаний висновок органу опіки та піклування, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що орган опіки та піклування не складав акт обстеження умов проживання батька і не встановлював дійсні обставини проживання малолітньої ОСОБА_3 разом із батьком. Вважає, що суди розглянули справу за відсутності висновку органу опіки та піклування за місцем проживання батька, який мав бути складений задля забезпечення належного розгляду справи, що є порушенням статті 19 СК України.
		Доводи інших учасників справи
		Представник ОСОБА_1 - адвокат Черевиченко Н. А. подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		Зазначала, що висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків для суб`єктів відповідних правовідносин і не має обов`язкового характеру. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 523/19706/19.
		Витребувано з Суворовського районного суду міста Одеси цивільну справу № 523/19706/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю.
		20 лютого 2023 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року справу                                № 523/19706/19 призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року зазначену справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної  палати  Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року справу № 523/19706/19 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій установили, що                    з 19 жовтня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну дитину                            ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		У липні 2019 року між сторонами виникла спірна ситуація з приводу виконання батьківських обов`язків щодо малолітньої дочки, внаслідок якої відповідач фактично усунув позивачку від виховання та годування дитини.
		З цього приводу ОСОБА_1 зверталася до правоохоронних органів, органів опіки та піклування, служб у справах дітей, Уповноваженого Президента України з прав дитини, а також до громадських організацій, які сприяють захисту прав матері та дітей.
		Із вересня 2019 року сторони, заради інтересів дитини, відновили подружні відносини та почали спільно проживати й виховувати малолітню дочку ОСОБА_3 .
		У грудні 2019 року ОСОБА_2 разом із малолітньою дитиною без згоди ОСОБА_1 виїхав у невідомому напрямку; місце перебування дитини відповідач приховує від позивачки, яка протягом тривалого часу не має змоги спілкуватися з нею та виховувати її.
		Щодо дій відповідача ОСОБА_1 неодноразово зверталась до правоохоронних органів, про що свідчать талони-повідомлення від                      18 липня, 19 липня, 22 липня 2019 року, 15 грудня 2019 року.
		У висновку від 30 листопада 2020 року Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради зазначив, що не має достатньо підстав для остаточного висновку щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки ОСОБА_2 на засідання ради не з`явився, а встановити його місце знаходження не вдалось.
		2.Мотивувальна частина         
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частиною другою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
		Ухвала суду касаційної інстанції про передачу справи на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду мотивована тим, що при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Розгляд справи без отримання відповідного висновку органу опіки та піклування у цій категорії справ, який має бути складений задля забезпечення належного розгляду такого спору, є порушенням імперативного правила статті 19 СК України.
		Разом із тим, у постанові від 14 лютого 2023 року справі № 208/4682/20 (провадження № 61-11294св22) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, вирішуючи спір щодо місця проживання дитини, дійшов висновку про те, що хоча ненадання висновку органом опіки і піклування, залученим судом до участі у справі, і є порушенням статті 19 СК України, проте не може бути єдиною та достатньою підставою для скасування правильних по суті судових рішень, ухвалених за відсутності такого висновку.
		Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що є підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2023 року справі № 208/4682/20 (провадження № 61-11294св22), оскільки вважає, що розгляд справи без отримання відповідного висновку органу опіки та піклування у цій категорії справ, який має бути складений задля забезпечення належного розгляду такого спору, є порушенням імперативного правила статті 19 СК України.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких мотивів.
		Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
		Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
		Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
		Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.
		Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.
		У справі, яка є предметом перегляду об`єднаної палати, у контексті першочергового врахування найкращих інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, встановивши, що для забезпечення інтересів саме визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір`ю відповідатиме її інтересам, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про задоволення позову                        ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір`ю.
		Водночас касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, визначаючи місце проживання дитини з матір`ю, розглянули справу за відсутності висновку органу опіки та піклування за місцем проживання батька, який мав бути складений задля забезпечення належного розгляду справи, що є порушенням частини п`ятої статті 19 СК України.
		В цій справі при вирішенні позову орган опіки та піклування приймав участь у розгляді справи, проте висновок щодо розв`язання спору між батьками щодо місця проживання малолітньої дитини не надав, з посиланням на неможливість його надання.
		За загальним правилом, передбаченим статтею 19 СК України та статтею 56 ЦПК України, у спорах між батьками про визначення місця проживання малолітньої дитини участь органу опіки і піклування є обов`язковою. Спеціалісти відповідного органу мають надати суду письмовий фаховий висновок щодо розв`язання спору.
		Повноваження органів опіки та піклування надавати висновки, їх вид і форма деталізуються у Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866                     (далі - Порядок).
		Зокрема, в ньому зазначено, що під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини.
		Працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання за формою згідно з додатком 9, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім`ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов`язки з виховання дитини та догляду за нею.
		Під час розгляду питання про визначення місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.
		Згідно із пунктом 74 зазначеного Порядку під час розгляду судом спорів між батьками щодо виховання дитини районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади подає суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування, складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються зазначеної справи.
		У частинах четвертій ? шостій статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
		Тлумачення змісту зазначених приписів Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що вони не допускають виключень щодо неотримання письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов`язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок.
		Наведені вище положення статті 19 СК та Порядку знайшли своє відображення у процесуальному законодавстві, з якого слідує, що такі органи займають самостійне процесуальне становище, беручи участь у судовій справі.
		Так, згідно із частиною шостою статті 56 ЦПК України органи державної влади та місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у судовому процесі для подання висновків у справі є обов`язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.
		Висновок владних органів містить дві складові: 1) відомості про факти, на основі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного розгляду та вирішення справи; 2) рекомендацію конкретного органу про те, як необхідно з точки зору державного інтересу (захист прав та інтересів дітей) вирішити справу, тобто висновок про факти та право.
		Вказане дозволяє віднести висновки до засобів доказування (письмових доказів). Як й інші докази, вони не мають для суду наперед встановленої сили.
		У випадку неможливості надати висновок, який ґрунтується на обстеженні умов, орган опіки і піклування з метою захисту інтересів дитини має використати всі можливі варіанти одержання інформації і оцінки обставин, що склалися, і за можливістю надати висновок з посиланням на бесіди із родичами, знайомими, або з посиланням на інші документи та із вказівкою на те, що обстежити безпосередньо умови проживання неможливо.
		Однак винесення рішення у справі не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності відповідного висновку. Адже згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Органи державної влади і місцевого самоврядування, надаючи висновок, діють паралельно із судом - захищаючи права та інтереси дитини і тим самим допомагають суду здійснювати захист відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України.
		Такі висновки, безумовно, мають велике значення для ухвалення судом законного, обґрунтованого та справедливого рішення. Адже висновок органів державної влади та місцевого самоврядування формується із урахуванням досвіду у певній сфері, в межах компетенції відповідного органу та на основі його повноважень.
		Однак не вчинення таких захисних дій з боку владного органу у вигляді неподання висновку не може слугувати підставою для відмови або для зволікання у захисті з боку суду. Адже здійснення правосуддя, захист прав та інтересів дітей не може ставитися у залежність від можливості здійснення владними органами своїх повноважень.
		Тому у випадку ненадання висновку органом опіки та піклування, залученим до участі у справі, суд може надати додатковий строк відповідному органу, відклавши розгляд справи. Однак відмовити у винесенні рішення у справі чи зупинити провадження у справі через відсутність такого висновку суд не може.
		Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що ОСОБА_1 , з метою визначення місця проживання їх з відповідачем спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зверталась до Одеської міської ради як органу опіки і піклування, подавши для цього документи, визначені пунктом 72 Порядку.
		У висновку від 30 листопада 2020 року Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради зазначив, що не має достатньо підстав для остаточного висновку щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки ОСОБА_2 на засідання ради не з`явився, а встановити його місце знаходження не вдалось.
		Надавши належну оцінку усім обставинам справи, взявши до уваги вік дитини, дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованих висновків про визначення місця проживання малолітньої                      ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 .
		Наявність підстав для визначення місця проживання малолітньої доньки сторін із матір`ю пов`язується також із тим, що батько, змінивши у грудні 2019 року місце проживання малолітньої доньки без згоди матері та не повернувши її матері, позбавив її як належної опіки і виховання з боку матері, так і порушив їхнє право на прямі контакти, що суперечить найкращим інтересам дитини.
		Виходячи з обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій, визначаючи місце проживання малолітньої дитини сторін у цій справі з матір`ю, дійшли обґрунтованого висновку про те, що зазначене буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, сприятиме повноцінному її вихованню та розвитку. 
		На час ухвалення оскаржуваних судових рішень не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що проживання дитини з батьком буде мати більш позитивний вплив на дитину, ніж визначення місця проживання малолітньої доньки з матір`ю.
		Отже суди, врахувавши наведені положення міжнародного права та національного законодавства, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, врахувавши інтереси малолітньої дитини, її малолітній вік, психологічний стан та особливості фізичного розвитку, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, а також, дотримуючись балансу між її інтересами, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в інтересах дитини, обґрунтовано задовольнили позов ОСОБА_1 .
		Також слід зазначити, що батько дитини не заявив вимог про визначення місця проживання доньки з ним, зустрічний позов не пред`явив.
		При цьому Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, враховуючи правову позицію Верховного Суду, сформульовану в постанові від 23 березня 2023 року у справі                                       № 759/4616/19-ц (провадження № 61-8244св22), вважає за необхідно зазначити, що здебільшого потреба у втручанні держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо визначення місце проживання дітей або участі одного з батьків у їх вихованні зумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанні віднайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах дітей.
		Водночас визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 ,                     ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю не позбавляє батька дитини батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.
		У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, а в першу чергу, відносин між батьками, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.  
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду                          від 28 квітня 2022 року у справі № 359/6726/20 (провадження                                      № 61-17922св21), від 15 березня 2023 року у справі № 759/5336/19 (провадження № 61-9819св22).
		Зважаючи на викладене та з урахуванням наведених вище положень закону, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустили порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень.
		Аргументи касаційної скарги про відмову апеляційним судом у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з введенням на території України військового стану не заслуговують на увагу, оскільки між зазначеними обставинами та неявкою в судове засідання має бути причинний зв`язок, підтверджений належними доказами.
		Проте, окрім наявності воєнних дій на території України, представник відповідача - адвокат Підопригора Є.М. не посилався на будь-які інші обставини, які перешкоджали з`явитися в судове засідання, призначене на 08 жовтня 2022 року.
		Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій, визначаючи місце проживання дитини з матір`ю, розглянули справу за відсутності висновку органу опіки та піклування за місцем проживання батька, який мав бути складений задля забезпечення належного розгляду справи, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відхиляє, оскільки передбачена частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України обов`язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі, якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами.
		Встановивши фактичні обставини справи на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції дійшов висновку про визначення місця проживання дитини з матір`ю за відсутності висновку органу опіки та піклування. З врахуванням того, що в цій справі такий висновок орган опіки відмовився надати з огляду на відсутність можливості оглянути умови проживання дитини, батька тощо у зв`язку з тим, що батько ухиляється від обстеження та встановити його місце знаходження органу опіки не вдалось, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду погоджується з судовими рішення про визначення місця проживання дитини.
		За викладених обставин Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не вбачає підстави для відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого                             2023 року у справі № 208/4682/20 (провадження № 61-11294св22).
		Висновки щодо застосування норми права
		У постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 416 ЦПК України).
		На підставі викладеного, частини другої статті 416 ЦПК України, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду висловлює такі висновки про застосування норм права.
		Передбачена частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України обов`язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі, якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами. Якщо з тих чи інших причин орган опіки та піклування відмовиться надати свій висновок у справі, де за приписами частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України надання ним такого висновку є обов`язковим, ця обставина не означає неможливості розгляду та вирішення спору. Протилежний підхід є рівнозначним відмові у доступу до правосуддя і означав би порушення положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Зазначений підхід має загальний характер і є цілком справедливим для випадків, коли не було отримано письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов`язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок, зокрема, у зв`язку із перебуванням дитини за межами країни, перебуванням дитини на непідконтрольній території, неможливості встановити місце фактичного перебування дитини з одним із батьків тощо.
		Висновки щодо судових витрат
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки судові рішення залишено без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 400, 403 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 09 грудня                      2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська    Судді:А. І. Грушицький     Б. І. Гулько     В. І. Крат     Д. Д. Луспеник     С. О. Погрібний     І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...