Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/9587/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про стягнення аліментів.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.12.2023.
Дата набрання законної сили: 20.12.2023
Номер судового провадження: 61-10899ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		 
		20 грудня 2023року
		м. Київ
		 
		справа № 490/9587/18
		провадження № 61-10899св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,               Тітова М. Ю., 
		 
		учасники справи:
		заявник   (стягувач) -  ОСОБА_1 , 
		суб`єкт оскарження  - головний державний виконавець Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пєрєвєрзєва Н. М.,
		заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_2 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 21 червня 2023 року у складі колегії суддів: Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Царюк Л. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		04 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пєрєвєрзєвої Н. М.
		Скарга мотивована тим, що на примусовому виконанні в Інгульському відділі державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерств юстиції (м. Одеса) перебуває зведене виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2/490/3051 від 10 грудня 2019 року, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва, про стягнення з ОСОБА_2 користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/10 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 листопада 2018 року і до закінчення нею навчання, але не більше ніж до 23 років, та з виконання судового наказу N° 2-н/490/1057/2018 від 11 грудня 2018 року, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 листопада 2018 року і до досягнення ними повноліття.
		 
		На сьогоднішній день боржник ОСОБА_2 не бажає виконувати свої обов`язки як батько та сплачувати аліменти, всіляко приховуючи розмір свого доходу та належне йому майно.
		 
		При цьому, державний виконавець Пєрєвєрзєва Н. М. не звертає на відповідні обставини жодної уваги та повністю ігнорує вимоги Закону України «Про виконавче провадження» щодо умов здійснення виконавчих дій. Зокрема, вказаним державним виконавцем досі не вжито належних заходів щодо виявлення належного боржнику майна та розміру фактично отриманих ним доходів.
		 
		З огляду на викладені обставини ОСОБА_1 просила суд визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)                    Пєрєвєрзєвої Н. М. щодо невиконання визначених Закону України «Про виконавче провадження» виконавчих дій, направлених на примусове виконання судового наказу № 2-н/490/1057/2018 від 11 грудня 2018 року, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення з                  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки                 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 19 листопада 2018 року і до досягнення ними повноліття, та зобов`язати головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у                    м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції      (м. Одеса) Пєрєвєрзєву Н. М. усунути порушення шляхом вжиття заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», направлених на примусове виконання вказаного судового наказу.
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 вересня                      2021 року закрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пєрєвєрзєвої Н. М.
		 
		Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що на теперішній час відсутній предмет оскарження в межах заявлених вимог скарги, оскільки виконавче провадження з примусового виконання судового наказу                 № 2-н/490/1057/2018 року закінчено в зв`язку з відкликанням судом виконавчого документу.
		 
		Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала на неї апеляційну скаргу, яка зареєстрована судом 12 червня 2023 року. Одночасно вона звернулась із заявою про поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження.
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 21 червня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від                      27 вересня 2021 року.
		 
		Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, а тому підлягають застосуванню приписи частини другої статті 358 ЦПК України, оскільки річний строк, визначений вказаною процесуальною нормою, є присічним і не може бути поновленим.
		При цьому, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 була обізнана про розгляд справи судом першої інстанції, оскільки провадження у такій було відкрито за її скаргою та вона належним чином повідомлялась про дати судових засідань на 12 квітня 2021 року та 07 червня 2021 року. 
		 
		Аналізуючи наслідки неповідомлення ОСОБА_1 про судове засідання, призначене на 27 вересня 2021 року, апеляційний суд зазначив, що під неповідомленням особи про розгляд справи розуміються випадки, коли учасник справи взагалі ніяким чином не повідомлявся судом і не знав про наявність справи у провадженні суду. Однак до таких випадків не може бути віднесено неповідомлення особи про окреме судове засідання у справі, навіть якщо в цьому засіданні було ухвалено рішення (за умови, що матеріалами справи безспірно підтверджується факт обізнаності особи про розгляд судом справи та її участь у ній).
		 
		При ухваленні судового рішення апеляційний суд керувався висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 201/13990/15-ц (провадження № 61-22496св19).
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		21 липня 2023 року через засоби електронного зв`язку до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 21 червня 2023 року.
		В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржену ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Касаційна скарга мотивована тим, що справа судом першої інстанції була розглянута за її відсутності, а про розгляд скарги в суді 27 вересня                      2021 рокувона повідомлена не була, що унеможливлює застосування апеляційним судом приписів частини другої статті 358 ЦПК України.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		У відзиві на касаційну скаргу від 07 вересня 2023 року заступник начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тарасенко К. В. просить суд у задоволенні касаційної скарги відмовити.
		04 жовтня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшли додаткові пояснення від ОСОБА_1 , в яких заявник підтримала вимоги касаційної скарги.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
		 
		29 листопада 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду 
		у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
		 
		Частиною першою статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність підстав для передання справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в раніше прийнятих постановах Верховного Суду у складі колегії судів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 201/13990/15-ц (провадження № 61-22496св19), від 21 червня 2023 року у справі № 202/32361/13-ц (провадження № 61-3546св23).
		 
		Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
		 
		При цьому, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
		Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
		Разом із тим, ЄСПЛ зауважив, що доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
		Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
		Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
		 
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
		 
		Отже, вказаною нормою процесуального права чітко передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
		Частиною другою статті 358 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
		Згідно частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
		Відповідно до частини першої статті 124 ЦПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.
		Аналіз вказаних процесуальних норм дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.
		 
		Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
		В поданій суду апеляційної інстанції заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 зазначала, що про постановлення ухвали суду першої інстанції від 27 вересня 2021 року їй стало відомо лише 25 травня 2023 року.
		При цьому із матеріалів справи вбачається, що участі у судовому засіданні, призначеному судом першої інстанції на 27 вересня 2021 року, заявниця не приймала. Докази про належне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи на 27 вересня 2021 року в матеріалах справи відсутні.
		Вищенаведене, на думку колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, свідчить про те, що суд першої інстанції розглянув справу 27 вересня 2021 року та ухвалив судове рішення, яке було предметом апеляційного перегляду, за відсутності учасника справи ОСОБА_1 , належним чином не повідомленої про дату, час і місце судового засідання.
		Таким чином, апеляційна скарга на ухвалу Центрального районного суду                       м. Миколаєва від 27 вересня 2021 року була подана особою, не повідомленою про розгляд справи, що унеможливлює застосування апеляційним судом приписів частини другої статті 358 ЦПК України та зобов`язує суд апеляційної інстанції дослідити питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження. 
		Водночас, у постановах Верховного Суду у складі колегії судів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі                                      № 201/13990/15-ц (провадження № 61-22496св19), від 21 червня 2023 року у справі № 202/32361/13-ц (провадження № 61-3546св23) викладено висновок про те, що під неповідомленням особи про розгляд справи в контексті частини другої статті 358 ЦПК України слід розуміти випадки, коли учасник справи взагалі ніяким чином не повідомлявся судом і не знав про наявність справи у провадженні суду. Однак до таких випадків не може бути віднесено неповідомлення особи про окреме судове засідання у справі, навіть якщо в цьому засіданні було ухвалено рішення (за умови, що матеріали справи безспірно підтверджують факт обізнаності особи про розгляд судом справи та її участь у ній).
		Ураховуючи наведене, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права (частини другої статті 358 ЦПК України) у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії судів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 201/13990/15-ц (провадження № 61-22496св19), від 21 червня 2023 року у справі № 202/32361/13-ц (провадження № 61-3546св23).
		При таких обставинах Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, вважає необхідним передати зазначену справу на розгляд Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		 
		Керуючись частиною п`ятою статті 403, частиною четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу №  490/9587/18 (провадження № 61-10899св23) за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пєрєвєрзєвої Н. М. за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 21 червня 2023 року.
		Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття 
		і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                   М. Є. Червинська
		 
		Судді:                                                                                                А. Ю. Зайцев
		 
		Є. В. Коротенко 
		 
		В. М. Коротун
		 
		М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...