Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 164/1432/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.12.2023.
Дата набрання законної сили: 14.12.2023
Номер судового провадження: 51-5140км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018030160000205

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		постанова
		ІМЕНЕМ УКРАЇНи
		14 грудня 2023 року
		м. Київ
		справа № 164/1432/18
		провадження № 51-5140км21
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                   ОСОБА_1 ,
		суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,  
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 , 
		прокурора                                       ОСОБА_5 ,                          
		захисників                                      ОСОБА_6 ,
		                                                           ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника        ОСОБА_6 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 08 лютого 2023 рокуу кримінальному провадженні № 12018030160000205 за обвинуваченням
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Громади Любарського району Житомирської області, жителя                   АДРЕСА_1 , та
		ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 . уродженця смт. Любара Житомирської області, жителя АДРЕСА_2 ,
		обох у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України  (далі - КК), 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області                           від 16 вересня 2021 рокуОСОБА_8 та ОСОБА_9 засуджено обох за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 3 місяці з конфіскацією майна 
		Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні та стягнення процесуальних витрат.
		Районний суд установив, що  ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в групі з невстановленою особою близько 03:00 14 червня 2018 року у с. Колодії Маневицького району Волинської області з метою заволодіння чужим майном проникли до будинку ОСОБА_10 та ОСОБА_11 де вчинили на них розбійний напад.
		При перегляді вироку Волинський апеляційний суд ухвалою від 08 лютого                      2023 року залишив це рішення без змін.
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого                    ОСОБА_8 просить скасувати вказані вирок та ухвалу в зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		На обґрунтування цих вимог зазначає, що суд неправильно кваліфікував дії засуджених за ч. 3 ст. 187 КК, оскільки такі дії підлягають кваліфікації за ч. 2           ст. 355 КК, унаслідок чого ОСОБА_8 призначено більш тяжке покарання.
		Вказує, що посягання на власність потерпілих та будь-якого умислу на заволодінням чужим майном у ОСОБА_8 і ОСОБА_9 не було і насильство до потерпілих, яке застосовувалося невстановленою особою, було спрямовано на повернення коштів, належних ОСОБА_12 за існуючим цивільно-правовим зобов`язанням, тому такі дії засуджених не могли бути кваліфіковані як розбійний напад.
		З огляду на ці обставини захисник вважає, що постановлені у справі вирок районного суду та ухвала апеляційного суду не відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК і є незаконними.
		Позиція учасників у суді касаційної інстанції
		Захисники підтримали касаційну скаргу.
		Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги і просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни. 
		Мотиви Суду
		Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, дійшла висновку про таке. 
		Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Частиною 2 цієї статті визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Ухвалою Касаційного кримінального суду Верховного суду від 27 березня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_13 , ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_13 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК. У цьому рішенні колегія суддів визнала безпідставними доводи касаційних скарг сторони захисту щодо порушення права на захист засуджених, порушення прав потерпілих і свідків під час судового розгляду, недопустимість як доказів протоколів слідчих дій, відсутність повноважень слідчих у кримінальному провадженні, а також суворість призначеного засудженим покарання.
		Захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 у межах строку на касаційне оскарження подала повторну касаційну скаргу. Ухвалою                            від 15 травня 2023 року було відкрито касаційне провадження за сказаною скаргою лише в частині перевірки доводів захисника про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, яка полягає у неправильній кваліфікації дій засуджених за ч. 3 ст. 187 КК, які, на думку захисника, необхідно було кваліфікувати за ч. 2                   ст. 355 КК. При цьому колегія суддів зазначила, що на інші доводи захисника буда надана відповідь в ухвалі Верховного Суду від 27 березня 2023 року.
		У доповненні до касаційної скарги, яка надійшла до Верховного Суду                         02 листопада 2023 року, захисник ОСОБА_6 знову наводить доводи, яким уже була надана оцінка в ухвалі від 27 березня 2023 року, а також посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Тому розгляд касаційної скарги здійснюється в межах, вказаних в ухвалі про відкриття касаційного провадження, а саме у частині правильності кваліфікації дій засуджених за ч. 3 ст. 187 КК.
		Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом заст. 94 цього Кодексу.
		Згідно з положеннями ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів із точки зору достатності та взаємозв`язку.
		Наведених вище вимог закону суди дотрималися.
		Суд першої інстанції, ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було висунуте обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку. При цьому констатував, що за встановлених фактичних обставин надані стороною обвинувачення докази доводять наявність у їх діях складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК. З позицією місцевого суду погодився й апеляційний суд.
		Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу досліджених у судовому засіданні доказів, а саме: показань самих засуджених, які свою вину хоча і не визнали, однак частково визнали встановлені судом обставини вчинення злочину; показань потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , кожен з яких окремо розповів про деталі вчинення розбійного нападу засудженими ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та невстановленою особою; показань свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , повідомленням центральної районної лікарні смт Маневичі Волинської області про нещасний випадок невиробничого характеру від 14 червня 2018 року щодо обох потерпілих, у яких виявлено тілесні ушкодження; протоколу огляду місця події від 14 червня 2018 року з фототаблицями та схемами до нього; акту про застосування службового собаки по сліду від 14 червня 2018 року; заяви потерпілого ОСОБА_10 від 14 червня 2018 року про добровільну видачу поліції коробки від мобільного телефону «Номі і 184»; протоколу огляду предметів від 05 серпня 2018 року з фототаблицею до нього; протоколу огляду місця події від 14 червня 2018 року, згідно з яким було оглянуто територію приміщення ГУ НП у Волинській області у м. Луцьку по вул. Винниченка, 11, де знаходився автомобіль «Фольксваген Гольф» д.н.з.   НОМЕР_1 , в салоні якого виявлено одяг, різні речі та предмети; протоколу огляду предметів від 25 липня 2018 року з фототаблицями до нього; висновків експерта № 47 і 46 від 15 червня 2018 року щодо потерпілих, згідно з якими у останніх було виявлено різні тілесні ушкодження; заяв свідка ОСОБА_16 від 15 червня 2018 року про добровільну видачу поліції автомобіля «Фольксваген Гольф» д.н.з.   НОМЕР_1 ; протоколу прийняття добровільно виданого майна від 15 червня 2018 року; протоколу огляду цього майна; заяви свідка ОСОБА_14 від 15 червня           2018 року про добровільну видачу поліції мобільного телефону та сімкарти, знайдених ним 14 червня 2018 року в с. Колодії на узбіччі вул. Незалежності; протоколу прийняття від вказаного свідка добровільно виданого майна                    від 15 червня 2018 року; заяви ОСОБА_8 від 15 червня 2018 року про добровільну видачу поліції свого мобільного телефону «Алкатель»; протоколу добровільної видачі вказаного телефону; заяви ОСОБА_9 від 15 червня          2018 року про добровільну видачу поліції свого мобільного телефону «Хуавей» із сімкартою; протоколу добровільної видачі ОСОБА_9 цього телефону; протоколу огляду вказаного майна з фототаблицею; протоколу проведення слідчого експерименту від 15 червня 2018 року з фототаблицями за участю свідка ОСОБА_16 , який на місці детально показав і пояснив, яким саме чином та при яких обставинах він із засудженими та незнайомим йому раніше чоловіком на ім`я ОСОБА_17 автомобілем «Фольксваген Гольф», що був у його користуванні, приїхали в с. Колодіїв до будинку потерпілих; протоколу проведення слідчого експерименту від 12 липня 2018 року з фототаблицями за участю засудженого ОСОБА_8 ; протоколу проведення слідчого експерименту від 24 липня 2018 року за участю засудженого ОСОБА_9 ; протоколів одержання експериментальних зразків відбитків пальців у засуджених, потерпілих та свідка ОСОБА_16 від 15 червня 2018 року; протоколів огляду предметів від 01 серпня 2018 року з фототаблицями; протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03 серпня 2018 року; висновків судових дактилоскопічних експертиз № 344 і 345 від 31 липня 2018 року з фототаблицями, відповідно до яких сліди пальців рук, виявлених та вилучених під час огляду місця події в будинку потерпілих, належать засудженим; протоколів проведення слідчих експериментів                       від 22 серпня 2018 року з фототаблицями та додатками у виді носіїв цифрової інформації (дисків) із аудіовідеозаписом за участю потерпілих, під час яких кожен з них детально показав і пояснив, де саме та за яких обставин був вчинений розбійний напад на них у житловому будинку.
		Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що вони в сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
		При цьому суд першої інстанції дотримався вимог ст. 22, ч. 1 ст. 337 КПК щодо змагальності сторін, рівності прав на збирання та подання доказів і судового розгляду в межах висунутого обвинувачення.
		Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено, суд правильно вирішив питання про їх належність та допустимість.
		Доводи в касаційній скарзі захисника про те, що суди неправильно кваліфікували дії засуджених, оскільки мало місце примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, є безпідставними.
		Так, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 355 КК, виражається у примушуванні до виконання або невиконання цивільно-правових зобов`язань (договір, правочин або інше цивільно-правове зобов`язання). За змістом закону відповідальність за ст. 355 КК може наставати лише тоді, коли особу примушують до виконання (невиконання) існуючого зобов`язання, що виникло на підставах, передбачених чинним законодавством. При цьому вимога виконати чи не виконати цивільно-правове зобов`язання - це викладена в рішучій (категоричній) формі пропозиція винного до потерпілого негайно або у визначений час виконати чи не виконати договір, угоду (правочин) чи інше цивільно- правове зобов`язання. Вимога має бути конкретною, чітко визначеною. Неконкретизована вимога розглядуваного складу злочину не утворює.
		Суд першої інстанції встановив, що під час нічного нападу потерпілим  ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не було не тільки зрозуміло, з яких підстав до них прийшли троє, на той момент, не відомих їм осіб,  нападники не вели жодної розмови про повернення боргу за коня, не висловлювали потерпілим вимоги про виконання будь-якої цивільно-правової угоди. При цьому потерпілі не заперечили того факту, що восени 2017 р. мали плани продажу коня та навіть отримали перед цим від хлопців 2 000 грн завдатку, хоча більше покупці до них по цьому питанню не звертались.
		Водночас дії нападників  ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в групі з невстановленою особою були чіткими, узгодженими між собою та направленими саме на вчинення розбійного нападу на потерпілих з метою заволодіння майном потерпілих, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілих за попередньою змовою групою осіб та із проникненням у житло потерпілих. 
		Показання  ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які вони змінили в частині кваліфікації своїх дій під час судових дебатів, суд першої інстанції визнав непослідовними та неконкретними, такими, що містять суперечності з наявними у справі доказами та письмовими доказами, зокрема, з показаннями потерпілих; з протоколами проведення за їх та потерпілих участю слідчих експериментів, та викликають обґрунтований сумнів у їх правдивості, були розцінені судом як дані з метою уникнути відповідальності за вчинене
		Тому місцевий суд визнав безпідставними доводи сторони захисту у тій їх частині, що в ході нападу засуджені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 примушували потерпілих саме до виконання цивільно-правових зобов`язань, з чим погоджується і колегія суддів.
		При цьому в апеляційній скарзі сторона захисту не висловлювала конкретну вимогу про необхідність перекваліфікації дій засуджених із ч. 3 ст. 187 КК на ч. 2 ст. 355 КК та просила призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Постановлені у кримінальному провадженні вирок районного суду та ухвала апеляційного суду є належним чином обґрунтованими та вмотивованими і за змістом відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 КПК.
		Під час перевірки матеріалів кримінального провадження судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального чи процесуального права, які можуть тягнути за собою зміну або скасування цих судових рішень. 
		Зважаючи на викладене, підстав для задоволення касаційних скарг колегія суддів не вбачає.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 без зміни.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:
		 
		___________________                           ___________________                     _________________ 
		ОСОБА_1                                     ОСОБА_2                        ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...