Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/10873/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 22.12.2023. Зареєстровано: 23.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2023.

Номер судового провадження: 2/712/3072/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Справа № 712/10873/23
		Провадження № 2/712/3072/23
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		20 грудня 2023 року м. Черкаси
		Соснівський районний суд м. Черкаси в складі: 
		головуючого судді Романенко В.А.                                                          
		за участю секретаря Мельник А.П.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні за правила спрощеного провадження, в залі суду, м. Черкаси цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» про захист прав споживачів, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» про захист прав споживачів, посилаючись на те, що попередньо нею на сайті OLX було розміщено оголошення щодо продажу взуття. 07.05.2023 близько 16.00 год їй надійшло повідомлення в VІBER про те, що невідома їй особа виявила бажання придбати вказаний нею товар, придбання він бажав здійснити шляхом OLX доставки, для цього попросив номер карти, на який він скине їй кошти, далі було посилання Ощадбанку. Дана сторінка не викликала у неї жодного сумніву, оскільки це було запропоновано зробити в офіційному додатку Ощадбанку. Натиснувши на дане посилання вона перейшла на відомий їй візуально сайт Ощадбанку, де було запропоновано ввести номер карти, що вона і зробила, після чого висвітилась інформація «Не коректний номер карти», знизу висвітлився чат банку, де при спілкуванні з ботом, їй було запропоновано ввести інший номер карти, що вона і зробила. Жодної підозри про те, що вона робить щось не те, в неї не виникало, адже вона є користувачем Ощад24 з 2018 року (після того як почала отримувати пенсію), та візуально сайт їй був знайомим і від дійсного ні чим не відрізнявся. Інших даних вона не вводила, нікому їх не повідомляла, банківські картки не втрачала.
		Далі, 07.05.2023 о 16.36 год та 16.43 год з карткових рахунків № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , що були відкриті AT «Ощадбанк» на її ім`я, невстановлена особа, шахрайським шляхом здійснила незаконні операції по викраденню коштів, в сумі:
		з карткового рахунку: № НОМЕР_2 - 13 500 грн. (тринадцять тисяч п`ятсот гривень);
		з карткового рахунку: № НОМЕР_3 - 23 000 грн. (двадцять три тисячі гривень),
		та відповідно заволоділа грошовими коштами загальною сумою 36 500 грн. (тридцять шість тисяч п`ятсот гривень).
		Вона, отримавши повідомлення від AT «Ощадбанк» в месенджері Viber на її фінансовий номер мобільного телефону, щодо зняття грошових коштів з її рахунків, розуміючи, що вона особисто коштів нікому не перераховувала, жодного дозволу на це не давала, дані по картках нікому не розголошувала, зрозуміла, що відносно неї, зокрема майна, яке належить їй на праві власності, вчинено злочинні дії, відразу особисто зателефонувала на гарячу лінію AT «Ощадбанк» (близько 16.50 год 07.05.2023) за номером НОМЕР_4 . Додзвонившись - повідомила про вчинення шахрайських дій, просила заблокувати картки, повернути кошти на рахунок, просила надання допомоги та питала, що можна необхідно зробити в такій ситуації. На гарячій лінії AT «Ощадбанк» їй порадили звернутись до поліції і заблокували всі її рахунки, про що вона знову ж отримала повідомлення в месенджері Viber о 16.52 год, о 16.54 год та о 16.56 год. Того ж дня, вона з своїм чоловіком, з її фінансового номеру знову звертались на гарячу лінію AT «Ощадбанк», просили вчинити банк всіх залежних від них дій з метою повернення коштів на рахунок, заблокувати операцію, тощо, але їм відповіли, що AT «Ощадбанк» окрім блокування рахунків жодних інших дій не повинен вчиняти.
		Наступного дня, а саме 08.05.2023, вона звернулась із заявою до Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області про вчинення злочину, в порядку статті 214 КПК України.
		Так по даному факту, 08.05.2023 слідчим Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено інформацію про вчинений відносно неї злочин та відкрито за даним фактом кримінальне провадження № 12023250310001589 за ч. 3 ст. 190 КК України.
		З метою отримання слідчим в рамках розслідування зазначеного кримінального провадження ухвал про надання дозволу на тимчасовий доступ до документів, які містять охоронювану законом таємницю, остання запитувала її про виписку з банківських рахунків, з метою зрозуміти на які рахунки були перераховані кошти невстановленими особами, вона звернулась до відділення AT «Ощадбанк» за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська 2, в кабінет VIP - обслуговування, оскільки однією з платіжних її карток, з якої були незаконним способом викрадені грошові кошти, була картка Platinum debit, до працівниці ОСОБА_2 , яка там в період з 2021 року (коли вона оформила зарплатну картку вперше) працює. Її прохання було просте, надати інформацію з її заблокованих рахунків у вигляді виписки, тощо, щоб надати їх слідчому, натомість відповідь була такою, що дана виписка коштує 500 грн (п`ятсот гривень) окремо по кожному рахунку (всього 1000 грн), а тому якщо в неї є бажання вона має змогу за власні грошові кошти отримати таку платну послугу. Вона відмовилась, оскільки коштів взагалі не мала, тому що в неї викрадені були всі наявні засоби для існування з пенсійного рахунку та зарплатного рахунку.
		В подальшому 16.05.2023, коли вона отримала в цьому ж зазначеному відділенні AT «Ощадбанк» нові платіжні картки, ця ж сама працівниця ОСОБА_2 допомогла їй відновити роботу Ощад24, який був заблокований банком з моменту її повідомлення про вчинення шахрайських дій 07.05.23. Лише тоді, вона самостійно змогла зайти і подивитись на які рахунки були шахраями перераховані її кошти.
		Потім, того ж дня 16.05.23, вона надала дану інформацію слідчому, що розслідує дане кримінальне провадження та за номерами карти через мережу Інтернет встановила, що її кошти були перераховані на карткові рахунки AT «ТАСКОМБАНК» та ПАТ «Банк Восток». Так, вона 16.05.2023 письмово звернулась до банку AT «ТАСКОМБАНК» та ПАТ «Банк Восток» із заявами про вчинення всіх залежних від банків дій, згідно чинного законодавства, з метою запобігання зняття відповідних сум коштів або збереження їх на рахунках, до вказаних заяв додала копії витягів з ЄРДР. Відповіді вона отримала, але не зберегла, у своїх відповідях банки посилались на банківську таємницю і відповідно радили їй вчиняти всіх необхідних дій в рамках ЄРДР.
		21.08.2023 року, вона направила до AT «Ощадбанк» заяву, де виклала вище описані події та попросила надати їй:
		копію матеріалів та висновку (чи іншого підсумкового документу) щодо проведення службового розслідування за фактом безпідставно списаних коштів 07.05.2023 з її рахунків № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 .
		копію аудіо записів на гарячу лінію AT «Ощадбанк» 0 800 210 800 та НОМЕР_5 (адже під час розмови повідомляють, що телефонна розмова буде записана) за її телефонним дзвінком, за 07.05.2023 та 08.05.2023, з мобільного номеру НОМЕР_6 . Вразі відсутності записів просила повідомити підстави відсутності аудіо запису з посиланням на відповідні норми правових актів та наданням копій відповідних документів щодо знищення.
		виписку з рахунків № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 за 07.05.2023 та копію договору між нею та AT «Ощадбанк» щодо обслуговування платіжної картки Platinum та пенсійної та/або надання платіжних послуг та інші наявні договори, що укладались між нею та AT «Ощадбанком». Вразі їх відсутності повідомити про причини з посиланням на відповідні норми правових актів та наданням копій відповідних документів щодо знищення.
		зарахувати грошові кошти, що були зняті з її рахунків № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 за 07.05.2023, загальною сумою 36 500 (тридцять шість тисяч п`ятсот гривень), на її картковий рахунок НОМЕР_7 , AT «Ощадбанк», МФО 354507, ІПН 3114916402.
		Повідомити, яких дій вчинив AT «Ощадбанк» після її повідомлення 07.05.2023 щодо сприяння їй в поверненні коштів за неналежною платіжною операцією.
		Натомість, 12.09.2023 вона отримала від AT «Ощадбанк» відповідь від 04.09.2023 № 22/4-02/4321/2023/с, в якій банком підтверджено вказані неправомірні дії відносно її грошових коштів, але зазначено що: «Вищезазначені операції здійснені коректно з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки Банку, випущеної на Ваше ім`я, з обов`язковою ідентифкацією/верифікацією клієнта з використанням коду доступу до мобільного додатку «Ощад 24/7»/біометрії та з правильним введенням одноразового коду доступу при встановленні/переустановленні мобільного додатку Банку, який надавався Банком 07.05.2023 о 16.38.58 на Ваш фінансовий номер телефону». Водночас у цьому листі не вказано, що ОСОБА_1 своїми діями якимось чином сприяла передачі свого логіну та паролю у системі «Ощад24» третім особам.
		Але, вона наголошує на тому, що жодних особистих даних, зокрема CVC коду, інших особистих даних вона не вводила! Картку не втрачала, дані не розголошувала, мобільним телефоном користується лише вона і на ньому встановлено систему захисту Face ID, а тому ніхто окрім неї доступу до нього самостійно отримати не може! Та і Банк, окрім цієї відповіді жодних доказів на те, яким саме чином з її карток викрадено її кошти, які були довірені на збереження саме AT «Ощадбанку» не надає, окрім тверджень про те, що це сталось лише з її вини!
		Інші витребовувані нею документи в заяві відносно неї, їй також не надано банком, чим порушено її право на інформацію, та тим самим не повно розглянуто її заяву.
		Окремо зазначає, що її звернення було до Генерального директора АГ «Ощадбанк», а відповідь вона отримала від директору департаменту роздрібного бізнесу AT «Ощадбанк» В.В. Малахова. Чи уповноважений ОСОБА_3 на підпис даної відповіді, чи має він право ставити підпис на відповідях звернень громадян та діяти від мені та в інтересах юридичної особи, чи відносяться дані питання до компетенції та до посадових обов`язків ОСОБА_3 ?
		Станом на сьогодні кримінальне провадження розслідується, рішення не прийнято, винні особи не встановлені.
		AT «Ощадбанк» не доведено, що ОСОБА_1 вчиняла розпорядження щодо списання/перерахунку коштів, та вчиняла будь-які інші дії, що могли б призвести до списання грошових коштів з її рахунків.
		Посилання AT «Ощадбанк» у наданій листом відповіді на ту обставину, що нею недотримано вимоги Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, оскільки своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. AT «Ощадбанк» не довів того, що нею втрачено та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом AT «Ощадбанком» не надано відповіді.
		Враховуючи те, що факт звернення її до AT «Ощадбанку» в телефонному та письмовому вигляді про скасування спірної транзакції доводиться та підтверджується і не заперечується відповіддю AT «Ощадбанк» від 04.09.23 № 22/4-02/4321/2023/С, так само те, що вона звернулась в порядку статті 214 КПК України до Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області з приводу вчинення відносно неї шахрайських дій з подальшим внесенням даної інформації до ЄРДР, а також повідомлення нею AT «Таскомбанк» та АТ «Банк Восток» з метою повернення викрадених коштів, всі ці вказані обставини свідчать про те, що в неї дійсно була відсутня воля на вчинення такого перерахування, а AT «Ощадбанк» не заперечується у відповіді факту її звернення з метою скасування цієї транзакції.
		Просить стягнути з Акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» (вул. Госпітальна, 12-г, Україна, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00032129) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстр. та прож.: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_8 , паспорт громадянки України № НОМЕР_9 , орган що видав 7111 від 08.09.2017), грошові кошти в розмірі 36 500 грн (тридцять шість тисяч п`ятсот гривень).
		Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.
		Представник відповідача, в режимі відеоконференції, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у відзиві, та просив в позові відмовити. 
		Заслухавши сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.
		За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
		Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
		При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
		Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК).
		Відповідно до положень ч. 1, п.п. 1, 3, 7, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є держателем платіжних карток АТ «Державний Ощадний Банк України» № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 .
		У період часу з 16.36 год. до 16.43 год. 07.05.2023 року невідома особа своїми шахрайськими діями заволоділа грошовими коштами з карткових рахунків № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , які були відкриті у банку АТ «Державний Ощадний Банк України» на ім`я ОСОБА_1 , а саме:
		з карткового рахунку: № НОМЕР_2 - 13 500 грн. (тринадцять тисяч п`ятсот гривень);
		з карткового рахунку: № НОМЕР_3 - 23 000 грн. (двадцять три тисячі гривень), загальною сумою 36 500 грн. (тридцять шість тисяч п`ятсот гривень).
		Вказані обставини АТ «Державний Ощадний Банк України» не спростовувались.
		За фактом заволодіння грошовими коштами 07 травня 2023 року ОСОБА_1 зателефонувала на гарячу лінію АТ «Державний Ощадний Банк України» повідомила про вчинення шахрайських дій та просила заблокувати картки, повернути кошти на рахунок.
		21.08.2023 року ОСОБА_1 направила до AT «Ощадбанк» заяву, де виклала події та попросила надати:
		копію матеріалів та висновку (чи іншого підсумкового документу) щодо проведення службового розслідування за фактом безпідставно списаних коштів 07.05.2023 з її рахунків № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 .
		копію аудіо записів на гарячу лінію AT «Ощадбанк» 0 800 210 800 та 044 363 01 33 (адже під час розмови повідомляють, що телефонна розмова буде записана) за її телефонним дзвінком, за 07.05.2023 та 08.05.2023, з мобільного номеру НОМЕР_6 . Вразі відсутності записів просила повідомити підстави відсутності аудіо запису з посиланням на відповідні норми правових актів та наданням копій відповідних документів щодо знищення.
		виписку з рахунків № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 за 07.05.2023 та копію договору між нею та AT «Ощадбанк» щодо обслуговування платіжної картки Platinum та пенсійної та/або надання платіжних послуг та інші наявні договори, що укладались між нею та AT «Ощадбанком». Вразі їх відсутності повідомити про причини з посиланням на відповідні норми правових актів та наданням копій відповідних документів щодо знищення.
		зарахувати грошові кошти, що були зняті з її рахунків № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 за 07.05.2023, загальною сумою 36 500 (тридцять шість тисяч п`ятсот гривень), на її картковий рахунок НОМЕР_7 , AT «Ощадбанк», МФО 354507, ІПН 3114916402.
		Повідомити, яких дій вчинив AT «Ощадбанк» після її повідомлення 07.05.2023 щодо сприяння їй в поверненні коштів за неналежною платіжною операцією.
		12.09.2023 ОСОБА_1 отримала від AT «Ощадбанк» відповідь від 04.09.2023 № 22/4-02/4321/2023/с, в якій банком підтверджено вказані неправомірні дії відносно її грошових коштів, але зазначено що: «Вищезазначені операції здійснені коректно з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки Банку, випущеної на Ваше ім`я, з обов`язковою ідентифкацією/верифікацією клієнта з використанням коду доступу до мобільного додатку «Ощад 24/7»/біометрії та з правильним введенням одноразового коду доступу при встановленні/переустановленні мобільного додатку Банку, який надавався Банком 07.05.2023 о 16.38.58 на Ваш фінансовий номер телефону». Водночас у цьому листі не вказано, що ОСОБА_1 своїми діями якимось чином сприяла передачі свого логіну та паролю у системі «Ощад24» третім особам.
		08 травня 2023 року відомості про те, що 07.05.2023 року близько 16:00 год. невстановлена особа, під приводом купівлі товару, ввела в оману ОСОБА_1 , з використанням фітингового посилання на «OLX доставка», шахрайським шляхом отримала данні та доступ до банківських карткових рахунків в АТ «Ощадбанк» №  НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , здійснивши незаконні операції по перерахунку коштів, заволоділа грошовими коштами в сумі 36500 грн., внесені до ЄРДР за № 12023250310001589 за попередньою кваліфікацією за частиною третьою статті 190 КК України.
		Згідно з довідкою у кримінальному провадженні № 12023250310001589 від 08.05.2023 року, виданою старшим слідчим СВ Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області Батир Ольгою, отримано ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів та відправлені на виконання, досудове розслідування триває.
		Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
		Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що позивач ОСОБА_4 є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.
		Згідно зі ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до пунктів 1,6,9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України №705 від 05 листопада 2014 року, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
		Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
		Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам Цивільно-процесуального кодексу України, які викладені вище.
		Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
		Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
		Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
		Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
		Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).
		Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
		У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що: «відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що:
		«користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді.
		Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.
		Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи.
		Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що:
		«встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
		При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та від 11 березня 2015 року № 6-16цс15».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що:
		«встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».
		При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61-3239св18) вказану правову позицію підтримав».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що:
		«сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, урахувавши застосовані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, правильно виходив з того, ПАТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по кредитній картці, його особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват-24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 27 липня 2015 року та 30 липня 2015 року щодо перерахування з його карткового рахунку грошових коштів на загальну суму 9 792,00 грн.
		Доводи заявника про те, що суди попередніх інстанцій не урахували порушення відповідачем Умов та правила надання банківських послуг, що призвело до несанкціонованого коштів з його карткового рахунку, оскільки він своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19) вказано, що:
		«суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення.
		Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_10 на розмір заборгованості 31 712 грн, яка виникла у зв`язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій.
		Аналогічна правова позиція викладена у зокрема постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19). Колегія суддів також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність транзакцій, які були здійснені в період із 02 год 32 хв по 04 год 14 хв 16 квітня 2018 року з використанням платіжної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_10 , у зв`язку із чим залишок коштів по цій картці підлягає відновленню.
		Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1, не є підставою для відмови у задоволенні позову».
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), на яку є посилання у касаційній скарзі, зроблено висновок, що:
		«у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
		Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.
		Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 18 лютого 2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».
		При зверненні із позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що 07 травня 2023 року починаючи з 16 год 36 хв. до 16 год 43 хв. невідома особа своїми шахрайськими діями заволоділа грошовими коштами, які були на карткових рахунках, відкритих у банку № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , на ім`я - ОСОБА_1 .. Загальна сума викрадених грошових коштів становить 36500 грн. 
		Позивач вказувала, що жодних смс-повідомлень про проведені транзакції за картковими рахунками за прив`язаним до мобільного додатку «Ощад24» номером телефону, а саме тел. НОМЕР_11 , позивач не отримувала. Смс повідомлення прийшло про перерахування коштів невідомим особа, на що згоду вона не надавала. Позивач не розголошувала третім особам інформацію про номери карткових рахунків, пін-коди та іншу конфіденційну інформацію. Картки не губилися, доступу до них треті особи не мали. Банком не було доведено, що вона своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Суд враховує, що: саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
		Посилання представника відповідача на правові позиції Верховного Суду наведені у відзиві суд не бере до уваги оскільки вони стосуються інших правовідносин.
		Представник відповідача посилався на те, що 23.02.2021 позивачу відповідно до Заяви № 574305224/200818 про приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) (Заява, ДКБО) було відкрито рахунок № НОМЕР_12 та видано платіжну картку № НОМЕР_2 .
		Пунктом 3.1 підписаної заяви визначено, що шляхом підписання зазначеної заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), Клієнт беззастережно приєднується до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції, яка на день підписання Заяви на приєднання розміщена на інтернет-сторінці Банку www.oshadbank.ua та укладає з Банком Договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку.
		Відповідно до п. 2.2 договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, якщо Платіжну картку втрачено, викрадено або з іншої причини вона стала непридатною до використання, а також якщо ПІН-код, CVV 2/CVC 2 та інші реквізити Картки стали відомі сторонній особі. Позивач повинен в усній формі терміново заявити про це в Контакт - центр AT «Ощадбанк» та протягом 3 днів надати про це письмову заяву в оригіналі або по факсу до установи Банку. Позивач відповідає за всі суми по операціях з Платіжною карткою, якщо він передав Платіжну картку сторонній особі або не повідомив Банк про те, що її загублено.
		При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме  Умови розумів позивач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб послуг АТ «Ощадбанк», а також те, що вказані документи на момент відкриття поточного рахунку позивачем взагалі містили умови, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до відзиву до позовної заяви.
		Крім того, роздруківка із сайту позивача не є належним доказом, оскільки вона повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
		Не можуть бути застосовані до спірних правовідносин положення ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті відповідача неодноразово змінювалися самим АТ «Ощадбанк». Тобто кредитор міг додати до позовної заяви Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для відмови у задоволенні позову.
		За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретний запропонований позивачу Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
		Матеріали справи не містять Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, підписаний позивачем, тому їх не можна розцінювати як частину договору банківського обслуговування.
		Крім того, в судовому засіданні позивач зазначила що не підписувала Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
		Крім того, з відповіді ПрАТ «Київстар», а саме з інформації щодо вхідних та вихідних дзвінків та смс повідомлень за номером телефону НОМЕР_11 вбачається, що 07.05.2023 року ОСОБА_1 зверталася до АТ «Ощадбанк» та останнім були заблоковані рахунки.
		Посилання представника відповідача, що банком ввживалися заходи, щодо повернення коштів , суд не може взяти до уваги, оскільки представником додано до відзиву копію електронного листування невідомих осіб. З повідомлень - не можливо встановити з яким текстом одна сторона зверталася до іншої та про що, чи стосувалися питання саме вирішення проблем ОСОБА_1 . Дане електронне листування не підписано електронним підписом в порушення вимог ЦПК України. 
		Крім того, суд також не може взяти до уваги копії витягу з електронного обліку платіжних картов, як вказує представник відповідача, оскільки даний доказ, як електронний, не завірений електроним підписом. Даний доказ не можливо індифікувати з якого програмного забезпечення він здійсненний, ким був сформаваний та що підтверджує. 
		Судом встановлено, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції; ОСОБА_1 як користувач карток своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів.
		У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року № 6-71цс15 зазначено, що відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року №223, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Верховний Суд у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61 -3239св 18), від 20 червня 2018 року у справі №691/699/16-ц, (касаційне провадження №61 -16504св 18) вказану правову позицію підтримав.
		Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 як користувач карток своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомила про цей факт банк та звернулися до правоохоронних органів, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимов в повному обсязі.
		Відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я позивача не є підставою для відмови у позові.
		Згідно зі ст.4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою встановлена ставка 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
		Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Статтею 81 ЦПК України встановлено обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Згідно ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81,82, 89, 95, 247, 263, 264, 352, 354 ЦПК України, суд -         
		В И Р І Ш И В:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» про захист прав споживачів задоволення.
		Стягнути з акціонерного товариства « Державний Ощадний Банк України» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 36 500 грн.
		Стягнути з акціонерного товариство «Державний Ощадний Банк України» на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
		Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
		 
		Головуючий: В.А. Романенко
		 
		Повний текст рішення суду виготовлений 25 грудня 2023 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...