Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/2145/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; витребування майна із чужого незаконного володіння.
Надіслано для оприлюднення: 22.12.2023. Зареєстровано: 23.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.12.2023.
Дата набрання законної сили: 19.12.2023
Номер судового провадження: 22-ц/4808/1213/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 344/2145/22 
		Провадження № 22-ц/4808/1213/23 
		Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А. 
		Суддя-доповідач Фединяк 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 грудня 2023 року м. Івано-Франківськ
		Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:
		головуючого        Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач) 
		суддів:        Василишин Л. В., Максюти І.О.        
		секретаря        Кузів А.В.
		з участю         представників:  ОСОБА_1 адвоката    Круця В. М.;
		ОСОБА_2 адвоката Устінського А.В.; 
		                    Табахарнюка О.Я. адвоката Савчука В.Р.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Круця Володимира Мироновича та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 02 серпня 2023 року, ухвалене в складі судді Пастернак І.А. в м. Івано-Франківську, повний текст складено 07 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння,
		ВСТАНОВИВ:
		У лютому 2022 року  ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння. 
		Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 04.10.2016 року між ОСОБА_3 (покупцем) та ОСОБА_4 (продавцем) як суб`єктом підприємницької діяльності укладено договір №12/08-16 купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створене в майбутньому. Згідно з пунктом 2.1 зазначеного договору продавець зобов`язувався передати у власність квартиру, яка буде створена ним у майбутньому, а покупець зобов`язувався прийняти квартиру у відповідності до умов Договору та сплатити за квартиру кошти. Згідно пункту 2.2. договору предметом договору є 3-х кімнатна квартира, загальною площею 98,9 кв.м., на 4-му (четвертому) поверсі за № 14 (чотирнадцять), що розташована в багатоквартирному житловому будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість квартири згідно договору становить 571 345,00грн. (п. 4.2. Договору). Оплату за квартиру покупець здійснив 04.10.2016 p. На виконання умов зазначеного договору 04.10.2016 р. укладено Акт прийому-передачі квартири відповідно до якого ФОП ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_3 прийняв окреме житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_2 . Проте, він дізнався, що придбану ним квартиру за договором купівлі-продажу від 08. 04.10.2016 р., згідно з Договором купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створене в майбутньому № 12/08-16 від 07 грудня 2016 року ОСОБА_4 як суб`єктом підприємницької діяльності повторно відчужив на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . В подальшому право власності на спірну квартиру по 1/2 частки, було зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу квартири №1476 від 22.04.2019р., посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінським Віталієм Даниловчем. Оскільки у ОСОБА_3 виникло право на об`єкт інвестування з моменту завершення будівництва, то позивач має право на витребування спірної квартири у добросовісних набувачів, а саме у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Просив витребувати з володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 належну йому трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 .
		Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 24 травні 2022 року залучено до участі в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
		Рішенням Івано-Франківського міського суду 02 серпня 2023 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено. Витребувано з володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у власність ОСОБА_3 трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 та належить йому на підставі договору купівлі - продажу нерухомого майна №12/08-16 від 04.10.2016 року укладеного з суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та складеного між ними 04.10.2016 року акту прийому - передачі вказаної квартири. 
		Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 по 496,20 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви з кожного, та по 248,10 грн. за подання заяви про забезпечення позову з кожного.
		Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_1 адвокат Круць В. М. подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд неповно з`ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, тому постановив незаконне рішення. Вказує, що ОСОБА_1 у законному порядку набув права власності на вказану спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 22.04.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінським В.Д. та зареєстровано реєстрі №1476. Згідно Інформаційної довідки N75290326 від 09.12.2016 року спірна квартира належала на праві власності ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на підставі витягу з переліку інвесторів, виданого від 07.12.2016 року, видавник: ОСОБА_4 ; акту прийому-передачі квартири, серія та номер бін. від 07.12.2016 року; договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому серії та N°12/08- 16, виданого 07.12.2016 року. Таким чином Продавці за Договором купівлі-продажу квартири, що став підставою для реєстрації права власності за відповідачами спірної квартири були законними власниками та інвесторами з огляду на положення законодавства України про інвестиційну діяльність. Також судом першої інстанції не прийнято до уваги відсутність доказів, які свідчили про те, що ОСОБА_3 відповідно умов договору N12/08-16 від 04.10.2016 року сплачував кошти за спірну квартиру. Крім цього,станом на сьогодні у проваджені СВ Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано- Франківській області перебуває кримінальне провадження №12022091010000853 від 21.06.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 статті 190 КК України. Вказане кримінальне провадження було відкрито на підставі ухвали слідчого судді Івано- Франківського міського суду №344/6201/22 від 08.06.2022 про зобов`язання внесення відомостей в ЄРДР за зверненням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про те, що у їхній власності перебуває квартира АДРЕСА_4 та яку ОСОБА_3 хоче, через рішення суду витребувати як майно, що знаходиться в чужому незаконному володінні.
		У матеріалах кримінального провадження міститься протокол допиту свідка - ОСОБА_3 від 29.08.2022 року. Під час вказаного допиту, ОСОБА_3 будучи повідомленим про зміст ст 63 Конституції України, ст.ст. 18, 66,224 КПК України, ст. ст. 384,385 КК України, повідомив про те, що у 2016 році між останнім та ОСОБА_4 було укладено договори купівлі-продажу нерухомого майна по АДРЕСА_1 , а саме: квартира АДРЕСА_5 згідно договору №13/08-16 від 04.10.2016, на мансардному поверсі, загальною площею 39.9 m2, квартира АДРЕСА_6 , на мансардному поверсі, загальною площею 98,9 m2, згідно договору №12/08-16 від 04.10.2016 господарське приміщення XI, загальною площею 17,9 m2 згідно договору №14/08-16 від 04.10.2016.
		У відповідь на питання слідчого СВ Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції Волосянко Ю.Т.:« Чому ви не перереєстрували нерухомість в момент покупки?», ОСОБА_3 відповів-
		«У зв`язкуз тим,що намомент укладеннядоговорів міжмною та ОСОБА_4 паралельно булаукладена уснадомовленість про те, що протягом 6 місяців він поверне мені кошти за нерухомість, а я натомість поверну договори купівлі-продажу нерухомості»
		На запитання: «Коли ви дізналися, що ваша квартира АДРЕСА_6 продана?», ОСОБА_3 відповів: «На початку2017року,коли ОСОБА_4 все щеі надаліобіцяв повернутимені коштия вирішивзаїхати доквартири АДРЕСА_4 ,однак привідкритті дверейключима,які меніпри укладеннідоговору надав ОСОБА_4 я побачивтам сторонніхосіб,які проводилиремонтні роботи.Я відразузателефонував до ОСОБА_4 та останнійповідомив мені,що унього виниклидеякі фінансовіпроблеми івін скороїх вирішитьта повернемені кошти,тому язалишив данихлюдей уквартирі івийшов.Тобто,позивач укладавінвестиційні договориз метоюубезпечення себевід невиконань ОСОБА_4 боргових зобов`я зань. Порушення прав позивача полягають не у протиправному набутті відповідачами права власності на спірне нерухоме майно (порушення його речових прав як власника), а у порушенні ОСОБА_4 грошового зобов`язання, що є підставами для застосування положень книги п`ятої ЦК України, норм про порушення договірного зобов`язання на які, власне, позивач і посилається у позовній заяві - ст.ст. 629, 610, 525, 526, тощо. Однак, вказані норми передбачають використання зобов`язальних способів захисту, які не відповідають змісту заявленого позивачем позову.Наведене вище виключає можливість застосування статті 388 ЦК України та є підставою для відмови у задоволенні позову. Крім цього, позивачем пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову та не було враховано судом першої інстанції.
		Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 також подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд неповно з`ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, тому постановив незаконне рішення. Вказує, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки при витребування майна з чужого незаконного володіння необхідно визнання за позивачем майнових прав на спірну квартиру, що ОСОБА_3 не було заявлено. Крім того, відсутні докази сплати ОСОБА_3 вартості квартири на виконання умов договору від 04.10.2016 року. За відсутністі таких доказів, останній не може вважатись таким, що набув майнових прав на спірну квартиру. Судом першої інстанції помилково не застосовано строк позовної давності, який заявлений відповідачами у справі, оскільки позивач про порушене своє майнове право дізнався у 2017 року, проте з позовом звернувся 2022 році, тобто з пропуском строку позовної давності. 
		Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
		Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
		У судовому засіданні ОСОБА_2 , ОСОБА_1 підтримали доводи апеляційніх скарг, просять задовольнити їх скарги.
		Представник ОСОБА_3 адвокат Савчук В.Р. заперечив доводи апеляційних скарг, вважає рішення суду першої інстанції законим та обґрунтованим.
		Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у встановленому законом порядку повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи, однак не з`явилась у судове засідання, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у її відсутності. 
		Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення повістки про явку в суд не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.
		Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
		Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
		Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав грошові зобов`язання за договором пайової участі у будівництві, за якими набув право вимоги, повністю сплативши вартість об`єкта будівництва, тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права власності на об`єкти інвестування після завершення їх будівництва та введення в експлуатацію. Оскільки виконання інвестором власних інвестиційних зобов`язань після завершення будівництва об`єкта інвестування відповідно до вимог закону майнові права інвестора трансформуються у право власності, яке підлягає державній реєстрації за інвестором як первісним власником і саме витребування своєї власності з незаконного володіння іншої особи відповідає вимогамст.388 ЦК Українита є ефективним способом захисту порушеного права. Не підлягало задоволенню заява представника відповідачів про відмову у задоволенні прозову за спливом позовної давності посилаючись на те, що позивач як перший інвестор повинен був дізнатись про порушене право 09.12.2016 року, зокрема під час здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно на себе, оскільки є припущенням. Про реєстрацію за відповідачами квартири АДРЕСА_4 позивачу стало відомо 24.01.2022 року під час реєстрації за ним даної квартири.
		Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає вимогам закону й матеріалам справи.
		Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що згідно відповіді Державної інспекції архітектури та містобудування України від 18.12.23 року №3479/05/18-23 замовник  ОСОБА_4 подав декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, наявна інформація до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області від 17.12.2014 за N I143151270793 по об`єкту будівництва: «Будівництво багатоквартирного житлового будинку», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відомості внесені до Реєстру будівельної діяльності.
		Згідно витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, реєстраційний номер ІФ143151270793 об`єкт будівництва багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 , заява № 26214 від 17.12.2014 року, замовник ОСОБА_4 . Загальна площа об`єкту 1339, 4 м.кв., кількість поверхів  5.Домент, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою на якій розташований об`єкт  державний акт серії ЯЕ №839850 від 04.04.2008 року.
		   Декларація про готовність багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 , зареєстрована 17 грудня 2014 року
		11 листопада 2015 року виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_4 , загальна площа 98, 9 м. кв.
		Також установлено, що 04.10.2016 року між суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено у майбутньому №12/08-16, та продавець зобов`язується передати у власність покупця квартиру, яка буде створена ним у майбутньому, а покупець зобов`язується прийняти квартиру у відповідності до умов даного Договору та оплатити її.
		Предмет договору - 3-х кімнатна квартира, загальною площею 98,9 кв.м., на 4-му, мансардному поверсіза номером АДРЕСА_4 . Загальна площа квартири за даним Договором не є остаточною, оскільки вирахувана виходячи з відповідних проектних даних. Остаточна загальна площа приміщення за Даним Договором буде визначена виходячи з даних технічної інвентаризації наданих Обласним бюро технічної інвентаризації, як органа на те уповноваженого (надалі ОБТІ). Планове закінчення будівництва та введення в експлуатацію 2 (другий) квартал 2016 (дві тисячі шістнадцятого) року. Підключення до інженерних комунікацій міста та передача Об`єкту на баланс експлуатуючих організацій здійснюється на протязі трьох місяців після здачі Об`єкту Державній приймальній комісії. (п.п.2.2-2.5 Договору).
		З п.2.7. Договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено у майбутньому №12/08-16 від 04.10.2016 року вбачається, що вищевказана квартира не є об`єктом судового розгляду, не є під забороною (арештом) і не є предметом застави, на неї відсутні права третіх осіб.
		Відповідно до п.2.8 Договору право власності покупця на квартиру, що продається за цим Договором, підлягає реєстрації з моменту виконання покупцем всіх зобов`язань в тому числі і фінансових відповідно до даного договору, але не раніше завершення будівництва (створення майна) та прийняття об`єкту в експлуатацію.
		В третьому розділі Договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено у майбутньому №12/08-16 від 04.10.2016 року зазначено, що по завершенню будівництва об`єкта та здачі його в експлуатацію та при проведенні покупцем оплати вартості приміщення в повному обсязі, протягом 10 днів передати покупцю по акту прийому-передачі завершену будівництвом квартиру з повним комплексом виконаних робіт та надати усі необхідні документи на дане приміщення для оформлення права власності на нього.
		З п.4.2 Договору вбачається, що загальна сума договору на момент укладення договору становить 571 345,00 грн, що є еквівалентом 23 000,00 долари США.
		Згідно пункту 4.4 договору, вище вказана загальна сума договору не є остаточною і підлягатиме перерахунку після повного завершення будівництва об`єкту, а саме, кінцева сума по даному договору буде коригуватися сторонами з врахуванням фактичної кінцевої площі приміщення за даним Договором (така площа береться згідно даних ОБТІ, поданих у технічному паспорті на будинок), шляхом перерахунку суми визначеної п. 4.1 Договору з врахуванням площі відхилення (в більшу чи меншу сторону), а також при зміні курсу долара США.
		Згідно п. 5.1 Договору покупець робить чергові цільові внески згідно вказаного у п. 4.3 даного договору графіку шляхом внесення коштів у касу, або шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.
		Згідно п. 6.3 Договору, у випадку перевищення покупцем прострочки чергового платежу більше ніж на 7 (сім) днів, продавець вправі відмовитись від даного Договору в односторонньому порядку на умовах та в порядку передбаченому ст.214,525,615 Цивільного кодексу Україниз поверненням покупцеві, отриманих від останнього грошових коштів без індексації у відповідності до умов даного Договору з утриманням штрафу у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від загальної суми Договору, що передбачена п. 4.2 Договору. У разі односторонньої відмови Продавця від договору у повному обсязі договір є відповідно припиненим протягом 10 днів з моменту надіслання покупцю письмового повідомлення про відмову від договору в зв`язку із порушенням покупцем зобов`язання щодо оплати. При цьому Сторони погодили, що укладання угоди про припинення даного Договору не вимагається.
		П. 1 розділу 10 Договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами за умови укладання договору на виконання додаткових робіт та діє до фактичного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов`язань за цим Договором (а.с.9-12).
		04.10.2016 року між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підписано акт прийому-передачі квартири, з якого вбачається, що сторона 1 (ФОП ОСОБА_4 ) передає, а сторона 2 ( ОСОБА_3 ) приймає окреме житлове приміщення  квартиру на АДРЕСА_3 (а.с.13).
		Відповідно до витягу із переліку інвесторів, які брали участь в інвестуванні та фінансуванні об`єкта будівництва на АДРЕСА_1 , затверджений ФОП ОСОБА_4 , за ОСОБА_3 оформлюється право власності на квартиру АДРЕСА_3 , на підставі договору №12-08/16 від 04.10.2016 року та акту прийому передачі від 04.10.2016 року (а.с.16).
		З копії технічного паспорта вбачається, що 11.11.2015 року ТзОВ «Західбудексперт» виготовило технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_4 , площею 98.9 кв.м. (а.с.14).
		У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_3 подавав заяву про державну реєстрацію квартира АДРЕСА_3 .
		Крім цього, встановлено, що 07.12.2016 року між суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено у майбутньому №12/08-16, та продавець зобов`язується передати у власність покупця квартиру, яка буде створена ним у майбутньому, а покупець зобов`язується прийняти квартиру у відповідності до умов даного Договору та оплатити її.
		Предмет договору - 3-х кімнатна квартира, загальною площею 98,9 кв.м., на 4-му, мансардному поверсіза номером АДРЕСА_4 . Загальна площа квартири за даним Договором не є остаточною, оскільки вирахувана виходячи з відповідних проектних даних. Остаточна загальна площа приміщення за Даним Договором буде визначена виходячи з даних технічної інвентаризації наданих Обласним бюро технічної інвентаризації, як органа на те уповноваженого (надалі ОБТІ). Планове закінчення будівництва та введення в експлуатацію 2 (другий) квартал 2016 (дві тисячі шістнадцятого) року. Підключення до інженерних комунікацій міста та передача Об`єкту на баланс експлуатуючих організацій здійснюється на протязі трьох місяців після здачі Об`єкту Державній приймальній комісії. (п.п.2.2-2.5 Договору).
		З п.2.7. Договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено у майбутньому №12/08-16 від 04.10.2016 року вбачається, що вищевказана квартира не є об`єктом судового розгляду, не є під забороною (арештом) і не є предметом застави, на неї відсутні права третіх осіб.
		Відповідно до п.2.8 Договору право власності покупця на квартиру, що продається за цим Договором, підлягає реєстрації з моменту виконання покупцем всіх зобов`язань в тому числі і фінансових відповідно до даного договору, але не раніше завершення будівництва (створення майна) та прийняття об`єкту в експлуатацію.
		В третьому розділі Договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено у майбутньому №12/08-16 від 04.10.2016 року зазначено, що по завершенню будівництва об`єкта та здачі його в експлуатацію та при проведенні покупцем оплати вартості приміщення в повному обсязі, протягом 10 днів передати покупцю по акту прийому-передачі завершену будівництвом квартиру з повним комплексом виконаних робіт та надати усі необхідні документи на дане приміщення для оформлення права власності на нього.
		З п.4.2 Договору вбачається, що загальна сума договору на момент укладення договору становить 1028065,00 грн, що є еквівалентом 38 000,00 долари США.
		Згідно пункту 4.4 договору, вище вказана загальна сума договору не є остаточною і підлягатиме перерахунку після повного завершення будівництва об`єкту, а саме, кінцева сума по даному договору буде коригуватися сторонами з врахуванням фактичної кінцевої площі приміщення за даним Договором (така площа береться згідно даних ОБТІ, поданих у технічному паспорті на будинок), шляхом перерахунку суми визначеної п. 4.1 Договору з врахуванням площі відхилення (в більшу чи меншу сторону), а також при зміні курсу долара США.
		Згідно п. 5.1 Договору покупець робить чергові цільові внески згідно вказаного у п. 4.3 даного договору графіку шляхом внесення коштів у касу, або шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.
		Згідно п. 6.3 Договору, у випадку перевищення покупцем прострочки чергового платежу більше ніж на 7 (сім) днів, продавець вправі відмовитись від даного Договору в односторонньому порядку на умовах та в порядку передбаченому ст.214,525,615 Цивільного кодексу Україниз поверненням покупцеві, отриманих від останнього грошових коштів без індексації у відповідності до умов даного Договору з утриманням штрафу у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від загальної суми Договору, що передбачена п. 4.2 Договору. У разі односторонньої відмови Продавця від договору у повному обсязі договір є відповідно припиненим протягом 10 днів з моменту надіслання покупцю письмового повідомлення про відмову від договору в зв`язку із порушенням покупцем зобов`язання щодо оплати. При цьому Сторони погодили, що укладання угоди про припинення даного Договору не вимагається.
		П. 1 розділу 10 Договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами за умови укладання договору на виконання додаткових робіт та діє до фактичного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов`язань за цим Договором (а.с.9-12).
		07.12.2016 року між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 підписано акт прийому-передачі квартири, з якого вбачається, що сторона 1 (ФОП ОСОБА_4 ) передає, а сторона 2 ( ОСОБА_5 і ОСОБА_6 ) приймає окреме житлове приміщення  квартиру АДРЕСА_3 (а.с.).
		Відповідно до витягу із переліку інвесторів, які брали участь в інвестуванні та фінансуванні об`єкта будівництва на АДРЕСА_1 , затверджений ФОП ОСОБА_4 , за ОСОБА_5 і ОСОБА_6 оформлюється право власності на квартиру АДРЕСА_3 , на підставі договору №12-08/16 від 04.10.2016 року та акту прийому передачі від 04.10.2016 року (а.с.).
		З копії технічного паспорта вбачається, що 11.11.2015 року ТзОВ «Західбудексперт» виготовило технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_4 , площею 98.9 кв.м. (а.с.).
		Заначені обставини підтверджуються копією реєстраційної справи щодо об`єкту нерухомого майна по АДРЕСА_7 наданою на вимогу суду Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради №908/11.1.-03/14в від 18 грудня 2023 року.
		ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали заяву № 19930744 від 07.12.2016 року про державну реєстрацію квартира АДРЕСА_3 .
		На підставі поданих заяв, 09 грудня 2016 року державний реєстратор Белей І.З. прийняв рішення про проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна, спільна часткова, розмір частки 1 на квартира, що розташований АДРЕСА_7 , за суб`єктом: ОСОБА_5 та ОСОБА_7 . Відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_4 , загальна площа 98, 9 м. кв.
		Підстава для державної реєстрації: витяг із переліку інвесторів, серія та номер: б/н, виданий 07.12.2016, видавник: ПП ОСОБА_4 ; акт прийому-передачі квартири, серія та номер: б/н, виданий 07.12.2016, видавник: між ПП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому, серія та номер: 12/08-16, виданий 07.12.2016, видавник: між ПП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32815327 від 09.12.2016 09:27:57, ОСОБА_8 , Івано-Франківська міська рада, Івано-Франківська обл.
		Згідно договору купівлі-продажу квартири від 22.04.2019 року, який посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінським В.Д., зареєстрований в реєстрі за №1476 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (Продавці) та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (Покупці), укладено договір згідно якого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 передають по 1/2 частці кожен, у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 приймають по 1/2 частці кожен у власність квартиру трикімнатну АДРЕСА_4 , і сплатити за неї обговорену грошову суму. Загальна площа квартири 98,9 кв. Квартира належить Продавцям по 1/2 частці кожному згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, індексний №75290236 виданої 09.12.2016 року ОСОБА_8 державним реєстратором Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області. Державну реєстрацію права власності Продавців в Державному реєстрі речовиї прав на нерухоме майно проведено ОСОБА_8 державним реєстратором Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської обласі 07.12.2016 року, номер записів про право власності:17914744, 17914683, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1111257326101, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, індексний №75290236 виданої 09.12.2016 року ОСОБА_8 державним реєстратором Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області. Вартість відчужуваної квартири становить 1 048 400, 00 грн. (а.с.50).
		Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.01.2022 року за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру, загальною площею 98,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна1111257326101, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 (а.с.17).
		Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.
		Частиною третьою статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» закріплено порядок інвестування та фінансування об`єктів житлового будівництва, зокрема, з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва.
		Відповідно до пункту 5 статті 7 та статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися, розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права). Згідно з пунктом 6 статті 7 цього Закону інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою.
		Статтею 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» вказано, що об`єкт інвестування - це квартира або приміщення соціально-побутового призначення в об`єкті будівництва, яке після закінчення будівництва стає окремим майном.
		Згідно зі статтею 177 ЦК України до об`єктів цивільних прав відносяться речі, майнові права та інше. Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України). За правилами статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
		Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
		За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, є визнання права.
		Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає, зокрема, з договорів та інших правочинів, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		За правилом статті 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
		Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		13 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в межах справи № 760/17864/16-ц (провадження № 61-699св17) підтвердив раніше сформовану позицію, викладену в постановах від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19) та від 27 лютого 2019 року у справі№ 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18), яка полягає в тому, що в разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.
		За загальним правилом судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується та оспорюється.
		Частиною першої статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.
		Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).
		Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
		Відповідно до частини першої статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
		За положеннями пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року, прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.
		Положенням пункту 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553), для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартиру, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються такі документи: 1) документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об`єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо; 2) технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартиру, житлове, нежитлове приміщення тощо). У разі придбання особою безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром є одиниця нерухомості, документами, що підтверджують набуття у власність закріпленого за особою об`єкта будівництва, є договір купівлі-продажу облігацій та за наявності документ, згідно з яким здійснювалось закріплення відповідного об`єкта інвестування за власником облігацій (договір резервування, бронювання тощо).
		Зазначеними нормами встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб.
		Таким чином саме інвестор, як особа за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування.
		Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
		Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.
		Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).
		Власник має право витребовувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина перша статті 387 ЦК України).
		Частина перша статті 388 ЦК України містить перелік підстав, за яких власник майна має право витребовувати своє майно, зокрема якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (підпункт 3 зазначеної статті).
		Якщо майно було набуте безпідставно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребовувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).
		Оскільки після виконання умов інвестиційного договору інвестор набуває майнові права на об`єкт інвестування, які після завершення будівництва об`єкта нерухомості та прийняття його до експлуатації трансформуються у право власності інвестора на проінвестований об`єкт з необхідністю державної реєстрації інвестором такого права за собою, то забудовник позбавлений права відчужувати об`єкт інвестування на користь будь-якої іншої особи.
		Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки інвестор наділений правом вимагати повернення належного йому об`єкта інвестування від будь-якої іншої особи.
		Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року в справі № 359/5719/17.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України) та узгоджується з правилом ч. 6ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» яким передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		З матеріалів справи вбачається і встановлено судом, представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Круць В.М. подавав до суду першої інстанції заяву про застосування спливу позовної давності посилаючись на те, що позивач пропустив строк позовної давності, так як після набуття 04.10.2016 року права власності на спірну квартиру звернувся в суд з позовом через шість років після порушеного права (т.1а.с.53).
		Зазначена заява судом першої інстанції відхилена з посиланням на те, що позивачу стало відомо про порушене право 24.01.2022 року під час реєстрації ним спірної квартири.
		З таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів з огляду на таке.
		Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду звимогою про захист свого цивільного права або інтересу (частина першастатті 256 ЦК України).
		За відсутності порушення суб`єктивного права чи інтересу або ж за відсутності самого суб`єктивного права позовна давність застосовуватись не може. Тому, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити всудовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
		У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності.
		Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина першастатті 261 ЦК України).
		У постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-75цс15 зроблено правовий висновок про те, що формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті15,16,20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача. Отже, перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається за загальними правилами, визначеними у частині першійстатті 261 ЦК України, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) сформульовано висновок, який полягає в тому, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті15,16,20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналізстатті 261 ЦК Українидає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суди дійшли правильного висновку, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленогостаттями 32-38 ГПК України(в редакції, чинній на час винесення оскаржуваних судових рішень), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.
		У постанові Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 464/5089/15 (провадження № 61-1256св18) зроблено правовий висновок про те, що тлумачення частини першої та п`ятоїстатті 261 ЦКсвідчить, що потрібно розрізняти початок перебігу позовної давності залежно від виду позовних вимог. Вимога про визнання правочину недійсним відрізняється від вимоги про виконання зобов`язання не лише по суті, а й моментом виникнення права на захист. Для вимоги про визнання правочину недійсним перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась, або могла довідатись про вчинення цього правочину. Натомість для вимоги про виконання зобов`язання початок перебігу позовної давності обумовлюється виникненням у кредитора права на вимогу від боржника виконання зобов`язання. Тому положення частини п`ятоїстатті 261 ЦКзастосовуються до вимог про виконання зобов`язання, а не до вимог про визнання правочину недійсним.
		У постанові від 27 червня 2018 року в справі № 61-/894/16-ц (провадження № 61-5386св18) Верховний Суд сформулював такі висновки щодо застосування статті 261 ЦК України: «аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо».
		Згідно з частиною четвертоюстатті 267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
		ЄСПЛ також зауважив, що відмова національного суду обґрунтувати причину відхилення заперечення стосовно спливу позовної давності є порушеннямстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Встановлена законом позовна давність була важливим аргументом, вказаним компанією-заявником в ході судового розгляду. Якби він був прийнятий, то це, можливо, могло призвести до відмови в позові. Проте, суд не навів ніяких обґрунтованих причин для неприйняття до уваги цього важливого аргументу (GRAFESCOLO S.R.L. v. THE REPUBLIC OF MOLDOVA, № 36157/08, § 22, 23, ЄСПЛ, від 22 липня 2014 року).
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України).
		Як вбачається з матеріалів справи і встановленоапеляційним судом,що 29серпня 2022 року ОСОБА_3 був допитаний як свідок у кримінальному провадженні та будучи попереджений прокримінальну відповідальність,передбачену ст.384,385КК України дав показання,що на початку 2017 рокудізнався про те,що  придбана ним 04.10.2016 року трикімнатна квартира, загальною площею 98,9 кв.м., на 4-му (четвертому) поверсі за № 14 (чотирнадцять), що розташована в багатоквартирному житловому будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 продана ішній особі та невідомі йому особи проводять ремонт у цій квартирі, а суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 поверне йому кошти за квартиру (т.1а.с.130,131).
		У судовому засіданні апеляційногосуду представник позивачане заперечував факту,що у січні -лютому 2017 рокуна спірній квартирі зустрічались  ОСОБА_3 ,СПД ОСОБА_4 та новий власник спірноїквартири ОСОБА_5  й обговорювали питаннящодо заміни оплаченоїним квартири на іншу,яку збудує ОСОБА_4 .Зазначав,що провказаний факт йому стало відомо від ОСОБА_3 . Зазначені обставинитакож підтверджуються  показаннями позивача як свідка у кримінальному провадженні щодо  ОСОБА_4 (т.1а.с.131). 
		Окрім цього,згідно інформаціїз Державного реєструречових прав на нерухоме майно та Реєстру праввласності на нерухоме майно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майнавід 24січня 2022 року сформованоїза заявою ОСОБА_3  вбачається,що 07.12.2016 року  трикімнатна квартира, загальною площею 98,9 кв.м., на 4-му (четвертому) поверсі за № 14 (чотирнадцять), що розташована в багатоквартирному житловому будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована як спільна часткова власність ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
		Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у січні - лютому 2017 року ОСОБА_3 повинен був дізнатись про порушене право, як передбачено ст. 261 ЦК України, оскільки дані норми дають підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо». 
		Аналогічна правова позиціявикладена упостанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 61-/894/16-ц (провадження № 61-5386св18).
		   Отже,судом достовірно встановлено,що про порушене право на придбану 04.10.2016року спірну квартиру позивачу було відомоу січні -лютому 2017 року,а з позовною заявою прозахист порушеного прававін звернувся 09 лютого2022 року,тобто з пропускомвстановленої ст. 257ЦК України  загальноїпозовної давності тривалістю утри роки, що є самостійною підставою для  відмови у позові за спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, (частина четвертастатті 267 ЦК України).
		Колегія суддів відхиляє доводи представника ОСОБА_3 про те, що позивачу стало відомо про порушене право на спірну квартиру наприкінці 2021 року, оскільки спростоються вищевказаними доказами.
		Також колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу посилання представника позивача на те, що з березня 2020 року на усій території України були введені карантинні заходи у зв`язку із пандемією «COVID-19» внаслідок чого перебіг строків позовної давності зупинявся, так як 5.Розділ"Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) доповнено пунктами 12-14 такого змісту:", що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину встановлено з 30 березня 2020 року, а строк позовної давності за позовом ОСОБА_3 закінчився у лютому 2020 року. Крім цього, оголошення карантинувнаслідок поширення коронавірусу COVID-19не зупиняло роботи судів, а правосуддя в Україні здійснюється і в період зазначеного карантину, з дотриманням необхідних запобіжних заходів (постанова КГС ВСвід 03.02.2021 р. у справі № 910/18125/19).
		Доказів поважності причин пропуску строку позовної давностідля звернення з позовом в межах законодавчо встановленого строку позивачем суду не подано, чи про те, що їх наявність перешкоджала своєчасному пред`явленню позовної заяви.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
		Згідно вимог п. п. 1, 3, 4 ч. 1, 2 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
		Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з допущенням порушення норм процесуального та матеріального права і це порушення призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову ОСОБА_3 у задоволенні позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння,
		Щодо розподілу судових витрат.
		Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Відповідно до ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
		Згідно ч.1,п.п.1,2 ч. 2 ст 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
		1) у разі задоволення позову - на відповідача;
		2) у разі відмови в позові - на позивача.
		Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року (зі змінами та доповненнями).
		Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 8.07.2011 р., за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру стягується судовий збір у розмірі 0,4 % розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Відповідно до п. 6 ч.2. ст. 2 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується 150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
		Згідно зі ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік», (станом на день подання позову) прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2022 року з 01 січня встановлений у розмірі 2481 гривень.
		Відповідно до вимог ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння підлягало сплаті 998, 40 грн, 0,4 % розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання апеляційної скарги підлягало сплаті 1 488 грн 60 коп, тобто 150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви
		У зв`язку із задоволенням апеляційних скарг, з позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 1488 грн 60 коп. (одна тисяча чотириста вісімдесять вісім гривень) 60 коп. кожному на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 сплаченого ними за подання апеляційної скарги.
		Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Круця Володимира Мироновича та апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
		Рішення Івано-Франківського міського суду від 02 серпня 2023 року скасувати.
		В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння - трикімнатної квартири АДРЕСА_3  відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 проживаючого за адресою: АДРЕСА_8 по 1488 грн 60 коп. (одна тисяча чотириста вісімдесять вісім гривень) 60 коп. кожному на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ідентифікаційний НОМЕР_4 судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст постанови складено 22 грудня 2023 року.
		 
		Судді:                                    В.Д.Фединяк
		                                       Л. В. Василишин 
		    І.О.Максюта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...