Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 743/654/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 25.12.2023. Зареєстровано: 25.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2023.
Дата набрання законної сили: 11.03.2024
Результат оскарження 11.03.2024 Чернігівський апеляційний суд: скасовано вирок повністю з ухваленням нового вироку
Номер судового провадження: 1-кп/748/56/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022270000000017

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Провадження №1-кп/748/56/23
		Єдиний унікальний № 743/654/22 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		25 грудня 2023 року м. Чернігів
		Чернігівський районний суд Чернігівської області 
		в складі:головуючого -судді ОСОБА_1  
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		секретарі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		                    
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судукримінальне провадження№22022270000000017 від 13.04.2022  за обвинуваченням
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Буянки, Ріпкинського району, Чернігівської області, громадянина України, освіта середня,не одруженого,не працюючого,раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.111, ч.1 ст.263 КК України, 
		з участю прокурорів  ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_9 , захисника - адвоката ОСОБА_11 , потерпілого ОСОБА_12 , -
		 
		ВСТАНОВИВ :
		24.02.2022 військовослужбовці збройних сил російської федерації незаконно, всупереч міжнародних конвенцій, перетнули державний кордон України, зокрема розташований в Чернігівській області, та почали просуватись в напрямку м. Чернігова з метою його збройного захоплення і подальшого просування до м. Києва. На своєму шляху слідування вищевказані особи захоплювали міста, села та селища, руйнуючи при цьому будівлі та вбиваючи українців, які чинили їм будь-який супротив.
		26.02.2022 військовослужбовці збройних сил російської федерації почали операцію із захоплення села Буянки Чернігівського району Чернігівської області з метою подальшого просування в напрямку м. Чернігів та його оточення.
		В період з 26.02.2022 по 02.04.2022 ОСОБА_9 перебуваючи в с. Буянки передавав інформацію про політ безпілотних літальних апаратів Збройних Сил України, які бачив на території села Буянки, адреси місцевих жителів, які приймали участь в антитерористичної операції, осіб, які мають зброю та місцевих жителів, які негативно ставляться до рф з тим, щоб нейтралізувати можливість партизанської боротьби чи диверсій з їх боку та, таким чином, зберегти бойовий потенціал дислокованих у селі підрозділів зс рф.
		Водночас, орієнтовно в обідній час 21 березня 2022 року ОСОБА_9 знаходячись на території деревообробного підприємства с. Вишневому Чернігівського району Чернігівської області передавав інформацію невстановленому на даний час досудовим розслідуванням представнику зс рф про місце проживання громадян, які брали участь в антитерористичній операції на Сході України, в тому числі ОСОБА_13 .
		Після чого, 28 березня 2022 року орієнтовно о 09 годині ранку невстановлені на даний час досудовим розслідуванням представники зс рф прибули за місцем проживання громадянина ОСОБА_13 , який є учасником антитерористичної операції на Сході України та примусово вивезли його до с. Вишневе Чернігівського району Чернігівської області, де останнього утримували впродовж доби в підвальному приміщенні школи застосовуючи при цьому фізичну силу.
		Внаслідок чого ОСОБА_14 завдано тілесні ушкодження у вигляді неповного розриву двоголового м`яза правого стегна, післятравматичної міжтканевої гематоми правого стегна, забою правої гомілки, стегна і грудної клітини, які відповідно висновку експерта №153 від 02.06.2022 відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
		Крім того під час перебування вказаного села під окупацією російською федерацією ОСОБА_9 шляхом пішого обходу і спостереження здійснював збір даних про перебування в с. Буянки нових осіб та передавав отримані відомості в обумовленому раніше місці представникам зс рф. При цьому, ОСОБА_9 усвідомлював, що вказані дії призведуть до збільшення бойового потенціалу дислокованих у селі підрозділів зс рф та, відповідно, завдадуть шкоду державній безпеці та обороноздатності України.
		Крім того 14.04.2022 за адресою проживання ОСОБА_9 , АДРЕСА_1 під час проведення обшуку виявлено та вилучено 3 прямокутні предмети циліндричної форми на яких міститься напис «Тротиловая шашка 200 г», які відповідно до висновку експерта №КСЕ-19/125- 22/2071 від 09.06.2022 являються бризантною вибуховою речовиною нормальної потужності - тротилом, конструктивно оформленим у три стандартні 200 грамові тротилові шашки масою 196,3 г, 198,6 г, 198,1 г відповідно, які він зберігав без передбаченого законом дозволу.
		Обвинувачений ОСОБА_9 вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав частково та дав показання, що наприкінці лютого 2022 року він проживав удома у селі Буянки, Чернігівського району, Чернігівської області разом зі своїм братом ОСОБА_15 . Коли в село зайшли військові зс рф він також перебував у селі. Російські військові дозволяли пересуватися по селу в світлу пору доби, ходити до магазину. Перший раз російських військових він зустрів наприкінці лютого, біля нього на вулиці зупинились два військові джипи, з яких вийшло близько десяти російських військових з автоматами у повній амуніції і масках на обличчі. Один з військових підійшов до нього і на російській мові спитав «ти хто такий, твої документи, що тут робиш?», а інші солдати наставляли на нього автомат, а один навіть перезарядив автомат. Обвинувачений дуже перелякався, почав називати прізвище, ім`я, по батькові та де мешкає, але від хвилювання говорив невиразно, запинався, і військовий, що поставив питання перезарядив автомат та знову російською сказав «відповідай, а то вб`ю». Він знову з переляку щось відповідав, а тоді військовий сказав « ОСОБА_16 , ти будеш нам допомагати, ми знаємо де ти проживаєш і де проживає твоя мати. Якщо не погодишся то вб`ємо і тебе і твою мати». Обвинувачений перелякався за життя своєї матері, за себе і за село, а тому і відповів, що буде допомагати, але в чому полягала його допомога не розумів, вважав, що це буде у якійсь фізичній праці. Розмова продовжувалась на протязі 15-20 хвилин, а далі російські військові сіли в авто і поїхали по селу. У чому саме мала бути його допомога зс рф не повідомили. При першій зустрічі тілесних ушкоджень йому російські військові не завдавали і чітких задач не ставили, вони лише з ним познайомились і просили аби він їм допомагав, але на його погляд військові вже знали про нього. Мети самоствердження та підвищення власного значення серед односельців обвинувачений не мав. Ніякої інформації про безпілотні літальні апарати Збройних Сил України, про атовців, партизан та мисливців, на той час не передавав. Окрім того хто є атовцями та мисливцями в селі знали всі. Далі він продовжив жити у селі, ходив до магазину, до друзів. А коли посварився з братом ОСОБА_15 , то пішов жити до сестри ОСОБА_17 , яка мешкала по АДРЕСА_2 . Росіяни продовжили їздити по селу, спілкувались з місцевим населенням, навіть роздавали гуманітарну допомогу і сухпайки. Десь в 10-х числах березня він пішов до брата помиритись і взяти тютюну. Коли вони з братом та племінником були біля двору, до них під`їхало військове авто і звідти вийшло п`ять російських солдат, спитали хто такі, перевірили документи, спитали хто ще мешкає у будинку та чи мають вони зброю. Не повіривши, що зброї у них немає, двоє військових лишилось з ними, а інші зайшли на подвір`я шукати зброю. Зброї вони у них не знайшли тож російські військові сіли у автомобіль та поїхали. 21.03.2023, будучи у сестри, близько 11 години дня, обвинувачений через сон почув якийсь крик і голоси, а потім до нього підійшла сестра і сказала йти, бо до нього приїхали росіяни. Він перелякався і вийшов на вулицю з наміром піти до туалету та по можливості втекти, але на подвір`ї його відразу зустріли два    російських військових з автоматами та в масках, і зять ОСОБА_18 , що стояв біля них. Обвинуваченому сказали підійти, а коли він вийшов на вулицю то там стояло дві чи три машини і російські солдати з автоматами і в масках. Один з військових його спитав: «Криволап ОСОБА_16 ?», і почувши схвальну відповідь, до нього підійшло два російські солдати, направили на нього автомати, забрали два мобільні телефони Леново і Самсунг, та зав`язали попереду тулуба руки і очі пластиковою смужкою, після чого посадили в авто. Обвинувачений чув як військові говорили зятю, що його допитають і відпустять. Через пов`язку він бачив, що його везли в село Вишневе, а потім вивели з авто, повели сходами у низ і посадили на стілець. Через кілька хвилин до вказаного приміщення зайшло кілька чоловік, це він зрозумів по голосах, бо руки і очі у нього лишались зав`язаними. Один з них російською мовою спитав, чого він їм не допомагає і, не дочекавшись відповіді, завдав по голові удару ногою. Від удару він впав зі стільця на підлогу, далі він відчував ще декілька ударів по тулубу ногами і можливо палицею. Все це супроводжувалось погрозами вбити обвинуваченого та його родичів. По мові він зрозумів, що то були російські військові. Від ударів він майже втратив свідомість, але його підняли і посадили на стілець. Потім обвинувачений відчув, що до його скроні приставили пістолет, відчув холодне залізо, та послідувала вимога назвати в селі атовців і мисливців. Далі він чув як перезарядили пістолет з погрозою, якщо він їх не назве, то його вб`ють. Далі відчув удар по голові, можливо рукояткою пістолета, від якого обвинувачений знову упав на землю та отримав ще декілька добрих стусанів. Обвинувачений вважає, що його било декілька чоловік, бо удари наносились по різних ділянках тіла. Насилля супроводжувалось викриками матюків, погрозами вбити його та його матір, вимогою їм допомагати, але як саме не пояснювали. Били його дуже сильно, здебільшого по голові. У підвалі зі страху, під шаленим фізичним та психічним тиском він назвав прізвища деяких атовців та одного мисливця, це були: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 . Про те, що ці особи є атовця в селі знали всі мешканці. З ОСОБА_22 обвинувачений підтримував дружні відносини, допомагав йому по господарству, вони спілкувались бо ОСОБА_23 мешкав поруч. Будучи у підвалі військові зс рф йому говорили, аби він сходив до ОСОБА_24 , дізнався його настрій, відношення до російський військових. Тортури продовжувались півтори  дві години, а потім не розв`язуючи очі та руки, його вивели з підвалу школи, посадили у авто і повезли та завели у якесь приміщення, де кинули на підлогу. Коли обвинувачений там лежав, то чув голоси місцевих мешканців, чув як чоловіки кричали від болю їх били, а згодом його підняли та повели у якусь металеву будку, де знову били та допитували. При цьому били палицею по п`ятах, дуже сильних ударів завдавали палкою по стегнах та ставили ті ж самі питання, що і у підвалі школи. Потім його витягли з будки, бо сам він вже не міг йти, та потягли до якогось приміщення і кинули на підлогу. Скільки він там пролежав сказати не може, можливо і цілу ніч, бо руки та очі у нього лишались зав`язаними. Далі його знову підняли і потягли у якесь приміщення, що знаходилось поруч, де поставили на коліна, перезарядили автомат та повідомили, що будуть вбивати обвинуваченого і його мати, якщо він не буде допомагати. Обвинувачений погодився, що буде їм допомагати, але у чому саме мала бути його допомога, йому ніхто не пояснив. Після цього йому ще нанесли декілька ударів палицею по ногах, вивели на вулицю, посадили у багажне відділення автомобіля та повезли. Коли зупинилось авто, обвинуваченого витягли з багажного відділення, розв`язали руки та очі, і в цей час він зрозумів що знаходиться на краю села Буянки, зі сторони села Вишневого. Поряд з ним стояло троє чи четверо військових зі зброєю та в масках, один із них, як він зрозумів командир, показав закинуту хату, підвів до паркану і наказав, аби обвинувачений приходив на те місце, коли він йому скаже і повернув мобільний телефон Самсунг, повідомивши, що там стоїть підслуховуючий пристрій і він має його весь час тримати при собі. Російський військовий назвав це місце блокпостом, хоча блокпост знаходився в кінці села Буянки в напрямку села Вишневого. Командир сказав, аби обвинувачений йшов городами, ні з ким не спілкувався та сидів удома, військовому було відомо, що він мешкає у сестри. Також військовий зс рф попередив обвинуваченого, що якщо він не прийде в обумовлений час то вони спочатку вб`ють його матір, а потім і його самого. Обвинувачений відчував сильний фізичний біль, особливо у ногах, а тому йшов дуже повільно, до сестри було йти близько півкілометра. Коли він йшов городами то на одній з прилеглих вулиць він зустрів свою матір і про все їй розповів, мати бачила який він був побитий та переляканий. Коли обвинувачений прийшов до сестри на АДРЕСА_2 , то ОСОБА_17 спитала, де він був більше доби, а коли він роздягнувся то сестра бачила, що у нього було синє тіло, синець на обличчі, боліли ноги та поперек. ОСОБА_17 дала йому знеболюючі ліки і він ліг відпочивати. Обвинувачений проспав майже добу, а коли прокинувся то згадав про обумовлену зустріч з росіянами і вирішив, що піде, оскілки дуже хвилювався за життя своєї матері, але завдання які йому будуть ставити виконувати не буде, буде щось вигадувати. Змови виїхати з села у обвинуваченого не було, він не мав коштів та і не знав куди їхати, бо окупація була всюди. Ніяких даними про українських військових та їх позиції обвинувачений не знав і поряд їх не було. 23.03.2023, в обумовлений час він по вулиці Центральний підійшов до вказаного російським військовим господарства та через отвір в паркані, потрапив на подвір`я. Через кілька хвилин, тим же шляхом на територію господарства зайшов один військовий зс рф, але за парканом він побачив ще військових. Даний військовий був без маски на обличчі, але зі зброєю, та в погрозливій формі, наказав обвинуваченому, аби той на території села спостерігав за сторонніми особами і повідомляв йому про них, при наступній зустрічі. Наступна зустріч йому була призначена чи то на наступний день чи через день. Російські військові ставили обвинуваченому наступні завдання: ходити по вулицях села і дивитись, аби не було сторонніх осіб; дивитися наявність БПЛА та повідомляти їм про це. На визначене російськими військовими місце він приходив два чи три рази, їм доповів, що дивився і нічого не виявив, правдивої інформації військовим не надавав. Насправді завдання російських військових він не виконував, сторонніх осіб по вулицях не шукав і БПЛА не відстежував. Обвинувачений погодився виконувати завдання російських військових бо його довго тримали, били, приставляли до голови зброю, перезаряджаючи її, та погрожували вбивством матері, їх погрози він сприймав як реальні, а тому і вирішив шляхом обману росіян уникнути негативних наслідків. Що стосується названих прізвищ учасників АТО, то в тій ситуації, зважаючи на тортури, які до нього застосовували російські солдати, будь-хто назвав би їх прізвища. Вже після затримання, а саме 25.03.2023 він прийшов до ОСОБА_24 . Попив чаю, вдома в цей час була ще дружина потерпілого ОСОБА_25 , і він їм розповів про своє затримання, про те, що його питали за атовців, що він змушений був назвати прізвища в тому числі і прізвище ОСОБА_23 , попередив аби потерпілий уникав зустрічі з російськими солдатами кудись виїхав подалі, бо військові ним цікавляться. ОСОБА_23 відповів, що нікуди не поїде, буде сидіти вдома. Через два чи три дні обвинувачений знову пішов до ОСОБА_24 і коли вони вже попили чай, то ОСОБА_23 зібрався вийти на вулицю, але різко повернувся і сказав, що на подвір`ї російські солдати. У двері відразу постукали, ОСОБА_23 вийшов і його пов`язали, а потім хвилин через дві російські військові покликали їх. Обвинувачений вийшов з ОСОБА_26 і їх також пов`язали. Його поклали на землю, а ОСОБА_25 мабуть просто присіла. Їм зав`язали очі і руки за спиною, а потім обвинуваченого відвели та біля каменю поставили на коліна. Далі їх утрьох помістили в різні автомобілі, він точно був один у автомобілі з російськими військовими. Чи разом їхали ОСОБА_23 з ОСОБА_25 не знає. Російські військові їх відвезли у підвальне приміщення школи в селі Вишневому. Він розумів, що у підвал разом з ним привели ОСОБА_23 і ОСОБА_27 , бо чув розмову, а також чув як ОСОБА_23 кричав. У підвалі вони були у трьох різних приміщеннях, в одному сидів обвинувачений, потім за стіною сиділа ОСОБА_28 , а потім ще стіна за якою вже знаходився ОСОБА_29 . Що російські військові питали у ОСОБА_23 він не чув, чув лише як ОСОБА_23 кричав від болю, військові дуже сильно били. Їх розміщення у підвалі фізично не давало почути, про що саме питали у ОСОБА_23 . Про те, що у підвалі вони були розміщенні саме у такій послідовності, він зрозумів із того, що він раніше був у цій школі з хлопцями і знав розташування кімнат, а також з того наскільки він чув голоси ОСОБА_30 та ОСОБА_23 . У обвинуваченого тоді в підвалі також питали де атовці, чи точно ОСОБА_29 атовець, і запитували де ОСОБА_31 , наносили тілесні ушкодження, але він тоді нічого російським солдатам не сказав. Цього разу в підвалі він перебував годину чи півтори, а потім російські військові його привезли в село Буянки і висадили біля того блокпосту, де йому призначали зустрічі. При цьому більше ні до кого, з названих обвинуваченим прізвищ атовців, росіяни не приїздили та не затримували. Взагалі рашисти шукали не ОСОБА_32 , а його двоюрідного брата ОСОБА_33 . Також прізвища учасників АТО знало все село і рашисти спілкувались з багатьма односельчанами більш дружньо чим з ним, а тому дану інформацію міг надати будь-хто, в тому числі і староста села чи інше керівництво району, так як весь Ріпкинський район знаходився в окупації російських військових. У обвинуваченого просто не було вибору, він зробив все що міг, аби захистити своїх односельців і свою сім`ю і те, що його дії зашкодили обороноздатності та суверенітету країни є абсурдним, якщо так вважати то пів села треба притягнути до кримінальної відповідальності. Для чого російські військові дали йому телефон з підслуховуючим пристроєм не говорили, він його носив з собою, але коли був у хаті вдома, то лишав телефон на порозі, а коли приходив до ОСОБА_23 , то лишав у коридорі. ОСОБА_34 обвинувачений повідомляв, що у нього на телефоні стоїть прослушка. Після деокупації обвинувачений закопав даний телефон, а потім за вказівкою ОСОБА_35 відкопав його і вже під час проведення обшуку у нього вдома віддав слідчому. Він спочатку повірив російському командиру стосовно встановленої на телефоні прослушки, але потім його розібрав по запчастинах і нічого там не знайшов, але пересторога у нього лишилась. Бо вважав, що прослушка могла бути дуже маленька. З приводу виявлених у будинку за місцем проживання обвинуваченого, тротилових шашок, повідомив, що вони не його. Російські військові до нього у будинок заходили один раз чи два. Обвинувачений звертався до ОСОБА_36 з проханням надати медичну допомогу. Його зустріч з ОСОБА_37 відбулась, коли обвинувачений їхав на велосипеді, від двоюрідної сестри, у магазин. Він доїхав до мосту біля ставка, а ОСОБА_38 виїхав із об`їзної на автомобілі «Мазда» і крикнув « ОСОБА_16 стій». Він під`їхав до ОСОБА_35 , який спочатку стояв біля автомобіля без автомату, а також на відстані десь двох метрів з ними перебував ОСОБА_39 , який міг чути їх розмову. Спочатку вони розмовляли нормально, ОСОБА_38 спитав у нього як все було, а обвинувачений відповів, що у нього не було вибору, що його російські військові його намагались убити, він не розумів як йому вчинити, і розповів, як він себе повів. Потім ОСОБА_38 пішов взяв у автомобілі автомат і в той час, як він повертався до обвинуваченого, перезарядив автомат і приставив його до лоба обвинуваченого, та знову допитав погрожуючи вбивством зі словами «Розповідай бо пристрелю». Після цього обвинувачений повторно йому розповів все, що ОСОБА_38 повідомив у судовому засіданні. В кінці до них ще на автомобілі під`їхав ОСОБА_40 , який дістав тесак і також махаючи ним перед обвинуваченим шуткував. Чи аналогічні покази він давав на досудовому слідстві вже не пам`ятає. Обвинувачений підтверджує покази ОСОБА_41 , якому він говорив, що на телефоні стоїть прослушка і він відійшов сховав телефон, а потім вони продовжили розмову. Інформацію про політ безпілотних літальних апаратів Збройних Сил України не передавав, але таке завдання російські військові йому ставили він його фактично не виконував, він нічого не дивився, а російським військовим при зустрічі повідомляв, що ходив дивився, але нічого не побачив. Завдання російські військові йому поставили вже після того, як забрали від сестри і побили. Обвинувачений підтверджує, що ходив до магазину слухаючи гучно музику. На блокпосту в кінці села, що був біля ОСОБА_42 він разом з ОСОБА_43 не був, ходив туди вже після деокупації села.
		Незважаючи на часткове визнання вини ОСОБА_9 у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній чи економічній безпеці України: надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненому в умовах воєнного стану та у незаконному зберіганні вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, його вина у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.1 ст.263 КК України, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
		Потерпілий ОСОБА_12 в судовому засіданні дав показання, що він є учасником антитерористичної операції з 2016 року, а з обвинуваченим знайомий більше десяти років, він проживає через городи від нього. Коли почалася російська військова агресія та 24.02.2022 російські війська зайшли у село Буянки, то ОСОБА_9 не дуже часто до нього заходив, бувало, що вони курили разом у дворі біля порогу, розмовляли, але змістовних розмов у них не було, розмовляли без конкретики, на кшталт «де ти?» та «що ти?». З моменту окупації села і до потрапляння у лікарню він весь час перебував за місцем свого проживання у с. Буянки, лише один раз на початку березня їздив у село Вишневе до родичів та повернувся додому. На блокпосту російські солдати його тоді добре перевіряли, але пропустили, а так загалом по селу переміщувався вільно, але обережно. Чи були конкретні факти співпраці у ОСОБА_9 з російськими військовими йому невідомо. Потерпілий майже щодня ходив до ОСОБА_44 , який є братом ОСОБА_9 і у нього бачив обвинуваченого. Одного дня, точної дати пригадати не може, але це було до 28.02.2022, він прийшов до ОСОБА_44 додому і вони на порозі пили чай, курили і побачили ОСОБА_9 , який йшов по дорозі минаючи власний двір. Вони удвох окликнули ОСОБА_16 і обвинувачений їм сам повідомив, що співпрацює з російськими військовими через те, що вони йому погрожували і зараз йому потрібно по часу іти на блокпост бо так йому наказали російські військові. Зі слів ОСОБА_9 він зрозумів, що якщо обвинувачений не буде ходить по селу збирати інформації і надавати її росіянам, то це буде загрожувати його рідним. Також ОСОБА_16 їм повідомив, що можуть залітати «гості російські». Про те, що російські військові брали в полон обвинуваченого, ОСОБА_16 йому не повідомляв, такого він від нього не чув. Однак на уточнююче питання повідомив, що слідчий ОСОБА_45 у ході досудового слідства його допитував і на досудовому слідстві потерпілий давав правдиві покази і так дійсно він говорив, що ОСОБА_46 йому повідомляв, що його затримували російські військові і зараз підтверджує ці покази. За дві чи три доби, до того як потерпілого затримали солдати рф, ОСОБА_9 прийшов до нього додому та повідомив, що вже майже як тиждень тому він розповів військовим рф про те, що потерпілий є учасником антитерористичної операції. Обвинувачений також йому повідомив, що назвав військовим рф також ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_33 , як учасників АТО. Хто із учасників АТО проживає у селі Буянки потерпілий знає, село невелике і це є загальновідома інформація. Наприкінці березня 2022 року потерпілий був удома та збирався пити чай, коли до нього, близько 09.00 год ранку, у гості зайшов ОСОБА_9 , якого він також пригостив чаєм. В процесі розмови, зі слів ОСОБА_9 потерпілий зрозумів, що російські військові його змусили ходити на блокпости, винюхувати усе у селі і все доносити росіянам, бо погрожували його сім`ї. Хвилин через 10 після приходу обвинуваченого він вийшов на вулицю та побачив, що по подвір`ю ходять російські військові, потерпілий залишив відро і спокійно повернувся у будинок. Як тільки він зайшов у хату то почув стук у двері з окриком «хозяин, хозяин». Вийшовши з будинку, потерпілий побачив на подвір`ї багато російських військових солдат, які наказали йому лягти обличчям до землі, руки за спину, та запитали, чи є ще хтось у хаті. На той час у будинку знаходився ОСОБА_46 та його колишня дівчина ОСОБА_50 , які також вийшли на вулицю. У будинку, сараї, а також на подвір`ї, військові провели обшук, все перевернули шукаючи зброю. Це відбувалось хвилин п`ять-десять, у потерпілого забрали документи та телефон, після чого його вивели на вулицю, де стояло три «буса», на яких приїхали російські військові, знову поставили на коліна, спитали чи знайомий він з ОСОБА_9 , а потім одягли капюшон, зав`язали скотчем очі та посадили у «бус», на якому і відвезли у сусіднє село Вишневе на територію школи. Російські військові забрали їх трьох, але в автомобілі потерпілий їхав один лише з російськими військовими. Деякий час, але зовсім недовго, він перебував на подвір`ї школи, а потім його опустили у темний підвал, де російські військові почали дуже швидко ставити питання на які він також швидко мав надавати відповіді. Питання були на кшталт «Хто він, що він, де воював, з ким воював, коли воював, чи на даний час є військом, чи бажає воювати, у кого в селі є зброя, скільки зброї, запитували прізвища власників зброї, де знаходиться його брат, який також був військовим, чи є в селі дрони?». Перші десять хвилин він також чув присутність у підвалі ОСОБА_9 , який перебував неподалік його, на відстані не більше метра, за стіною, однак його не бачив, оскільки очі весь час були зав`язані. Потерпілий чув як російські військові задавали ОСОБА_9 питання щодо його особи (потерпілого), про село, про українських військових. Він впізнав голос ОСОБА_9 , а також чув, як на питання російського військового, хто атовець, ОСОБА_16 відповів «отой», і потерпілий впевнений що це звучало на його адресу, оскільки в підвалі на той час окрім його, російських солдат та ОСОБА_9 , більше нікого не було з затриманих із села, адже очі у нього хоч і були зав`язані, однак скотч прилягав не щільно і він міг дещо підгледіти. Що ОСОБА_9 відповів на питання чи є у селі Буянки українські військові він не почув. Також він чув, як обвинувачений верещав і по криках він може припустити, що це було від болю, бо ОСОБА_16 російські військові мабуть наносили тілесні ушкодження. Потерпілому також ставили питання відносно ОСОБА_9 , вказуючи на те, що обвинувачений надав інформацію відносно нього. Питання звучали одні і ті ж самі і у разі, якщо потерпілий надавав росіянам неправдиву відповідь, вони починали його бити. Це відбувалось хвилин 20, потім хвилин на десять робили перерву і знову все йшло по колу і так тривало протягом двох з половиною діб. Після цього потерпілого кинули у маленьку кімнату на підлогу, де зовсім нічого не було, він весь час лежав на холодній землі, їсти та пити не давали. До нього також підселили дівчину ОСОБА_51 , яка і допомагала йому ходити у туалет тримаючи під руки у тій же кімнаті, на відстані метра від місця де він лежав. Над ним перестали чинити фізичне насилля лише хвилин за десять до того, як його вивезли з підвалу та викинули у селі Вишневе на кладовищі, де його непритомним знайшла жіночка похилого віку та привела його у свідомість. Згодом їхала підвода його поклали на віз, по дорозі забрали бабусю яка проживала в с. Вишневе, аби та йому допомогла удома, але коли приїхали на блокпост у с. Вишневому то потерпілого спочатку не хотіли випускати за межі села, оскільки він не мав документів, паспорт забрали російські солдати і не повернули. Потім його особу, ще хвилин сорок перевіряли на блокпосту у с. Буянки, з`ясовували чи дійсно його затримували російські військові. Він ніч переночував удома, а на ранок його знайомий відвіз до лікарні, його прооперували і додому потерпілий повернувся лише через місяць. За час перебування у лікарні ніхто з родини ОСОБА_52 до нього не приходив, лише телефонував брат обвинуваченого ОСОБА_53 та цікавився його самопочуттям. Коли потерпілий перебував у підвалі школи то російські військові казали йому, що його здали односельці. В період часу з 24.02.2022 до 28.03.2022 ОСОБА_9 заходив до нього у гості один чи два рази. Про те, що потерпілого привезли до підвалу школи у селі Вишневе, він зорієнтувався по дорозі, так як їхали вони недовго, а також у підвалі він бачив невеликі парти. На його погляд, у день його затримання 28.03.2023 року, обвинувачений випадково зайшов до нього у гості та не був обізнаний про намір приїзду російських військових. З моменту коли обвинувачений його повідомив про те, що надав військовим рф інформацію про нього як про учасника антитерористичної операції, потерпілий мав можливість виїхати з села, але на той час він не звернув на дану інформацію уваги, ніяк не відреагував та не сприйняв її як загрозу, оскільки йому не були відомі факти, аби когось із учасників АТО у селі затримували солдати рф. Йому відомо, що під час окупації села Буянки, в сели перебували ОСОБА_54 та ОСОБА_55 , потерпілий чув, що до них приїздили солдати, але чи затримували їх йому невідомо. Також потерпілий не чув щоб ще когось окрім нього, російські військові брали у полон. Під час окупації села російські військові один чи два рази роздавали гуманітарну допомогу цивільному населенню, йому також приносили, але він не брав. Обвинувачений побої на тілі йому не показував про те, що ОСОБА_16 побили росіяни потерпілому казав його брат ОСОБА_15 . Щодо призначення покарання ОСОБА_9 покладається на розсуд суду.
		Допитаний під час судового засідання в якості свідка ОСОБА_56 суду показав, що він з 22 грудня 2014 і до кінця 2015 року брав участь у антитерористичній операції на сході України. Так як село Буянки невелике, то свідку відомо, що окрім нього в селі учасниками АТО ще є ОСОБА_57 , ОСОБА_54 , ОСОБА_58 . На його погляд всі односельці знають, що він є учасником АТО і про інших учасників АТО також знають. Свідок проживає у села Буянки і на час окупації села російськими військовими з 26.02.2022 року також перебував у селі. Кожного дня, з 6-8 години ранку і до пізнього вечора, свідок перебував на роботі у ФОП « ОСОБА_59 », це в самому селі, над трасою. На роботу він ходив через городи, бо фірма знаходилась у трьохсот метрах від його будинку. Російські воєнні стояли на околиці села, блокпост був розміщений в кінці села, у напрямку села Вишневе, і свідок туди не ходив, але часто міг їх бачити так як воєнні трасою їздили до ГЕС. Коли свідок увечері перебував удома, то російські військові до них не заходили. Односельці вільно переміщувались селом, але намагались не потраплять на очі російських військових. Одного разу російські військові приїздили на роботу до ФОП « ОСОБА_60 », вони його там бачили, спілкувались, перевіряли паспорт, мобільний телефон, які після перевірки повернули. Російські солдати у нього не запитували, чи є він учасником антитерористичної операції. З ОСОБА_61 він знайомий, так як свідок є однокласниками з його старшим братом. Свідку відомо, що по селу ходили чутки ніби ОСОБА_46 ходив на блок-пост до військових зс рф, вранці та увечері, як за розкладом, що по ньому можна було звіряти час. Чого ОСОБА_9 ходив на блок-пост до росіян йому невідомо. Чув про такі чутки він на роботі поміж хлопцями, а також удома, але хто саме це говорив не пам`ятає. Свідку невідомо били військові зс рф ОСОБА_9 чи ні. Вже після деокупації села він чув як говорили, що ОСОБА_46 здав військовим рф учасників АТО і свідка в тому числі, але свідка не чіпали бо до нього не дійшла черга. Люди говорили, що обвинувачений здав ОСОБА_12 , якого військові рф побили і той перебував у лікарні. Свідок особисто не бачив співпраці ОСОБА_9 з військовими зс рф, йому це відомо на рівні чуток. 
		Свідок обвинувачення ОСОБА_62 під час допиту у судовому засіданні показала, що вона знайома як з обвинуваченим так і з потерпілим. Свідок працює продавцем у магазині, який розташований у центрі села по вулиці Центральній, він один на село. Вулиця Центральна йде через все село, із сторони Ріпок в напрямку села Вишневого. Під час окупації села магазин торгував лише хлібом, який привозили через день, іншого товару їм не завозили. Коли привозили хліб, їй телефонували, вона приходила в магазин і роздавала по півхлібини на людину, жодних розмов у магазині не було, ніхто не затримувався, кожен зайшов, отримав хліб і відразу йшов. Криволап ОСОБА_16 також приходив у магазин за хлібом. Коли село знаходилось в окупації, то комендантська година була в темну пору доби, а в світлу пору всі спокійно переміщувались селом, ніяких обмежень не було. Російські військові приходили до магазини і попередили, що у селі можна ходити будь-де, любою дорогою, лише не ходити по полю. Під час окупації, перебуваючи на роботі у магазині, свідок не могла бачити через вікно, що відбувалось на вулиці, оскільки у магазині постійно була черга, однак йдучи дорогою на роботу свідок бачила, що відбувається на вулиці, і вона бачила ОСОБА_9 , який йшов по дорозі з телефоном у руках, з якого лунала музика. Блок пост стояв по вулиці Центральна, в другому кінці села, вона в тому напрямку не ходила і з магазину його фізично видно не було, бо по відстані це близько двох кілометрів. Свідок лише бачила, що ОСОБА_46 йшов у тому напрямку, там є жилі будинки і його рідна сестра також там живе, то куди саме йшов обвинувачений, свідку невідомо. Про факти співпраці ОСОБА_9 з російськими військовими їй особисто невідомо, свідок цього не бачила. Вже після деокупації села, на початку квітня до них додому приїхав ОСОБА_63 , він товаришує з її синами, та розповів, що дорогою він зустрів ОСОБА_9 у якого запитав, чи здав він російським військовим всіх атовців, на що ОСОБА_16 спочатку відповів «ні», але коли ОСОБА_64 почав погрожувати ОСОБА_16 , то тоді він зізнався, що розповів російським військовим, хто з місцевих мешканців був у АТО. Зі слів ОСОБА_35 їй також відомо, що її сина ОСОБА_65 , ОСОБА_46 також здав. Про те, що ОСОБА_9 саме співробітничав з російськими військовими ОСОБА_38 не говорив. ОСОБА_63 є мешканцем села і коли почалося вторгнення, то він пішов у тероборону на оборону міста Чернігова і на даний час він також несе військову службу. Вона особисто знає всіх учасників АТО, які проживають у селі і мабуть все село їх знає, оскільки у них сільських мешканців близько 200 чоловік. Під час окупації села російські військові роздавали гуманітарну допомогу, у центрі села стояла велика машина і хто хотів той ходив і брав, але свідок туди не ходила. Односельці говорили, що роздавали продукти харчування. 
		Допитаний під час судового засідання в якості свідка ОСОБА_66 суду показав, що він станом на 24.02.2022 перебував на посаді старшого оперуповноваженого Прикордонного оперативно-розшукового відділу з місцем дислокації у населеному пункті Ріпки. Коли розпочалась російська військова агресія, вони 24 лютого вийшли з Ріпок і перебували на обороні околиць міста Чернігова і самого міста. Після деокупації території. Він на постійне місце своєї дислокації повернувся десь 04.04.2022 року. Після виходу збройних сил російської федерації були поставлені задачі з пошуку та виявлення правопорушень пов`язаних з виправдуванням збройної агресії рф та осіб, які імовірно могли співпрацювати зі спецслужбами рф та російськими військовими, а саме які надавали інформацію щодо розташування українських підрозділів. Він спілкувався з мешканцями села ОСОБА_67 , ОСОБА_68 та ОСОБА_12 від яких отримав інформацію щодо сприяння спецслужбам рф з боку ОСОБА_9 . Крім іншого, ОСОБА_12 повідомив, що до нього прибули військовослужбовці рф і вчинили відносно нього дії фізичного характеру, однак детально їх розмови свідок вже не пам`ятає. З обвинуваченим ОСОБА_9 він також спілкувався і останній йому повідомляв про те, що співпрацював із військовослужбовцями рф, виконував завдання збройних сил російської федерації, а саме здійснював пошук та фіксацію БПЛА належності Збройних Сил України, а також інформував їх про місцеве населення. Так, ОСОБА_9 , йому повідомив, що декілька разів він виходив і дивився за польотами квадрокоптерів в межах населеного пункту Буянки, також показав де живе ОСОБА_12 , надав інформацію, що останній є учасником антитерористичної операції на сході. Обвинувачений розповідав йому ще про декілька завдань, але свідок вже не пам`ятає в чому саме вони полягали. Він не уточнював обставини за яких ОСОБА_9 почав співпрацювати з військовими зс рф, у нього було завдання з`ясувати була чи не була співпраця і в чому саме співпраця полягала. Обвинувачений йому не повідомляв по те, що його затримували військові зс рф. Свідок спілкувався з ОСОБА_9 орієнтовно 07.04.2022 в селі Буянки, біля його будинку, в рамках своєї роботи на закріпленій ділянці, він виконував оперативну роботу, не в рамках заведеної розшукової справи. Коли ОСОБА_9 давав свідку свідчення, то обвинувачений розумів, що свідок є оперативним співробітником, оскільки він пред`явив йому службове посвідчення. Всі ці обставини стали відомі свідку під час виконання ним своїх безпосередніх посадових обов`язків, він є оперативним співробітником і може проводити роботу з місцевим населенням, і опитувати їх з їхнього дозволу. Свідок отримав усну інформацію про можливе вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, після цього перевірив її, а потім було направлено повідомлення на УСБУ в Чернігівській області щодо виявлення ознак можливого вчинення злочину передбаченого ст.111 КК України. Станом на той час, в тому напрямку була наша аеророзвідка і по селу Вишневому працював ОСОБА_69 , а тому свідок вважає, що наші «пташки» там літали, але не може з впевненістю сказати, що саме наші квадрокоптери там літали, оскільки це не його напрямок діяльності.
		Допитана під час судового засідання в якості свідка ОСОБА_70 суду показала, що вона станом на 24.02.2022 і зараз працює на посаді діловода Вишнівського старостинського округу №4 до якого входить село Буянки. Жодних скарг на адресу ОСОБА_9 до сільської ради не надходило, він був нормальним хлопцем і як всі підлітки трохи бешкетуватим. Проживає свідок у АДРЕСА_2 , а ОСОБА_9 по АДРЕСА_1 , і це не поряд з місцем її проживання. 24.02.2022 коли свідок поверталась з роботи то побачила, як перша колона російської техніки йшла по селу Вишневому, у російських солдат були червоні стрічки на руках. Після цього вона більше на роботу не їздила, а весь час проживала у селі Буянки і по селу переміщувалась вільно допоки свекруха їй не сказала: «Чого ходиш спіймають і повезуть». Взагалі село Буянки не було окуповане російськими військовими так як село Вишневе, у с. Буянки стояли лише блокпости, які поставили 25 чи 26 лютого. Десь у середині березня 2022 року, точної дати вона не пам`ятає, вона ходила по хліб і у магазині їй сказали, щоб вона не ходила, бо російські солдати заберуть і все. У селі Буянки російські військові нікого сильно так не чіпали. Про факти співпраці ОСОБА_9 з російськими військовими їй невідомо. Так яксвідок проживаєна початкусела Буянки,а тому вона звісно не бачила щоб ОСОБА_46 ходив кожного вечора на російський блокпост, який стояв у кінці села в напрямку села Вишневе. Обвинувачений ходив по території села Буянки повз її двір, і коли його не стало то вона запідозрила, що його хтось забрав, але що його саме затримали їй відомо не було. Зазвичай ОСОБА_9 ходив по селу нормальний, веселий, але після того як він пропав на декілька днів, вона побачила ОСОБА_16 який ледве йшов зі сторони села Вишневе в напрямку смт. Ріпки, ледве ноги тягнув, йшов зовсім «ніякий» і вдягнений був у штани наче не по його зросту. Виходячи з його вигляду свідок вважає, що ОСОБА_9 побили. Також свідок чула, що російські військові спіймали і вивезли ОСОБА_24 , але хто саме, як та куди вона не знає. Кожного ранку свідок бачила як повз її двір десь о 08-8.30 год проїздили два чорні джипи, у яких на її погляд знаходилось керівництво російських військових, а потім ці машини о 16-16.30 год повертались назад. Десь у середині березня до них доєднались ще дві білі машини з кузовом, типу пікап. Вже в кінці березня 2022, після того як ОСОБА_9 з`явився після зникнення, свідок бачила, що ці машини зупинялись біля його будинку по АДРЕСА_1 , а потім вона бачила, що ці ж машини зупинялись біля будинку по АДРЕСА_3 у якому мешкає ОСОБА_12 . Будинок ОСОБА_12 розташований відразу при повороті на вул. Трудову зліва, і коли свідок йшла у магазин повз вулицю Трудову то бачила, що біля двору стояли ці автомобіля на яких їздили російські військові, але що відбувалось у дворі вона не бачила. Після того, як ОСОБА_9 затримали російські військові окупанти, вона його особисто з російськими військовими не бачила. На запитання адвоката свідок повідомила, що військові автомобілі окупантів біля місця проживання ОСОБА_9 і ОСОБА_12 бачила не в один день, спочатку ці автомобілі бачила біля будинку ОСОБА_12 , але що там відбувалось вона не знає, а вже згодом вона їх бачила біля ОСОБА_9 . Крім того бачила, що машина російських військових зупинялись біля помешкання ОСОБА_71 . Автомобілі зс рф частіше всього приїздили до ОСОБА_9 , ОСОБА_72 , ОСОБА_36 , ОСОБА_73 , але найдовше російські військові разом з керівництвом перебували за місцем проживання ОСОБА_74 . З розповіді місцевих мешканців села Буянки, у ОСОБА_75 була мала дитина віком до року, і вони ходили до російських військових просити дитячі суміші та підгузки і нібито російське керівництво їх привозило. Більше в селі Буянки таких малих дітей на той час не було. Свідку невідомо чи знав ОСОБА_76 хто із місцевих мешканців села є учасниками АТО, вона також не може знати чи знали про це ОСОБА_77 та ОСОБА_78 , вона з ними не спілкувалась. Крім того у них по селу десь близько четвертої години вечора  пів п`ятої ходили 3-4 чоловіки вартових, і вони також ходили по дворах та щось вишукували і свідок бачила, що до перелічених осіб вартові також заходили. Але російські військові заходили не лише до них, вони заходили в певні домогосподарства, до свідка не заходили, чому саме так їй невідомо. З чуток знає, що російські військові також заходили в будинок ОСОБА_79 та ОСОБА_80 та нишпорили по будинку. 24.02.2022 після того, як свідок пішла з роботи вона під час окупації туди не ходила, і на роботу повернулась лише після деокупації, це було у понеділок 04.04.2022 року. Коли вона вийшла на роботу, то адмінбудівля була в такому ж стані, всі замки були на місці, звичне розташування речей порушене не було, вся документація була на місці, як і до 24.02.2022, ніхто нічого не чіпав, нічого вибитим не було, замки були на своєму місці. У діловода є списки всіх учасників антитерористичної операції, які проживають на території старостинського округу і на її погляд всі місцеві мешканці також знають, хто є учасниками АТО. Коли вона вийшла на роботу, то від жителів села Вишневого свідок дізналась, що до того як зайти в село російські військові вже володіли всією потрібною їм інформацією, знали все і про всіх. До неї додому ніхто не приходив і нічого не питав, російські військові навіть у двір до неї не заходили. Їй також розповіли, що російські військові казали про те, що їм відомо, що є така ОСОБА_70 , де саме вона проживає та запитували чому вона не відвідує роботу, на що місцеві мешканці їм повідомили, що вона боїться. Школа і садочок знаходяться в одній будівлі, яка розташована в центрі села Вишневе через копанку від будівлі старостинського округу. Свідок разом з репортерами один раз ходила у підвал школи, але він вже був прибраним. Коли вона в квітні прийшла на роботу, то там все було засмічено, валялись коробки з-під їжі, зелені пакети, стояли грубки, російські окупанти виїхали не збираючись. Місцеві мешканці також говорили, що з підвалу витягали дитячі стільці і ліжка, які туди затягли російські військовослужбовці. З розповідей місцевих садочок, який є розташованим у крилі школи, був штабом військових сз рф. Також після виходу на роботу вона дізналась, що у селі Вишневе утримували у полоні людей із різних сіл, бо до них почали приїздити з ОСОБА_81 , зі ОСОБА_82 шукати зниклих людей по фото. На території села Вишневе є пилорама і саме туди всіх звозили, там були кімнати з настилом, де тримали всіх затриманих полонених. З розповіді місцевих мешканців ділянка села відмежована вулицею Центральною до зупинки та вулицею Венцова - це була територія окупантів. Вулиця Центральна починається на початку села Вишневе, веде до с. Буянки і йде через все село в напрямку смт. Ріпки, а вулиця Венцова розпочинається від зупинки і веде до сіл Новоукраїнка, Осняки - в напрямку міста Чернігова.
		Свідок обвинувачення ОСОБА_83 під час допиту у судовому засіданні показала, що вона є пенсіонером та проживає в АДРЕСА_2 , це на початку села, ближче до смт. Ріпки. ОСОБА_84 це її невістка. 24.02.2022 розпочалася війна і 25.02.2022 військові російської федерації вже були у них в селі. На їх стороні блокпосту вона не бачила, але люди розповідали, що один блокпост був на переїзді до села Вишневого і один біля ГЕСу. З будинку свідок виходила, ходила по хліб та розносила його по селу сусідам, які за станом здоров`я не могли ходити. Свідок є вже у поважному віці, а тому не боялась і вільно ходила по селу. У село Вишневе вона не ходила і на блокпосту не була жодного разу. Зі слів мешканців села Буянки їй відомо про затримання військовими рф місцевих мешканців, а саме ОСОБА_9 . Ходив, ОСОБА_85 , по селу легковажно, нічого не боявся, носив українську зачіску у вигляді "оселедця" без шапки і тим самим можна сказати провокував російських військових, аби вони до нього чіплялися. Місцеві мешканці його застерігали, але ОСОБА_16 відповідав, що якщо він буде сидіти вдома, то йому буде погано, а тому він як хоче так себе і веде. Взагалі, обвинувачений поводив себе зухвало, ходив по селу з гучно увімкненою музикою. Їх сусід, дід ОСОБА_86 , також попереджав ОСОБА_16 , що тут війна, стріляють, а вони телефони повмикають і музику слухають. Така поведінка для обвинуваченого була притаманною, бо він ріс у сім`ї нікому непотрібним, «як трава при дорозі» і під час війни проживав навіть не в себе вдома, а у ОСОБА_72 , це їх сусіди, вони його приютили та давали поїсти. Свідок лише чула в магазині, як люди казали, що ОСОБА_46 ходив на той блокпост там ображав російських військових і їх президента, був дуже сміливим і казали, що саме за це його там і побили, але чи це правда чи ні вона не знає. З дому далі чим до магазину свідок не доходила, а тому вона не могла бачити щоб ОСОБА_9 кожного вечора ходив на позицію військових, яка була в кінці села в напрямку села Вишневе, як вказано в протоколі допиту на досудовому слідстві, вона цього не бачила. Про факт затриманні ОСОБА_12 їй стало відомо чи у магазині, чи де люди збирались, та казали що його побили. Про це вона дізналась можливо і після деокупації села. Хто із місцевих мешканців являється учасником антитерористичної операції люди в селі знали, бо тим хто був у АТО збирали на бронежилети, село невелике і люди знали. Про те, що ОСОБА_29 є учасником АТО свідок не знала, так як він не є корінним місцевим мешканцем. На момент окупації села учасники АТО в селі проживали, зокрема ОСОБА_55 . Свідок не бачила ОСОБА_9 з військовими зс рф, лише бачила коли військові зс рф приїздили до будинку ОСОБА_72 , вітались з ним «привіт ОСОБА_87 » та надавали йому велику кількість гуманітарної допомоги. Також ОСОБА_77 неодноразово зранку пив каву з військовими зс рф та про щось з ними спілкувався, вона це особисто бачила, бо він живе через дорогу від свідка. ОСОБА_77 міг знати хто зі мешканців села є учасниками АТО, але чи міг він знати про ОСОБА_24 їй невідомо. До ОСОБА_88 та ОСОБА_36 військові зс рф також приходили пити каву. ОСОБА_78 перед захопленням Чернігівської області купив будинок біля них і поселився у селі. Свідок бачила через дірку у паркані, що російські військові заходили до ОСОБА_88 і він сам казав, що військові зс рф приходили пити каву. Окрім керівництва, рядові солдати зс рф у них по селу не ходили. Варта із чотирьох чоловік ходила, але вони вважали себе керівництвом. Свідок бачила, як один чи два рази до вище перелічених осіб заходили військові зс рф.
		Допитаний під час судового засідання в якості свідка ОСОБА_89 суду показав, що проживає в АДРЕСА_2 вже років двадцять. Село ОСОБА_90 було окуповане російськими військовими о четвертій годині ранку 25.02.2022 року. Спочатку приїхало п`ять пушок, які розвернулись у нього під вікнами і стали прямо на городі. Блокпост окупанти встановили прямо у нього під двором, перекопали у нього двір та біля стогу, а жили вони у будинку поруч. Свідок все, що відбувалось на блокпосту добре бачив, прочитати то він не може, а далеко бачить дуже добре. На блокпосту чергувало троє військових зс рф, стояв кулемет, РПГ і був автомат. Спочатку на блокпосту стояв молодий лейтенант, то він боявся очі підвести, тихо ходив про двору, а потім десь через тиждень прийшла комендатура. Вони прийшли вп`ятьох, свідок вийшов і у нього почали питати де його син та погрожувати розстрілом, на що він їм відповів, що син у місті Чернігові на роботі і нехай стріляють, він нічого вже не боїться. Коли прийшли росіяни, то вони вже володіли усією інформацією, вже знали, що його син є учасником АТО, що сам він афганець, хто в селі має зброю. Серед них був капітан, то він вже поводив себе нахабно, підійшов до дружини свідка і сказав, що буде у них у будинку проводити обшук, ходили тоді уже росіяни в нього по двору і по будинку «як у себе в дома», але рушницю у нього вони так і не знайшли, а сам він її не віддав. Свідок бачив як ОСОБА_67 на велосипеді привозив російським військом колгоспне молоко, але він не біля блокпосту зупинився, а далі проїхав і віддав, на що свідок сказав військом зс рф: «хлопці, ви не думайте що хохли всі такі, мужики всі в Чернігові воюють, а це таке». Потім ОСОБА_67 ще увечері хотів привезти їм молоко, аби його люди не побачили, так вони ж його і побили аби він вночі не їздив. ОСОБА_9 він на блокпосту бачив три рази. Перший раз обвинувачений прийшов 25 лютого близько 14.00 год і пішов у сторону с. Вишневе, а потім розвернувся і пішов назад в село. На думку свідка він молодий хлопець і прийшов пушки подивитись, яких не бачив. Другий раз він побачив ОСОБА_9 , коли той разом з ОСОБА_43 та ще одним хлопцем, якого свідок не знає, вийшли від «Вороб`їхи» і йшли в напрямку блокпосту, на думку свідка аби познайомитись з російськими військовими. При цьому військовий рф кинувся до кулемету зі словами «зараз покладу», а свідок сказав їм «не стріляйте, молоді хлопці їм ще треба пожити», і військові повернули їх назад у село. А третій раз він його бачив коли військові рф вже пішли, свідок якраз закопував вириту ними яму, і підійшов ОСОБА_16 та спитав де хлопці, на що свідок його лопатою «гопнув» і все. Російські військові мабуть до ОСОБА_9 тоді ходили, їжу носили чи щось інше. На блокпосту обвинувачений з російськими військовим не спілкувався, вони на блокпост нікого не пускали. Про те, що ОСОБА_46 співпрацював з російськими військовими свідок знає лише з чуток, на блокпосту за весь березень він бачив його лише три рази. Тих хто ходив на блокпост свідок всіх бачив, те що кажуть, що ОСОБА_46 ходив на блокпост як на роботу це неправда. Свідок бачив, як ОСОБА_91 приходив на блокпост з жінкою та просив у військових продукти харчування і окупанти давали йому свої сухпайки. Свідок один раз бачив, як ОСОБА_76 підходив до капітана і вітався з ним за руку, як зі своїм товаришем. Люди через цей блокпост пересувались у село Вишневе і у свідка є вся документація, яку покинули військові зс рф, де вказана їх частина, звання, вся розстановка, хто пересувався по селу. В документах російських військових інформацію щодо мешканців села, які є учасниками АТО немає. Свідку відомо, що ОСОБА_55 є учасником АТО, також його син є учасником АТО і він з першого дня пішов у тер охорону у місто Чернігів, і на сьогодні воює.
		Свідок обвинувачення ОСОБА_92 , який є рідним братом обвинуваченого, в порядку статті 63 Конституції України спочатку відмовився від дачі показань, а в подальшому суду показав, що на момент окупації російськими військовими села Буянки проживав по АДРЕСА_1 сам, у будинку який належить його матері ОСОБА_93 . ОСОБА_9 до окупації села проживав з ним, а під час окупації проживав у сестри, і повернувся додому вже після деокупації в середині квітня 2022 року, десь 14 числа. ОСОБА_16 хоча з ним і не проживав, але додому інколи приходив. ОСОБА_24 свідок знає, він проживає недалеко від нього. Під час окупації свідок ходив до сестри, яка проживає в сторону села Вишневого, ОСОБА_94 , а також ходив до ОСОБА_12 пити чай, бувало, що і з ОСОБА_16 ходив до нього. З двору свідка, а саме з ганку видно будинок ОСОБА_12 і один раз він бачив, як стояли біля двору ОСОБА_23 російські військові, але як його забирали, він не бачив. Коли саме це відбувалось свідок не пам`ятає. Про те, що ОСОБА_12 був у полоні російських військових, він дізнався від людей після деокупації села, особисто ОСОБА_23 йому нічого про затримання не розповідав. Російські військові до нього додому приходили декілька разів, але коли саме не пам`ятає, перевіряли документи, питали за ОСОБА_16 , де він є, і свідок їм повідомив, що ОСОБА_16 з ним не проживає. Військові зс рф також проводили в нього обшук, тоді вдома на подвір`ї був він, обвинувачений та ОСОБА_95 , четверо російських військових зайшло зі зброєю і робило обшук всього господарства, чи залишали військові під час обшуку якісь речі він не знає. Коли ОСОБА_46 прийшов додому, то тілесні ушкодження у нього були, було все тіло синє, він бачив синці на голові на спині у ОСОБА_16 . Про затримання брата російськими військовими йому нічого невідомо, ОСОБА_16 йому нічого не розповідав, а мати говорила, що ОСОБА_16 затримували росіяни. ОСОБА_16 свідку не говорив, що російські військові примушували його шпигувати, надавати відомості про українських військових, інформацію хто служив у АТО. На запитання прокурора чи перебував свідок удома коли в його будинку проводили обшук після деокупації відповів, що ні, а в подальшому на запитання захисника повідомив, що під час обшуку він був удома і в протоколі слідчої дії розписувався. Також свідок повідомив, що бачив, як у будинку, а саме у залі за кріслом знайшли вибухівку, а ще знайшли у шафі російський харчовий пакет, але звідки він там взявся сказати не може. Свідок мешкає у спальні і під час окупації прибирання у будинку не робив. Після деокупації села поліція чи інші правоохоронні органи приїздили шукали телефон «Самсунг», яким користувався ОСОБА_16 . Коли саме свідок не пам`ятає, але ОСОБА_16 йому говорив, що російські військові йому на телефон встановили «прослушку». Де ОСОБА_9 дів телефон свідку невідомо, як і невідомо, чи знайшли цей телефон правоохоронні органи. Продукти харчування в селі російські військові роздавали, але він не брав.
		Свідок ОСОБА_96 під час допиту у суді показала, що проживає у АДРЕСА_2 , майже по сусідству з ОСОБА_9 , який проживає через один будинок від неї, по одній стороні. Окупація села розпочалася 25.02.2022 і людям було заборонено вештатись по вулиці, а тому вона зайвий раз на вулицю не виходила, а обвинувачений ходив по вулиці з телефоном, але куди саме він ходив свідок сказати не може. На той час чоловіки по селу не переміщувались, в магазин ходили лише жінки та підлітки. Вона чула від людей, коли ходила по хліб, який їм привозили через день з пекарні розташованої у смт. Ріпки, що російські військові заходили у двори до місцевих мешканців, але до неї додому ніхто не приходив. Особисто вона не бачила щоб російські військові приїздили до ОСОБА_9 додому, щоб вони його забирали свідок цього не бачила. Вона не говорила слідчому під час допиту, що вона бачила як російські військові забирали ОСОБА_9 , такого вона не бачила і такі покази слідчому не давала. ОСОБА_12 свідок знає, він також недалеко від неї проживає. Вона бачила біля двору ОСОБА_12 автомобіль російських військових, це була біла дорога машина, але що відбувалось на подвір`ї у ОСОБА_12 вона не бачила, а також не бачила як його виводили і коли саме поїхали ці автомобілі. Особисто свідок не бачила, щоб ОСОБА_12 садили в машину, а от що у нього у дворі була якась розмова, то це вона чула. По селу люди говорили, що ОСОБА_24 російські військові забирали, нібито побили і він лежав у лікарні з сильним пошкодження ноги. Свідок від людей чула, що ОСОБА_97 відвезли у лікарню і він там чималенько пролежав. Саме вона ОСОБА_12 з тілесними ушкодженнями також не бачила, побачила вона його вже після виписки з лікарні. Також люди розповідали, що у селі Вишневому була лісопильня і там у російських військових був штаб і саме туди вони звозили людей і там їх катували. Про те, що обвинуваченого забирали та побили російські військові вона також почула від людей, особисто цього вона не бачила. ОСОБА_9 до неї за допомогою не звертався і тілесних ушкоджень у нього свідок не бачила. Свідок не може сказати, чи співпрацював ОСОБА_9 з російськими військовими, вона цього не знає. Що обвинувачений ходив по центральній вулиці, то всі бачили, можливо ходив і на блокпост. Свідок лише чула, що люди говорили ніби ОСОБА_9 ходив на блокпост, сама вона цього не бачила і під час допиту слідчому казати не могла. Вона живе у центрі села, а блокпост стояв у кінці села, в межах одного кілометра від її будинку, а тому візуально від двору вона блокпост бачити не могла. Свідок не може сказати чи співпрацював обвинувачений з російськими військовими, вона про це не знає. Про те, що ОСОБА_46 співпрацював з російськими свідок чула коли ходила по хліб, а саме люди говорили що ОСОБА_16 ходив на блокпост. Загалом ОСОБА_9 непоганий хлопець, він був спокійний, нічого не крав, ні з ким не бився, він має піддатливий характер. Про те, хто з учасників АТО проживає у селі свідок знала, але те, що ОСОБА_12 є учасником АТО їй відомо не було, бо він не корінний місцевий мешканець. Військові зс рф гуманітарну допомогу у село привозили і роздавали її біля магазину.
		Свідок обвинувачення ОСОБА_50 судупоказала,що напочаток російськоїагресії вонапроживала в АДРЕСА_3 за адресоюпроживання їїхлопця ОСОБА_12 .В родиннихвідносинах зобвинуваченим вона неперебуває,але ОСОБА_9 знаєвін єсусідом ОСОБА_24 .З моментуокупації села ОСОБА_16 частоприходив до ОСОБА_23 ,але нічогоне розповідав.Наприкінці березня2022року,біля 10години ранку,коли удомаперебували свідок, ОСОБА_12 та ОСОБА_9 ,який прийшовдо ниххвилин за30до того,приїхали російськівійськові іоточили двір.В будинокзайшло 5військових,забрали їхтелефони,ключі,її та ОСОБА_23 паспорти,і післяцього вивелиїх наподвір`я тапоставили всіхна коліна.Вона всеце бачила,оскільки очіна тойчас унеї зав`язаніне були.Що самеросійські військовіпитали у ОСОБА_23 з ОСОБА_16 вонане чула.Військові зсрф шукали ОСОБА_22 ,рідного брата ОСОБА_12 ,який разомз сім`єюпроживав зними поТрудовій,2,вони питализа ОСОБА_22 і цікавилисьде вінзараз проживає.В селоросіяни зайшли24-25лютого ідесь до18березня 2022року ОСОБА_98 з сім`єюпроживав разомз ними,а потімвиїхав.Виїхав ОСОБА_98 з сім`єюпісля того,як російськівійськові другийраз йогоспіймали,потримали,а потімвідпустили.Перший раз ОСОБА_22 з ОСОБА_23 затрималивійськові зсрф коливони удвохпід часокупації поїхалидо бабусіу селоВишневе.Вони обоєє учасникамиАТО іїх затрималина блокпостуу с.Вишневе,побили іувечері відпустилидодому.Дати колице буловона вжене пам`ятає.Також убудинку ОСОБА_22 у селіВишневе російськівійськові знайшливійськове обмундируванняі отриманніним нагородита грамоти,що такожйого налякало,і ОСОБА_98 попросив знайомого,який наавтомобілі вивізїх зсім`єю усмт.Ріпки.В напрямкуРіпок буловільне пересування, ОСОБА_98 виїхаві більшедо нихне повертався. Колиїї зхлопцями вивелина подвір`яі поставилина колінато вонабачила якхлопцям зв`язалируки ізав`язали очіклейкою стрічкою,а їйруки незв`язували,а лишена очінатягли шапку,через якувона вженічого бачитине могла.Після цьогоїх вивелина вулицюі її, ОСОБА_23 та ОСОБА_16 посадилив окреміавтомобілі тавідвезли ус.Вишневе упідвал садочка.Біля дворубуло триавтомобілі,її посадилив окремумашину,у якійвона їхаласама лишез військовослужбовцямиросійської федерації.В одинчи різніавтомобілі посадилихлопців вонане знає.Коли їїзаводили упідвал вонаще нічогоне бачила,а вжеу підваліїй знялишапку.У підвалівона бачилавійськовослужбовців російськоїфедерації,бачила ОСОБА_12 та чула ОСОБА_9 .Російські військовідопитували ОСОБА_23 , ОСОБА_16 іїї урізних приміщеннях.Тілесні ушкодження ОСОБА_12 і ОСОБА_9 наносили,бо воначула,а їйні.Особисто їївійськові питализа ОСОБА_22 ,про атовців,але вонапросто мовчалаі їїне били.У ОСОБА_12 російські військовіпитали хтоє вселі атовцями,і за ОСОБА_22 такожпитали,але вінне признавсябо тежатовець.Коли ОСОБА_23 питали заатовців,то вінабо мовчав,або казав,що нічогоне знаєі заце йогодуже сильнобили.Спочатку воначула,як били ОСОБА_23 ,а потімі бачилаяк упідвалі росіянибили йогоногами ідошками. ОСОБА_23 знаходивсяв кімнаті,яка буларозташована навпротиїї кімнати. Щосаме питалиу ОСОБА_9 вона нечула,оскільки вінзнаходився черезстіну знею,і булолише чутно,що ляпалидошки,що ОСОБА_16 стогнав івона розуміла,що ОСОБА_16 наносять тілесніушкодження.Навпроти їїкімнати булорозташовано трикімнати і ОСОБА_12 був упершій кімнаті,а ОСОБА_9 у третійі наїї думку ОСОБА_23 неміг чути,що каже ОСОБА_16 ,бо вонабула ближчедо обвинуваченогоі тоне чула,що вінвідповідав російськимвійськовим.Російських військовихпід часдопиту цікавилихлопці,які приймалиучасть уантитерористичній операціїу 2014році,чи називали ОСОБА_16 з ОСОБА_23 їхпрізвища вонане чула.Це продовжувалосьдо вечора,потім їхперестали катувати,її з ОСОБА_12 покормили ілишили спатиу підвалі.На ранокїї з ОСОБА_23 відпустили,але додомувона прийшлаперша,а ОСОБА_23 через 40хвилин.З підвалуїї з ОСОБА_23 вивелиудвох іпосадили вавтомобіль тавивезли усело Вишневе,після чогоїї відпустилиі вонапішла додому,а ОСОБА_23 лишили.Військові зсрф затрималиїх утрьохв 10годин ранку,а вженаступного дняо 8годині ранкувідпустили.Спочатку випустилисвідка,потім ОСОБА_23 ,а за ОСОБА_16 вонане знає,але втой жедень віндо нихтакож прийшов пообіді.У ОСОБА_12 була гематомана нозі,побиті ребра,він кульгав,але пересувався.Коли відпустили ОСОБА_9 вранці чиу вечорівона незнає,вона цьогоне бачилаі нечула,але такрозуміє,що ОСОБА_16 відпустили останнього.Після поверненняз с.Вишневого ОСОБА_9 прийшов доних вобід,коли вонаспала,поцікавився їїсамопочуттям,чи їїне побили,спитав де ОСОБА_23 ,але вонавідповіла,що вінспить абийого нетурбувати,і ОСОБА_16 пішов. Колисвідок післяпідвалу спілкуваласьз ОСОБА_16 ,то тілеснихушкоджень найого обличчівона непобачила,він лишеспитав яквона івідразу пішов.Після цього ОСОБА_9 до нихбільше неприходив.Свідок нечула щобобвинувачений говоривросійським солдатам,що ОСОБА_12 атовець.Коли вонизнаходились упідвалі садочкуто свідокдопомагала ОСОБА_34 підвестись,сходити утуалет.Вже натой часвона вважає,що росіянирозуміли,що ОСОБА_23 був учасником АТО.Коли російськівійськові першийраз затримали ОСОБА_24 з йогобратом ОСОБА_22 і протрималидо вечора,то вонитакож повернулисьз тілеснимиушкодженнями іїх тодітакож допитувализа атовців,але натой час військовим,ще небуло відомо,що ОСОБА_98 атовець.Вже післяобшуку,який російськісолдати провелиу будинку ОСОБА_22 ус.Вишневому,то вониприїхали добудинку ОСОБА_24 шукатисаме  ОСОБА_22 івсе зводилосьдо тогоде є ОСОБА_98 .Другий раз ОСОБА_12 російські військовізатримали вжеколи їхзабрали утрьох.Їй невідомочи приходив ОСОБА_9 до ОСОБА_12 ,до тогояк доних приїхалиросійські військові,і казавщо вінздав ОСОБА_23 російським військовим,вона такоїрозмови міжними нечула. ОСОБА_23 післяполону нічогопро ОСОБА_16 не говорив,то вонане можесказати яквін донього відноситься.Після полонуна другийчи третійдень знайомий ОСОБА_23 наім`я ОСОБА_99 відвіз йогоу лікарнюде йогоі госпіталізували.Свідок відвідувалапотерпілого улікарні кожногодня,але за ОСОБА_100 нічого неговорив,будучи улікарні ОСОБА_23 не пов`язувавсвоє затриманняз тим,що ОСОБА_9 його здав.Вже згодомвона чулавід ОСОБА_12 ,що обвинуваченийпоздавав всіххлопців уселі.Окрім ОСОБА_23 у селіБуянки росіянибільше нікогоне затримували.Свідок чулапо селу розмови,що ОСОБА_85 співпрацювавз росіянами. Свідкуневідомо,що ОСОБА_9 також ранішезатримували російськівійськові,він їйпро цене розповідав,до їхспільного затриманнятілесних ушкодженьу ОСОБА_16 вона небачила. 
		Під час допиту у судовому засіданні свідок захисту ОСОБА_101 суду показала, що є старостою Вишнівського старостинського округу до якого входять села Вишневе, ОСОБА_90 та ОСОБА_102 . Перші одиниці бойової техніки у с. Вишневе зайшли у районі обіду. Вся техніка була без розпізнавальних знаків, за всі 36 днів окупації вона жодного разу не бачила прапора російської федерації. Спочатку на техніці були значки у вигляді кола, було незрозуміло, що то за техніка і звідки вона. 24.02.2022 ця техніка на село Буянки не йшла, а повертала ліворуч на село зі сторони Тупичіва, ця дорога вела до міста Чернігова. 24.02.2022 вона нарахувала 46 одиниць техніки, 25.02 вже більше 500 одиниць техніки, а 26.02 вже більше тисячі. І кожного дня техніка проходила і проходила. На початку вторгнення перші декілька днів, з переляку мешканці села переховувались у сховищі  підвалі школи, а коли зрозуміли, що російських військових цікавить дорога на Чернігів, то місцеві жителі повернулись додому, а російські солдати відразу окупували школу, і там розмістили штаб. За спостереженнями свідка, у приміщенні школи знаходився офіцерський склад російських військових, таке припущення у неї склалось по їх манерах, оскільки розпізнавальних знаків на одязі ні у кого вона не бачила. Всі військові були вдягнуті у чорну форму без пагонів. Російські військові особисто до свідка, як до старости приходили, перший раз вона з ними познайомилась у себе на подвір`ї, вони на БТРі влетіли у двір, чоловік 15 з автоматами, приклали до її голови автомат і взяли її у полон на деревообробний цех. Це було десь 27.02.2022, на третій день після вторгнення. Свідок вважає, що військові зс рф знали, що вона староста, але не староста, а голова сільської ради, згодом вони показували їй документи, де було відображено, з якого числа вона працює, хто її діти, все у них було. Однак вони мали застарілу інформацію, бо у них ще рахувався Ріпкинський район, хоча на той час вже був ОСОБА_103 , зміни відбулися у грудні 2021 року за три місяці до війни, а тому вони не розуміли що таке староста. Російські солдати говорили, що вона як голова керує гвардією, у неї там «нацики, бендери», у неї особисто проводили у дворі обшук. Після обшуку у будинку свідка, її чоловіка та сина також забрали у полон на пилораму. На пилорамі стояв їх військовий підрозділ, і висів здоровенний прапор радянського союзу. На пилорамі окупанти у неї допитувались чи є на її території «нацики»  це з пояснень російських військових були, хлопці які служили в АТО у 2014 році і вона відповіла, що у них таких немає, хоча насправді по селу було 15 учасників бойових дій. Потім була перестрілка, бойові дії і її під вечір відпустили, то вона відразу побігла у приміщення старостату і під шафу сховала папки по військовому обліку та папку з учасниками АТО, де вони і пролежали всю окупацію. Свідок до приміщення старостату, після звільнення з полону, прийшла одна і ознак того, що до неї хтось там був не було, замки пошкоджені не були, вікна на той час були цілі. Діловод після окупації на роботу за її вказівкою не ходила, бо проживала у с. Буянки. Після звільнення з полону військові рф їй наказали, аби вона кожного дня о 10.00 годин була на посту у старостаті, а якщо не буде то пригрозили тяжкими наслідками, і вона кожного дня о 10 годині ранку ходила в старостат і там стояла біля будівлі, а коли приходили російські солдати, то проводили огляд поверхневий. У будівлю старостату російські військові заходили неодноразово, але вони її не чіпали, як і приміщення ОСОБА_104 , вони казали, що ці приміщення їм будуть потрібні, бо вони тут надовго, а можливо і назавжди. Військові зс рф обшук у приміщенні старостату проводили поверхневий, кожний папірець не перечитували, нічого не били, забрали лише ноутбук. Приміщення школи та закладу культури їм були непотрібні і вони їх руйнували. У селі Вишневому нікого з учасників АТО російські солдати не затримували, ніхто із мешканців нікого не здав. Інформація щодо учасників АТО є загальнодоступною, бо це село. Про випадок у селі Буянки їй стало відомо вже після деокупації, під час окупації вона нічого цього не знала. Про те, що російські військові тримали у полоні ОСОБА_12 з села Буянок, свідок дізналась після виходу російських військ. Свідок кожного ранку, о 10 годину була на посту біля будівлі старостату і звідти видно приміщення школи, але вона не бачила, як затримували ОСОБА_12 . Вже після деокупації люди розповідали, що на пилорамі була катівня і її син теж там був у полоні і його також катували. Про те, що в школі також утримували людей, свідок також дізналась після деокупації села. Після де-окупації і на пилорамі і в школі знайшли багато всяких речей які вказували, що там катували людей. Під час окупації неможна було ані ходити, ані спілкуватись, якщо треба було кудись перейти то виглядали аби не їхала їх військова техніка. У них в селі «орки» провели зібрання, на яке наказали прийти всім мешканцям, та повідомили, що люди можуть пересуватись лише по дорозі, не дивитись на них при зустрічі, не тримати руки в кишенях. Мешканці, які жили по вулиці Молодіжній, ходили порати худобу на господарство, то іноді російські солдати давали їм 5 хвилин на це. Тобто, в деякий період доби люди по селу Вишневому могли пересуватись, але не вільно. Під час окупації хлопці пішки ходили між селами Вишневе і Новоукраїнським, бували випадки, що люди велосипедами на Ріпки їздили, ну і фермер з села Буянки, ОСОБА_105 , якому виписували перепустки, брав на пекарні у селищі Ріпки хліб та привозив їм у село. Однак після де-окупації Вишневого люди розповідали про випадок, коли солдати рф зупинили хлопців, які пересувались між селами і роздягли їх, шукаючи татуювання. Обвинуваченого, ОСОБА_9 , вона знає, він є мешканцем старостату. За ОСОБА_16 може сказати, що він ріс у сім`ї, де не було належного виховання, мати не приділяла йому належної уваги. Неодноразово ОСОБА_9 сам до неї звертався з приводу відсутності взуття, одягу, продуктів харчування, то бувало його з дому виганяли. З цього приводу з ОСОБА_16 та його матір`ю проводились бесіди. Вже після де-окупації села вона дізналась від місцевих мешканців, а також правоохоронних органів, що ОСОБА_9 співпрацював з військовими рф, доносив їм інформацію. Також свідок чула від людей вже після деокупації, що обвинуваченого військові зс рф брали у полоні, що ОСОБА_16 ходив по вулицях села з колонкою та приходив до військових рф на блокпост, де вів з ними бесіди. У селі Вишневому таких осіб не було. За час окупації села один мешканець Вишневого зник безвісті. Відстань між селами Вишневе та Буянки 3 км, пішки це хвилин 20-30, блок-пост між цими селами було можливо обійти по полю та болоту.
		Під чассудового засіданнясвідок ОСОБА_106 суду показала,що ОСОБА_9 є їїбратом побатьку,мати обвинуваченогоі батькосвідка єрідними сестроюта братом.Відносини унеї з ОСОБА_16 нормальні,нічого поганоговона пронього сказатине може.Окупація селаБуянки розпочалася24.02.2022в деньвторгнення російськихвійськ натериторію України.Де саме24.02.2022був ОСОБА_9 вона незнає, ОСОБА_16 почаву нихжити зберезня місця,але точноїдати свідокпригадати неможе.Якщо їхатизі сторони ОСОБА_107 ,то вонапроживає напочатку селаБуянки,а будинок ОСОБА_16 знаходивсяв центрісела,якщо дивитисьпо дорозі тойого будинкуне видно,і кудилюдина йде сказатинеможна.Російський блокпостзнаходився вкінці селаБуянок,в напрямкусела Вишневого,зі сторониРіпок блокпостуне було.Російські військовідо нихдодому приїздили, про ОСОБА_9 у неїне запитували,як іу всіх,перевіряли документи,хто проживаєу хатіі все.Максима натой часу нихще небуло,зі свідкомна тойчас проживалатітка інвалід,двоє дітейта чоловік.Під часокупації вонапо селуне ходила,син ходивпо хлібта запродуктами харчування. Пересуванняпо селупід часокупації буломожливим лишепо центральнимвулицям ілише тодіколи неїздили російськісолдати,вони повідомили,щоб людине ходилипо городах,бо розстріляють.Точної дативона непам`ятає,але цебуло між20та 25березня 2022року,пів навосьму ранкуприїхало чотиридуже великімашини іна їїподвір`я зайшов одинросійський військовий,який спілкувавсяз неюта їїчоловіком. Унеї спиталиім`я,яке воназабула,наказали притриматисобаку,дивились,що удворі.Російські військовіприйшли озброєні,і вонавідразу незрозумілачому вониприйшли, бопоряд працювавтрактор приватнихпідприємців і біляїх будинкубув «клин»,де можливобуло розвернутисьвеликій техніці.Вона побачилалише чотиримашини,а скількиїх булонасправді сказатине може,бо засараєм їхвидно небуло,а навулицю вонане виходила.Свідок дужеперелякалась,адже думала,що російськівійськові приїхализа їїчоловіком,який ранішепрацював охоронцемв міліціїі вирішила,що хтосьіз людейїм проце повідомив. Количоловік вийшовна вулицю,то побачивтам багатоозброєних російськихвійськових,всі вонибули безмасок. Російськісолдати сказаличоловіку,що їмпотрібен лише ОСОБА_9 ,вони вжезнали,що ОСОБА_16 у нихпроживає,та наказалийому взятидокументи ітелефон,який уобвинуваченого булодва. Післяцього чоловікзайшов ухату іпокликав ОСОБА_16 ,який взявприписне,мобільні телефони,вийшов навулицю ійого посадилив автомобіль,а чоловікповернувся ухату. Свідокна вулицюне виходила,а весьчас стоялау дворі. До моменту затримання військовими зс рф, ОСОБА_9 у них проживав неділь дві, і до того часу російські військові до обвинувачений не приїздили. ОСОБА_9 жив у неї як звичайна людина, міг у магазин сходити по хліб, а так по селу ніде не ходив. Також, ОСОБА_16 , не кожного дня, але коли його звали допомогти овочі, фрукти загрузити, то ходив по сусідству на роботу до ОСОБА_108 і до ОСОБА_109 . До того часу, як ОСОБА_16 забрали російські військові, тілесних ушкоджень вона у нього не бачила і про те, що вони його вже раніше затримували їй обвинувачений також нічого не говорив. ОСОБА_9 повернувся до них десь через тиждень о четвертій годині вечора і першою його зустріла мати, а потім вже вони. ОСОБА_16 прийшов увесь звірські побитий, сині були: потилиця, вуха, ноги, нирки, спина ніби прикладами розрисована, подерте коліно. Вона з сином допомогла йому сходити в туалет, переодягнутися та дала знеболюючу пігулку. До шостої години вечора вони всі були в будинку, потім чоловік поїхав на роботу і почався обстріл, наші ЗСУ обстріляло окупантів, то вони вийшли та до 9 години вечора були на вулиці. ОСОБА_9 у них переночував, а наступного дня, вранці зібрався і пішов, більше він до них не приходив, і свідок його не бачила. Коли ОСОБА_16 повернувся то жестами він показав, що у нього на телефоні «прослушка», і той телефон він лишив на підвіконні. Хто поставив «прослушку» обвинувачений не говорив, скоріш за все російські окупанти, вони хоча і перелякались цього, але на вулицю ОСОБА_16 не вигнали. ОСОБА_9 говорив, що його кудись завезли і там з нього знущались, кидали, били, катували, він весь час був з зав`язаними очима. Хоча ОСОБА_16 і не говорив хто саме з ним це робив, але вона вважає, що то були окупанти. Що саме російські солдати питали у обвинуваченого, він не говорив і свідок про це у нього також не питала. Свідок знає усіх хто в селі є учасниками АТО, і російські військові у них теж запитували про учасників АТО, але вони окупантам нічого не сказали. А так як російські військові обвинуваченого «питали», а на його місці міг опинитись кожен і так як вони його звірські побили, що він ледве ходив. Але їй невідомо, хто повідомив росіянам імена учасників АТО, вона не може сказати на ОСОБА_16 . Про затримання ОСОБА_9 з ОСОБА_12 їй нічого невідомо, вона нічого не знала, бо по селу не ходила. Росіяни часто ходили до приватних підприємців, але чого вони туди ходили вона не знає.
		Свідок ОСОБА_110 суду показав, що у 2014 році він приймав участи у АТО і ОСОБА_9 знав, що він є учасником АТО, свідок до війни з ОСОБА_16 спілкувався, але нечасто. Окупація села Буянки розпочалась 24.02.2022, він на той час перебував на роботі на тваринницькій фермі ТОВ «Дружба», що належить ОСОБА_111 . Робота у нього знаходилась за городом, а тому по вулиці він не пересувався, через город - на роботу, після роботи - городом додому, і все. На підприємство російські військові приїздили, шукали зброю, бронетехніку, бо їм хтось надав інформацію, що вона там є. Російські солдати походили по сараях, полякали доярок, робітників і поїхали, вони нікого не чіпали. Російські військові за час окупації приїздили разів три, вони у нього не питали чи брав він участь у АТО. До нього особисто додому російські військові не приходили. За час окупації села він обвинуваченого не бачив, бо по селу не ходив, а ОСОБА_46 до них не приходив. Свідку нічого невідомо чи співпрацював ОСОБА_9 з російськими військовими, чутки по селу ходили, що ОСОБА_16 ходив на блокпост, але чи ходив чи ні він достовірно не знає, чутки це таке. З ОСОБА_12 свідок жодних відносин не підтримує, йому невідомо чи ОСОБА_12 приймав участь у АТО до переїзду у село чи вже коли мешкав у селі. Він чув, що ОСОБА_12 російські військові брали у полон, чув що перший раз їх затримували разом з братом, коли вони їхали через блокпост у село Вишневе, а другий раз російські військові приїхали і забрали ОСОБА_12 з дому. Окрім ОСОБА_12 у селі Буянки російські військові більше нікого з учасників АТО не затримували, їх побратимів у селі четверо чоловік. Про затримання ОСОБА_9 він нічого не знає, його це не цікавило. 
		Під час допиту в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_112 показав, що з ОСОБА_9 він знайомий, але вони не товаришують, ОСОБА_16 із сусіднього села Буянки. Під час окупації села російськими солдатами свідок весь час перебував у себе вдома у селі Вишневому і з дому нікуди не виходив, а тому він не знає чи вільно пересувались по селу, у денну пору доби, місцеві мешканці. До нього додому російські військовослужбовці не приходили. Свідку відомі прізвища хлопців із села Вишневого та Буянок, які приймали участь у АТО у 2014 році, але не всіх. З села Буянок він знає лише ОСОБА_49 та ОСОБА_113 . Свідок на питання прокурора повідомив, що під час окупації він з обвинуваченим не спілкувався, а вже після деокупації, коли він з ним бачився, то ОСОБА_16 йому особисто говорив про те, що він кожного дня, під час окупації села Буянки, ходив до російських військових на блокпост і спілкувався з ними. Свідку відомо зі слів ОСОБА_9 , що він здав російським солдатам хлопців атовців, а саме з села Вишневого здав ОСОБА_22 , який на даний час проходить службу в лавах Збройних Сил України, а з села Буянок здав наче ОСОБА_49 і ОСОБА_113 . Свідок зустрів обвинуваченого у селі Буянки, відразу після деокупації села, яка закінчилась на початку квітня 2022 року і тоді ОСОБА_46 йому сказав, що у нього у теробороні у місті Чернігові служив товариш, якому він телефонував, ставив питання, а потім ходив на блокпост до російських військових і все їм розповідав. Про що саме обвинувачений розпитував у товариша з тероборони свідку невідомо. На уточнююче запитання захисника свідок пояснив, що до нього додому приїхав мешканець села Буянки ОСОБА_114 , який і на даний час і тоді служив у лавах ЗСУ, і вони автомобілем поїхали у смт. Ріпки. В селі Буянки вони зустріли ОСОБА_9 , який йшов по дорозі і ОСОБА_63 йому наказав зупинитись, бо сказав, що обвинувачений підозріла особа. ОСОБА_38 вийшов з автомобіля, підійшов до ОСОБА_9 та став розпитувати як все було і чому він ходив до російських військових. Звідки ОСОБА_115 були відомі дані обставини свідок не знає, він особисто на той момент нічого не знав, і все про що він розповів, він почув під час розмови обвинуваченого з ОСОБА_116 . Обвинувачений ОСОБА_115 без погроз розповів, що ходив на блокпост та, що поздавав хлопців атовців, а саме ОСОБА_117 , ОСОБА_118 і ОСОБА_22 , прізвища якого не пам`ятає. ОСОБА_119 був вдягнений у військову форму та мав зброю, але лишив її в автомобілі. Свідок упевнений, що ОСОБА_119 автоматом обвинуваченому не погрожував і зброю до лоба ОСОБА_9 не приставляв, вона знаходилась у машині. ОСОБА_113 з ними не було і ОСОБА_9 під час розмови ніхто не погрожував, обвинувачений сам розповів, що ходив на російський блокпост у селі Буянки. ОСОБА_29 та ОСОБА_98 є братами, ОСОБА_98 проживав у селі Вишневому, а ОСОБА_23 у селі Буянки, і ОСОБА_9 говорив, що здав атовця ОСОБА_22 , ОСОБА_23 обвинувачений не називав. Які відносини були між ОСОБА_9 та ОСОБА_37 свідку невідомо, знає, що вони односельці. Спілкуватись вони стали з ОСОБА_9 бо ОСОБА_120 був з ним знайомий. До того вони раніше з ОСОБА_9 ніколи не спілкувались, лише вітались. 
		Свідок обвинувачення ОСОБА_121 суду показав, що обвинуваченого він знає з дитинства, відносини у них товариські, з ОСОБА_12 він також знайомий, вони далеко від нього проживають. Під час окупації села Буянки, він мешкав біля ферми, відстань від його помешкання до будинків ОСОБА_52 і ОСОБА_22 близько 1 кілометра. Про те, що ОСОБА_46 співпрацював з російськими військовими під час окупації села Буянки свідку відомо зі слів самого ОСОБА_16 , а також зі слів деяких мешканців села. Перша колона російської техніки зайшла 24.02.2022 близько 11 години в село Вишневе, а в кінці лютого вони були в селі Буянки. Російський блокпост у селі Буянки з`явився через 4-5 днів після окупації, він знаходився в кінці села, якщо їхати з Ріпок в напрямку Вишневого. Спочатку військові зс рф блокпост поставили у селі Вишневому, а потім у них. Тобто російські блокпости були і у кінці села Буянок і на початку села Вишневого. Російські солдати приходили до нього за місцем роботи, на ферму, у перший день як поставили свій блокпост. Російські військові питали про об`їзні шляхи, якими можуть у село зайти ЗСУ, питали про його сина, який на той час служив, однак вважає, що військові рф не були про це обізнані, а також у них була інформація, що на фермі знаходяться ЗСУ. Російські солдати свідка не затримували, він їм повідомив, що ЗСУ на фермі немає і об`їзні шляхи відсутні. За учасників АТО і за «навиків» військові зс рф у нього не питали. Свідок бачив на власні очі як затримували ОСОБА_24 , ОСОБА_9 і ОСОБА_122 . Він їхав на велосипеді додому по вулиці Колгоспній і бачив, що російські військові ОСОБА_12 відвели від будинку метрів за 200-250 та біля ставка під мостиком його тримали під дулом автомата, яке стирчало у голову, а він у цей час стояв на колінах з опущеною головою. А коли свідок вже доїхав до повороту то побачив, як з двору виходили ОСОБА_9 і ОСОБА_51 та сідали у чорний мікроавтобус. Чи самі виходили ОСОБА_16 з ОСОБА_123 сказати не може, оскільки позаду них були військові. До якого автомобіля посадили ОСОБА_23 він також не бачив, бо проїхав. Коли відбувалась ця подія, він не пам`ятає, але вже точно пройшло більше тижня після окупації їхнього села. ОСОБА_51 працювала у них на фермі і після затримання пропала на два дні, а ОСОБА_12 не було довше. Через три дні після їх затримання свідок біля магазину зустрів ОСОБА_9 , і оскільки він бачив як їх затримували, то почав у ОСОБА_16 питати, що від них хотіли російські військові. Він спочатку спитав у обвинуваченого чи били його російські військові під час затримання, однак той відповів ухильно. Після цього свідок почав питати сильно били чи ні, що від нього хотіли та що питали, на що ОСОБА_16 сказав почекати, відійшов у сторону та щось поклав. Коли ОСОБА_9 повернувся то повідомив, що росіяни йому дали телефон на прослушці. ОСОБА_16 конкретно нічого їм не відповів, сказав, що у нього російські військові питали об`їзні шляхи на Чернігів, питали чи може ЗСУ зайти об`їзними шляхами у село та наказали йому кожного вечора ходити на блок-пост відмічатись. Розмова між ними тривала недовго, про атовців та про те чи погрожували російські військові обвинуваченому вони не спілкувались. На обличчі і руках ОСОБА_9 свідок тілесних ушкоджень не бачив. Що з тим мобільним телефоном йому невідомо, після цього ОСОБА_16 він більше не бачив. Під час розмови свідка з ОСОБА_9 був присутній ще мешканець села Вишневого ОСОБА_124 . ОСОБА_24 він після затримання не бачив, лише чув від людей які його бачили, що він ледве йшов. Коли свідок зламав ногу, то попросив кума відвезти його у лікарню у Ріпки, і по дорозі вони заїхали до ОСОБА_12 , який також ходив на палицях. Вони вмовили його також поїхати до лікарні, однак перший раз на блок-посту у Ріпках їх повернули назад, оскільки у ОСОБА_12 був відсутній паспорт, який забрали російські військові. Вони повернулись назад в село і ОСОБА_23 взяв посвідчення водія по якому їх вже пропусти та поклали у лікарню. Свідок не питав у ОСОБА_12 за що його побили військові зс рф і вони на цю тему не спілкувались, єдине що казав ОСОБА_98 , що військові у нього допитувались куди подівся його брат. Які відносини між ОСОБА_12 і ОСОБА_9 йому невідомо. Учасників АТО, які мешкають у селі Буянки свідок знає. На російський блокпост він ні разу не їздив і там не був, молоко туди не возив, свідчення ОСОБА_42 є неправдиві.
		Допитаний під час судового засідання свідок ОСОБА_76 суду показав, що ОСОБА_9 він знає, вони разом вчились, проживають в одному селі і є майже сусідами. Свідок прописаний у АДРЕСА_4 , а фактично проживає по АДРЕСА_5 . Під час окупації села він також проживав по АДРЕСА_5 разом із сім`єю: мати - ОСОБА_125 , бабуся- ОСОБА_126 , його колишня дружина  ОСОБА_127 , ОСОБА_128  донька. Крім того з ними разом проживав його знайомий на ім`я ОСОБА_129 зі своєю дівчиною. Прізвища ОСОБА_130 свідок не пам`ятає. Під час окупації було незначне пересування по селу, треба було ходити по хліб який привозили у магазин, а взагалі російські солдати сильно їздили по селу, тому місцеві мешканці намагались на вулицю не виходити. Як до окупації так і під час окупації ОСОБА_16 до нього приходив майже через день, бо йому у них завжди були раді. Під час окупації ОСОБА_9 міг до нього просто зайти на чай чи каву, а міг зайти за допомогою, бувало заходив просив знеболюючі чи ще щось із медпрепаратів. Коли ОСОБА_16 просив у нього знеболюючі препарати, то він був побитий, у нього були сині зап`ястя рук, обвинувачений тоді говорив, що російські військові його побили у нього болить спина і потрібні знеболюючі, але за що його побили свідок не знає і не питав у ОСОБА_16 , оскільки не мав бажання підставляти себе та свою сім`ю. До свідка додому дуже часто приходили російські військові, частіше ніж до інших односельців. На початку окупації села Буянок російські військові дуже часто переміщувались по селу на автомобілі, а до нього додому перший раз приїхали на початку березня 2022 року. Військові зс рф зайшли, спитали у нього за українських воєнних, можливо він знає, що хтось воює, питали як можна проїхати на Чернігів, які є об`їзні дороги. Потім російські солдати зайшли у приміщення гаражу і знайшли військовий плащ ОЗК і почали проводити обшук, бо вважали, що у них у дворі переховуються військові, його також роздягали. Коли російські військові побачили, що у нього маленька донька то почали цікавитись чи не потрібна йому якась допомога, медичні препарати, продукти харчування, говорили, що можуть надати дитячі суміші, але свідок відповів, що їм нічого не потрібно. Військові зс рф до нього приходили кожного дня, питали також за атовців, але хоча він і знає хто в селі є учасниками АТО, але росіянам він відповів, що нікого не знає. Свідок вважає, що до них так часто приходили російські військові, бо у них була мала дитина і вони саме на це хотіли натиснути, і він нічого з цим зробити не міг. Російські військові йому не погрожували, нікого у його сім`ї не затримували, вони пропонували гуманітарну допомогу, медикаменти, питали чи потрібна допомога малій дитині, привозили лікаря. Свідку відомо, що росіяни роздавали харчі у селі і мешканці їх брали, це були макарони, хліб, мука. Йому російські військові продуктів харчування не привозили. З приводу фактів можливої співпраці ОСОБА_9 з російськими військовими може сказати, що він бачив як ОСОБА_16 час від часу ходив по селу, але з якою метою він ходив, свідок не знає. Також з приводу співпраці ОСОБА_16 з російськими військовими, свідок чув від людей, а саме сусідів, що ОСОБА_9 ходив на якусь «відмітку». Люди хоча і сиділи вдома, але бачили де хто проїжджає та хто куди ходить, і хоча по селу ходив не лише обвинувачений, але саме на нього звертали увагу. Однак достеменно про співпрацю ОСОБА_16 свідку нічого невідомо і від кого саме він чув про «відмітку» також сказати не може. Свідок допустив, що ОСОБА_9 співпрацював з російськими військовими, бо по-перше побачив, як у якийсь день, ОСОБА_16 йшов зі сторони села Вишневого, повз нього і його двір з російським військовим «сухпайком» у руках, а наступного разу свідок також бачив, що ОСОБА_16 йшов зі сторони ОСОБА_131 , в той час як односельці сиділи удома, з усього цього він і зробив висновок, що обвинувачений ходить на російський блокпост. Він у ОСОБА_16 у руках бачив лише один зелений пакет середнього розміру і лише одного разу, а про те, що даний пакет є військовим російським «сухпайком» дізнався вже після деокупації села, коли побачив як валялись ці коробки і термопакети. Якщо йти з села Вишневого в напрямку смт. Ріпок, то по дорозі спочатку буде магазин, потім будинок ОСОБА_9 , а потім будинок свідка, тож якщо повертатись з магазину в напрямку місця проживання свідка, то це також буде виглядати наче ти йдеш від села Вишневого. Свідок лише допустив, що ОСОБА_9 ходив на російський блокпост, бо точно він цього не знає. Російський блок-пост знаходився в кінці села Буянок, в напрямку села Вишневого, це далеко від його фактичного місця проживання, а від місця його реєстрації метрів 300, але за місцем реєстрації він не жив. Свідку відомо, що біля блокпосту живе ОСОБА_132 , але на російському блокпосту разом з ОСОБА_9 він не був, він туди з ним не ходив, ОСОБА_132 сказав неправду. На блокпосту він був лише одного разу, разом зі своїм знайомим на ім`я ОСОБА_129 . Ще коли вперше російські військові прийшли до нього додому то один з воєнних, який на його погляд був їх командиром, повідомив, що у разі виникнення якоїсь потреби можна буде прийти на блокпост і покликати головного, тобто його. Вони удвох з ОСОБА_133 пішли на блок-пост аби домовитись щоб він зі своєю дівчиною поїхали до її матері.
		Свідок ОСОБА_114 в судовому засіданні дав показання, що ОСОБА_9 знає з дитинства, ходили в одну шкоду, є односельцями, але вони не товаришували, просто знайомі. Окупація села Буянки російськими військовими розпочалася 24.02.2022 року об 11 годині ранку. Він у цей час знаходився у селі, а 25.02.2023, зранку він пішки пішов через смт. Ріпки на Чернігів. Допоки існував мобільний зв`язок він телефонував друзям та знайомим, дізнавався про існуючу в селі ситуацію і цю інформацію передавав співробітникам ОСОБА_134 , про охорону, техніку і взагалі, що відбувається у селі. В телефонній розмові йому повідомляли, що деякі мешканці під час окупації ОСОБА_135 переміщувались по селу, коли їздили в лікарню або за продуктами, а також місцеві мешканці з двору бачили, що ОСОБА_16 підходив до російських військових і в різний час знаходився на їх блокпосту. За інших людей також казали, що вони приходили на блокпост за гуманітаркою, але відносно ОСОБА_9 говорило, що він протягом декількох днів у визначений час ходив на блокпост, який знаходився майже в кінці села Буянки, на виїзд в сторону села Вишневого. Але він не сприймав, цю інформацію як конкретну, більше відносив до чуток, а тому і не володів достовірною інформацією про те, що хтось із місцевих мешканців співпрацює з російськими військовими, до того часу поки він не повернувся у село. Про те, що на блокпост ходив ОСОБА_76 та ОСОБА_67 свідку відомо не було. 4 квітня 2022, вже після де окупації села Буянки, командири його відпустили на одну добу додому, а так як на той час він проживав один, то поїхав у село Вишневе до своїх знайомих, ОСОБА_136 . Будучи у ОСОБА_136 він дізнався з їх слів, що багато місцевих мешканців кажуть, що ОСОБА_9 ходив на блок пост до російських військових, і щось розповідав, що саме на той час свідку відомо не було, також носив звідти гуманітарку. Саме у цей день поїхали співробітники ОСОБА_137 , з якими він був знайомий, вони приїхали проводити оперативні дії по пошуку та вилученню зброї у місцевих, по пошуку колаборантів і попросили його, так як він місцевий, показати села, поїхати з ними. Чи то були співробітники поліції чи СБУ сказати не може. На той час у співробітників ОСОБА_134 вже була інформація, що обвинувачений співпрацював з російськими військовими, бо вони вже опитували людей і місцеві мешканці їм вже розповіли, що ОСОБА_16 ходив на блокпост і співпрацював. Після цього він зі співробітниками ОСОБА_134 поїхав до ОСОБА_9 , але його дома не було, вони ще побули у населених пунктах Велика Вісь, Вишневе і так як у нього був вихідний, то він повернувся до ОСОБА_138 . Після цього він з ОСОБА_139 вирішили з`їздити в магазин. Вони на машині їхали з села Вишневе на ОСОБА_140 , і в селі Буянки біля мосту побачили, що на велосипеді їде обвинувачений. Це відбувалось десь о четвертій годині вечора. Вони зупинили машину, свідок попросив ОСОБА_16 підійти та сказав йому розповідати, що саме він робив з російськими військовими і про що саме їм розповідав, кого поздавав, та як з взагалі з ними співпрацював. Під час розмови з обвинуваченим свідок був зі зброєю, автомат міг перезарядити, оскільки не знав, які у ОСОБА_9 наміри, але автомат йому до лоба не приставляв, такого не було. ОСОБА_9 розповів, що російські військові його спершу спіймали побили, викинули десь у полі, і він їм розповів про атовців, назвав їх поіменно, розповідав про те, що відбувається у селі, розповідав про об`їзні дороги, кудою може зайти техніка Збройних Сил України. Обвинувачений озвучив імена атовців, яких здав, це ОСОБА_141 , ОСОБА_57 , ОСОБА_56 , ОСОБА_142 , ОСОБА_143 і його брат ОСОБА_29 . Свідок їх всіх знає особисто, вони всі брали участь у АТО. Також ОСОБА_9 говорив, що російські військові наказали йому приходити на блокпост. ОСОБА_16 говорив, що це було під кінець окупації, днів за шість до виходу військ зс рф. Після цього він наказав ОСОБА_16 їхати додому і чекати коли за ним приїдуть співробітники поліції. Обвинувачений поїхав, а до них під`їхав місцевий мешканець і вони стояли балакали, і хвилин через п`ять повернувся ОСОБА_9 та повідомив, що у нього ще був мобільний телефон і росіяни наказали носити його з собою, бо він був з якимось прослуховуванням. Свідок спитав де цей телефон, а обвинувачений повідомив, що телефон закопаний у деревах, після цього він наказав відкопати телефон, забрати його додому і лишатись вдома поки за ним приїдуть. Чи відкопав ОСОБА_9 телефон йому невідомо. Після цього свідок переночував ніч та повернувся у військову частину. Криволап ОСОБА_16 йому казав, що російські військові наносили йому тілесні ушкодження, але він явних тілесних ушкоджень на обличчі обвинуваченого не бачив, а так він був вдягнений. Інформація по селу, хто є учасниками АТО є загальновідомою, про це міг знати не лише ОСОБА_46 , про це знало все село. На момент окупації в селі, з учасників АТО, знаходились ОСОБА_56 , ОСОБА_142 , ОСОБА_143 та ОСОБА_29 і з чуток свідку відомо, що росіяни затримували лише ОСОБА_33 та його брата ОСОБА_24 , але коли це було по часу йому не відомо. В тому, що росіяни почали шукати атовців так пізно є логіка, оскільки спочатку російські військові лише пройшли по селу, вийшли на трасу і почалися бої, а вже тижнів через два, після того як вони там осіли і влаштували базу логістики, у селі з`явилась військова поліція рф і почала працювати з місцевим населення, про це він знає з чуток. Повноваження зупиняти ОСОБА_9 і ставити йому такі питання, йому надавав діючий військовий стан, і статус військовослужбовця ЗС України, а обвинувачений був потенційно людиною, що співпрацювала з росіянами. Отриману від обвинуваченого інформацію він передав поліцейським і ті сказали, що за ОСОБА_9 приїдуть. Чому під час допиту ОСОБА_39 вказав інше місце знаходження магазину, коли вони їхали і інший час, сказати не може, можливо ОСОБА_39 сплутав.
		З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що кримінальне провадження №22022270000000017 за ч.2 ст.111 КК України було зареєстроване 13.04.2022 за матеріалами правоохоронних та контролюючих державних органів.
		За повідомленням начальника відділу ГВ ЗНД УСБ України в Чернігівській області встановлено, що ОСОБА_9 під час окупації населених пунктів Буянки та Вишневе збройними силами рф надавав їм сприяння у незаконній діяльності на території с. Вишневе та прилеглих населених пунктах шляхом публічних закликів до підтримки рішень та дій зс рф, а також до співпраці зі спецслужбами країни агресора. Наприкінці лютого 2022 ОСОБА_9 був затриманий військовослужбовцями зс рф на території с. Буянки Чернігівського району, та в ході його допитів йому було запропоновано співпрацю на, що останній надав згоду. 28.03.2022 ОСОБА_9 на виконання завдання представників зс рф встановив та надав інформації стосовно учасника АТО, який проживає на території с. Буянки ОСОБА_12 , показав його місце перебування військовим рф та особисто був присутнім під час проведення у нього обшуку, після проведення якого ОСОБА_13 було затримано росіянами. Крім того, ОСОБА_9 протягом березня 2022 неодноразово їздив з військовими рф по с. Буянки та с. Вишневе, показував їм об`їзні дороги в районі вищевказаних населених пунктів.
		З даними витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №22022270000000019, 14.04.2022 до реєстру було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України виявленого під час досудового розслідування в ході проведення обшуку за адресою проживання ОСОБА_9 , в ході якого виявлено та вилучено 3 предмети з надписами «Шашка тротиловая 200 г.», які можливо відносяться до вибухових речовин.
		Постановою Чернігівської обласної прокурати від 14.04.2022 кримінальні провадження, внесенні до ЄРДР за №22022270000000017 від 13.04.2022 та №22022270000000019 від 14.04.2022 було об`єднано в одне провадження з присвоєння за №22022270000000017.
		14.04.2022,під часпроведення обшуку,відповідно допротоколу тапереглянутого всудовому засіданнівідеозапису цієїслідчої дії,в подальшомусанкціонованого постановоюЧернігівської обласноїпрокуратури від14.04.2022,за адресоюпроживання ОСОБА_9 по АДРЕСА_1 та областіслідчим УСБУв Чернігівськійобласті в залівиявлено тавилучено:-між вікномта крісломгазету «Краснаязвезда,среда 26января 2022г.№8»в серединіякої знаходилисьтри предмети прямокутноїформи наяких міститься напис«тротиловая шашка200г»;в шафі відкритийпакет з написом«армия россии,Индивидуальный рационпитания» разом із вмістом, а також ОСОБА_9 видав неробочий мобільний телефон «Samsung» та таблетки «спазган».
		Згідно протоколу огляду від 15.04.2022 року слідчий в ОВС СВ УСБУ в Чернігівській області за участю інспектора ВВТС ГУНП в Чернігівській області провів огляд трьох предметів прямокутної форми на яких міститься напис «Третиловая шашка 200 г.». За повідомленням спеціаліста вказані предмети вірогідно є вибухонебезпечними та містять бризантно вибухову речовину  тротил, для визначення кількості якої має бути проведене експертне дослідження. Спеціаліст надав висновок, що даний об`єкт належить до категорії обмежене небезпечних.
		Відповідно до висновку експерта №КСЕ-19/125-22/2071 від 09.06.2022, надані на дослідження об`єкти являються бризантною вибуховою речовиною нормальної потужності - тротилом, конструктивно оформленим у три стандартні 200 грамові тротилові шашки масою 196,3 г, 198,6 г та 198,1 г відповідно. Надані на дослідження три стандартні 200 грамові тротилові шашки придатні до вибухового перетворення.
		Як вбачається з висновку експерта №СЕ-19-22/11442-БД від 08.06.2022, у наданих на дослідження змивах №№ 1, 2 з двох прямокутних предметів циліндричної форми на яких міститься напис «Тротиловая шашка 200 г» (об`єкти №№1, 2) виявлено клітини з ядрами; у змиві №3 з прямокутного предмета циліндричної форми на якій міститься напис «Тротиловая шашка 200 г» (об`єкт № 3) виявлено поодинокі клітини з ядрами. Встановлено генетичні ознаки клітин, виявлених у змивах №№1, 2 з двох прямокутних предметів циліндричної форми на яких міститься напис «Тротиловая шашка 200 г» (об`єкти №№1, 2), які збігаються між собою та належать невстановленій особі чоловічої генетичної статі. Генетичні ознаки клітин, виявлених у змиві №3 з прямокутного предмета циліндричної форми на якій міститься напис «Тротиловая шашка 200 г» (об`єкт №3) не встановлено, у зв`язку з недостатньою кількістю ДНК в даному об`єкті.
		24.06.2022 слідчий в ОВС СВ УСБУ в Чернігівській області ОСОБА_144 , відібрав у ОСОБА_9 біологічні зразки букального епітелію, для проведення експертизи, що зафіксовано протоколом відібрання зразків для проведення експертизи.
		Відповідно до висновку судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19-22/20042-БД від 21.07.2022 генетичні ознаки зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_9 (об`єкт №1) збігаються з генетичними ознаками клітин виявлених у змивах №№1, 2 з двох прямокутних предметів циліндричної форми на яких міститься напис «Тротиловая шашка 200 г» (об`єкти №№ 1, 2) у висновку експерта ДНДЕКЦ МВС від 08.06.2022 №СЕ-19-22/11442-БД. Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку букального епітелію підозрюваного ОСОБА_9 та в об`єктах №№1, 2 складає 3,28 х 10-35. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об`єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 3,05 х 10-34 осіб.
		При проведенні слідчого експерименту 17.06.2022, відповідно до протоколу та переглянутого в судовому засіданні відеозапису цієї слідчої дії, перебуваючи на виїзді із села Буянки в напрямку с. Вишневе, Чернігівського району, Чернігівської області, підозрюваному ОСОБА_9 було запропоновано показати місце розташування блок-посту зс рф на який він ходив у березні 2022 року на що він погодився та повів всіх учасників слідчої дії в глиб села Буянки, зупинившись біля будинку №92 по вул. Центральній та вказав місце де була викопана яма, в якій знаходився кулемет, а також повідомив, що до цього місця він приходив за завданням зс фр, якщо військових зс рф не було на «першій точці». Далі ОСОБА_9 прослідував по вул. Центральній в глиб села та на повороті на вулицю Садову вказав «першу точку» біля колодязя та трансформаторної електричної підстанції, куди він приходив щодня для розповіді військовослужбовцям зс рф завдань, які перед ним ставились. Також ОСОБА_9 повідомив, що він дійсно ходив до військових зс рф, проте надавав їм неправдиву інформацію.
		При проведенні слідчого експерименту 17.06.2022, відповідно до протоколу та переглянутого в судовому засіданні відеозапису цієї слідчої дії, перебуваючи на території школи по АДРЕСА_6 , підозрюваному ОСОБА_9 було запропоновано спуститись до підвального приміщення та показати місце де його утримували військовослужбовці зс рф на що він погодився. Спустившись до підвалу ОСОБА_9 вказав на маленьку кімнату, яка знаходилась ліворуч від входу, де його утримували в перший раз та застосовували фізичну силу. Також ОСОБА_9 повідомив, що чув присутність у підвалі орієнтовно трьох військовослужбовців зс рф. Де його утримували вдруге, коли привозили разом з ОСОБА_12 , вказати не зміг, проте точно чув, що вони були в підвальному приміщенні, а також чув, що ОСОБА_12 кричав, ймовірно від болю.
		За інформацією ТВО начальника штабу-заступника командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_145 , відомості про політ безпілотних літальних апаратів Збройних Сил України в селі Буянки Чернігівського району, місцевих жителів, які брали участь в проведенні антитерористичної операції на Сході України (у тому числі персональні дані), в період воєнного стану є інформацією з обмеженим доступом. Витік такої інформації завдасть шкоди обороноздатності України.
		Як вбачається з висновку експерта №153 від 13.06.2022 у ОСОБА_12 , 1993 р.н., згідно наданої на судово-медичну експертизу медичної документації, виявлені тілесні ушкодження у вигляді неповного розриву двохголового м`язу з міжтканевою гематомою правого стегна, набряком та забоєм м`яких тканин правої гомілки, котрі виникли від дії тупих, твердих предметів по механізму удару та тиснення. Тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_12 , по давності утворення можуть відповідати періоду 27.03.2022 р - 28.03.2022 р. Неповний розрив двохголового м`язу з міжтканевою гематомою правого стегна відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я на строк понад 21 добу, відповідно до п.2.2.1в, 2.2.2, 4,6 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу МОЗ України №6 від 17.01.1995р «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України». Набряк з забоєм м`яких тканин правої гомілки відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності, відповідно до п.2.3.1, 2.3.2б, 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу МОЗ України №6 від 17.01.1995р «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України». Діагноз «Забій грудної клітки» в наданій на експертизу медичній документації не обґрунтований та не підтверджений об`єктивними медико- морфологічними даними і при встановлення наявності та ступеню тяжкості тілесних ушкоджень не враховувався. Виходячи з кількості ушкоджень, описаних в наданій на експертизу медичній документації на ім`я ОСОБА_12 , їх характеру та розташування, можна припусти, що вони могли утворитися не менш ніж від 2 (двох) травмуючих дій.
		Проаналізувавши досліджені докази у їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів доходить наступних висновків.
		Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України полягає в будь-якій допомозі у проведенні підривної діяльності проти інтересів України. При цій формі не має значення, як діяла особа - за завданням іноземної держави чи з власної ініціативи.
		У цій формі державна зрада вважається закінченою з моменту, коли особа фактично почала надавати допомогу іноземній державі, іноземній організації чи їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України.
		Потерпілий у своїх показаннях вказував, що сам обвинувачений, ще до 28.02.2022 повідомляв йому, що погодився на співпрацю з військовими збройних сил російської федерації. Свідки ОСОБА_53 та ОСОБА_146 повідомили, що до них додому приходили військові збройних сил російської федерації та розшукували саме обвинуваченого, при цьому їм співпрацю не пропонували, що свідчить про існування у представників російської федерації налагодженого контакту з обвинуваченим.
		Також під час слідчого експерименту обвинувачений повідомив та показав місце, куди він, за завданням військових російської федерації, повинен був приходити щоб передавати інформацію назвавши це місце блокпостом та «першою точкою» (біля колодязя та трансформаторної електричної підстанції). У разі якщо в цьому місці були б відсутні російські військовослужбовці, то він повинен був іти на блокпост облаштований в с.Буянки біля будинку АДРЕСА_7 (поруч з будинком свідка ОСОБА_42 ). Сам свідок ОСОБА_132 вказав, що він бачив обвинуваченого біля цього блокпосту, коли військові рф вже пішли, і той запитував у нього про російських військових. Зазначене підтверджує, що обвинувачений виконував завдання російських військових відповідно до наданих йому інструкцій.
		Сам обвинувачений не заперечує, що погодився на співпрацю з російськими військовими, ходив на вказане місце та повідомляв, що ані БПЛА, ані незнайомих людей в селі не бачив. При цьому надавав їм недостовірну інформацію, оскільки стеження за БПЛА та незнайомими людьми не проводив. Разом з тим, допитані в судовому засіданні свідки повідомили, що обвинувачений ходив по селу без нагальної потреби, заходив до них у гості, зокрема свідок ОСОБА_147 , зазначала, що обвинувачений ходив по вулиці та гучно слухав музику, а на застереження односельців відповідав, що не хоче сидіти вдома. До того ж сама інформація про відсутність БПЛА та незнайомих людей в селі фактично відповідала дійсності, а БПЛА «Байрактар» в с.Вишневе, про який зазначав свідок ОСОБА_148 , не міг бути виявлений обвинуваченим візуально з землі при перебування в селі Буянки. Проте, така інформація також могла бути використана збройними силами російської федерації для збільшення бойового потенціалу дислокованих у селі підрозділів.
		Крім цього, обвинувачений підтвердив, що назвав російським військовослужбовцям прізвища атовців, які проживали в селі, в тому числі і потерпілого, і розповів, що йому ставили завдання з`ясувати настрої потерпілого щодо окупаційних військ.
		Обвинувачений стверджував, що до співпраці з військовослужбовцями російської федерації його примусили шляхом фізичного насильства застосованого безпосередньо до нього та психічного насильства шляхом погрози вбивства його та його матері.
		Дійсно свідки ОСОБА_53 та ОСОБА_146 підтвердили, що після першого затримання обвинуваченого, він мав синці по всьому тілу та розказав, що його побили російські військовослужбовці. 
		Проте, відповідно до ч.1 ст.40 КК України не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.
		Визначальним при застосуванні даної статті є характер фізичного примусу, який повинен бути непереборним, тобто таким, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками, повністю була позбавлена можливості вільно приймати рішення.
		Потерпілий та свідок ОСОБА_51 повідомили, що при їх затриманні до потерпілого також був застосований фізичний примус, але він не повідомив інформацію, яку від нього вимагали. До цього ж, сам обвинувачений зазначав, що при другому затриманні його разом з потерпілим та ОСОБА_51 , він не підтвердив росіянам, що потерпілий є атовцем, і його відпустили навіть раніше ніж потерпілого. Також після першого затримання, коли фізичний примус перестав до нього застосовуватися, він залишився в селі, мав вільний вибір своєї поведінки, але не переховувався, не шукав допомоги щоб припинити співпрацю з російськими військовими.
		Таким чином, стверджувати, що внаслідок фізичного примусу він не міг керувати своїми вчинками немає підстав.
		За ч.2 ст.40 КК України питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 цього Кодексу.
		Згідно з ч.1 ст.39 КК України не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.
		Стан крайньої необхідності виникає за наявності відповідної підстави, яка характеризується двома елементами: і) небезпекою, що безпосередньо загрожує правоохоронюваним інтересам особи, суспільства або держави і 2) обстановкою, що свідчить про неможливість усунення цієї небезпеки іншими засобами, крім заподіяння шкоди таким же правоохоронюваним інтересам. Наявності однієї лише небезпеки ще недостатньо для виникнення стану крайньої необхідності. Цей стан тому і визнається станом крайньої необхідності, що викликається такою обстановкою, за якої особа вимушена вдатися до заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам як до останнього, крайнього засобу усунення небезпеки, що загрожує.
		Неможливість усунення небезпеки іншими засобами свідчить, що дана особа в обстановці, що склалася, вимушена заподіяти шкоду, оскільки інші можливості усунути безпосередню небезпеку були відсутні. Іншими словами, заподіяння шкоди повинно бути єдино можливим засобом захисту від такої небезпеки. Тому, якщо в обстановці, що склалася, в особи були засоби усунення небезпеки, не пов`язані із необхідністю заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам (наприклад, була реальна можливість уникнути небезпеки або звернутися за допомогою тощо), то це означає, що особа не знаходилася у стані крайньої необхідності, а отже, і не мала права на заподіяння шкоди.
		Своєчасність заподіяння шкоди полягає в тому, що вона може бути заподіяна лише протягом часу, поки існує стан крайньої необхідності. Якщо ж такий стан ще не виник, або, навпаки, уже минув, то заподіяння шкоди в цьому випадку (так зване «передчасне» та «запізніле» заподіяння шкоди), може тягнути відповідальність на загальних підставах.
		Дослідженими доказами встановлено, що небезпека, що безпосередньо загрожувала обвинуваченому існувала при застосуванні до нього фізичного примусу при першому затриманні. Проте, дії обвинуваченого по співпраці з військовими збройних сил російської федерації носили триваючий характер і не охоплювалися лише повідомленням прізвищ атовців при першому затриманні. Об`єктивні відомості щодо підтвердження реальності погроз щодо вбивства обвинуваченого та його матері після першого затримання та безпосереднього існування такої загрози протягом усього часу окупації села відсутні. Зокрема, свідок ОСОБА_147 зазначала, що обвинувачений в селі поводив себе зухвало та сміливо, з певним викликом до окупантів. Свідок ОСОБА_76 бачив обвинуваченого з «сухпайком» російської армії, така ж коробка була вилучена під час обшуку у помешканні, де проживав обвинувачений, при цьому ОСОБА_53 , який також там проживав, стверджував, що він «сухпайків» від росіян не отримував. Зазначене свідчить про відсутність у обвинуваченого страху перед російськими військовослужбовцями.
		Отже, обвинувачений, надаючи допомогу збройним силам російської федерації не перебував у стані крайньої необхідності.
		Захист також наголошував на недоведеності причинного зв`язку між повідомленням обвинуваченим російським військовим про участь в АТО потерпілого та його затриманням з подальшим нанесенням йому тілесних ушкоджень, оскільки цю інформацію знали багато односельців та самі окупанти могли отримати цю інформацію з інших джерел.
		Проте, з досліджених доказів випливає, що саме з обвинуваченим у російських військових була налагоджена співпраця, на яку він, хоча і під примусом, але погодився, і вони у достатній мірі довіряли йому, про що свідчить постійність їх спілкування та регулярні зустрічі з ним у визначеному місці.
		З огляду на зазначені висновки, зроблені на підставі досліджених доказів, твердження сторони захисту про недоведеність поза розумним сумнівом вчинення обвинуваченим злочину передбаченого ч.2 ст.111 КК України є безпідставним.
		Разом з тим, слід зазначити, що обставина виникнення умислу у обвинуваченого на вчинення державної зради одразу при окупації села 26.02.2022 з мотивів самоствердження та підвищення власного значення серед односельців, не знайшла свого підтвердження при дослідженні доказів, а тому цю обставину слід виключити з обвинувачення.
		Також, не підтверджена доказами та обставина, що обвинувачений здійснював піший обхід і спостереження для збору даних кожного дня під час окупації села, а тому її теж необхідно виключити з обвинувачення.
		Твердження обвинуваченого, що вилучені під час обшуку тротилові шашки йому не належать, спростовуються об`єктивними даними експертизи, яка виявила збіг генетичних ознак зразка букального епітелію ОСОБА_9 з генетичними ознаками клітин виявлених у змивах з тротилових шашок.
		Заслухавши обвинуваченого, потерпілого, свідків, дослідивши докази, суд вважає доведеною винність ОСОБА_9 у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній чи економічній безпеці України: надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненому в умовах воєнного стану та у незаконному зберіганні вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, а його дії кваліфікуються за ч.2 ст.111 та ч.1 ст.263 КК України.
		Вирішуючи питання про вид та розмір покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, відомості про особу винного, обставини, що пом`якшують покарання.
		Доказами, про які вже зазначалося, підтверджено, що обвинувачений зазнав фізичного та психічного примусу з метою схилити його до вчинення злочину передбаченого ч.2 ст.111 КК України. І хоча цей примус не є підставою для застосування ч.1 ст.40 та ст.39 КК України, зважаючи на умови окупації та його інтенсивність він у значній мірі спонукав обвинуваченого до вчинення цього злочину. Тому колегія суддів доходить висновку, що як обставину, що пом`якшує покарання ОСОБА_9 , слід визнати вчинення ним злочину передбаченого ч.2 ст.111 КК України під впливом погрози та примусу.
		Також, на час вчинення злочинів обвинуваченому було 20 років. Свідки ОСОБА_149 , ОСОБА_150 , ОСОБА_147 зазначили, що він ріс без належного виховання, мав податливий характер, проживав у родичів, до окупації злочинної поведінки не допускав, характеризувався позитивно. Ці обставини свідчать про недостатню сформованість у нього моральних орієнтирів у складних життєвих обставинах, у яких він опинився внаслідок окупації села. Причиною цього було його неналежне виховання і відсутність досвіду самостійного життя. У зв`язку з цим, колегія суддів, вважає, обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_9 , слід визнати вчинення ним злочинів у молодому віці.
		Оскільки, ці обставини перебували у тісному взаємозв`язку, підсилювали соціальну та психологічну уразливість обвинуваченого, спонукали військовослужбовців російської федерації тиснути саме на обвинуваченого, використовуючи цю уразливість, яка виникла ще до окупації, то погрози, примус та молодий вік обвинуваченого в значній мірі призвели до вчинення ним злочинів. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ці обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень. 
		Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_9 відсутні. 
		З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_9 раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
		Враховуючи викладене, наявність двох обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, з урахуванням особи винного, суд вважає достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст.263 КК України та застосувати норми ч.1 ст.69 КК України і за злочин передбачений ч.2 ст.111 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції цієї статті, з конфіскацією всього належного йому майна. Також, суд приходить до висновку про застосування принципу поглинення меншсуворого покараннябільш суворимпри призначенні остаточного покарання.
		Процесуальні витратиу провадженніна залученняекспертів усумі 16782,91 грн. необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави.
		Речові докази:-пакет знаписами,серед якихмістяться:«армия россии,Индивидуальный рационпитания,вариант комплектования5,скомплектован:18.08.21»всередині якогомістяться наступнікомпонента:«салфетка дезинфицирующаядля очисткии дезинфекциикожного покрова,столовых приборови элементовэкипировки» вкількості 3шт.,«кофе натуральныйрастворимый гранулированный2г »в кількості1шт.,відкрита упаковказ-під«жевательная резинка10драже» вкількості 1шт.,клаптик паперуна якомумістяться написивиконані російськоюмовою,серед яких:«инструкция поиспользыванию индивидуальногорациона питания;рекомендации поупотреблению рационапитания;дополнительная информацияна БАДк пище«поливитаминный комплексв-мин»;дополнительная информацияна дезинфицирующеесредство дляобеззараживания воды»в кількості1шт.,клаптик паперуна якомумістяться написивиконані російськоюмовою,серед яких:«ярлык» вкількості 1шт.,«перец молотый1г» вкількості 1шт.,«сахар белыйкристалический 20г» вкількості 3шт.,«чай чернейиндийский гранулированный2г» вкількості 2шт.,«1таблетка 1.0г поливитаминныйминеральный комплексв-мин»в кількості1шт.,«концентрат длянапитка сухойфруктовая свежесть25г» вкількості 1шт.,«концентрат длянапитка сухойбодрящий 25г» вкількості 2шт.,«сливки сухиебыстрорастворимые 2г»в кількості1шт.,«армейские галетыиз мукипшеничной обойной»в кількості2шт.,«армейские галетыиз мукипшеничной первогосорта» вкількості 1шт.,«повидло яблочное45г» вкількості 1шт.,«бекон армейскийконсервированый Консервымясне рубленестерилизированные 100г» вкількості 1шт.,«сыр плавленыйстерилизованный 80г» вкількості 1шт.,«паштет нежный50г» вкількості 1шт.;«пюре изяблок 100г» вкількості 1шт.;-газету «КРАСНАЯЗВЕЗДА» середа26январь 2022г.№8(27780);-10таблеток «спазган»;-тротил,конструктивно оформленийу тристандартні 200грамові тротиловішашки масою196,3г,198,6г та198,1г,якізберігаються вкамері зберіганняречових доказівСУ ГУНПв Чернігівськійобласті,необхідно знищити. 
		Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили необхідно залишити у виді тримання під вартою. 
		Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_9 необхідно зарахувати з часу його затримання з 14.04.2022.
		   На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374 КПК України, 
		 
		У Х В А Л И В :
		ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.111, ч.1 ст.263 КК України, призначити йому покарання:
		- за ч.2 ст.111 КК України, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років з конфіскацією всього належного йому майна.
		- за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
		На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно, призначити ОСОБА_9 покарання за ці кримінальні правопорушення у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років з конфіскацією всього належного йому майна.
		Процесуальні витратиу провадженніна залученняекспертів усумі 16782,91 грн. стягнути з обвинуваченого ОСОБА_9 на користь держави.
		Речові докази:пакет знаписами,серед якихмістяться:«армия россии,Индивидуальный рационпитания,вариант комплектования5,скомплектован:18.08.21»всередині якогомістяться наступнікомпонента:«салфетка дезинфицирующаядля очисткии дезинфекциикожного покрова,столовых приборови элементовэкипировки» вкількості 3шт.,«кофе натуральныйрастворимый гранулированный2г »в кількості1шт.,відкрита упаковказ-під«жевательная резинка10драже» вкількості 1шт.,клаптик паперуна якомумістяться написивиконані російськоюмовою,серед яких:«инструкция поиспользыванию индивидуальногорациона питания;рекомендации поупотреблению рационапитания;дополнительная информацияна БАДк пище«поливитаминный комплексв-мин»;дополнительная информацияна дезинфицирующеесредство дляобеззараживания воды»в кількості1шт.,клаптик паперуна якомумістяться написивиконані російськоюмовою,серед яких:«ярлык» вкількості 1шт.,«перец молотый1г» вкількості 1шт.,«сахар белыйкристалический 20г» вкількості 3шт.,«чай чернейиндийский гранулированный2г» вкількості 2шт.,«1таблетка 1.0г поливитаминныйминеральный комплексв-мин»в кількості1шт.,«концентрат длянапитка сухойфруктовая свежесть25г» вкількості 1шт.,«концентрат длянапитка сухойбодрящий 25г» вкількості 2шт.,«сливки сухиебыстрорастворимые 2г»в кількості1шт.,«армейские галетыиз мукипшеничной обойной»в кількості2шт.,«армейские галетыиз мукипшеничной первогосорта» вкількості 1шт.,«повидло яблочное45г» вкількості 1шт.,«бекон армейскийконсервированый Консервымясне рубленестерилизированные 100г» вкількості 1шт.,«сыр плавленыйстерилизованный 80г» вкількості 1шт.,«паштет нежный50г» вкількості 1шт.;«пюре изяблок 100г» вкількості 1шт.;-газету «КРАСНАЯЗВЕЗДА» середа26январь 2022г.№8(27780);-10таблеток «спазган»;-тротил,конструктивно оформленийу тристандартні 200грамові тротиловішашки масою196,3г,198,6г та198,1г - знищити
		Запобіжний захід ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили залишити у виді тримання під вартою. 
		Строк відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з часу його затримання з 14.04.2022.
		На вирок може бути подана апеляція до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. 
		   Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		   У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		   Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.
		 
		 
		 
		Головуючий ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		Судді                     ОСОБА_2 
		 
		ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...