Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 497/2643/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано судом: 25.12.2023. Зареєстровано: 25.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2023.
Дата набрання законної сили: 22.01.2024
Номер судового провадження: 1-кп/497/152/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023150020000830

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		                            22.12.2023
		Єдиний унікальний номер 497/2643/23
		Провадження № 1-кп/497/152/23
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		22.12.2023 року                                  м. Болград
		 
		   Болградський районний суд Одеської області у складі:
		   головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		   за участю секретаря  ОСОБА_2 ,
		   прокурора  ОСОБА_3 ,
		   обвинуваченого  ОСОБА_4 ,
		   захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_5 ,
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Болград обвинувальний акт в кримінальному провадженні №62023150020000830 від 07.11.2023 року, відносно
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Шаманівка Іванівського району Одеської області, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , з середньою спеціальною освітою, не інваліда, одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, раніше не судимого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою:  АДРЕСА_1 , особу якого встановлено на підставі паспорту громадянина України № НОМЕР_2 , виданого органом №5128 від 29.09.2023 року та військового квитка серії НОМЕР_3 від 02.03.2022 року, РНОКПП: НОМЕР_4 ,
		який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		   Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-1Х, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		Строк дії воєнного стану було неодноразово продовжено, в тому числі продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05:30 години 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
		Відтак, з 24.02.2022 по теперішній час в Україні діє воєнний стан.
		02.03.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 та набуття чинності Указу Президента «Про загальну мобілізацію» та виконання вимог мобілізаційної директиви Головнокомандувача Збройних Сил України №32/321/501/13т ОСОБА_4 призвано на службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №54 від 02.03.2022 матроса ОСОБА_4 призначено на посаду водія гранатометного відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти зазначеної військової частини.
		ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, призваним за призовом під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді стрільця-зенітника зенітного ракетного взводу військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», 12.10.2022 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 11.10.2022 N?281 був направлений на лікування до лікувального закладу - Військово-медичний клінічний центр Південного регіону, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , після лікування з якого мав повернутись до розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 .
		Проте, ОСОБА_4 в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 40, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов?язків військової служби, в умовах воєнного стану до вказаного лікувального закладу не прибувта ухилявсявід проходженнявійськової службидо 22.02.2023, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з обов`язками військової служби.
		З огляду на зазначене, по твердженню органу досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України за кваліфікуючими ознаками: нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).
		Вину свою у вчиненні вище викладених дій обвинувачений ОСОБА_4 визнав повністю та суду пояснив: дійсно 12.10.2022 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 11.10.2022 №281 був направлений на лікування до лікувального закладу - Військово-медичний клінічний центр Південного регіону, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , після лікування з якого мав повернутись до розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 . Однак, прибувши до вказаного лікувального закладу ОСОБА_4 не сподобалось відношення до військовослужбовців, в зв`язку з чим він вирішив самостійно, не повідомивши військове командування, відразу ж поїхати додому за адресою свого постійного місця реєстрації, де лікувався дома, самостійно, оскільки його дружина за фахом є медичною сестрою, та здійснювала за ним необхідний догляд, сприяючи його видужуванню. Не мав наміру ухилятися від військової служби.
		ОСОБА_4 також зазначив, що вирішив повернутися до військової служби після одужання від важкого поранення та фактично після того, як дізнався про загибель свого побратима ОСОБА_6 . 
		У скоєному розкаюється, жалкує про вчинене ним діяння, запевнив суд, що висновки зробив і ніколи не допустить будь-яких правопорушень.
		Після повернення до військової частини з 22.02.2023 року проходить і надалі військову службу без будь-яких нарікань, зауважень від командування, постійно перебуває на передовій у Херсонськму напрямку, де і надалі ідуть бойові зіткнення. Бажає служити і приносити користь українському народу і державі Україна.
		Тим самим обвинувачений підтвердив час, місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення, що відповідає обставинам, викладеним в обвинувальному акті.
		Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_5 пояснив суду, що обвинувачений вчинив вказане кримінальне провадження не маючи умислу, оскільки пішов добровольцем на війну та не мав наміру ухилятися від обов`язків військової служби. Його відсутність в медичному закладі було викликано негативним ставленням до нього як військовослужбовця, та спонукало останнього лікуватися дома.
		 
		Обвинуваченим ОСОБА_4 подано власноручно написану письмову заяву з проханням розглядати справу згідно ч.3 ст.349 КК України (а.с.56).
		Враховуючи те, що обвинувачений у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому органом досудового розслідування злочину при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, що ніким не оспорюється. 
		При цьому судом було роз`яснено сторонам, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити обставини даної справи в апеляційному порядку.
		Відповідно достатті 68 Конституції Україникожен зобов`язаний неухильно додержуватисяКонституції Українита законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		З огляду на викладене, суд вважає доведеним обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального злочину, передбаченогоч.5 ст.407 КК України, з урахуванням визнавальних показів обвинуваченого та відсутність заперечень з боку сторін кримінального провадження.
		Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстав вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.
		Заперечень з приводу оголошених фактичних обставин, встановлених в ході досудового розслідування в кримінальному проваджені, від сторін не надійшло, учасники погодилися із кваліфікацією вчиненого діяння, будь-які заперечення відсутні.
		Вина обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджується доказами, які були зібрані органами досудового розслідування і які він визнав в судовому засіданні, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.
		Зазначене узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації N 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
		Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, покази якого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
		Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані зач.5 ст.407 КК Україниза кваліфікуючими ознаками: нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби). 
		За змістом статей 50, 65 КК України та п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» N 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р., особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
		Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів. Обставини його вчинення, що злочин припинено діями самого обвинуваченого. 
		Обставини,які пом`якшуютьпокарання відповіднодо ст.66КК Україниє визнаннявини,щире каяттяу вчиненому, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		Також суд враховує особистісні дані обвинуваченого, що останній:
		- раніше до кримінальної відповідальності не притягувався (а.с.83), 
		- даних про притягнення до адміністративної відповідальності суду не надано, 
		- не є особою з інвалідністю (а.с.79), 
		- на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с.82), 
		- має постійне місце проживання, за яким наявні соціальні зв`язки, одружений, має на утриманні неповнолітню доньку Єлизавету, 2015 року народження (а.с.44-50), 
		- військову присягу на вірність України прийняв 24.12.1995 року (а.с.85), 
		- на військову службу прийнятий 02 березня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.61),
		- є військовослужбовцем  водієм взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 (а.с.77, 61-62), 
		-який 30.09.2022 року в наслідок мінометного обстрілу отримав «Вогнепальне осколкове поранення правого ліктя, лівої гомілки, шийної ділянки (а.с.65, 78, 87, 88):
		-12.10.2022 року був направлений на стаціонарне лікування до військового-медичного клінічного центру Південного регіону м.Одеса (а.с.63, 66);
		-згідно довідки №844/23ОЧ військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_5 вбачається, що 22.02.2023 року ОСОБА_4 самостійно повернувся до в/ч (а.с.70); 
		-23.02.2023 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 №43-РС призначено водієм кулеметного відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 (а.с.67).
		-згідно медичної характеристики, наразі здоровий (а.с.79);
		-за період військової служби з березня 2022 року по червень 2023 року отримав грошове забезпечення в розмірі 1183 186.85 гривень (а.с.84).
		що підтверджується, відсутність тяжких наслідків від вчинення злочину, провину визнав, у вчиненому щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину.
		 
		Згідно ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
		Виходячи з буквального змісту даної норми, як підставою для призначення більш м`якого покарання в ч.1 ст.69 КК вказується на дві групи чинників, які певним чином характеризують вчинений злочин і особу винного: а) наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину; б) дані, що характеризують особу винного.
		При цьому обставини, що пом`якшують покарання, як одна з підстав застосування статті 69 КК України, повинні мати певні кількісні та якісні характеристики. А відомості про особу винного, як самостійна підстава призначення більш м`якого покарання повинні оцінюватися судом в першу чергу з точки зору можливості досягнення таким (більш м`яким) покаранням тих цілей, які сформульовані в частині 2 статті 50 КК України.
		Призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, можливе лише за наявністю двох розглянутих підстав застосування статті 69 КК України в їх єдності і сукупності.
		Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» із послідуючими змінами та доповненнями, покарання, призначене судом із застосуванням ст.69 КК України, не може бути нижче мінімальної межі відповідного виду покарання, встановленої у Загальній частині КК, тобто менше, ніж один рік позбавлення чи обмеження волі, шість місяців виправних робіт, один місяць арешту тощо. 
		   Залежно від конкретних обставин справи суди повинні враховувати як такі, що пом`якшують покарання, й інші обставини, перелічені в ч. 1 вказаної статті, а також обставини, хоча й не зазначені у законі, але які знижують ступінь суспільної небезпечності злочину чи особи. 
		   За наслідками проведеного аналізу вищезазначених правових норм, суд враховує наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою провину і щиро кається у вчиненому; активно сприяв розкриттю злочину та допомагав слідству; злочин припинено діями самого обвинуваченого, тобто добровільне з`явлення із зізнанням, а також його особистість, про яку детально суд зазначив вище.
		Про ці обставини, на думку суду, свідчать показання ОСОБА_4 , які не спростовані стороною обвинувачення, зокрема, що він добровільно з`явився зі зізнанням, визнав вину, щиро покаявся у вчиненому злочині, активно сприяв розкриттю злочину.
		При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася. Також суд враховує, що активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином, зокрема таким, як повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність.
		У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, неодноразово вибачався за вчинене та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінював свої дії та висловлював свою готовність нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини. Також у судовому засіданні обвинувачений зазначив, що він співпрацював з органами досудового розслідування, що не спростовано стороною обвинувачення.
		Особливе значення для суду має те, що обвинувачений і надалі гідно несе військововий обов`язок та військову службу проходить на передовій на Херсонському напрямку, в зв`язку з чим двічі відряджався в/ч з передової в судові засідання. Бажає і надалі захищати Україну.
		 
		Згідно ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
		Відповідно до ч.2 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
		При цьому, у зв`язку із набранням 27 січня 2023 року чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» №2839-IX від 13.12.2022 року посилено кримінальну відповідальних за вчинення військових кримінальних правопорушень, та обмежено застосування ст. ст. 69, 75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
		Виходячи із того, що ОСОБА_4 фактично вчинив злочин 12.10.2022 року, в момент коли не прибув до вказаного лікувального закладу, що не заперечувалось прокурором, відтак суд вважає, що при призначенні покарання останньому слід керуватися вимогами кримінального закону в редакції Закону що діяв саме на момент його вчинення, оскільки новий закон, що набрав чинності 27.01.2023 року значно посилює відповідальність.
		Крім того, суд приймає до уваги висновок Болградського районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області, викладений в досудовій доповіді від 19.12.2023 року, згідно якого обвинувачений ОСОБА_4 оцінюється як правопорушник з середнім рівнем ймовірності скоєння повторних кримінальних правопорушень. Обвинувачений кається у вчиненому, соромиться свого вчинку, та поведінки, активно сприяв розкриттю злочину. Вважав за можливе виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства, за умови встановлення судом певних обов`язків.
		Частиною 5 ст.314-1 КПК України «Складання досудової доповіді», визначено, що досудова доповідь не може використовуватись у кримінальному проваджені, як доказ винуватості у вчинені злочину.
		Також, згідно зіст. 65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Отже ці дані підлягають обов`язковому врахуванню. Крім того, під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей66,67 КК України.
		Відповідно дост.50 КК Українипокарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
		З огляду на викладене, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе в умовах без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання з застосуванням ст.69 КК України, оскільки саме таке покарання буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
		Разом з цим, положеннями ст.58 КК України передбачено положення щодо службових обмежень для військовослужбовців, а саме:
		1)Покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк.
		2) Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
		Визначаючи міру покарання обвинуваченому, суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, оцінюючи усі обставини справи та особу обвинувачуваного.
		Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 є діючим військовослужбовцем, проходить службу на передовій на Херсонському напрямку, бажає і надалі служити, захищати Україну та бути корисним державі Україна, а тому суд вважає за можливе призначити покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України та згідно ст.58 КК України замість позбавлення волі призначити службове обмеження для військовослужбовців із відрахуванням із суми грошового забезпечення 20 відсотків в дохід держави. 
		Тобто, саме таке покарання суд визнає достатньою мірою для досягнення мети покарання.
		Призначення обвинуваченому саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів "рівних можливостей" та "справедливого судового розгляду", встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.
		Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
		 
		Враховуючи те, що під час досудового розслідування запобіжний захід у відношенні обвинуваченого не обирався, клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходили, а тому підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає. Заходи забезпечення кримінального провадження у відношенні обвинуваченого, не обирались.
		Цивільний позов у встановленому законом порядку в даному кримінальному провадженні не заявлений.
		Процесуальні витрати та речові докази в даному кримінальному провадженні відсутні.
		Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.7, 128,129,349, 368-374,376,392,395КПК України,суд,  -
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.5 ст.407 КК Україниі на підставі ч.1 ст.69 КК України призначити йому покарання у вигляді у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
		На підставі ст. 58 КК України замінити основне покарання, що призначене  ОСОБА_4  за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки на службовеобмеження длявійськовослужбовців строком на 2 (два) роки з відрахуванням 20 (двадцяти) відсотків із суми грошового забезпечення в дохід держави. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дати приведення вироку до виконання.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили - не застосовувати.
		На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення можуть бути подані апеляційні скарги до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд Одеської області.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		Суддя                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...