Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 636/4174/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 25.12.2023. Зареєстровано: 25.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2023.
Дата набрання законної сили: 14.12.2023
Номер судового провадження: 11-кп/818/1819/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023220000000598

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                   
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		__________________________________________________________________
		Справа №: 636 / 4174 / 23          Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1 
		Провадження №: 11-кп/818/ 1819 /23          Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2 
		Категорія: ч.3 ст.111-1 КК України 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14 грудня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_8 за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою прокурора на вирок Чугуївського міського суду Харківської області від « 11 » 10 2023 року, - 
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
		 
		Вказаним вироком  ОСОБА_7  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Вовчанська Харківської області, громадянку України, з вищою освітою, працюючу на посаді директора КЗ «Вовчанський ліцей № 7» Вовчанської міської ради Чугуївського району Харківської області, пенсіонерку, вдову, яка не має на утриманні малолітніх дітей, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , раніше несудиму,  
		визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України та призначено їй покарання у вигляді арешту строком на 6 (шість) місяців, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги строком на 10 (десять) років.
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7  вирішено залишити, до набрання законної сили цим вироком суду.
		Початок строку відбування ОСОБА_7 покарання, визначено обчислювати з моменту обрання запобіжного заходу, з 26 червня 2023 року.
		Відповідно до ч.5 ст.72 КК України у строк відбутого ОСОБА_7 основного покарання у виді арешту зараховано строк її попереднього ув`язнення з 26 червня 2023 року, із співвідношення одному дню позбавлення волі відповідає один день арешту.
		Також вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.
		 
		Вироком встановлено, що у період липня-вересня 2022 року, більш точний час в ході проведення досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , діючи умисно та протиправно, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на впровадження стандартів- освіти держави-агресора, виконуючи обов`язки директора КЗ «Вовчанський ліцей № 7» Вовчанської міської ради Чугуївського району Харківської області (на основі якого в подальшому створено «Государственное бюджетное образовательное учреждение «Средняя общеобразовательная школа № 4» г. Волчанска) в порушення Закону України № 2145-VIII «Про освіту» від 05.09.2017 керуючись положеннями «Федерального закона "Об образовании в Российской Федерации"» від 29.12.2012 № 273-ФЗ, почала підготовку навчального процесу у вказаному навчальному закладі за стандартами освіти держави-агресора.
		 
		Продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, ОСОБА_7 , організувала завезення до навчального закладу та видачу учням підручників за російськими програмами навчання та надала вказівку підлеглому їй педагогічному колективу щодо здійснення навчального процесу з використанням вищевказаних підручників, які відповідно до змісту та довідкових відомостей, зазначених у них, відповідають стандартам освіти держави-агресора, визначеним у ФДОС початкової загальної освіти, затвердженого наказом № 286.
		 
		Крім того, в період окупації м. Вовчанська Харківської області, ОСОБА_7 , виконуючи обов`язки директора КЗ «Вовчанський ліцей № 7» Вовчанської міської ради Чугуївського району Харківської області (на основі якого в подальшому створено «Государственное бюджетное образовательное учреждение «Средняя общеобразовательная школа № 4» г. Волчанска), проводила наради на яких пропонувала вчителям влаштовуватися на роботу до навчального закладу, який діятиме під керівництвом окупаційної адміністрації, віщала учням атестати про отримання неповної середньої освіти, надруковані на бланках окупаційної адміністрації Харківської області, підписані керівником окупаційної адміністрації ОСОБА_9 та завірені відповідною печаткою, організувала вивезення державної символіки України та проведення 01.09.2022 свята «Першого дзвоника», на якому над навчальним закладом здійснювалось підняття прапору РФ, з метою забезпечення організації навчального процесу за стандартами освіти держави-агресора.
		 
		Дії ОСОБА_7 кваліфіковано судом за ч.3 ст.111-1 КК України, тобто, як вчинення дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти.
		 
		 Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
		 
		Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок стосовно  ОСОБА_7 скасувати у зв`язку невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості. Ухвалити новий вирок, яким призначити  ОСОБА_7 покарання зач.3ст.111-1КК Україниу виді2років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги строком на 10 (десять) років. В іншій частині вирок залишити без змін.
		В обґрунтування своїх вимог прокурор посилаючись на рішення Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004 р., зазначає, що покарання за злочин, повинно бути домірним злочину. На думку прокурора, призначаючи  ОСОБА_7 покарання у виді арешту, хоча і в максимальному розмірі, передбаченому санкцією, суд не в повній мірі врахував обставини та ступінь тяжкості вчиненого нею злочину і особу обвинуваченої, як самостійну обставину, яка підлягає врахуванню при призначенні покарання та повинна оцінюватись судом з точки зору необхідності досягнення мети покарання та повинна оцінюватись судом з точки зору необхідності досягнення мети покарання, встановленої ч.2 ст.50 КПК України.
		Як зазначає прокурор, суд, пославшись на пом`якшуючих покарання обставини та відсутність обтяжуючих обставин, залишив без належної оцінки ту обставину, що обвинувачена займала посаду директора КЗ «Вовчанський ліцей№7» Вовчанської міської ради Чугуївського району Харківської області, тобто, закладу освіти, який повинен перед усім виховувати та впроваджувати серед молодих поколінь патріотизм та повагу до державних органів влади, а тим більше, в умовах воєнного стану. Враховуючи, що повномасштабне вторгнення рф в Україну 24.02.2022 року показало, що саме кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України є найбільш суспільно небезпечними серед усіх кримінально-заборонений діянь, прокурор вважає, що вони повинні тягнути суворі покарання за їх вчинення, оскільки колабораціонізм, як явище, підриває національну безпеку України, становить безпосередню загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності, конституційному ладу та іншим національним інтересам України, а особи, які причетні до здійснення колабораціонізму, можуть впливати на формування державної політики чи інформаційного простору України. 
		Враховуючи вищевикладене, прокурор просив скасувати вирок та постановити новий, яким обрати ОСОБА_7 покарання у виді 2 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги строком на 10 (десять) років.
		 
		 
		 
		Позиції учасників апеляційного провадження.
		 
		У судовому засіданні прокурор, просив про задоволення апеляційних вимог у повному обсязі.
		Обвинувачена та її захисник заперечували проти задоволення апеляційних вимог прокурора, вважаючи рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.
		 
		Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, думку обвинуваченої та її захисника, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляції прокурора, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч.1 ст.404КПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Дослідженням матеріалів справи встановлено, що дії обвинуваченої кваліфіковано судом правильно, висновки суду відносно фактичних обставин справи, які в суді першої інстанції не заперечувались і відносно яких відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України докази не досліджувались, колегія суддів на підставі ч.2 ст.394 та ч.1 ст.404 КПК України не перевіряє.
		Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо м`якості призначеного  ОСОБА_7 покарання, колегія суддів дійшла висновку, що вони ґрунтуються на законі та матеріалах справи, у зв`язку з чим вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання обвинуваченому  ОСОБА_10 підлягає скасуванню через його невідповідність кримінальному закону, з огляду на наступне.
		Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.
		Згідно з роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7, суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. 
		Як вбачається з оскаржуваного вироку, при призначенні та визначенні виду покарання обвинуваченій  ОСОБА_7 , суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його обставини, дані про особу обвинуваченої, а саме: що вона є громадянкою України, пенсіонеркою, особою похилого віку, вдовою, має міцні соціальні зв`язки, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває, страждає хронічними захворюваннями: ішемічна хвороба серця, дифузний кардіосклероз СН 1 ст., гіпертонічна хвороба 2 ст. І ст., здійснює догляд за матір`ю похилого віку, раніше несудима.
		Обставиною,що пом`якшуєпокарання ОСОБА_7 ,суд визнавщире каяттяобвинуваченої,врахувавши повневизнання своєївини обвинуваченою,осуду власнихдій,наявність відчуттяжалю завчинене,розуміння наслідківсвоїх дій,активне сприяннярозкриттю кримінальногоправопорушення,обставин,що обтяжуютьпокарання,судом встановленоне було.Також судвзяв доуваги поясненняобвинуваченої,яка поясниласуду, що все своє життя присвятила навчанню дітей, тривалий час працює вчителем і директором ліцею.
		З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що покарання  ОСОБА_7 у вигляді арешту в межах санкції частини статті, буде справедливим та необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нового злочину.
		 
		З даним висновком суду колегія суддів не може погодитись з огляду на те, що при призначенні обвинуваченій  ОСОБА_7 покарання за ч.3 ст.111-1 КК України суд першої інстанції не в повній мірі врахував тяжкість вчиненого  ОСОБА_7 кримінального правопорушення, зокрема, вчинення ОСОБА_7 дій,спрямованих навпровадження стандартівосвіти держави-агресорау навчальномузакладі,який бувстворений окупаційноювладою таякий останняочолила добровільно,підтримуючи своїмидіями фактично окупаційнувладу тапредставників державиагресора.Слід зазначити,що виховнийвплив школи,відіграє значнуроль увихованні патріотизмуу дітейта спрямованийна формуваннястійких моральнихякостей,потреб,почуттів,навичок поведінкина основізасвоєння ідеалів,норм іпринципів мораліта практичноїдіяльності.Навчальний закладмає статидля кожноїдитини осередкомстановлення громадянина-патріотаУкраїни,готового самовідданорозбудовувати країнуяк суверенну,незалежну,демократичну,правову,соціальну державу,забезпечувати їїнаціональну безпеку,сприяти єднаннюукраїнського народута встановленнюгромадянського мируй злагодив суспільстві.А тому,такі діїобвинуваченої маливкрай негативнінаслідки,зокрема длятих дітейта їхсімей, якізаперечували нарративи країни-агресора,які мали впроваджувативчителя уствореному окупаційноювладою освітньомузакладі,зокрема,викладаючи такіпредмети,як «історія»або «патріотичневиховання»,викладені впідручниках країниагресора,які,вочевидь маютьпрямо протилежнийвиклад подій,які відбуваютьсяв цейчас істановлять безпосереднюзагрозу державномусуверенітету,територіальній цілісності,конституційному ладута іншимнаціональним інтересамУкраїни. 
		А тому, обране судом першої інстанції  ОСОБА_7 покарання, є невідповідним тяжкості скоєного злочину, беручи до уваги наявний у цьому провадженні суспільний інтерес, оскільки кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України є найбільш суспільно небезпечними серед усіх кримінально-караних діянь та не є достатнім для досягнення цілей, сформульованих у ч. 2 ст. 50 КК України.
		Згідно роз`яснень, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінально-процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.
		Також Верховним Судом України вказується на обов`язкову необхідність індивідуалізації покарання, яке судом призначається конкретній особі з врахуванням даних, які всебічно характеризують особу винного, суди також повинні додержуватися принципу доцільності покарання, сформульованому у ч. 2 ст. 65 КК України, тобто покарання повинно бути необхідне та достатнє для виправлення особи, попередження вчинення нових злочинів, в кожному конкретному випадку суд, призначаючи покарання повинен мотивувати у вироку чому саме обрана ним міра покарання є достатньою для досягнення цілей, сформульованих у ч. 2 ст. 50 КК України.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченій  ОСОБА_7 покарання у виді 6 місяців арешту, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги строком на 10 (десять) років,. не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання не є достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі обвинуваченої, внаслідок м`якості. 
		На підставі вимог п.2 ч.1 ст.420 КПК України, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати вирок в частині призначеного покарання та ухвалити свій вирок.
		При призначенні обвинуваченій ОСОБА_7 покарання, колегія суддів враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, його наслідки, дані про особу обвинуваченої, а також обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
		Відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вирок суду першої інстанції є незаконним в частині призначеного покарання, ухваленим з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а тому підлягає скасуванню в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, з ухваленням в цій частині нового вироку, з призначенням ОСОБА_7 за ч.3 ст.111-1 КК України покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги строком на 10 (десять) років, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги прокурора.
		Крім того, враховуючи положення ч.5 ст.72 КК України, обвинуваченій необхідно зарахувати у строк відбуття покарання строк її попереднього ув`язнення з 26 06 2023 року по 14 12 2023 року, включно, із розрахунку, один день попереднього ув`язнення до одного дня позбавлення волі. 
		В решті - вирок суду першої інстанції слід залишити без змін.
		Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, п.3 ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, - 
		 
		У Х В А Л И Л А :
		 
		Апеляційну скаргу прокурора,  задовольнити частково.
		Вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 11 10 2023 року по справі щодо ОСОБА_7 , обвинуваченої за ч.3 ст.111-1 КК України, в частині призначеного покарання  скасувати та постановити новий вирок в цій частині.
		 
		ОСОБА_7 за ч.3 ст.111-1 КК України призначити покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги строком на 10 (десять) років. 
		 
		На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати засудженій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 26 06 2023 року по 14 12 2023 року, включно, із розрахунку, один день попереднього ув`язнення до одного дня позбавлення волі. 
		 
		В решті вирок суду залишити без змін.
		 
		Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.
		 
		Касаційна скарга на дане судове рішення, в порядку ч.1 ст.424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
		 
		Судді :
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		___________    ____________    ___________
		ОСОБА_2     ОСОБА_3     ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...