Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 577/5468/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано судом: 25.12.2023. Зареєстровано: 26.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2023.
Дата набрання законної сили: 19.01.2024
Номер судового провадження: 1-кп/577/465/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023200450000811

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                        Справа № 577/5468/23 
		Провадження № 1-кп/577/465/23 
		       
		В ИР ОК 
		І МЕ НЕ М  УК РА ЇН И 
		 
		20 грудня 2023 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області     
		в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 
		за участю секретаря
		судового засідання ОСОБА_2 
		прокурора ОСОБА_3 
		обвинуваченого ОСОБА_4 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Конотоп обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023200450000811 від 15 серпня 2023 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Конотоп Сумської області, проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня, неодруженого, безробітного, раніше не судимого,
		 у скоєнні злочину, передбаченого ст.336 КК України,-
		 
		 ВСТАНОВИВ:
		 
		Положеннями ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.
		Згідно зі ст.1 Закону України «Про оборону України» № 1932-ХІІ від 06.12.1991 року та ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21.10.1993 року особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчені воєнних дій.
		Указом Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року, того ж дня затвердженого Верховною Радою України, на території України оголошено часткову мобілізацію у зв`язку з чим в Україні розпочався особливий період, який діє до теперішнього часу.
		Відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 65/2022 від 24.02.2022 та № 69/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 2105-ІХ від 03.03.2022 року, на території України оголошено повну мобілізацію протягом 90 діб із дня набрання чинності Указу Президента України № 65/2022.
		У подальшому на підставі відповідних нормативних актів цей строк неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 01.05.2023 року №255/2023, затвердженого Законом України від 02.05.2023 року №3058-ІХ, - з 20 травня 2023 року на 90 діб, а за Указом Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 26.07.2023 року №452/2023, затвердженого Законом України від 27.07.2023 року №3276-ІХ - з 18 серпня 2023 року на 90 діб.
		Положеннями ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ визначено, що військовозобов`язаними є особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави. Призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-ХІІ (ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»).
		У зв`язку з проведенням загальної мобілізації на території України, до ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (далі по тексту ІНФОРМАЦІЯ_3 ), був викликаний ОСОБА_4 для перевірки та уточнення облікових даних, оскільки останній є військовозобов`язаним, хоча раніше військову службу і не проходив. У подальшому ОСОБА_4 було видано направлення на проходження військово-лікарської комісії. 07.08.2023 року ОСОБА_4 надав до ІНФОРМАЦІЯ_4 карту обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного, згідно з якою обвинувачений визнаний придатним до військової служби відповідно до вимог «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402, про що медичною комісією складено довідку за №33/1863 від 07.08.2023 року.
		З урахуванням наведеного медичного висновку 08.08.2023 року т.в.о. начальника мобілізаційного відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 , у приміщенні зазначеного центру, вручив ОСОБА_4 повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 07:00 годину 09.08.2023 року для вибуття до військової частини НОМЕР_1 .
		Проте, підсудний, який є військовозобов`язаним та придатним за станом здоров`я для проходження військової служби, не маючи правових підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, перебуваючи на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порушення наведених вище вимог законодавства, а також п. 1 додатку 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних, Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №921 від 07.12.2016 року, будучи ознайомленим з кримінальною відповідальністю за ст. 336 КК України, з метою ухилення від призову на військову службу без поважних причин не прибув за викликом у вказаний строк до ІНФОРМАЦІЯ_4 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 для відправки у військову частину НОМЕР_1 .
		Таким чином ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст.336 КК України  ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. 
		У судовому засіданні ОСОБА_4 підтвердив, що дійсно під час мобілізації безпосередньо отримавши повістку навмисно не з`явився в указаний строк до ІНФОРМАЦІЯ_4 для відправки у військову частину, оскільки вважає висновок військово-лікарської комісії про його придатність до військової служби упередженим, таким, що не враховує наявність у нього хронічних захворювань, які, на його переконання, перешкоджають проходженню військової служби. Додав, що цей медичний висновок ні в судовому ні в іншому порядку не оскаржував, жодних медичних документів на підтвердження наявності у нього хвороб немає, протягом останніх двадцяти років до лікарів не звертався.
		Вина ОСОБА_4 повністю доводиться наступними доказами.
		Так, згідно картки обстеження та медичного огляду, довідки військово-лікарської комісії, а також військового квитка військовозобов`язаний рядовий запасу ОСОБА_4 визнаний придатним до військової служби, у зв`язку з чим 08.08.2023 року останньому під особистий підпис була вручена повістка про необхідність явки наступного дня до ІНФОРМАЦІЯ_4 для відправки до в/ч НОМЕР_1 про що начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 виданий наказ №279 від 09.08.2023 року (а.с.31-38, 42-45).
		Оскільки ОСОБА_4 без поважних причин не прибув до центру комплектування, то за наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №280 від 09.08.2023 року, було направлено повідомлення до Конотопського МРВ ГУНП в Сумській області про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України (а.с.39-40,29). 
		Слід наголосити, що зазначені обставини не спростовуються і самим підсудним.
		Із відповідей на запит наданих генеральним директором комунального некомерційного підприємства Конотопської міської ради «Конотопська міська лікарня», та в.о. генерального директора комунального некомерційного підприємства Конотопської міської ради «Конотопська центральна районна лікарня ім. академіка Михайла Давидова» громадянин ОСОБА_4 в період часу з 08.08.2023 року по теперішній час на стаціонарному лікуванні не перебував, протягом 2020-2023 років за медичною допомогою не звертався (а.с.51,53,58,60).
		Згідно повідомлення ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від громадянина ОСОБА_4 скарг на рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 не надходило (а.с.56). 
		За повідомленням директора ТОВ «Лікувально-діагностичний центр «Здравіє» ОСОБА_4 отримав консультацію лікаря терапевта, призначено обстеження та лікування (а.с.62,69-74).
		Суд звертає увагу, що наведеним лікарняним закладом жодного медичного діагнозу ОСОБА_4 не встановлено і до цього закладу підсудний звернувся лише після того, як розпочалось досудове розслідування.
		Допитаний в якості свідка лікар терапевт ОСОБА_6 пояснила, що з 01.08. по 01.09.2023 року була членом військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 і особисто оглядала ОСОБА_4 , який стверджував, що переніс операцію в м. Москва, але жодного медичного документа не надав. Крім того, ніяких скарг на здоров`я ОСОБА_4 не висловлював, що і стало підставою для прийняття рішення про його придатність до військової служби.
		На переконання суду сторона обвинувачення представила достатньо доказів для висновку про вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ст.336 КК України.
		Згідно зі ст. 65 КК України при призначенні покарання суд ураховує ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Обтяжуючих відповідальність обставин не встановлено.
		До пом`якшуючих - слід віднести те, що раніше обвинувачений до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання.
		Разом з тим, суд вважає, що під час судового розгляду не було встановлено пом`якшуючої покарання обставини - щире каяття, оскільки той факт, що підсудний визнав свою вину, не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого. Адже щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль з цього приводу та осуд своєї поведінки. 
		Згідно послідовної практики Верховного Суду розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися у бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
		У зв`язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
		Однак, під час судового засідання ОСОБА_4 , хоча і визнав себе винним, але наполягав, що ухилився від мобілізації внаслідок незадовільного стану здоров`я при цьому жодного підтверджуючого документа не надав. Крім того, не висловлював намір виправити ситуацію, що свідчить про відсутність критичної оцінки протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, а відтак відсутнє й щире каяття.
		Ураховуючи фактичні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який не маючи передбачених законодавством підстав на відстрочку від призову чи інших поважних причин, в період воєнного стану, при оголошеній загальній мобілізації, умисно проігнорував конституційний обов`язок по захисту Батьківщини, суд дійшов висновку, що для досягнення мети покарання, а саме запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як підсудним, так і іншими особами, буде захід примусу у вигляді реального позбавлення волі.
		З огляду на викладене висновок органу пробації про можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства не заслуговує на увагу суду.
		Процесуальні витрати відсутні.
		Керуючись: ст.ст. 368, 370, 371, 374 КПК України,-
		 
		 УХВАЛИВ:
		 
		Визнати винним ОСОБА_4 за ст.336 КК України та призначити покарання у виді трьох років позбавлення волі.
		Строк відбуття покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
		Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Конотопський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.   
		 
		   Суддя                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...