Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/12085/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2023.
Дата набрання законної сили: 14.12.2023
Номер судового провадження: 61-6094ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 грудня 2023 року                     
		м. Київ
		 
		справа № 759/12085/20
		провадження № 61-6094св22  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		треті особи: ОСОБА_3 , Міністерство юстиції України,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року у складі судді Ул`яновської О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2022 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Немировської О. В., Ящук Т. І.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст вимог позовних вимог 
		У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Міністерство юстиції України, про розірвання договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
		Позов мотивований тим, що 02 березня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу частини квартири, згідно з умовами якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_2 купила 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 , яка складається з однієї житлової кімнати, загальною площею 33, 2 кв. м, у тому числі житловою - 12, 2 кв. м, у будинку АДРЕСА_2 . Відповідно до пункту 3 вказаного договору продаж частини квартири здійснено за 248 946,00 грн, з яких суму в розмірі 118 945,92 грн продавець одержав до підписання цього договору, а іншу частину суми ? 130 000,08 грн покупець зобов`язувалася сплачувати продавцю рівними частинами по 5 416,67 грн протягом 24 місяців, починаючи з квітня 2015 року до березня 2017 року включно. Сторони домовилися, що сплата чергової суми відбуватиметься не пізніше 20 числа кожного місяця готівкою. Доказом повної сплати коштів за цим договором є відповідна заява продавця, справжність підпису на якій має бути засвідчена нотаріально.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, спадкоємцями якого є вона (його дочка) та дружина ОСОБА_3 . Вона не є стороною договору купівлі-продажу від 02 березня 2015 року, однак договір порушує її права та інтереси як спадкоємця усіх прав та обов`язків померлого батька, зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_2 допустила істотне порушення умов договору в частині оплати вартості придбаної частини квартири, чим порушила права ОСОБА_4 , який за життя розраховував на зазначені грошові кошти. Доказів належного виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором немає, належне виконання грошових зобов`язань їй не пропонувалося. Крім того, відповідач не сплатила грошові кошти на розрахунковий рахунок ОСОБА_4 , не скористалась передбаченим статтею 537 ЦК України правом внесення грошових коштів згідно з умовами договору на депозит нотаріуса. Відповідач істотно порушила умови договору та завдала шкоди, внаслідок чого значною мірою позбавила її того, на що могла розраховувати при укладенні договору інша сторона.
		З урахуванням зміни предмета позову, просила суд:
		розірвати договір купівлі-продажу частини квартири від 02 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ; 
		скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 березня 2015 року.
		Короткий зміст судовий рішень 
		Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 20 липня 2016 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним з підстав його укладення під впливом тяжкої обставини, за наслідками розгляду якого рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 березня 2020 року у справі № 759/10892/16-ц відмовлено у задоволенні позову. В межах розгляду вказаної справи суд встановив, що перебіг строку позовної давності розпочався 20 липня 2016 року, тоді як у справі, що переглядається, позов подано 21 липня 2020 року, тобто з пропуском трирічного строку звернення до суду, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
		Постановою Київського апеляційного суду від 20 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову з інших правових підстав.
		Постанова апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції обмежився лише дослідженням причин пропуску позивачем строку звернення з позовом до суду, при цьому не встановлював факту порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача, що не відповідає вимогам закону. 
		Суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 прийняла після смерті батька ОСОБА_4 спадщину, до складу якої увійшло право на отримання від ОСОБА_2 грошових коштів, недоплачених нею ОСОБА_5 за продану ним квартиру, на які той мав право згідно з умовами договору на час відкриття спадщини. Водночас право на розірвання договору з підстав істотного порушення його умов, яке належало ОСОБА_5 як стороні договору, згідно з положеннями статті 651 ЦК України до складу спадщини не увійшло, оскільки є особистим немайновим правом, нерозривно пов`язаним з особою спадкодавця, і припинилося внаслідок його смерті. У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу частки квартири, обрала неналежний спосіб захисту порушеного права, який не забезпечить їй ефективне відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця. Верховний Суд врахував, що на момент смерті ОСОБА_4 зобов`язання, взяті ним як продавцем, а також ОСОБА_2 - як покупцем, виконано частково, протилежного суди не встановили, а сторони не довели. За обставинами справи ОСОБА_2 зобов`язалася сплатити продавцю рівними щомісячними платежами протягом 24 місяців частину вартості квартири, яка не була сплачена на момент підписання договору купівлі-продажу. Натомість ОСОБА_4 взяв на себе зобов`язання з видачі покупцю ОСОБА_2 нотаріально посвідченої заяви про повну сплату покупцем вартості предмета договору купівлі-продажу. Як права та обов`язки продавця, так і права та обов`язки покупця не є нерозривно пов`язаними з особою спадкодавця, не мають суто особистого характеру, можуть бути реалізовані спадкоємцем сторони договору, а тому обґрунтованим є висновок, що такі права та обов`язки входять до складу спадщини. Зробивши висновок, що права продавця за договором купівлі-продажу нерозривно пов`язані з особою, суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 662/541/15-ц (провадження 
		№ 61-44995св18), помилково вважав, що до спадкоємця не перейшли права ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу. Апеляційний суд не врахував, що права та обов`язки продавця за договором купівлі-продажу не є такими, що нерозривно пов`язані з особою продавця, не мають суто особистого характеру, можуть бути реалізовані спадкоємцем сторони договору, оскільки допускають правонаступництво. Тому наявні правові підстави для направлення справи на новий судовий розгляд у зв`язку з недослідженням доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		Постановою Київського апеляційного суду від 13 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач як спадкоємиця продавця зверталася до відповідача з вимогою сплачувати щомісячні платежі на її користь або про дострокову сплату 130 000,08 грн за договором купівлі-продажу. При цьому суд врахував, що суб`єктний склад спадкоємців міг бути визначений лише через 6 місяців після відкриття спадщини, оскільки у разі наявності декількох спадкоємців право на отримання боргу за договором мають усі спадкоємці залежно від їх часток у спадковому майні. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що після прийняття спадщини ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_2 про те, що вона прийняла спадщину та є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 . Натомість у серпні 2016 року позивач зверталась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним з тих підстав, що покупець не сплатила повну вартість квартири, у подальшому ОСОБА_1 змінила підстави позову та просила визнати договір недійсним у зв`язку з тим, що він вчинений під впливом помилки та тяжких життєвих обставин. Тому позивач мала на меті повернення проданої частини квартири до складу спадкового майна, а не отримання недоплачених коштів за договором купівлі-продажу, тоді як ОСОБА_4 уклав договір купівлі-продажу з відповідачем саме з метою відчуження належної йому частини квартири. Зі слів представниці відповідачки до укладення договору купівлі - продажу з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 була власником 1/3 частини цієї квартири та була рідною сестрою продавця. Після смерті ОСОБА_4 вона мала намір віддати позивачці недоплачені за договором кошти, проте нотаріус пояснила, що необхідно провести заміну кредитора, оскільки відповідно до п. 3 договору купівлі - продажу доказом повної оплати за цим договором є відповідна заява продавця, справжність підпису на якій має бути засвідчена нотаріально. Натомість ОСОБА_1 не звернулася із відповідною заявою про заміну кредитора у зобов`язанні.
		За встановлених обставин несплата відповідачем частини грошових коштів від ціни продажу квартири у розмірі 130 000,08 грн, які було не сплачено продавцю у зв`язку з його смертю, не є таким істотним порушенням договору, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. За договором купівлі-продажу відповідачу було передано 3/4 частини квартири, а продавцю 118 945,92 грн до підписання договору, як плата за частину квартири, тоді як за змістом статті 653 ЦК України у разі б ухвалення судом рішення про розірвання договору позивач не мала б права вимагати повернення їй частини квартири, а відповідач ? вимагати повернення їй грошових коштів, сплачених за договором. Натомість вимоги ОСОБА_1 направлені на скасування рішення про державну реєстрацію права власності за відповідачем на 3/4 частини квартири, яке вчинене на підставі договору купівлі-продажу. 
		За вказаних обставин позовні вимоги безпідставні, оскільки позивачкою обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.
		Суд першої інстанції помилково відмовив у позові з підстав пропуску позовної давності, оскільки такий строк може застосовуватися лише, якщо право особи, яка звернулася з відповідним позовом порушено, та у разі своєчасного подання позову він би був задоволений. Оскільки у даній справі позовні вимоги не підлягають задоволенню через їх безпідставність, мотивувальна частина рішення суду підлягає зміні.
		Аргументи учасників справи
		04 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідно до наявного в матеріалах справи Святошинського районного суду м. Києва № 759/10892/16-ц висновку про вартість однокімнатної квартири від 18 березня 2019 року оцінювачем було встановлено, що ринкова вартість квартири (за адресою: АДРЕСА_3 ) становить 1 008 760,00 грн. Суд апеляційної інстанції  не врахував, що внаслідок порушення ОСОБА_2 грошових зобов`язань ОСОБА_1 було завдано шкоду (прямі збитки) на суму 637 624,08 грн. При цьому вирішальне значення має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Вказує, що вона може очікувати від виконання відповідачем договору купівлі-продажу грошову суму у розмірі 130 000,08 грн, тоді як завдана шкода майже у 5 разів більше того, що можна очікувати від виконання договору. Відповідач зацікавлена у збереженні відповідного договору, оскільки заборгованість за договором становить 130 000,00 грн, що набагато менше, ніж завдана їй шкода. Ступінь виконання договору складає лише 48 % з урахуванням того, що загальна сума, що підлягала сплаті складає 248 946,00 грн, з яких сплачено лише 118 945,92 грн.
		Відповідач не надала жодних доказів на підтвердження того, що вона зверталась до неї з метою виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу, не внесла суму боргу на депозит нотаріуса відповідно до вимог статті 537 ЦК України. Під час розгляду цієї справи також не запропонувала усунути порушення за оспорюваним договором купівлі-продажу.  
		            09 вересня 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
		Відзив мотивований тим, що не погоджуючись з рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску позовної давності, позивач не зазначає обґрунтування в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судом першої інстанції та на якій підставі рішення суду підлягає скасуванню. В свою чергу, під час розгляду справи було визнано, що початок перебігу позовної давності розпочався 20 липня 2016 року (звернення позивача до суду з позовом у справі № 759/10892/16 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та таким, що укладений під впливом тяжкої обставини та помилки).
		Висновок про вартість однокімнатної квартири від 18 березня 2019 року, який доданий позивачем до касаційної скарги, був предметом розгляду у справі № 759/10892/16-ц та не має значення для розгляду цієї справи. Крім того, додаючи вказаний висновок про вартість квартири до касаційної скарги в якості доказу, позивач не обґрунтувала об`єктивну неможливість долучити цей висновок до позовної заяви. Ціна частини квартири, яка є предметом договору купівлі-продажу, є істотною умову договору та була визначена сторонами при його укладенні, а різниця між ринковою вартістю квартири та ціною укладеного договору не може бути збитками, адже сторони погодили у договорі, що продаж частини квартири вчинено за ціною, відповідно до висновку оцінки майна, яку проводив продавець. Позивач не обґрунтовувала свої позовні вимоги наявністю збитків, які розраховані нею при поданні касаційної скарги. Також не містила таких доводів й апеляційна скарга.
		Аналіз змісту постанови Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19, на яку посилається ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження, свідчить про те, що перевіряючи законність та обґрунтованість судових рішень у вказаній справі (предмет позову ? розірвання кредитної угоди) суд касаційної інстанції зробив висновок, що позивач не довів обставин, що дають підстави для розірвання договору відповідно до частини другої статті 651 ЦК України, а саме: істотність порушення відповідачем умов договору; завдання позивачеві шкоди, внаслідок якої позивач позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору. Отже, зазначений правовий висновок відповідає висновкам, які зробив суд апеляційної інстанції у справі, що переглядається.
		Під час розгляду справи № 759/10892/16-ц було встановлено, що позивачу та її матері було відомо про укладення оспорюваного договору, питання щодо продажу частини квартири сторони обговорювали раніше, відчужена частина квартири належала ОСОБА_4 на праві особистої приватної власності, а вона мала пріоритетне право на купівлю частини квартири, оскільки є співвласником спірної площі. 
		Доказів про те, позивач як спадкоємиця продавця зверталась до неї з вимогою сплачувати щомісячні платежі на її користь або з вимогою про дострокову сплату 130 000,08 грн, матеріали справи не містять. Так само й відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 повідомила її про те, що прийняла спадщину та є єдиним спадкоємцем ОСОБА_4 , тоді як у серпні 2016 року звернулась до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Наведене свідчить про те, що у позивача не було на меті отримання недоплачених кошті за договором, а повернення частини квартири до складу спадкового майна. При цьому після смерті ОСОБА_4 (її брат) вона мала намір повернути кошті позивачеві, однак нотаріус пояснила, що необхідно провести заміну кредитора, тоді як ОСОБА_1 таких дій не вчинила.
		            16 вересня 2022 року Міністерство юстиції України подало до Верховного Суду пояснення на касаційну скаргу, у яких просило ухвалити законне, справедливе та обґрунтоване рішення. 
		Пояснення мотивовані тим, що батько позивача (продавець відповідно до договору купівлі- продажу від 02 березня 2015 року) помер, відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Доказів, що підтверджують факт повідомлення відповідача про те, що позивач прийняла спадщину та є єдиним спадкоємцем після смерті її батька матеріали справи не містять, так само як і заперечень щодо сплати коштів відповідачем згідно з договору купівлі-продажу. Крім того, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Натомість вимоги позивача направлені на скасування рішення про державну реєстрацію права власності за відповідачем на 3/4 частини квартири, яка вчинена на підставі договору купівлі-продажу. 
		Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
		Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.  
		В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13, від 14 жовтня 2014 року у справі № 3-143гс14, у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).
		Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року продовжено Міністерству юстиції України строк для подання пояснень на касаційну скаргу, справу призначено до судового розгляду.
		Фактичні обставини
		Суди встановили, що 02 березня 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу частини квартири, згідно з умовами якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_2 купила 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 , яка складається з однієї житлової кімнати, загальною площею 33, 2 кв. м, у тому числі житловою - 12,  АДРЕСА_2 .
		Згідно з пунктом3 цього договору продаж цієї частини квартири вчинено за 248 946,00 грн, з яких 118 945,92 грн продавець одержав до підписання цього договору, а решту суми ? 130 000,08 грн покупець зобов`язується сплачувати продавцю рівними частками, по 5 416,67 грн протягом двадцяти чотирьох місяців, починаючи з квітня 2015 року по березень 2017 року включно. Сторони домовилися, що оплата чергової суми відбуватиметься не пізніше 20 числа кожного місяця готівкою. Доказом повної оплати за цим договором є відповідна заява продавця, справжність підпису на якій має бути засвідчена нотаріально.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
		ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_4 та згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданими 12 лютого 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Серпутько Т. С., прийняла спадщину після смерті батька, ОСОБА_4 .
		Інший спадкоємець за законом ОСОБА_3 (дружина спадкодавця) від належної їй частки у спадщині відмовилася на користь дочки  ОСОБА_1 .
		У справі № 759/10892/16 рішенням від 17 березня 2020 року Святошинський районний суд м.Києва відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу. В наведеній справі у серпні 2016 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі - продажу недійсним з тих підстав, що покупець не сплатила повну вартість квартири. Надалі змінила підстави позову та просила визнати договір недійсним з тих підстав, що він вчинений під впливом помилки та тяжких життєвих обставин.
		Вимоги про дострокову сплату 130 000,08 грн, які покупець зобов`язана була сплачувати продавцю щомісячно рівними частками, чи про сплату прострочених платежів позивач відповідачці не направляла.
		Позиція Верховного Суду
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду
		Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження 
		№ 61-2417сво19).
		Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23).
		За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
		Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.До договору купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу(частини друга-четверта статті 692 ЦК України).
		За змістом частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Верховний Суд України у постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13 зазначив, що оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною правовою нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19 (провадження № 61-11407св20), на яку є посилання в касаційній скарзі, вказав, що:
		«істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати у реальних збитках і (або) упущеної вигоди; її розмір, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
		Відповідно до статті 16 ЦК України розірвання порушеного договору є способом захисту цивільних прав, оскільки розірвання кредитором порушеного договору спрямоване на припинення правовідношення у такому договорі. Такий спосіб захисту (1) застосовується у відповідь на порушення боржником договору (2) застосовується з ініціативи кредитора (3) спрямований на захист прав кредитора та (4) позбавляє боржника певних суб`єктивних прав. У такому разі боржник позбавляється права вимагати виконання договору кредитором, оскільки розірвання договору тягне для боржника, який допустив порушення, цілком конкретний негативний наслідок - він позбавляється суб`єктивних прав, наданих йому договором».
		До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
		Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу (стаття 1219 ЦК України).
		Зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою (частина перша статті 608 ЦК України).
		Сутність права на розірвання договору купівлі-продажу не дозволяє зробити висновок, що воно має особистий характер та пов`язане із особою спадкодавця. Тому касаційний суд зауважує, що право на розірвання договору купівлі-продажу входить до складу спадщини.
		Разом з тим, основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
		Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/18 (провадження № 12-145гс19) зроблено такі висновки:
		«розірвання договору належить до загальних способів захисту прав сторін договору. Водночас глава 54 ЦК України містить спеціальне регулювання відносин щодо купівлі-продажу, зокрема і щодо способів захисту прав продавця, порушених покупцем.
		… у цій справі покупці отримали товар (частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю), але, як стверджує позивачка, не здійснили оплати. За таких умов підлягає застосуванню частина третя статті 692 ЦК України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Наведений припис не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема не передбачає можливості розірвання договору в судовому порядку. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від продавця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів. Натомість такий спосіб захисту, як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів. Така несплата (повна або часткова) може бути наслідком не навмисного порушення договору з боку покупця (який бажає збагатитися за рахунок затримки оплати), а добросовісної помилки покупця, наприклад, через існування розбіжностей між сторонами щодо суми, належної до сплати, щодо взаємних розрахунків між сторонами (зокрема, як у цій справі).
		Отже, у цій справі позивачка, пред`явивши позовну вимогу про розірвання спірного договору, обрала неналежний спосіб захисту її права. У зв`язку із цим судові рішення в цій частині слід скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити».
		У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		У справі, що переглядається, звертаючись до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу, ОСОБА_1 посилалась на те, що відповідач не здійснила повну оплату за договором купівлі-продажу, укладеним між відповідачем та її батьком, спадщину після смерті якого прийняла лише вона; належного виконання умов договору їй не пропонувалось. Стороною відповідача надані пояснення, згідно яких нею після смерті ОСОБА_4 вона мала намір віддати позивачці недоплачені за договором кошти, проте зупинила таке виконання з об`єктивних причин, зокрема і внаслідок дій позивача, яка ухилялась від вчинення необхідних дій щодо прийняття такого виконання.
		За таких обставин апеляційний суд зробив обґрунтований висновок, що вимога про розірвання договору купівлі-продажучастки у праві спільної власності на нерухоме майно на підставі частини другої статті 651 ЦК України, як і вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав власності відповідача, є неналежним способом захисту порушеного права позивача. Правильно вказав, що суд першої інстанції помилково відмовив у позові з підстав пропуску позовної давності, оскільки позовна давність може застосовуватися лише якщо право особи, яка звернулася з відповідним позовом порушено, а позов є обґрунтований, тому змінив мотивувальну частину рішення суду.
		Проте апеляційний суд помилково одночасно послався на інші підстави відмови у задоволенні позову, зокрема, що несплата відповідачем частини ціни продажу квартири у розмірі 130 000,08 грн не є істотним порушенням договору. Тому апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову, проте помилився щодо мотивів такого рішення. У зв`язку з цим оскаржену постанову апеляційного суду належить змінити в мотивувальній частині.
		Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з посиланням на наявний в матеріалах справи Святошинського районного суду м. Києва № 759/10892/16-ц висновок про вартість квартири від 18 березня 2019 року, оскільки такий доказ не подавався до суду першої інстанції, відповідні доводи позивача не були підставами позову у цій справі. Азгідно зі статтею 400 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду частково ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині - залишити без змін. 
		Оскільки судове рішення змінено тільки в частині мотивів прийняття, то розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись статтями 400, 402, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2022 року змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                           В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                     Д. А. Гудима
		 
		І. О. Дундар
		 
		                                                                                              Є. В. Краснощоков
		 
		М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...