Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 395/838/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2023.
Дата набрання законної сили: 20.12.2023
Номер судового провадження: 61-6322ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 грудня 2023 року                     
		м. Київ
		 
		справа № 395/838/20
		провадження № 61-6322св22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Дундар І. О., Гудими Д. А., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М., 
		 
		учасники справи:
		позивач -ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		третя особа - Фермерське господарство «ОСОБА_8»,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 19 серпня 2021 року у складі судді Орендовського В. А. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 червня 2022 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Дьомич Л. М., Письменного О. А.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ? Фермерське господарство «ОСОБА_8» (далі - ФГ «ОСОБА_8»), про визнання частково недійсним та скасування дубліката свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації, визнання права власності на обов`язкову частку у спадщині.
		Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба - ОСОБА_3 , якій за життя на праві власності належала земельна ділянка з кадастровим номером 3523885800:02:000:0628, площею 5,0282 га, яка знаходиться у с. Панчеве Новомиргородського району Кіровоградської області.
		У ОСОБА_3 було два сини: ОСОБА_4 (його батько) та ОСОБА_5 (його дядько). ІНФОРМАЦІЯ_2 його батько помер, відтак він має право на спадкування за право представлення замість свого батька. Крім нього, спадкоємцями першої черги були ОСОБА_6 (його рідний брат) та ОСОБА_5 . Вказував, що на момент смерті бабусі йому було сімнадцять років, тобто він був неповнолітній та мав право на обов`язкову частку у спадщині.
		ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 , після смерті якого він звернувся до приватного нотаріуса Новомиргородського районного нотаріального округу Кіровоградської області Забуранної О. В. із заявою про прийняття спадщини, внаслідок чого йому стало відомо, що ОСОБА_5 склав заповіт, який посвідчений Костянтинівською сільською радою Новомиргородського району Кіровоградської області 03 лютого 2016 року, та зробив розпорядження щодо вказаної земельної ділянки на користь ОСОБА_2 .
		Відповідно до інформаційної довідки від 07 травня 2020 року № 208500607 ОСОБА_5 18 грудня 2012 року отримав дублікат свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер: 1862, виданий Новомиргородською районною державною нотаріальною конторою. На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 2055290 від 29 квітня 2013 року державним реєстратором реєстраційної служби Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області Леонідовим А. С. зареєстровано за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3523885800:02:000:0628.
		ОСОБА_1 просив суд:
		визнати недійсним та скасувати дублікат свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер: 1862, виданий Новомиргородською районною державною нотаріальною конторою 18 грудня 2012 року на ім`я ОСОБА_5 в частині права на спадщину на частку земельної ділянки з кадастровим номером 3523885800:02:000:0628, площею 5,0282 га, яка знаходиться у с. Панчеве, Новомиргородський район, Кіровоградська область, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		скасувати державну реєстрацію речових прав ОСОБА_5 , індексний номер: 2055290 від 29 квітня 2013 року, вчинену державним реєстратором реєстраційної служби Новомиргородського районного управління юстиції у Кіровоградській області Леонідовим A. C. на підставі дубліката свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_5 , серія та номер: 1862, виданого 18 грудня 2012 року Новомиргородською районною державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 52800335238; об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка; кадастровий номер: 3523885800:02:000:0628; площа: 5,0282 га; вид угіддя: рілля; цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; адреса: Кіровоградська область, Новомиргородський район, с/рада Панчівська);
		визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3523885800:02:000:0628, площею 5,0282 га, яка знаходиться у с. Панчеве, Новомиргородського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
		Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 19 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 13 червня 2022 року, позов задоволено частково.
		Визнано недійсним дублікат свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер 1862, виданий після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , Новомиргородською районною державною нотаріальною конторою 18 грудня  2012 року на ім`я ОСОБА_5 в частині 1/2 права на спадщину на земельну ділянку з кадастровим номером 3523885800:02:000:0628, площею 5,0282 га, яка розташована у с. Панчеве Новомиргородського району Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
		Скасовано державну реєстрацію речових прав ОСОБА_5 , індексний номер: 2055290 від 29 квітня 2013 року, вчинену державним реєстратором реєстраційної служби Новомиргородського районного управління юстиції у Кіровоградській області Леонідовим A. C. на підставі дубліката свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_5 , серія та номер: 1862, виданого 18 грудня 2012 року Новомиргородською районною державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 52800335238; об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка; кадастровий номер: 3523885800:02:000:0628; площа: 5,0282 га; вид угіддя: рілля; цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; адреса: Кіровоградська область, Новомиргородський район, с/рада Панчівська);
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після смерті ОСОБА_3 : прийняли спадщину два спадкоємці першої черги за законом, у тому числі у порядку «спадкування за правом представлення»: неповнолітній внук спадкодавця - позивач (замість свого батька) та повнолітній син спадкодавця - ОСОБА_5 . Таким чином, частка у праві на спадщину кожного з вказаних спадкоємців становить по . При цьому, судом не встановлено, що позивач або його законні представники відмовилися у встановленому законом порядку від своєї частки у спадковому майні після смерті ОСОБА_3 .
		З урахуванням викладеного, у цій справі належним та ефективним способом захисту прав позивача буде визнання недійсним дубліката свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом на ім`я ОСОБА_5 в частині права на спадщину на земельну ділянку з кадастровим номером 3523885800:02:000:0628, площею 5,0282 га та скасування державної реєстрації речових прав ОСОБА_5 , вчиненої державним реєстратором реєстраційної служби Новомиргородського районного управління юстиції у Кіровоградській області Леонідовим A. C. на підставі дубліката вказаного свідоцтва про право на спадщину.
		Оскільки позивач не надав суду доказів неможливості в позасудовому порядку оформити право на спадщину, то відповідно відсутні законні підстави для ухвалення рішення суду про визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом на частину земельної ділянки з кадастровим номером 3523885800:02:000:0628, площею 5,0282 га.
		Відхиляючи клопотання відповідача та третьої особи про застосування позовної давності, суд першої інстанції вказав, що такий строк позивач не пропустив, оскільки про порушення свого права на спадщину після смерті ОСОБА_3 позивач дізнався тоді, коли помер його дядько ? ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). При цьому з копії матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , вбачається, що нотаріус не вчиняв дій щодо розшуку та повідомлення спадкоємців, в тому числі й позивача як неповнолітнього спадкоємця за законом в порядку спадкування за правом представлення, а ОСОБА_5 , в свою чергу, зазначив, що інші спадкоємці відсутні. Доказів на підтвердження того, що позивач міг дізнатися про порушення своїх спадкових прав раніше, відповідач не надав.
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.
		Аргументи учасників справи
		У липні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
		Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач не заперечує, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 за правом представлення як спадкоємець першої черги, однак суди не звернули увагу, що існує презумпція «право зобов`язує». У позовній заяві ОСОБА_1 вказував, що він не відмовлявся від свого права на спадщину та отримав після смерті бабусі її ощадну книжку (фактично вступив у володіння спадщиною та, відповідно, прийняв її). Наведене свідчить про обізнаність позивача про смерть в 2007 році його бабусі, на частину спадщину після смерті якої він претендує. ОСОБА_5 (другий спадкоємець) оформив право власності на спірну земельну ділянку 12 грудня 2012 року. З 2008 року по 2020 рік (звернення до суду) пройшло майже 12 років, а з моменту оформлення ОСОБА_5 право власності земельну ділянку - пройшло майже 8 років. ОСОБА_2 подавав до суду заяву про застосування позовної, яка залишена судами без задоволення безпідставно. Крім того, позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися раніше про своє порушене право, а відповідач повинен довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Разом з тим, поважні причини, які б перешкоджали позивачу своєчасно вирішити питання щодо оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 , відсутні. У свою чергу ОСОБА_1 не міг не знати, що з  2008 року ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, оскільки позивач самостійно не обробляв земельну ділянку, не передавав її в користування, не отримував будь-якого доходу від земельної ділянки. 
		Суди не звернули увагу на те, що скасування державної реєстрації речових прав ОСОБА_5 є неефективним способом захисту. У розумінні положень приписів статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі ? Закон України № 1952) у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування проведеної державної реєстрації прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є: судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
		Крім того, визнання судом недійсним дубліката свідоцтва про право на спадщину за законом без визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, не захищає належним чином права позивача, оскільки не перевірено дійсність первинного правочину.
		Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
		Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
		В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/19766/16-ц, від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справі № 906/516/19, від 23 червня 2020 року у справі № 905/633/19, від 23 червня 2020 року у справі № 922/2589/19, віл 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19). 
		Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду. 
		Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що рішення судів оскаржуються в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним дубліката свідоцтва про право на спадщину та скасування державної реєстрації речових прав. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
		Фактичні обставини справи
		Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , якій належала земельна ділянка загальною площею 5,03 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.
		У ОСОБА_3 було два сини: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		ОСОБА_1 (позивач у справі), ІНФОРМАЦІЯ_4 , ? син ОСОБА_4 . 
		Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняли два спадкоємці першої черги за законом: ОСОБА_1 ? у порядку спадкування за правом представлення як неповнолітній онук спадкодавця (замість свого батька) та повнолітній син спадкодавця - ОСОБА_5 .
		Згідно спадкової справи щодо майна померлої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 звернувся з заявою про прийняття спадщини.
		Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 було видано ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ).
		Підставою для державної реєстрації права власності за ОСОБА_5 щодо спірної земельної ділянки та внесення запису до відповідного реєстру на підставі рішення державного реєстратора став дублікат свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер: 1862, виданий Новомиргородською районною державною нотаріальною конторою 18 грудня 2012 року.
		У спадковій справі після смерті ОСОБА_3 відсутні відомості про видачу дублікатів свідоцтв про право на спадщину після її смерті на ім`я ОСОБА_5 
		ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений сільським головою Костянтинівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області Сажевським В.І. та зареєстрований у реєстрі під № 4 від 03 лютого 2016 року, яким заповів ОСОБА_2 спірну земельну ділянку.
		ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер.
		Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 зверталися ОСОБА_1 , ОСОБА_7 (брат позивача), ОСОБА_2 . 
		У спадковій справі після смерті ОСОБА_5 не міститься відомостей про видачу дублікатів свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 на підставі якого складено заповіт щодо земельної ділянки 3523885800:02:000:0628.
		Постановою приватного нотаріуса Новомиргородського районного нотаріального округу Забуранною О. В. від 05 січня 2021 року № 1/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку з кадастровим номером 3523885800:02:000:0628, оскільки ОСОБА_5 своїм волевиявленням у заповіті позбавив права на спадкування усіх інших осіб, крім ОСОБА_2 . 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).
		Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52).
		Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
		До складу спадщини, на яке спадкоємці за законом одержують право на спадкування, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
		У частині п`ятій статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. 
		Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
		У цивільному законодавстві не передбачено можливості визнання недійсним дублікату свідоцтва про право на спадщину за позовом заінтересованої особи в судовому порядку. В ЦК України закріплено тільки можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права та інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину.
		Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).
		Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
		У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 388 ЦК України.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 161/3245/15-ц (провадження № 14-321цс18) зроблено висновок, що «недійсним можна визнати лише договір як правочин, і така вимога може бути заявлена як однією зі сторін, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Договір як документ, а також дублікат чи копії такого документу не можуть бути визнані недійсними. Згідно зі статтею 53 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон № 3425-XII) у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, за письмовою заявою осіб, перелічених у першому реченні частини п`ятої статті 8 цього Закону, видається дублікат втраченого документа. Видача дубліката втраченого або зіпсованого документа здійснюється державним нотаріальним архівом. До передачі в архів примірників документів, посвідчених або зданих нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, дублікат втраченого або зіпсованого документа видається відповідно нотаріусом чи посадовою особою виконавчого комітету за місцем його зберігання. Аналогічні положення містяться і в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (пункт 29), затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (далі - Інструкція), чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Отже дублікатом є другий примірник документа, що повинен містити ті ж відомості, що й оригінал документа, а його видача полягає у відтворенні тексту документа, дублікат якого видається, що спрямоване на відновлення такого документа у випадку неможливості використання останнього з певних причин. Звертаючись до суду із вказаним позовом, ПАТ «ВіЕс Банк», правонаступником якого є АТ «Таскомбанк», просило визнати недійсним виданий нотаріусом дублікат договору купівлі-продажу, посилаючись на відсутність правових підстав для його видачі. Таким чином, оспорюваний дублікат договору, який повністю відповідає оригіналу, не має самостійного значення і сили правочину, оскільки його видання не встановлює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов`язків, а є документом, який лише дублює, відтворює зміст договору, та не може порушувати права позивача. Тому можливості визнання його судом недійсним у зв`язку з недотриманням Приватним нотаріусом встановленої процедури його видачі визначеної статтею 53 Закону № 3425-XII та Інструкцією жодним законом не передбачено». 
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження 
		№ 61-9916сво21) зроблено висновок, що «свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав. У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. … У ЦК України закріплено можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва)».
		Стаття 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є публічною, процедурною нормою і не містить та й не може містити приватноправових способів захисту і одночасно та всупереч принципу диспозитивності зобов`язувати суб`єкта поєднувати позовні вимоги, яких приватно-правова норма не передбачає (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2023 року в справі № 316/2082/19 (провадження № 61-17264св21)).
		У пунктах 114-117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) зазначено, що «для витребування майна не є ефективним способом захисту права власника оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право. Велика Палата Верховного Суду також вважає, що вимоги позивача про скасування рішень про державну реєстрацію прав за продавцем (спадкоємцем) також не підлягають задоволенню з тих самих підстав, оскільки вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту (див. пункт 152 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц). Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу, що пред`явлення вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права і в інших постановах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29)). У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц відступила від висновку, сформульованого у своїй постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, де раніше зазначала про можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності як належний спосіб захисту права або інтересу».
		За загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога провитребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80) та багатьох інших.
		В спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає у нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України (див. правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12)). 
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
		Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).
		У справі, що переглядається:
		            суди встановили, що на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був неповнолітнім, мав право на спадкування за правом представлення частини спадщини, яка належала б за законом його батькові. З заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернувся її син ( ОСОБА_5 ), інші особи з заявами про прийняття спадщини не звертались. Cуди зробили висновок, що позивач згідно з частиною четвертою статті 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину, мав право на частку у праві на спірну земельну ділянку, яка входила до складу спадщину, у зв`язку з чим його майнове право порушене видачею свідоцтва про право на спадщину щодо спірної земельної ділянки лише на ім`я ОСОБА_5 . Судові рішення в цій частині висновків відповідач не оспорює;
		            суди не врахували, що відповідно до статті 1301 ЦК України недійсним можна визнати лише свідоцтво про право на спадщину, і така вимога може бути заявлена як однією зі сторін, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено його вчиненням. Дублікат такого свідоцтва не може бути визнано недійсними, оскільки не має самостійного значення і сили правочину, його видання не встановлює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов`язків, який є документом, який лише дублює, відтворює зміст оригіналу свідоцтва. Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно з чужого незаконного володіння, а з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, також і від його добросовісного набувача. Тому не є належним способом захисту вимоги позивача про скасування державної реєстрації речових прав (рішень про таку реєстрацію), зокрема і за спадкоємцем. 
		Тому позовні вимоги про визнання недійсним дубліката свідоцтва про право на спадщину та про скасування державної реєстрації прав не відповідають належному способу захисту у цій справі. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
		Оскільки суд відмовляє в позові з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у позові, то питання про застосовування позовної давності не вирішується.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21), від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20), Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі №  тавід 01 лютого 2023 року в справі № 316/2082/19 (провадження № 61-17264св21), дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення в оскарженій частині скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.
		Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		За подання апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатив 2 724,00 грн судового збору (т. 2, а. с. 65), касаційної скарги - 5 044,00 грн. Зважаючи на відмову у задоволенні позову, понесені скаржником судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_1 .
		Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2  задовольнити частково.
		Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 19 серпня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 червня 2022 року в частині задоволених позовних вимог  ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про визнання недійсним дубліката свідоцтва про право на спадщину та скасування державної реєстрації речових прав скасувати і в задоволенні зазначених позовних вимог відмовити.
		Стягнути з  ОСОБА_1 на користь  ОСОБА_2  7 768,00 грн судових витрат на сплату судового збору.
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 19 серпня 2021 року та постанова Кропивницького апеляційного суду від 13 червня 2022 року в скасованих частинах втрачають законну силу і подальшому виконанню не підлягають.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                  В. І. Крат 
		 
		Судді:                                                                            І. О. Дундар
		 
		Д. А. Гудима
		 
		Є. В. Краснощоков
		 
		М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...