Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 340/4930/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: 25.12.2023. Зареєстровано: 26.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2023.
Дата набрання законної сили: 25.01.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		25 грудня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/4930/23
		 
		Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
		за позовом  ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )
		до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ  21910427; адреса: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49000)
		про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов`язати вчинити певні дії.
		 
		 
		ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 047150019005 від 27 вересня 2022 року про відмову в призначенні пенсії. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 період роботи водієм у колгоспі «Більшовик» з 02.09.1989 року по 16.11.1993 року, що становить 4 роки 2 місяці 15 днів;
		- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на пільгових умовах один місяць служби за три, час участі в антитерористичній операції з 26.08.2014 року по 27.10.2014 року, з 07.11.2014 року по 18.02.2015 року, з 12.08.2015 року по 21.08.2015 року, з 22.08.2015 року по 21.11.2015 року, з 27.11.2015 року по 04.02.2016 року, з 24.02.2016 року по 25.03.2016 року, а саме 3 роки 0 місяців 12 днів;
		- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській Області призначити та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 21.09.2022 року дострокову пенсії за віком на підставі пункту 4 частини 1 статті 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», № 1058-IV.
		В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що маючи, на його думку, достатній пільговий та загальний пенсійний стаж, 21 вересня 2022 року він звернувся із відповідною заявою територіального органу Пенсійного фонду для призначення пенсії за віком. Однак рішенням № 047150019005 від 27.09.2022 йому було відмовлено у призначені пенсії. Рішення вмотивоване тим, що для призначення пенсії йому необхідний страховий стаж не менше 25 років, проте страховий стаж позивача становить лише 20 років 0 місяців 13 днів, тому у ОСОБА_1 відсутній необхідний страховий стаж. Водночас період роботи з 10.02.1983 по 22.03.2000, період роботи в колгоспі «Більшовик», до страхового стажу позивача не зарахований, оскільки відсутні уточнюючі довідки, які підтверджують факт роботи. Також, з наданого відповідачем розрахунку, позивачем виявлено, що відповідачем не за зараховані періоди участі в антитерористичній операції з розрахунку один місяць за три . Вважаючи такі дії протиправними позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
		Ухвалою суду від 17 липня 2023 року відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
		Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ОСОБА_1 до страхового стажу не зарахований період роботи в колгоспі «Більшовик» з 1989 року по 1993 рік, оскільки для зарахування періодів роботи у колгоспі необхідно копії наказів про переведення , або інші документи, видані підприємством на підставі первинних документів за час виконання робіт. У зв`язку з чим позивачу не вистачає страхового стажу для призначення пенсії, тому Управління діяло у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв`язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. 
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
		 
		У С Т А Н О В И В:
		 
		21 вересня 2022 року позивач звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
		За результатами розгляду зави позивача ГУ ПФУ в Дніпропетровській області винесено рішення № 047150019005 від 27 вересня 2022 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначені пенсії, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, та зазначено, що позивачу не вистачає необхідного страхового стажу.
		Не погоджуючись з рішенням Головного управління, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких підстав.
		Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
		Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV)
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
		Статтею 8 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
		Згідно абзацу 2 пункту 15 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (у редакції Закону України №3108-IV від 17.11.2005 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування") положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
		Статтею 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується
		Однією із обов`язкових умов для призначення пенсії є підтвердження особою відповідного страхового стажу.
		Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
		Відповідно до статті 56 Закону України №1788-XII до стажу зараховується до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
		За приписами статті 62 Закону України №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
		За період до 1 січня 2004 обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991.
		У пунктах 1, 2 та 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній". У відповідності до п.1 даного Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 даного Порядку передбачено , що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, то для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
		Абзацом 1 п. 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
		Однак цей порядок поширюється на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.
		Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.
		Як встановлено під час розгляду справи, позивач має відповідні записи в трудовій книжці, які зроблені чітко та зрозуміло, без виправлень та закреслень, тощо.
		Відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 позивач у спірний період страхового стажу з 02.09.1989 по 16.11.1993 працював водієм у колгоспі «Більшовик», а саме:
		-: у 1989 році - 119 трудоднів при мінімумі 260;
		- у 1990 році - 291 трудодень при мінімумі 260;
		- у 1991 році - 337 трудоднів при мінімумі 270;
		- у 1992 році - 328 трудоднів при мінімумі 270;
		- у 1993 році - 353 трудоднів при мінімумі 270.
		Крім того позивач надав архівну довідку Державного архіву Миколаївської області № Ж-366/03-05 від 27.07.2022 року, і якій зазначено, що у протоколі засідання правління колгоспу «Більшовик» с. Новомихайлівка Новобузького району Миколаївської області від 02.09.1989 № 11 є рішення про прийняття ОСОБА_1 в члени колгоспу та рекомендацію загальним зборам колгоспу прийняти у члени колгоспу. Вказане рішення було затверджено на зборах уповноважених членів колгоспу «Більшовик» 05 жовтня 1989 року (протокол № 3). Згідно з рішенням загальних зборів членів господарства «Більшовик» C. Новомихайлівка Новобузького району Миколаївської області від 10 липня 1993 року (протокол № 2) колгосп «Більшовик» реорганізовано у колективно-дольове господарство «Більшовик», у вказаному протоколі є рішення про прийняття ОСОБА_1 до складу новоутвореного господарства. 
		У протоколі засідання правління колективно-дольового господарства «Більшовик» с. Новомихайлівка Новобузького району Миколаївської області від 03.12.1993 № 3 є рішення про виключення ОСОБА_1 з членів господарства та рекомендація загальним зборам членів господарства виключити позивача з членів господарства. 
		Воднораз, документи колективно-дольового господарства «Більшовик» с. Новомихайлівка Новобузького району Миколаївської області надійшли на зберігання до Держархіву області по 1993 (протоколи загальних зборів членів господарства за грудень 1993 року на зберігання не надходили), тому підтвердити виключення ОСОБА_1 з членів господарства неможливо. 
		Також позивачем надано було архівну довідку № Ж/01-12/520 від 20.10.2022 року, видану Новобузьким міським трудовим архівом Новобузької міської ради вказано, згідно якої розрахунково-платіжних відомостей працюючих в колгоспі «Більшовик» Новобузького району Миколаївської області значиться заробітна плата ОСОБА_1 (наведені розміри заробітної плати, отриманої в період з жовтня 1989 року по листопад 1993 року. Зазначено також, що підприємство припинило свою діяльність та ліквідовано, документи з особового складу здано на зберігання до Новобузького міським трудового архіву Новобузької міської ради. Довідка видана на підставі первинних документів, а саме розрахунково-платіжних відомостей за 1989-1993 роки, які пронумеровані, прошнуровані та знаходяться на зберіганні в архівосховищі Новобузького трудового архіву Новобузької міської ради Новобузького району Миколаївської області.
		Таким чином, суд вважає, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження роботи в колгоспі «Більшовик» в період 02.09.1989 року по 16.11.1993 року.
		Воднораз, відповідачем не зазначено обґрунтованих підстав для витребування у позивача копій наказів про переведення або інших документів, виданих підприємством на підставі первинних документів за час виконання робіт, довідки з виробленими вихододнями та встановленим мінімумом, та довідки про реорганізацію.
		За наведених вище обставин, рішення відповідача №047150019005 від 27 вересня 2022 року, яким позивачеві відмовлено у призначенні пенсії через брак страхового стажу (внаслідок незарахування вищевказаних періодів роборти позивача) не можна вважати обґрунтованим.
		Суд також зазначає, що незарахування спірного стажу ОСОБА_1 суперечитиме принципу правової визначеності, оскільки в пункті 3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
		Щодо позовної вимоги про зарахування позивачу періодів участі в антитерористичній операції з розрахунку один місяць за три, суд зазначає наступне 
		Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
		У частині 6 вищезазначеної статті передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
		Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
		Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
		У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації, які не можуть бути скасовані чи призупинені без їх рівноцінної заміни.
		Згідно до положень статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
		Абзацом 2 пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
		Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлює, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.
		Отже, час проходження військової служби в особливий період зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
		Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року «Про положення про організацію роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 року за №1294/2607 відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність до чинного законодавства, затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (далі - Положення №530).
		Пунктом 2.3 розділу 2 Положення №530 передбачено, що час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, при обчисленні вислуги років для призначення пенсій зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
		Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що зазначена військова служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №348/347/17, від 30 липня 2019 року у справі № 346/1454/17 та від 2 квітня 2020 року у справі №185/4140/17 (92-а/185/282/17), від 16 червня 2020 року у справі №185/7049/16-а.
		Так, позивачем до Пенсійного органу було надано довідки № № 67 та 4/38 від 05.07.2022, видані Металургійно- Довгинцівським ТЦК та СП, а також довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України № 3882 від 11.07.2016, видною військовою частиною польова пошта НОМЕР_3 . 
		Так, у довідці № 67 від 05.07.2022 зазначено, що ОСОБА_1 , 1967 р.н. проходив службу в Збройних Силах України та учасник бойових дій АТО у складі в/ч п/п НОМЕР_3 в періоди з 26.08.2014 по 27.10.2014, з 07.11.2014 по 18.02.2015, з 12.08.2015 по 21.08.2015, з 21.08.2015 по 21.11.2015, з 27.11.2015 по 04.02.2016, з 24.02.2016 по 25.03.2016. 
		У довідці № 4/38 від 05.07.2022 зазначено, що ОСОБА_1 , 1967 р.н. дійсно проходив службу в Збройних Силах: 1) з 05.05.1986 року по 20.05.1989 року строкова служба; 2) з 11.08.2014 року по 31.03.2016 року військова служба за мобілізацією. 
		У довідці про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України № 3882 від 11.07.2016, видану військовою частиною польова пошта НОМЕР_3 вказано, що старший солдат ОСОБА_1 дійсно в період з 26 серпня 2014 року по 27 жовтня 2014 року, з 07 листопада 2014 року по 18 лютого 2015 року, з 12 серпня 2015 року по 21 серпня 2015 року, з 21 серпня 2015 року по 21 листопада 2015 року, з 27 листопада 2015 року по 04 лютого 2016 року, з 24 лютого 2016 року по 25 березня 2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях. 
		Однак, пенсійним органом, весь період військової служби в особливий період зарахований позивачу в одинарному розмірі, в тому числі періоди його участі в антитерористичній операції.
		Водночас, у спірному рішенні № 047150019005, так само як і у відзиві на позову заяву відповідачем не надано правової оцінки зазначеному періоду, та не надано обґрунтування причин такого незарахування у кратному розмірі.
		Таким чином, суд вважає, що відповідачем протиправно не зараховано періоди участі позивача в антитерористичній операції на пільгових умовах один місяць служби за три, з 26.08.2014 по 27.10.2014, з 07.11.2014 по 18.02.2015, з 12.08.2015 по 21.08.2015 , з 22.08.2015 по 21.11.2015, з 27.11.2015 по 04.02.2016, з 24.02.2016 по 25.03.2016.
		Щодо позовної вимоги зобов`язати відповідача призначити позивачу та виплатити пенсію з 21 вересня 2022 року, суд зазначає наступне.
		Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
		Тобто, дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
		Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
		Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
		При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.
		Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
		Оскільки відповідачем не проводився розрахунок страхового стажу позивача з урахуванням періодів, врахованих судом у цьому рішенні, то суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання призначити пенсію.
		З огляду на вищевикладене, суд вважає, що належним способом порушених прав позивача у заявленому до розгляду спорі є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 27 вересня 2022 року про призначення пенсії та провести розрахунок страхового стажу позивача для призначення пенсії, з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні.
		За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
		Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
		Судові витрати щодо сплати судового збору, які підлягали б розподілу на підставі статті 139 КАС України, у справі відсутні. Докази понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу наразі суду не подані. 
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ  21910427; адреса: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49000) про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов`язати вчинити певні дії- задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 047150019005 від 27 вересня 2022 року про відмову в призначенні пенсії.
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 21 вересня 2022 року, зарахувати до страхового стажу заявника період роботи водієм у колгоспі «Більшовик» з 02.09.1989 року по 16.11.1993 року, а також із зарахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 , на пільгових умовах (один місяць служби за три) часу участі в антитерористичній операції з 26.08.2014 року по 27.10.2014 року , з 07.11.2014 року по 18.02.2015 року, з 12.08.2015 року по 21.08.2015 року, з 22.08.2015 року по 21.11.2015 року, з 27.11.2015 року по 04.02.2016 року, з 24.02.2016 року по 25.03.2016 року.
		У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, а у разі початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		Суддя Кіровоградського 
		окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...