Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 600/6450/23-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару.
Надіслано для оприлюднення: 25.12.2023. Зареєстровано: 26.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2023.
Дата набрання законної сили: 20.03.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 грудня 2023 р. м. Чернівці Справа № 600/6450/23-а
		 
		Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні вантажівки до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
		 
		У С Т А Н О В И В :
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю Сучасні вантажівки  звернулося до суду з позовом до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
		Позивач просить суд:
		- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.09.2023 року №UA408040/2023/000277; 
		- зобов`язати відповідача прийняти подану позивачем 21.09.2023 року митну декларацію №23UA408040006797U0 до митного оформлення та вчинити всі необхідні дії з митного оформлення товару за цією митною декларацією з метою випуску товару у вільний обіг: трактор Беларус 952.3, vin-код НОМЕР_1 , 2022 року випуску; трактор Беларус 952.3, vin-код НОМЕР_2 , 2022 року випуску; трактор Беларус 952.3, vin-код НОМЕР_3 , 2022 року випуску.
		В обґрунтування позову зазначено, що 21 вересня 2023 року позивачем подано до Чернівецької митниці для митного оформлення придбані у ВАТ «Мінський тракторний завод» за контрактом від 16 січня 2020 року №112/00236091/200010-3 транспортні засоби комерційного призначення: трактори марки Беларус 952.3 з такими унікальними номерами ТЗ (vin-код) Y4R900Z14№ НОМЕР_4 , Y4R900Z14№ НОМЕР_5 , Y4R900Z14№1101291.
		Однак позивачем отримано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.09.2023 року №UA408040/2023/000277. Підставами для її прийняття стало те, що виробника ТЗ - ВАТ «Мінський тракторний завод», - внесено до переліку юридичних осіб, стосовно яких застосовано спеціальні економічні санкції та інші обмежувальні заходи згідно з пунктом 3 статті 5 Закону України «Про санкції» від 14.08.2014 року, відповідно до Указу Президента України від 19 жовтня 2022 року №726/2022 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Другою підставою для винесення картки відмови є невідповідність коду документу в графі 44 митної декларації, наданим документам при декларуванні.
		На думку позивача, названа Картка відмови не відповідає вимогам ч. 2 ст. 256 Митного кодексу України, є незаконною та необґрунтованою. При цьому позивачем вказано, що запроваджені РНБО санкції проти ВАТ «МТЗ» не поширюються на товари виробництва МТЗ, придбані раніше, а стосуються виключно юридичної особи - ВАТ «МТЗ», як учасника правовідносин; запроваджені РНБО проти ВАТ «МТЗ» санкції діють з 25.10.22р. і не мають зворотної дії у часі; позивач є українською юридичною особою, що придбала та оплатила ТЗ за Контрактом в 2021 р., ТЗ є його власністю і на їх ввезення на територію України не можуть поширюватися заборони та обмеження, запроваджені персонально проти ВАТ «МТЗ»; ВАТ «МТЗ» передало ТЗ позивачу задовго до запровадження санкцій, відтак, господарська операція є завершеною, зобов`язання сторін за Контрактом припинено належним виконанням і ВАТ «МТЗ» вибуло з господарських правовідносин; зазначення ВАТ «МТЗ» в митних деклараціях здійснюється виключно з метою дотримання Товариством вимог валютного контролю, адже ТОВ «Сучасні вантажівки» сплатило кошти за ТЗ на рахунок нерезидента - ВАТ «МТЗ» і має ввезти товар, придбаний за ці кошти, на територію України у визначені НБУ граничні строки; позивач не може відмовитися від товару та вимагати повернення коштів, оскільки товар вже передано у його власність. Товар є належної якості, а повернення коштів від білоруського підсанкційного ВАТ «МТЗ» заборонено законодавством України; Картка відмови не містить посилання на конкретний вид санкцій, який перешкоджає позивачу у ввезенні придбаних ним у власність ТЗ на територію України; Картка відмови не містить обов`язкових роз`яснень щодо вимог, які має виконати Товариство для того, аби розмитнити ТЗ; внаслідок незаконних дій Відповідача Товариство несе величезні додаткові витрати, пов`язані зі зберіганням ТЗ на території Республіки Польща, додатково до значних додаткових витрат на їх транспортування внаслідок закриття кордонів; ТЗ, які відповідач не дозволяє ввезти в Україну, є товарами критичного імпорту, необхідними для проведення сільськогосподарських робіт і блокування їх ввезення, зважаючи на знищення майже всього спеціального автотранспорту на сході, півдні країни та в регіонах, які було окуповано, є неприпустимим.
		Крім цього, позивач зазначає, що у даному випадку він не повинен подавати нову декларацію. Оскільки у цій ситуації має місце незавершення митного оформлення відносно ТЗ, то позивач вважає, що належним способом захисту його порушеного майнового права є зобов`язання відповідача завершити митне оформлення товару шляхом прийняття декларації №23UA408040006797U0 та вчинення всіх необхідних дій з митного оформлення ТЗ та в подальшому не вчиняти дій щодо відмови у митному оформленні вільного випуску ТЗ, за Контрактом 112/00236091/200010-3 від 16.01.2020 р. з відповідними змінами та доповненнями, з підстав застосування санкцій на виробника.
		Ухвалою суду від 25 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи; витребувано докази.
		Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. У ньому вказано про законність оскаржуваного рішення, оскільки відповідно до пункту 3 ст.5 Закону України "Про санкції", рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.10.2022 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 19.10.2022 №726/2022, ВАТ «МТЗ» внесено до переліку юридичних осіб, стосовно яких застосовано спеціальні економічні санкції та інші обмежувальні заходи. Зокрема, згідно з п. 174 Додатку до рішення РНБО, до ВАТ «МТЗ» застосовано санкцію у вигляді повного припинення торговельних операцій. Зазначено, що станом на дату подання до митного оформлення митної декларації разом з товаросупровідними документами санкції, накладені на МТЗ, лишалися чинними. Відповідачем вказано, що саме невиконання позивачем умов щодо дотримання заходів нетарифного регулювання ЗЕД унеможливило поміщення оформлюваного товару до митного режиму імпорт та слугувало підставою для винесення оскаржуваної картки відмови.
		Крім цього, зазначено відповідачем і про обрання позивачем неналежного способу захисту, адже після задоволення пред`явленої позивачем вимоги зобов`язального характеру не відбудеться реального відновлення порушеного права, так як таке рішення суду не буде реальної змоги виконати з технічних та правових підстав. Вказано, що поновлення вже завершеного митного оформлення не передбачено. За бажання здійснити митне оформлення, у разі усунення перешкод, що слугували підставою для відмови у такому митному оформленні, особа повторно подає до оформлення митному органу митну декларацію разом з товаросупровідними документами. В такому разі, документу присвоюється новий номер із врахуванням порядковості. Відновити митне оформлення за вже завершеною митною декларацією не вбачається технічно можливим.
		Позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій вказано про не спростування митним органом доводів позову та акцентовано увагу на тому, що у відзиві відповідач наголошує лише про одну підставу прийняття оскаржуваного рішення: пункт 174 рішення РНБО від 19.10.2022 року ««Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введено в дію Указом Президента України №726/2022 від 19.10.2022року, повне припинення торгівельних операцій. При цьому позивачем наголошено, що ним згідно з визначеної процедури щодо виконання зовнішньоекономічного контракту виконано свої обов`язки за контрактом, здійснено оплату за товар до моменту введення постановою Правління Національного банку України №18 від 24.02.2022 року, якою введені заборони на здійснення будь-яких валютних операцій учасником яких є юридична або фізична особа, що має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в Російській Федерації або в Республіці Білорусь; позивач отримав ТЗ у власність до набрання чинності Указом Президента України від 19 жовтня 2022 року №726/2022 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» до ВАТ «Мінський тракторний завод»; позивач вивіз ТЗ (транзит, без митного оформлення ТЗ) до Республіки Польща для подальшого ввезення на територію України та вже розпочав процедуру ввезення ТЗ в Україну, позивач не повинен нести відповідальність у вигляді обмеження свого права на ввезення вказаного товару, якщо подальші зміни в національному законодавстві встановлюють певні обмеження відносно виробника товару, оскільки вказане суперечить принципу правової визначеності. Водночас позивачем вказано, що право власності на транспортні засоби (трактори марки «Беларус», моделі 892, 892-2, 82.1, 952.3) набуто ним з моменту передачі товару на кордоні, митного очищення для експорту та відсутності імпорту.
		Крім цього, щодо обраного у позові способу захисту, то позивачем з посиланням на норми Митного кодексу України зазначено, що оскаржувана Картка відмови не відповідає вимогам митного законодавства, вона не містить жодних роз`яснень щодо вимог, виконання яких декларантом забезпечить можливість митного оформлення, не містить чіткого посилання на конкретну санкцію, яку застосовано в даному випадку та застосування якої стало підставою для відмови у митному оформленні, чим також грубо порушується принцип правової визначеності та створюється правова ситуація, за якої позивачу не пропонується будь- яких альтернативних варіантів оформлення документів, які дозволили б йому ввезти свої власні ТЗ в України, тобто фактично, позивач, який є українською компанією, основним видом діяльності якої є поставка та обслуговування вантажної та спеціальної техніки, взагалі позбавляється можливості легально ввезти придбані та оплачені ним ТЗ. Наголошено позивачем і про відсутність у нього обов`язку подання нової декларації та про хибність тверджень у відзиві щодо завершення митного оформлення шляхом видачі Картки відмови. На думку позивача, у даному випадку має місце незавершення митного оформлення, а не його поновлення, відносно ТЗ, і саме тому його порушене право і підлягає захисту.
		Правом подати заперечення у встановлений судом строк відповідач не скористався.
		Після відкриття провадження у справі клопотань сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні за їх участю до суду не надходило.
		За таких обставин суд вважає за можливе розглянути дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
		Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
		Судом встановлено, що 21 вересня 2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю Сучасні вантажівки подано Чернівецькій митниці Державної митної служби України митну декларацію №23UA408040006797U0 для митного оформлення транспортних засобів комерційного призначення, а саме: трактори для сільськогосподарських робіт, колісні, нові Беларус 952.3 з такими vin-код Y4R900Z14№1101299, Y4R900Z14№1101302, Y4R900Z14№1101291.
		До вказаної декларації додано такі товаросупровідні документами: рахунок-фактура (інвойс) 10366 від 29.04.2022; автотранспортна накладна b/n 20.09.2023; митна декларація UA 408020.2023.057144. від 20.09.2023; картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA408020/2023/001634 від 20.09.2023; залізнична накладна для внутрішнього сполучення 23293730 від 29.04.2022; документ, що підтверджує вартість перевезення b/n 19.09.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаток №8 від 06.12.2021; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу 112/00236091/200010-3 від 16.01.2020; договір (контракт) про перевезення 1/030822 від 03.08.2022; зовнішньоекономічний договір складського зберігання Договір зберігання товарів №б/ від 04.03.2022; сертифікат про походження товару форми СТ-1 BYUA3101310201 від 14.09.2023; інші некласифіковані документи: акт завантаження від 29.04.2022, додаткова угода №1 від 04.03.2022, пояснення до №112/00236091/200 від 15.09.2023, рахунок на зберігання № SH23080 від 31.08.2023, транспортна заявка №1 від 19.09.2023;копія митної декларації країни відправлення 06613/290422/0004211 від 29.04.2022; копія митної декларації країни відправлення 23PL301020NU65W4X0 від 20.09.2023; митна декларація, за якою відмовлено у випуску товарів №23UA408040006797U0 від 21.09.2023.
		За результатом розгляду митної декларації та поданих документів, Чернівецькою митницею 21 вересня 2023 року прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408040/2023/000277, якою відмовлено у митному оформлені (випуску) товарів.
		Як вбачається з указаного рішення, причинами його прийняття зазначено: при поданні митної декларації в графі 44 МД вказано документ з кодом  9610 23 PL301020NU65W4X0 від 20.09.2023, а вірний код документу 0821. Тобто, невідповідність коду документу в графі 44 митної декларації, наданим документам при декларуванні. Іншою причиною зазначено те, що виробника транспортних засобів у поданій декларації - ВАТ «Мінський тракторний завод»- внесено до переліку юридичних осіб, стосовно яких застосовано спеціальні економічні санкції та інші обмежувальні заходи згідно з пунктом 3 статті 5 Закону України «Про санкції» від 14.08.2014 року, відповідно до Указу Президента України від 19 жовтня 2022 року №726/2022 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
		Не погоджуючись із названим рішенням суб`єкта владних повноважень, Товариство з обмеженою відповідальністю Сучасні вантажівки  звернулося до суду з цим позовом.
		Вирішуючи спір, суд зазначає таке.
		Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		Згідно з частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до пунктів 7  9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
		За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
		Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач не погоджується та просить суд скасувати прийняте відповідачем рішення, яким позивачу відмовлено у митному оформлені (випуску) товарів - Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення №UA408040/2023/000277.
		Саме назване рішення в розумінні наведених процесуальних приписів є рішенням суб`єкта владних повноважень та предметом даного позову, якому і надаватиметься правова оцінка судом, тобто дотримання відповідним суб`єктом критеріїв, наведених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення відповідним суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
		Крім цього, в силу положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
		Враховуючи наведене та з огляду на положення частини другої статті 19 Конституції України та визначені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критерії оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, варто зазначити, що оскаржуване у цій справі рішення повинно ґрунтуватися на законі та бути обґрунтованим, тобто таким, що прийнято з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття такого виду рішень.
		Згідно статті 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
		У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
		Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.
		З оскаржуваного рішення вбачається та підтверджується доводами відзиву відповідача, що фактичною підставою для відмови позивачу у митному оформлені (випуску) товарів (тракторів для сільськогосподарських робіт, колісних, нових Беларус 952.3 з vin-кодами Y4R900Z14№ НОМЕР_4 , Y4R900Z14№ НОМЕР_5 , Y4R900Z14№1101291) стало те, що відповідно до пункту 3 ст.5 Закону України «Про санкції», рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.10.2022 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 19.10.2022 №726/2022, виробника названих транспортних засобів ВАТ «Мінський тракторний завод» внесено до переліку юридичних осіб, стосовно яких застосовано спеціальні економічні санкції та інші обмежувальні заходи.
		При цьому у відзиві зазначено, що невиконання позивачем умов щодо дотримання заходів нетарифного регулювання ЗЕД унеможливило поміщення оформлюваного товару до митного режиму імпорт та слугувало підставою для винесення оскаржуваної Картки відмови.
		Так, згідно пункту 13 частини 1 статті 4 Митного кодексу України заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності - не пов`язані із застосуванням мита до товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлені відповідно до закону заборони та/або обмеження, спрямовані на захист внутрішнього ринку, громадського порядку та безпеки, суспільної моралі, на охорону здоров`я та життя людей і тварин, охорону навколишнього природного середовища, захист прав споживачів товарів, що ввозяться в Україну, а також на охорону національної культурної та історичної спадщини.
		Частинами 1 та 2 статті 1 Закону України «Про санкції» від 14.08.2014 р. № 1644-VII передбачено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі санкції).
		Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.
		Частина 1 статті 4 Закону України «Про санкції» містить перелік видів санкцій згідно з цим Законом.
		Відповідно до частин 2 та 3 статті 5 Закону України «Про санкції» рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо іноземної держави або невизначеного кола осіб певного виду діяльності (секторальні санкції), передбачених пунктами 1, 2-5, 13-15, 17-19, 24-1, 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України, вводиться в дію указом Президента України та затверджується протягом 48 годин з дня видання указу Президента України постановою Верховної Ради України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту прийняття постанови Верховної Ради України і є обов`язковим до виконання.
		Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.
		Рішення щодо застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 цього Закону, ухвалюється судом у порядку, визначеному статтею 5-1 цього Закону.
		Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» від 19.10.2022 р. №726/2022 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі - рішення РНБО).
		Пунктом 2 вказаного рішення РНБО застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до:
		1) фізичних осіб згідно з додатком 1;
		2) юридичних осіб згідно з додатком 2.
		Відповідно до позиції 174 додатку 2 рішення РНБО до Відкритого акціонерного товариства "Мінський тракторний завод" (Республіка Білорусь) застосовано такі види обмежувального заходу:
		1) блокування активів тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
		2) обмеження торговельних операцій (повне припинення);
		3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення);
		4) запобігання виведенню капіталів за межі України;
		5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;
		6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;
		7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;
		8) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом;
		9) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона);
		10) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом (повна заборона);
		11) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;
		12) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;
		13) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 % і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;
		14) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю;
		15) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони;
		16) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності;
		17) заборона на набуття у власність земельних ділянок.
		Отже, з наведеного вбачається застосування у встановленому законом порядку до іноземної юридичної особи ВАТ «Мінський тракторний завод» персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), вичерпний перелік яких міститься у позиції 174 додатку 2 рішення РНБО.
		Однак, застосовуючи указані вище положення до позивача як контрагента ВАТ «Мінський тракторний завод» згідно контракту від 16 січня 2020 року №112/00236091/200010-3 щодо поставки тракторів «Беларус» (в даному випадку Беларус 952.3 vin-коди: НОМЕР_1 , Y4R900Z14№ НОМЕР_5 , Y4R900Z14№ НОМЕР_6 ), відповідач усупереч вимогам частини 2 статті 256 Митного кодексу України в оскаржуваному рішенні не вказав який саме вид обмежувальних заходів, застосованих до ВАТ «Мінський тракторний завод», слугує підставою для відмови у митному оформленні названих товарів за митною декларацією №23UA408040006797U0.
		Невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
		При цьому суд звертає увагу на те, що до ВАТ «Мінський тракторний завод» згідно позиції 174 Додатку 2 рішення РНБО не застосовано такий вид обмежувальних заходів як заборона ввезення товарів виробництва ВАТ «Мінський тракторний завод».
		Водночас згідно змісту вказаного рішення РНБО таку санкцію, окрім решти, було застосовано до інших іноземних юридичних осіб. Так, наприклад, згідно позицій 941, 943, 946 Додатку №2 рішення РНБО до Міжнародної компанії публічне акціонерне товариство "Об`єднана компанія "РУСАЛ", Публічного акціонерного товариства "Магнітогорський металургійний комбінат", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фольксваген Груп Рус"- інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом (заборона ввезення на митну територію України продукції та товарів виробництва МКПАТ "ОК "РУСАЛ"", ПАТ "Магнітогорський металургійний комбінат", ТОВ "Фольксваген Груп Рус").
		Тобто, у цих пунктах прямо зазначено про заборону ввезення на митну територію України товарів виробництва окремих підсанкційних компаній, натомість в переліку санкції, застосованих до ВАТ «Мінський тракторний завод», указана заборона відсутня.
		Викладене дає підстави для висновку про помилковість та необґрунтованість застосування відповідачем рішення РНБО, яким внесено ВАТ «Мінський тракторний завод» до переліку юридичних осіб, стосовно яких застосовано спеціальні економічні санкції та інші обмежувальні заходи, при прийнятті відносно позивача оскаржуваного рішення про відмову у митному оформлені (випуску) товарів виробництва ВАТ «Мінський тракторний завод».
		На переконання суду, у даному випадку відповідач не мав правових підстав для відмови позивачу у митному оформленні товарів з посиланням на зазначені вище персональні санкції ВАТ «Мінський тракторний завод».
		До того ж, указані санкції згідно наведених вище норм діють лише з 25 жовтня 2022 року, тобто вже після укладення позивачем з ВАТ «Мінський тракторний завод» контракту щодо купівлі тракторів «Беларус» та проведення позивачем оплати за товар (ці обставини не заперечувалися відповідачем у ході судового розгляду справи).
		Тому, оскаржувана Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.09.2023 року №UA408040/2023/000277 є протиправною, відтак підлягає скасуванню.
		Поряд з цим суд звертає увагу на те, що у відзиві, на відміну від змісту оскаржуваного рішення, відповідачем конкретизовано який вид обмежувальних заходів, застосованих до ВАТ «Мінський тракторний завод» рішенням РНБО, було взято до уваги митним органом, а саме: санкцію у вигляді повного припинення торговельних операцій.
		Особливістю адміністративного судочинства, порівняно з іншими видами судочинства, є обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Однак у ході судового розгляду цієї справи відповідачем як суб`єктом владних повноважень на підставі належних та достовірних у розумінні статей 73 та 75 Кодексу адміністративного судочинства України доказів не доведено обґрунтованість урахування указаної санкції (повне припинення торговельних операцій) при дослідженні та аналізі поданої позивачем разом із товаросупровідними документами митної декларації №23UA408040006797U0 щодо товарів: трактори для сільськогосподарських робіт, колісні, нові Беларус 952.3 з vin-кодами НОМЕР_7 № НОМЕР_4 , Y4R900Z14№ НОМЕР_5 , Y4R900Z14№1101291.
		При цьому суд звертає увагу на те, що у відзиві відповідач стверджує: «з аналізу товаросупровідних документів та змісту позовної заяви вбачається, що позивачем та його контрагентом здійснено торгову операцію». Тобто, митний орган фактично визнає вже здійсненою, а відтак і припиненою торгову операцію придбання позивачем у ВАТ «Мінський тракторний завод» тракторів для сільськогосподарських робіт Беларус 952.3 з vin-кодами Y4R900Z14№ НОМЕР_4 , Y4R900Z14№1101302, Y4R900Z14№1101291, відносно яких подано митну декларацію №23UA408040006797U0.
		Таким чином, врахування відповідачем у спірних відносинах такої санкції як «повне припинення торговельних операцій», що по суті може бути застосована лише до незавершених торговельних операцій, є безпідставним.
		Поряд з цим у ході судового розгляду справи відповідачем не спростовано доводів позивача, на підтвердження яких останнім надано низку письмових доказів (зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу 112/00236091/200010-3 від 16.01.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додатки №8 від 06.12.2021, №10 від 04.03.2022, №11 від 29.04.2022; рахунок-фактура (інвойс) 10366 від 29.04.2022; платіжні доручення про оплату №000287626 від 09.12.2021, №000287693 від 10.12.2021, №000287815 від 13.12.2021, №000288986 від 28.12.2021; тощо), про звершення операції купівлі-продажу тракторів для сільськогосподарських робіт Беларус 952.3 з vin-кодами Y4R900Z14№ НОМЕР_4 , Y4R900Z14№ НОМЕР_5 , Y4R900Z14№1101291, оскільки умови контракту від 16 січня 2020 року №112/00236091/200010-3 з доповненнями до нього, в тому числі і щодо умов поставки DAF (відповідно до положень Інкотермс-2000 термін DAF "поставка до кордону" означає, що продавець виконав свій обов`язок з поставки товару на кордоні, товар пройшов митне очищення для експорту, але ще не для імпорту, наданий у розпорядження покупця нерозвантаженим у вказаному місці на пункті на кордоні, але перед митним кордоном суміжної країни; всі ризики щодо транспортування та збереження майна переходять до покупця у визначеному місці на кордон) виконано, оплату за трактори здійснено, такі передані позивачу у власність задовго до запровадження до ВАТ «Мінський тракторний завод» санкцій рішенням РНБО.
		У ході судового розгляду справи відповідачем не викладено зауважень до поданих позивачем як до митної декларації №23UA408040006797U0 документів, так і до документів, поданих на підтвердження доводів цього позову.
		Реальність вказаної вище господарської операції, згідно змісту оскаржуваного рішення та відзиву на позов, митним органом не ставиться під сумнів.
		Відтак, не спростованими є доводи позову про те, що позивач, який дотримався законодавчо визначеної процедури щодо укладення відповідного зовнішньоекономічного контракту, здійснив оплату за товар до моменту введення постановою Правління Національного банку України №18 від 24.02.2022 року заборони на здійснення будь-яких валютних операцій, учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в Російській Федерації або в Республіці Білорусь, і вже розпочав процедуру ввезення його в Україну, не повинен нести відповідальність у вигляді обмеження свого права на ввезення вказаного вище товару, якщо подальші зміни в національному законодавстві встановлюють певні обмеження відносно товару чи його виробника, оскільки вказане суперечить принципу правової визначеності. А також твердження про те, що позивач об`єктивно не міг передбачити, що належний йому товар, який знаходився на зберіганні на митному ліцензійному складі в Республіці Польща, не зможе бути розмитненим у зв`язку з введеними санкціями проти виробника цього товару. Тобто, позивач, оплативши товар та здійснивши його транспортування до набрання чинності Указу Президента України від 19 жовтня 2022 року №726/2022 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», мав правомірні очікування на здійснення розмитнення товару на території України та подальше розпорядження ним у свої господарській діяльності.
		До цього варто зазначити, що поняття «легітимні очікування», головним чином походять від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. У юридичній практиці зазначений термін також має такі альтернативні назви як правомірні, законні, розумні або виправдані сподівання.
		Принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті 22, 57, 58, 94 та 152 Конституції України).
		Реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими.
		Принцип легітимних очікувань властивий, головним чином, для публічно-правових спорів, що вирішуються адміністративними судами, оскільки у сукупності з принципами правової визначеності та належного урядування створює надійну основу для гарантування реалізації в Україні основної ідеї/мети системи адміністративних судів, а саме, захисти «малої людини» від «великої держави», в особі її багаточисленних суб`єктів владних повноважень, які наділені множинністю повноважень та низкою механізмів владного примусу.
		Відповідно до частини другої статі 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Так, за змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності, при цьому державні органи повинні дотримуватися принципу належного урядування (рішення ЄСПЛ «Суханов та Ільченко проти України», «Рисовський проти України», «Лелас проти Хорватії», «Копецький проти Словаччини» тощо).
		Принцип захисту законних очікувань та принцип правової визначеності є невід`ємними елементами правової держави та принципу верховенства права.
		Отже, у зв`язку із тим, що всі етапи торговельної операції з продажу ВАТ "Мінський тракторний завод" позивачу товару, про який йде мова у цій справі, відбулися ще до моменту застосування до ВАТ "Мінський тракторний завод" такої санкції як «обмеження торговельних операцій (повне припинення)», то суд погоджується з твердженнями позивача про те, що дії останнього стосовно митного оформлення належного йому товару з метою його ввезення на територію України не суперечать законодавству України.
		До того ж та в контексті доводів відзиву відповідача суд зауважує, що чинне законодавство (зокрема приписи статті 334 Цивільного кодексу України, відповідно до яких право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.) пов`язує перехід права власності від покупця до продавця із фактом передачі майна, а не з митним оформленням товару.
		Таким чином, оскаржуване рішення, прийняте по відношення до позивача з причини внесення ВАТ «Мінський тракторний завод» до переліку юридичних осіб, стосовно яких застосовано спеціальні економічні санкції та інші обмежувальні заходи, є протиправним.
		Щодо такої підстави для прийняття Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408040/2023/000277 як те, що при поданні митної декларації в графі 44 МД вказано документ з кодом  9610 23 PL301020NU65W4X0 від 20.09.2023, а вірний код документу 0821, про що фактично зазначено у названій Картці, то сама по собі невідповідність коду документу в графі митної декларації наданим документам при декларуванні не може бути правовою підставою для відмови у митному оформлені (випуску) товарів. При цьому суд звертає увагу на те, що відповідачем у відзиві, усупереч встановленому частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку, не доведено законності зазначення указаної підстави для прийняття Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408040/2023/000277. Жодних доводів з приводу названої причини прийняття оскаржуваного рішення відзив не містить.
		З огляду на викладене у своїй сукупності, перевіряючи оскаржуване позивачем рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; нерозсудливо; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення.
		Тому, суд визнає протиправною та скасовує Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.09.2023 року №UA408040/2023/000277.
		Отже, позовні вимоги в частині оскарження рішення суб`єкта владних повноважень підлягають задоволенню.
		Щодо позовних вимог зобов`язального характеру суд зазначає таке.
		Згідно частини першої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
		Згідно положень частини другої статі 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
		Відповідно до частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
		Згідно приписів частини 2 статті 263 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації або в митному оформленні товарів, у тому числі у зв`язку із прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості, необхідно подавати нову митну декларацію. Разом з тим чинні норми Митного кодексу України не вимагають подання нової митної декларації відповідно до вимог частини другої статті 263 Митного кодексу України, оскільки зазначеною нормою регулюються відносини, що виникають в разі наявності законної відмови митного органу у прийнятті митної декларації або в митному оформленні товарів, тоді як в даному випадку відмова митного органу є протиправною.
		Враховуючи наведене, підлягають задоволенню фактично і похідні від указаних вище позовні вимоги про зобов`язання відповідача прийняти подану позивачем 21.09.2023 року митну декларацію №23UA408040006797U0 до митного оформлення та вчинити всі необхідні дії з митного оформлення товару за цією митною декларацією з метою випуску товару у вільний обіг: трактор Беларус 952.3, vin-код НОМЕР_1 , 2022 року випуску; трактор Беларус 952.3, vin-код НОМЕР_2 , 2022 року випуску; трактор Беларус 952.3, vin-код НОМЕР_3 , 2022 року випуску.
		Саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об`єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.
		Викладене узгоджується з позицією Верховного Суду в питанні необхідності зобов`язання митний орган завершити митне оформлення відповідно до поданої декларантом митної декларації (постанови від 20.11.2019 року у справі №520/1235/1, від 07.05.2020 року у справі №520/11444/18).
		Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
		Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
		Згідно частин першої  третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що доводи відповідача, викладені у відзиві, є безпідставними та необґрунтованими. Натомість позивач довів незаконність оскаржуваного рішення, тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
		Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
		Так, відповідно до частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.
		Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявної у справі квитанції від 25.09.2023 року позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 5368 грн 00 коп., то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.
		Керуючись статтями 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		В И Р І Ш И В :
		 
		Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні вантажівки до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.
		Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.09.2023 року №UA408040/2023/000277.
		Зобов`язати Чернівецьку митницю прийняти подану Товариством з обмеженою відповідальністю Сучасні вантажівки 21.09.2023 року митну декларацію №23UA408040006797U0 до митного оформлення та вчинити всі необхідні дії з митного оформлення товару за цією митною декларацією з метою випуску товару у вільний обіг: трактор Беларус 952.3, vin-код НОМЕР_1 , 2022 року випуску; трактор Беларус 952.3, vin-код НОМЕР_2 , 2022 року випуску; трактор Беларус 952.3, vin-код НОМЕР_3 , 2022 року випуску.
		 
		Стягнути з Чернівецької митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні вантажівки судові витрати у виді судового збору в розмірі 5368 грн 00 коп. 
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 25 грудня 2023 року.
		 
		Повне найменування учасників справи: позивач  Товариство з обмеженою відповідальністю Сучасні вантажівки (вул. Мечнікова, буд. 14/1, кімната 513, м. Київ, ЄДРПОУ 36085246), відповідач  Чернівецька митниця (58023, м. Чернівці, вул. Руська, 248-М, ЄДРПОУ 43971359).
		 
		 
		Суддя О.П. Лелюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...