Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/2271/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 26.12.2023. Зареєстровано: 26.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/521/1114/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022160000000386

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 521/2271/23
		Провадження № 1-кп/521/1114/23
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 листопада 2023 року колегія суддів Малиновського районного суду м. Одеси у складі: 
		головуючого судді        - ОСОБА_1 ,
		суддів                 - ОСОБА_2 ,
		                       - ОСОБА_3 ,
		   за участю секретаря        - ОСОБА_4 , 
		розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №22022160000000386 від 01.12.2022 року, за обвинуваченням:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 
		- 21.11.2018 року Херсонським міським судом Херсонської області за ч.1 ст. 263 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурорів             - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		захисників            - ОСОБА_10 ,  ОСОБА_11 ,
		обвинуваченого         -  ОСОБА_5 , (в режимі відеоконференції)
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		ФОРМУЛЮВАННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ, ВИЗНАНОГО СУДОМ ДОВЕДЕНИМ.
		 
		24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на всій території України введено воєнний стан, який надалі неодноразово продовжувався та діє понині.
		На початку березня 2022 року (більш точний час встановити не надалось можливим), громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаючи про введення та дію воєнного стану в Україні, на добровільних засадах та за власним бажанням, за допомогою своєї знайомої  волонтера ОСОБА_12 , увійшов до складу оперативно-бойової групи Сил спеціальних операцій Збройних сил України (далі ? ССО ЗСУ), яка діяла в м. Херсоні та до складу якої, крім ОСОБА_5 , увійшли ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .
		Перебуваючи у складі зазначеної групи ССО ЗСУ ОСОБА_5 отримав доступ до інформації, яка є обмеженою для загального використання та розголошення якої несе шкоду національним інтересам та обороноздатності України, а саме: щодо місць дислокації та розташування сил і засобів, окремих підрозділів, житлового приміщення на тимчасово окупованій території, яке використовувалось ССО ЗСУ як конспіративне приміщення для забезпечення життєдіяльності та роботи розвідувально-диверсійної групи в умовах російської окупації, а також щодо персональних даних членів групи ССО ЗСУ, які виконували бойові завдання на тимчасово окупованій території України, розташування сховищ зі зброєю та боєприпасами.
		У ніч з 26 на 27 червня 2022 року на території м. Херсона (більш точне місце та час встановити не надалось можливим) ОСОБА_5 було затримано невстановленими представниками зс рф та здійснено його вербування з метою вчинення ним дій на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
		Надалі громадянин України ОСОБА_5 , за власним бажанням, з особистих мотивів, не маючи на те відповідних повноважень та без отримання будь-яких вказівок від керівництва ССО ЗСУ, прийняв пропозицію від невстановлених представників збройних формувань рф та розпочав активне сприяння їм у проведенні підривної діяльності проти України.
		Так, в період з 00 год. 00 хв. до 01 год. 00 хв. 27.06.2022 року ОСОБА_5 , на шкоду національним інтересам та обороноздатності України, повідомив невстановленим представникам зс рф про існування, місце розташування та адресу конспіративної квартири ССО ЗСУ у АДРЕСА_2 , прибувши з ними до цієї квартири, де на той час перебував військовослужбовець ССО ЗСУ ОСОБА_14 .
		Після прибуття до вказаної квартири, ОСОБА_5 активно намагався схилити ОСОБА_14 до співпраці з невстановленими представниками фсб рф, проте ОСОБА_14 відмовився, внаслідок чого його було взято в полон невстановленими представниками зс рф та фсб рф та поміщено до захопленого ними ізолятору тимчасового тримання, розташованого в м. Херсоні по вул. Теплоенергетиків, де ОСОБА_14 незаконно утримувався в полоні упродовж наступних 115 діб.
		Тоді ж, ОСОБА_5 особисто вказав зазначеним представникам рф на місце зберігання зброї ССО ЗСУ за адресою: АДРЕСА_2 .
		Того ж дня, 27.06.2022 року перебуваючи в м. Херсоні (більш точно місце та час встановити не надалось можливим), ОСОБА_5 повідомив та показав на місцевості невстановленим представникам зс рф місце перебування іншого члена оперативно-бойової групи ССО ЗСУ ? ОСОБА_16 по вул. Івана Богуна (точна адреса не встановлена), внаслідок чого ОСОБА_16 також було взято в полон невстановленими представниками зс рф та фсб рф й незаконно поміщено до захопленого ними ізолятору тимчасового тримання, розташованого в м. Херсоні.
		Крім того, 07.07.2022 року, продовжуючи свою злочинну діяльність, приблизно о 22 год. 00 хв., ОСОБА_5 , володіючи інформацією про місце проживання військовослужбовця ССО ЗСУ ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_3 та волонтера ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно та розуміючи наслідки своєї протиправної діяльності, повідомив невстановленим представникам зс рф та фсб рф, а також особисто вказав на місця проживання вищевказаних осіб.
		Після повідомлення ОСОБА_5 , невстановлені представники зс рф та фсб рф прибули разом з ним за адресою: АДРЕСА_3 , де, за відсутності військовослужбовця ССО ЗСУ ОСОБА_13 , взяли в полон його дружину ? ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка відмовилась співпрацювати з ними, після чого відвезли та помістили її до захопленого ізолятору тимчасового тримання, розташованого в м. Херсоні, де незаконно утримували упродовж наступних 19 діб.
		Приблизно о 22 год. 30 хв. 07.07.2022 року невстановлені представники зс рф та фсб рф прибули разом з ОСОБА_5 за вказаною ним адресою: АДРЕСА_1 , де взяли в полон волонтера ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка також відмовилась співпрацювати з ворогом, після чого відвезли та помістили її до захопленого ізолятору тимчасового тримання в м. Херсоні, а потім до інших камер, де незаконно утримували до 01.11.2022, тобто упродовж наступних 116 діб.
		Тим самим, в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 умисно вчинив ряд дій на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, а саме надав іноземній державі, іноземній організації та їх представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.
		 
		Позиція сторін кримінального провадження.
		 
		Прокурор в ході судових дебатів висловив позицію, щодо повної доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінуємого йому злочину. Просив визнати обвинуваченого винним та призначити відповідне покарання в межах санкції ч.2 ст. 111 КК України.
		Захисник в ході судових дебатів відзначила, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінуємого йому злочину, на її думку, не доведена (мотив дій обвинуваченого не встановлено, а умисел в його діях на державну зраду - не доведено). Підсумовуючи викладене, захисник просила постановити виправдовувальний вирок у відношенні обвинуваченого.
		 
		ДОКАЗИ, ДОСЛІДЖЕНІ СУДОМ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВИНИ ТА ОБСТАВИН ВИЧНЕНОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОВОПУШЕННЯ.
		 
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, не визнав, та пояснив, що він до вказаного правопорушення не має жодного відношення. Також пояснив, що 26.06.2022 року приблизно о 21 год. 30 хв. йому зателефонувала колишня дружина, коли він з ОСОБА_14 знаходилися на квартирі за адресою:  АДРЕСА_2 , та повідомила, що хоче приїхати з сином до нього так як посварилась зі своїм співмешканцем. Після чого, він повідомив ОСОБА_14 , що йде за дружиною. Прибувши за домовленою адресою він помітив як під`їхала машина з якої вийшла дружина яка почала кричати ВАДИК, в цей же час з автомобіля вискочили троє осіб з автоматами, які стали кричати лажати та поваливши його на землю зв`язали руки джгутами. Потім його посадили до автомобіля та відвезли до блокпосту, де завели до військового шалашу та стали розпитувати чим він займається. При цьому, його періодично били та запитували про зброю. Після чого, вони поїхали до квартири, де він проживав. Перебуваючи біля під`їзду квартири він повідомив, що в ній перебуває його товариш ОСОБА_18 , якому він зателефонував, щоб той відчинив двері під`їзду, однак двері не відчинялись. Через декілька хвилин військові особи вибили двері та потрапили до будинку, а його з іншим військом залишили біля під`їзду. В подальшому його завели до квартири та поклали на підлогу і попередили щоб він ОСОБА_18 сказав «Я все сказав». Коли він лежав на підлозі біля також лежачого ОСОБА_14 то сказав йому «Я вже все сказав». Після чого, ОСОБА_14 розповів фсб, про групи ДРГ та їх задачі. 
		Крім того, повідомив, що він знав, що ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , входили до групи ССО ЗСУ, а їх адреси проживання надавав російським спецслужбам так як його катували та примушували співпрацювати.
		 
		Незважаючи на захисну позицію обвинуваченого ОСОБА_5 , його вина у вчиненні поставленого йому у провину кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, за вказаних вище обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а саме:
		 
		Витягом з ЄРДР від 01.12.2022 року з тексту якого видно, що протягом червня та липня 2022 року, перебуваючи в м. Херсон, діючи умисно на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, громадянин України ОСОБА_5 перебуваючи у складі оперативно-бойової групи ССО ЗСУ перейшов на бік ворога в період воєнного стану, з метою надання невстановленим представникам іноземній державі (фсб рф) допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		 
		Повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення від 30.11.2022 року, відповідно до якого встановлено, що протягом червня та липня 2022 року, перебуваючи в м. Херсон, у складі оперативно-бойової групи ССО ЗСУ на добровільній основі, громадянин України ОСОБА_5 , діючи на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України, перейшов на бік ворога в умовах воєнного стану та свідомо розпочав надавати спецслужбам рф допомогу в проведенні підривної діяльності проти України. Зокрема, в ніч з 26 на 27 червня 2022 року ОСОБА_5 надавав невстановленим представникам фсб рф відомості з обмеженим доступом щодо розташування конспіративної квартири на території тимчасово окупованого м. Херсону, де знаходились військовослужбовці ССО ЗСУ, а також особисто вказав на місця переховування окремих членів бойової групи ССО ЗСУ. В подальшому, на підставі наданої ОСОБА_5 інформації, невстановленими представниками фсб рф та військовослужбовцями рос гвардії взято у полон окремих військовослужбовців ЗСУ та членів їх родин.
		 
		Рапортом співробітника ГВ КР Управління СБ України в Одеській області від 30.11.2022 року, відповідно до якого було отримано інформацію стосовно громадянина України ОСОБА_5 , який свідомо, під час воєнного стану надавав спецслужбам рф допомогу в проведені підривної діяльності проти України. За наявними даними, ОСОБА_5 передавав співробітникам фсб рф інформацію, надавав сприяння у затриманні військовослужбовців ЗС України, а також членів їх сімей, схиляв інших громадян України надавати сприяння співробітникам фсб рф на тимчасово окупованій території Херсонської області. Таким чином, в діях ОСОБА_5 встановлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України.
		 
		Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.12.2022 р. яким зафіксовано, що свідок ОСОБА_13 , впізнає ОСОБА_5 за рисами обличчя, як особу, яка у червні 2022 року допомагала його групі виконувати оперативно-бойові завдання на тимчасово окупованій території Херсонської області та в подальшому перейшов на бік ворога, активно співпрацював із військовослужбовцями зс рф, виконував їх завдання та надавав відповідну інформацію щодо сил та засобів ССО ЗСУ, у першу чергу про їх групу, а також проукраїнські налаштованих мешканців України. Впізнання проведено в присутності понятих та з дотриманням вимог статей 228, 231 КПК України.
		 
		Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.12.2022 р. яким зафіксовано, що свідок ОСОБА_12 , впізнає ОСОБА_5 за рисами обличчя, як особу, яку неодноразово бачила та який проживав з нею. Впізнання проведено в присутності понятих та з дотриманням вимог статей 228, 231 КПК України.
		 
		Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.12.2022 р. яким зафіксовано, що свідок ОСОБА_17 , впізнає ОСОБА_5 за рисами обличчя, як особу, яка у червні 2022 року приїзжала разом з її чоловіком до неї додому та в подальшому вказав місце її проживання та її чоловіка ОСОБА_13 , а також місце проживання ОСОБА_12 , добровільно співпрацюючи з російськими окупантами. Впізнання проведено в присутності понятих та з дотриманням вимог статей 228, 231 КПК України.
		 
		Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.12.2022 р. яким зафіксовано, що свідок ОСОБА_14 , впізнає ОСОБА_5 за рисами обличчя, як особу, яка у червні 2022 року допомагала його групі виконувати оперативно-бойові завдання на тимчасово окупованій території Херсонської області та в подальшому перейшов на бік ворога, активно співпрацював із військовослужбовцями зс рф, виконував їх завдання та надавав відповідну інформацію щодо сил та засобів ССО ЗСУ, у першу чергу про їх групу, а також проукраїнські налаштованих мешканців України. Впізнання проведено в присутності понятих та з дотриманням вимог статей 228, 231 КПК України.
		 
		Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.12.2022 р. яким зафіксовано, що свідок ОСОБА_15 , впізнає ОСОБА_5 за рисами обличчя, як особу, яка у червні 2022 року допомагала його групі виконувати оперативно-бойові завдання на тимчасово окупованій території Херсонської області та в подальшому перейшов на бік ворога, активно співпрацював із військовослужбовцями зс рф, виконував їх завдання та надавав відповідну інформацію щодо сил та засобів ССО ЗСУ, у першу чергу про їх групу, а також проукраїнські налаштованих мешканців України. Впізнання проведено в присутності понятих та з дотриманням вимог статей 228, 231 КПК України.
		 
		Запитом Управління СБ України в Одеській області до командира військової частини НОМЕР_1 від 08.12.2022 року №65/16/5086 про надання інформації:
		- Чи підпадає під дію статті/статей ЗВДТ інформація щодо місць дислокації та розташування сил і засобів, місць дислокації окремих підрозділів тощо, з метою їх ідентифікації та подальшого ураження й знищення, а саме житлове приміщення на тимчасово окупованій території, яке використовувалось ССО ЗСУ в якості конспіративного приміщення для забезпечення життєдіяльності та роботи розвідувально-диверсійної групи в умовах російської окупації, за адресою: АДРЕСА_2 .
		- Чи підпадає під дію статті/статей ЗВДТ інформація щодо персональних даних членів групи ССО ЗСУ, які виконували бойові завдання на тимчасово окупованій території України.
		- Чи підпадає під дію статті/статей ЗВДТ або мають гриф обмеження доступу «Для службового користування» інформація щодо розташування сховищ зі зброєю та боєприпасами, які використовувались військовослужбовцями ССО ЗСУ, які виконували бойові завдання на тимчасово окупованій території України.
		- Чи нанесе шкоду національним інтересам та обороноздатності України розголошення зазначеної вище інформації військовослужбовцям та співробітникам спецслужб рф, які здійснюють діяльність та тимчасово окупованій території України.
		 
		Відповіддю т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 на запит Управління СБ України в Одеській області від 08.12.2022 року №65/16/5086, в якій зазначено, що відомості визначені у вказаних питаннях відносяться до п.1.1.3. зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затверджену наказом Центрального управління СБ України 23.12.2020 року № 383. Щодо розташування сховищ зі зброєю та боєприпасами, які використовуються військовослужбовцями ССО ЗС України, відомості мають гриф обмеження доступу «Для службового користування» згідно п.15.7. переліку відомостей ЗСУ, що становлять службову інформацію затверджену наказом Генерального штабу ЗС України від 22.11.2017 № 408. Розголошення зазначеної інформації несе шкоду національним інтересам та обороноздатності України.
		 
		Також вина обвинуваченого ОСОБА_5 підтверджуюся наступними показами свідків, допитаних в ході судового засідання:
		 
		Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 , повідомив, що він є військовослужбовцем ЗС України (ССО ЗСУ). Також він повідомив, що разом із своєю групою виконував завдання керівництва ССО ЗС України на окупованій території Херсонської області. В березні 2022 року він познайомився з ОСОБА_5 , який на добровільних засадах став допомагати ССО ЗС України. ОСОБА_5 під час зустрічі групи, розповідали про їх завдання та йому було відомо де в них зброя та схрони. ОСОБА_5 також їздив з ним до м. Херсон на окуповані території, для проведення евакуації цивільних, поранених військових, однак в подальшому шляхи по яким вони їздили було перекрито військовими рф. Коли ОСОБА_5 не брали на завдання то в нього була істерика. Після потрапляння ОСОБА_5 у полон до представників зс рф, останній почав співпрацювати із представниками зс рф, виконував їх завдання та надавав відповідну інформацію щодо сил та засобів ССО ЗС України, в першу чергу про групу ОСОБА_13 , а також про інших проукраїнські налаштованих мешканців України. 
		 
		Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 , пояснила, що вона є дружиною ОСОБА_13 , який являється військовослужбовцем ССО ЗС України. Також остання повідомила, що влітку 2022 року ОСОБА_13 познайомив її з ОСОБА_5 та вона сприйняла його як колегу свого чоловіка. В подальшому, 07.07.2022 року у вечорі приблизно о 22 годині до квартири за адресою: АДРЕСА_4 , де вона проживала постукали в двері та коли вона відчинила, то до квартири зайшло приблизно 10 чоловік та стали проводити обшук без складання будь-яких документів. Після чого, її допитували щодо місцезнаходження чоловіка ОСОБА_13 . Однак, не отримавши свідчень, її вивели на вулицю та посадили до мікроавтобусу, в салоні якого вона побачила ОСОБА_5 , який сидів позаду неї, та інших військових, їй заліпили рота та сказали опустити голову, пізніше одягли на голову мішок. Потім вона, ОСОБА_5 та інші військові поїхали за іншою адресою, та ОСОБА_5 показував як доїхати. Пізніше вона дізналась, що вони приїхали до місця проживання ОСОБА_12 . В подальшому ОСОБА_17 з 07.07.2022 по 25.07.2022 перебувала в ізоляторі тимчасового тримання (19 діб). В камері ізолятору також перебували ще декілька осіб, одна з яких ОСОБА_19 , яка розповідала про те, що вона також знайома з ОСОБА_5 , а останній надав інформацію окупантам про її місце проживання та надав інформацію про сприяння нею українським силам опору.
		 
		Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , повідомив, що він є військовослужбовцем ЗС України (ССО ЗСУ). Також він повідомив, що разом із своєю групою виконував завдання керівництва ССО ЗС України на окупованій території Херсонської області. Одним з учасників групи був ОСОБА_5 , який з початку окупації добровільно допомагав ССО ЗС України виконувати оперативно-бойові завдання на тимчасово окупованій території Херсонщини. 27 червня 2022 року він разом з ОСОБА_5 перебували в конспіративній квартирі ССО ЗС України в м. Херсон. Приблизно о 21 год. 40 хв. ОСОБА_5 нібито зателефонувала дружина та повідомили, що її побив співмешканець. ОСОБА_5 попросив забрати дружину з дитиною до них на квартиру та на декілька годин вийшов. В подальшому ОСОБА_5 зателефонував йому та попросив допомогти відкрити двері та коли він виглянув у вікно то побачив у дворі будинку військових. Після чого, він заховав пістолет який був у квартирі в туалеті. Коли він відчинив двері то отримав удар в голову та до квартири забігли представники зс рф, які взяли його в полон та протягом декількох годин катували. Через деякий час як його взяли в полон представники зс рф, останні покликали ОСОБА_5 , який увійшовши до квартири та підійшовши до нього ліг поряд та запропонував зробити так, як зробив він  розказати все представникам зс рф. ОСОБА_5 був без кайданок, а один з військовослужбовців зс рф говорив, що ОСОБА_20 ( ОСОБА_21 ) молодець, що він все їм розповів, та йому потрібно зробити як ОСОБА_20 . Після чого, військовослужбовці зс рф запитали в ОСОБА_5 чи знає він адресу іншого військовослужбовця ЗСУ на що ОСОБА_5 відповів, що знає. В подальшому його помістили до ізолятору тимчасового тримання на 115 діб.
		 
		Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 , повідомив, що він є військовослужбовцем ЗС України (ССО ЗСУ) з червня 2022 року. Також він повідомив, що разом із своєю групою виконував завдання керівництва ССО ЗС України на окупованій території Херсонської області. Крім того, одним з учасників групи був ОСОБА_5 , який з початку окупації добровільно допомагав ССО ЗС України виконувати оперативно-бойові завдання на тимчасово окупованій території Херсонщини. У ході виконання завдань із захисту та оборони Херсонщини йому стало відомо, що в ніч з 26 на 27 червня 2022 року ОСОБА_16 , ОСОБА_14 та ОСОБА_5 було взято у полон військовослужбовцями зс рф. Крім того, він повідомив про те, що ОСОБА_5 співпрацював з представниками зс рф, надавав інформацію стосовно роботи представників ССО ЗС України, місця розташування схронів тощо. 
		 
		Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , повідомила, що вона під час окупації Херсонщини займалась волонтерською діяльністю, організовувала супротив російській окупації. Також повідомила, що вона у 2012 році познайомилась через сина з ОСОБА_5 .. В подальшому, 07.07.2023 року за місцем її проживання приїхали співробітники фсб рф разом із ОСОБА_5 , який вільно пересувався, руки в нього не були зв`язаними. Після чого, її вивели у двір будинку та поставили два стільця, один для неї, інший для ОСОБА_5 , після чого, сівши на стільці, ОСОБА_5 почав розповідати про діяльність ОСОБА_12 , як вона залучила його до українського супротиву та проведення розвідувально-підривної діяльності проти окупаційної влади. Після вказаних подій її посадили до мікроавтобусу де ще була інша жінка з зав`язаними руками та ротом і з шапкою на голові, як пізніше вона дізналась це була ОСОБА_17 та їх відвезли до ізолятору тимчасового тримання. Під час перебування в ізоляторі тимчасового тримання, вона неодноразово чула, як ОСОБА_5 надавав представникам зс рф інформацію про представників ССО ЗС України та інших проукраїнські налаштованих мешканців Херсонщини. Крім того, пояснила, що після того як ОСОБА_5 відпустили з полону в нього були гроші. При цьому, коли інші особи потрапляли в полон то в них не залишалось ні документів ні грошей.
		 
		Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.
		 
		При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
		Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенціюз правлюдини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 р.) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series А., заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
		Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
		Проаналізувавши досліджені докази у справі в сукупності, суд вважає їх достовірними, допустимими, об`єктивно та послідовно підтверджуючими встановлені судом обставини та винність ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення. Суд сприймає як належні та достатні докази показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , оскільки їх покази були послідовними щодо обставин, які мали істотне значення для правильного вирішення справи, а саме щодо часу, місця, способу вчинення кримінального правопорушення та особи, яка їх вчинила, були логічними та узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами. Судом також не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що свідки з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого. Крім того, зазначені свідки були у встановленому КПК України порядку приведені до присяги та попереджені про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.
		Під чассудового слідстване знайшовсвого підтвердженнятой факт,що ОСОБА_5 діяв підфізичним чипсихічним примусомз бокуосіб,які представлялиіноземну державу-росію,оскільки вказанийфакт спростовуютьсядослідженими всудовому засіданніпоказами допитанихсвідків,іншими дослідженимив ходісудового розглядуписьмовими доказами,з якихвбачається що ОСОБА_5 ,перебуваючи ускладі зазначеноїгрупи ССОЗСУ ОСОБА_5 отримав доступдо інформації,яка єобмеженою длязагального використаннята розголошенняякої несешкоду національнимінтересам таобороноздатності України,а саме:щодо місцьдислокації тарозташування силі засобів,окремих підрозділів,житлового приміщенняна тимчасовоокупованій території,яке використовувалосьССО ЗСУ як конспіративне приміщення для забезпечення життєдіяльності та роботи розвідувально-диверсійної групи в умовах російської окупації, а також щодо персональних даних членів групи ССО ЗСУ, які виконували бойові завдання на тимчасово окупованій території України, розташування сховищ зі зброєю та боєприпасами.
		Зміст досліджених колегією письмових доказів та наданих показів свідків допитаних в судовому засіданні, дає підстави стверджувати, що ОСОБА_5 діяв які особисто,так іза вказівкамита запогодженим планоміз представникамиросійської федерації. Є очевидним, що усі дії ОСОБА_5 приймались ним особисто, або за погодженням із невстановленими особами російської федерації та на їх вказівку, тобто останній добровільно надавав допомогу представникам іноземної держави, а саме російської федерації, у здійсненні підривної діяльності проти України. 
		Дослідивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду (стороною обвинувачення), є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого винним у пред`явленому обвинуваченні, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року.
		Таким чином, дослідивши в ході судового розгляду обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 в інкримінуємому йому злочині, кваліфікація його дій, доведена поза розумним сумнівом у повному обсязі.
		 
		З урахуванням викладеного, суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 111 КК України, за кваліфікуючими ознаками: державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану.
		 
		При кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 111 КК України, суд також виходив з наступного.
		Так, обвинуваченням, ОСОБА_5 інкримінована державна зрада, зокрема у такій її формі як - надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України у тому числі в умовах воєнного стану.
		Поняття підривної діяльності відноситься до прихованих та неявних методів руйнування основ того чи іншого суспільства, таким як підбурювання різних груп населення між собою.
		Підривна діяльність - це різновид боротьби, здійснюваної проти України державами, їх спеціальними службами, партіями, закордонними антиукраїнськими організаціями, окремими ворожими елементами, що знаходяться на території України, з метою підриву чи ослаблення конституційного ладу України, нанесення шкоди суверенітету територіальній цілісності і недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
		При цьому підривною слід визнавати будь-яку діяльність, пов`язану зі спробою зміни системи вищих органів державної влади нелегітимним шляхом, з втручанням у міжнародну або внутрішню політику України, зі спробою змінити її територію або знизити обороноздатність, з ужиттям заходів щодо посилення економічної залежності України від інших держав тощо.
		Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України полягає в будь-якій допомозі у проведенні підривної діяльності проти інтересів України.
		При цій формі не має значення, як діяла особа - за завданням іноземної держави чи з власної ініціативи.
		Такий спосіб вчинення державної зради, як надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, сформульовано таким чином, що протиправним визнається не безпосереднє здійснення громадянином України підривної діяльності проти України, а лише надання допомоги іноземній державі, іноземній організації або їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України.
		Надання допомоги можна витлумачити шляхом з`ясування значення слів, що утворюють цей термінологічний зворот. Так, в українській мові «допомога» - це сприяння, підтримка в чому-небудь, а «надання» - це дія за значенням «надавати», що має такий зміст: 1) дати що-небудь у якійсь кількості або в кілька заходів; 2) давати можливість мати щось, користуватися чимось і т. ін. Ураховуючи етимологію термінологічного звороту «надання допомоги», що за значенням близький до фізичного пособництва, яким визнається сприяння вчиненню злочину іншими співучасниками порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод (ч. 3 ст. 27 КК України).
		Таким чином, надання допомоги як складова способу вчинення державної зради полягає в активних діях громадянина України, який сприяє іноземній державі, іноземній організації або їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України шляхом надання порад, вказівок, засобів чи знарядь або усуненням перешкод тощо.
		Водночас змістом злочинної діяльності громадянина України, який сприяє цим організаціям або їх представникам, є надання допомоги у проведенні ними підривної діяльності проти України. З такого формулювання вбачається, що громадянин України лише сприяє у цьому іноземній державі, іноземній організації або їх представникам, однак сам підривної діяльності може не здійснювати, оскільки її реалізують названі суб`єкти.
		Підривна діяльність як одна з форм державної зради у цьому випадку була передбачуваною для обвинуваченого, тому висунуте йому обвинувачення не суперечить вимогам ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 
		Вказаний термін застосовний в міжнародному праві, а саме Декларацією Генеральної Асамблеї ООН про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав від 09 грудня 1981 року № 36/103, Декларацією Генеральної Асамблеї ООН про зміцнення міжнародної безпеки від 16 грудня 1970 року № 2734 (ХХV), Декларацією Генеральної Асамблеї ООН про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, обмеження їх незалежності й суверенітету від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ), де встановлено, що ні одна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Закріплено обов`язки держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		Суб`єкт злочину спеціальний - ним може бути лише громадянин України.
		З суб`єктивної сторони державна зрада характеризується прямим умислом.
		Конкретні мотиви і мета не є обов`язковими ознаками державної зради і можуть бути різними.
		Оцінюючи докази у своїй сукупності, суд бере до уваги наступне, під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст. 111 КК України, не визнав, та надав свої покази після дослідження доказів сторони обвинувачення.
		При цьому обвинувачений ОСОБА_5 зосереджував увагу суду на тому, що: 
		- він до вказаного правопорушення не має жодного відношення, 
		- він адреси проживання ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , надавав російським спецслужбам так як його катували та примушували.
		Вказана версія події обвинуваченого, та обставини на які він виказував, щодо непричетності до вчинення злочину, суд визнає не спроможними та такими що суперечать встановленим обставинам та мають на меті переконати суд, що обвинувачений не вчиняв інкримінованого йому злочину.
		Зокрема версія про те, що він до вказаного правопорушення не має жодного відношення, спростовуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами та показами свідків допитаних в судовому засіданні.
		Посилання обвинуваченого ОСОБА_5 на те, що його катували та примушували до вчинення дій спрямованих на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, стороною захисту не спростовано та не надано жодних підтверджень щодо таких дій.
		Суд вважає покази надані обвинуваченим в ході судового розгляду надуманими, які спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, та такими, що направленні на уникнення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_5 було пред`явлено обвинувачення, суд констатує, що за встановлених фактичних обставин справи дії останнього охоплюються складом кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України.
		При цьому, судом враховано, що ч.2 ст. 111 КК України, за якою пред`явлено обвинувачення ОСОБА_5 , передбачає відповідальність за умисне вчинення громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану.
		Суд приходить до висновку, що вчинки, які інкриміновані ОСОБА_5 , були послідовними, цілеспрямованими, пролонгованими у часі, з чіткою орієнтацією в просторі та ситуації, при цьому зв`язку з оточенням він не втрачав, цілеспрямовано рухався у просторі, розподіляв власну увагу, у стані фрустрації чи фізіологічного афекту не перебував.
		Тому суд приходить до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_5 усвідомлював протиправний характер своїх дій, передбачав настання тяжких наслідків і бажав цього, тобто діяв з прямим умислом.
		Стороною обвинувачення в судовому засіданні надані докази, які були досліджені та які на думку суду свідчать саме про умисні злочинні дії обвинуваченого, та не спростовуються доказами сторони захисту.
		Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду, щодо поставленого ОСОБА_5 у провину злочину, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.
		Суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_5 в пред`явленому обвинуваченні, за ч.2 ст. 111 КК України, поза розумним сумнівом та про необґрунтованість позиції захисту щодо не вчинення обвинуваченим вказаного злочину.
		 
		Призначення покарання
		 
		При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, зокрема за статтею 263 КК України - незаконне поводженнязі зброєю,бойовими припасамиабо вибуховимиречовинами, офіційно не працевлаштований, розлучений, має на утриманні неповнолітнього сина 2016 року народження, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також характер, мотиви, обставини вчиненого злочину, та обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання.
		Обставин справи, які у відповідності до ст.ст. 66, 67 КК України, пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого, в ході судового розгляду не встановлено.
		Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
		Згідно з правовими орієнтирами, визначеними у ст.ст. 50, 65КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів, іншими особами у тому числі.
		Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1 ст.1КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
		Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
		Таким чином, виходячи із загальних засад призначення покарання, зважаючи на ставлення обвинуваченого до скоєного, яке на думку суду, є проявом відсутності усвідомлення суспільної небезпечності наслідків свого діяння, та яке судом сприймається, як спроба уникнути відповідальності та покарання, відсутність його каяття у скоєному, оскільки, на думку суду, у судовому засіданні з боку обвинуваченого не було висловлення жалю з приводу вчиненого та бажання хоча б якимось чином виправити ситуацію, що склалась, суд бере до уваги, підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим ОСОБА_5 злочину проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, яка посягає на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави, що свідчить про винятково високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину й особи обвинуваченого, та враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_5 будучи раніше неодноразово засуджений за вчинення умисних злочинів, суд приходить до висновку, про його небажання стати на шлях виправлення та стійку злочинну поведінку і, як наслідок, нехтування загальнолюдськими цінностями.
		З огляду на вище наведене, суд вважає за можливе застосовувати щодо обвинуваченого покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
		На переконання суду обставиною, яка зумовлює призначення покарання у виді позбавлення волі обвинуваченому й водночас указує на неможливість досягнення мети покарання шляхом застосування більш м`якого, є винятково високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину й особи винного. Вона визначається сукупністю усіх зібраних у справі даних, що стосуються вчиненого злочину, особи винного й обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Суд приходитьдо висновку,що ізоляція ОСОБА_5 шляхом позбавленняволі,відповідає вимогамсправедливості щодозастосування покараннята відображаєспівмірність злочинута кари  і буде відповідати меті покарання, закріпленої ст. ст. 50, 65 КК України.
		Наведене свідчить, що обвинувачений ОСОБА_5 є особливо небезпечним для суспільства, а будь-який інший вид покарання окрім позбавлення волі не буде гарантувати безпеку для суспільства та основ Національної безпеки України, та не забезпечить мету покарання у виді виправлення засудженого та запобігання вчинення нових злочинів засудженим.
		При цьому, суд приходить до висновку, що обвинувачений повинен покарання відбувати реально, оскільки підстави для застосування положень ст.ст. 69, 75КК України, відсутні.
		 
		Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
		 
		Цивільний позов по справі відсутній.
		Процесуальні витрати, відсутні.
		Питання речових доказів у цьому кримінальному провадженні, не вирішувалось через їх відсутність.
		У зв`язку з незадовільною безпековою ситуацією, повітряними загрозами, його великим обсягом, що потребує значного часу для проголошення, суд вважає за необхідне застосувати п. 15 ст. 615 КПК України, яким передбачено, що в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення. 
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 372-374, 376, 615 КПК України, колегія суддів, - 
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років, з конфіскацією всього належного йому майна.
		Строк відбування призначеного покарання ОСОБА_5 , рахувати з моменту приведення даного вироку до виконання.
		Відповідно до вимог ч.5 ст.72КК України в редакції Закону від 18 травня 2017 року № 2046-VIII, зарахувати в строк покарання ОСОБА_5 , термін його попереднього ув`язнення, з 15 грудня 2022 року включно по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Запобіжний захід ОСОБА_5 , у вигляді тримання під вартою, залишити без змін до набрання вироком законної сили.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається через Малиновський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляції обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                         ОСОБА_22 Непорада
		 
		Суддя                                 ОСОБА_23 
		 
		Суддя                                Ольга Засядьвовк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...