Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/54363/23-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за скаргами на дії та рішення правоохоронних органів, на дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та інших осіб під час досудового розслідування; бездіяльність слідчого, прокурора.
Надіслано для оприлюднення: 26.12.2023. Зареєстровано: 26.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2023.

Номер судового провадження: 1-кс-45934/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42020000000002261

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		       
		 
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа № 757/54363/23-к 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14 грудня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , 
		при секретарі судових засідань ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою  адвоката ОСОБА_3 ,  в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність уповноваженої особи Державного бюро розслідування, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна під час здійснення досудового розслідування  у кримінальному провадженні №42020000000002261 від 24.11.2020,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		27.11.2023 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 ,  в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність уповноваженої особи Державного бюро розслідування, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна під час здійснення досудового розслідування  у кримінальному провадженні №42020000000002261 від 24.11.2020.
		В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 13.11.2023 у  квартирі, власником якої ОСОБА_4 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку ст.. 233 КПК України було проведено обшук.
		Адвокат вказує, що під час проведення обшуку були вилуленні документи, мобільні телефони, грошові кошти, які належать ОСОБА_4 , яка немає відношення до кримінального провадження. 
		Відтак, адвокат вважає, що дане майно має статус тимчасово вилученого та має бути повернуте негайно законному володільцю, оскільки набуте законним шляхом.
		Адвокат в судове засідання подав заяву про розгляд скарги без його участі, вимоги підтримав.
		Слідчий у судове засідання не з`явився, про розгляд скарги повідомлений належним чином.
		Разом з цим, до суду направив лист, в якому зазначено, що ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 28.11.2023 у справі 757/54353/23-к було надано дозвіл на проведення обшуку для відшукання та вилучення речей, предметів, документів. 
		Відатк, просив відмовити в задоволенні скарги.
		Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась. 
		Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
		Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження приходжу до наступного висновку.
		Судовим розглядом встановлено, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020000000002261 від 24.11.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 111 КК України.
		13.11.2023 слідчим групи слідчих у кримінальному провадженні № 42020000000002261 від 24.11.2020 - старшим слідчим Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 , у зв`язку з невідкладним випадком, пов`язаним з врятуванням майна, проведено обшук у квартирі за адресою АДРЕСА_1 , яка відповідно до інформаційної довідки № 354220053 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно належить на праві власності ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , та ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
		Ухвалою  Печерського районного суду м. Києва від 28.11.2023 у спрві №757/54353/23-к було надано дозвіл у кримінальному провадженні № 42020000000002261 від 24.11.2020 в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , яка відповідно до інформаційної довідки № 354220053 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно належить на праві власності ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , та ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , для відшукання та вилучення речей, предметів, документів, що зберегли на собі сліди злочину або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ фактів та обставин, що встановлюються в ході кримінального провадження, а саме:
		-  паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_3 , виданого Голосіївським РУ ГУМВС України в м. Києві від 20.01.2004;
		- паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_4 , номер паспорта НОМЕР_4 , орган, що видав 8030;
		- паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_4 , номер паспорта НОМЕР_5 , орган, що видав 8099;
		-  флеш-носія «Apacer»;
		-  флеш-носія «Transcend», ємністю 8GB;
		- флеш-носія «Apacer», ємністю 118 МВ;
		-  жорсткого диска марки «Verbatim», Model 53194 1TB STY AAA;
		-  жорсткого диска марки «Transcend» S/N 4018530131;
		-  флеш-носія марки «Kingston» ємністю 64 GB;
		-  мобільного телефона Iphone 12 Pro Max IMEI НОМЕР_6 ,
		IMEI-2: НОМЕР_7 ;
		-  мобільного телефону Iphone 14 Plus IMEI НОМЕР_8 ,
		IMEI-2: НОМЕР_9 ;
		-  мобільного телефону «realme С11 2021» IMEI-1: НОМЕР_10 , IMEI-2: НОМЕР_11 ;
		-  мобільного телефону «Samsung Galaxy Js» (2016),
		IMEI-1: НОМЕР_12 ;
		-  мобільного телефону у корпусі чорного кольору марки «Nomi»;
		- мобільного телефону у корпусі чорного кольору марки «Digma»;
		-   мобільного телефону у корпусі чорного кольору марки «Nokia»;
		-  мобільного телефону у корпусі сырого кольору (без кришки) марки «Nokia»;
		-  мобільного телефону Iphone, модель 1688;
		-    Ipad, моделі А1822;
		-  грошових коштів в сумі 154 260 (сто п`ятдесят чотири тисячі двісті шістдесят) доларів США;
		-   грошових коштів в сумі 4000 (чотири тисячі) Євро;
		-  грошових коштів в сумі 99 000 (дев`яносто дев`ять тисяч) гривень.
		Так, частиною 1 ст. 168 КПК України визначено, що тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов`язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
		Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
		На підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого, дізнавача про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
		Згідно положень ч.ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім`ї або його представникові.
		Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
		Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції  про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Частиною 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
		Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
		ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).
		У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
		Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
		Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
		Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
		У судовому засіданні встановлено, що вилучене майно на поверненні якого наполягає володілець, підпадає під критерії, визначені ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.11.2023.
		Відтак, вилучене майно, не є тимчасово вилученим майном, а тому не може застосовуватися порядок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, та процедура за ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу. Оскільки ухвалою слідчого судді було надано дозвіл на проведення обшуку та вилучення речей та документів, а тому доводи адвоката є необґрунтованими.
		На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про безпідставність вимог скарги, а відтак у задоволенні вимог скарги слід відмовити.
		Керуючись ст. ст. 2, 22, 98, 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,- 
		 
		 
		 
		УХВАЛИВ:
		Скаргу адвоката ОСОБА_3 ,  в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність уповноваженої особи Державного бюро розслідування, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування  у кримінальному провадженні №42020000000002261 від 24.11.2020, - залишити без задоволення.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Слідчий суддя ОСОБА_7

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...