Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/50993/23-п : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією; Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків.
Надіслано для оприлюднення: 26.12.2023. Зареєстровано: 26.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2023.

Номер судового провадження: 3-8578/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		       
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/50993/23-п 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		26 грудня 2023 року суддя Печерського районного суду м. Києва Константінова К.Е., за участю секретаря Тригуб В.С., прокурора Овчаренка С.А., захисників Старости І.І., Романова О.О., Івасюка І.Ю., роглянувши матеріали, які надійшли з Національного агентства з питань запобігання корупції, про притягнення до адміністративної відповідальності 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, судді, Голови Верховного Суду, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
		за ч. 1 ст. 172-5 Кодексу України про адміністративне правопорушення, 
		встановив:
		 
		ОСОБА_1 , як суддя, Голова Верховного Суду, отримував від громадянки ОСОБА_2 , яка не є його близькою особою у розумінні ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон), подарунки у вигляді оренди квартири площею 133 кв.м. за ціною, що нижча від мінімальної ринкової вартості оренди житла у місті Києві, а саме за 1000 грн на місяць, чим порушив обмеження, встановлені в абз. 1 ч. 2 ст. 23 Закону, та вчинив корупційне адміністративне правопорушення за наступних обставин. 
		Відповідно до Указу Президента України від 10.11.2017 № 357/20 «Про призначення суддів Верховного Суду» ОСОБА_1 призначено суддею Верховного Суду у Касаційний адміністративний суд.
		22.10.2021 постановою Пленуму Верховного Суду «Про обрання Голови Верховного Суду» з 01.12.2021 Головою Верховного Суду обрано ОСОБА_1 .
		Ураховуючи викладене, відповідно до п.п. «ґ» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону, зокрема обмеження ст. 23 Закону.
		Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону особи, зазначені у пп. 1, 2 ч. 1 ст.3 Закону, можуть приймати подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, крім випадків, передбачених ч. 1 ст. 23 Закону, якщо вартість таких подарунків не перевищує двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлений на день прийняття подарунка, одноразово, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує чотирьох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатної особи на 1 січня того року, в якому прийнято подарунки.
		Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону подарунок - грошові кошти або інше майно, переваги пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають/одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової.
		У деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих за 2017 - 2022 роки, ОСОБА_1 зазначив оренду квартири та місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана квартира перебувала у нього на праві оренди із датою набуття такого права 19.11.2017.
		Згідно договору найму (оренди) нерухомого майна, укладеного 19.11.2017, наймодавець ОСОБА_2 передала в найм квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , із місячною платою за оренду 1000 грн., а наймач ОСОБА_1 прийняв вказану квартиру.
		Відповідно до листа директора Науково-дослідного інституту судових  експертиз Рувіна О. №39-02/21116-23 від 07.09.2023 на запит НАЗК, за результатами аналізу статистичних даних, а також відповідно до зазначеної в доступних джерелах інформації встановлено, що мінімальна ринкова вартість оренди вказаної вище квартири площею 133 кв.м, за адресою:  АДРЕСА_2 , могла становити: 
		- станом на 19.11.2021 - 51 500,00 грн. на місяць (тобто 387 грн за 1 м2);
		- станом на 19.11.2022 - 51 100,00 грн. на місяць (тобто 384 грн за 1 м2);
		- станом на 15.05.2023 - 57 400,00 грн. на місяць (тобто 431 грн за 1 м2).
		У ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», зокрема, зазначено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць становить з 1 січня 2021 року - 2 270 гривень.
		У ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», зокрема, зазначено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць становить з 1 січня 2022 року - 2 481 гривень.
		У ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», зокрема, зазначено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць становить з 1 січня 2023 року - 2 684 гривень.
		Таким чином, розрахунок мінімальної ринкової вартості оренди ОСОБА_1 вказаної квартири:
		1)  за період із 19.11.2021 по 19.11.2022 становить:
		мінімальна ринкова вартість платежу на місяць 51 500,00 грн х 12 місяців = 618 000 грн (мінімальний річний платіж за оренду квартири);
		фактична вартість оренди склала 1000 грн х 12 місяців = 12 000 гривень.
		Тобто, ОСОБА_1 станом на 19.11.2022 отримав від ОСОБА_2 подарунок (зберіг власні кошти) за несплату мінімальної ринкової вартості оренди квартири на суму 606 000 грн (різниця між мінімальною ринковою вартістю та фактичною вартістю);
		2) за період із 19.11.2022 по 15.05.2023 становить:
		мінімальна ринкова вартість платежу на місяць 51 100,00 грн х 6 місяців = 306 600 грн (мінімальний річний платіж за оренду квартири);
		фактична вартість оренди склала 1000 грн х 6 місяців = 6 000 гривень.
		Тобто ОСОБА_1 станом на 15.05.2023 отримав від ОСОБА_2 подарунок (зберіг власні кошти) за несплату мінімальної ринкової вартості оренди квартири на суму 300 600 грн (різниця між мінімальною ринковою вартістю та фактичною вартістю).
		Після проведення 15-16.05.2023 обшуку детективами Національного антикорупційного бюро України за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, тобто після 15.05.2023 ОСОБА_1 у вказаній квартирі не проживає.
		При цьому, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є близькими особами в розумінні абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону.
		Тобто ОСОБА_1 , усвідомлюючи свій статус як особи, уповноваженої на виконання функцій держави, а отже, і наявність обмежень щодо одержання подарунків, що визначені ст. 23 Закону, добровільно уклав договір оренди вказаної вище квартири площею 133 кв.м за ціною оренди 1000 грн на місяць, яка очевидно нижча, ніж мінімальна ринкова вартість оренди вказаної квартири у Печерському районі м. Києва.
		Згідно зі от. 24 Закону ОСОБА_1 під час обговорення із ОСОБА_2 ціни найму житла та погодження пропозиції оренди у розмірі 1000 гривень, незважаючи на приватний майновий інтерес, був зобов`язаний невідкладно вжити таких заходів:
		1) відмовитися від пропозиції;
		2) залучити свідків, якщо це можливо;
		3) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.
		Натомість, ОСОБА_1 прийняв пропозицію оренди житла за 1000 грн. на місяць та систематично користувався отриманим подарунком (пропозицією), зокрема у період із 19.11.2021 по 15.05.2023.
		Таким чином, ОСОБА_1 , нехтуючи правилами, що визначені ч. 1 ст. 24 Закону, та порушуючи абз. 1 ч. 2 ст. 23 Закону, приймав кожного місяця подарунки від ОСОБА_2 , що задовольняли його приватний інтерес (оплата оренди квартири на вигідних для нього умовах, за ціною, що нижча від мінімальних ринкових цін), недоплативши (зберіг власні кошти) 906 600 грн, а отже, отримав по суті дозвіл від ОСОБА_2 на їх збереження, чим порушив обмеження, передбачене ч. 2 ст. 23 Закону, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 172-5 КупАП - порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків.
		Днем виявлення вказаного триваючого корупційного правопорушення є 10.10.2023.
		 
		ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення не визнав, підтримав письмові пояснення від 16.06.2023 до НАЗК по даному протоколу (а.с. 20), та пояснив, що дійсно, в листопада 2017 року, після призначення його на посаду Голови Верховного Суду, він через ріелтора почав шукати собі квартиру для оренди у м. Києві неподалік роботи за ціною близько 1 тис. доларів США. Через деякий час ріелтор знайшов йому 4-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Вказану квартиру йому показувала сама власниця ОСОБА_2 , яку він раніше не знав. Ця квартира йому підійшла, і вони домовились за ціну 1100 доларів США як вартість оренди квартири та 1000 грн. за паркомісце поблизу будинку. Він запропонував укласти це окремими договорами. Таким чином, вартість оренди вказаної квартири становила не 1000 грн., а 1100 доларів США, про що був підписаний окремий договір, який не було виявлено під час обшуку детективами НАБУ, хоча він перебував у тій же у шухляді, що і договір, який було виявлено детективами і в копії долучено до протоколу обшуку. Оригінал договору оренди квартири не було вилучено, він лише був сфотографований, оскільки детективам необхідна була ця інформація, щоб легалізувати цей обшук. В цьому договорі дійсно були його підписи, але сума 1000 грн. фактично стосувалась не оренди житла, а сплати за паркомісце. Другий договір оренди саме житла на суму 1100 доларів США залишився у нього, наразі наданий адвокатами до суду. Щодо вартості оренди, то він сплачував саме 1100 доларів США, про що є відповідні відмітки про отримання з боку власника цих коштів. На підтвердження саме цієї суми оренди звернув увагу на долучений захистом також договір на послуги ріелтора, де заначено 50% від орендної плати за перший місяць, що становить саме 1100 доларів США. Спочатку гроші приходила забирати сама ОСОБА_2 , потім або її донька ОСОБА_3 , або зять. Він сплачував оренду в доларах США, оскільки про таке була вимога власниці. 22.02.2022 міститься останній запис про сплату ним оренди житла на вказану суму, потім почалась війна, в березні були певні проблеми, тому у квітні він привіз ОСОБА_2 у с. Круглик, де вона проживала, оплату за 2 місяці, а з травня 2022 року за орендною платою до нього приїздили її доньки. Після того, як в травні 2023 року його затримали під час обшуку за вказаним місцем проживання, у червні 2023 року його родина звільнила вказане житло. Зауважив, що ніяких відносин з ОСОБА_2 він не мав, вона літня жінка, яка мала у власності вказану квартиру, з якої мала дохід. Вона не робила йому ніяких подарунків, які б були пов`язані із виконанням ним функцій держави. Ціна, яку він сплачував за оренду вказаної квартири 1100 доларів США відповідала ринковій вартості, про що стороною захисту зроблена відповідна експертиза. Ця квартира була не нова, це старий житловий фонд, ремонт не робився років 30, оскільки він весь час працював, це не мало для нього принципового значення. Цифри, які зазначило НАЗК у протоколі взяті «з потолку» та не відповідають дійсним обставинам справи. Так, він дійсно зазначав у деклараціях цей договір про оренду квартири від 19.11.2017, проте він стосувався оренди паркомісця на суму 1000 грн., а витрати на суму 1100 доларів США він в деклараціях не вказував, бо ця сума не є такою, що підлягає декларуванню. Стверджував про відсутніть в його діях події і складу корупційного правопорушення за ч.1 ст. 172-5 КУпАП. 
		Захисник Староста І.І. підтримав письмове клопотання від 30.11.2023 (а.с.99-119) про закриття провадження відносно ОСОБА_1 на підставі п.1.ч.1 ст. 247 КУпАП України за відсутності події і складу вказаного адмінправопорушення. За змістом фактичних обставин події навів інформацію, аналогічну поясненням ОСОБА_1 в судовому засіданні, та по суті правової позиції зауважив, що санкція ч.1 ст. 172-5 КупАП передбачає конфіскацію такого подарунку, проте речі або майнові права, які передані особі не у власність не можуть бути конфісковані. Ця квартирі була передана ОСОБА_1 в оренду за відповідну плату, яка не може вважатись як подарунок від наймодавця. Тобто, вважав відсутнім сам предмет адміністративного правопорушення, який не може вважатися подарунком, оскільки «збереження власних коштів» за версією автора складання адмінпротоколу, не є подарунком ОСОБА_1 від ОСОБА_2 в розумінні положень ст.1 Закону. Крім того, адвокат послався на те, що в розумінні самого визначення поняття корупції наявні обов`язкові ознаки, згідно яких неправомірні діяння особи вчиняються при наявності корисливого або іншого особистого інтересу лише при використанні цією особою своїх службових повноважень. При цьому, необхідним є існування причинного зв`язку між діянням і виконанням особою завдань і функцій держави. Інші суспільні правовідносини, які є побутовими, в яких державний службовець виступає як звичайний громадянин і як фізична особа, і як такий набуває у власність, зокрема, подарунок, не породжує корупційні ризики, а лише зобов`язують суб`єкта декларування поінформувати НАЗК про суттєві зміни у майновому стані. З огляду на викладене, враховуючи що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на момент укладання договору оренди були не знайомі, останній діяв як фізична особа - громадянин, а не при виконання ним як Головою Верховного Суду функцій держави, то сам факт сплати ним по договору оренди коштів згідно договірних умов незалежно від їх розміру не свідчить про порушення ним ст. 23 Закону. Крім того, захисник послався на недоведеність умислу та корисливої мети як ознаки суб`єктивної сторони вказаного адмінправопорушення. 
		Щодо вартості «подарунку» в розмірі 906 600 грн. за змістом протоколу, адвокат вважав таку суму визначених «збережених власних коштів» ОСОБА_1 невірною, оскільки в основі ринкової вартості орендної плати лежить мінімальна варість місячної оренди 1 кв.м. загальної площі нерухомості, визначена Рішеннями Київської міської ради на 2021-2023 роки (долучивши такі рішення), відповідно до яких мінімальна вартість орендованої ОСОБА_1 квартири площею 133 кв.м. становила 5077, 94 грн. на місяць. Стверджував, що сума орендної плати квартири ОСОБА_1 становила 1100 доларів США. Тому, його дії по сплаті оренди були в межах середньо ринкових цін на житло в той період, і були законні. Причину, чому в копії договору оренди квартири АДРЕСА_3 , що була виявлена при обшуці, в п.1.1 предметом договору є саме квартира, а не паркомісце, адвокат пояснив тим, що у ОСОБА_2 були відсутні правовстановлюючі документи на паркомісце, яке було закріплено за нею як власницею квартири у вказаному будику на підставі усної домовленості. Проте, про сплату окремо по двох договорах ОСОБА_1 1100 доларів США за оренду квартири та окремо 1000 грн. за паркомісце існують окремі записи по розрахункам. Вважав, що контролюючі органи НАЗК склали протокол на підставі не повно отриманої інформації. Вказана сума оренди ОСОБА_1 квартири за 1100 доларів США також узгоджується з листом адміністратора Платформи онлайн-оголошень OLX ТОВ «Ємаркет Україна» від 14.11.2023, тобто вказана ціна не було нижчою за мінімальну ринкову вартість за аналогічні квартири у цьому районі, а відтак дії ОСОБА_1 відповідали вимогам закону. 
		Крім того, адвокат Староста І.І. послався на необхідність закриття провадження відносно ОСОБА_1 також на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КупАП у зв`язку  закінченням строків накладення адмінстягнення, передбачених ст. 318 КУпАП. Так, про укладання цього договору  оренди квартири ОСОБА_1 відобразив у своїй щорічній декларації за 2017 рік, про що НАЗК дізналось не пізніше 01.04.2018, при цьому, відповідно до повних перевірок декларацій ОСОБА_1 з боку НАЗК за 2017, 2019 роки не встановлено в його діях ознак будь-яких адмінправопорушень, долучивши відповідні листи, рішення та довідки НАЗК. Крім того, ще 02.06.2023 НАЗК отримало від прокурора САП Омельченко О. копію цього договору оренди квартири, а тому саме цю дату адвокат вважав датою виявлення адмінправопорушення, а відтак, сплив 6-місячний строк з моменту виявлення для притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за корупційне правопорушення.  Долучив докази, якими захисник обгрунтував свою позицію у клопотаннях від 30.11.2023 (а.с. 120-218) та від 04.12.2023.
		Захисник Романов О.О. підримав вказану позицію захисту, навівши доводи, аналогічні вищенаведеним, вважав в діях ОСОБА_1 відсутня сама подія адмінправопорушення за ч.1 ст. 172-5 КупАП.
		Захисник Івасюк І.Ю. також просила закрити провадження відносно ОСОБА_1 за відсутності події і складу адмінправопорушення, додатково зазначивши, що всі докази збирались не за підписом у запитах від Голови НАЗК, як того вимагають положння закону відносно ОСОБА_1 як Голови Верховного Суду, а за підписом інших посадових осіб НАЗК, які не вповноважені законом на складання адмінматеріалу відносно ОСОБА_1 , а відтак всі зібрані докази є незаконними. Крім того, адвокат послалась на суттєві порушення вимог закону при складання адмінматеріалу, не ознайомлення ОСОБА_1 із вказаним протоколом. Зауважила, що лист директора КНДІСЕ Рувіна не є висновком експертизи, а відтак, не може бути доказом, до того ж в ньому не зазначено метод, який використовувався при оцінці мінімальної ринкової вартості оренди квартири ОСОБА_1 . Одночасно, захисник заявила письмове клопотання про закриття провадження у справі на підставі ст. 38 КупАП у зв`язку із закінченням строку накладення адмінстягнення, обраховуючи його з 25.05.2023 (а.с.1) - дати направлення НАЗК запиту прокурору  САП Омельченку О. щодо отримання копії договору оренди ОСОБА_1 квартири від 19.11.2017, яку вважала датою виявлення вказаного адмінправопорушення.
		Прокурор Овчаренко С.А. надав письмовий висновок, за змістом якого  вважав наявним в діях ОСОБА_1 склад адмінправопорушення за ч.1 ст. 172-5 КупАП, навівши доводи в обгрунтування своєї позиції та спростування позиції захисту. Просив визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні вказаного корупційного адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі, і застосувати до нього стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією такого подарунку в сумі 906 600 грн.  
		Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, додатково долучені сторонами докази на обґрунтування своєї позиції, суд дійшов до наступного висновку. 
		Відповідно до ст. 280 КупАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язані з`ясувати, зокрема, чи було вчинене адміністративне правопорушеня, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. 
		Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, як це визначено ст. 252 КУпАП.
		Частина 1 статті 172-5 КУпАП передбачає відповідальність за порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків.
		Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону особи, зазначені у пп. 1, 2 ч. 1 ст.3 Закону, можуть приймати подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, крім випадків, передбачених ч. 1 ст. 23 Закону, якщо вартість таких подарунків не перевищує двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлений на день прийняття подарунка, одноразово, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує чотирьох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатної особи на 1 січня того року, в якому прийнято подарунки.
		Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону подарунок - грошові кошти або інше майно, переваги пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають/одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової.
		Так, відповідно до Указу Президента України від 10.11.2017 № 357/20 «Про призначення суддів Верховного Суду» ОСОБА_1 призначено суддею Верховного Суду у Касаційний адміністративний суд. 
		22.10.2021 постановою Пленуму Верховного Суду «Про обрання Голови Верховного Суду» з 01.12.2021 Головою Верховного Суду обрано ОСОБА_1 (а.с. 10-17)
		Ураховуючи викладене, відповідно до п.п. «ґ» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону, зокрема обмеження ст. 23 Закону.
		У деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих за 2017 - 2022 роки (а.с. 29-45), ОСОБА_1 зазначив оренду квартири та місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана квартира перебувала у нього на праві оренди із датою набуття такого права 19.11.2017.
		Відповідно до договору найму (оренди) нерухомого майна, укладеного 19.11.2017, наймодавець ОСОБА_2 передала в найм квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , із місячною платою за оренду 1000 грн., а наймач ОСОБА_1 прийняв вказану квартиру.
		 
		Щодо існування іншого договору оренди вказаної квартири від 19.11.2017 на суму 1100 доларів США, на чому побудова головна позиція захисту. 
		 
		Суд критично відноситься до вказаної позиції з огляду на наступне:
		1. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що наявна у матеріалах справи копія договору оренди вказаної квартири (а.с.5-6) на суму 1000 грн. з предметом договору (п.1.1.)  - 4-кімнатна квартира загальною прощею 133 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , - це є саме та копія, яка була зроблена з оригіналу такого договору, що був вилучений детективами НАБУ під час обшуку в його квартирі 15-16.05.2023 року, та яка була долучена до протоколу цього обшуку. ОСОБА_1 визнав, що саме його підписи стоять на вказаному договорі оренди. При цьому, судом враховується той факт, що ОСОБА_1 в судовому засіданні не надав пояснень про те, що він зауважував детективам НАБУ під час обшуку про існування у нього іншого договору оренди на суму 1100 доларів США, який буцім-то лежав там же у шухляді, а також не навів пояснень, що він заносив такі зауваження до протоколу обшуку. Тобто про те, що вказаний договір стосується не оренди квартири, а оренди паркомісця ОСОБА_1 жодного разу не зазначав ані під час обшуку, ані під час надання своїх пояснень до НАЗК. (а.с.20-21)
		2. В своїх пояснення до НАЗК від 16.06.2023 по обставинах даного адмінпротоколу ОСОБА_1 на запитання «у зв`язку з чим договір оренди був заключений за ціною оренди 1000 грн. на місяць» надав відповідь: «договір оренди був укладений на умовах, погоджених його сторонами, які на той час були прийнятними для обох сторін» (а.с. 21 зв.). При цьому, ОСОБА_1 , будучи обізнаним із змістом запиту НАЗК від 07.06.2023, який стосувався саме цього договору і його вартості, надаючі ці пояснення не навів тих обставин, які вні навів в судовому засіданні про існування у нього іншого (другого) довору на суму оренди 1100 доларів США цієї квартири, і про те, що цей договір на  суму 1000 грн. стосувався саме оренди паркомісця; 
		3. В щорічних деклараціях за 2017-2022 року ОСОБА_1 зазначав вказану квартиру як  об`єкт оренди на підставі договору із власником - ОСОБА_2 із датою набуття 19.11.2017  і не зазначав як об`єкт оренди паркомісце за вказаною адресою (а.с. 29-45). 
		4. Як вбачається з копії пояснень ОСОБА_1 до НАЗК від 14.05.2019, що були долучені адвокатом Старостою І.І., в п.»є» п.1 «Підтвердження вартості та набуття права власності (оренди) на об`єкти нерухомості, відомості про які зазначено в розділі 3 «Об`єкти нерухомості» декларації за 2017 рік» ОСОБА_1 зазначав, що квартирою за адресою: АДРЕСА_2 користуюся на підставі договору найму (оренди) нерухомого майна від 19.11.2017 (копія додається). Вартість квартири в договорі не зазначена та мені не відома. При цьому, до вказаних пояснень ОСОБА_1 знов таки долучив копію договору, в якому фігурує сума 1000 грн. У змісті цих пояснень ОСОБА_1 також не повідомляв про те, що під цим предметом у договорі оренди фактично за усною домовленістю сторін він сплачує за паркомісце, і що існує інший договір оренди квартири на іншу суму 1100 доларів США. 
		Тобто, ані в своїх пояснення до НАЗК від 14.05.2019, ані в щорічних деклараціях, ОСОБА_1 не зазначав такий об`єкт нерухомості, яким він користується на підставі договору оренди від 19.11.2017 з ОСОБА_2 як паркомісце на суму 1000 грн., а також не долучав до цих пояснень до НАЗК інший договір на суму 1100 доларів США від 19.11.2017 та розрахунок на вказану суму, що був долучений стороною захисту під час судового розгляду за вказаним адмінпротоколом (а.с.128-132);
		5. Судом враховувався також той факт, що жодним доказом, наданим стороною захисту,  не доведений той факт, що ОСОБА_2 станом на 19.11.2017 мала у власності паркомісце, не зазначено яке саме, за якою адресою, «за усною домовленістю» із ким вона ним володіла, що взагалі не наведено стороною захисту та не підверджено жодним достовірним доказом факт існування у ОСОБА_2 такого паркомісця.  Вказаний об`єкт, а саме «паркомісце» не зазначений в п. 1.1 договору на суму 1000 грн., копія якого була вилучена під час обшуку у ОСОБА_1 . Натомість, прокурором на спростування вказаної інформації долучено витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого за ОСОБА_2 не зареєстроване паркомісце за адресою: АДРЕСА_2 , - а лише зареєстрований гаражний бокс за адресою: АДРЕСА_4 , гараж НОМЕР_2 . При цьому, прокурор звернув увагу на те, що право власності на вказаний об`єкт нерухомості зареєстрований 24.02.2020 приватним нотаріусом ОСОБА_4, яка є дружиною ОСОБА_1 , що на думку прокурора опосередковано вказує на те, що ОСОБА_2 була знайома із родиною ОСОБА_1 і була обізнана щодо його посади. Прокурор також зазначив, що жодним доказом не підверджено факт володіння ОСОБА_2 будь-яким паркомісцем за вказаною адресою, це не знайшло свого підтвердження також виходом на місце, під час якого таких паркомісць теж не було встановлено, а відтак, він вважав таку версію захисту неправдивою; 
		6. З метою перевірки наведених стороною захисту обставин існування двох договорів оренди від 19.11.2017 року, в яких фігурував один об`єкт: 4-кімнатна квартира загальною прощею 133 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (п.1.1 Договору), однак за усною домовленістю сторін один стосувався оренди квартири, а інший - паркомісця за цією адресою, судом було задоволено клопотання сторони захисту про допит в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2   - власниці і сторони у договорі з ОСОБА_1 , проте забезпечити явку цієї особи в судове засіданні захист не зміг, а тому відмовився від її допиту як свідка у даному провадженні, що було задоволено судом. 
		З огляду на сукупність всіх вищенаведених обставини, суд дійшов висновку про те, що обставини того, що сума 1000 грн., яка вказана у договорі оренди від 19.11.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосувались оренди якогось паркомісця, а не оренди квартири, яка зазначена в п.1.1 як предмет цього договору: 4-кімнатна квартира площею 133 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ,  -  не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду належними і допустими доказами, які б не залишали місце сумніву у правдивості версії ОСОБА_1 , наведеної в судовому засіданні.  
		Відтак, суд вважає таку версію сторони захисту як надуману, безпідставну і таку, що спрямована на уникнення ОСОБА_1 своєї відповідальності шляхом створення штучної позиції захисту.
		Зважуючи на вищенаведені обгрунтування, суд не приймає до уваги як належний і допустимий доказ в обгрунтування позиції захисту, наданий адвокатом Старостою І.І., джерело походження якого судом не встановлено, як і дійсність інформації, яка у ньому наведена, а саме: договір оренди вказаної квартири від 19.11.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на суму 1100 доларів США та розрахунки на ці суми як додаток №3 до договору (а.с.128-129, 131-132).
		За таких обставин, судом не можуть бути прийняті до уваги як такі, що доводять позицію захисту, яка грунтується саме на цьому договорі і всі подальші докази, зібрані стороною захисту на підвердження того, що та вартість оренди, яку ОСОБА_1 щомісячно буцім-то сплачував ОСОБА_2 з 19.11.2017 по червень 2023 за користування вказаною квартирою на суму 1100 доларів США, відповідала середній ринковій вартості на вказаний об`єкт нерухомості, як то: експертний висновок Консалтингової компанії «Зорі України» на замовлення адвоката Старости І.І. щодо дослідження ринкового діапазону орендних ставок, які склались на ринку житлової нерухомості м. Києва на протязі листопада 2021 - травня 2023 року, відповідно до якого діапазон орендної плати за вказану квартиру становив 900-1100 доларів США, а також копія договору про надання послуг ріелтору від 19.11.2017 (а.с.135), лист OLX та інші (а.с.165-207). Оскільки судом не встановлений належними і допустими доказами, які виключають місце сумнівам, факт дійсності сплати ОСОБА_1 протягом 19.11.2017- 15.05.2023 орендної плати ОСОБА_2 за користування вказаною квартирою в розмірі 1100 доларів США, суд вважає таку позицію недостовірною.
		Відповідно до листа директора Науково-дослідного інституту судових  експертиз Рувіна О. №39-02/21116-23 від 07.09.2023 на запит НАЗК (а.с.57), за результатами аналізу статистичних даних, а також відповідно до зазначеної в доступних джерелах інформації встановлено, що мінімальна ринкова вартість оренди вказаної вище квартири площею 133 кв.м, за адресою:  АДРЕСА_2 , могла становити: 
		- станом на 19.11.2021 - 51 500,00 грн. на місяць (тобто 387 грн за 1 м2);
		- станом на 19.11.2022 - 51 100,00 грн. на місяць (тобто 384 грн за 1 м2);
		- станом на 15.05.2023 - 57 400,00 грн. на місяць (тобто 431 грн за 1 м2).
		Посилання сторони захисту на те, що вказаний лист не може бути доказом, оскільки не є висновком експерта, суд вважає безпідставним, оскільки вказаний лист є документом, який в свою чергу є одним із джерел доказів у провадженні. 
		Суд вважає вірним зробленим контролюючим органом в протоколі розрахунок мінімальної ринкової вартості оренди ОСОБА_1 вказаної квартири, з огляду на лист директора КНДІСЕ Рувіна О. від 07.09.2023, а саме:
		1) за період із 19.11.2021 по 19.11.2022 становить:
		мінімальна ринкова вартість платежу на місяць 51 500,00 грн х 12 місяців = 618 000 грн (мінімальний річний платіж за оренду квартири);
		фактична вартість оренди склала 1000 грн х 12 місяців = 12 000 гривень.
		Тобто, ОСОБА_1 станом на 19.11.2022 отримав від ОСОБА_2 подарунок (зберіг власні кошти) за несплату мінімальної ринкової вартості оренди квартири на суму 606 000 грн (різниця між мінімальною ринковою вартістю та фактичною вартістю);
		2) за період із 19.11.2022 по 15.05.2023 становить:
		мінімальна ринкова вартість платежу на місяць 51 100,00 грн х 6 місяців = 306 600 грн (мінімальний річний платіж за оренду квартири);
		фактична вартість оренди склала 1000 грн х 6 місяців = 6 000 гривень.
		Тобто ОСОБА_1 станом на 15.05.2023 отримав від ОСОБА_2 подарунок (зберіг власні кошти) за несплату мінімальної ринкової вартості оренди квартири на суму 300 600 грн (різниця між мінімальною ринковою вартістю та фактичною вартістю).
		Всього за період 19.11.2021 - 15.05.2023 ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 подарунок (зберіг власні кошти) на загальну суму 906 600 грн.
		Суд також погоджується з висновками Голови НАЗК у змісті протоколу про адмінправопорушення про те, що ОСОБА_1 , як суддя Верховного Суду, усвідомлюючи свій статус як особи, уповноваженої на виконання функцій держави, а отже, і наявність обмежень щодо одержання подарунків, що визначені ст. 23 Закону, добровільно уклав договір оренди вказаної вище квартири площею 133 кв.м за ціною оренди 1000 грн на місяць, яка вочевидь нижча, ніж мінімальна ринкова вартість оренди вказаної квартири у Печерському районі м. Києва.
		Згідно зі от. 24 Закону ОСОБА_1 під час обговорення із ОСОБА_2 ціни найму житла та погодження пропозиції оренди у розмірі 1000 гривень, незважаючи на приватний майновий інтерес, був зобов`язаний невідкладно вжити таких заходів:
		1)  відмовитися від пропозиції;
		2) залучити свідків, якщо це можливо;
		3) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.
		Натомість, ОСОБА_1 прийняв пропозицію оренди житла за 1000 грн. на місяць та систематично користувався отриманим подарунком (пропозицією), зокрема у період із 19.11.2021 по 15.05.2023.
		Твердження захисту про те, що вказаний об`єкт  - «інше майно, яке одержано за ціною, нижчої мінімальної ринкової» визнано як подарунок - «збереження власних коштів»  в розумінні положень ч.1 ст.1 Закону у протоколі НАЗК безпідставно, а також на той факт, що такий «подарунок» в розумінні контексту поняття корупція та положень Закону повинно було бути отримано ОСОБА_1 як посадовою особою лише при виконанні ним функцій держави, проте він діяв при укладанні договору оренди від 19.11.2017 як фізична особа - громадянин і не мав ніякого корисного мотиву, суд вважає безпідставними, з огляду на наступне. 
		Так, ст. 23 Закону встановлено два види обмежень щодо одержання подарунків.
		Перший вид обмеження
		Згідно із ч. 1 ст. 23 Закону особам, зазначеним у пп. 1,2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки (незалежно від їх вартості) для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб у зв`язку із здійсненням такими особами діяльності, пов`язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи.
		Другий вид обмеження
		Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону особи, зазначені у пп. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону, можуть приймати подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, крім випадків, передбачених ч. 1 ст. 23 Закону, якщо вартість таких подарунків не перевищує двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлений на день прийняття подарунка, одноразово, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує чотирьох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатної особи на 1 січня того року, в якому прийнято подарунки.
		Тобто, для констатації порушення обмежень, передбачених ч. 2 ст. 23 Закону, не вимагається встановлення причинно-наслідкового зв`язку між отриманням подарунка та здійсненням діяльності, пов`язаної із виконанням функцій держави або місцевого самойрядування, оскільки особі інкримінується порушення обмеження саме щодо вартості отриманих подарунків від осіб, які не є близькими особами в розумінні ч. 1 ст. 1 Закону.
		Сам факт отримання такого подарунка є достатнім для констатації порушені встановлених Законом обмежень.
		В судовому засіданні ОСОБА_1 визнав факт того, що раніше до 19.11.2017 власницю орендованої ним квартири - ОСОБА_2 він не знав, мав з нею лише ділові відносини, пов`язані із виконанням договору оренди житла, а відтак судом встановлено, що ОСОБА_2   не є «близькою особою» ОСОБА_1 у розумінні положень ч.1 ст.1 Закону, що останнім і не заперечувалось. 
		З огляду на викладене суд розцінює позицію ОСОБА_1 та його захисту в судовому засіданні щодо відсутності в його діях події і складу корупційного адмінправопорушення за ч.1 ст. 172-5 КупАП як надуману, безпідставну, не підтверджену належними і допустимими доказами, і яка в свою чергу спростовується вищенаведеними доказами, які були оцінені судом  в їх сукупності.
		З урахуванням фактичних обставин справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , будучи суддею, Головою Верховного Суду, нехтуючи правилами, що визначені ч. 1 ст. 24 Закону, та порушуючи абз. 1 ч. 2 ст. 23 Закону, приймав кожного місяця подарунки від ОСОБА_2 , що задовольняли його приватний інтерес (оплата оренди квартири на вигідних для нього умовах, за ціною, що нижча від мінімальних ринкових цін), недоплативши (зберіг власні кошти) на суму подарунку 906 600 грн, а отже, отримав по суті дозвіл від ОСОБА_2 на їх збереження, чим порушив обмеження, передбачене ч. 2 ст. 23 Закону.
		Судом встановлено наявність в таких діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-5 КупАП - порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків.
		Щодо позиції захисту про необхідність закриття адміністративного провадження відносно ОСОБА_1 на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КупАП у зв`язку зі спливом строку накладення адмінстягення, передбаченого ст. 38 КупАП, то суд вважає її безпідставною, з огляду на наступне.
		Так, відповідно до ч.4 ст. 38 КупАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених ст.ст.212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
		Оскільки правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 є триваючим, тобто вчинялось протягом 19.11.2021-15.05.2023, то датою закінчення його вчинення є саме 15.05.2023 (день проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 ), а тому, на момент судового розгляду не сплив 2-річний строк з дня вчинення адмінправопорушення.
		Щодо дати виявлення адмінправопорушення, то суд погоджується з тією позицією, яка наведена Головою НАЗК у змісті протоколу, прокурором в судовому засіданні, і вважає її датою складання адмінпротоколу, а саме 10.10.2023, з огляду на наступне.
		Згідно з висновками Верховного Суду (лист від 09.04.2021 № 1089/0/2-21, абз. 1, 2 сторінки 7) виявити адміністративне правопорушення означає установити наявність підстав адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто всіх об`єктивних та суб`єктивних ознак відповідного складу правопорушення. Обов`язок установлення вказаного факту, а також його документування, має особа, уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією. Окрім того, така особа у різні періоди часу може отримувати різну інформацію про події та факти, що мають відношення до вчинення адміністративного правопорушення (збір документів, інформації, відібрання пояснень тощо). Висновок про те, що виявлено правопорушення, пов`язане з корупцією як сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, особа, уповноважена складати протокол про таке правопорушення, робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.
		Таким чином, на момент судового розгляду не сплив 6-місячний строк з моменту виявлення адмінправопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , а відтак, провадження відносно нього не може бути закрито на підставі ст. 38 КупАП.
		При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення суд у відповідності до положень ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушника, і вважає можливим у виховних цілях призначити стягнення у виді штрафу з конфіскацією подарунку, що становить 906 600 грн.
		На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 172-5, ст.283-287 КУпАП,
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-5 КУпАП, та застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 2550 гривень  з конфіскацією подарунку в розмірі 906 600  грн. /дев`ятсот шість тисяч шістсот гривень/.
		Штраф необхідно сплатити на наступні реквізити: UA118999980313090106000026007, Назва отримувача коштів: ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/21081100, Код отримувача/код ЄДРПОУ/37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 21081100,  Призначення платежу: адміністративний штраф.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 536 гривень 80 копійок, який необхідно сплатити на наступні реквізити: Отримувач коштів: УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030101, Код отримувача /код ЄДРПОУ/37993783, Рахунок отримувача: UA228999980313181206000026007, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 22030101, Призначення платежу: судовий збір.
		Відповідно до ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. При здійснення примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
		Строк пред`явлення до виконання 3 (три) місяці. 
		Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                    К.Е. Константінова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...