Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/13809/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: 26.12.2023. Зареєстровано: 26.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2023.
Дата набрання законної сили: 01.01.2024
Номер судового провадження: 1-кп/522/822/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018161500001215

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		22.12.2023
		 
		Справа № 522/13809/20
		Провадження № 1-кп/522/822/23
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 грудня 2023 року Приморський районний суд м. Одеси у складі колегії:
		головуючого             ОСОБА_1 ,
		суддів                 ОСОБА_2 ,
		                    ОСОБА_3 ,
		при секретарі             ОСОБА_4 ,
		за участю прокурора         ОСОБА_5 , 
		захисників                 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні обвинувальнийакт укримінальному проваджені,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №12018161500001215від 25.05.2018,відносно  ОСОБА_8 ,обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 118, ч.2 ст. 263 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що 24.05.2018, близько 23.00 год., він, перебуваючи разом зі своєю знайомою ОСОБА_9 у дворі будинку АДРЕСА_1 , неподалік від свого місця проживання, помітив двох раніше не відомих йому чоловіків, якими в подальшому виявились ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які в пізній час доби, в погано освітленому та безлюдному місці рухались на зустріч йому, при цьому відстань між ними швидко скорочувалася.
		Побоюючись можливого нападу на себе з боку вказаних осіб, оскільки до цього на ОСОБА_8 у дворі цього ж будинку, напередодні, а саме 07.02.2018 та 01.05.2018 вже було вчинено два напади, в тому числі і із застосуванням травматичної зброї, під час яких ОСОБА_8 були заподіяні чисельні тілесні ушкодження, останній, помітивши ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , почав зміщуватися в бік від них, надаючи їм можливість вільно, на безпечній відстані, пройти повз нього.
		Проте, побачивши, що вказані особи також змінили напрямок свого руху і продовжили стрімко наближатися до нього, ОСОБА_8 з правої кишені брюк дістав складаний ніж з маркуванням "ZT", який він з метою самооборони після попередніх нападів носив при собі, розклав його, приготувавши до можливого застосування, та тримаючи ніж у руці, заховав його в себе за спиною.
		У цей же час ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , наблизившись впритул до ОСОБА_8 , раптово одночасно здійснили напад на нього, умисно завдаючи останньому удари руками в різні частини тіла та по голові, спричинивши йому закриту черепно-мозкову травму, в єдиний комплекс якої входять: струс головного мозку, гематома та садно параорбітальної області справа, крововилив в сполучно-тканинну оболонку правого ока, садно лобної області зліва, - яка спричинила розлад здоров?я строком понад шість, але не більше як 21 день і за цим критерієм, згідно з п. 2.3.3. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
		Захищаючи себе від нападу групи осіб, тобто перебуваючи в стані необхідної оборони, ОСОБА_8 лівою рукою став прикриватись від ударів нападників, а правою рукою, тримаючи в ній складаний ніж з маркуванням "ZT", почав завдавати ним удари нападникам у різні частини тіла, спричинивши таким чином ОСОБА_10 різану рану передньої черевної стінки, непроникаючу в черевну порожнину, а ОСОБА_12 , - проникаюче колото-різане поранення живота.
		Сам ОСОБА_8 у ході цього нападу отримав різану рану п?ятого пальця лівої кисті з пошкодженням сухожилля розгинача та капсули дистального міжфалангового суглобу, різану рану четвертого пальця лівої кисті, поперечно орієнтовану різану рану лівої кисті на передній поверхні ділянки променево-зап?ястного суглобу та вертикально орієнтовану різану рану на долонній поверхні лівої кисті в середнє-верхній ії частині.
		Не очікуючи такого активного фізичного опору з боку ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , отримавши ножове поранення живота, наказав ОСОБА_12 розбігатись, після чого обидва побігли в протилежні сторони, у зв?язку з чим стан необхідної оборони для ОСОБА_8 припинився.
		Таким чином, ОСОБА_8 використав право на захист своїх правоохоронюваних інтересів шляхом заподіяння шкоди нападникам, тобто ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , для припинення цього посягання.
		При цьому, застосований ОСОБА_8 засіб захисту ніж і заподіяння ним ОСОБА_10 різаної рани передньої черевної стінки, непроникаючої в черевну порожнину, та ОСОБА_12 - проникаючого колото-різаного поранення живота відповідали небезпечності посягання та обстановці захисту.
		Після цього, заздалегідь не домовляючись, діючи синхронно, ОСОБА_9 почала переслідувати ОСОБА_10 , втративши його через деякий час з поля свого зору, а ОСОБА_8 , з метою затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, побіг за ОСОБА_12 , якого наздогнав біля будинку АДРЕСА_2 , що знаходиться неподалік від місця вчинення нападу.
		Наздогнавши ОСОБА_12 , ОСОБА_8 неподалік від будинку АДРЕСА_2 , діючи умисно з метою затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. наявним у нього ножом з маркуванням "ZT", який є холодною зброєю, і який він у ході переслідування постійно тримав у правій руці, завдав ОСОБА_12 щонайменше три удари по тулубу останнього, спричинивши йому при цьому різану рану грудної клітки справа, різану рану правого плеча, не проникаюче колото-різане поранення живота справа, а також проникаюче колото-різане поранення грудної клітки зліва, по ходу ранового каналу якого ушкоджено серце, що призвело до розвитку гострої крововтрати із шоком і стало причиною смерті потерпілого на місці події, чим явно перевищив заходи, необхідні для затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
		Також досудовим розслідуванням встановлено, що на початку травня 2018 року ОСОБА_8 у м. Одесі при невстановлених обставинах придбав складаний ніж з маркуванням "ZT", який є контактною короткоклинковою холодною зброєю колючо-ріжучої дії, виготовлений промисловим способом та якій він носив при собі без передбаченого законом дозволу та з використанням якого 24.05.2018, близько 23 годині 00 хвилин, вчинив умисне вбивство ОСОБА_12 при перевищення заходів, необхідних для затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Зазначений ніж вилучений 25.05.2018 під час огляду місця події біля будинку № 7 по вул. Фонтанська дорога в м. Одеса.
		Таким чином, своїми діями ОСОБА_8 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст. 118 КК України, тобто  умисне вбивство, вчинене при перевищення заходів, необхідних для затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 263 КК України, тобто - носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.
		В ході слухання кримінального провадження були вивчені такі докази: висновок експерта Комунальної установи «Вінницьке обласне бюро судово-медичної експертизи №1142 від 20.10.2020; висновок спеціаліста Державної спеціалізованої установи «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» №264/20 від 30.09.2020; висновок спеціаліста  заступника директора з медичної частини КЗ ЛОР «Львівський геріатичний пансіонат», допитані в судовому засіданні: експерти ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які входили до складу групи експертів під час проведення експертизи №031-178-2019 від 03.03.2020  03.04.2020; експерт ОСОБА_15 ; експерт КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_16 ; спеціалісти ОСОБА_17 , ОСОБА_18 . 
		В судовому засіданні захисник обвинуваченого  адвокат ОСОБА_7 заявив клопотання, яке підтримав обвинувачений про звільнення ОСОБА_8  від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 118, ч.2 ст. 263 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження за №12018161500001215 від 25.05.2018 відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 118, ч.2 ст. 263 КК України.
		Прокурор не заперечував проти звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.
		Потерпілі в судове засідання не з`явилися. Про слухання справи сповіщалися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили.
		Вивчивши матеріали кримінального провадження, вислухавши думку учасників судового провадження, колегія суддів приходить до висновку про те, що клопотання захисника є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
		Нормами п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину.
		Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.
		Санкція ст. 118 КК України передбачає, виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до двох років.
		Санкція ч. 2 ст. 263 КК України передбачає штраф від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або арешт на строк від трьох до шести місяців, або обмеження волі на строк від двох до п`яти років, або позбавлення волі на строк до трьох років.
		Таким чином, кримінальні правопорушення передбачені ст. 118, ч. 2 ст. 263 КК України є нетяжкими злочинами.
		Як вбачається з обвинувального акту від 07.12.2023, ОСОБА_8 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 118, ч. 2 ст. 263 КК України, події яких мали місце 24.05.2018.
		Таким чином 24.05.2023 закінчився строк давності притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за інкриміновані йому кримінальні правопорушення, передбачені ст. 118, ч. 2 ст. 263 КК України.
		За змістом ст.44 КК України звільнення від кримінальної відповідальності здійснюється виключно судом.
		Верховний Суд неодноразово роз`яснював у своїх рішеннях, що ст.49 КК України визначає матеріально-правові підстави та умови для звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. При цьому застосування кримінально-правових норм здійснюється у межах кримінально-правових процедур. Тобто застосування норм матеріального кримінального права можливе із одночасним застосуванням норм кримінального процесуального закону (постанова від 09.02.2021 у справі №753/5553/18, постанова від 31.05.2018 у справі №520/6591/15-к, постанова від 11.11.2020 у справі №455/229/17, постанова від 13.11.2018 у справі №219/11564/16-к, постанова від 20.03.2018 №463/5277/16-к).
		Відповідно до ч.1 ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
		Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у постанові від 26 березня 2020 року у справі № 730/67/16-к вказав, що передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину. Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.
		Наведені Верховним Судом умови судом також було дотримано, а тому суд не пов`язує в цій справі таке звільнення із фактом визнання чи невизнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.
		У постанові від 12 вересня 2022 року в справі № 203/241/17 Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зауважила, що особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності незалежно від наявності чи відсутності факту примирення з потерпілим, відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто, по суті, від особи взагалі не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій.
		Крім того, згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження щодо неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, див. те ж саме рішення Об`єднаної палати).
		У судовому засіданні встановлено, що строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення, які інкримінуються ОСОБА_8 не зупинявся та не переривався, у зв`язку із чим строк притягнення останнього до кримінальної відповідальності за ст. 118, ч. 2 ст. 263 КК України закінчився.
		Таким чином, судом встановлені підстави для звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків притягнення його до кримінальної відповідальності та недоведеністю його вини у визначений законом строк. 
		Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
		Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне клопотання захисника про звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності задовольнити.
		За таких обставин, беручи до уваги наведене, суд вважає, що обвинувачений підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності, на підставі ч. 1 ст. 49 КК України, та із закриттям даного кримінального провадження.
		Крім того, колегія суддів вважає, що якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК Україниу зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження,в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави.
		Зазначена позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 12.09.2022 у справі № 203/241/17.
		За правилами ч. 4ст. 174 КПК Українисуд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, і скасовує арешт, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження судом.
		 
		На підставі вищезазначеного, керуючись ст. 49 КК України, ст.ст.284, 286, 288, 371, 372 КПК України, колегія суддів, 
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		Клопотання захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_7 - задовольнити.
		Звільнити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 118, ч.2 ст. 263 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.
		Кримінальне провадження за №12018161500001215 від 25.05.2018 відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 118, ч.2 ст. 263 КК України - закрити на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України.
		        Речові докази: складний туристичнийніж моделі«0620»,виготовлений промисловимспособом фірмою«ZeroTolerance»,який відповіднодо висновкуекспертного дослідження№8-2/37від 02.06.2020не належитьдо холодноїзброї тамає господарсько-побутовепризначення; годинникнаручний фірми«Casio»з кварцевиммеханізмом; особистіречі:кросівки чорногокольору;футболку чорногокольору знаписом:«ILLBEBACK»та зображенняммапи АвтономноїРеспубліки Крим;шкарпетки чорногокольору;джинси синьогокольору -повернути власнику, скасувавши арешт накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 31.05.2018
		Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси в Одеський апеляційний суд протягом семи днів з моменту її оголошення.
		 
		 
		 
		Головуючий:                         ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		Судді:                             ОСОБА_3 
		 
		 
		 
		                                ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...