Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 301/1652/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 26.12.2023. Зареєстровано: 27.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2023.
Дата набрання законної сили: 06.06.2024
Результат оскарження 06.06.2024 Закарпатський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/301/452/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 301/1652/23
		2/301/452/23
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		"13" грудня 2023 р. м. Іршава 
		 
		 
		Іршавський районний судЗакарпатської області у складі:
		головуючої суддіБобик О.І.,
		за участю секретаря судового засідання Бабинець В.Ю.,
		представника позивача  адвоката Микити М.Ф.,
		представника відповідача  Олексій В.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Іршава у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності органів досудового слідства та стягнення заподіяних матеріальних збитків,
		в с т а н о в и в:
		 
		У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного Управління Національної поліції в Закарпатській області (далі  ГУ НП в Закарпатській області) про визнання протиправною бездіяльності органів досудового слідства та стягнення заподіяних матеріальних збитків.
		Позов обгрунтовував тим, що 17 жовтня 2014 року невстановлені особи, умисно, за попередньою змовою між собою, використовуючи ПАТ КБ «ПриватБанк», шляхом шахрайства, без його відома та згоди перерахували з його особистого рахунку на інший рахунок належні йому грошові кошти на загальну суму 253 000,00 грн, тобто заволоділи його грошима, однак встигли зняти через банкомати тільки 177761,00 грн. 
		20.10.2014 він звернувся до Іршавського РВ УМВС України із заявою про вчинення кримінального правопорушення. 21.10.2014 року по даному факту внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014070100001023 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
		За час знаходження даного кримінального провадження на досудовому слідстві, він особисто та в його інтересах адвокат неодноразово звертались до слідчого з усними та письмовими клопотаннями, в яких вказували, які слідчі дії необхідно провести. По клопотанням, які не були розглянуті слідчими, він оскаржував їх бездіяльність (або відмову) до слідчих суддів, які задовольнили всі його скарги та клопотання.
		У подальшому було змінено підслідність даного кримінального провадження Оболонському УП ГУНП у м. Києві. Дізнавшись від слідчого Оболонського УП ГУНП у м. Києві про те, що слідчими Бабинець І.І. та Матіко Я.В. не було призначено проведення судової експертизи комп`ютера, він особисто замовив таку. Отримавши висновок судового експерта про неможливість проведення дослідження з комп`ютером (системним блоком), через тривале користування таким, внаслідок чого не збереглася інформація про подію, яка мала місце 17.04.2014, він зрозумів, що даний злочин вже не буде розкрито і погодився на закриття кримінального провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України.
		Вказані дії свідчать про протиправну службову бездіяльнісь слідчих, внаслідок якої не було розкрито кримінальне правопорушення та якою йому заподіяно матеріальні збитки у розмірі 177761,00 грн.
		За наведених обставин, просить суд визнати протиправною бездіяльність слідчого СВ Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області Бабинець Івана Івановича, слідчого СВ ВП №1 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Матіко Ярослава Васильовича та стягнути з ГУ НП в Закарпатській області заподіяні такою бездіяльністю матеріальні збитки у розмірі 177761,00 грн.
		Ухвалою суду від 22.05.2023 відкрито провадження в справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
		Представник відповідача ГУ НП в Закарпатській областіОлексій В.В. подав до суду відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та шкодою, на яку він посилається. Шкода, завдана злочином відшкодовується особою, яка її завдала, а не відповідачем (ст. 1166 ЦК України). Сам факт наявності ухвал суду на процесуальні дії слідчих, не свідчить про протиправність дій відповідача та спричинення матеріальної шкоди позивачу. Права позивача, на порушення яких останній посилався з підстав не проведення слідчими певних слідчих дій, були відновлені шляхом оскарження бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому КПК України. Твердження позивача щодо не призначення судової експертизи блоку комп`ютера є недоречним, оскільки позивачем жодним чином на той час не було оскаржено бездіяльність слідчих у порядку КПК. Також позивач не оскаржував постанову про закриття кримінального провадження.
		Ухвалою суду від 18.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
		Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримала з мотивів, викладених в позовній заяві та просила його задовольнити.
		Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив та просив відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов.
		Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного висновку.
		Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Згідно ч.1, п.8 ч.2 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		Судом встановлено, що 20.10.2014 позивач ОСОБА_1 звернувся до Іршавського РВ УМВС України із заявою про вчинення кримінального правопорушення (а.с. 7-8). 
		21.10.2014 року по даному факту внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014070100001023 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України (а.с.10). 
		Із фабули вказаного Витягу вбачається, що 17 жовтня 2014 року невстановлені особи, умисно, за попередньою змовою між собою, використовуючи ПК «Приват24», шляхом шахрайства, перерахували з особистого рахунку ОСОБА_1 на інший рахунок належні останньому грошові кошти на загальну суму 253 000,00 грн.
		Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 04.06.2019 кримінальне провадження № 12014070100001023 закрито на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України (не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати).
		Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
		Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
		Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини перша та третя статті 22 ЦК України).
		За загальним правилом шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
		Конституція України (стаття 56) проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Згідно з положеннями статті 1176 ЦК України, якою врегульовано питання відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
		Враховуючи те, що у цій справі немає підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини шостої статті 1176 ЦК України.
		За приписами частини шостої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
		Загальні підстави відшкодування шкоди, завданої органом державної влади та посадовою або службовою особою органу державної влади, передбачені статтями 1173, 1174 ЦК України.
		Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		Відповідно до статті 1174 цього ж Кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
		Статті1173, 1174 ЦК Україниє спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.
		Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
		Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставістатті 1173 ЦК України.
		Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі N 920/715/17.
		Отже, предметом доказування у даній справі є протиправна бездіяльністьпосадових осібвідповідача при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014070100001023, факт нанесеннятакою протиправноюбездіяльністю матеріальної шкоди позивачу у розмірі 177761,00 грн та наявність причинно - наслідкового зв`язку між нанесеною шкодою та бездіяльністю відповідача. Оскільки підставами відповідальності за шкоду, заподіяну незаконними діями органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури та суду, є шкода, незаконні дії, причинний зв`язок між незаконними діями та шкодою.
		Статтею 10 Закону України «Про міліцію» (втратив чинність з 07.11.2015) було визначено, що міліція відповідно до своїх завдань зобов`язана, зокрема: приймати і реєструвати заяви й повідомлення про кримінальні та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення; брати участь у розкритті кримінальних правопорушень у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством; виконувати у передбачених законодавством випадках і в межах своєї компетенції постанови прокурора, слідчого, рішення слідчого судді, суду.
		Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» (набрав чинності з 05.07.2015) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності.
		Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень (ч. 3 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію»).
		У відповідності до положень ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України,обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Відповідно до частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Статтею 80 ЦПК Українивизначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Так до позовної заяви позивачем додано копії ухвал слідчих суддів Іршавського районного суду Закарпатської області, зокрема: по справі № 301/3124/14-к від 25.04.2016, якою зобов`язано слідчого Іршавського відділення поліції Хустського ВП ГУНП України в Закарпатській області Матіко Я.В. надати відповідь адвокату Микиті М.Ф. щодо розгляду поданого нею 01.04.2016 клопотання в інтересах потерпілого ОСОБА_1 ; по справі № 301/1656/16-к від 25.08.2016, якою визнано бездіяльність слідчого Матіко Я.В. по невиконанню ухвали слідчого судді Іршавського райсуду від 25.04.2016 про тимчасовий доступ в частині отримання доступу до матеріалів службової перевірки по факту крадіжки коштів, що перебувають у володінні ПАТ КБ «ПриватБанк» та зобов`язано слідчого розглянути клопотання представника ОСОБА_2 від 09 серпня 2016 (про витребування документів від ПАТ «КБ «ПриватБанк») та повідомити заявника про результати розгляду такого (а.с.18, 19-20).
		Слід зазначити, що в ухвалі за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 у справі № 301/3124/14-к від 25.04.2016, слідчий суддя Іршавського районного суду Закарпатської області, встановив, що 22.04.2016 слідчий Матіко Я.В. на клопотання адвоката Микити М.Ф. звернувся до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ до вказаних нею у клопотанні документів, фактично задовольнивши його.Також у подальшому були частково виконані вимоги ухвали у справі 301/1656/16-к від 25.08.2016.
		Що стосується твердження позивача про протиправну бездіяльність слідчих Бабинець І.І. та Матіко Я.В. по не призначенню судової експертизи його системного блоку комп`ютера, з якого проводились всі бухгалтерські операції, внаслідок чого не було розкрито кримінальне правопорушення, то із дослідженних ухвал слідчих суддів постановлених за результатами розгляду скарг ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 , в рамках досудового розслідування кримінального провадження №12014070100001023 від 21.10.2014 вбачається, що жодною із них не було визнано протиправність дій та бездіяльності уповноважених осіб щодо не призначення судової експертизи, тобто ці дії або бездіяльність не були оскаржені позивачем у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством.
		Наявність зазначених вище ухвал вказує лише на те, що позивачем, як потерпілим у кримінальному провадженні №12014070100001023 від 21.10.2014 було реалізованої його процесуальні права у вказаному кримінальному провадженні. Зокрема щодо оскарження дій чи бездіяльності слідчих, поданих позивачем в порядку статей 303-308 КПК України, а постановлені за результатами їх розгляду слідчими суддями судові рішення, не є безумовним доказом незаконності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статтей 1174, 1176 ЦК України.
		Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване ст. 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Порядок оскарження рішення, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування, слідчого чи прокурора під час досудового розслідування визначено приписами глави 26 Кримінального процесуального кодексу України.
		Положеннями пункту 1 частини 1 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України визначено право заявника, потерпілого, підозрюваного подавати скаргу на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає в невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання відповідної заяви чи повідомлення, а також у нездійсненні інших процесуальних дій у визначений цим кодексом строк.
		Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора подаються впродовж десяти днів після їх ухвалення чи вчинення, що передбачено частиною 1 статті 304 Кримінального процесуального кодексу України. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлено постановою, строк подання скарги починається з дня отримання її копії.
		За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора в процесі досудового розслідування виноситься ухвала згідно з правилами статті 307 Кримінального процесуального кодексу України. Така ухвала слідчого судді може бути про скасування рішення слідчого чи прокурора, зобов`язання припинити дію, зобов`язання вчинити певну дію, відмову в задоволенні скарги. 
		Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.
		Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності.
		При цьому, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення (відшкодування) моральної або матеріальної шкоди.
		Суд також зазначає, що встановлення правомірності та/або неправомірності дій та/або бездіяльності органів досудового розслідування у кримінальному провадженні до компетенції цивільних судів України не відноситься.
		Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
		Позивачем не надано суду доказів заподіяння йому саме посадовими особами відповідача матеріальної шкоди, яка б полягала, наприклад, у понесенні ним витрат, які позивач зробив або мусить зробити для відновлення свого порушеного права та причинно - наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю відповідача та такою шкодою.
		Нанесення відповідачем позивачу матеріальної шкоди (збитків) та розмір такої шкоди позивач обґрунтовує тим, що внаслідок протиправної бездіяльності слідчих Бабинець І.І. та ОСОБА_4 не було розкрито кримінальне правопорушення, а саме не встановлено особу (осіб), які перерахували кошти з його рахунку на інший рахунок. Тобто по суті позивач просить суд відшкодувати йому за рахунок ГУ НП в Закарпатській області суму викрадених у нього коштів  шкоду нанесену йому викрадачами (шахраями). Така шкода, за приписами ст. 1166 Цивільного кодексу України відшкодовується особою, яка її завдала, а не відповідачем.
		Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18).
		Відповідно до пункту 10 частини першої статті 56 КПК України протягом кримінального провадження потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом. Частина перша статті 128 цього Кодексу передбачає, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		За таких обставин, виходячи з вищенаведених положень законодавства та враховуючи недоведеність позивачем факту нанесення йому шкоди саме посадовими особами відповідача, причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача і шкодою, завданою викраденням грошових коштів у розмірі 177761,00 грн про відшкодування якої заявлено позов, суд дійшов висновку про не доведеність позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення позову. 
		У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, у відповідності до ст.141 ЦПК України, слід залишити за позивачем.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Керуючись ст.ст.11, 16, 22,1166, 1173,1174,1176 ЦК Українита ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
		у х в а л и в:
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності органів досудового слідства та стягнення заподіяних матеріальних збитків  відмовити. 
		Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення складено 25.12.2023.
		 
		 
		 
		Суддя Іршавського
		районного суду: О. І. Бобик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...