Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 495/8609/23 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку; Дрібне хуліганство.
Надіслано судом: 27.12.2023. Зареєстровано: 27.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2023.
Дата набрання законної сили: 31.10.2023
Номер судового провадження: 3/495/3008/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 495/8609/23
		Номер провадження 3/495/3008/2023
		20 жовтня 2023 рокум. Білгород-Дністровський
		 
		Суддя Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області Мишко В.В.
		розглянувши матеріалами, які надійшли від Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
		 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 
		 
		за ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		26.07.2023 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1  за ст.173 КУпАП, які згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано на розгляд судді Мишка В.В.
		Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 560033 серії ВАВ від 16.08.2023 року встановлено, що 10.08.2023 року ОСОБА_1 , 24.06.1968 року, о 12:00 годині, знаходячись у нетверезому стані висловлювався нецензурною лайкою відносно контролера ДТЕК, провокував бійку, чим порушив громадський порядок, за що передбачено відповідальність за ст.173 КУпАП.
		В судовому засіданні 20.10.2023 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності  ОСОБА_1 пояснив, що з обставинами викладеними в протоколі про притягнення його до адміністративної відповідальності він не згоден, оскільки викладені в протоколі обставини не відповідають дійсності та нічим не підтверджені. Пояснив, що навпаки контролер сама спровокувала сварку, чинила не належні дії відносно своєї діяльності, у зв`язку з чим його побив сусід та він отримав травму ноги. 
		На підтвердженняобставин викладениху протоколіта гіпотетичноївинуватості особиу вчиненніадміністративного правопорушення,передбаченого частиноюст.173КУпАП,працівник поліціїнадав такідокази: протоколпро адміністративнеправопорушення № 560033 серії ВАВ від 16.08.2023 року, в якому викладена суть адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, зміст якого викладено вище; рапорт; заява ОСОБА_2 від 10.08.2023 року; пояснення ОСОБА_2 від 10.08.2023 року; пояснення ОСОБА_1 від 10.08.2023 року та пояснення ОСОБА_3 від 15.08.2023 року
		Суддя, заслухавши думку особа, яка притягається до адміністративної відповідальності  ОСОБА_1 , дослідивши в сукупності з протоколом про адміністративне правопорушення також матеріали справи, приходить до переконання щодо наступного.
		Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості, передбаченого статтею 62 Конституції України, згідно з якою всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
		В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно із вимогами статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Дії  ОСОБА_1  були кваліфіковані працівниками поліції за ст.173 КУпАП.
		Диспозицією ст.173КУпАП передбачена відповідальність за вчинення дрібного хуліганства, а саме: за нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
		Склад правопорушення включає в себе наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
		Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.
		Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
		Суб`єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі.
		Відповідно до Постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хуліганство» №10 від 22 грудня 2006 року, при розгляді адміністративних та кримінальних справ про хуліганство необхідно встановити всі фактичні обставини справи, в тому числі спрямованість умислу, мотиви, мету, характер дій кожного з учасників хуліганства, з`ясувати чи порушив підсудний своїми діями громадський порядок, чи були вони вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства, чи супроводжувалися особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, а також з`ясувати причини й умови, що призвели до вчинення хуліганства.
		Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього.
		Найбільш розповсюдженою формою дрібного хуліганства є нецензурна лайка у громадських місцях, під якою необхідно розуміти найбільш цинічні лайки, що належать, як правило, до сфери статевих відносин, непристойні висловлювання, один із найогидніших різновидів словесної брутальності. Іншою формою цього правопорушення є образливе ставлення до громадян, під яким необхідно розуміти докучливу поведінку, пов`язану з образливими діями, що зневажають честь і гідність людини та утискають будь-чию волю, до того ж у грубій розв`язній манері. Це може бути: хапання за одяг, насильницьке утримання за руки, демонстративне зривання головного убору, вимога дати цигарку або пускання в обличчя диму від неї, непристойна пропозиція дівчині та інші подібні дії. Для всіх цих випадків характерним є ігнорування волі та бажання оточення, прагнення нав`язати свою волю, а точніше свавілля.
		Конкретні прояви цього правопорушення надзвичайно різноманітні. Таке розмаїття законодавець визначив терміном «інші подібні дії», до яких необхідно віднести: насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, які слідкують за порядком; безпідставне порушення спокою громадян телефонними дзвінками, лихослів`я по телефону; співання непристойних пісень; вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів; ґвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час; справляння природних потреб у не відведених для цього місцях; поява у громадському місці в оголеному вигляді; самовільна без потреби зупинка комунального транспорту; нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту; неправдиве повідомлення про смерть родичів, знайомих, якщо це не призвело до тяжких наслідків; грубе порушення черг, яке супроводжується ображанням громадян та проявленням неповаги до них; знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна у незначних розмірах тощо.
		Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є місце його скоєння, а саме - громадське місце, яке дістало законодавче визначення як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, зокрема під`їзди, а також підземні переходи, стадіони (Закон України«Про заходищодо попередженнята зменшеннявживання тютюновихвиробів іїх шкідливоговпливу наздоров`янаселення» від22.09.2005 pоку №2899-IV).
		Матеріалами справи про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не підтверджується наявність обов`язкового елементу об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме: наслідків протиправних дій особи у вигляді порушення громадського порядку. Натомість з матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникла конфлікта ситуація. 
		За загальним правилом ст.9КУпАП наявність складу правопорушення є необхідною підставою для адміністративної відповідальності.
		Частиною першої ст.9КУпАП передбачено, що особа підлягає адміністративній відповідальності лише за те правопорушення, відносно якого встановлена вина.
		Відсутність вини в скоєнні адміністративного правопорушення за зазначеною нормою закону виключає провадження у справі про адміністративне правопорушення.
		За положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу Українипро адміністративніправопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
		Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
		Згідно з ст.245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
		За приписами ст. ст. 251, 252КУпАП доказамив справіпро адміністративнеправопорушення єбудь-якіфактичні дані,на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
		Як визначено ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими натепосадовою особоюабо представникомгромадської організаціїчи органугромадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один ізяких підрозписку вручаєтьсяособі,яка притягаєтьсядо адміністративноївідповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
		Статтею 280КУпАП передбачено, що суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до ст.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Згідно з ст.252КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		За змістом ст.ст.245, 252, 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, підлягають для з`ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, рішення приймається на підставі доказів долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		З аналізу положень ст.ст. 251, 256КУпАП вбачається, що особу можливо притягнути до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення тільки на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, який складений відповідно до вимог закону.
		На підставі вищенаведеного, суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №560033 від 16.08.2023 складений працівниками поліції з істотними порушеннями вимог законодавства, а саме з порушенням строків, передбачених ст.254 КУпАП, а саме: правопорушення мало місце 10.08.2021 року, натомість протокол про адміністративне правопорушення складений 16.08.2023 року; з порушенням вимог ст.256 КУпАП, оскільки в зазначеному вище протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені свідки адміністративного правопорушення, не конкретизовано суть адміністративного правопорушення, а отже суд визнає його недопустимим доказом, що також унеможливлює притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі цього протоколу.
		Відповідно до ст.8Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
		Згідно з приписами ст.62Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
		Згідно ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
		Рішенням КонституційногоСуду Українивід 26травня 2015року №5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушеннявизначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
		Стаття 6пункту 2Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» забезпечує «право вважатися невинуватим доти, доки вину не буде доведено в законному порядку».
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбаченого, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.
		Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальну), а тому з урахуванням принципів і загальних засадКУпАП, практики Європейського суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
		Усі сумніви щодо доведеності вини суд трактує на користь особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
		Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
		Згідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»- практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.
		Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
		Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція) (рішенні у справі "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява №926/08, рішення від 20.09.2016 року)
		У рішенні по справі "Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що п. 2 ст. 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
		Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6Конвенції «Прозахист правлюдини іосновоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
		Відповідно доп.1ч.1ст.247КУпАП,провадження всправі проадміністративне правопорушенняне можебути розпочато,а розпочатепідлягає закриттюза відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
		Дослідивши матеріали справи, надавши правову оцінку письмовим поясненням, суд приходить до обґрунтованого висновку, що в діях  ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення складений поза межами строків, встановлених законом, з грубим порушенням вимог КУпАП, а інших доказів на підтвердження вчинення  ОСОБА_1  інкримінованого йому правопорушення матеріали справи не містять, тому, у відповідності до вимог п.1 ст.247 КУпАП, суд приходить до обгрунтованого висновку, що провадження по даній справі підлягає закриттю.
		Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» та ст.40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм статей 284 та 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору з  ОСОБА_1 .
		 
		Керуючись статтями 1,7, 9, 173, 245, 247, 251, 276, 283-285 КУпАП, суддя -
		ПОСТАНОВИВ:
		Провадження у справі № 495/8609/23 за матеріалами Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області про вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1  адміністративногоправопорушення передбаченогост. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення  закрити у зв`язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
		Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, або представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови.
		 
		Суддя                             В.В. Мишко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...