Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/14759/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано судом: 27.12.2023. Зареєстровано: 27.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2023.
Дата набрання законної сили: 08.10.2024
Номер судового провадження: 1-кп/755/1634/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023100040003276

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 755/14759/23
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		"27" грудня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) 
		у складі головуючої судді                 ОСОБА_1 одноособово,
		за участю
		секретаря судових засідань         ОСОБА_2 ,
		сторін кримінального провадження:
		прокурорів                                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого                         ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві об`єднане кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 та 17 вересня 2023 року за № 12023100040003269 та № 12023100040003276 відповідно за обвинуваченням
		ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, не працює, не одружений, має доньку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
		у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу (далі КК) України в редакції Закону України № 2117-IX від 03 березня 2022 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство»
		у с т а н о в и в :
		Суть питання, що вирішується судом
		З обвинувальних актів, від 25 вересня 2023 року, який складено слідчим СВ Дніпровського УП ГУ НП в місті Києві ОСОБА_7 та затверджено прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , та від 19 жовтня 2023 року, котрий складено слідчим СВ Дніпровського УП ГУ НП в місті Києві ОСОБА_7 та затверджено прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 , слідує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні 04 та 17 вересня 2023 року крадіжки майна в умовах воєнного стану та замаху на це ж кримінальне правопорушення відповідно.
		Відповідно до ст. 91 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню в т.ч. 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення .
		Особливості наведених правовідносин свідчать, що у провадженні необхідно надати відповідь на такі ключові питання:(1) чи вчиняли обвинувачені діяння, яке охоплюються складом кримінального правопорушення, передбаченого КК ?; (2) чи доведено стороною обвинувачення винуватість обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення ?;(3) як слід кваліфікувати діяння обвинувачених, у випадку доведення їх винуватості ?
		Суд надає ствердні відповіді на 1 та 2 питання, у зв`язку з чим кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК, з огляду на наступне.
		Формулювання обвинувачення із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення
		Судом визнано доведеним, що на території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та строк дії якого надалі, згідно зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-IX, Указом від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275, продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року на 90 діб.
		Водночас, ОСОБА_5 04 вересня 2023 року приблизно о 15 год. 30 хв. перебував поблизу гіпермаркету «Епіцентр К» за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, буд. 11, де у нього виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи противоправний характер своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків, ОСОБА_5 зайшов у приміщення вказаного гіпермаркету, а саме до відділу спортивного взуття, де взяв одну паку кросівок «PLAYMAKER JET BLACK», арт. 81108966, закупівельною вартістю 1186 гривень 50 копійок та одну пару кросівок «HOVER RISE 4 UNDER ARMOUR SS23», арт. 81079296, закупівельною вартістю 1972 гривні 05 копійок.
		Після цього, ОСОБА_5 пішов у примірочну, де переклав з упаковок дві пари кросівок до рюкзака, який у нього був при собі, вийшов з примірочної та поставив пусті коробки назад на стелаж та направився в сторону каси через відділ з побутовими товарами, де взяв пачку рукавичок.
		В подальшому, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на таємне викрадення чужого майна, в період дії воєнного стану, ОСОБА_5 пішов в сторону каси, де розрахувався лише за рукавички. Після цього, пройшов сигнальні рамки та направився на вихід з гіпермаркету, утримуючи при собі неоплачений товар, та вийшов з ним із магазину, яким надалі розпорядився на власний розсуд.
		Внаслідок своїх дій ОСОБА_5 завдав ТОВ «Епіцентр К» матеріального збитку на загальну суму 3 158 гривень 55 копійок.
		Окрім цього, ОСОБА_5 17 вересня 2023 року приблизно о 09 год. 30 хв. перебував поблизу гіпермаркету «Епіцентр К» за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, буд. 11, де у нього виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи противоправний характер своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків, ОСОБА_5 зайшов у приміщення вказаного гіпермаркету, а саме до відділу з побутовою технікою, де взяв один жорсткий диск Transcend Store Jet25 H3, S/N H61665-0468, штрих-код ТЅ1TSJ25Н3Р. 0760557820109 на 1 терабайт, один павербанк марки PROMATE Qi wireless Chaging, S/N 000294033315, штрих-код 6959144039176 та три HD медіаплеєри марки Xiaomi HI TV Stick 4K, код товару 893619, модель 4 DZ-27-АА, штрих-код 6971408155620, та поклав до кошика для товарів, який знаходився у нього в руках.
		Після цього, ОСОБА_5 пішов у відділ спортивного одягу, де зайшов в примірочну, зірвав магнітні кліпси із вищезазначеного товару та переклав його до свого рюкзака, й попрямував до відділу з побутовими товарами, де взяв пачку сухих серветок.
		В подальшому, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 пішов в сторону каси, де розрахувався лише за серветки.
		Після цього, ОСОБА_5 пройшов сигнальні рамки та направився на вихід з магазину, утримуючи при собі наведений неоплачений товар, тим самим виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, направився до виходу з гіпермаркету, проте був затриманий працівниками охорони, внаслідок чого кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.
		Стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
		Згідно ст. 185 КК йдеться про
		[… 1. Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) […]
		4. […], в умовах воєнного […] стану […] …].
		Відповідно до п. 3-4 постанови Пленуму ВСУ від 06 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», які віднайшли своє відображення у позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 11 вересня 2019 року в справі № 725/2266/18, слідує, що крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.
		Мотиви суду
		Суд провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходить з наступного у своїх висновках.
		Докази на підтвердження встановлених судом обставин та процедура розгляду
		Згідно положень ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Тобто, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (див. постанову ВС від 28 березня 2019 року в справі № 154/3213/16).
		В цьому випадку, будучи допитаним, у порядку ст. 351 КПК, обвинувачений  ОСОБА_5 свою вину у вчиненні зазначених діянь 04 та 17 вересня 2023 року визнав повністю, надав покази, в яких підтвердив обставини вчинення кримінальних правопорушень, викладені в установочній частині вироку, зокрема в частині часу, місця та способу, щиро розкаявся у вчиненому.
		Вказав, що дійсно за наведеного у вироку алгоритму дій вчинив крадіжку та замах на неї.
		Останній також виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини. Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень обвинувачений просив визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення, оскільки повністю погоджується з встановленими обставинами.
		Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		В цьому випадку, повне визнання вини, не заперечення обвинуваченим фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин діяння, в якому він обвинувачується, правових наслідків розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення останнім цих обставин є передумовами для здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
		Відповідно, Суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, за обставин встановлених судом.
		Щодо кваліфікації дій 
		Згідно ст. 2, 11 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.
		Верховний Суд у постанові від 05 квітня 2018 року в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
		За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
		Частиною 4 статті 185 КК із змінами, внесеними згідно із Законом № 2117-IX від 03 березня 2022 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство», котра дії з 07 березня 2022 року, визначено відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене у т.ч. в умовах воєнного стану.
		Згідно ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ВС забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
		Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права (див. п. 28 постанови ВС від 25 травня 2023 року в справі № 457/885/22).
		Відповідно до ч. 6 ст. 13 зазначеного Закону висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. В ухвалі ВП ВС від 25 травня 2023 року в справі № 722/594/22 Велика Палата наголосила, що висновок щодо застосування норми права - це не завжди чітко сформульований висновок у судовому рішенні Касаційного кримінального суду у формі постанови, у тому числі із заголовком «Висновок», це також правове обґрунтування одного чи кількох доводів касаційної скарги сторони кримінального провадження, викладене в судовому рішенні як у формі постанови, так і ухвали, за змістом якого цілком зрозумілою є правова позиція щодо застосування конкретної норми матеріального чи процесуального права.
		Питання кримінально правової оцінки крадіжки, вчиненої в умовах воєнного стану, вже вирішувалося ККС ВС та, для прикладу, в ухвалі від 17 січня 2023 року в справі № 404/3367/22 ККС погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що крадіжка була вчинена в умовах воєнного стану, тобто в період дії воєнного стану на території України і підстав для перекваліфікації дій на ч. 1 ст. 185 КК України немає, оскільки вчинення злочину в умовах воєнного стану, як кваліфікуюча ознака, не є тотожним поняттям обставин вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		Додатково ККС в цій справі наголосив, що оскільки кваліфікуючі ознаки - вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану та з використанням умов воєнного стану - є різними ознаками, однак норма закону України про кримінальну відповідальність (ч. 4 ст. 185 КК України) передбачає саме ознаку «вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану», то кваліфікація дій як особливо кваліфікованого складу крадіжки є правильною.
		Окрім того, як видно з даних Єдиного державного реєстру судових рішень, така ж позиція висловлювалася ККС у низці інших справ, оскільки переглядаючи судові рішення щодо осіб, засуджених за злочини, передбачені статтями 185-187, 189, 191 КК з кваліфікуючою ознакою «вчинення злочину в умовах воєнного стану», Суд не ставив під сумнів правильність кваліфікації дій винних осіб за цією кваліфікуючою ознакою (див. ухвали від 23 листопада 2022 року у справі № 466/1973/22; від 05 грудня 2022 року у справі № 175/965/22, від 31 липня 2023 року у справі № 369/9491/22, від 18 серпня 2023 року у справі 759/1736/23; постанови від 02 березня 2023 року у справі № 477/378/22, від 30 серпня 2023 року у справі № 629/1724/22, 01 вересня 2023 року у справі № 643/2261/23, від 08 вересня 2023 року у справі № 725/585/23).
		Отже, якщо крадіжка вчинена в умовах воєнного стану і цей стан введений на всій території держави, то вочевидь особі треба інкримінувати цю ознаку, оскільки законодавець врахував вчинення крадіжки в умовах воєнного стану як чинник, який суттєво підвищує суспільну небезпеку.
		Законодавець враховував фактор «воєнного стану» загалом на всій території, на якій цей стан введено, адже він безпосередньо відображається на діяльності як правоохоронної системи, так і на житті пересічних громадян.
		В тексті пояснювальної записки до законопроєкту «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство», тобто того, яким було внесено відповідні зміни до КК прямо вказано, що законодавець вважає, що доповнення деяких статей про кримінальні правопорушення проти власності цією кваліфікуючою ознакою (в т.ч. крадіжки) зумовлене тим, що «… суспільна небезпечність таких дій істотно підвищується в умовах воєнного або надзвичайного стану …».
		Тим самим, відсутні ґрунтовні підстави, на противагу наведеним, уважати, що Закон № 2117-IX від 03 березня 2022 року звужує чинність норми ч. 4 ст. 185 КК в його редакції територією активних бойових дій та/або окупованих територій, а не виходить з факту уведення воєнного стану та території, де мало місце діяння на дату вчинення.
		Окрім того, згідно пункту 1 примітки до статті 185 КК у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 2 ст. 15 КК замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
		З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним,Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) в умовах воєнного стану та за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК, позаяк він скоїв закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку) в умовах воєнного стану.
		Підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, Суд, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
		Мотиви призначення покарання
		Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому Суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує
		(1) ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання;
		(2) те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами;
		(3) юридична відповідальність особи, за ч. 2 ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер.
		Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим. 
		Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .
		В рішенні від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […]має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].
		Отже, принцип домірності зобов`язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022)
		Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.
		Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).
		В цій ситуації, обставинами, що пом`якшують покарання є 
		? щире каяття, яке полягає у визнанні у суді обставин регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. час, місце, спосіб учинення.
		Адже, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).
		Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (див. постанову ВС від 22 березня 2018 року у справі № 759/7784/15-к).
		Обвинувачений висловила щирий жаль з приводу учинених дій та осуд своєї поведінки;
		? активне сприяння розкриттю злочину, що виразилось у активному сприянні у встановленні обставин регламентованих ст. 91 КПК України та розгляду провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КПК;
		? усунення заподіяної шкоди, враховуючи заяви представників потерпілого ОСОБА_9 від 19 вересня та 28 листопада 2023 року та ОСОБА_10 від 19 вересня 2023 року.
		Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК, не установлено.
		Також, Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; має місце проживання, стан здоров`я, спосіб життя (див. дані установочної частині цього рішення), наявність на його утриманні членів сім`ї, які у розумінні Сімейного Кодексу України, являються учасниками сімейних правовідносин з останнім, що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім`ї та побуті, виражає прийнятні соціальні зв`язки; позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання та слушності застосування положень ст. 75 КК; відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а саме: класифікацію за ст. 12 КК, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ст. 185 КК у виді позбавлення волі із визначенням остаточного покарання у порядку ст. 70 КК.
		Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
		Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо Суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.
		Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час, як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (див. постанову ВС від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18), що власне і має місце, в цій ситуації.
		Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування положень ст. 69 КК, Суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані ураховуючи факті обставини справи та дані про особу обвинуваченого.
		Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом
		Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
		Строк відбуття покарання обвинуваченому слід обчислювати з дня затримання у ході виконання вироку зарахувавши у нього, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК, термін затримання з 17 по 18 вересня 2023 року.
		На підставі викладеного та керуючись ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, Суд
		у х в а л и в :
		ОСОБА_5  визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання:
		? за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України - позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;
		? за ч. 4 ст. 185 КК України - позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.
		Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити  ОСОБА_5  покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.
		Строк відбуття покарання  ОСОБА_5  обчислювати з дня затримання у ході виконання вироку зарахувавши у нього термін затримання з 17 по 18 вересня 2023 року.
		Речові докази: DVD-R диски - залишити в матеріалах провадження; 2 пари кросівок, передані на зберігання представника потерпілого ОСОБА_11 залишити у володінні ТОВ «Епіцентр К»; жорсткий диск, повербанк, медіаплеєри, антикрадійний чіп, передані на зберігання представнику потерпілого ОСОБА_9 залишити у володінні ТОВ «Епіцентр К»; товарний чек - зберігати у матеріалах судового провадження.
		Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва. 
		Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		С у д д я                                                                                ОСОБА_12

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...