Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/8559/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано для оприлюднення: 27.12.2023. Зареєстровано: 28.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 29.12.2023.

Номер судового провадження: 2/466/2075/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 466/8559/23
		Провадження № 2/466/2075/23
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		22 грудня 2023 року Шевченківський районний суд м. Львова 
		в складі: головуючого судді Баєвої О.І.
		секретаря судового засідання Шукост О.М.
		з участю: представника позивача ОСОБА_1 
		представника позивача ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Галицької окружної прокуратури м.Львова Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_3 за участю третьої особи Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» про витребування майна з незаконного володіння, -
		 у с т а н о в и в :
		позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить витребувати з приватної власності ОСОБА_3 в державну власність на користь Львівської обласної державної адміністрації земельну ділянку за кадастровим номером 4610166300:04:003:0100, площею 0,0412 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 378877746101, номер запису про право власності: 12647109, що розташована в районі вул.Ряснянської, смт.Брюховичі, Шевченківського району м.Львова, стягнути з відповідача сплачений судовий збір в розмірі 6943,48 грн.
		В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18.09.2012 року у справі №1328/970/12 позов прокурора задоволено та витребувано в ОСОБА_4 земельну ділянку кадастровий №4610166300:04:003:0061, площею 0,7000 га, державний акт серії ЯЖ №907041, зобов`язано повернути спірну земельну ділянку у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23.05.2013 рішення суду першої інстанції в частині витребування земельної ділянки залишено без змін. У подальшому, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.09.2013 рішення Апеляційного суду Львівської області від 23.05.2013 залишено без змін.
		Витребувана земельна ділянка за кадастровим №4610166300:04:003:0061, площею 0,7000 га роз`єднана на 7 земельних ділянок. Відповідно до інформації відділу Держгеокадастру у м. Львові №10-13-0.37-529/109-18 від 14.05.2018, земельна ділянка із вказаним кадастровим номером є архівною в результаті її поділу на 7 земельних ділянок, у тому числі: земельна ділянка за кадастровим №4610166300:04:003:0100 площею 0,0412 га. Згідно із вказаної інформації відділу Держгеокадастру у м. Львові встановлено, що земельна ділянка з кадастровим №4610166300:04:003:0100 перебувала у власності ОСОБА_5 . 
		В подальшому вказана земельна ділянка 21.12.2015 відчужена ОСОБА_6 на підставі договору дарування земельної ділянки №1860 від 21.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Моргун О.С. Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 27.03.2019 визнано недійсним Договір дарування земельної ділянки від 21.12.2015 площею 0,0412 га за кадастровим номером 4610166300:04:003:0100, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .
		Таким чином, з урахуванням рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27.03.2019, земельна ділянка перебуває знову у власності ОСОБА_3 .
		З урахуванням наведеного, рішення суду у справі №1328/970/12 про витребування у ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,7000га за кадастровим №4610166300:04:003:0061, державний акт серії ЯЖ №907041, зобов`язання повернути її у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України, виконати неможливо, оскільки такого об`єкта цивільних прав не існує.
		Після поділу ОСОБА_4 земельної ділянки за кадастровим №4610166300:04:003:0061 площею 0,7000 га на нові, Кабінетом Міністрів України та з 27.05.2021 Львівською обласною державною адміністрацією, як уповноваженим суб`єктом, по даний час, не вжито заходів щодо витребування майна з чужого незаконного володіння та повернення у власність держави. Вказане свідчить про неналежне здійснення позивачем захисту інтересів держави. 
		Прокурор звернувся до суду із даним позовом з метою захисту інтересів держави як власника земельної ділянки в особі уповноваженого органу  Львівської обласної державної адміністрації.
		В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, просили задовольнити, покликаючись на обставини, аналогічні викладеним у позовній заяві.
		Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Не подала відзиву на позовну заяву. 
		Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, представники позивача не заперечують проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.
		Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
		Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18.09.2012 року у справі №1328/970/12 позов прокурора задоволено в повному обсязі, витребувано в ОСОБА_4 земельну ділянку кадастровий №4610166300:04:003:0061, площею 0,7000 га, державний акт серії ЯЖ №907041, зобов`язано повернути спірну земельну ділянку у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України. 
		Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23.05.2013 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18.09.2012 року в частині витребування земельної ділянки залишено без змін. 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.09.2013 року рішення Апеляційного суду Львівської області від 23.05.2013 року залишено без змін. 
		При прийнятті рішень про підставність позовних вимог прокурора судами встановлено, що згідно з проектом організації і розвитку лісового господарства Львівського державного лісового господарства, затвердженого Державним комітетом лісового господарства України, квартал 44 Брюховицького лісництва за функціональним зонуванням лісопарку, віднесений до зони масового відпочинку. Також, судом зазначено, що: «на момент прийняття спірного рішення від 23.10.2008 та на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2008, остання перебувала у власності держави та в постійному користуванні 4 Львівського державного лісогосподарського об`єднання «Львівліс» та не була вилучена з його користування. 
		Відтак, Брюховицька селищна рада не мала права відчужувати спірну земельну ділянку, оскільки не була її власником та не могла розпоряджатися нею, а відповідно ТзОВ «Новобуддизайн» не мав правових підстав набувати у власність та відчужувати іншим особам, а відповідач ОСОБА_4 , виходячи з наведеного, набув земельну ділянку без достатньої правової підстави. 
		Таким чином, належність земельної ділянки за кадастровим №4610166300:04:003:0061 до лісового фонду, її перебування у державній власності, не вилучення останньої, відсутність повноважень у Брюховицької селищної ради на її відчуження та набуття ОСОБА_4 земельної ділянки без достатньої правової підстави вже встановлено судовими рішеннями у вищевказаній справі.
		Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		На стадії виконання рішення суду у вищевказаній справі встановлено, що витребувана земельна ділянка за кадастровим №4610166300:04:003:0061, площею 0,7000 га роз`єднана на 7 земельних ділянок. 
		Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №121691987 за запитом «кадастровий №4610166300:04:003:0061» та даних Публічної кадастрової карти України відомості щодо земельної ділянки  відсутні. 
		Відповідно до інформації відділу Держгеокадастру у м. Львові №10-13-0.37-529/109-18 від 14.05.2018 року, земельна ділянка із вказаним кадастровим номером є архівною в результаті її поділу на 7 земельних ділянок, у тому числі: земельна ділянка за кадастровим №4610166300:04:003:0100 площею 0,0412 га. 
		Згідно із вказаної інформації відділу Держгеокадастру у м. Львові встановлено, що земельна ділянка з кадастровим №4610166300:04:003:0100 перебувала у власності ОСОБА_5 . 
		На підставі договору дарування земельної ділянки №1860 від 21.12.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Моргун О.С. вищевказана земельна ділянка ІНФОРМАЦІЯ_1 відчужена ОСОБА_6 . 
		Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 27.03.2019 року визнано недійсним Договір дарування земельної ділянки від 21.12.2015 площею 0,0412 га за кадастровим номером 4610166300:04:003:0100, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18.06.2021 року відмовлено у задоволенні позову прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_6 про витребування в нього з приватної власності в державну власність на користь Кабінету Міністрів України земельну ділянку за кадастровим №4610166300:04:003:0100, площею 0,0412 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 378877746101, номер запису про право власності 12647109, що розташована в районі вул. Ряснянської, смт. Брюховичі, Шевченківського району м. Львова. Вказане рішення залишене без змін Постановою Львівського апеляційного суду від 25.10.2022. 
		Вищевказане рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_6 станом на час проведення підготовчого судового засідання вже не був власником земельної ділянки, а тому не є належним відповідачем.
		Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 121817143 за параметрами запиту «земельна ділянка з кадастровим №4610166300:04:003:0100» встановлено, що 03.06.2012 зареєстровано право власності ОСОБА_5 на вказану земельну ділянку на підставі дублікату договору купівлі-продажу частини земельної ділянки №4155 від 21.10.2010, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І. 
		Разом з тим, реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо зміни власника земельної ділянки з ОСОБА_6 на ОСОБА_3 не здійснено, оскільки, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38337671 від 24.11.2017 року державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, прийнятого на підставі ухвали про накладення арешту від 24.11.2017 року виданої Шевченківським районним судом м. Львова у справі № 466/2600/14-к, на вказану земельну ділянку накладено арешт. 
		Згідно з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4601239052014 від 15.05.2014 вказана земельна ділянка обліковується, як зареєстрована на праві власності за ОСОБА_7 . Площа земельної ділянки 0,0412 га, цільове призначення 03.02 - для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти. Вказане підтверджується також відомостями з Державного земельного кадастру.
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 27.03.2019 визнано недійсним Договір дарування земельної ділянки від 21.12.2015 площею 0,0412 га за кадастровим номером 4610166300:04:003:0100, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . Тому відсутність державної реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 4610166300:04:003:0100 за ОСОБА_3 на час розгляду справи не свідчить про відсутність набутого нею права власності. До того ж сторони не заперечували того факту, що станом на час набрання рішенням від 27.03.2019 законної сили існувала заборона у кримінальному провадженні на вчинення реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки. За таких обставин, суд дійшов переконання, що власником спірної земельної ділянки 4610166300:04:003:0100 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.04.2009 є ОСОБА_3 .
		Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. 
		Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. 
		Згідно з положень ст.ст. 317, 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Лише власник має право розпоряджатись своїм майном і вчиняти відносно будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. 
		Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права, чи обмежений у його здійсненні. 
		Згідно з ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. 
		Право власника на витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним регламентовано ст. 387 ЦК України. 
		Відповідно до ч.3 ст.388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього. 
		Відповідно до ч.2 п.22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» суди повинні враховувати, що у разі якщо майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник на підставі ст.388 ЦК України, має право звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів. 
		Згідно з п.23 вищевказаної постанови, відповідно до ст.387 ЦК України та ч.3 ст.10 ЦПК України, особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. 
		Верховним Судом України в постанові № 6-140цс14 від 17.12.2014 року зазначено, що власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому, норма частини першої ст.216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в наступному було відчужене набувачем третій особі, оскільки вказана норма надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.ст.387, 388 ЦК України. 
		Також, Верховним Судом України звернуто увагу на те, що при розгляді спорів щодо витребування такого майна, суди повинні мати на увазі, що в позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у ст.388 ЦК України. 
		Під час розгляду спорів про витребування майна мають бути встановлені всі юридичні факти, які визначені ст. ст. 387, 388 ЦК України, зокрема: чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо. Така ж правова позиція міститься в постанові колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України № 6-53цс12. Окрім того, Верховний Суд України висловив аналогічну правову позицію в справі № 6-99цс14.
		Зокрема, ст. ст. 7, 8, 27 Лісового кодексу України, ст. ст. 13, 149 Земельного кодексу України, ст. 388 Цивільного кодексу України, Верховний Суд України зазначив, що земельні ділянки загальною площею 8,8643 га (у тому числі й спірна земельна ділянка площею 0,5000 га), що розташовані в районі АДРЕСА_1 , які були відчужені за рішенням селищної ради, належать до земель лісового фонду, що віднесені до категорії лісів першої групи (ліси населених пунктів, які призначені для виконання рекреаційних, санітарно-гігієнічних та оздоровчих функцій), та на час прийняття селищною радою рішення про їх відчуження перебували в державній власності та вибули з володіння власника - держави - поза його волею, оскільки відповідно до чинного законодавства право розпорядження ними належало Кабінету Міністрів України, проте жодних дій щодо розпорядження зазначеними земельними ділянками Кабінетом Міністрів України не вчинялось, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для витребування спірної земельної ділянки в добросовісного набувача в порядку статті 388 ЦК України». 
		Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів 7 недійсними» рішення суду про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації. 
		Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що спірна земельна ділянка за кадастровим №4610166300:04:003:0061 належить до лісового фонду, її перебування у державній власності, не вилучення такої, відсутність повноважень у Брюховицької селищної ради на її відчуження та набуття ОСОБА_4 земельної ділянки без достатньої правової підстави, роз`єднання такої на 7 земельних ділянок, серед яких земельна ділянка за кадастровим №4610166300:04:003:0100, яка незаконно набута ОСОБА_3 , суд приходить до висновку про підставність позовних вимог, 
		Крім того, в силу дії 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь позивача судові витрати. 
		Керуючись ст.ст. 10, 13, 81, 82, 89, 141, 259, 263, 265, 267-268, 280-282 ЦПК України, суд,-
		 у х в а л и в:
		позовні вимоги задовольнити.
		Витребувати з приватної власності ОСОБА_3 в державну власність на користь Львівської обласної державної адміністрації земельну ділянку за кадастровим номером 4610166300:04:003:0100, площею 0,0412 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 378877746101, номер запису про право власності: 12647109, що розташована в районі вул.Ряснянської, смт.Брюховичі Шевченківського району м.Львова.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь Львівської обласної прокуратури (рахунок отримувача №35211093000774 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач  Львівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910031) 6943,48 грн (шість тисяч дев`ятсот сорок три гривні сорок вісім копійок) судового збору.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку ст. 284-285 ЦПК України.
		Апеляційна скарга на заочне рішення подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
		Повний текст рішення складено 27.12.2023 року.
		Позивач: Керівник Галицької окружної прокуратури м.Львова Львівської області, ЄДРПОУ: 02910031, місцезнаходження: 79005, м.Львів, вул.Богомольця, 9, в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації, ЄДРПОУ: 00022562, місцезнаходження: 79008, м.Львів, вул.Винниченка, 18.
		Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
		Третя особа: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», ЄДРПОУ: 44768034, місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.Шота Руставелі, 9А).
		  Суддя   О.  І.  Баєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...