Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/691/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин; пов’язані з правами на акції, частку у статутному капіталі.
Надіслано для оприлюднення: 27.12.2023. Зареєстровано: 28.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 29.12.2023.
Дата набрання законної сили: 22.04.2024 (частково)
Результат оскарження 22.04.2024 Східний апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду частково та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
		гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua, 
		код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
		_____________________________________________________________________________
		Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України
		 
		14.12.2023р. Справа №905/691/22 
		за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , код НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 , код НОМЕР_6 )
		 
		до відповідача 1: Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька область, м.Авдіївка, пр.Індустріальний, буд.1, код ЄДРПОУ 00191075), 
		 
		до відповідача 2: Private Limited Liability Company Metinvest B.V. (Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Метінвест Б.В.») (Gustav Mahlerplein 74B, 1032 MA, Amsterdam, Koninkrijk der Nederlanden, Густава Малера площа 74 Б, 1032 МА, м.Амстердам, Королівство Нідерланди)
		 
		до відповідача 3: ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 )
		 
		про визнання права, стягнення сум компенсації за примусово вилучені акції та сум збитків за неотримані дивіденди
		 
		Суддя: Паляниця Ю.О.
		Секретар судового засідання: Білогубова В.В.
		 
		У засіданні брали участь:
		від позивачів (в режимі відеоконференції): Погрібна С.О. - адв. 
		від відповідача 1 (в режимі відеоконференції): Чайкіна К.О. - адв., Гінінгер А.А.- адв.
		від відповідача 2: не з`явився
		від відповідача 3: не з`явився
		 
		Згідно із ст.ст.183, 216 Господарського 
		процесуального кодексу України в засіданнях суду 
		оголошувались перерви з 30.11.2022р. до 
		20.12.2022р., з 20.12.2022р. до 25.01.2023р., 
		з 25.01.2023р. до 09.03.2023р., з 25.04.2023р. 
		до 10.05.2023р., з 04.12.2023р. до 14.12.2023р.
		 
		СУТЬ СПОРУ:
		 
		Позивачі, ОСОБА_1 , м.Львів, ОСОБА_2 , м.Львів, ОСОБА_3 , м.Львів, ОСОБА_4 , с.Білогородка, ОСОБА_5 , м.Львів, ОСОБА_6 , м.Харків звернулись до господарського суду Донецької області з позовом (з урахуванням змісту заяви б/н від 05.05.2023р.) до відповідачів, Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», м.Авдіївка, Private Limited Liability Company Metinvest B.V. (Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Метінвест Б.В.»), м.Амстердам, Королівство Нідерланди, про:
		-визнати право ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» та встановити її розмір на рівні 79,94 грн,
		-стягнути солідарно з ОСОБА_7 , Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Метінвест Б.В.» (Private Limited Liability Company Metinvest B.V.) на користь ОСОБА_1 суму компенсації за вилучені акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» в розмірі 131818,66 грн, та суму збитків за неотримані дивіденди, нараховані за результатами діяльності Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» за 2017, 2019, 2020 роки на загальну суму 54195,94 грн,
		-стягнути солідарно з ОСОБА_7 , Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Метінвест Б.В.» (Private Limited Liability Company Metinvest B.V.) на користь ОСОБА_3 суму компенсації за вилучені акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» в розмірі 369092,25 грн, та суму збитків за неотримані дивіденди, нараховані за результатами діяльності Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» за 2017, 2019, 2020 роки на загальну суму 151748,64 грн,
		-стягнути солідарно з ОСОБА_7 , Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Метінвест Б.В.» (Private Limited Liability Company Metinvest B.V.) на користь ОСОБА_4 суму компенсації за вилучені акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» в розмірі 659093,31 грн, та суму збитків за неотримані дивіденди, нараховані за результатами діяльності Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» за 2017, 2019, 2020 роки на загальну суму 270979,71 грн,
		-стягнути солідарно з ОСОБА_7 , Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Метінвест Б.В.» (Private Limited Liability Company Metinvest B.V.) на користь ОСОБА_5 суму компенсації за вилучені акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» в розмірі 685457,04 грн, та суму збитків за неотримані дивіденди, нараховані за результатами діяльності Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» за 2017, 2019, 2020 роки на загальну суму 281818,89 грн. 
		В обґрунтування позовних вимог позивачі посилались на те, що вони були акціонерами Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», яких примусово позбавили права власності на акції відповідача 1 відповідно до ст.65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» та публічної безвідкличної вимоги Компанії «Barlenko LTD» від 05.05.2018р. про придбання акцій в усіх власників акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод». Оскільки, на думку позивачів, наведена процедура була застосована з порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.1 Першого протоколу до Конвенції, ст.41 Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про акціонерні товариства», то права заявників позову мають бути відновлені шляхом задоволення позовних вимог.
		 
		Ухвалою суду від 26.09.2022р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/691/22, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
		Згідно з ухвалою суду від 09.05.2023р. до участі у розгляді справи в якості відповідача 3 залучено ОСОБА_7 .
		 
		У відзиві №10/18/22/691 від 18.10.2022р. Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» заперечувало проти позовних вимог з посиланням на наступне:
		- позивачі не довели наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема: наявність збитків та їх розмір, протиправність поведінки відповідачів, вини товариства при затвердженні наглядовою радою ринкової вартості акцій на підставі звіту про оцінку, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Оціночний стандарт»;
		- поведінка відповідача 1 була правомірною під час проведення процедури обов`язкового продажу акцій;
		- звіт про оцінку від 02.05.2018р., яким визначена вартість однієї акції у розмірі 13,13 грн, відповідає вимогам закону, що підтверджується рецензіями Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів» від 04.05.2018р.;
		- ринкова вартість, затверджена наглядовою радою Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», не використовувалась при обов`язковому викупі акцій, а ціна обов`язкового продажу акцій визначена на підставі п.1 ч.5 ст.65-2 Закону «Про акціонерні товариства»;
		- посилання відповідачів на формулу «чистої вартості активів не можуть прийматися до уваги та вважатися належними та допустимими доказами (справедливої) ринкової вартості акцій відповідача 1.
		 
		У відповіді б/н від 22.11.2022р. на відзив позивачі заперечували проти доводів Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», а також просили суд врахувати висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 15.06.2022р. по справі №905/671/19.
		 
		У запереченнях б/н від 29.09.2023р. відповідач 1 наполягав на наступному:
		- наявність постанови від 15.06.2022р. Верховного Суду по справі №905/671/19 не позбавляє позивачів обов`язку доводити належними та допустимими доказами обставини (справедливої) ціни акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», на які вони посилаються; 
		- у вказаній справі позивачі просять ретроспективно застосувати правові висновки щодо визначення ціни обов`язкового продажу до відносин, на момент існування яких відповідні правила (висновки), норми ще не існували;
		- ОСОБА_7 не може виступати солідарним боржником за зобов`язаннями Компанії Barlenco LTD, Компанії Metinvest B.V.
		 
		Від відповідача 2 та відповідача 3 будь-яких заяв по суті спору та клопотань не надходило, про розгляд справи №905/691/22 повідомлені належним чином.
		 
		Як зазначалось, провадження у справі було відкрито 26.09.2022р. та її розгляд здійснювався за правилами загального позовного провадження. 
		При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених у ст.ст.2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		В силу норм ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997p. і набула чинності в Україні 11.09.1997p.
		З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
		Відповідно до ст.6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж «розумного строку» цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
		Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує «процесуальну» справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubov and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), §103).
		З огляду на практику Європейського суду з прав людини, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства.
		Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
		Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
		При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013р., Папазова та інші проти України від 15.03.2012р.).
		Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити «розумним», не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків.
		На підставі Указів Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні» та №259/2022 від 14.03.2022р., №133/2022 від 18.04.2022р., №341/2022 від 17.05.2022р., №573/2022 від 12.08.2022р., №757/2022 від 07.11.2022р., №58/2023 від 06.02.2023р., №341/2023 від 17.05.2023р., №451/2023 від 26.07.2023р., №734/2023 від 06.11.2023р. «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022р. на території України діє режим воєнного стану.
		У зв`язку із введенням на території України воєнного стану, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, у відповідності до розпорядження голови суду, доступ до приміщення суду тимчасово обмежений, запроваджено роботу суду у віддаленому режимі.
		З огляду на наведене, рішення у справі прийнято судом з урахуванням об`єктивних обставин та в умовах неможливості розгляду відповідного спору у визначені ч.3 ст.177, ч.2 ст.195 Господарського процесуального кодексу України строки.
		 
		На підставі ухвали суду від 26.10.2023р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.11.2023р.
		Проте, відповідне судове засідання не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді.
		Ухвалою суду від 14.11.2023р. судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 04.12.2023р.
		У судовому засіданні 04.12.2023р. оголошувалась перерва до 14.12.2023р.
		Представники позивачів та відповідача 1 у судове засідання 14.12.2023р. з`явились (у режимі відеоконференції), представник позивачів позовні вимоги підтримав, представники відповідача 1  заперечили проти їх задоволення.
		Представники відповідача 2 та відповідача 3 у судове засідання 14.12.2023р. не з`явилися, судом не викликались.
		 
		Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.
		Разом з тим, норми ст.43 вказаного процесуального кодексу України зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
		Як визначено у ч.1 ст.202 зазначеного нормативно-правового акту, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Статтею 216 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду оголосити перерву або відкласти розгляд справи по суті. При цьому, це є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
		Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність у судовому засіданні представників відповідачів 2, 3 не перешкоджає вирішенню справи по суті.
		 
		Щодо наявних у матеріалах справи клопотань, в задоволенні яких було відмовлено або які було залишено без розгляду ухвалами суду в протокольній формі, суд зазначає про наступне:
		29.11.2023р. через систему «Електронний суд» від відповідача 1 надійшло клопотання б/н від 28.11.2023р., за змістом якого останній просив суд залучити до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1, Фонд державного майна України та Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку.
		У запереченнях б/н від 01.12.2023р. представник позивачів зазначав, що обидві особи є державними органами, що здійснюють контроль і регулювання на рівні держави, виконують свої повноваження на засадах рівності по відношенню до всіх без виключення сторін, та не мають права виступати на боці лише однієї із сторін, фактично надаючи їй правову допомогу.
		Відповідно до ч.1 ст.50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
		В силу норм ст.207 вказаного кодексу головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
		Зважаючи на те, що відповідачем 1 не наведено поважних причин неподання розглядуваного клопотання у підготовчому провадженні, враховуючи, що ухвалою суду від 26.10.2023р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, приймаючи до уваги приписи ст.ст.50, 207 Господарського процесуального кодексу України, клопотання б/н від 28.11.2023р. Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» про залучення третіх осіб залишається судом без розгляду.
		 
		04.12.2023р. через систему «Електронний суд» від відповідача 1 надійшло клопотання б/н від 04.12.2023р. про залишення розглядуваного позову без руху. За твердженням представника Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», позивачами не надано доказів сплати судового збору у належному обсязі.
		Однак, суд не вбачає підстав для задоволення відповідного звернення, оскільки при відкритті провадження у справі №905/691/22 судом досліджувалось питання щодо сплати судового збору позивачами у необхідному розмірі. Між тим, у разі недостатності суми сплаченого судового збору, суд не позбавлений права та можливості врегулювання такого питання при розподілі судових витрат за наслідками розгляду справи по суті.
		 
		Щодо клопотання б/н від 13.12.2023р. Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного суду справи №910/3831/22, суд зазначає наступне.
		Відповідно до п.7 ч.1 ст.228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі, зокрема, у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
		Мотивуючи подане клопотання відповідач зазначає, що в обґрунтування своїх позовних вимог про стягнення різниці між фактично сплаченою сумою колишнім акціонерам та справедливої компенсації за примусовий викуп акцій представник позивачів посилався в тому числі на викладений Касаційним господарським судом Верховного суду у постанові від 15.06.2022р. у справі №905/671/19 правовий висновок про належні способи захисту у разі порушення прав власності позивача, відповідно до якого колишній міноритарний акціонер, який буде розуміти, що під час проведення процедури примусового викупу акцій наглядовою радою не була визначена справедлива компенсація за викуплені в нього акції, у подальшому має вибір - звернутися до товариства та/або мажоритарного акціонера з позовом про стягнення збитків або про стягнення набутого без достатньої правової підстави (безпідставне збагачення за рахунок недоплати міноритарному акціонеру) за ст.1212 Цивільного кодексу України.
		Так, позивачі у позовній заяві у якості норм матеріального права в обґрунтування позовних вимог посилаються в тому числі на ст.1212 Цивільного кодексу України, яка регулює відносини набуття майна або його збереження особою за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).
		Положення глави 83 вказаного rодексу застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
		Заявляючи вимоги про стягнення інфляційних втрат, нарахованих на різницю між фактично сплаченою сумою колишнім акціонерам та справедливої компенсації за примусовий викуп акцій, позивачі посилаються на те, що означені нарахування входять до складу грошового зобов`язання з виплати справедливої вартості за примусово вилучені акції, яка через недобросовісні та протиправні спільні дії відповідачів не була виплачена, відтак відповідно до розрахунку нарахування інфляційних втрат здійснюється позивачами, починаючи з 27.10.2018р., тобто з моменту списання у позивачів примусово викуплених акцій (момент завдання позивачам такої шкоди).
		Відповідач 1 звертає увагу, що на вирішенні Великої Палати Верховного Суду перебуває справа №910/3831/22, в якій має бути висловлений висновок щодо виключної правової проблеми, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо питання визначення строку виконання зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України в контексті визначення моменту виникнення прострочення виконання відповідного зобов`язання, й відповідне питання стосується предмета спору у даній справі.
		Таким чином, в контексті строку виконання зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна, спірні правовідносини у справі №905/691/22 та у справі №910/3831/22 є подібними за матеріально-правовим регулюванням.
		Суд зазначає, що метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
		Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясувати, як пов`язана справа, яка розглядається іншим судом, з даною справою, а також чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду даної справи. Сама лише взаємопов`язаність двох справ не свідчить про неможливість розгляду даної справи та прийняття у ній рішення.
		При цьому, суд зазначає, що у цьому випадку відповідачем не доведено існування об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи №910/3831/22.
		Оцінюючи предмет і підстави позову у справі що розглядається та у справі №910/3831/22, враховуючи наявні у справі №905/691/22 докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження у цій справі до розгляду справи №910/3831/22.
		Крім того, ст.228 Господарського процесуального кодексу України, на яку посилається відповідач 1, регламентує випадки, коли зупинення провадження у справі є правом, а не обов`язком суду.
		Поряд з цим, згідно з ч.3 ст.195 вказаного кодексу провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
		 
		Щодо клопотання Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» про звернення із судовим дорученням про вручення ухвали господарського суду Донецької області про відкриття провадження у справі №905/691/22 та позовної заяви з доданими до неї документами Приватній компанії з обмеженою відповідальністю «Метінвест Б.В.» до Публічного прокурора районного суду Гааги (De Officier van Justitie/Public Prosecutor at the District Court of the Hague) (Arrondissementsparket Den Haag, Afdeling executie, t.a.v. Ms. J. Booister, Postbus, 20302, 2500 EH Den Haag, The Netherlands).
		Вказане звернення викладене відповідачем 1 у відзиві.
		Протокольною ухвалою суду 30.11.2022р. відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.
		У цьому випадку суд виходив з доцільності повідомлення відповідача 2, про розгляд справи через альтернативний канал, передбачений ст.10(а) Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (приєднання України на підставі Закону України від 19.10.2000р. №2052-III) (згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права (www.hcch.net), Королівство Нідерланди заявили, що вони не заперечують проти способів передачі документів, передбачених ст.10(а) Конвенції), тобто шляхом надсилання процесуальних документів (українською мовою) безпосередньо поштою/електронною поштою на поштову адресу/електронну адресу компаній, зважаючи на необхідність збереження розумного балансу між приписами щодо належного повідомлення таких учасників справи та розгляду справи у розумні строки (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.04.2022р. у справі №905/830/21, від 23.05.2022р. у справі №905/1060/21).
		 
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
		26.04.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Атріус Груп» (продавець) та Barlenko LTD (покупець) від імені якого діє Приватне акціонерне товариство «Альтана Капітал» (повірений покупця) укладено договір купівлі  продажу акцій №БВ20180426/02-АК, згідно з п.1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити акції з наступними характеристиками: вид акцій  акції прості іменні; емітент акцій: Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» міжнародний ідентифікаційний номер: UA4000079222; форма існування акцій: бездокументарна; кількість акцій: 550000 штук; сума договору: 8250000 грн.
		Право власності на акції переходять від продавця до покупця з моменту зарахування акції на рахунок у цінних паперах покупця у депозитарній установі, відповідно до чинного законодавства України (п.2.2 договору).
		За приписами п.8.1 цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та припиняє свою дію: з моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
		Наведений договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень.
		27.04.2018р. між Приватною компанією з обмеженою відповідальністю «Метінвест Б.В.» (сторона 1), Приватним акціонерним товариством «Фірма верхнього одягу «ФЕЯ» (сторона 2) та BARLENKO LTD (сторона 3) укладено договір, за умовами п.А якого сторони є афілійованими особами в розумінні п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про акціонерні товариства», а саме сторона 2 та сторона 3 під контролем сторони 1.
		Сторона 1 прямо володіє 94,60034% акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (Україна, код ЄДРПОУ 00191075) (товариство); сторона 2 прямо володіє 0,11842% акцій товариства; сторона 3 прямо володіє 0,28196% акцій товариства (п.п.В, С, D договору).
		Згідно з п.Е та п.1 договору сторони разом мають право власності на домінуючий контрольний пакет акцій товариства, який таким чином перебуває у прямій та опосередкованій власності сторони 1; враховуючи норми статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» та на підставі ст.627 Цивільного кодексу України, сторони уклали цей договір, яким домовились визначити сторону 3 особою, що уповноважена на вчинення наступних дій: вимагати від інших акціонерів продажу належних їм акцій товариства шляхом надсилання до товариства публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій товариства та вчиняти всі інші дії відповідно до вимог та у порядку, визначеними ст.65-2 Закону України «Про акціонерні товариства». Сторона 3 вчиняє дії, зазначені в п.1 цього договору, від власного імені та за власні кошти, самостійно несе ризик збитків за неналежне виконання своїх зобов`язань (п.2 наведеного правочину).
		Відповідно до п.6 цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до повного виконання стороною 3 дій, зазначених в п.1 цього договору.
		Наведений договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень.
		27.04.2018р. Приватною компанією з обмеженою відповідальністю «Метінвест Б.В.» надіслано відповідачу 1 Повідомлення б/н від 27.04.2018р. про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», в якому зазначено про структуру власності Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Метінвест Б.В.» та її афілійованих осіб. Разом з цим, зазначено наступне: Ціна, передбачена п.1 та п.2 ч.5 ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства»: найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття  15 грн за одну іменну акцію Приватною компанією з обмеженою відповідальністю «Метінвест Б.В.»; опосередковано набули право власності на акції Приватною компанією з обмеженою відповідальністю «Метінвест Б.В.» згідно з вимогами п.2 ч.5 ст.65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» не відбувалось. Дата набуття домінуючого контрольного пакету акцій товариства: 27.04.2018р.
		Крім того, у повідомленні зазначено, що BARLENKO LTD виступить суб`єктом реалізації прав, передбачених статтею 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» для заявника вимоги на підставі відповідного договору.
		Протоколом засідання наглядової ради Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» №209 від 30.04.2018р., на підставі отриманого Повідомлення про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», вирішено обрати Товариство з обмеженою відповідальністю «Оціночний Стандарт» оцінювачем ринкової вартості акцій товариства станом на 26.04.2018р.; надано дозвіл товариству на укладання з Товариством з обмеженою відповідальністю «Оціночний Стандарт» договору про надання послуг щодо оцінки ринкової вартості 1 (однієї) простої іменної акції товариства, у складі пакетів загальною кількістю 4,99928% від статутного фонду станом на 26.04.2018р. з метою реалізації права обов`язкового продажу простих іменних акції акціонерами на вимоги особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій, та надання рецензії незалежного оцінювача на звіт «Оцінка ринкової вартості 1 (однієї) простої іменної акції товариства».
		30.04.2018р. між відповідачем 1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оціночний Стандарт» укладено договір №438/18Ю, предметом якого є оцінка ринкової вартості 1 (однієї) акції простої іменної Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», у складі пакетів загальної кількістю 4,99928% від статутного фонду станом на 26.04.2018р. з метою реалізації права обов`язкового продажу простих іменних акції акціонерами на вимоги особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій та надання рецензії незалежного оцінювача на звіт «Оцінка ринкової вартості 1 (однієї) простої іменної акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у складі пакетів загальної кількістю 4,99928% від статутного фонду станом на 26.04.2018р. з метою реалізації права обов`язкового продажу простих іменних акції акціонерами на вимоги особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій».
		Згідно зі Звітом про оцінку вартості 1 (однієї) простої у складі пакетів загальної кількістю 4,99928% від статутного фонду з метою реалізації права обов`язкового продажу простих іменних акції акціонерами на вимоги особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій) Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» від 02.05.2018р.  ринкова вартість 1 (однієї) простої іменної акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у складі пакетів загальної кількістю 4,99928% від статутного фонду з метою реалізації права обов`язкового продажу простих іменних акції акціонерами на вимоги особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій) станом на 26.04.2018р. становить: 13,13 грн без ПДВ.
		Протоколом засідання Наглядової ради Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» №211 від 04.05.2018р. затверджено ринкову вартість 1 простої іменної акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі 13,13 грн.
		04.05.2018р. відповідачем 1 надіслано BARLENKO LTD повідомлення про затвердження ринкової вартості акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» станом на 26.04.2018р.
		04.05.2018р. між Публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» (банк) та BARLENKO LTD (клієнт) укладено договір рахунку умовного зберігання (ескроу) №31/2017-7, предметом якого є відкриття клієнту рахунку умовного зберігання (ескроу) у національній валюті та здійснення його обслуговування у відповідності до умов цього договору та чинного законодавства України, у тому числі Закону України «Про акціонерні товариства» та нормативно-правових актів Національного банку України. Рахунок використовується з метою оплати ціни акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» в межах процедури обов`язкового продажу акцій на вимогу клієнта, що є власником домінуючого контрольного пакета акцій емітента (або уповноваженою особою, яка діє в інтересах групи осіб, що спільно є власниками домінуючого контрольного пакету акцій емітента) (п.1.3).
		На виконання умов зазначеного договору, Публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» відкрито на ім`я BARLENKO LTD у валюті UAH (з метою оплати ціни акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод»), що підтверджується довідкою Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» №2879 від 04.05.2018р.
		05.05.2018р. BARLENKO LTD надіслано на адресу відповідача 1 Публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій усіх власників акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (вимога).
		Згідно з п.4 вимоги ціна придбання акцій та порядок їх визначення: 15 грн за одну просту іменну акцію Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод». Ціна придбання акцій визначена відповідно до ч.5 ст.65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» як найвища з наступних:
		- найвища ціна акції, за якою заявник вимоги та/або його афілійовані особи придбавали акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакету акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» включно з датою набуття (15 грн);
		- ринкова вартість акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій  26.04.2018р. (13,13 грн);
		- середній біржовий курс за останні три місяці, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», визначений Публічним акціонерним товариством «Українська біржа» (9,6723 грн).
		Розділом 6 вимоги визначено порядок реалізації останньої. 
		Зазначена вимога отримана відповідачем 1  07.05.2018р., що підтверджується відміткою про отримання №11/09/371 від 07.05.2018р.
		В подальшому, вказана вимога опублікована на сайті Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» https://akhz.metinvesthilding.com/ua/about/info, а також на загальнодоступній інформаційній базі Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України https://stockmarket.gov.ua//.
		Повідомленням про перерахування грошових сум за акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», BARLENKO LTD повідомив відповідача 1 та Публічне акціонерне товариство «Національний депозитарій України» про перерахування на рахунок умовного зберігання 17.05.2018р. грошових коштів у сумі 146275680 грн.
		Актом приймання  передачі від 17.05.2018р., підписаним з боку Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», відповідача 1 та BARLENKO LTD, визначено список осіб, у яких придбаваються акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод».
		За змістом виписок про операції з цінними паперами станом на 18.05.2018р. та 17.05.2018р. ОСОБА_1 обліковувалась в реєстрі власників цінних паперів Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» з загальною кількістю цінних паперів  1000 шт, ОСОБА_2 була власником з загальною кількістю цінних паперів  2100 шт, ОСОБА_3  2800 шт, ОСОБА_4  5000 шт, ОСОБА_5  5200 шт, ОСОБА_8  20000 шт.
		Зазначені фізичні особи звернулись до Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» з заявами на видачу готівки з рахунків ескроу та отримали грошові кошти в наступних розмірах: ОСОБА_1  15000 грн, ОСОБА_2  31500 грн, ОСОБА_3  42000 грн, ОСОБА_4  75000 грн, ОСОБА_5  78000 грн, ОСОБА_8  300000 грн.
		Як вбачається з листів №КНО-07.8.6/2128БТ від 16.05.2023р. та №КНО-07.8.6/1901БТ від 03.05.2023р. Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» грошові кошти у вищезазначених розмірах були виплачені наведеним фізичним особам. 
		 
		Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, 21.10.2021р. між ОСОБА_8 (сторона 1) та ОСОБА_6 (сторона 2) укладено договір про відступлення права вимоги, за змістом п.1.1 якого відповідно до умов цього договору сторона 1 передає, а сторона 2 приймає на себе усі права та обов`язки, що належать стороні 1 як колишньому власнику простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у кількості згідно з випискою про стан рахунку в цінних паперах депозитарної установи Товариства з обмеженою відповідальністю «Універ капітал» станом на 18.05.2018р. у розмірі 20000 штук.
		Відповідно до підп.А, Б п.1.3 наведеного правочину за цим договором сторона 2 набуває права:
		- звертатися до суду або до інших компетентних органів в якості позивача/скаржника, укладати мирову угоду, звертатися до виконавчих органів з метою виконання рішень судів щодо стягнення компенсаційних сум (доплати до справедливої ціни) за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», що належали стороні 1, відповідно до заявленої компанією BARLENKO LTD публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» від 05.05.2018р.;
		- вимагати від боржників (компанії BARLENKO LTD, Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Метінвест Б.В.») належного виконання зобов`язань у вигляді оплати компенсаційних сум (доплати до справедливої ціни) за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», що належали стороні 1, відповідно до заявленої компанією BARLENKO LTD публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» від 05.05.2018р.
		В пункті 1.2 вказаного договору, сторони погодили, що відповідно до ст.212 ЦК України виникнення цивільних прав та обов`язків сторін цього договору залежать від обставин щодо яких невідомо, наступлять вони чи ні. Цей договір діє з відкладальною умовою, якою є сплата ОСОБА_6 грошових коштів, які б належали ОСОБА_8 як колишньому власнику акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», якби не було укладено цього договору, на виконання судового рішення або на виконання мирової угоди за майбутнім спором щодо стягнення компенсаційних сум (доплати до справедливої ціни) за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» відповідно до заявлених Компанією Barlenco LTD публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників.
		Отже, сторонами в договорі чітко визначена відкладальна умова з наявністю якої у сторін виникають відповідні права та обов`язки за договором.
		Як визначено у п.2.1 наведеного договору, за передане право вимоги компенсаційних сум (доплати до справедливої ціни, дивідендів тощо) за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», що належали стороні 1, відповідно до заявленої компанією BARLENKO LTD публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» від 05.05.2018р., сторона 2 сплачує стороні 1, у випадку фактичного отримання грошових коштів 10% від примусово стягнутої/добровільно сплаченої суми компенсації (доплати до справедливої ціни, дивідендів тощо) за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», що належали стороні 1, відповідно до заявленої компанією BARLENKO LTD публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» від 05.05.2018р. протягом 1 місяця з дня такого отримання.
		Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п.7.1 договору б/н від 21.10.2021р.).
		Вказаний договір підписаний сторонами без зауважень та заперечень, а також засвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В.
		Приписами ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України визначено що, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
		За змістом ч.1 ст.212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 наведеного кодексу кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
		З огляду на характер укладеного між сторонами правочину, виходячи зі змісту наведених умов договору від 21.10.2021р., суд дійшов висновку, що погоджена сторонами відкладальна умова (сплата грошових коштів ОСОБА_6 ) стосується не всіх прав та обов`язків за цим договором, а лише розрахунків між сторонами.
		Вочевидь від сплати ОСОБА_6 суми компенсації за примусово вилучені акції у ОСОБА_8 , зокрема за наслідком судового процесу, не може залежати виникнення у нього права на звернення до суду з метою стягнення такої суми, оскільки отримання ОСОБА_6 відповідних коштів в судовому порядку можливе лише як насідок реалізації нею права на звернення до суду з прийняттям судом відповідного рішення.
		Враховуючи наведені обставини, а також приписи цивільного законодавства, ОСОБА_6 набула усі права та обов`язки, що належали ОСОБА_8 як колишньому власнику простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод». Відтак, є належним позивачем у цій справі, а доводи відповідача 1 у цій частині безпідставними.
		 
		Не погоджуючись із ціною викупу акцій, позивачі звернулись до суду з цим позовом.
		Відповідно до ч.5 ст.41 Конституції України примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
		Аналогічне положення міститься у ч.3 ст.321 Цивільного кодексу України (примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч.2 ст.353 цього Кодексу).
		Акція є об`єктом права власності (ст.177 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.4 Закону «Про акціонерні товариства», ст.6 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин).
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу, що при примусовому вилученні майна надзвичайно важливим є отримання справедливої компенсації до моменту такого вилучення. У справі Bramelid and Malmstrom v. Swedwen (1982), де вперше постало питання щодо порушення прав власності вилученням акцій у процедурі сквіз-аут, Європейська комісія з прав людини вказала, що речення перше ст.1 Протоколу першого до Конвенції охоплює право власності на акції, незважаючи на їх комплексну природу. Комісія вказала, що в окремих випадках обов`язок передати своє майно іншій особі є допустимим. Такі випадки не суперечать ст.1 Протоколу першого Конвенції, проте в будь-якому разі необхідно гарантувати, що закон не створює нерівність сторін, за якої одна з них може бути свавільно та несправедливо позбавлена своєї власності на користь іншої. Питання примусового викупу акцій міноритаріїв було також предметом скарги у справі Offerhaus and Offerhaus v. the Netherlands, заява №35730/97). ЄСПЛ рішенням від 16.01.2001р. відмовив у допуску, але вказав, що, встановлюючи порушення ст.1 Протоколу першого, необхідно визначити, чи забезпечують засоби досягнення мети справедливий баланс інтересів. Ключовими для цього є умови компенсації, які не повинні створювати непропорційний тягар для міноритарних акціонерів.
		Процедура обов`язкового продажу акцій на вимогу власника домінуючого контрольного пакета акцій (сквіз-аут) запроваджена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 23.03.2017р. №1983-VIII.
		Цим законом доповнено ст.65 Закону України «Про акціонерні товариства», статтею 65-2, яка встановлює порядок обов`язкового продажу акцій на вимогу власника домінуючого контрольного пакета акцій.
		При цьому, у п.2 Прикінцевих та Пперехідних положень Закону України №1983-VIII зазначено, що протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом особа (особи, які діють спільно), яка станом на дату набрання чинності цим Законом є прямо або опосередковано з урахуванням кількості акцій, що належать їй або її афілійованим особам, вже є власником домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного товариства (далі - заявник вимоги), має право застосувати положення статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» виключно в порядку та на умовах, визначених у цьому пункті.
		Відповідно до ст.65-2 Закону особа (особи, що діють спільно), яка внаслідок придбання акцій товариства з урахуванням кількості акцій, які належать їй та її афілійованим особам, стала (прямо або опосередковано) власником домінуючого контрольного пакета акцій, протягом наступного робочого дня з дня набуття нею права власності на такий пакет акцій зобов`язана подати офіційним каналом зв`язку до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку і до товариства повідомлення про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій (далі - повідомлення).
		Товариство не пізніше наступного робочого дня з дати отримання повідомлення зобов`язане розмістити його на веб-сайті товариства та у базі даних особи, яка провадить діяльність із оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків.
		Товариство не пізніш як за 25 робочих днів з дня отримання повідомлення повинно затвердити ринкову вартість акцій товариства, визначену суб`єктом оціночної діяльності відповідно до статті 8 цього Закону, та повідомити її особі, зазначеній у частині першій цієї статті.
		Протягом 90 днів з дня подання повідомлення відповідно до частини другої цієї статті та за умови виконання нею дій, передбачених статтею 65 або 65-1 цього Закону, особа, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, або будь-яка її афілійована особа, або уповноважена особа (далі - заявник вимоги) має право надіслати до товариства публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій товариства (далі - публічна безвідклична вимога).
		У разі подання до товариства публічної безвідкличної вимоги всі акціонери акціонерного товариства, крім осіб, що діють спільно із такою особою, та її афілійованих осіб, та саме товариство зобов`язані у безумовному порядку продати належні їм акції цього товариства заявнику вимоги.
		Згідно з ч.5 ст.65-2 Закону ціною обов`язкового продажу акцій визначається найбільша з наступних:
		1) найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття;
		2) найвища ціна, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, опосередковано набули право власності на акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття такою особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства включно з датою набуття, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи;
		3) ринкова вартість акцій товариства, визначена відповідно до статті 8 цього Закону станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства.
		Тобто, встановлений законом порядок визначення ціни придбання акцій для цілей зазначеної процедури передбачає обрання найвищого показника з трьох передбачених у цій нормі варіантів. Найвищий показник і є ціною придбання акцій. Вибір робить заявник вимоги, тоді як наглядова рада визначає ринкову вартість (надає цей показник для порівняння).
		Таким чином, одним із передбачених зазначеною нормою варіантів (показників), з урахуванням якого формується та визначається ціна придбання акцій, є ринкова вартість акцій товариства.
		Порядок визначення ринкової вартості майна акціонерного товариства, зокрема цінних паперів (акцій) встановлений у ст.8 Закону «Про акціонерні товариства», з урахуванням особливостей, передбачених у ст.65-2 цього Закону.
		Згідно зі ст.8 Закону «Про акціонерні товариства» ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
		Рішення про залучення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання ухвалюється наглядовою радою товариства (у процесі створення товариства зборами засновників або засновником особисто у разі створення акціонерного товариства однією особою).
		Ринкова вартість емісійних цінних паперів визначається суб`єктом оціночної діяльності:
		1) для емісійних цінних паперів, які не перебувають в обігу на фондових біржах, як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність;
		2) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, як середній біржовий курс таких цінних паперів на відповідній фондовій біржі, розрахований такою фондовою біржею за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів; у разі якщо цінні папери перебувають в обігу на двох і більше фондових біржах та їхній середній біржовий курс за останні три місяці обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів, на різних біржах відрізняється, ринкова вартість цінних паперів визначається наглядовою радою (якщо створення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства виконавчим органом товариства) в порядку, встановленому Національною комісією по цінним паперам та фондовому ринку;
		3) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, у разі якщо неможливо визначити ринкову вартість цінних паперів за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів, або у разі якщо законом передбачена можливість незастосування п.2 цієї статті, як вартість цінних паперів станом на таку дату, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
		Наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства установчими зборами), затверджує ринкову вартість майна (включно з цінними паперами), визначену відповідно до частин 1 і 2 цієї статті. Затверджена вартість майна не може відрізнятися більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем. Якщо затверджена ринкова вартість майна відрізняється від вартості майна, визначеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства установчими зборами), повинна мотивувати своє рішення (ч.3 ст.8 Закону «Про акціонерні товариства»).
		Як було встановлено судом, протоколом засідання Наглядової ради ПрАТ Авдіївський коксохімічний завод №211 від 04.05.2018р. затверджено ринкову вартість 1 (однієї) простої іменної акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі 13,13 грн.
		Відповідно до ч.1 ст.51 Закону «Про акціонерні товариства» наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, здійснює управління акціонерним товариством, а також контролює та регулює діяльність виконавчого органу.
		Згідно з ч.3 ст.92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
		Справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного права, закріпленими у ст.3 та інших статтях Цивільного кодексу України, яким мають відповідати дії будь-якого суб`єкта.
		Наглядова рада як орган, створений для захисту інтересів акціонерів, має забезпечувати рівний захист всіх акціонерів товариства і рівне ставлення до них, незважаючи на розмір пакету акцій, який їм належить.
		При проведенні процедури сквіз-аут наглядова рада виконує надзвичайно важливу роль вона обирає суб`єкта оціночної діяльності і потім затверджує оцінку ринкової вартості акцій. Таким чином, саме від добросовісних, розумних дій наглядової ради при визначенні ринкової вартості акцій залежить захист інтересів всіх акціонерів.
		Відповідно до ст.53 Закону України «Про акціонерні товариства» наглядова рада обирається рішенням загальних зборів простим або кумулятивним голосуванням. Членом наглядової ради акціонерного товариства може бути лише фізична особа. До складу наглядової ради обираються акціонери або особи, які представляють їхні інтереси (далі представники акціонерів), та/або незалежні директори.
		Втім, те, що особа член наглядової ради не є незалежним директором, не означає, що вона може діяти виключно в інтересах мажоритарного акціонера, бути лише його представником і діяти відповідно до наданих ним вказівок.
		У Принципах корпоративного управління, затверджених рішенням Національної комісії по цінним паперам та фондовому ринку від 22.07.2014 №955, рекомендованих до застосування в акціонерних товариствах, містяться такі рекомендації, які відображають найкращі практики корпоративного управління:
		-товариство повинно забезпечити захист прав, законних інтересів акціонерів та рівне ставлення до всіх акціонерів незалежно від того, чи є акціонер резидентом України, від кількості акцій, якими він володіє, та інших факторів;
		-товариство має запровадити ефективні механізми захисту прав дрібних акціонерів від недобросовісних дій акціонерів власників контрольного пакета акцій, вчинених ними особисто або третіми особами у їх інтересах (п.2.8);
		-якщо рішення можуть по-різному впливати на різні групи акціонерів, наглядова рада має однаково справедливо ставитись до всіх акціонерів; наглядова рада у своїй діяльності керується найкращими етичними стандартами та враховує інтереси зацікавлених осіб (п.3.1.2.);
		-з метою забезпечення незалежності наглядової ради до її складу доцільно включати незалежних членів, кількість яких складає принаймні 25 відсотків кількісного складу ради; незалежним вважається член наглядової ради, який не має будь-яких суттєвих ділових, родинних або інших зв`язків з товариством, членами його виконавчого органу або мажоритарним акціонером товариства і не є представником держави (п.3.1.12).
		У коментарях до п.2.8 Принципів зазначено, що товариство має дбати про те, щоб рішення, які проводяться в життя контролюючими акціонерами, відповідали найкращим інтересам товариства та враховували інтереси дрібних (міноритарних) акціонерів; контролюючі акціонери не здійснюють дії, направлені на отримання зисків на шкоду товариству та іншим акціонерам; у разі зміни контролю над акціонерним товариством дрібним акціонерам надається можливість продати або вимагати викупу контролюючим акціонером або товариством належних їм акцій за справедливою (ринковою) ціною.
		Тобто, дослідження обставин законності і обґрунтованості рішення наглядової ради про затвердження ринкової вартості акцій, яке ухвалюється відповідно до ст.65-2 Закону «Про акціонерні товариства», має істотне значення для вирішення цього спору, адже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, наявність певної недобросовісної поведінки з боку власника домінуючого контрольного пакета акцій (зокрема, опосередкованої рішеннями акціонерного товариства) може спричинити покладення на міноритарного акціонера, який не має можливості вплинути на визначення ціни акцій, непропорційного тягаря у зв`язку з примусовим відчуженням належних йому акцій (постанова Верховного Суду від 24.11.2020р. у справі №908/137/18).
		Як зазначено у постановах Верховного Суду від 17.02.2021р. по справі №905/1926/18, від 15.06.2022р. у справі №905/671/19:
		- Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» є приватним акціонерним товариством, відповідно на нього не поширюється вимога мати незалежних директорів у складі наглядової ради, передбачена ст.53-1 Закону «Про акціонерні товариства».
		Втім, те, що особа - член наглядової ради не є незалежним директором, не означає, що вона може діяти виключно в інтересах мажоритарного акціонера, бути лише його представником і діяти відповідно до наданих ним вказівок.
		Ухвалюючи рішення про затвердження ринкової ціни акцій у 13,13 грн, члени наглядової ради усвідомлювали, що така вартість акцій є несправедливою. Суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином аргументи позивача про явну (очевидну для будь-якої розумної особи) невідповідність затвердженої наглядовою радою ціни акцій їх справедливій (ринковій) вартості.
		Наглядова рада товариства знала, що відповідно до даних річної фінансової звітності товариства за 2017 рік його власний капітал (чисті активи) складав більше 24 млрд. грн (що за розрахунком позивача становить 54,97 грн із розрахунку на одну акцію), нерозподілений прибуток - більше 7 млрд грн (36,41 грн - на одну акцію). Більш того, ці дані про активи товариства містилися у Звіті про оцінку, з яким були ознайомлені члени наглядової ради перед затвердженням ринкової вартості акцій товариства. Таким чином, затверджена наглядовою радою товариства ринкова вартість однієї акції у 13,13 грн є вочевидь несправедливою, заниженою. Суди не надали належну правову оцінку аргументації позивача про несправедливість затвердженої відповідачем 1 оцінки і безпідставно відмовили позивачу у клопотанні про призначення експертизи для визначення справедливої (ринкової) вартості акцій, право власності на які перейшло від позивача до компанії «Барленко ЛТД» внаслідок проведеної процедури сквіз-аут.
		Суди посилалися також на те, що при проведенні процедури сквіз-аут покупцем для розрахунків з акціонерами була обрана інша ціна, аніж ринкова вартість акцій, затверджена рішенням наглядової ради (13,13 грн). Так, компанія «Барленко ЛТД» звернулася до Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» з публічною безвідкличною вимогою про придбання акцій усіх власників акцій акціонерного товариства за ціною 15 грн за акцію (найвища ціна акції, за якою заявник вимоги та/або його афілійовані особи придбавали акції протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» включно з датою набуття). Але це відбулося саме через те, що наглядова рада знехтувала своїми обов`язками і затвердила вочевидь несправедливу ціну, визначену оцінювачем, як ринкову вартість акцій.».
		У постанові від 15.06.2022р. по справі №905/671/19 Верховним Судом також звернуто увагу на надзвичайно стислі строки проведення оцінки Товариства з обмеженою відповідальністю «Оціночний стандарт» та її затвердження наглядовою радою відповідача 1. Судами було встановлено, що договір з оцінювачем був підписаний товариством 30.04.2018р., вже 02.05.2018р. оцінювачем був затверджений звіт, 04.05.2018р. Всеукраїнською громадською організацією «Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів» була надана рецензія на цей звіт. У цей же день наглядова рада ухвалила рішення про затвердження ринкової вартості акцій. Така надзвичайна швидкість визначення ринкової вартості акцій (7 календарних днів з дати звернення компанії Barlenco Ltd з вимогою) не була зумовлена вимогами закону, адже ч.3 ст.65-2 Закону «Про акціонерні товариства» надає наглядовій раді строк у 25 робочих днів на організацію проведення оцінки та затвердження ринкової вартості акцій. Верховний Суд врахував це додатковим аргументом, який підтверджує несумлінне, поверхневе і суто формальне ставлення наглядової ради до процедури встановлення ринкової вартості акцій.
		Верховний Суд також врахував ті обставини, що звіт Товариства з обмеженою відповідальністю «Оціночний стандарт» визнаний таким, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на імовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків (рецензія Фонду державного майна України від 24.07.2018; висновок Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 23.10.2020р. №3914/3915/3945/3946).
		З урахуванням зазначеного Верховний Суд дійшов висновку, що рішенням від 04.05.2018р. (протокол №211) наглядова рада Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» затвердила вочевидь несправедливу вартість акцій, визначену Товариством з обмеженою відповідальністю «Оціночний стандарт», як ринкову.
		У постанові від 04.03.2021р. у справі №910/2483/18 Верховний Суд надав аналіз положенням чинного законодавства, зокрема, Закону «Про акціонерні товариства», що стосуються порядку та способів визначення ціни придбання акцій, зокрема, для цілей процедур добровільного викупу акцій та примусового викупу акцій (сквіз-аут).
		У цій справі Верховний Суд дійшов зокрема таких висновків щодо співвідношення понять ринкової та справедливої вартості:
		- Закон України «Про акціонерні товариства» передбачає можливість викупу акцій мажоритарним акціонером у міноритарного акціонера. Для реалізації цієї можливості Закон передбачає три варіанти (процедури): 1) добровільний викуп акцій, 2) примусовий викуп акцій (процедура сквіз-ауту), 3) викуп акцій на вимогу міноритарних акціонерів (процедура сел-ауту);
		-процедура добровільного викупу акцій урегульована статтею 65-1 Закону України «Про акціонерні товариства». У цій процедурі має бути визначена ціна придбання акцій, так звана ціна пропозиції. Вчинення дій, передбачених статтею 65-1 цього Закону, зокрема і дій щодо визначення ціни пропозиції, є обов`язковим перед здійсненням процедури сквіз-ауту, що випливає із норм, закріплених у абзацах 1 та 4 частини четвертої статті 65-2 Закону;
		-процедура примусового викупу акцій (сквіз-аут) урегульована статтею 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства». У цій процедурі має бути визначена ціна обов`язкового продажу акцій, так звана ціна вимоги;
		-порядок визначення ціни придбання акцій для цілей усіх трьох зазначених процедур чітко встановлений законом, проте має певні відмінності. Однаковим для визначення ціни придбання акцій в усіх трьох процедурах є те, що Закон передбачає обрання найвищого показника з трьох передбачених у законі варіантів. Найвищий показник і є ціною придбання акцій. Одним із таких передбачених Законом варіантів (показників), з урахуванням якого формується та визначається ціна придбання акцій, є ринкова вартість акцій товариства;
		-порядок визначення ринкової вартості акцій встановлений у ст.8 Закону України «Про акціонерні товариства», однак при її визначенні у процедурах добровільного викупу акцій та сквіз-ауту враховуються особливості, встановлені ст.ст.65 65-3 Закону (абз.2 ч.3 ст.8 Закону).
		-у разі звернення міноритарного акціонера до суду з позовом про стягнення ціни придбання акцій у процедурі сквіз-ауту, яка на його думку є справедливою, посилаючись при цьому в обґрунтування позову на порушення порядку визначення ринкової вартості акцій товариства та на те, що визначена відповідачами ринкова вартість акцій є несправедливою, суд має з`ясувати розмір ринкової вартості акцій товариства, що визначається у процедурі добровільного викупу акцій, передбаченій статтею 65-1 Закону, а також розмір ринкової вартості акцій, що визначається у процедурі сквіз-ауту, передбаченій статтею 65-2 Закону, встановити чи відрізняються ці розміри ринкової вартості акцій між собою та чи є різниця між ними істотною. Також суд має перевірити, чи правильно була визначена ринкова вартість акцій в обох процедурах. Тобто суди мають з`ясувати, чи є визначена кожною із сторін у справі ринкова вартість акцій товариства правильною та справедливою.
		У низці інших постанов Верховний Суд займає позицію, відповідно до якої «при проведенні сквіз-ауту ціна має бути не лише ринковою, а й справедливою. Це означає, що така ціна може бути вище ринкової, адже у особи без волі та бажання вилучають майно, яким вона володіла на праві власності і не планувала його відчужувати» (зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.02.2021р. у справі №905/1926/18, від 18.02.2021р. у справі №908/3492/19, від 28.04.2021р. у справі №910/12591/18).
		Водночас, як зазначено Верховним Судом у постанові у справі №905/671/19, із таких правових висновків не є повністю зрозумілим, як саме визначається справедлива вартість акцій, і як вона співвідноситься із ринковою вартістю, механізм визначення якої встановлений у Законі України «Про акціонерні товариства», зокрема у статтях 8 та 65-2 цього Закону.
		Для забезпечення єдності судової практики щодо застосування статей 8, 65-2 Закону «Про акціонерні товариства», Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2022р. по справі №905/671/19 уточнює висновки, зроблені у вказаних вище постановах Верховного Суду, і зазначає, що поняття «справедлива вартість» означає не конкретну грошову суму (величину), а дотримання емітентом (наглядовою радою) передбаченого законом порядку визначення ринкової вартості акцій, який передбачає необхідність обрання найбільшої вартості, якщо ринкова вартість може бути розрахована за різними підходами та методами, та за відсутності вирішального впливу мажоритарного акціонера на рішення наглядової ради, яка обирає суб`єкта оціночної діяльності та затверджує ринкову вартість акцій, визначену таким суб`єктом. Наглядова рада може вважатися такою, що не знаходиться під впливом мажоритарного акціонера у випадку наявності у її складі незалежних директорів, які становлять більшість від такого складу на момент ухвалення рішення про затвердження ринкової вартості акцій.
		Як вже зазначалося вище, порядок визначення ціни вимоги у процедурі примусового викупу акцій визначений у ч.5 ст.65-2 Закону «Про акціонерні товариства», відповідно до якої ціною обов`язкового продажу акцій визначається найбільша з таких:
		1) найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття;
		2) найвища ціна, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, опосередковано набули право власності на акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття такою особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства включно з датою набуття, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи;
		3) ринкова вартість акцій товариства, визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до ст.8 цього Закону станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства.
		Тобто при сквіз-ауті ціною викупу має бути не середня ринкова (біржова) ціна, а найбільша з існуючих на ринку та визначених експертом за допомогою різних методів, і саме така ціна має вважатися справедливою.
		Верховний Суд відхилив аргументи відповідача 1 про те, що саме справжня ринкова (біржова) вартість є справедливою (та вартість, за яку міноритарний акціонер міг реально продати на ринку свої акції). Верховний Суд звернув увагу на те, що Директива ЄС про поглинання, яка визначала як справедливу саме ціну, яка склалася на фондовому ринку, була розрахована на застосування до публічних компаній (товариств), акції яких знаходяться в обігу на організованих ринках. У країнах ЄС визначення ринкової ціни відбувається за умови розвиненого фондового ринку та наявності у таких товариствах значної кількості незалежних директорів у складі наглядової ради (що є вимогою всіх організованих ринків), що виступає запорукою забезпечення справедливої ціни.
		В Україні фактично відсутній класичний фондовий ринок, на якому активно торгуються акції публічних компаній з розпорошеним корпоративним контролем.
		Так, навіть у звіті про оцінку, підготовленому Товариством з обмеженою відповідальністю «Оціночний стандарт», на який неодноразово, обґрунтовуючи свою позицію, покликався відповідач 1, вказано, що ринок акцій в Україні існує скоріше формально враховуючи низьку ліквідність, капіталізацію і зацікавленість з боку населення; цивілізованого ринку акцій в Україні дотепер немає; український фондовий ринок катастрофічно недооцінений.
		Таким чином, навіть незалежний оцінювач, обраний самим відповідачем, у Звіті про оцінку стверджує про відсутність в Україні ефективно функціонуючого фондового ринку, через що біржова ціна, про необхідність застосування якої стверджує відповідач 1, не є належним індикатором ринкової вартості акцій.
		Більше того, акції міноритарних акціонерів часто не мають високої ціни саме на українському фондовому ринку через те, що міноритарні акціонери фактично відсторонені від ухвалення будь-яких управлінських рішень (не мають контролю), роками не отримують дивідендів, але змушені нести витрати, повязані із депозитарним обліком своїх акцій.
		Отже, вартість акцій міноритарних акціонерів на фондовому ринку може наближатися до нуля (бути мінімальною). Такі акції не купують портфельні інвестори, але вони є надзвичано цікавими як предмет купівлі для контролюючого акціонера для зниження витрат товариства, зменшення ризиків, а також отримання повного контролю над товариством.
		Саме через те, що ціна акцій міноритарних акціонерів на фондовому ринку є зазвичай дуже низькою, особливого значення для визначення справедливої вартості набуває проведення оцінки вартості акцій незалежним оцінювачем відповідно до вимог ст.ст.8, 65-2 Закону «Про акціонерні товариства» або шляхом проведення судової експертизи (якщо така вартість визначається судом).
		У постанові від 17.02.2021р. у справі №905/1926/18, Верховний Суд дійшов висновку, що при розрахунку справедливої (ринкової) вартості акцій при сквіз-ауті має бути застосований майновий метод оцінки (як єдиний або поряд з іншими), що випливає з ч.6 ст.9 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», національних стандартів оцінки майна (Національний стандарт №1 та Національний стандарт №3). При застосовуванні майнового підходу справедлива (ринкова) ціна однієї простої акції товариства має визначатися у складі пакету загальною кількістю 100% від статутного фонду (капіталу) за формулою: ринкова вартість чистих активів товариства поділена на загальну кількість простих акцій товариства.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020р. у справі №908/137/18 вказано, що при проведенні процедури примусового викупу акцій, належних міноритарним акціонерам (сквіз-ауту), останні перебувають у менш захищеному стані. Тому наявність певної недобросовісної поведінки з боку власника домінуючого контрольного пакета акцій (зокрема, опосередкованої рішеннями акціонерного товариства) може спричинити покладення на міноритарного акціонера, який не має можливості вплинути на визначення ціни акцій, непропорційного тягаря у зв`язку з примусовим відчуженням належних йому акцій. Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що запровадження нормативного регулювання, при якому, залежно від обраного способу визначення ціни акцій, їх вартість може відрізнятися в рази, не може гарантувати отримання міноритарним акціонером в усіх випадках справедливої компенсації за обов`язковий продаж акцій та, відповідно, дотримання у таких відносинах критерію пропорційності втручання у право власності.
		Верховний Суд у справі №905/671/19 звертає увагу, що у випадку проведення сквіз-ауту мажоритарний акціонер купує по суті не дрібні пакети акцій у окремих міноритарних акціонерів, які на ринку мають низьку ціну, можуть бути неліквідними, нецікавими для інших інвесторів (через відсутність будь-якого контролю, впливу на справи товариства, тривалу невиплату дивідендів), але мають значну вартість для мажоритарного акціонера, який шляхом сквіз-ауту швидким та зручним для себе способом викупає акції у всіх міноритаріїв без необхідності шукати кожного окремого власника і домовлятися з ним щодо умов індивідуальної угоди.
		Відтак, в силу специфіки процедури сквіз-аут Верховний Суд вважає, що мажоритарний акціонер фактично купує не міноритарний пакет акцій як такий, а контроль над товариством в цілому (право на витискання міноритаріїв незалежно від їх волі та згоди), тому оцінці для визначення справедливої вартості 1 акції підлягає 100% пакет акцій акціонерного товариства, а не міноритарний пакет.
		У Національному стандарті №3 надається визначення корпоративної долі це частина (пай, акція) господарського товариства, створеного на основі цілісного майнового комплексу. Отже, оцінка пакету акцій у 100% означає оцінку товариства як єдиного (цілісного) майнового комплексу.
		Відповідно до п.38 Національного стандарту №1 для проведення оцінки цілісного майнового комплексу використовуються такі основні методологічні підходи: майновий (метод вартості чистих активів і метод оцінки вартості ліквідації), порівняльний (метод ринку капіталу та метод ринкових угод), дохідний (дисконтування грошових потоків або дивідендів).
		Саме застосування трьох різних підходів дозволяє отримати найбільш об`єктивний розрахунок ринкової вартості акцій. При чому розрахунки різними методами можуть давати різну ринкову вартість.
		Національний стандарт №1 передбачає можливість застосування контрольної знижки. Контрольна знижка зменшення вартості об`єкта оцінки через відсутність права контролю або їх меншого обсягу порівняно з вартістю об`єктів, які характеризуються правами контролю в більшому обсязі. У зв`язку з тим, що справедливою вважається найбільша ціна, а оцінка акції має здійснюватися у 100% пакеті, Верховний Суд доходить висновку, що контрольна знижка не підлягає застосуванню.
		Усуваючи розбіжності у судовій практиці, Палата вирішила за необхідне уточнити правові висновки щодо застосування статей 8 та 65-2 Закону «Про акціонерні товариства», які містяться у постановах від 16.02.2021р. у справі №910/8714/18 та від 17.02.2021р. у справі №905/1926/18 таким чином, що:
		-при визначенні ринкової (справедливої) вартості акцій оцінці підлягає 1 акція у 100% пакеті акцій (оцінка цілісного майнового комплексу товариства), а не у міноритарному пакеті,
		- у зв`язку з цим має бути обов`язково застосований Національний стандарт №3, який передбачає застосування трьох методів оцінки, включно з майновим, а також Методика комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016р. відповідно до Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.10.2008 №1666/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02.10.2008р. за №924/15615 (реєстраційний номер Методики 0.1.18);
		- майновий метод оцінки має бути обов`язково застосований поряд з іншими методами оцінки;
		-не підлягає застосуванню контрольна знижка, передбачена Національним стандартом №1.
		Позивачем у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог у справі №905/671/19 було надано розрахунок ринкової вартості акцій за майновим методом (методом балансової вартості чистих активів), відповідно до якого ринкову (справедливу) вартість акцій визначено позивачем у розмірі 54,3 грн за одну акцію.
		У Методиці комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.01.2016р., реєстраційний номер 0.1.18, вказано, що у багатьох випадках балансова вартість вважається самою консервативною оцінкою, і в цьому випадку вона може застосовуватися для оцінювання нижньої межі вартості акцій. Автори методики також зазначають, що в Україні при оцінюванні акцій балансова вартість часто виступає на перший план, що пов`язано з відсутністю об`єктивної інформації для використання інших методів.
		Як зазначив Верховний Суд, формула, за якою проведено розрахунок позивача у справі №905/671/19, також передбачена Методикою комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016р., реєстраційний номер 0.1.18 (розділ 3.6 «Визначення вартості акцій за балансовим методом»).
		Як вже зазначалося вище, справедлива вартість акцій означає визначення найвищої вартості акцій за існуючими процедурами та методиками оцінки.
		Верховний Суд дійшов висновку про можливість визначити вартість однієї акції за балансовою вартістю чистих активів Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі 54,3 грн за одну акцію на підставі розрахунків, зроблених Бойко П.Ю. за формулою викладеною у розділі 3.6. «Визначення вартості акцій за балансовим методом» Методики комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016р., реєстраційний номер 0.1.18, і не спростованих відповідачем 1 у справі №905/671/19.
		Також, Верховний Суд виходив з того, що у цій справі суд визначає не ринкову вартість акцій як таку, а суму справедливої компенсації, у значенні ч.5 ст.41 Конституції України, ч.3 ст.321 Цивільного кодексу України, ст.1 Протоколу 1 Конвенції, яку акціонер мав би отримати за одну акцію в результаті примусового викупу його акцій відповідно до положень ст.65-2 Закону «Про акціонерні товариства».
		Отже, як встановлено судами, ринкова вартість акцій розрахована порівняльним методом, становить 13,00 грн, дохідним методом 12,47 грн, позивач надав розрахунок вартості акцій, проведений майновим методом (методом балансової вартості чистих активів) 54,3 грн.
		Враховуючи викладене, Верховний Суд вирішив, що позивач має право на отримання компенсації за 1 акцію у розмірі 54,3 грн, що дорівнює справедливій вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод».
		Тобто, під час розгляду справи №905/671/19 судом було встановлено справедливу ціну однієї акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі 54,3 грн, які примусово вилучалися на підставі публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у всіх власників акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод».
		Суд першої інстанції погоджується з твердженнями відповідачів у цій справі про ті обставини, що факти, встановлені Верховним Судом у справі №905/671/19, для цієї справи не є преюдиціальними.
		Проте, суд при ухваленні судового рішення керується принципами правової визначеності та верховенства права і не може ухвалювати рішення врозріз з відповідними висновками Верховного Суду у справі №905/671/19, які стосувалися встановлення обставин проведення одного спільного сквіз-ауту Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод».
		Чинне законодавство України, на що звернуто увагу Верховним Судом, не передбачає можливості подання акціонерами колективних позовів, що є істотною вадою національного процесуального законодавства. Особливістю процедури сквіз-аут є те, що внаслідок низки передбачених законом дій у значної кількості акціонерів товариства одночасно, шляхом єдиної для всіх публічної пропозиції, викупаються їх акції. Відтак, у судових спорах щодо сквіз-ауту певного емітента фактичні обставини справи є майже однаковими. Водночас, через вади процесуального законодавства, які не дозволяють акціонерам подати колективний позов, кожен акціонер має індивідуально у спорі з товариством кожен раз доводити ті факти і обставини, які вже були встановлені судом у іншій справі (але не є преюдиціальними через різний суб`єктний склад). Втім, відсутність преюдиції не означає можливість встановлення судом у кожній справі правомірності чи неправомірності рішення наглядової ради, чи індивідуальної справедливої ціни для кожного акціонера (залежно від наданих сторонами доводів та доказів). Розглядаючи спори щодо одного й того самого сквіз-ауту, щодо одного й того ж емітента, щодо тих самих рішень його органів, але за позовами різних акціонерів (доводи яких є майже ідентичними, різняться лише позовні вимоги), суди мають враховувати висновки Верховного Суду щодо правомірності рішень щодо затвердження ринкової вартості акцій. І якщо Верховний Суд дійшов висновку про істотне заниження ринкової ціни акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», затвердженої рішенням наглядової ради від 04.05.2018р. (протокол №211), то суд у іншій справі не може зробити протилежний висновок про те, що ринкова ціна, встановлена тим самим рішенням наглядової ради, є справедливою для іншого міноритарного акціонера, адже це суперечитиме принципу правової визначеності та верховенству права, порушуватиме принцип однакового ставлення до акціонерів товариства. Ухвалення судами у подібних справах щодо одного й того самого питання судових рішень із діаметрально протилежними правовими висновками (правовою оцінкою фактів) є неприпустимим у правовій державі.
		За таких обставин, за висновками суду, позивачі мають право на отримання справедливої компенсації за примусово вилучені акції в процедурі обов`язкового продажу акцій за 1 акцію у розмірі 39,30 грн (54,30 грн  15 грн, що є фактично сплаченою в розрахунку за одну акцію), що дорівнює справедливій вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» та становить різницю між вартістю акцій, визначеною за майновим методом, та вартістю акцій, за якою відбувався викуп в процедурі сквіз-ауту.
		 
		Щодо застосування до відповідачів за аналогією закону (ст.8 Цивільного кодексу України, ч.10 ст.11 Господарського процесуального кодексу України) санкції у вигляді стягнення подвійної справедливої ціни, як це передбачено в ч.ч.6, 7 ст.65-2 Закону України «Про акціонерні товариства».
		За змістом ст.8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
		В той же час, Директива ЄС щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004р. №2004/25/ ЄС не може вважатись ані частиною національного законодавства, ані міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
		Отже, вказана Директива не є актом цивільного законодавства, а відтак врегулювання відносин в цій справі в частині стягнення подвійної справедливої ціни не може бути здійснено на її підставі.
		Крім того, законодавством України не встановлена відповідальність у виді стягнення подвійної справедливої ціни акцій за неналежне виконання учасниками вимог Закону України «Про акціонерні товариства» чи Закону 1983-VIII при здійсненні процедури сквіз-аут.
		За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог в цій частині.
		 
		Поряд з цим, у постанові Верховного Суду у справі №905/671/19 також досліджено питання щодо належного відповідача у справі.
		Зокрема, як зазначив Суд, в процедурі сквіз-аут покупець (заявник публічної пропозиції) не визначає ціну, за якою викупляються акції. Ця ціна формується з об`єктивних показників (ціни, за якою вчинялися правочини з акціями емітента протягом останніх 12 місяців) та оцінки ринкової вартості акцій, яка затверджується наглядовою радою. Відтак, саме емітент та його наглядова рада відіграють ключову роль у визначенні ціни, за якою примусово викупляються акції у міноритарних акціонерів. Верховний Суд вважає, що оскільки ознакою домінуючого контрольного пакету акцій є наявність повного контролю над товариством з боку мажоритарного акціонера (його афілійованих осіб чи осіб, що діють з ним спільно на підставі угоди), то позивач (колишній міноритарний акціонер) має право вибору щодо відповідача, адже вигоду від викупу акцій у міноритарних акціонерів отримує насамперед товариство, у якого суттєво знижуються витрати, а також мажоритарний акціонер, який отримує повний контроль над товариством. Верховний Суд також звертає увагу, що мажоритарний акціонер може не бути покупцем акцій у процедурі сквіз-аут. Так, у цій справі суди встановили, що 27.04.2018р. компанія Metinvest B.V., Приватне акціонерне товариство «Фірма верхнього одягу «Фея» та компанії Barlenсo LTD уклали договір, у якому сторони визначили, що вони прямо володіють акціями Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі 94,60034%, 0,11842%, 0,28196% відповідно, та є афілійованими особами у розумінні п.1 ч.1 ст.2 Закону «Про акціонерні товариства», оскільки дві зі сторін договору перебувають під контролем компанії Metinvest B.V. Разом ці компанії володіли 95,00072% акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», що становило домінуючий контрольний пакет. Домінуючий контрольний пакет акцій пакет у розмірі 95 і більше відсотків простих акцій акціонерного товариства (п.3-1 ч.1 ст.2 Закону «Про акціонерні товариства»). Афілійовані одна щодо іншої особи (далі афілійовані особи) це юридичні особи, за умови, що одна з них здійснює контроль над іншою чи обидві перебувають під контролем третьої особи (п.1 ч.1 ст.2 Закону «Про акціонерні товариства»). Саме ця обставина наявність домінуючого контрольного пакету акцій у групи осіб, що діяли на підставі договору, як раз і надала компанії Barlenco Ltd можливість провести процедуру сквіз-ауту. Після примусового викупу акцій у міноритарних акціонерів покупець та його афілійовані особи володіли 100% акцій відповідача 1. Відтак, у справі, що переглядається, покупцем виступив не акціонер з пакетом акцій більше 94%, а міноритарій, пакет акцій якого становив 0,28196%. Чинне законодавство України дозволяє виступати покупцем акцій у процедурі сквіз-аут не лише особі, яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій, але й її афілійованим особам або уповноваженим особам, які не є афілійованими, а діють на підставі угоди. Такі особи, як правило, є міноритарними акціонерами (у справі, що переглядається, компанія Barlenco Ltd (покупець) до набуття пакету акцій в процедурі сквіз-аут володіла 0,28196% акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», Приватне акціонерне товариство «Фірма верхнього одягу «Фея» володіло 0,118424%). Тому відсутні підстави вважати, що саме покупець, який просто формально діяв у правовідносинах від імені групи пов`язаних / афілійованих осіб, отримав вигоду від набуття акцій за заниженою ціною. Акціонерне товариство, яке діяло під домінуючим контролем мажоритарного акціонера, покупець та афілійовані з ним особи становлять по суті єдину економічну групу, їх інтереси збігаються. Більше того, оскільки законодавство передбачає можливість викупу акцій у процедурі сквіз-аут мажоритарним акціонером разом із групою міноритарних акціонерів (афілійованих з ним осіб чи таких, що діють на підставі угоди), то така можливість створює потенційне підґрунтя для зловживань. Адже покупцем акцій може виступити номінальна особа, яка не має значних активів, чи «технічна» юридична особа (спеціально створена чи придбана для участі у процедурі), які потім будуть ліквідовані чи не матимуть достатніх активів для того, щоб відповідати за зобов`язаннями. Верховний Суд вважає, що обмеження міноритарного акціонера у праві звертатися з позовом про визначення суми компенсації виключно до покупця акцій істотно обмежить можливості захисту ним своїх прав.
		Також, Верховний Суд звернув увагу, що покупець акцій позивача компанія Barlenco Ltd є нерезидентом. У справі №905/830/21 було встановлено, що компанія Barlenco Ltd закрила офіс в Україні, не призначає представників для участі у судових процесах, просила направляти кореспонденцію за адресою на Кіпрі.
		Позивач також стверджував, що компанія Barlencо Ltd вже не є власником акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», а відчужила їх на користь компанії Metinvest B.V. Вказане дало суду достатні підстави вважати, що компанія Barlenco Ltd, яка набула незначний пакет акцій лише перед початком процедури сквіз-аут була використана в процедурі сквіз-ауту мажоритарним акціонером компанією Metinvest B.V., яка володіла 94,600034% акцій як технічна юридична особа, що є достатньою підставою для застосування доктрини «підняття корпоративної завіси».
		Підняття корпоративної завіси щодо емітента та акціонерів разом з їх афілійованими особами та особами, які діяли спільно відповідно до укладеної угоди (підхід до них як до єдиної особи, нехтування самостійною правосуб`єктністю), дозволить суду запобігти можливим зловживанням правом щодо міноритарних акціонерів, захистити їх як слабку сторону у відносинах з емітентом та мажоритарним акціонером.
		Відповідно до практики ЄСПЛ підняття корпоративної завіси може відбуватися у випадках, коли учасник володіє значним пакетом акцій, який дозволяє йому одноосібно формувати волю юридичної особи, коли акціонер є активним, впливає на справи компанії, бере участь в оперативному управлінні (на відміну від акціонера, який не бере участі в управлінні компанією і лише очікує на дивіденди). Тобто, в усіх тих випадках, коли компанія та акціонер нерозривно пов`язані між собою (ідентифікуються як одне ціле) і було б їх штучним відокремленням (з урахуванням відмінностей в обставинах справи див. рішення ЄСПЛ у справі «Альберт і інші проти Угорщини» (ALBERT AND OTHERS v. HUNGARY від 07.07.2020, пункти 138-157, заява №5294/14), у справі «Лекіч проти Словенії» (LEKIC v. SLOVENIA від 11.12.2018, заява №36480/07).
		Отже, Верховний Суд відхилив аргументи відповідача 1 про те, що позовні вимоги мають бути адресовані саме покупцю, тобто компанії Barlenco Ltd. Верховний Суд вважає, що міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента. Формальна юридична відокремленість вказаних осіб у цьому випадку не має значення, підлягає застосуванню доктрина «підняття корпоративної завіси». Схожі за змістом висновки містяться у пунктах 5.22-5.23 постанови Верховного Суду від 28.04.2021р. у справі 910/12591/18 та у постанові від 29.04.2022р. у справі №905/830/21.
		Таким чином, у справі №905/671/19 позивач звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» емітента акцій, яке Верховний Суд вважає належним відповідачем, адже, як стверджує позивач, саме завдяки неправомірним діям наглядової ради цього товариства була затверджена занижена (несправедлива) оцінка акцій, позивач просить , зокрема, визначити суму справедливої компенсації.
		Тобто, з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.06.2022р. у справі №905/671/19, позивач правомірно звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» та Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Метінвест Б.В.».
		 
		Щодо позовних вимог до відповідача 3 суд виходить з наступного.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		Відповідно до ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Тобто, загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства. В порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
		Згідно з п.п.3, 4 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
		Корпоративними правами за приписами ч.ч.1, 3 ст.167 Господарського кодексу України є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
		Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.
		Справи, що виникають з корпоративних відносин - це, по-перше, спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), по-друге, спори між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства та ґрунтуються на корпоративних правах, тобто на правах і правомочностях особи, передбачених законом і статутними документами, у зв`язку з наявністю у цієї особи частини в статутному фонді (майні) господарського товариства.
		Таким чином, за змістом ст.167 Господарського кодексу України ознаками корпоративних прав є те, що суб`єктом цих прав є особа, яка має частку в статутному фонді (майні) товариства та набула правомочностей, передбачених законом та статутом товариства (організаційних та майнових).
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019р. у справі №757/39672/17-ц, від 04.09.2019р. у справі №927/90/19.
		Цей спір стосується визнання права позивача на справедливу компенсацію та стягнення коштів на відшкодування шкоди внаслідок заниження ціни акцій у процедурі сквіз аут та не пов`язаний з поверненням цих акцій з метою участі в управлінні та діяльності цього товариства, тобто направлений на захист майнових прав позивача, а не корпоративних.
		Приймаючи до уваги те, що цей спір не містить ознак корпоративного, а також те, що позивачі та відповідач 3 є фізичними особами, суд вважає, що такі вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а не господарського, що є підставою для закриття провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача 3 на підставі п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, яким встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
		 
		Розглядаючи вимоги позивачів про стягнення з відповідачів інфляційних втрат, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, які нараховані на суму справедливої компенсації, суд вважає їх такими, що підлягають залишенню без задоволення з огляду на наступне.
		За змістом положень ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.
		Водночас, для сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції також недостатньо лише факту виникнення грошового зобов`язання. Така норма застосовується лише у разі прострочення виконання грошового зобов`язання.
		Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		У спірних правовідносинах боржник вважається таким, що прострочив, якщо не виконав зобов`язання у строк, встановлений законом (стаття 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства»).
		Суд виходить з того, що у цьому випадку існує два окремих грошових зобов`язання: грошове зобов`язання, що існувало в процедурі сквіз-аут відповідно до ст.65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» і обставини недотримання строків сплати ціни відповідно до публічної безвідкличної вимоги у порядку, встановленому законом судом не встановлено, та окреме грошове зобов`язання, як справедлива компенсація вартості акцій.
		Недоведення позивачем наявності у відповідачів простроченого грошового зобов`язання унеможливлює нарахування та стягнення інфляційних втрат за статтею 625 Цивільного кодексу України.
		Окрім того, не вбачається за можливе визначити строки виконання зобов`язання по сплаті справедливої компенсації, які не визначені законом, правочином або рішення суду, що набуло законної сили, що виключає факт порушення таких строків з боку відповідачів.
		Для визначення розміру інфляційних втрат в будь-якому випадку необхідно встановити розмір грошового зобов`язання та строк його виконання, а в розглядуваному випадку неможливо визначити ціну продажу акцій, оскільки визначена судом справедлива компенсація за одну акцію не є новою ціною акцій, викуплених в процедурі сквіз-ауту, але можуть розглядатися лише як визначена судом сума справедливої компенсації, яка відновлює на принципах справедливості майновий стан позивачів.
		Схожої правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема в постанові від 07.06.2022р. по справі №910/10507/21.
		 
		Щодо стягнення дивідендів за 2017 рік.
		Статутний капітал Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі 343310000 грн поділений на 195062500 шт простих іменних акцій, номінальною вартістю 1,76 грн.
		За змістом виписок про операції з цінними паперами станом на 18.05.2018р. та 17.05.2018р. ОСОБА_1 обліковувалась в реєстрі власників цінних паперів Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» з загальною кількістю цінних паперів  1000 шт, ОСОБА_3  2800 шт, ОСОБА_4  5000 шт, ОСОБА_5  5200 шт.
		27.04.2018р. відбулись річні Загальні збори акціонерів Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод».
		Серед питань, включених до порядку денного Загальних зборів, значились питання щодо розподілу прибутку за результатами роботи товариства у 2017 році (п.6) та попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів, в тому числі щодо яких є заінтересованість (п.8).
		У відповідності до п.6 Протоколу річних Загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» від 27.04.2018р. №25 простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у річних Загальних зборах Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» та є власниками голосуючих з цього питання акцій, згідно з ст.42 Закону України «Про акціонерні товариства» прийнято рішення:
		- п.п.6.1 «…. 2300000000 грн направити на виплату дивідендів акціонерам «Авдіївський коксохімічний завод» (11,791092599 грн на 1 просту акцію)…».
		- п.п. 6.2 «Визначити, що дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, порядок (у тому числі, валюту виплати дивідендів акціонерам-нерезидентам) та строк їх виплати встановлює Наглядова рада Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод»».
		- п.п. 6.3 «Встановити, що виплата дивідендів щодо всього випуску акцій Товариства повинна здійснюватись безпосередньо акціонерам Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод».
		18.05.2018р. з рахунків позивачів в цінних паперах були списані акції та переведені на рахунок в цінних паперах за №300517-СY20003532 Компанії «BARLENCO LTD», відкритий в Публічному акціонерному товаристві «Перший український міжнародний банк» відповідно до заявленої компанією Публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» від 05.05.2018р.
		Незважаючи на прийняте Загальними зборами акціонерів Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» рішення про виплату дивідендів акціонерам «Авдіївський коксохімічний завод», дивіденди станом на час вирішення спору, не виплачені. Іншого відповідачами не доведено.
		Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивачів, як акціонерів Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», до відповідачів про стягнення дивідендів за 2017 рік та інфляційних втрат.
		Питання справедливості визначення ринкової ціни акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» в процедурі примусового викупу акцій та факту виплати дивідендів за 2017 рік вже досліджувалися Верховним Судом у господарській справі №905/1926/18 (постанова від 17.03.2021р.), в якій суд, зокрема, встановив наступні обставини:
		« 5.33. Ухвалюючи рішення про затвердження ринкової ціни акцій у 13,13 грн, члени наглядової ради усвідомлювали, що така вартість акцій є несправедливою. Суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином аргументи позивача про явну (очевидну для будь-якої розумної особи) невідповідність затвердженої наглядовою радою ціни акцій їх справедливій (ринковій) вартості.
		5.34. Наглядова рада Товариства знала, що відповідно до даних річної фінансової звітності Товариства за 2017 рік (а. с. 22-31, т. 1) його власний капітал (чисті активи) складав більше 24 млрд. грн. (що за розрахунком позивача становить 54,97 грн із розрахунку на одну акцію), нерозподілений прибуток - більше 7 млрд. грн. (36,41 грн - на одну акцію). Більш того, ці дані про активи Товариства містилися у Звіті про оцінку, з яким були ознайомлені члени наглядової ради перед затвердженням ринкової вартості акцій Товариства. За твердженням позивача, не спростованим відповідачем 1, лише дивіденди за 2017 рік, які були виплачені у 2018 році через декілька місяців після викупу його акцій, склали 11,79 грн. на акцію…».
		Відносини між товариством і його учасниками (акціонерами) щодо виконання ними своїх обов`язків врегульовані насамперед Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства» і внутрішніми (корпоративними) локальними нормами статутів конкретних товариств. Таке врегулювання створює в цих відносинах правовий порядок, який вимагає від їх суб`єктів певної правової поведінки.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).
		За приписами ст.10 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства мають право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів), пропорційне частці кожного з учасників, мають особи, які є учасниками товариства на початку строку виплати дивідендів.
		Частиною 1 ст.6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» встановлено, що акція - це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосується акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів.
		Статтею 30 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку відповідно до статуту акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців після закінчення звітного року. У разі прийняття загальними зборами рішення щодо виплати дивідендів у строк, менший ніж передбачений абзацом першим цієї частини, виплата дивідендів здійснюється у строк, визначений загальними зборами.
		Отже, у разі прийняття загальними зборами товариства рішення про виплату дивідендів у такого товариства виникає обов`язок сплатити акціонеру відповідну суму коштів у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття такого рішення, чи у строк, визначений загальними зборами.
		Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006р. зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
		У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».
		Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
		Отже, сплата акціонеру дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає акціонеру, на користь якого таке рішення прийняте, «законне очікування», що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів акціонеру прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах «Брумареску проти Румунії» (п.74), «Пономарьов проти України» (п.43), «Агрокомплекс проти України» (п.166).
		Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.01.2018р. у справі №910/11316/17, від 28.11.2019р. у справі № 910/4040/19.
		Право на отримання частки прибутку (дивідендів) акціонером передбачено ст.116 Цивільного кодексу України, ст.10 Закону України «Про господарські товариства» і з цього питання було прийнято рішення загальними зборами відповідача 1, які оформленні протоколом річних Загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» від 27.04.2018р. №25.
		Разом з тим, відповідно до «Повідомлення про виникнення особливої інформації емітента» від 05.07.2018р. за підписом генерального директора Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» Магомедова М.С. датою початку виплати дивідендів (на підставі протоколу №25 від 27.04.2018р.) є 23.07.2018р., датою закінчення строку виплати дивідендів є 27.10.2018р. (включно). Вказане повідомлення розміщене на офіційному сайті відповідача 1 за наступним посиланням: https://akhz.metinvestholding.com/ua/about/info.
		Отже, Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» до 28.10.2018р. мало здійснити виплату дивідендів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за 2017 рік, проте кошти не перерахувало, чим порушило свої зобов`язання і права цих позивачів, які у спірний період були акціонерами відповідача 1, на мирне володіння майном.
		Здійснивши розрахунок заборгованості:
		- стосовно ОСОБА_1 (1000 шт * 11,791092599 грн = 11791,09 грн);
		- стосовно ОСОБА_4 (5000 шт * 11,791092599 грн = 58955,46 грн);
		- стосовно ОСОБА_3 (2800 шт * 11,791092599 грн = 33015,06 грн);
		- стосовно ОСОБА_5 (5200 шт * 11,791092599 грн = 61313,68 грн), суд дійшов висновку що за результатами роботи Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у 2017 році вказані позивачі мали отримати дивіденди у наведених розмірах.
		Доводи позивачів в цій частині відповідачами не спростовані.
		Матеріали справи не містять доказів про повне чи часткове перерахування вказаних коштів позивачу, тому підлягає до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Метінвест Б.В.» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 заборгованості з виплати дивідендів за 2017 рік.
		 
		Щодо стягнення з відповідачів інфляційних втрат нарахованих на суму неотриманих дивідендів.
		За змістом ст.ст.524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання щодо сплати коштів.
		Частиною 1 ст.30 Закону України «Про акціонерні товариства» визначено, що дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу.
		Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.
		Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 наведеного кодексу, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання й поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.
		Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.
		В силу ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків може бути і рішення загальних зборів про виплату дивідендів.
		Отже, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, й факту прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.
		Таким чином, правовідносини, в яких товариство у разі прийняття рішення загальними зборами про виплату акціонеру дивідендів, зобов`язане здійснити таку виплату, є грошовим зобов`язанням, а тому до цих правовідносин мають застосовуватися положення ст.625 Цивільного кодексу України.
		 
		Відтак, представником позивачів заявлено до стягнення інфляційні втрати за період з 01.01.2019р. по 05.05.2023р. (дата подання уточнюючого позову), які нараховані на суму невиплачених дивідендів:
		- стосовно ОСОБА_1  6694,04 грн;
		- стосовно ОСОБА_4  33470,20 грн;
		- стосовно ОСОБА_3  18743,31 грн;
		- стосовно ОСОБА_5  34809 грн.
		Перевіривши розрахунок позивачів щодо інфляційних втрат, суд встановив, що їх сума є фактично більшою, ніж заявлена позивачами до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивачів та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, суд визнає обґрунтованими визначені позивачами суми інфляційних збитків.
		 
		Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч.1 ст.6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999р. у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007р. у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011р. у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010р. у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994р. у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003р. у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
		Вимога п.1 ст.6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте, Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
		Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ справа «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) від 10.02.2010р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
		 
		Судовий збір згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.
		Виходячи з того, що за подання позовної заяви (з урахуванням змісту заяви б/н від 05.05.2023р.), ОСОБА_1 не було сплачено судовий збір в сумі 2419,76 грн, ОСОБА_4 не було сплачено судовий збір в сумі 8744,30 грн, ОСОБА_2 не було сплачено судовий збір в сумі 211 грн, судовий збір підлягає стягненню з відповідних осіб в доход Державного бюджету України.
		Одночасно, виходячи з того, що за подання розглядуваного позову ОСОБА_5 (1676,24 грн) та ОСОБА_6 (4,85 грн) сплатили судові витрати у більшому розмірі ніж передбачено діючим законодавством, вказані особи не позбавлені права та можливості звернутись до суду з клопотанням про повернення судового збору у переплаченому розмірі на підставі ст.7 Закону України «Про судовий збір».
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 231, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги задовольнити частково.
		 
		Визнати право ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (код НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (код НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (код НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (код НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 (код НОМЕР_6 ) на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі з розрахунку 54,30 грн за одну акцію.
		 
		Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька обл., м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00191075) та Private Limited Liability Company Metinvest B.V. (Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Метінвест Б.В.») (Gustav Mahlerplein 74B, 1032 MA, Amsterdam, Koninkrijk der Nederlanden, Густава Малера площа 74 Б, 1032 МА, м.Амстердам, Королівство Нідерланди) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму компенсації за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» в розмірі 39300 грн, суму збитків за неотримані дивіденди в сумі 11791,09 грн, інфляційні збитки в сумі 6694,04 грн.
		 
		Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька обл., м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00191075) та Private Limited Liability Company Metinvest B.V. (Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Метінвест Б.В.») (Gustav Mahlerplein 74B, 1032 MA, Amsterdam, Koninkrijk der Nederlanden, Густава Малера площа 74 Б, 1032 МА, м.Амстердам, Королівство Нідерланди) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_3 ) суму компенсації за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» в розмірі 110040 грн, суму збитків за неотримані дивіденди в сумі 33015,05 грн, інфляційні збитки в сумі 18743,31 грн.
		 
		Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька обл., м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00191075) та Private Limited Liability Company Metinvest B.V. (Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Метінвест Б.В.») (Gustav Mahlerplein 74B, 1032 MA, Amsterdam, Koninkrijk der Nederlanden, Густава Малера площа 74 Б, 1032 МА, м.Амстердам, Королівство Нідерланди) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_4 ) суму компенсації за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» в розмірі 196500 грн, суму збитків за неотримані дивіденди в сумі 58955,46 грн, інфляційні збитки в сумі 33470,20 грн.
		 
		Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька обл., м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00191075) та Private Limited Liability Company Metinvest B.V. (Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Метінвест Б.В.») (Gustav Mahlerplein 74B, 1032 MA, Amsterdam, Koninkrijk der Nederlanden, Густава Малера площа 74 Б, 1032 МА, м.Амстердам, Королівство Нідерланди) на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , код НОМЕР_5 ) суму компенсації за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» в розмірі 204360 грн, суму збитків за неотримані дивіденди в сумі 61313,68 грн, інфляційні збитки в сумі 34809 грн.
		 
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька обл., м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00191075) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 3347,77 грн.
		 
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька обл., м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00191075) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_4 ) судовий збір в сумі 6814,88 грн.
		 
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька обл., м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00191075) на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , код НОМЕР_5 ) судовий збір в сумі 6988,13 грн.
		 
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька обл., м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00191075) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 2481 грн.
		 
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька обл., м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00191075) на користь ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 , код НОМЕР_6 ) судовий збір в сумі 2481 грн.
		 
		Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 2419,76 грн.
		 
		Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_4 ) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 8744,35 грн.
		 
		Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 211 грн.
		 
		В іншій частині позовних вимог відмовити.
		 
		Закрити провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 ) на підставі п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
		 
		Вступну та резолютивну частини рішення складено 14.12.2023р.
		 
		Повний текст рішення складено 25.12.2023р.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		Суддя Ю.О.Паляниця

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...