Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 917/814/16 (910/11692/21) : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; майнові спори, стороною в яких є боржник, з них:; про стягнення заробітної плати.
Надіслано судом: 28.12.2023. Зареєстровано: 28.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 29.12.2023.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		28.12.2023Справа №  917/814/16 (910/11692/21)Суддя Господарського суду міста Києва Яковенко А.В., розглянувши в письмовому провадженні позовну заяву ОСОБА_1 
		до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАз" (39631, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, 62; ідентифікаційний код 05808735)
		про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди
		в межах справи №917/814/16
		За заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
		до Приватного акціонерного товариства "АвтоКраз"
		про банкрутство 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		В провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа №917/814/16 за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАз" про банкрутство.
		До Господарського суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Автокраз" про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди. 
		Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яковенко А.В.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2021 прийнято до свого провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Автокраз"  про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди до розгляду в межах справи №917/814/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "АвтоКраз" та відкрито провадження; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження    без виклику сторін (без проведення судового засідання). Зобов`язано Приватне акціонерне товариство "АвтоКраз" надати суду у строк до 11.10.2021 копію наказу про зарахування на роботу ОСОБА_1 ; копію наказу про звільнення з роботи ОСОБА_1 ; довідку про заробітну плату ОСОБА_1 за останні 12 місяців (помісячно) із зазначенням середньоденної заробітної плати; довідку щодо виплати ОСОБА_1 заробітної плати при звільненні або довідку про наявну заборгованість щодо виплати заробітної плати при звільненні.
		21.12.2021 до суду від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 10.09.2021.
		Відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.
		Будь-яких інших заяв, клопотань, пояснень від сторін по справі до суду не надходило. 
		Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи, а також доказами, що були надані позивачем протягом усього періоду розгляду справи в суді.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
		ОСОБА_1 працював у Приватному акціонерному товаристві «АвроКраз», та 25.06.2020 позивача було звільнено за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, що підтверджується наказом № 132 від 25.06.2020
		За нормами ст. ст. 21, 22 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
		У ч. 3 ст. 15 зазначеного Закону закріплено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
		Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1  ст. 115 КЗпП України, ч. 1    ст. 24 Закону України "Про оплату праці").
		Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
		Ст. 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
		Як вбачається із наданих позивачем доказів суду, відповідач всупереч наведеним законодавчим положенням при звільненні ОСОБА_1 не у повному обсязі виплатив йому заробітну плату. Заборгованість відповідача з виплати позивачеві належних йому коштів становить 20  440,38 грн.
		Вказаний розрахунок позивачем був здійснений на підставі довідки Пенсійного фонду України за формою ОК-7 за звітний період 2020 року, розрахункових листків, виданих відповідачем за період з січня 2020 року по червень 2020 року, а також звіту-рахунку АТ «ОТП Банк» від 09.06.2021.
		Згідно з розрахунком позивача загальний розмір нарахованої та невиплаченої заробітної плати становить 20  440,38 грн.
		Відповідачем не було спростовано такий розрахунок позивача, не було надано будь-яких заперечень, а також не було надано доказів на спростування зазначеного. 
		Проте, ПрАТ "АвтоКраз" на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 10.09.2021 надано довідку, відповідно до якої заробітна плата до виплати ОСОБА_1 станом на 10.12.2021 становить 3  933,54 грн., оскільки ухвала суду від 10.09.2021 про витребування доказів в частині надання доказів, а саме довідку про нараховану, але не виплачену заробітну плату ОСОБА_1 , відповідачем виконана не була, суд, відповідно до приписів частини десятої статті 81 ГПК України, визнає обставину (розмір заборгованості наданий позивачем), для підтвердження, спростування якої витребовувались, зокрема розмір всієї наявної заборгованості.
		Частинами 1 та 2  статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
		Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
		Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
		Будь-яких інших доказів на підтвердження сплати відповідачем заробітної плати позивачу в повному обсязі матеріали справи не містять.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з ПрАТ "АвтоКраз" заборгованості з виплати заробітної плати у розмірі 20  440,38 грн. 
		Також позивачем заявлено до стягнення середній заробіток за період затримки розрахунку з 26.06.2020 по 09.07.2021. 
		Матеріалами справи встановлено, що позивач звільнений з 25.06.2020, однак у день звільнення працівника відповідачем не проведений розрахунок з ним, а тому позивач просить стягнути з ПрАТ "АвтоКраз" середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у період з 26.06.2020 по 09.07.2021 у розмірі 22  971,06 грн.
		Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в    статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 20  постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку.
		Середній заробіток для виплати працівникові компенсації за час затримки розрахунку при звільненні визначається відповідно до  ст. 27 Закону України "Про оплату праці"  за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим  постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
		Відповідно до п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. П. 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
		При цьому згідно з п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку при звільненні, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка відповідно до п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
		Розглянувши розрахунок середнього заробітку за час затримки при звільненні, наданий позивачем, суд погоджується з таким розрахунком, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.06.2020 по 09.07.2021 становить 22  971,06 грн.
		Також, суд звертає увагу, що згідно п. 3 Порядку, всі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
		Як роз`яснено в п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
		Зазначені роз`яснення Пленуму Верховного Суду України узгоджуються з вимогами    Податкового кодексу України.
		З огляду на викладене, позовна вимога ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку у розмірі 22  971,0600 грн. з утриманням з цих сум передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів при їх виплаті підлягає задоволенню.
		Відповідно до частин 1-3 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		За змістом частини четвертої статті 23 ЦК України при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди, насамперед першої та апеляційної інстанцій, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.
		Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Обов`язковими підставами відшкодування моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
		Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		У той же час, позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами завдання відповідачем моральної шкоди, яка призвела до погіршення або позбавлення можливості реалізації позивачем своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		Ураховуючи те, що вимоги позову в цій частині не обґрунтовані належним чином та не доведені жодними доказами, суд дійшов висновку в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 6 000,00 грн. моральної шкоди відмовити.
		Щодо судових витрат.
		Частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		В той же час, відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
		З огляду на те, що спір у справі виник внаслідок неправильних дій відповідача щодо несвоєчасної виплати заробітної плати, судовий збір підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.
		Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, статтями 13, 74, 76-79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		1.    Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
		2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "АвтоКраз" (39631, Полтавська обл., м. Кременчук, вулиця Київська, 62; ідентифікаційний код 05808735) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 20 440 (двадцять тисяч чотириста сорок) грн. 38 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.06.2020 по 09.07.2021 у розмірі 22 971 (двадцять дві тисячі дев`ятсот сімдесят одна) грн. 06 коп. з утриманням з цих сум передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів при їх виплаті та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.
		3. В іншій частині відмовити.
		4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст рішення складено 28.12.20023.
		 
		 
		Суддя                                                                                                          А.В. Яковенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...