Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/22999/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 28.12.2023. Зареєстровано: 29.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.01.2024.
Дата набрання законної сили: 30.01.2024
Номер судового провадження: 2/761/8283/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/22999/23
		Провадження № 2/761/8283/2023
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       28 грудня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Сіромашенко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Комунального концерну виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Центр комунального сервісу», Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити дії, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У червні 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Комунального концерну виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Центр комунального сервісу», Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити дії. Позивач просила:
		зобов`язати Комунальний концерн виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Центр комунального сервісу» скасувати незаконні перерахунки вартості постачання гарячої води за періоди з вересня 2019 р. по січень 2021 р. на суму 3 159,81 грн та з листопада 2019 р. по лютий 2021 р. на суму 3 163,88 грн;
		зобов`язати Комунальний концерн виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Центр комунального сервісу» та Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» видалити з бази боргу на суму 3 163,88 грн;
		зобов`язати Комунальний концерн виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Центр комунального сервісу» та Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» врахувати в майбутніх розрахунках сплачену суму 3159,81 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є споживачем та оплачує послугу з постачання Відповідачем 2 гарячої води до кв. АДРЕСА_1 , в якій зареєстрована і проживає. Вказує, що оплату спожитої гарячої води проводить відповідно рахунків-повідомлень, причому до 26.07.21 р. за показниками загальнобудинкового приладу обліку, а з 26.07.21 р. - за квартирними приладами обліку. 
		Зазначає, що в березні 2021 року отримала від Відповідача 1 рахунок-повідомлення станом на 01.03.21 р., в якому був вказаний перерахунок за спожиту гарячу воду, який вона оплатила на рахунок Відповідача 2. 
		У вересні 2021 року знову отримала від Відповідача 1 рахунок - повідомлення станом на 01.09.21 р., в якому був вказаний перерахунок за спожиту гарячу воду у сумі 3 163,88 грн. Цей перерахунок позивач не оплачувала. Позивачем встановлено, що перерахунок здійснено двічі за листопад, грудень 2021 року та січень 2022 року. 
		У зв`язку з цим 12.10.21 р. ОСОБА_2 звернулась до Відповідача 1 з вимогою скасувати незаконні нарахування. Своєю відповіддю від 12.11.21 р. Відповідач 1 не визнав незаконність повторного перерахунку, відмовився скасувати нарахування, при цьому визнав запитувану інформацією щодо інших квартир конфіденційною і відмовив в її наданні. 
		07.12.21 р. ОСОБА_2 звернулась до Відповідача 2 з вимогою скасувати незаконні нарахування з вересня 2019 р. по січень 2021 р. станом на 01.03.21 р. - 3 159,81 грн., а з листопада 2019 р. по лютий 2021 р. станом на 01.09.21 р. - 3 163,88 грн. та повернути сплачену суму за період з вересня 2019 р. по січень 2021 станом на 01.03.21 р. - 3 159, 81 грн. Відповіддю від 10.01.22 р. Відповідач 2 відмовив у скасуванні незаконного перерахунку і поверненні сплачених коштів, тому за захистом своїх прав позивач звернулася до суду.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2023 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05.07.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		У встановленому законом порядку учасники справи були сповіщені судом про відкриття провадження по справі та призначення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, копія ухвали суду про відкриття провадження надсилалась сторонам, а відповідачу разом з копією позовної заяви з додатками.
		12.12.2023 до суду надійшов відзив Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на позовну заяву, поданий представником - ОСОБА_3 , згідно якого Відповідач 2 просить відмовити у задоволенні позову. При цьому, вважає доводи позовної заяви необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства. Зазначає, що до 01.08.2021 року нарахування плати за отримані послугу з постачання гарячої води по квартирі АДРЕСА_1 проводились відповідно до п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 згідно з показаннями будинкового засобу обліку як для квартири, яка не має квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири. З 01.08.2021 року нарахування плати за отриману послугу з постачання гарячої води по вищезазначеній квартирі проводяться відповідно до наданих власником зазначеної квартири показників індивідуального засобу обліку гарячої води, при ненаданні показників нарахування плати за отриману послугу з постачання гарячої води здійснювалось по середньодобовому споживанню відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
		В лютому 2021 року в програмному комплексі для проведення розрахунків за житлово-комунальні послуги було проведено перерозподілення обсягу гарячої води за період з вересня 2019 року по січень 2021 року. Для квартири АДРЕСА_2 сума коригування (донарахування) за період з вересня 2019 року по січень 2021 року становила 3159,81 грн.
		В серпні 2021 року в програмному комплексі для проведення розрахунків за житлово-комунальні послуги зі зміною одного з власників квартири в вищезазначеному житлового будинку було проведено перерозподілення обсягу гарячої води за період з листопада 2019 року по лютий 2021 року. Для квартири АДРЕСА_2 сума коригування (донарахування) за період з листопада 2019 року по лютий 2021 року становила 3163,88 грн. Відповідач 2 вважає, що КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» жодним чином не порушено права позивача.
		19.12.2023 до суду надійшов відзив Комунального концерну виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Центр комунального сервісу», поданий представником - Жековою Г.І., згідно якого Відповідач 1 просить у  задоволенні позову відмовити в повному обсязі. При цьому, зазначає, що Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» здійснює надання послуги з централізованого постачання гарячої води у місті Києві, в тому числі надання послуги з централізованого постачання гарячої води Позивачу, за адресою: АДРЕСА_3 .
		Квартира АДРЕСА_2 до 26.07.2021 року не була оснащена індивідуальним засобом обліку гарячої води, відповідно нарахування Позивачу за послугу з централізованого постачання гарячої води здійснювалось, як споживачу який не має квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартир. Факт відсутності індивідуального засобу обліку гарячої води за адресою: АДРЕСА_3 підтверджується Позивачем у позовній заяві.
		26 липня 2021 року квартиру АДРЕСА_2 оснащено індивідуальним засобом обліку гарячої води зав. № 36717059. З 01.08.2021 нарахування за послугу з централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_3 здійснюються з урахуванням квартирного засобу обліку.
		В лютому 2021 року та серпні 2021 року, за адресою: АДРЕСА_4 , проведено коригування нарахувань за спожиті послуги з центрального постачання гарячої води по будинку в цілому та здійснено донарахування в лютому 2021 року на суму 3 159,81 грн. та серпні 2021 року на суму 3 163,88 грн. відповідно до норм чинного законодавства України.
		При цьому, Відповідач 1 звертає увагу, що позовні вимоги Позивача ґрунтуються на відносинах з приводу надання житлово-комунальних послуг, які існували між ним та іншими суб`єктами господарювання (надавачами, виконавцями послуг). Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» не є виконавцем житлово-комунальних послуг у відповідності до Закону України «Про житлово-комунальні послуги». 
		13.12.2023 до суду на електронну пошту надійшла відповідь Позивача на відзив Відповідача 2, згідно якого Позивач просив позов задовольнити. Зазначає, що Відповідач 2 у відзиві підтвердив повторність перерахунків вартості постачання гарячої води, проте, жодним чином не спростував неправомірність таких нарахувань. 
		21.12.2023 на електронну пошту суду надійшла відповідь Позивача на відзив Відповідача 1, згідно якого Позивач просить позов задовольнити, судові витрати покласти на Відповідача 1. Зазначає, що «КК «ЦКС» підтверджує повторність перерахунків та не спростовує неправомірність таких нарахувань. Згідно п. 14 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України від 21.07.05 р. № 630 показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів, що Відповідачем 1 не виконувалось.
		Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
		Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповідних клопотань до суду не надходило.
		З огляду на викладене, суд, відповідно до ч.5 ст. 279 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі доказами.
		Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		За загальним правилом, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках та відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
		Судом встановлено, що позивач,  ОСОБА_1 є власником та споживачем послугу з постачання гарячої води до кв. АДРЕСА_2 .
		Квартира АДРЕСА_2 до 26.07.2021 не була оснащена індивідуальним засобом обліку гарячої води.
		Факт відсутності індивідуального засобу обліку гарячої води до 26.07.2021, за адресою: АДРЕСА_3 підтверджується сторонами по справі.
		Згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
		26 липня 2021 року квартиру АДРЕСА_2 оснащено індивідуальним засобом обліку гарячої води зав. № 36717059.
		З 01.08.2021 нарахування за послугу з централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_3 здійснюються з урахуванням квартирного засобу обліку.
		А відтак, до 01.08.2021 нарахування плати за отримані послугу з постачання гарячої води по кв. АДРЕСА_2 проводились відповідно до п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 згідно з показаниками будинкового засобу обліку як для квартири, яка не має квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири.
		З 01.08.2021 року нарахування плати за отриману послугу з постачання гарячої води по кв. АДРЕСА_2 проводяться відповідно до наданих власником зазначеної квартири показників індивідуального засобу обліку гарячої води, при ненаданні показників нарахування плати за отриману послугу з постачання гарячої води по вищезазначеній квартирі здійснювалось по середньодобовому споживанню відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
		Відповідно до пункту 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 р., у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.
		Згідно п.п. 4 п. 3 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяги спожитої у будівлі гарячої, питної води, визначені за допомогою вузлів комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляються між споживачами у разі якщо частина приміщень у будівлі оснащена вузлами розподільного обліку гарячої, питної води, а частина - не оснащена, обсяг відповідної комунальної послуги, спожитий споживачами у приміщеннях, оснащених вузлами розподільного обліку, встановлюється у розмірі, визначеному за допомогою таких вузлів, а загальний обсяг спожитої у будівлі відповідно гарячої, питної води (крім обсягу, витраченого на загальнобудинкові потреби та споживачами у приміщеннях, оснащених вузлами розподільного обліку) розподіляється між споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку, пропорційно до кількості осіб, які фактично користуються такими послугами.
		Згідно пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 р., після отримання показань квартирних засобів обліку, якщо вони відрізняються від розрахованих за показаннями будинкових засобів обліку, виконавець здійснює коригування плати за надану послугу в наступному розрахунковому періоді шляхом зменшення або збільшення обсягів спожитої кожним споживачем послуги, що відображається в платіжному документі періоду, наступного за здійсненням коригування. Тобто, всі недообліковані обсяги перерозподіляються між споживачами, квартири яких не оснащено індивідуальними засобами обліку гарячої води, що призводить до коригування відповідних нарахувань, які можуть бути як у бік зменшення, так і бік збільшення.
		В лютому 2021 року, за адресою: АДРЕСА_4 , проведено коригування нарахувань за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води по будинку в цілому, у зв`язку з відкриттям нового особового рахунку у будинку та наданням інформації про наявність у період 2019-2021 р. у даній квартирі індивідуального засобу обліку гарячої води, відповідно недообліковані обсяги перерозподілилися між споживачами, квартири яких не оснащено індивідуальними засобами обліку гарячої води і по квартирі АДРЕСА_1 було здійснено донарахування за період з вересня 2019 по січень 2021 року на суму 3 159,81 грн.
		В серпні 2021 року, за адресою: АДРЕСА_4 , проведено коригування нарахувань за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води по будинку в цілому, у зв`язку з уточненням даних по індивідуальним засобам обліку гарячої води, відповідно спожиті обсяги перерозподілилися між споживачами, квартири яких не оснащено індивідуальними засобами обліку гарячої води і по квартирі АДРЕСА_1 було здійснено донарахування за період з листопада 2019 по лютий 2021 року на суму 3 163,88 грн.
		Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами відповідачів, що донарахування в лютому 2021 року на суму 3 159,81 грн. та серпні 2021 року на суму 3 163,88 грн. здійснено відповідно до норм чинного законодавства України.
		Посилання позивача на подвійне нарахування, суд оцінює критично, оскільки як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, сума заборгованості є донарахуванням внаслідок уточнення даних, що не вважаєтьсяповторним стягненням. 
		Доводи позивача про не виконання відповідачами обов`язку своєчасного зняття показників лічильників не підтверджуються будь-якими доказами.
		Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
		Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України  від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
		Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		Великою Палатою Верховного Суду в постанові   від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
		В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
		Верховний Суд у постанові від 05 серпня 2020 року у справі №  906/282/16 вважав, що системне тлумачення наведених норм свідчить, що ними врегульовано одну з базисних засад приватного права - обов`язковість договору, яка включає доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), та виходить з римської максими - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Установлені обставини свідчать про те, що відповідач вчиняв дії направленні на визнання зобов`язання (сплата коштів на погашення кредиту у перерахунку на швейцарський франк, укладення додаткових договорів до кредитного договору), у подальшому зайняв протилежну позицію та став заперечувати щодо отримання коштів в іноземній валюті. Таким чином, з метою ухвалення законного та обґрунтованого слід надати оцінку та з`ясувати, чи відповідала фактична поведінка відповідача встановленим обставинам справи та чи діяв він у спірних правовідносинах добросовісно.
		Судом встановлено, що позивачем було сплачено рахунок-повідомлення від 01.03.2021 на суму 3159,81 грн, а в подальшому подано позов про неналежне нарахування вказаної суми, що на думку суду свідчить про не добросовісну поведінку та порушення доктрини venire contra factum proprium.
		За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
		За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		При цьому, Верховний Суд 23.10.2019 прийняв постанову у справі № 917/1307/18, якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
		Частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Таким чином, з огляду на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволення позовних вимог.
		Керуючись ст.ст. 2-5, 11-13, 141, 258, 259, 263, 268,352, 354 ЦПК України, суд-
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову  ОСОБА_1 до Комунального концерну виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Центр комунального сервісу», Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити дії- відмовити.
		Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
		Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя:                                                                                            Н.В. Сіромашенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...