Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/5648/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано для оприлюднення: 28.12.2023. Зареєстровано: 29.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.01.2024.
Дата набрання законної сили: 28.12.2023
Номер судового провадження: 854/7128/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		28 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/5648/23
		Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.,
		 
		П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		судді-доповідача  Турецької І. О.,
		суддів  Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П.
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Короткий зміст позовних вимог.
		 
		У березні 2023 року адвокат Цімура Яромир Володимирович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому заявив такі вимоги:
		-визнати протиправними дії щодо незвільнення за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі  Закон №2232-ХІІ) ОСОБА_1 як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю;
		-зобов`язати прийняти рішення про звільнення за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ ОСОБА_1 як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
		В обґрунтування заявлених вимог адвокат зазначив, що абзацом 5 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачено окрему підставу для звільнення за сімейними обставинами  в разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю, незалежно від групи інвалідності.
		Як заявляє адвокат, його довіритель виявив своє небажання продовжувати військову службу у зв`язку з тим, що його дружина є особою з інвалідністю 3 групи та подав рапорт про звільнення.
		Водночас керівництво Військової частини НОМЕР_1 відмовило в його задоволенні з тих підстав, що він поданий не у передбаченому законом порядку.
		На думку адвоката, така відмова є протиправною, оскільки рапорт подано у передбачений законом порядку, разом з належним чином завіреними копіями документів.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
		 
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов задоволено частково.
		Суд визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту від 25.01.2023 про звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ ОСОБА_1 як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, під час воєнного стану, за сімейними обставинами, у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
		Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ ОСОБА_1 як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
		У визнання протиправними дій щодо незвільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закон №2232-ХІІ, суд - відмовив.
		 
		Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що рапорт позивача, який надійшов поштою на адресу Військової частини НОМЕР_1 , мав бути розглянутий, враховуючи нерозгляд попереднього рапорту, поданого за місцем служби. 
		Щодо суті порушеного, в рапорті,  ОСОБА_1 питання, суд першої інстанції вважав, що останній має право на звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
		Свій висновок суд мотивував тим, що вказана норма не ставить звільнення з військової служби в залежність від наявності певної групи інвалідності, достатньо того, що один із подружжя є інвалідом, без конкретизації, якої саме групи.
		При цьому, суд першої інстанції вважав, що у суб`єкта владних повноважень є лише один варіант правомірної поведінки з вирішення рапорту позивача, а саме: прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
		 
		Частковість задоволення позову полягає у тому, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невирішення, у встановленому порядку, рапорту позивача. 
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.
		 
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Військова частина НОМЕР_1 просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
		Обґрунтовуючи доводи апеляції, скаржник указує, що Закон №2232-ХІІ не передбачає такої підстави для звільнення військовослужбовців, як наявність третьої групи інвалідності у дружини (чоловіка), як під час дії особливого періоду так і під час воєнного стану.
		Скаржник вважає, що усі підстави для звільнення, які передбачені Законом №2232-ХІІ щодо інвалідності у відповідних категорій осіб, які у свою чергу перебувають у відповідних відносинах з військовослужбовцями, ставляться в залежність від наявності саме 1 чи 2 групи інвалідності.
		Також скаржник указує на те, що Військова частина НОМЕР_1 не залишала без розгляду рапорт позивача, оскільки відповідний рапорт був розглянутий та надано відповідь від 06.03.2023, з обґрунтуванням відмови у звільненні з військової служби.
		 
		Адвокат Цімура Я. В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Мотиви відзиву відтворюють позицію, яка покладена в основу рішення суду першої інстанції.
		 
		Ураховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
		 
		Фактичні обставини справи.
		 
		Шевченківським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 взято на військовий облік 22.03.2022 та призвано на військову службу, у зв`язку з мобілізацією, до Збройних Сил України, згідно Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 25.02.2022 №69/2022, що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_2 (а.с.28).
		Згідно наказу Військової частини НОМЕР_1 від 16.11.2022 №305 (по стройовій частині) позивача зараховано до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стриманню збройної агресії Російської Федерації, з метою виконання службових (бойових) завдань у складі оперативного тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с.45).
		ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 25.08.2022, одружений з ОСОБА_2 (а.с.22-23).
		Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №337240 від 16.02.2022, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства. Дата чергового переогляду  25.10.2023 (а.с.24).
		25.01.2023, на адресу Військової частини НОМЕР_1 , надійшов рапорт ОСОБА_1 на ім`я командира взводу забезпечення батальйону морської піхоти 2 Військової частини НОМЕР_1 , в якому, останній, просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення з військової служби, на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами, у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю (а.с.13-14).
		До вказаного рапорту, серед іншого, додано копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 25.08.2022 та копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №337240 від 16.02.2022, яка підтверджує, що його дружина ОСОБА_2 є інвалідом ІІІ групи з дитинства.
		Листом від 06.03.2023 Військова частина НОМЕР_1 запропонувала ОСОБА_1 особисто прибути до стройової частини штабу Військової частини НОМЕР_1 та звернутися з рапортом, попередньо погодженим з безпосереднім командиром підрозділу, в якому він проходить військову службу, з наданням належним чином завірених копій документів, що підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби за мобілізацією, в порядку, передбаченому чинним законодавством. 
		Указаним листом також повідомлено, що вивченням долучених документів до вищевказаного рапорту, встановлено наявність у позивача підстав для звільнення з військової служби за мобілізацією відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ (а.с.43-44).
		 
		Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
		 
		Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.
		 
		Ключовими доводами апеляції є:
		-Закон №2232-ХІІ не передбачає такої підстави для звільнення військовослужбовців як наявність третьої групи інвалідності у дружини (чоловіка) як під час дії особливого періоду так і під час воєнного стану;
		-Військова частина НОМЕР_1 не залишала без розгляду рапорт позивача.
		 
		Відповідаючи на дані доводи скаржника, колегія суддів керується таким.
		 
		Закон №2232-ХІІ здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
		Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
		Воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався та діє і на даний час.
		Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
		Відповідно до абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:
		під час воєнного стану:
		через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
		Системний аналіз абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ дає підстави для висновку, що під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації звільняються за сімейними обставинами (якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) за таких підстав:
		1) в разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю, незалежно від групи інвалідності. При цьому вказана норма не ставить звільнення з військової служби у залежність від наявності певної групи інвалідності, а передбачає таку можливість в силу того, що один із подружжя є інвалідом, без конкретизації якої саме групи є інвалідність;
		2) та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
		 
		Матеріали справи свідчать, що позивач є чоловіком ОСОБА_2 , яка, згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, з 01.11.2021 є особою з інвалідністю ІІІ групи (причина інвалідності  інвалід з дитинства).
		Позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами, у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ, оскільки його дружина є особою з інвалідністю ІІІ групи.
		Доводи Військової частини НОМЕР_1 про те, що дружина позивача не є особою з інвалідністю I чи II групи, а тому відсутні підстави для звільнення з військової служби, колегія суддів не приймає, оскільки, як зазначалось вище, абзац 5 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачено окрему підставу для звільнення за сімейними обставинами  в разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю, незалежно від групи інвалідності.
		 
		Відповідаючи на довід скаржника про те, що Військова частина НОМЕР_1 не залишала без розгляду рапорт позивача, колегія суддів керується таким.
		Відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
		Відповідно до статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити  до наступного прямого начальника.
		Як зазначено в рапорті ОСОБА_1 від 25.01.2023, перебуваючи на бойових завданнях, він змушений подати даний рапорт безпосередньо на адресу Військової частини НОМЕР_1 , поштою.
		Отже, за умов перебування позивача у складі підрозділу, що виконує бойове завдання, зазначений рапорт, який надійшов на адресу постійної дислокації його військової частини, на думку колегії суддів мав бути переданий по команді посадовій особі, якій він адресований, для вирішення порушеного військовослужбовцем питання.
		Отож, надіслання рапорту від 25.01.2023 поштою на адресу Військової частини НОМЕР_1 є вимушеним заходом, з боку позивача, адже іншого шляху для його подання не було.
		Окрім того, варто зазначити, що Військова частина НОМЕР_1 не заперечує бажання позивача звільнитися зі військової служби, а тому не є, в даному випадку, принципіальним питання щодо способу подання відповідного рапорту. 
		Розглядаючи довід скаржника про те, що в його діях була відсутня бездіяльність щодо розгляду рапорту  ОСОБА_1 від 25.01.2023 про звільнення, адже письмова відповідь на цій рапорт була надана 06.03.2023, колегія суддів зазначає про таке.
		За загальним правилом рапорт на звільнення має бути розглянутий командиром протягом 30 днів з моменту його реєстрації в стройовій частині. Розглянутим вважається рапорт той, по якому прийнято рішення та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином. Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз`ясненням порядку оскарження.
		Водночас, із відповіді, яку отримав позивач, випливає, що його рапорт не був розглянутий належним чином і по цьому документові не було прийнято рішення. 
		Зокрема, у відповіді на рапорт ОСОБА_1 , Військова частина  НОМЕР_1 , за аналізом наданих військовослужбовцем документів, визнає його право бути звільненим відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ, проте, замість прийняття рішення по суті, пропонує особисто прибути до стройової частини штабу та знову звернутися з відповідним рапортом про звільнення, який попередньо погоджений з безпосереднім командиром підрозділу.
		Однак, як мовилося вище, позивач перебуваючи на лінії фронту, не може залишити бойові позиції та з`явитися до стройової частини штабу Військової частини НОМЕР_1 .
		 
		За таких обставин, слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невирішення по суті рапорту позивача.
		 
		Підсумовуючи викладене та враховуючи те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є всі підстави, відповідно до статті 316 КАС України, для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
		Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
		Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:
		а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
		б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
		в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
		г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
		Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.
		 
		За результатами апеляційного оскарження розподіл судових витрат не проводиться.
		 
		Керуючись статтями: 308, 311, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1  залишити без задоволення.
		Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії  залишити без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
		 
		 
		Доповідач - суддя І. О. Турецька
		 
		суддя Ю. М. Градовський
		 
		суддя Л. П. Шеметенко
		 
		 
		Повне судове рішення складено 28.12.2023.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...