Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 465/4460/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 29.12.2023. Зареєстровано: 30.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.01.2024.

Номер судового провадження: 2/462/1854/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 465/4460/23
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		29 грудня 2023 року                                    м.Львів
		 
		 
		 
		Суддя Залізничногорайонного судум.Львова КолодяжнийС.Ю.,розглянувши упорядку спрощеногопозовного провадженняу м.Львовібез повідомлення(виклику)сторін цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення коштів, 
		 
		встановив:
		 
		ОСОБА_1 15.06.2023 року звернулася до Франківського районного суду м.Львова з позовом до АТ КБ «ПриватБанк», в якому просить стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у розмірі 1815 грн.
		Свої вимоги обґрунтовує тим, що ввечері 09.04.2023 року їй надійшло SMS-повідомлення про списання коштів з її карткового рахунку у сумі 1005 грн., після чого вона одразу почала дзвонити на гарячу лінію АТ КБ «Приватбанк». 10.04.2023 року вона прийшла у відділення банку з вимогою про надання їй інформації щодо списання коштів, проте жодної конкретної відповіді їй надано не було, а лише роз`яснено, що банк буде здійснювати перевірку операцій. Також, у відділенні банку вона отримала виписку по її картковому рахунку, з якої дізналася, що також 27.03.2023 року з її карткового рахунку було несанкціоновано знято кошти у сумі 505 грн., а 01.04.2023 року  305 грн. Зазначила, що 27.03.2023 року та 01.04.2023 року жодних SMS-повідомлень про списання коштів з карткового рахунку їй не надходило. В подальшому, 17.04.2023 року вона повторно звернулася у відділення АТ КБ «Приватбанк», де написала заяву про повернення їх незаконно списаних грошових коштів. Також, за даним фактом ОСОБА_1 18.04.2023 року була написана заява до ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області про вчинення відносно неї кримінального правопорушення. 05.05.2023 року АТ КБ «ПриватБанк» надано відповідь ОСОБА_2 про відмову у поверненні коштів, що були списані 27.03.2023 року, 01.04.2023 року та 09.04.2023 року з посиланням на те, що списання коштів проводилось інтернет ресурсом з використанням її даних. Враховуючи ту обставину, що відповідач відмовився в добровільному порядку повернути належні позивачу грошові кошти, вона вимушена звернутись до суду із даним позовом.
		На підставі розпорядження голови Франківського районного суду м.Львова №465/4460/23/1793/2023 від 29.09.2023 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення коштів, на підставі ч.4 ст.31 ЦПК України передано в Залізничний районний суд м.Львова.
		03.10.2023 року справа надійшла до Залізничного районного суду м.Львова та 04.10.2023 року згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана для розгляду до провадження судді Колодяжного С.Ю.
		Згідно з ч.2 ст.32 ЦПК України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
		Ухвалою суду від 24.10.2023 року вказану позовну заяву, після усунення 23.10.2023 року позивачем недоліків згідно ухвали суду від 09.10.2023 року, прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву. 
		05.12.2023 року уповноваженим представником відповідача АТ КБ«ПриватБанк» адвокатом ДеркачО.Р. подано відзив на позовну заяву, в якому вона зазначила, що вивчено логи входів в аккаунт Приват 24 клієнта ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 року по 01.06.2023 року, з якого вбачається, що усі входи здійснювалися з типового мобільного номеру телефону та типової ІР-адреси як до спірних трансакцій так і після них. Кошти по вказаних трьох спірних трансакціям були переказані на картку, яка емітована Універсал Банк. Оскільки спірні трансакції здійснювалися через систему Internet Banking Приват 24, то окремого підтвердження цих трансакцій не здійснювалося. Також вивчено дані з ПК Voice Record System, де зафіксовано одне звернення на 3700 від клієнта ОСОБА_1 , яке мало місце 17.04.2023 року о 17:24:02. В ході прослуховування вказаного діалогу id 754523982 встановлено, що ОСОБА_1 заперечувала проведення платежу на суму 1005 грн., а також з`ясовано, що 27.03.2023 року та 01.04.2023 року було здійснено ще 2 перекази та суму 505 грн. та 395 грн., про здійснення таких платежів позивач також заперечувала. Оператор рекомендувала позивачу з приводу шахрайства звернутися у правоохоронні органи. За результатами вказаного діалогу було подано три заявки id 2501545, 2501542 та 2501536 на повернення коштів ОСОБА_1 , та у задоволенні яких в подальшому було відмовлено. Також зазначила, що оскільки усі входи були типовими, то спірні перекази здійснювала особа, яка знала пароль входу в акаунт Приват24 ОСОБА_1 та фізично володіла мобільним телефоном на момент здійснення трансакцій. Доказів втрати фінансового номеру телефону, звернення в правоохоронні органи з приводу несанкціонованих трансакцій позивачкою не надано, а лише зазначено, що вказані перекази коштів вона не вчиняла. Враховуючи наведене, вважаю, що вказані дії відбулися з волевиявлення позивачки з веденням в аккаунт Приват 24 її особистої інформації, а саме, з фінансового телефону позивачки з введенням ПІН-коду та іншої особистої інформації держателя карти, у зв`язку з чим просить в позові відмовити.
		У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. 
		Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, вивчивши зібрані у справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.
		Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно з ч.1, 2 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Збираннядоказів уцивільних справахне єобов`язком суду,крім випадків,встановлених цимКодексом. 
		Статтями 12, 81ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Зі змісту ст.76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність  достатності.
		Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є держателем платіжної картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 .
		Також встановлено, що 27.03.2023 року, 01.04.2023 року та 09.04.2023 року з карткового рахунку позивача відбулося списання грошових коштів у сумі 1815 грн, а саме: 27.03.2023 року у розмірі 505 грн., 01.04.2023 року  305 грн. та 09.04.2023 року  1005 грн. 
		Вказані обставини відповідачем АТ «КБ «ПриватБанк» не заперечуються, про що зазначено у відзиві на позовну заяву.
		За фактом заволодіння грошовими коштами 10.04.2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» із усною заявою, та в подальшому 17.04.2023 року із письмовою заявою (вимогою) про повернення грошових коштів, які були списані з її карткового рахунку 3 рази, а саме: 27.03.2023 року о 22.38 год. у сумі 500 грн., 01.04.2023 року о 21.19 год. у сумі 300 грн., та 09.04.2023 року о 21.26 год. у сумі 1005 грн. Також у заяві ОСОБА_2 зазначила, що СV-код вона нікому не повідомляла та грошові кошти нікому не переказувала (а.с. 10).
		Як вбачається із заяви про вчинення злочину від 18.04.2023 року ОСОБА_2 звернулася до ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області із заявою, в якій вказала, що 09.04.2023 року о 21.26 год. вона отримала SMS-повідомлення про те, що з її картки було здійснено переказ у сумі 1005 грн. 10.04.2023 року вона звернулася у відділення АТ КБ «ПриватБанк», де їй було запропоновано видати нову картку із старим рахунком. 17.04.2023 року вона повторно звернулася у відділення АТ КБ «ПриватБанк», де їй працівники банку допомогли додзвонитися на гарячу лінію Приватбанку. Також, 17.04.2023 року вона дізналася про те, що із її картки було незаконно списано кошти ще 2 рази (а.с.12)
		05.05.2023 року АТ КБ «Приватбанк» надано відповідь ОСОБА_1 про відмову у поверненні коштів, що були списані 27.03.2023 року, 01.04.2023 року та 09.04.2023 року посилаючись на те, що переказ коштів можливо було здійснити лише за допомогою використання її фінансового телефону та іншої особистої інформації. Рекомендовано звернутися до правоохоронних органів (а.с.13).
		Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
		Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що позивач ОСОБА_2 є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.
		Згідно з ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		У постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 року у справі №6-71цс15 зазначено, що відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення №223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред?явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. 
		Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними. Саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 року у справі №176/1445/22.
		Як встановлено судом, позивач ОСОБА_2 як користувач картки своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_2 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомила про цей факт банк, про що і не заперечив представник відповідача у відзиві на позовну заяву, а також звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
		Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що перерахунок коштів відбувся з волевиявлення позивачки, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. 
		Виходячи з наведеного, враховуючи встановлені судом обставини справи та наведене їх правове регулювання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
		Щодо покликань відповідача на те, що на спірні правовідносини між сторонами не розповсюджуються норми Закону України «Про захист прав споживачів», то суд зазначає наступне.
		Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).
		Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов?язаними з порушенням їх прав (частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
		Системне тлумачення норм ст.5Закону України«Про судовийзбір» та ст.22Закону України«Про захистправ споживачів» дозволяє зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб як споживачі серед переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають або позбавлені. Оскільки така пільга встановлена спеціальною нормою (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»), що закріплена в законі, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.
		Аналогічний висновок зроблений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03. 2018 року у справі №761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).
		Таким чином, ОСОБА_1 є споживачем та звільнена від сплати судового збору. 
		з огляду на вимоги ст.141 ЦПК України, судовий збір в розмірі 1073,60 грн., від сплати якого позивач була звільнена, слід стягнути з відповідача на користь держави.
		Керуючись ст.10, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 263-265, 274,279,430 ЦПК України, суд
		 
		ухвалив:
		 
		Позов задовольнити.
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 1815 грн.
		Стягнути із Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 1073,60 грн. судового збору в дохід держави.
		Рішення суду, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Учасники справи:
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ;
		Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження  01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, ЄДРПОУ 14360570.
		 
		Текст рішення складено 29.12.2023 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                         (підпис)
		Згідно з оригіналом.
		Суддя: С.Ю. Колодяжний

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...