Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/18014/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; інших видів кредиту.
Надіслано для оприлюднення: 29.12.2023. Зареєстровано: 30.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.01.2024.

Номер судового провадження: 2/522/730/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 522/18014/21
		Провадження № 2/522/730/23
		 
		 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 грудня 2022 року                                    м. Одеса 
		Приморський районний суд м. Одеси у складі:
		головуючого судді Павлик І.А.,
		за участю:
		секретаря судового засідання  Запольської А.М.,
		позивача за зустрічним позовом  ОСОБА_1 ,
		відповідач за зустрічним позовом у судове засідання не з`явився, 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнаннянедійсними умовнадання кредитногодоговору тавідшкодування моральноїшкоди усправі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до  ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У вересні 2021 року АТ «Універсал Банк»звернулося до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до  ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
		В обґрунтування позову зазначено, що в жовтні 2017 року банк запустив новий проектmonobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю цього проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в акціонерному товаристві "Універсал Банк" опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
		ОСОБА_1 29.05.2018 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 29.05.2018. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов`язався виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит в розмірі 12 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.
		Позивач АТ "Універсал Банк" свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, однак відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов`язки перед банком не виконав, порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість, яка складає 15 226,76 грн, з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 15 226,76 грн, заборгованість за пенею та комісією 0 грн. У зв`язку з цим, просить суд стягнути з відповідача на користь акціонерного товариства "Універсал Банк" вказану заборгованість та судові витрати, пов`язані з розглядом справи.
		У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з зустрічним позовом до АТ «Універсал Банк» про визнання недійсними умов надання кредитного договору та відшкодування моральної шкоди.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що при укладенні договору з позивачем він не отримав від банку у належній та зрозумілій формі всієї необхідної інформації про кредит, в тому числі йому не надано розрахунку загальної вартості кредиту та всіх супутніх послуг. Заява-анкета, єдиний підписаний ним документ при укладенні договору, не містить інформації про умови кредитування, а згідно із тарифами, які є додатком до анкети-заяви, таблиця обчислення загальної вартості кредиту містить інформацію про визначений банком розмір комісії за надання кредиту в 7,3 %.
		Посилаючись на те, що обов`язок зі сплати комісії суперечить вимогам статті 18 Закону України Про захист прав споживачів та є забороненим для встановлення у споживчих кредитах приписами Національного банку України, ОСОБА_1 просив суд визнати умови анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, укладеного сторонами 29.05.2018 щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту недійсними; зобов`язати АТ Універсал Банк надати суду розгорнутий розрахунок заборгованості за укладеним з ним договором із зазначенням розрахунку сплаченої ним комісії; стягнути з АТ Універсал Банк суму сплаченої комісії за нікчемними умовами договору про надання банківських послуг в розмірі згідно із наданим банком розрахунком та стягнути з АТ Універсал Банк на його користь у відшкодування завданої моральної шкоди 2 127176 грн.
		У відзиві на зустрічну позову заяву відповідач вказує на те, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки позивач за зустрічним позовом не довів тих обставин, з якими він пов`язував свої вимоги, що виключає правові підстави для задоволення позову.
		Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.09.2022 (суддя Домусчі Л.В.) зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ Універсал Банк про визнання недійсними умов надання кредитного договору, стягнення моральної шкоди залишено без розгляду.
		Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20.09.2022 (суддя Домусчі Л.В.) в задоволенні позову АТ Універсал Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
		Постановою Одеського апеляційного суду від 23.11.2022 ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20.09.2022 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2022 справа № 522/18014/21 надійшла до провадження головуючого судді Шестакової Я.В. та 02.01.2023 була передана через канцелярію суду.
		02.01.2023 ухвалою суду зустрічний позов прийнято до провадження та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
		04.04.2023 ОСОБА_1 подав до суду заяву про зміну предмету позову у якій просив суд:
		- визнати недійсними умови анкети  заяви до договору про надання банківських послуг від 29.05.2018, укладеного між АТ Універсал Банк та  ОСОБА_1 щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту;
		- визнати недійсною анкету  заяву до договору про надання банківських послуг від 29.05.2018, укладеного між АТ Універсал Банк та  ОСОБА_1 ;
		- зобов`язати АТ Універсал Банк надати суду розгорнутий розрахунок заборгованості за анкетою  заявою до договору про надання банківських послуг від 29.05.2018, а саме: окремими пунктами розрахунок сплаченої ним комісії;
		- стягнути з АТ Універсал Банк на користь  ОСОБА_1 суму сплаченої комісії за нікчемними умовами анкети  заяви до договору про надання банківських послуг від 29.05.2018, у розмірі згідно до наданого відповідачем розрахунку;
		- стягнути з АТ Універсал Банк на користь  ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі, зазначеному в поясненнях позивача, а саме 98 мільярдів 47 мільйонів 359 тисяч 143 гривні 58копійок.
		11.05.2023 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		На виконання розпорядження № 4 керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Німас І.Я. від 28.09.2023 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2023 справу № 522/18014/21 передано для розгляду головуючому судді Павлик І.А. 
		Ухвалою суду від 17.10.2023 суддею Павлик І.А. прийнято до провадження справу за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання недійсними умов надання кредитного договору та відшкодування моральної шкоди у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
		Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову, з наступних підстав.
		 
		Право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, визначене ч. 1 ст. 15 ЦК України.
		 
		Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
		 
		Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).
		 
		Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним (оспорювані правочини).
		 
		Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		 
		У справі, що розглядається, договірні правовідносини (кредитні) виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг.
		 
		Згідно з ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
		 
		Відповідно до частин ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		 
		За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		 
		Згідно ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		 
		Умови таких договорів у сфері кредитних правовідносин розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам та доведені до їх відома, так як друга сторона (споживач послуг банку) лише приєднується до договору, з умовами якого він ознайомлений.
		 
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		 
		У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.
		 
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)  ч. 3 ст. 215 ЦКУкраїни).
		 
		Відповідно до вимог ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.
		 
		З урахуванням наведених норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення вимог або відмову в їх задоволенні.
		 
		Для визнання недійсним кредитного договору необхідним є встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду, у зв`язку з укладенням оспорюваного договору.
		 
		Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. За своєю суттю ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
		 
		Рішенням Приморського районного суду від 20.09.2022 у даній справі за первісним позовом банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оспорюваним правочином, яке набрало законної сили, встановлено, що «підписавши 29.05.2018 анкету-заяву, відповідач висловив згоду на отримання банківських послуг, а саме просив відкрити поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов договору. Суд вважає що факт укладення між Банком та відповідачем договору про надання банківських послуг «Monobank» доведено. Зазначене також визнається і відповідачем. У заяві позичальника від 29.05.2018 розмір та порядок застосування неустойки (комісії) та процентна ставка, також будь-які інші істотні умови кредитування, не зазначені, а з розрахунку заборгованості вбачається, що банком взято для розрахунку заборгованості за відсотками процентну ставку 38,4 % чи 37,2 % (поточна ставка) та 76,8 % чи 74,4 % (прострочена ставка), без доведення про узгодження з відповідачем такого розміру процентів. Таким чином, суд вважає, що відсутні підстави вважати, що сторони погодили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісій за обслуговування, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань».
		Верховний Суд неодноразово зазначав, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.
		Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.
		Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.
		Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання.
		Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.
		Отже, умовам Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 29.05.2018 судом вже було надано оцінку під час вирішення спору про стягнення заборгованості та встановлено, що відсутні підстави вважати, що сторони погодили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісій за обслуговування, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.
		 
		Водночас, відмовляючи у задоволенні первісного позову суд виходив із того, що відповідачем внесено не повну суму Банку витрачених ним коштів, при цьому з розрахунку та деталізованої виписки про рух коштів неможливо встановити суму боргу без врахування відсотків і комісії, суд вважає що наданий розрахунок заборгованості не відповідає дійсності, а тому слід відмовити у стягнення вказаної суми боргу. Суд зазначив, що жодною із сторін не заявлялося клопотання про призначення експертиз, а з врахуванням того, що суд не є спеціалістом у галузі розрахунків, суд дійшов висновку про неможливість встановлення дійсного розміру заборгованості, у зв`язку із наявними протиріччями у виписці про рух коштів та розрахунком заборгованості.
		 
		11.04.2022 та 25.05.2022 повторно судом витребувано у банку розгорнутий розрахунок заборгованості за Анкетою-заявою до Договору про надання банківських послуг від 29.05.2018 з окремими пунктами розрахунку сплаченої комісії, укладеного між АТ «Універсал банк» та ОСОБА_1 .
		 
		Під час розгляду зустрічного позову сторонами також не заявлялось клопотання про призначення економічної експертизи, водночас судом встановлено, що надані банком виписка про рух коштів по рахунку та розрахунок заборгованості банку містять протиріччя щодо нарахування комісії. Проте, самостійно встановити чи включено банком комісію у суму заборгованості суд не може, оскільки для цього необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право.
		 
		Згіднозі ст.23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав . Моральна шкода полягає:у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		У відповідності до п. 3Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.95 N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чиюридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (втому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 № 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
		В даному випадку позивачем не надано жодних доказів на підтвердження завдання йому АТ«Універсал Банк»моральної шкоди та не обґрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
		 
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).
		 
		Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову.
		 
		Керуючись ст.ст. 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		У задоволенні зустрічного позову  ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання недійсними умов надання кредитного договору та відшкодування моральної шкоди у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
		Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.
		Повний текст рішення відповідно до ст. 259 ЦПК України буде складено протягом десяти днів.
		 
		Суддя                                         І.А. Павлик
		Повний текст рішення складено 29.12.2023.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...