Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/25551/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 01.01.2024. Зареєстровано: 01.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.01.2024.
Дата набрання законної сили: 03.04.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		01 січня 2024 рокуСправа №160/25551/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді Бухтіярової М.М.
		розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
		- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати Позивачу додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 17.05.2023р. до 26.07.2023р. у розмірі 100000грн., пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько експертної, медичної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом);
		- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату Позивачу додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 17.05.2023р. до 26.07.2023р. у розмірі 100000грн. пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку і пораненням (контузією, травмою, каліцтвом).
		В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він з 02.11.2022 проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , має статус учасника бойових дій та 26.03.2023 під час безпосередньої участі у бойових діях по захисту Батьківщини отримав поранення, у зв`язку з чим перебував на стаціонарному лікуванні з 27.03.2023 по 08.04.2023, з 08.04.2023 по 10.04.2023 та з 10.04.2023 по 26.04.2023. Військово-лікарською КНП Сумської обласної ради «Сумський обласний клінічний госпіталь» визначено, що існує потреба у відпустці за станом здоров`я терміном на 30 діб. В подальшому, у зв`язку з погіршенням стану здоров`я з 17.05.2023 по 30.05.2023 перебував на лікуванні в стаціонарному відділенні КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» КМР. 30.05.2023 ВЛК КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» визначено, що травма пов`язана з проходженням військової служби, визначено потребу в стаціонарному реабілітаційному лікуванні у відділенні реабілітації, при цьому травму кваліфіковано, як травму тяжкого ступеню. У період з 05.06.2023 по 27.06.2023 - перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Криворізька міська клінічна лікарня №5» КМР та з 27.06.2023 по 26.07.2023 - у відпустці за станом здоров`я за висновками ВЛК внаслідок отриманого поранення. Позивач вказує, що по закінченню відпустки ВЛК в/ч НОМЕР_2 визнано його непридатним до військової служби в ДШВ, обмежено придатним до військової служби. Однак, у період з 17.05.2023 по закінчення відпустки збільшеної винагороди, передбаченої п.1 постанови КМУ від 28.02.2022 №168, відповідачем не виплачено. 17.08.2023 адвокатом позивача було направлено до відповідача адвокатський запит з проханням зазначити підстави невиплати додаткової винагороди збільшеної до 100000,00 грн. за період з 17.05.2023 по 26.07.2023 за весь період перебування на стаціонарному лікуванні позивача, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та відпусток за станом здоров`я. Листом від 01.09.2023 №7430 відповідач надав відповідь, в якій вказав, що фінансова служба військової частини не здійснювала виплат додаткової винагороди за період стаціонарного лікування позивача у зв`язку з відсутністю для цього належних документів, а саме рапорту військовослужбовця на виплату додаткової винагороди, довідки про обставини поранення, виписки з медичної карти позивача. 06.09.2023 позивачем надіслано на адресу відповідача рапорт зі всіма необхідними документами. Рапорт з документами представником відповідача отримано 12.09.2023. Однак, виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за період з 17.05.2023 по 26.07.2023 не здійснено відповідачем, що зумовило звернення до суду із цим позовом.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 прийнято до розгляду адміністративний позов та відкрито провадження в адміністративній справі №160/25551/23, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
		Цією ж ухвалою суду було витребувано у позивача докази з їх документальним підтвердженням щодо нарахованих та фактично виплачених сум грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 за період з 17.05.2023 до 26.07.2023.
		Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
		20.10.2023 відповідачем подано відзив, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, зважаючи на їх необґрунтованість. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 . ОСОБА_1 через свого адвоката звертався із запитом про проведення нарахування та виплати додаткової винагороди за весь період перебування на стаціонарному лікуванні та відповідно до відповіді від 01.09.2023 №7430 йому було надано роз`яснено, що належні виплати додаткової грошової допомоги будуть нараховані та виплачені після надання підтверджуючих документів перебування на лікуванні. Тобто, позивачу не було відмовлено у проведенні таких нарахувань та виплат, а лише вказано, що виплата додаткової винагороди відбувається на підставі підтверджуючи документів. На підтвердження відсутності бездіяльності з боку військової частин на виконання вимог ухвали суду надають витяг з наказу командира військової частини військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.10.2023№2612 про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 на період дії воєнного стану, відповідно до якого ОСОБА_1 включений до списку особового складу на виплату додаткової грошової допомоги за період перебування на лікуванні, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в період з 17.05.2023 по 30.05.2023, з 05.06.2023 по 30.06.2023, з 01.07.2023 по 26.07.2023. З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні позовної заяви.
		До відзиву відповідачем були долучені витребувані ухвалою докази.
		20.10.2023 відповідачем подано заяву з доказами на підтвердження направлення відзиву позивачу.
		24.10.2023 представником позивача Посвалюк В.В. подано відповідь на відзив, в якій зазначає не погодження з доводами відповідача, оскільки станом на 24.10.2023 жодних грошових коштів на рахунок позивача не надходило. Окрім того, посилання відповідача у відповіді на адвокатський запит та у відзиві на позовну заяву на відсутність підтверджуючих документів, як на перешкоду здійснення таких виплат, є цілком безпідставними та необґрунтованими, оскільки чинним законодавством України не передбачено обов`язок військовослужбовця подавати рапорти командуванню на здійснення перерахунку грошового забезпечення. Крім того, довідка про обставини поранення від 01.05.2023 №3609 видана позивачу саме Військовою частиною НОМЕР_1 , а відтак у відповідача наявний примірник цієї довідки. До того ж, всі медичні виписки одразу направлялися відповідачу після виписки з лікарень, підтвердженням цього є факт вчасного нарахування та виплати позивачу поточного грошового забезпечення у розмірі 23348,58 грн. Окрім того, як вбачається з додатку № 7 до наказу командира військової частини від 04.10.2023 № 2612 позивачу здійснено перерахунок коштів за період з 17.05.2023 по 30.05.2023, з 05.06.2023 по 30.06.2023, з 01.07.2023 по 26.07.2023, але не враховано період з 31.05.2023 по 04.06.2023, який фактично є часом переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого. Так, 30.05.2023р. КП «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» КМР позивачу було видано електронне направлення на госпіталізацію з метою медичної реабілітації, але у зв`язку з очікуванням оформлення відповідного направлення відповідача, позивач потрапив до наступного медичного закладу лише 05.06.2023. Окрім того, в довідці ВЛК за № 858 від 30.05.2023 було зазначено, що позивач потребує стаціонарного реабілітаційного лікування у відділенні реабілітації у КП «Криворізька міська лікарня №5» KMP, а у виписці із медичної карти амбулаторного стаціонарного хворого № 23111933/493 в рекомендаціях зазначено по прибуттю в частину виконати рішення ВЛК. Також, у додатку 7 до наказу командира військової частини від 04.10.2023 №2612 в Примітках зазначена довідка про обставини травми №3831 08.05.2023 (26.03.2023р.), але у позивача довідка про обставини травми датована 01.05.2023 та її номер 3609. Отже, фактично підставою для виплати позивачу зазначена інша довідка про обставини травми, яка жодного відношення до позивача не має. Відповідачем не надано до відзиву документів, які підтверджують розмір нарахованої винагороди, а в додатку № 7 до наказу командира військової частини від 04.10.2023р. № 2612, що період розрахунку 100000 здійснений з урахуванням раніше виплаченої винагороди з розрахунку 30000грн., яку позивач за спірний період не отримував. Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2023 за № 287 у зв`язку з призначенням на посаду гранатометника відділення охорони взводу охорони роти охорони Покровсько-Тернівського РТЦК та СП Дніпропетровської області, позивача виключено із списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення. В цьому в наказі інформація щодо виплат, які є спірними за даним судовим провадженням, не значиться.
		25.10.2023 від представника позивача надійшла заява, до якої додано копію витягу з наказу військової частини НОМЕР_3 №287 від 05.10.2023.
		25.10.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначає не погодження з позицією адвоката. Документи на підтвердження лікування надані позивачем лише до позовної заяви, з отриманням яких позивач одразу був включений до наказу командира на виплату відповідних коштів. Що стосується виплати додаткової винагороди за час переміщення з одного лікувального закладу до іншого, відповідачем зазначено, що такий час законодавцем не конкретизовано, проте вказаний час не є необмеженим. Зважаючи на те, що позивач виписаний 30.05.2023 із КП «Криворізька міська лікарня №5» та ліг на наступне стаціонарне лікування лише 05.06.2023, підстав для виплати 100000грн. за час переміщення не має. Твердження представника позивача, про те, що з 30.05.2023 по 05.06.2023 позивач очікував направлення відповідача на лікування, не відповідає дійсності, оскільки з матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач мав електронне направлення на КП «Криворізька міська лікарня №5» від 30.05.2023 № 0126-3744-7782-4420, отже позивач фактично не переміщувався з одного лікувального закладу до іншого, а просто очікував. Що стосується довідки про обставини поранення, відповідач вказував, що в наказі командира військової частини НОМЕР_1 на виплату додаткової винагороди згадана довідка про обставини поранення від 08.05.2023 №3831, яка є аналогічна за змістом довідці від 01.05.2023 №3609. Видача двох довідок про обставини поранення відбулося внаслідок того, що перший раз довідка видалася в малій кількості екземплярів, в подальшому була потреба в більшій їх кількості, тому була видана довідка, аналогічна за змістом до первинної, лише з іншим реєстраційним номером та з іншою датою. Щодо ненадання розмірів нарахованої суми додаткової винагороди, відповідачем зауважено, що такі докази будуть надані суду, коли така виплата буде здійснена.
		27.10.2023 від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в якому вказує на те, що вона не зазначала у відповіді на відзив, що військовослужбовці не повинні надавати медичні виписки, а зазначила, що у позивача відсутній обов`язок надавати рапорти на здійснення перерахунку грошового забезпечення. Також, посилання відповідача на те, що у Військовій частині відсутні документи, які підтверджують лікування позивача, не відповідають дійсності, оскільки в разі відсутності у відповідача медичних документів позивача, йому б не сплачувалося поточне грошове забезпечення протягом спірного періоду. Щодо переміщення представником вказано, що згідно положень Статуту Збройних Сил України військовослужбовця мала направити на таке лікування саме військова частина згідно довідки ВЛК № 858 від 30.05.2023 та виписки із медичної карти амбулаторного стаціонарного хворого № 23П11933/493. Таким чином, позивач не в праві був самостійно переміститися до іншого лікарняного закладу тільки на підставі електронного направлення від 30.05.2023p.
		06.11.2023 від відповідача надійшли додаткові пояснення, до якого долучено довідку від 01.11.2023 №3764 про грошове забезпечення ОСОБА_2 за період травень-липень 2023 року.
		10.11.2023 від представника позивача надійшло повідомлено про те, що грошові кошти надійшли на рахунок позивача 28.10.2023. Наразі залишається спірним період ненарахування та невиплати позивачу збільшеної грошової винагороди за період з 31.05.2023 по 04.06.2023, за який відбувалось переміщення відповідача з одного медичного закладу в інший.
		Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
		Згідно з частиною п`ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
		Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
		Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України № НОМЕР_4 , виданого 30.01.2019; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; є учасником бойових дій згідно із посвідченням серії НОМЕР_5 ; призваний на військову службу під час мобілізації з 02.11.2022 та у період з 22.11.2023 по 05.10.2023 - перебував на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 .
		Згідно із первинною медичною карткою №4010/13/6526 форми 100 солдат Новохатько 26.03.2023 отримав вогнепальне осколкове поранення лівого гомілкоступенового суглобу (а.с.12).
		За змістом виписки КНП «Лозівське територіальне медичне об`єднання» із медичної карти стаціонарного хворого №1870 солдат ОСОБА_1 у період з 27.03.2023 по 08.04.2023 знаходився на лікуванні у даному медичному закладі з діагнозом: ВОНП лівого гомілкоступенового суглобу, потребує реабілітації (а.с. 14).
		Відповідно до виписки з Військово-медичного клінічного центру Північного регіону із медичної карти стаціонарного хворого №5599 солдат ОСОБА_1 у період з 08.04.2023 по 10.04.2023 знаходився на лікуванні у даному медичному закладі з діагнозом: вогнепальне осколкове порання (26.03.2023) нижньої кінцівки. Наскрізне поранення лівої гомілки. Стан після ПХО рани 26.03.2023 (а.с.15).
		За довідкою військово-лікарської комісії КНП СОР «Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни» від 25.04.2023 №180 позивачу постановлено діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби. На підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб потребує відпустки за станом здоров`я на 30 (тридцять) календарних днів» (а.с. 17).
		Відповідно до виписки з КНП СОР «Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни» із медичної карти стаціонарного хворого №1293 військовослужбовець ОСОБА_1 у період з 10.04.2023 по 26.04.2023 знаходився на лікуванні у даному медичному закладі з діагнозом: вогнепальне наскрізне осколкове порання лівої гомілки; згідно із постанови ВЛК №180 від 25.04.2023 потребує відпустки на 30 календарних днів за станом здоров`я, направляється в розпорядження командира в/ч, пересувається самостійно за допомогою милиць (а.с.16).
		01.05.2023 Військовою частиною НОМЕР_1 складено довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №3609 відповідно до Додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
		Відповідно до довідки від 01.05.2023 №3609 солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 26.03.2023 отримав вогнепальне осколкове поранення лівого гомілкостопового суглобу під час безпосередньої участі у бойових діях по захисту Батьківщини при виконанні бойових завдань у складі військової частини НОМЕР_3 в районі населеного пункту Оріхово-Василівка Бахмутського району Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу противником. Стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння повністю відкидається, перебував у засобах індивідуального захисту (а.с.13).
		Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №23п11933/493 позивач у період з 17.05.2023 по 30.05.2023 перебував на лікуванні у КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» КМР (а.с.18).
		30.05.2023 Військово-лікарською комісією КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» КМР проведено медичний огляд солдата ОСОБА_1 , 1994 р.н., за результатами якого складено довідку ВЛК №858 від 30.05.2023, згідно із якою він потребує стаціонарного лікування у відділенні реабілітації у КП «Криворізька міська клінічна лікарня №5» КМР (а.с.19).
		30.05.2023 КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» КМР було сформовано електронне направлення №0126-3744-7782-4420 на госпіталізацію ОСОБА_1 з метою медичної реабілітації.
		Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №3075 позивач з 05.06.2023 по 27.06.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Криворізька міська клінічна лікарня №5» КМР (а.с.21).
		26.06.2023 Військово-лікарською комісією КНП «Криворізька міська клінічна лікарня №5» КМР проведено медичний огляд солдата ОСОБА_1 , за результатами якого складено довідку ВЛК від 26.06.2023 №143, за змістом якої позивач потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів (а.с.22).
		Відповідно до відпускного квитка №2340 від 27.06.2023, виданого Військовою частиною НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_1 звільнений у відпустку за станом здоров`я терміном на 30 (тридцять) діб з 27.06.2023 по 26.07.2023.
		31.07.2023 Військово-лікарською комісією в/ч НОМЕР_2 проведено медичний огляд солдата ОСОБА_1 , 1994 р.н., за результатами якого складено довідку ВЛК №9076 від 31.07.2023 (а.с.24).
		Відповідно до довідки ВЛК в/ч НОМЕР_2 від 31.07.2023 №9076 позивачу постановлено діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): «Наслідки вибухового поранення (26.03.2023p.): вогнепальне осколкове наскрізне поранення м`яких тканин нижньої третини лівої гомілки у вигляді зміцнілих післяопераційних (26.03.2023-ПХО ран; 29.03.23, 31.03.2023-етапні хірургічні обробки ран) рубців, посттравматичної невропатії лівого малогомілкового нерву з помірним парезом м`язів розгиначів лівої стопи, з помірним порушенням функції опори та ходи. Згідно наказу МОЗ України від 04.07.2007 року №370 поранення тяжкого ступеню. Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. На підставі статті 76б графи ІІ Розкладу хвороб графи 1 ТДВ «Б» непридатний до служби у ДШВ, обмежено придатний до військової служби. Непридатний до служби у плавскладі, морській піхоті, спецспорудах. Придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах».
		17.08.2023 адвокат Посвалюк В.В. звернулась до Військової частини НОМЕР_1 в інтересах позивача із адвокатським запитом, в якому просила надати довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення, додаткові види грошового забезпечення, в тому числі із зазначенням розмірів додаткової винагороди, визначеної постановою КМУ №168 від 28.02.2022. військовослужбовцю ОСОБА_1 за період з часу отримання поранення  26.03.2023 по 26.07.2023.
		Листом №7430 від 01.09.2023 Військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено адвокату Посвалюк В.В., що фінансова служба військової частини НОМЕР_1 не здійснювала виплат додаткової винагороди за період перебування на стаціонарному лікуванні військовослужбовця ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю для цього належних документів, а саме: рапорту військовослужбовця на виплату додаткової винагороди за період перебування на стаціонарному лікуванні; довідки про обставини отримання поранення; виписки з медичної карти хворого ОСОБА_1 за період перебування на лікуванні. У листі №7430 від 01.09.2023 також повідомлено, що за умови надання даних документів буде здійснена відповідна доплата.
		До вказаного листа також була надана довідка про грошове забезпечення та відрахування за березень-липень 2023 року солдата ОСОБА_1 від 29.08.2023 №1413, згідно з якою усього нараховано позивачу у березні 2023 році 122998,35грн. (у т.ч. додаткова винагорода на період дії воєнного стану  100000,00грн.); у квітні 2023 році  109665,02грн. (у т.ч. додаткова винагорода на період дії воєнного стану  86666,67грн.); у травні 2023 року  22998,35грн. (у т.ч. додаткова винагорода на період дії воєнного стану  0,00грн.); у червні 2023 року  22998,35грн. (у т.ч. додаткова винагорода на період дії воєнного стану  0,00грн.); у липні 2023 року  22998,35грн. (у т.ч. додаткова винагорода на період дії воєнного стану  0,00грн.
		06.09.2023 позивачем було надіслано відповідачу рекомендованим листом (поштовий ідентифікатор 5000801813850) з описом вкладення рапорт з долученням до нього копіями медичних виписок, довідок ВЛК та відпускного квитка, які згідно з відомостями сайту Укрпошта вручено адресату 12.09.2023 (а.с.30).
		Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 17.05.2023 до 26.07.2023, позивач звернувся до суду із цим позовом.
		В ході судового розгляду відповідачем надано витяг з наказу Військової частини НОМЕР_1 від 04.10.2023 №2612 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 на період дії воєнного стану», згідно з Додатком 7 якого позивач включений на виплату додаткової винагороди за період з 17.05.2023 по 30.05.2023, з 05.06.2023 по 30.06.2023, з 01.07.2023 по 26.07.2023, а також довідку від 19.10.2023 №3186 про грошове забезпечення та відрахування ОСОБА_1 за період травень  липень 2023 року.
		Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
		Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
		Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
		Статтею 1 Закону №2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
		Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (частина перша статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
		Частиною другою та третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
		За змістом абзацу 1 частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
		За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		В подальшому, воєнний стан в країні неодноразово продовжувався.
		26 липня 2023 року Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 451/2023 воєнний стан на території України продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, тобто до 15 листопада 2023 року.
		На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
		Згідно із пунктом 1 Постанови №168 (в редакції час спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
		Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
		Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
		Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
		Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260 в редакції на час спірних відносин).
		Пунктом 2 розділу І вказаного Порядку визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
		До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
		До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
		За змістом пункту 3 розділу І Порядку №260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
		Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
		З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністром оборони України телеграмою від 25.03.2022 №248/1298 доведено до відома Першому заступнику, заступникам Міністра оборони України, Державному секретарю Міністерства оборони України, Головнокомандувачу Збройних Сил України, начальнику Генерального штабу Збройних Сил України, командиру військової частини НОМЕР_6 , голові Державної спеціальної служби транспорту, командувачам видів (родів військ, сил) Збройних Сил України/керівникам структурних-підрозділів апарату Міністерства оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України та Генерального штабу Збройних Сил України, командирам (начальникам) військових частин, установ, вимогу про те, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям у розмірі 100000,00грн. або 30000,00грн. здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій)  особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління командирам військових частин (пункт 5). У період дії воєнного стану, військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язані із захистом Батьківщини, додаткову винагороду виплачувати у розмір 100000,00грн. за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці у зв`язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії (пункт 8).
		23.06.2022 з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінетом Міністрів України від 28.02.2022 р. №168, Міністром оборони України видано Окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29, яке є обов`язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01.06.2022.
		За змістом пункту 7 Окремого доручення у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також, включати військовослужбовців, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної комісії).
		Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Довідка), видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини.
		У Довідці обов`язково зазначати: військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травма, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо).
		Керівникам військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України при наданні рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікувальному закладі (в тому числі закордонному) одночасно надавати медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 грн. за час цієї відпустки.
		Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44 внесено зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, та доповнено Порядок №260 новим розділом «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».
		Так, відповідно до пункту 10 розділу XXXIV Порядку № 260 встановлено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які:
		загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов`язаних із захистом Батьківщини), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому військовослужбовець загинув (помер);
		захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення), - за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності;
		у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
		Згідно із пунктом 11 Розділу XXXIV Порядку № 260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
		Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
		Пунктом 12 Розділу XXXIV Порядку № 260 керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.
		З системного аналізу наведених норм права вбачається, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язані із захистом Батьківщини, встановлено додаткову винагороду в розмірі 100000,00грн. за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, а також час перебування у відпустці у зв`язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
		З аналізу норм постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) внаслідок такого поранення або перебування у відпустці у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
		При цьому, суд зауважує, що постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини, за які виплачується у розмірі до 100 000 гривень винагорода.
		Судом встановлено, про що відсутність спір між сторонами, позивач був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України під час мобілізації, у період з 22.11.2022 по 05.10.2023 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , 26.03.2023 - отримав вогнепальне осколкове поранення лівого гомілкостопового суглобу під час безпосередньої участі у бойових діях по захисту Батьківщини при виконанні бойових завдань у складі військової частини НОМЕР_3 в районі населеного пункту Оріхово-Василівка Бахмутського району Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу противником. 
		Згідно із довідкою ВЛК від 30.05.2023 №858 травма, Так, пов`язана з проходженням військової служби, травма тяжкого ступеня.
		Матеріалами справи також підтверджено, що позивач у зв`язку із вказаним пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебував на стаціонарному лікуванні у наступних періодах та у таких закладах охорони здоров`я:
		з 27.03.2023 по 08.04.2023 - виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1870 у КНП «Лозівське територіальне медичне об`єднання» Лозівської міської ради Харківської області;
		з 08.04.2023 по 10.04.2023 - виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №5599 у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону;
		з 10.04.2023 по 26.04.2023 - виписка із медичної карти стаціонарного хворого №1293 у КНП СОР «Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни»;
		з 17.05.2023 по 30.05.2023 - виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №23П11933/493 КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2»;
		з 05.06.2023 по 27.06.2023 - виписка із медичної карти стаціонарного хворого№3075 КМР КП «Криворізька міська клінічна лікарня №5» КМР.
		Також, згідно із довідками ВЛК КНП СОР «Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни» від 25.04.2023 №180, ВЛК КП «Криворізька міська клінічна лікарня №5» КМР №143 від 26.06.2023, відпускним квитком Військової частини № НОМЕР_7 позивач перебував у відпустці за станом здоров`я.
		Зважаючи, що отримане позивачем поранення 26.03.2023 пов`язане із проходженням військової служби та захистом Батьківщини, а також підтверджено його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та відпустках за станом здоров`я за висновками ВЛК, позивач має право на отримання збільшеної до 100000 гривень винагороди протягом всього часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, в тому числі часу переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, а також часу перебування у відпустках за станом здоров`я за висновками ВЛК у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини.
		Проте, згідно із довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 29.08.2023 №1413, позивачу нараховано і виплачено додаткову винагороду, збільшену до 100000,00 грн., за березень 2023 р. та квітень 2023 р.
		Лише в ході судового розгляду встановлено, що відповідачем здійснено нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн., за спірний період травень-липень 2023 року.
		Так, відповідно до пункту 7 Витягу з наказу Військової частини НОМЕР_1 від 04.10.2023 №2612, у зв`язку із уточненням даних наказано виплатити особовому складу військової частини за період безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) та військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва) додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі у таких діях та заходах, відповідно до додатку 7 до цього наказу.
		Згідно з Додатком 7 до вказаного наказу позивач включений (п.31) на виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00грн., за період з 17.05.2023 по 30.05.2023, з 05.06.2023 по 30.06.2023, з 01.07.2023 по 26.07.2023.
		Відповідно до наданої Військовою частиною НОМЕР_1 довідкою від 01.11.2023 №3764 ОСОБА_1 здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення із включенням додаткової винагороди на період дії воєнного стану, а саме: у травні 2023 року перераховано 68159,64грн., у червні 2023 року  109665,02грн., у липні 2023 року  106869,32грн.
		Спору щодо нарахованих та виплачених сум за період з 17.05.2023 по 30.05.2023, з 05.06.2023 по 30.06.2023, з 01.07.2023 по 26.07.2023 з матеріалів справи не вбачається, отримання вказаних коштів не заперечується позивачем, а отже в цій частині позов не підлягає задоволенню.
		Однак, суд не погоджується з позицією відповідача щодо не включення до періодів нарахування додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень відповідно до Постанови №168, періоду з 31.05.2023 по 04.06.2023.
		З матеріалів справи вбачається, що не заперечується відповідачем, позивач у періоді з 17.05.2023 по 30.05.2023 перебував на лікуванні у КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» КМР (а.с.18), 30.05.2023 ВЛК КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» КМР проведено медичний огляд позивача, за результатами якого складено довідку ВЛК №858 від 30.05.2023, згідно із якою він потребує стаціонарного лікування у відділенні реабілітації у КП «Криворізька міська клінічна лікарня №5» КМР (а.с.19) та 30.05.2023 КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» КМР було сформовано електронне направлення №0126-3744-7782-4420 на госпіталізацію позивача з метою медичної реабілітації, та у періоді з 05.06.2023 по 27.06.2023 він перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Криворізька міська клінічна лікарня №5» КМР (а.с.21), а відтак період з 31.05.2023 по 04.06.2023 є фактично часом переміщення позивача з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого з метою подальшої реабілітації за висновком ВЛК після тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.
		Водночас, як вбачається з Додатку 7 до наказу від 04.10.2023 №2612 виплата позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00грн., за період з 31.05.2023 по 04.06.2023 не виключена у наказ.
		Суд повторно зазначає, за змістом пункту 1 Постанови №168, пункту 10 розділу XXXIV Порядку № 260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень включаються також військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого).
		Належних та допустимих доказів правомірності не включення до періодів нарахування додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень відповідно до Постанови №168, періоду з 31.05.2023 по 04.06.2023, відповідачем не надано та матеріали справи не містять, що за встановлених обставин безумовно свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
		У судовій правозастосовчій практиці Верховного Суду України (постанова від 13.06.2017 у справі №21-1393а17), а також Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), від 13.12.2018 у справі №800/434/17 та інших) неодноразово висловлювалась правова позиція про те, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
		Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).
		З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн., за час переміщення його з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого з метою подальшої реабілітації за висновком ВЛК після тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, тому з метою відновлення порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду, збільшену до 100000,00 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 31.05.2023 до 04.06.2023.
		Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідачем не доведено правомірності своїх дії у спірних правовідносинах.
		Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
		Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.
		Керуючись ст.ст.9, 72-74, 77, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії  задовольнити частково.
		Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 31.05.2023 по 04.06.2023.
		Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) додаткову винагороду, збільшену до 100000,00 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 31.05.2023 по 04.06.2023.
		У задоволенні іншої частини позовних вимог  відмовити.
		Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
		 
		Суддя М.М. Бухтіярова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...