Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/358/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Порушення законів та звичаїв війни.
Надіслано для оприлюднення: 04.01.2024. Зареєстровано: 04.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.01.2024.
Дата набрання законної сили: 09.01.2024
Номер судового провадження: 1-кп/369/1515/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42022000000000434

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 369/358/23
		Провадження № 1-кп/369/1515/23 
		 
		 
		В И Р О К
		іменем України
		08.12.23 року м. Київ
		 
		Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
		головуючої судді                         ОСОБА_1 
		за участю секретаря                         ОСОБА_2 
		прокурора                                 ОСОБА_3 
		потерпілого                                  ОСОБА_4 
		захисника                                  ОСОБА_5 , 
		розглянувши у спеціальному судовому провадженні у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42022000000000434 від 11.04.2022 року за обвинуваченням 
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кушмурун Симеозерного району Кустанайської області республіки Казахстан, громадянина Російської Федерації, військовослужбовця збройних сил Російської Федерації, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, - 
		 
		встановив:
		 
		       24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).
		       До складу ООН увійшли Союз Радянських Соціалістичних Республік (правонаступником якого з 1991 року є Російська Федерація), Українська Радянська Соціалістична Республіка (правонаступницею якої з 1991 року є Україна) та ще 49 країн-засновниць, а згодом до вказаної міжнародної організації прийняті інші держави світу.
		       Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в їх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави. Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1965 року «Про недопустимість втручання у внутрішні справи держав, про убезпечення їх незалежності і суверенітету» закріплено, що держави не мають права втручатися прямо чи опосередковано з якої б то не було причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав.
		       Кожна держава має невід`ємне право обирати свою політичну, економічну, соціальну та культуру систему без втручання в будь-якій формі з боку будь-якої іншої держави. Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09.12.1981 року «Про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав» закріплено, що держави не мають права здійснювати інтервенцію або втручання в будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні чи зовнішні справи інших держав. Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 24.10.1970 року «Про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН» закріплено принцип, згідно з яким держави утримуються в своїх міжнародних відносинах від силових погроз або застосування сили як проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з цілями ООН. Така загроза силою або її застосування є порушення міжнародного права і Статуту ООН.
		       Кожна держава зобов`язана утримуватися від загрози силою або її застосування з метою порушення існуючих міжнародних кордонів іншої держави або у якості засобу вирішення міжнародних суперечок, в тому числі територіальних суперечок, і питань, що стосуються державних кордонів.
		       Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 року схвалено Акт проголошення незалежності, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом територія України є неподільною та недоторканою. Незалежність України визнано значною кількістю держав світу, у тому числі 05.12.1991 року Російською Федерацією.
		       31.05.1997 року відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань за Заключним актом Наради з безпеки та співробітництва в Європі укладено Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14.91.1998 року № 13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 02.03.1999 року № 42-ФЗ).
		       Відповідно до статей 2-3 зазначеного Договору Російська Федерація зобов`язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих кордонів між Україною та Російською Федерацією та розбудову відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, незастосування сили або загрози силою, невтручання у внутрішні справи.
		       Статтями 1-3 Конституції України, яка прийнята Верховною Радою України 28.06.1996 року, визначено, що Україна є суверенною і незалежно., демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканою. При цьому, статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Більш того, 03.01.1995 року в Україні набрала сили ратифікована (із застереженнями) 03.07.1954 року Конвенція про захист цивільного населення (Женева, 12 серпня 1949 року, далі - Конвенція). Відповідно до Закону України «Про зняття застережень України до Женевських конвенцій про захист жертв війни від 12.08.1949 року» № 3431-IV від 06.02.2006 року відповідні застереження до Конвенції скасовано.
		       Конвенція 10.05.1954 року ратифікована уповноваженими представниками Російської Федерації. 
		       Відповідно до статті 1 Конвенції високі Договірні Сторони зобов`язуються дотримуватися та забезпечувати дотримання цієї Конвенції за всіх обставин. 
		       Статтею 2 Конвенції передбачено, що вона також застосовується до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив. 
		       Статтею 4 Конвенції встановлено, що особи, які перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		       Відповідно до статті 33 Конвенції встановлено заборону пограбувань.
		       Статтею 147 передбачені серйозні порушення Конвенції, які становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров`ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув`язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно. 
		       В порушення вищевказаних умов міжнародних договорів та ігноруючи положення Конституції України, 24 лютого 2022 року вище політичне та військове командування Російської Федерації розпочало агресію та вторгнення до суверенних кордонів України.
		       Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 5.30 24.02.2022 року строком на 30 діб.
		       Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
		 
		       В результаті воєнних дій 06.03.2022 року збройними силами Російської Федерації незаконно окуповано село Мощун Бучанського району Київської області, яке 26.03.2022 року було деокуповано Збройними Силами України. 
		       Під час окупації заступник командира бойової машини - навідник-оператор ПДВ в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спільно з невстановленими військовослужбовцями Російської Федерації, реалізовуючи свій злочинний умисел, у невстановлений в ході досудового розслідування час, у період з 06.03.2022 року по 26.03.2022 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, незаконно проникли на територію домоволодіння по АДРЕСА_2 , належне ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який через присутність російських військових у с. Мощун перемістився з іншими односельцями до лісу. 
		       Надалі ОСОБА_9 , спільно із невстановленими військовослужбовцями Російської Федерації, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, тримаючи при собі зброю - автомати Калашникова, незаконно заволоділи майном ОСОБА_10 : набором автомобільних інструментів вартістю 800 грн., повітряним компресором марки «Dnipro-М» вартістю 3500 грн., великим набором інструментів вартістю 2500 грн., грошима в сумі 5100 гривен, золотими сережками дружини вагою 4 грами вартістю 7000 грн., фотоапаратом марки «Canon» вартістю 15000 грн., відеокамерою «Panasonic» вартістю 24000 грн., покинули місце вчинення злочину з викраденим майном, чим завдали потерпілому ОСОБА_4 матеріальних збитків на загальну суму 57900 грн.
		       При цьому ОСОБА_11 та військовослужбовці ЗС РФ усвідомлювали, що речі ОСОБА_4 не можуть бути використані у військових цілях, а заволодіння ними відбулося виключно з корисливою метою.
		 
		       В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_12 пояснив, що через вторгнення російських військ в Україну 24.02.2022 року його дружина виїхала до рідних на Закарпаття, а він залишився у їхньому будинку по АДРЕСА_2 . 06.03.2022 року почався артобстріл села, тому він разом з декількома місцевими мешканцями заховався в лісі. З лісу він спостерігав за своїм будинком. Озброєні військові РФ, чоловіків 15-18, у формі та у балаклавах зайшли на територію його господарства, один з них, самий зухвалий, був без балаклави, почали обшукувати підсобні приміщення, потім почали ламати вікна, щоб потрапити в будинок, хоча двері були не замкнені, оскільки він поспіхом забув їх зачинити. Пробувши деякий час у будинку, військові вийшли, награбоване склали на тачку, що зробив військовий без балаклави, та покинули дворище ОСОБА_13 . Коли ОСОБА_14 повернувся до будинку, то виявив відсутність ремонтних наборів, компресора, фотоапарата, відеокамери, сережок дружини та 5100 грн. Коли військові рф тікали з села під натиском ЗСУ, погубили свої документи, випадково було знайдено паспорт ОСОБА_15 , у якому ОСОБА_16 впізнав того зухвалого військового, який був без балаклави та вивозив та тачці майно ОСОБА_13 .
		       У зв`язку з тим, що діями військових російської федерації спричинена майнова та моральна шкода, потерпілий ОСОБА_4 звернувся з позовом, в якому просив стягнути з обвинуваченого на свою користь 57900 грн. майнової шкоди та 100000 грн. моральної шкоди. 
		 
		       При дослідженні письмових документів, наданих стороною обвинувачення, з`ясовано, що відомості до ЄРДР були внесені за заявою ОСОБА_4 від 07.04.2022 року.
		       Документи військовослужбовця ОСОБА_17 (паспорт, пластикова карта Сбербанка, сертифікат про вакцинацію проти ковіда та військовий квиток) та його військовий одяг були знайдені 05.04.2022 року в с. Мощун.
		       Саме ОСОБА_18 по фото впізнали очевидці ОСОБА_19 та ОСОБА_20 як військового, який виносив речі ОСОБА_10 .
		       З 11.04.2022 року ОСОБА_11 був оголошений в розшук як особа, яка ухилилась від органів досудового розслідування.
		       19.05.2022 року ОСОБА_11 було заочно повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 438 КК України.
		       Ухвалою від 11.11.2022 року слідчого судді Печерського районного суду м. Києва підозрюваному ОСОБА_11 було обрано запобіжний захід - тримання під вартою.
		       Ухвалою від 29.11.2022 року слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у кримінальному провадженні № 42022000000000434 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 438 КК України.
		       
		       Отже, оцінюючи досліджені у справі докази в їх сукупності суд бере до уваги показання потерпілого ОСОБА_4 та надані стороною обвинувачення письмові документи, які доводять, що саме ОСОБА_11 без військової необхідності заволодів майном цивільної особи.
		 
		        Суд визнає, що стороною обвинувачення були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_18 як підозрюваного, так і як обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
		 
		       Враховуючи встановлені обставини справи, зважаючи на надані докази, суд визнає, що вина обвинуваченого ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, доведена повністю, та кваліфікує його дії як порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. 
		 
		       Обставин, що відповідно до ст. 66, ст. 67 КК України пом`якшують або обтяжують, покарання, не встановлено. 
		 
		       За наведеного, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_11 , будучи військовослужбовцем ЗС рф, не маючи для того приводів та підстав, перетнув кордон суверенної держави Україна, та, перебуваючи на території села Мощун Бучанського району Київської області, без військової необхідності умисно заволодів майном потерпілого ОСОБА_4 , тому заслуговує на суворе покарання відповідно до санкції кримінального закону, за яким він визнаний винуватим.
		 
		       Крім того, суд вважає, що діями обвинуваченого потерпілому завдана майнова та моральна шкода, оскільки у родини ОСОБА_13 було викрадені цінне майно, золоті прикраси та гроші, а також ОСОБА_4 зазнав моральної шкоди від протиправних дій військовослужбовця ОСОБА_11 , оскільки пережив стресовий стан, вимушено спостерігаючи за діями військових на території свого домоволодіння, тому задовольняє заявлені потерпілим до відшкодування суми. 
		 
		       Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		       
		       На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 128, 297-1, 323, 368 - 371, 373, 374 КПК України, суд -
		 
		ухвалив:
		 
		        ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого. 1 ст. 438 КК України, і призначити йому покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі.
		 
		       Строк відбування покарання обвинуваченим ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем с. Кушмурун Семиозерного району Кустанайської області республіки Казахстан, обчислювати з моменту його затримання.
		 
		Цивільний позов потерпілого задовольнити. 
		Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає в с. Мощун Бучанського району Київської області 57900 (п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот) грн. матеріальної та 100000 (сто тисяч) грн. моральної шкоди.
		 
		       Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. 
		 
		       Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія судового надсилається прокурору, захиснику та потерпілому 
		 
		                               Суддя                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...