Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/48373/20-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них.
Надіслано судом: 03.01.2024. Зареєстровано: 04.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.01.2024.

Номер судового провадження: 2-2890/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/48373/20-ц 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 грудня 2023 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді: Соколова О.М.
		секретар судового засідання: Матвійчук В.П.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу № 757/48373/20-ц за позовом ОСОБА_1 до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» про визнання права на приватизацію службового приміщення та зобов`язання вчинити дії, -
		                                В С Т А Н О В И В :
		 
		У листопаді 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Печерського районного суду міста Києва з позовом до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач), третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» про визнання права на приватизацію службового приміщення та зобов`язання вчинити дії.
		В обґрунтування позовних вимог зазначила, що на підставі Рішення виконавчого комітету Печерської районної ради народних депутатів від 09.12.1991 року № 1329, ОСОБА_2 було видано ордер № 43 від 18.12.1991 року про право зайняття службового житлового приміщення в квартирі АДРЕСА_1 , площею 14,9 кв.м. 11.08.2008 року між ОСОБА_2 та позивачем було укладено шлюб. Після реєстрації шлюбу, позивач, як член сім`ї, ОСОБА_2 зареєструвала місце свого проживання за адресою реєстрації місця проживання свого чоловіка, ОСОБА_2 , а саме в квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою форми № 3 від 13.02.2009 року № 193, виданого КП «Липкижитлосервіс». ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. За життя ОСОБА_2 , мав намір приватизувати житлове приміщення, в якому мав зареєстроване місце проживання, однак, за станом здоров`я не мав фізичної можливості реалізувати своє право на отримання у власність житла. Наприкінці 2005 року представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулася до відповідача з проханням надати можливість приватизувати спірне житлове приміщення, на що було повідомлено, що дане приміщення є службовим та для його приватизації необхідно надати звернення про виведення цієї квартири з розряду службових. Після подання такого звернення, 27.12.2005 року відповідачем було надано письмову відповідь № 3611 про те, що родина ОСОБА_2 перебуває в списках КП УЖГ «Печерськжитло» на відселення колишніх працівників зі службової площі. В грудні 2019 року та на початку 2020 року позивач знову звернулась до відповідача з проханням надати згоду на виведення квартири із числа службових. 28.12.2019 року та 13.03.2020 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» надало відповідь про те, що питання виведення квартири АДРЕСА_1 , буде розглядатися комісією по житлово-побутовій роботі. 05.06.2020 року позивач отримала відповідь відповідача про те, що за результатом розгляду звернень позивача про виведення спірної квартири з числа службових комісією з житлово-побутовій роботі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» було вирішено відмовити позивачу у наданні клопотання щодо виведення квартири з числа службових. Свою відмову відповідач обґрунтовує тим, що дана спірна квартира закріплена за КП «Керуюча компанія» Розпорядженням Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 01.02.2016 року № 70 Про внесення змін до розпорядження Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 20.09.2013 № 509 «Про пере закріплення майна, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва переданого до сфери управління Печерської районної в м. Києві державної адміністрації». Вказала, що оскільки окремого Рішення про закріплення квартири АДРЕСА_1 не існує, зазначена квартира не віднесена до службових у встановленому законом порядку та підлягає приватизації в порядку передачі у власність громадян з житла державного фонду.
		Таким чином, позивач вважає, що відповідач, вирішуючи питання про приватизацію житла, необґрунтовано відмовив позивачу у передачі у власність спірної квартири, оскільки обставини, які б забороняли приватизацію державного майна, а саме перебування цього житла в числі житлових, не підтвердженні.
		У зв`язку з викладеним, просила суд: визнати відмову Печерської районної в місті Києві державної адміністрації у проведенні приватизації квартири АДРЕСА_1 - незаконною; визнати за позивачем право на приватизацію житлового приміщення, а саме приватизації квартири АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідача провести приватизацію квартири АДРЕСА_1 шляхом її безоплатної передачі в приватну власність позивачу.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09 листопада 2020 року відкрито провадження у цивільній справі № 757/48373/20-ц за правилами позовного (загального) провадження та призначено підготовче засідання.
		08 лютого 2021 року на адресу суду від відповідача засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого останній заперечує проти позову. Вказує, що вказана квартира надавалася чоловікові ОСОБА_1 . ОСОБА_2 як службова, у зв`язку з тим, що він належав до працівників, яким могло бути надано службове житло. На сьогоднішній день квартира пере закріплена за КП «Керуюча компанія» як службове жиле приміщення. Отже, квартира, в яку згодом як член родини вселилася позивач, надавалась ОСОБА_2 не згідно черги квартирного обліку, а як службова. Клопотань про виключення з числа службових жилих приміщень до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від КП «Керуюча компанія» не надходило. Печерська районна в місті Києві державна адміністрація не приймала розпорядження про затвердження клопотання про виключення квартири з числа службових. З урахуванням викладеного, зазначив, що у Печерської районної в місті Києві державної адміністрації відсутні правові підстави для приватизації службової квартири АДРЕСА_1 .
		05 березня 2021 року на адресу суду від третьої особи засобами поштового зв`язку надійшли письмові пояснення, відповідно до яких вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31 січня 2022 року закрито підготовче провадження у справі і призначено справу до розгляду по суті.
		Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, про місце день і час розгляду справи повідомлялися належним чином, проте в матеріалах справи, міститься заява від представника позивача про розгляд справи без його участі, вимоги підтримав, просив задовольнити.
		Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщення оголошення на сайті Печерського районного суду м.Києва, а тому, в силу положень ст. 131 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
		Третя особа в судове засідання не з`явилася, про місце день і час розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суду не повідомила.
		Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
		За наведених обставин, суд, приходить до висновку про розгляд справи у відсутність учасників, на підставі наявних в ній доказів.
		Суд, дослідивши матеріали справи, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві, які були досліджені судом, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступного висновку.
		Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Так, матеріалами справи встановлено, що рішення виконавчого комітету Печерської районної ради народних депутатів від 09.12.1991 року № 1329, було затверджене спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету ЦЖГ району про надання службової, однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , на час роботи слюсарю-сантехніку ЖЕК 303 ОСОБА_2 , одинокому.
		На підставі вищевказаного рішення виконавчого комітету Печерської районної ради народних депутатів ОСОБА_2 було видано ордер № 43 від 18.12.1991 року про право зайняття службового жилого приміщення.
		Відповідно до матеріалів справи вказана квартира на сьогоднішній день пере закріплена за КП «Керуюча компанія», як службове жиле приміщення.
		Позивач, стверджує, що оскільки, окремого рішення про закріплення кватири АДРЕСА_1 як службової не виявлено, то й квартира не може вважатися службовою, а отже, не потребує виключення з числа службових і має приватизуватися як «звичайна»
		Проте, правові основи приватизації державного житлового фонду визначено Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду»).
		Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» не підлягають приватизації, в тому числі квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових.
		Відповідно до п. 6 Положення про службові жилі приміщення, затвердженого постановою Ради міністрів Української РСР від 04.02.1988 №37, жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.
		Так, матеріали справи не містять доказів, що клопотання про виключення з числа службових жилих приміщень надходило до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від КП «Керуюча компанія». 
		Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. 
		Відповідно до матеріалів справи Печерська районна в місті Києві державна адміністрація не приймала розпорядження про затвердження клопотання про виключення квартири з числа службових.
		З урахуванням вищевикладеного, у Печерської районної в місті Києві державної адміністрації відсутні правові підстави для приватизації службової квартири АДРЕСА_1 .
		Що стосується вимоги позивача про визнання за позивачем право на приватизацію житлового приміщення, а саме приватизації квартири АДРЕСА_1 та зобов`язання відповідача провести приватизацію квартири АДРЕСА_1 шляхом її безоплатної передачі в приватну власність позивачу, суд вказує наступне.
		Відповідно до матеріалів справи, 11.08.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, про що виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради Фастівського району Київської області в Книзі реєстрації шлюбів було зроблено відповідний актовий запис за № 02 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
		Після реєстрації шлюбу, позивач, як член сім`ї, ОСОБА_2 зареєструвала місце свого проживання за адресою реєстрації місця проживання свого чоловіка, ОСОБА_2 , а саме в квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою форми № 3 від 13.02.2009 року № 193, виданого КП «Липкижитлосервіс».
		Відповідно до п. 21 Положення Про службові жилі приміщення, затверджені Постановою ради міністрів України РСР від 04.02.1988 № 37 на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле
		приміщення. 
		Відповідно до ст. 61 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово- експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер.
		При цьому положеннями ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі ї створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення.
		Згідно з частиною першою статті 58 ЖК УРСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
		Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що у позивача є ордер на вселення в дану квартиру. 
		Відповідно до ст. 30 Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать видача ордерів на заселення жилої площі в будинках державних та комунальних організацій.
		Відповідно до ст. 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири. Жилі приміщення, що надаються народним депутатам України на період їх роботи на постійній основі у Верховній Раді України, включаються до числа службових і виключаються з їх числа за рішенням Верховної Ради України за поданням Комісії Верховної Ради України з Читань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності депутатів.
		На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення (ч. 1 ст. 122 ЖК УРСР).
		Згідно ч. 2 ст. 121 ЖК УРСР, службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.
		Таким чином, на даний момент квартира АДРЕСА_1 є службовим житлом, яка має потребу для надання робітникам КП «Керуюча компанія» як службова.
		Також, позивачем не надано документів, які б підтверджували виведення спірної квартири із числа службових житлових приміщень.
		Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. 
		Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно з чч.1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.        
		Аналіз наведених вище норм законодавства та фактично встановлені обставини у справі вказують на те, що підстави для задоволення позову ОСОБА_1 до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» про визнання права на приватизацію службового приміщення та зобов`язання вчинити дії, відсутні.
		Пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Керуючись Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Житловим кодексом України, ст. ст.1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
		                                               ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» про визнання права на приватизацію службового приміщення та зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Дата складання повного тексту рішення 07.12.2023 року.
		Суддя                                                                        О.М. Соколов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...