Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 505/834/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти волі, честі та гідності особи; Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини.
Надіслано для оприлюднення: 05.01.2024. Зареєстровано: 05.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.01.2024.
Дата набрання законної сили: 22.11.2023
Номер судового провадження: 1-кп/505/483/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023160000000211

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №505/834/23
		пр. №1-кп/505/483/2023
		        ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23.10.2023 р. Котовський міськрайонний суд Одеської області в складі :
		головуючої судді                                                                 ОСОБА_1 
		при секретарі                                                                         ОСОБА_2 
		за участю прокурора ОСОБА_3 
		захисника ОСОБА_4 
		обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		у відсутності потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , розглянувши в підготовчому судовому засіданні, в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12023160000000211 від 22.02.2023 року та угоду про визнання винуватості відносно:
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Республіка Молдова, громадянки України, освіта 1 клас початкової школи, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої
		- обвинуваченої в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149 КК України,
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Любомирка Котовського району Одеської області, громадянина України, освіта 2 класи початкової школи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
		 
		- обвинуваченого в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149 КК України,
		В С Т А Н О В И В:
		 
		В провадження Котовського міськрайсуду, Одеської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , обвинувачених в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149 КК України та угоди про визнання винуватості від 03.03.2023 року.
		Згідно обвинувального акту і угоди від 03.03.2023 року, укладеної між прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 та підозрюваним ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_4 про визнання винуватості ОСОБА_5 , обвинувачується в тому, що він, за попередньою змовою із ОСОБА_6 та з невстановленими в ході досудового розслідування особами, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у невстановленому досудовим слідством місці, переслідуючи корисливу мету у вигляді одержання стабільних незаконних прибутків від вербування та переміщення людей з мстою їх експлуатації, керуючись метою вчинення злочинів, спрямованих на порушення конституційних прав людини - особисту волю, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вирішили зайнятись злочинною діяльністю, пов`язаною з пошуком, вербуванням та переміщенням осіб з уразливим станом через збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин через державний кордон України на територію Французької Республіки в місто Мелен, з метою їх експлуатації, шляхом втягнення у злочинну діяльність, яка полягала в їх зверненні до державних органів Французької Республіки з проханням надати їм правовий статус біженців, мотивуючи його недостовірною та вигаданою інформацією про нібито побоювання стати в Україні жертвами переслідувань за ознаками національності, належності до певної соціальної групи, політичних переконань тощо, з метою подальшого незаконного отримання останніми виплат з державного бюджету Французької Республіки, що відповідно до законодавства Французької Республіки призначаються для осіб, які звернулися з заявою про отриманням статусу біженця, па час проведення відповідної перевірки обґрунтованості підстав для надання такого статусу, розробили план та алгоритм дій, для реалізації своєї злочинної діяльності .
		Відповідно до заздалегідь розробленого та узгодженого плану в січні 2020 року ОСОБА_5 , виконуючи роль вербувальника, перебуваючи в м. Подільськ Одеської області, випадково зустрівся із раніше не знайомим йому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В ході бесіди із ОСОБА_8 . ОСОБА_5 з`ясував, що потерпілий знаходиться в скрутному матеріальному становищі та шукає заробіток, тобто перебуває в уразливому стані та за збігом тяжких життєвих обставин не може новною мірою усвідомлювати свої дії. Далі, реалізуючи свій злочинний умисел та розуміючи, що ОСОБА_8 , в силу свого уразливого стану не зможе розкрити його злочинних намірів, ОСОБА_5 запропонував потерпілому отримати грошові кошти в сумі 300 євро за поїздку до Французької Республіки. При цьому ОСОБА_10 створив у потерпілого хибне уявлення про отримання високих заробітків за вчинення нескладних правомірних дій, не розкриваючи дійсних намірів такої поїздки та не зазначаючи, які саме дії необхідно буде виконати ОСОБА_8 за вказану грошову винагороду, таким чином, встановивши над потерпілим контроль у вигляді психологічного примусу, обумовленого безпорадністю стану останнього, та домігся від потерпілого добровільної згоди на переміщення до Французької Республіки.
		Приблизно в січні 2020 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою, реалізуючи узгоджений злочинний план, здійснили дії, направлені на оформлення паспорту для виїзду за кордон потерпілого ОСОБА_8 при цьому заплативши кошти за прискорену процедуру оформлення вказаного документа.
		Далі, 05.03.2020 ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію злочинного плану, встановила над потерпілим ОСОБА_8 контроль у вигляді психологічного примусу, обумовленого безпорадністю стану останнього, та разом із потерпілим перетнули державний кордон України, вирушивши до Французької Республіки.
		В подальшому ОСОБА_6 , використовуючи підневільний стан ОСОБА_8 , який проявився в неможливості самостійно покинути межі Французької Республіки, у зв`язку із незнанням іноземних мов та відсутністю коштів для покриття витрат на поїздку до України, доставила потерпілого до м. Мелен Республіки Франція, з метою організації його звернення до компетентних держаних органів для отримання ним статусу біженця під вигаданою легендою про нібито побоювання стати в Україні жертвою збройного конфлікту на сході України, задля подальшого отримання потерпілим банківського рахунку та картки, призначених для нарахування та отримання грошових виплат, що призначаються для осіб, які звернулися за отриманням статусу біженця на період проведення перевірки такого звернення, з метою подальшого привласнення вказаних грошових коштів, що відповідно до законодавства Республіки Франції є кримінальним правопорушенням, яке кваліфікується як шахрайство, що передбачено статтями 313-2, 313-2 абзац 7, 313-1, 132-71 Кримінального кодексу Республіки Франція.
		Далі, під контролем та керівництвом ОСОБА_6 , потерпілий ОСОБА_8 в період часу з 05.03.2020 по 24.03.2020 (точного дати в ході слідства не встановлено), перебуваючи в м. Мелен Французької Республіки, знаходячись в уразливому стані, вимушено звернувся до компетентних держаних органів із заявою про отримання ним статусу біженця під вигаданою ОСОБА_11 , легендою, яку він запам`ятав заздалегідь, про нібито побоювання стати в Україні жертвою збройного конфлікту на сході України та отримав банківську картку, призначену для нарахування та отримання грошових виплат, що призначаються для осіб, які звернулися за отриманням статусу біженця па період проведення перевірки такого звернення, яку ОСОБА_12 відібрала у потерпілого з метою подальшого привласнення вказаних грошових коштів.
		Крім того, ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_6 та з невстановленими в ході досудового розслідування особами, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у невстановленому досудовим слідством місці, переслідуючи корисливу мету у вигляді одержання стабільних незаконних прибутків від вербування та переміщення людей з метою їх експлуатації, керуючись метою вчинення злочинів, спрямованих на порушення конституційних прав людини - особисту волю, усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи суспільно- небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вирішили зайнятись злочинною діяльністю, пов`язаною з пошуком, вербуванням та переміщенням осіб з уразливим станом через збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин через державний кордон України на територію Французької Республіки в місто Мелен, з метою їх експлуатації, шляхом втягнення у злочинну діяльність, яка полягала в їх зверненні до державних органів Французької Республіки з проханням надати їм правовий статус біженців, мотивуючи його недостовірною та вигаданою інформацією про нібито побоювання стати в Україні жертвами переслідувань за ознаками національності, належності до певної соціальної групи, політичних переконань тощо, з метою подальшого незаконного отримання останніми виплат з державного бюджету Французької Республіки, що відповідно до законодавства Французької Республіки призначаються для осіб, які звернулися з заявою про отриманням статусу біженця, на час проведення відповідної перевірки обґрунтованості підстав для надання такого статусу, розробили план та алгоритм дій, для реалізації своєї злочинної діяльності .
		Відповідно до заздалегідь розробленого та узгодженого плану восени 2020 року ОСОБА_5 , виконуючи роль вербувальника, перебуваючи на залізничному вокзалі в м. Одесі, який розташований за адресою: м. Одеса, Привокзальна площа, 2, випадково зустрівся із раніше не знайомим йому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . В ході бесіди із ОСОБА_7 . ОСОБА_5 з`ясував, що потерпілий знаходиться в скрутному матеріальному становищі, немає родичів, місця проживання та шукає заробіток, тобто перебуває в уразливому стані та за збігом тяжких життєвих обставин не може повною мірою усвідомлювати свої дії. Далі, реалізуючи свій злочинний умисел та розуміючи, що ОСОБА_13 , в силу свого уразливого стану не зможе розкрити його злочинних намірів, ОСОБА_5 запропонував отримати грошові кошти за поїздку до Французької Республіки. При цьому ОСОБА_14 створив у потерпілого хибне уявлення про отримання високих заробітків за вчинення нескладних правомірних дій, не розкриваючи дійсних намірів такої поїздки та не зазначаючи, які саме дії необхідно буде виконати ОСОБА_7 за вказану грошову винагороду, таким чином, встановивши над потерпілим контроль у вигляді психологічного примусу, обумовленого безпорадністю стану останнього, та домігся від потерпілого добровільної згоди на переміщення до Французької Республіки.
		Того ж дня, ОСОБА_5 , встановивши психологічний контроль над потерпілим ОСОБА_7 , доставив останнього до місця свого мешкання за адресою:         АДРЕСА_1 , де запропонував останньому зупинитися, чекаючи поїздки до Республіки Франція. Прибувши за вказаною адресою, ОСОБА_5 познайомив потерпілого із своєю дружиною ОСОБА_6 , яка, у свою чергу, вмовила ОСОБА_7 не змінювати своє рішення та їхати до Республіки Франція.
		Приблизно на початку січня 2021 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , реалізуючи свій план, користуючись підневільним станом потерпілого ОСОБА_7 , примусили останнього, вирушити до Окнянського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, з метою оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон, який потерпілий фактично отримав 20.01.2021.
		Далі, 05.03.2021 ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію злочинного плану, встановила над потерпілим ОСОБА_7 контроль у вигляді психологічного примусу, обумовленого безпорадністю стапу останнього, та разом із потерпілим перетнули державний кордон України, вирушивши до Французької Республіки.
		В подальшому ОСОБА_6 , використовуючи підневільний стан ОСОБА_7 , який проявився в неможливості самостійно покинути межі Французької Республіки, у зв`язку із незнанням іноземних мов та відсутністю коштів для покриття витрат на поїздку до України, доставила потерпілого до м. Мелен Республіки Франція, з метою організації його звернення до компетентних держаних органів для отримання ним статусу біженця під вигаданою легендою про нібито побоювання стати в Україні жертвою збройного конфлікту на сході України, задля подальшого отримання потерпілим банківського рахунку та картки, призначених для нарахування та отримання грошових виплат, що призначаються для осіб, які звернулися за отриманням статусу біженця на період проведення перевірки такого звернення, з метою подальшого привласнення вказаних грошових коштів, що відповідно до законодавства Республіки Франції є кримінальним правопорушенням, яке кваліфікується як шахрайство, що передбачено статтями 313-2, 313-2 абзац 7, 313-1, 132-71 Кримінального кодексу Республіки Франція.
		Далі, під контролем та керівництвом ОСОБА_15 , потерпілий ОСОБА_7 в період часу з 05.03.2021 по 14.03.2021 (точного дати в ході слідства не встановлено), перебуваючи в м. Мелен Французької Республіки, знаходячись в уразливому стані, вимушено звернувся до компетентних держаних органів із заявою про отримання ним статусу біженця під вигаданою ОСОБА_6 , легендою, яку він запам`ятав заздалегідь, про нібито побоювання стати в Україні жертвою збройного конфлікту на сході України та отримав банківську картку, призначену для нарахування та отримання грошових виплат, що призначаються для осіб, які звернулися за отриманням статусу біженця на період проведення перевірки такого звернення, яку ОСОБА_6 відібрала у потерпілого з метою подальшого привласнення вказаних грошових коштів.
		Згідно обвинувального акту і наданої угоди від 03.03.2023 року, укладеної між прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 та підозрюваним ОСОБА_5 за участю захисника ОСОБА_4 про визнання винуватості -досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_6 , та з невстановленими в ході досудового розслідування особами, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у невстановленому досудовим слідством місці, переслідуючи корисливу мету у вигляді одержання стабільних незаконних прибутків від вербування та переміщення людей з метою їх експлуатації, керуючись метою вчинення злочинів, спрямованих на порушення конституційних прав людини - особисту волю, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вирішили зайнятись злочинною діяльністю, пов`язаною з пошуком, вербуванням та переміщенням осіб з уразливим станом через збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин через державний кордон України на територію Французької Республіки в місто Мелен, з метою їх експлуатації, шляхом втягненя у злочинну діяльність, яка полягала в їх зверненні до державних органів Французької Республіки з проханням надати їм правовий статус біженців, мотивуючи його недостовірною та вигаданою інформацією про нібито побоювання стати в Україні жертвами переслідувань за ознаками національності, належності до певної соціальної групи, політичних переконань тощо, з метою подальшого незаконного отримання останніми виплат з державного бюджету Французької Республіки, що відповідно до законодавства Французької Республіки призначаються для осіб, які звернулися з заявою про отриманням статусу біженця, па час проведення відповідної перевірки обгрунтованості підстав для надання такого статусу, розробили план та алгоритм дій, для реалізації своєї злочинної діяльності .
		Відповідно до заздалегідь розробленого та узгодженого плану в січні 2020 року ОСОБА_5 , виконуючи роль вербувальника, перебуваючи в м. Подільськ Одеської області, випадково зустрівся із раніше не знайомим йому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В ході бесіди із ОСОБА_8 . ОСОБА_5 з`ясував, що потерпілий знаходиться в скрутному матеріальному становищі та шукає заробіток, тобто перебуває в уразливому стані та за збігом тяжких життєвих обставин не може повною мірою усвідомлювати свої дії. Далі, реалізуючи свій злочинний умисел та розуміючи, що ОСОБА_8 , в силу свого уразливого стану не зможе розкрити його злочинних намірів, ОСОБА_5 запропонував потерпілому отримати грошові кошти в сумі 300 євро за поїздку до Французької Республіки. При цьому ОСОБА_5 створив у потерпілого хибне уявлення про отримання високих заробітків за вчинення нескладних правомірних дій, не розкриваючи дійсних намірів такої поїздки та не зазначаючи, які саме дії необхідно буде виконати ОСОБА_8 за вказану грошову винагороду, таким чином, встановивши над потерпілим контроль у вигляді психологічного примусу, обумовленого безпорадністю стану останнього, та домігся від потерпілого добровільної згоди на переміщення до Французької Республіки.
		Приблизно в січні 2020 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою, реалізуючи узгоджений злочинний план, здійснили дії, направлені на оформлення паспорту для виїзду за кордон потерпілого ОСОБА_8 при цьому заплативши кошти за прискорену процедуру оформлення вказаного документа.
		Далі, 05.03.2020 ОСОБА_6 продовжуючи реалізацію злочинного плану, встановила над потерпілим ОСОБА_8 контроль у вигляді психологічного примусу, обумовленого безпорадністю стану останнього, та разом із потерпілим перетнули державний кордон України, вирушивши до Французької Республіки.
		В подальшому ОСОБА_6 , використовуючи підневільний стан ОСОБА_8 , який проявився в неможливості самостійно покинути межі Французької Республіки, у зв`язку із незнанням іноземних мов та відсутністю коштів для покриття витрат на поїздку до України, доставила потерпілого до м. Мелен Республіки Франція, з метою організації його звернення до компетентних держаних органів для отримання ним статусу біженця під вигаданою легендою про нібито побоювання стати в Україні жертвою збройного конфлікту на сході України, задля подальшого отримання потерпілим банківського рахунку та картки, призначених для нарахування та отримання грошових виплат, що призначаються для осіб, які звернулися за отриманням статусу біженця на період проведения перевірки такого звернення, з метою подальшого привласнення вказаних грошових коштів, що відповідно до законодавства Республіки Франції є кримінальним правопорушенням, яке кваліфікується як шахрайство, що передбачено статтями 313-2, 313-2 абзац 7, 313-1, 132-71 Кримінального кодексу Республіки Франція.
		Далі, під контролем та керівництвом ОСОБА_6 , потерпілий ОСОБА_8 в період часу з 05.03.2020 по 24.03.2020 (точної дати в ході слідства не встановлено), перебуваючи в м. Мелен Французької Республіки, знаходячись в уразливому стані, вимушено звернувся до компетентних держаних органів із заявою про отримання ним статусу біженця під вигаданою ОСОБА_6 ,
		легендою, яку він запам`ятав заздалегідь, про нібито побоювання стати в Україні жертвою збройного конфлікту на сході України та отримав банківську картку, призначену для нарахування та отримання грошових виплат, що призначаються для осіб, які звернулися за отриманням статусу біженця на період проведення перевірки такого звернення, яку ОСОБА_16 відібрала у потерпілого з метою подальшого привласнення вказаних грошових коштів.
		Окрім цього, ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_6 та з невстановленими в ході досудового розслідування особами, у невстаповлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у невстановленому досудовим слідством місці, переслідуючи корисливу мету у вигляді одержання стабільних незаконних прибутків від вербування та переміщення людей з метою їх експлуатації, керуючись метою вчинення злочинів, спрямованих на порушення конституційних прав людини - особисту волю, усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи суспільно- небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вирішили зайнятись злочинною діяльністю, пов`язаною з пошуком, вербуванням та переміщенням осіб з уразливим станом через збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин через державний кордон України на територію Французької Республіки в місто Мелен, з метою їх експлуатації, шляхом втягненя у злочинну діяльність, яка полягала в їх зверненні до державних органів Французької Республіки з проханням надати їм правовий статус біженців, мотивуючи його недостовірною та вигаданою інформацією про нібито побоювання стати в Україні жертвами переслідувань за ознаками національності, належності до певної соціальної групи, політичних переконань тощо, з метою подальшого незаконного отримання останніми виплат з державного бюджету Французької Республіки, що відповідно до законодавства Французької Республіки призначаються для осіб, які звернулися з заявою про отриманням статусу біженця, на час проведення відповідної перевірки обґрунтованості підстав для надання такого статусу, розробили план та алгоритм дій, для реалізації своєї злочинної діяльності.
		Відповідно до заздалегідь розробленого та узгодженого плану восени 2020 року ОСОБА_5 , виконуючи роль вербувальника, перебуваючи на залізничному вокзалі в м. Одесі, який розташований за адресою: м. Одеса, Привокзальна площа, 2, випадково зустрівся із раніше не знайомим йому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . В ході бесіди із ОСОБА_7 . ОСОБА_5 з`ясував, що потерпілий знаходиться в скрутному матеріальному становищі, немає родичів, місця проживання та шукає заробіток, тобто перебуває в уразливому стані та за збігом тяжких життєвих обставин не може повною мірою усвідомлювати свої дії. Далі, реалізуючи свій злочинний умисел та розуміючи, що ОСОБА_7 , в силу свого уразливого стану не зможе розкрити його злочинних намірів, ОСОБА_5 запропонував потерпілому отримати грошові кошти за поїздку до Французької Республіки. При цьому ОСОБА_5 створив у потерпілого хибне уявлення про отримання високих заробітків за вчинення нескладних правомірних дій, не розкриваючи дійсних намірів такої поїздки та не зазначаючи, які саме дії необхідно буде виконати ОСОБА_7 за вказану грошову винагороду, таким чином, встановивши над потерпілим контроль у вигляді психологічного примусу, обумовленого безпорадністю стану останнього, та домігся від потерпілого добровільної згоди на переміщення до Французької Республіки.
		Того ж дня, ОСОБА_5 , встановивши психологічний контроль над потерпілим ОСОБА_7 , доставив останнього до місця свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , де запропонував останньому зупинитися, чекаючи поїздки до Республіки Франція. Прибувши за вказаною адресою, ОСОБА_5 познайомив потерпілого із своєю дружиною ОСОБА_6 , яка, у свою чергу, вмовила ОСОБА_7 не змінювати своє рішення та їхати до Республіки Франція.
		Приблизно на початку січня 2021 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , реалізуючи свій план, користуючись підневільним станом потерпілого ОСОБА_7 , примусили останнього, вирушити до Окнянського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, з метою оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон, який потерпілий фактично отримав 20.01.2021.
		Далі, 05.03.2021 ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію злочинного плану, встановила над потерпілим ОСОБА_7 контроль у вигляді психологічного примусу, обумовленого безпорадністю стану останнього, та разом із потерпілим перетнули державний кордон України, вирушивши до Французької Республіки.
		В подальшому ОСОБА_6 , використовуючи підневільний стан ОСОБА_7 , який проявився в неможливості самостійно покинути межі Французької Республіки, у зв`язку із незнанням іноземних мов та відсутністю коштів для покриття витрат на поїздку до України, доставила потерпілого до м. Мелен Республіки Франція, з метою організації його звернення до компетентних держаних органів для отримання ним статусу біженця під вигаданою легендою про нібито побоювання стати в Україні жертвою :оройного конфлікту на сході України, задля подальшого отримання потерпілим банківського рахунку та картки, призначених для нарахування та отримання грошових виплат, що призначаються для осіб, які звернулися за отриманням статусу біженця на період проведення перевірки такого звернення, з метою подальшого привласнення вказаних грошових коштів, що відповідно до законодавства Республіки Франції є кримінальним правопорушенням, яке кваліфікується як шахрайство, що передбачено статтями 313-2, 313-2 абзац 7, 313-1, 132-71 Кримінального кодексу Республіки Франція.
		Далі, під контролем та керівництвом ОСОБА_16 , потерпілий ОСОБА_7 в період часу з 05.03.2021 по 14.03.2021 (точного дати в ході слідства не встановлено), перебуваючи в м. Мелен Французької Республіки, знаходячись в уразливому стані, вимушено звернувся до компетентних держаних органів із заявою про отримання ним статусу біженця під вигаданою ОСОБА_6 , легендою, яку він запам`ятав заздалегідь, про нібито побоювання стати в Україні жертвою збройного конфлікту на сході України та отримав банківську картку, призначену для нарахування та отримання грошових виплат, що призначаються для осіб, які звернулися за отриманням статусу біженця па період проведення перевірки такого звернення, яку ОСОБА_6 відібрала у потерпілого з метою подальшого привласнення вказаних грошових коштів.
		Дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 149 КК України - вербування та переміщення людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману потерпілого, його уразливого стану, вчинені за попередньою змовою групою осіб та по ч.2 ст.. 149 КК України - вербування та переміщення людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману потерпілого, його уразливого стану, вчинені повторно, вчинені за попередньою змовою групою осіб.
		Під час здійснення досудового розслідування ОСОБА_5 шляхом письмового звернення до прокурора ініціював укладення угоди про визнання винуватості, у зв`язку з чим 03.03.2023 року між прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_4 досягнено згоди на укладення угоди про визнання винуватості по даному кримінальному провадженню внесеному в ЄРДР за №12023160000000211 від 22.02.2023.
		Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 469 КПК України потерпілі у кримінальному провадженні надали письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним ОСОБА_5 ,
		З урахуванням вимог статей 470, 472 КПК України, прокурором під час прийняття рішення про укладення угоди враховано такі обставини:
		1)        ступінь та характер сприяння підозрюваного у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб - ОСОБА_5 , активно сприяв розкриттю вчинених ним злочинів, повністю визнав вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів;
		2)        характер і тяжкість обвинувачення (підозри) - злочини, у яких підозрюється (обвинувачується) ОСОБА_5 , передбачені ч. 2 ст. 149 КК України, відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, оскільки санкція ч. 2 ст. 149 КК України передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років;
		3)        наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень - ОСОБА_5 , будучи допитаним повідомив про злочини, вчинені за його участі, та розповів про обставини, що раніше не були відомі правоохоронним органам, які використано у кримінальному провадженні № 12020160000001193;
		4)        наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень - ОСОБА_5 , повідомлено відповідні відомості, які використано правоохоронними органами для виявлення та припинення вчинення злочинів особами, причетними до скоєння кримінальних правопорушень за його участі, а саме ч. 2 ст. 149 КК України.
		Згідно даної угоди прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 та підозрюваний ОСОБА_5 за участю захисника ОСОБА_4 з другої сторони дійшли згоди щодо формулювання та правової кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 149 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а саме те, що він повністю визнав свою винуватість у зазначених діяннях, сприяв слідству у розкритті даних злочинів, розкаявся у скоєнні кримінальних правопорушень.
		Також сторонами угоди узгоджено покарання, яке повинен понести ОСОБА_5 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149 КК України, у вигляді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звілньнити від відбування покарання з випробуванням на строк, який встановлюється судом тривалістю від 1 (одного) до 3 (трьох) років. На підставі ст. 77 КК України не призначати додаткове покарання у вигляді конфіскації майна. Відповідно до ст. 76 КК України покласти обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Отримана згода прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 та підозрюваного ОСОБА_5 за участю захисника ОСОБА_4 на призначення вищевказаного покарання.
		В угоді про визнання винуватості передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені підозрюваному ОСОБА_5 .
		Розглядаючи питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
		В підготовчому судовому засідання прокурор Подільської окружної прокуратури ОСОБА_3 просив затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 та підозрюваним ОСОБА_5 за участю захисника ОСОБА_4 укладену 03.03.2023 року та визнати винуватим ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 149 КК України і призначити йому узгоджене в угоді про визнання винуватості покарання.
		Захисник ОСОБА_4 просив також затвердити угоду про визнання винуватості укладену 03.03.2023 року між прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_5 і призначити покарання за ч. 2 ст. 149 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік та покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України, оскільки ОСОБА_5 , раніше не судимий, позитивно характеризуються за місцем мешкання.
		Судом обвинуваченому роз`яснені наслідки укладення та затвердження угоди. Встановлено, що угода укладена добровільно, без примусу. 
		В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 шляхом опитування повідомив суду про визнання своєї вини у вчиненні даних кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 149 КК України, добровільність своєї позиції при укладенні угоди про визнання винуватості, розуміння характеру обвинувачення, наслідків укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, просив угоду про визнання винуватості, укладену між ним та прокурором від 03.03.2023 року затвердити, і призначити узгоджене покарання, звільнивши від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік.
		Відповідно до ст. 468 КПК України - у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
		Згідно п. 3 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
		Як вбачається з абз. 2 ч. 4 ст. 469 КПК України - угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
		Як вбачається із угоди - потерпілі у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , надали письмову згоду прокурору на укладення угод про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним ОСОБА_5 .
		Таким чином, за сукупністю скоєного, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
		-        ч. 2 ст. 149 КК України - вербування та переміщення людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману потерпілого, його уразливого стану, вчинені за попередньою змовою групою осіб;
		-        ч. 2 ст. 149 КК України - вербування та переміщення людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману потерпілого його уразливого стану, вчинені повторно, вчинені за попередньою змовою групою осіб. 
		Кваліфікація кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149 КК України скоєних ОСОБА_5 , яка вказана в угоді про визнання винуватості є правильною. 
		Злочини за ч. 2 ст. 149 КК України, у вчиненні яких ОСОБА_5 визнав себе винним, згідно із ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами.
		Узгоджена угодою про визнання винуватості міра покарання ОСОБА_5 з урахуванням його характеризуючих даних відповідає чинному законодавству.
		Щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину з боку ОСОБА_5 , який повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів, добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди потерпілим, на що вказують заяви ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про надання прокурору письмової згоди на укладення угоди про визнання винуватості з підозрюваним ОСОБА_17 , наявність на утриманні неповнолітніх дітей та захворювання дитини згідно ст. 66 КК України судом визнаються, як обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 .
		Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_17 відповідно до вимог ст. 67 КК України судом не встановлено. 
		Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_17 повністю усвідомлює зміст укладеної угоди з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 , за участю захисника ОСОБА_4 , характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди про визнання винуватості та наслідки її невиконання.
		Оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 та підозрюваним ОСОБА_17 , за участю захисника ОСОБА_4 повністю відповідають вимогам КПК України та КК України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди та призначення ОСОБА_17 узгодженої сторонами міри покарання.
		З наведених вище підстав, вивчивши угоду про визнання винуватості, суд прийшов до висновку, що означена угода, укладена між прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 і підозрюваним ОСОБА_17 за участю захисника ОСОБА_4 підлягає затвердженню відповідно до процедури, встановленої КПК України, на підставі ч.2 ст.474 КПК України.
		Крім цього, дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 149 КК України - вербування та переміщення людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману потерпілого, його уразливого стану, вчинені за попередньою змовою групою осіб та по ч.2 ст.. 149 КК України - вербування та переміщення людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману потерпілого, його уразливого стану, вчинені повторно, вчинені за попередньою змовою групою осіб.
		Під час здійснення досудового розслідування ОСОБА_6 шляхом письмового звернення до прокурора ініціювала укладення угоди про визнання винуватості, у зв`язку з чим 03.03.2023 року між прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 та обвинуваченою ОСОБА_6 , за участю захисника ОСОБА_4 досягнено згоди на укладення угоди про визнання винуватості по даному кримінальному провадженню внесеному в ЄРДР за №12023160000000211 від 22.02.2023.
		Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 469 КПК України потерпілі у кримінальному провадженні надали письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваною ОСОБА_6 .
		З урахуванням вимог статей 470, 472 КПК України, прокурором під час прийняття рішення про укладення угоди враховано такі обставини:
		1)        ступінь та характер сприяння підозрюваної у проведенні кримінального провадження щодо неї або інших осіб - ОСОБА_6 активно сприяла розкриттю вчинених нею злочинів, повністю визнала вину у вчиненні інкримінованих їй злочинів;
		2)        характер і тяжкість обвинувачення (підозри) - злочини, у яких підозрюється (обвинувачується) ОСОБА_6 , передбачені ч. 2 ст. 149 КК України, відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, оскільки санкція ч. 2 ст. 149 КК України передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років;
		3)        наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень - ОСОБА_6 , будучи допитаною повідомила про злочини, вчинені за її участі, та розповіла про обставини, що раніше не були відомі правоохоронним органам, які використано у кримінальному провадженні № 12020160000001193;
		4)        наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень - ОСОБА_6 , повідомлено відповідні відомості, які використано правоохоронними органами для виявлення та припинення вчинення злочинів особами, причетними до скоєння кримінальних правопорушень за її участі, а саме ч. 2 ст. 149 КК України.
		Згідно даної угоди прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 та підозрювана ОСОБА_6 за участю захисника ОСОБА_4 з другої сторони дійшли згоди щодо формулювання та правової кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 149 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а саме те, що вона повністю визнала свою винуватість у зазначених діяннях, сприяла слідству у розкритті даних злочинів, розкаялася у скоєнні кримінальних правопорушень.
		Також сторонами угоди узгоджено покарання, яке повинна понести ОСОБА_6 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149 КК України, у вигляді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звілньнити від відбування покарання з випробуванням на строк, який встановлюється судом тривалістю від 1 (одного) до 3 (трьох) років. На підставі ст. 77 КК України не призначати додаткове покарання у вигляді конфіскації майна. Відповідно до ст. 76 КК України покласти обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Отримана згода прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 та підозрюваної ОСОБА_6 за участю захисника ОСОБА_4 на призначення вищевказаного покарання.
		В угоді про визнання винуватості передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені підозрюваній ОСОБА_6 .
		Розглядаючи питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
		В підготовчому судовому засідання прокурор Подільської окружної прокуратури ОСОБА_3 просив затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 та підозрюваною ОСОБА_6 за участю захисника ОСОБА_4 укладену 03.03.2023 року та визнати винуватою ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 149 КК України і призначити їй узгоджене в угоді про визнання винуватості покарання.
		Захисник ОСОБА_4 просив також затвердити угоду про визнання винуватості укладену 03.03.2023 року між прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 та обвинуваченою ОСОБА_6 і призначити покарання за ч. 2 ст. 149 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік та покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України, оскільки ОСОБА_6 раніше не судима, позитивно характеризуються за місцем мешкання, має на утриманні неповнолітніх дітей та хвороба дитини.
		Судом обвинуваченій роз`яснені наслідки укладення та затвердження угоди. Встановлено, що угода укладена добровільно, без примусу. 
		В підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 шляхом опитування повідомила суду про визнання своєї вини у вчиненні даних кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 149 КК України, добровільність своєї позиції при укладенні угоди про визнання винуватості, розуміння характеру обвинувачення, наслідків укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, просила угоду про визнання винуватості, укладену між нею та прокурором від 03.03.2023 року затвердити, і призначити узгоджене покарання, звільнивши від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік.
		Відповідно до ст. 468 КПК України - у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
		Згідно п. 3 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
		Як вбачається з абз. 2 ч. 4 ст. 469 КПК України - угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
		Як вбачається із угоди - потерпілі у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , надали письмову згоду прокурору на укладення угод про визнання винуватості між прокурором та підозрюваною ОСОБА_6 .
		Таким чином, за сукупністю скоєного, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
		-        ч. 2 ст. 149 КК України - вербування та переміщення людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману потерпілого, його уразливого стану, вчинені за попередньою змовою групою осіб;
		-        ч. 2 ст. 149 КК України - вербування та переміщення людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману потерпілого його уразливого стану, вчинені повторно, вчинені за попередньою змовою групою осіб. 
		Кваліфікація кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149 КК України скоєних ОСОБА_6 , яка вказана в угоді про визнання винуватості є правильною. 
		Злочини за ч. 2 ст. 149 КК України, у вчиненні яких ОСОБА_6 визнала себе винною, згідно із ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами.
		Узгоджена угодою про визнання винуватості міра покарання ОСОБА_6 з урахуванням її характеризуючих даних відповідає чинному законодавству.
		Щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину з боку ОСОБА_6 , яка повністю визнала свою вину у вчиненні інкримінованих їй злочинів, добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди потерпілим, на що вказують заяви ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про надання прокурору письмової згоди на укладення угоди про визнання винуватості з підозрюваною ОСОБА_6 наявність на утримнні неповнолітніх дітей та хвороба дитини згідно ст. 66 КК України судом визнаються, як обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 .
		Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6 відповідно до вимог ст. 67 КК України судом не встановлено. 
		Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_6 повністю усвідомлює зміст укладеної угоди з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 , за участю захисника ОСОБА_4 , характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватою, цілком розуміє свої права, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди про визнання винуватості та наслідки її невиконання.
		Оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 та підозрюваною ОСОБА_6 , за участю захисника ОСОБА_4 повністю відповідають вимогам КПК України та КК України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди та призначення ОСОБА_6 узгодженої сторонами міри покарання.
		З наведених вище підстав, вивчивши угоду про визнання винуватості, суд прийшов до висновку, що означена угода, укладена між прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 і підозрюваною ОСОБА_6 за участю захисника ОСОБА_4 підлягає затвердженню відповідно до процедури, встановленої КПК України, на підставі ч.2 ст.474 КПК України.
		Такий висновок суду ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини, викладеній, зокрема, у рішенні в справі «Коваль проти України» від 19.10.2006 року, відповідно до п.113 якого вбачається, що «основна мета статті 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) у рамках кримінального провадження забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість «будь-якого кримінального обвинувачення». Стаття 6 Конвенції в цілому гарантує обвинуваченому ефективну участь у кримінальному провадженні. Основним аспектом права на справедливий суд є те, що розгляд кримінальної справи, включаючи елементи кримінального провадження, які відносяться до процедури, повинен бути змагальним і в ньому має забезпечуватись рівність сторін обвинувачення і захисту (рішення від 16 лютого 2000 року у справі «Роув і Дейвіс проти Сполученого Королівства»). А також у рішеннях в справах «Леонід Лазаренко проти України» від 28.10.2010 року та «Боротюк проти України» від 16.12.2010 року, у пунктах 52 та 80 яких, відповідно, зазначено, що «ані буква, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі добровільно відмовитися у відкритий чи мовчазний спосіб від свого права на гарантії справедливого судового розгляду. Однак для того, щоб така відмова була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути виражена у недвозначній формі і має супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з важливістю такої відмови (рішення у справі «Сейдович проти Італії»)».
		Під час досудового розслідування запобіжні заходи відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не обирались.
		Процесуальні витрати по вказаному кримінальному провадженню відсутні.
		Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 314, 370, 373, 374, 468, 469, 472-476 КПК України, суд -
		З А С У Д И В:
		 
		Затвердити угоду про визнання винуватості від 03 березня 2023 року, укладену між прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 та підозрюваною ОСОБА_6 , за участю захисника ОСОБА_4 по кримінальному провадженню внесеному в ЄРДР за № 12023160000000211 від 22.02.2023 року за ч. 2 ст. 149 КК України.
		ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 149 КК України.
		На підставі угоди про визнання винуватості від 03 березня 2023 року та призначити ОСОБА_6 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років. 
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
		На підставі ст. 77 КК України не призначати ОСОБА_6 додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
		Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання. На підставі п.2 ч.3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_6 не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		       Затвердити угоду про визнання винуватості від 03 березня 2023 року, укладену між прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 та підозрюваним ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_4 по кримінальному провадженню внесеному в ЄРДР за № 12023160000000211 від 22.02.2023 року за ч. 2 ст. 149 КК України.
		ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 149 КК України.
		На підставі угоди про визнання винуватості від 03 березня 2023 року призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років. 
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
		На підставі ст. 77 КК України не призначати  ОСОБА_5 додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
		Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання. На підставі п.2 ч.3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Вирок може бути оскаржений, до Одеського апеляційного суду через Котовський міськрайонний суд, Одеської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення:
		- обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених  частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;
		- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		Засудженому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...