Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 204/5409/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: 08.01.2024. Зареєстровано: 08.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.01.2024.
Дата набрання законної сили: 27.02.2024
Номер судового провадження: 2/204/1988/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  Справа № 204/5409/23
		Провадження № 2/204/1988/23 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 жовтня 2023 року м. Дніпро
		 
		Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, в особі судді Приваліхіної А.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради про захист прав споживача, -
		В С Т А Н О В И В:
		11 квітня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КТ «Теплоенерго» ДМР із вимогою захист прав споживачів, в якому просив суд: зобов`язати відповідача виключити з обліку по особовому рахунку НОМЕР_1 за квартирою АДРЕСА_1 заборгованість за послуги теплопостачання попередніх власників квартири, яка утворилася до 26 листопада 2021 року.
		В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 26 листопада 2021 року позивач набув право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до розрахунку відповідача позивачем було виявлено заборгованість попереднього власника квартири по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період до 26 листопада 2021 року. У зв`язку з вищевказаними обставинами позивачем на адресу відповідача було направлено лист з проханням виключити з обліку по особистому рахунку № НОМЕР_1 за період до 26 листопада 2021 року заборгованість попередніх власників квартири. Вказує, що станом на день звернення до суду з вказаною позовною заявою заборгованість, яка виникла за період до 26 лютого 2021 року відповідачем не виключена, відповідь на лист не надана. Оскільки він не брав на себе жодних зобов`язань стосовно погашення зазначеної заборгованості попереднього власника, а став новим власником лише 26 листопада 2021 року, тому просив суд виключити з обліку дану заборгованість.
		Ухвалою суду від 17 квітня 2023 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (а. с. 11), копія якої надіслана учасникам справи 17 квітня 2023 року за вихідним № 11202/23-вих/2/204/1988/23 (а. с. 12).
		08 червня 2023 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву (а. с. 15), в якій він позовні вимоги не визнає, проти задоволення позову заперечує.
		В обґрунтування відзиву зазначає те, що позивачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами факту порушення його прав, а позовні вимоги є фактично запереченням проти неіснуючих позовних вимог відповідача до нього про стягнення заборгованості. Тому прохає суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
		Станом на дату розгляду справи відповідь на відзив на адресу суду не надходив.
		Згідно з вимогами ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. 
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про залишення без задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
		Судом встановлено, що позивач з 26 листопада 2021 року є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири, що посвідчений державним нотаріусом П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори Рівною О.В. 26 листопада 2021 року за реєстровим № 5-569 (а. с. 4 та на звороті) та, Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 286996576 від 26 листопада 2021 року (а. с. 5).
		З виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 7) вбачається, що станом на листопад 2021 року заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії становить 39865 гривень 18 копійок (а. с. 7)
		21 лютого 2023 року позивач звернувся з письмовою заявою до відповідача про виключення з обліку по його особовому рахунку НОМЕР_1 заборгованості за послуги теплопостачання попередніх власників квартири (а. с. 6 та на звороті).
		Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Приписами ст. 13ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Вимогами ст. 77ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Нормою ст. 81ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. 
		Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Так, суд зазначає, що правовідносини, які склалися між сторонами, регулюютьсяЗаконом України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
		Відповідно довимог ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.
		Згідно із приписами ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо-будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо-будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
		Так, приписами ч. 1ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»хоч й передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, проте відповідно до вимог п. 1 ч. 1ст. 7 цього Законуспоживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів та відповідно до вимог ч. 1ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
		Натомість, вищевказані норми закону не містять обов`язку виробника або виконавця житлово-комунальних послуг щодо списання поточної заборгованості зі сплати за надані комунальні послуги на вимогу споживача.
		Відповідно до вимогст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
		Як вже встановлено судом, позивач він є власниками квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яку він придбав за договором купівлі-продажу від 26 листопада 2021 року. 
		Так, відповідно до вимог ст. 345 ЦК Українифізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
		Відповідно дост. 322 ЦК Українивласник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Таким чином, новий власник майна не зобов`язаний платити за борги попереднього власника, якщо він не брав на себе обов`язку про сплату таких боргів.
		При цьому, відповідач у справі не заявляє вимог про стягнення з позивача боргів за комунальні послуги, які виникли до набуття ним права власності на вказану квартиру.
		Крім того, суд зазначає про те, що відповідно довимог ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
		Підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов`язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов`язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).
		Згідно з вимогами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		Враховуючи вимоги Закону та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 р. № 237, виключення з активів підприємства (списання) безнадійної дебіторської заборгованості, в тому числі за якою минув строк позовної давності, є господарською діяльністю підприємства.
		Особовий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я позивача в КП «ТЕПЛОЕНЕРГО» ДМР є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій відповідача і списання з цього внутрішнього господарського документа будь-яких сум є правом кредитора, тобто відповідача.
		Відповідно до вимог ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Отже, указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
		Відповідно до змісту положень статей 11, 15ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
		Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
		Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
		Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина друга статті 16 ЦК України).
		Відповідно до ч. 2ст. 16 ЦК Україниспособами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.
		Однак, скасування заборгованості за оплату комунальних послуг не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. Крім того, чинним законодавством не встановлено процедури визнання боргу за житлово-комунальні послуги безнадійним та не визначено механізму його списання, а тому така заборгованість зазначається в довідках про стан заборгованості. Що узгоджується з висновком колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі №6-3986св14.
		Також, відповідно в листі Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 17 травня 2007 року № 12/1-64, зазначено, що списання боргів за спожиті житлово-комунальні послуги чинним законодавством не передбачено.
		Позивач посилається на порушення відповідачем його прав щодо існування на особовому рахунку заборгованості попередніх власників квартири.
		Так, п. 7 ч. 1 ст.21Закону України«Про захистправ споживачів» передбачено, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо ціну продукції визначено неналежним чином.
		В даному випадку позивачем не оспорюється ціна (вартість, тарифи) комунальних послуг, які надаються відповідачем, а не визнається заборгованість, що рахується на особовому рахунку, який переоформлений на його ім`я, однак сам по собі факт зазначення заборгованості по комунальним послугам, який утворився з вини попередніх споживачів, не свідчить про порушення відповідачем його прав, як споживача послуг.
		З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем не оспорюється ціна (вартість, тарифи) комунальних послуг, які надаються відповідачем, а не визнається заборгованість, що рахується на особовому рахунку, який переоформлений на його ім`я, що утворилася до набуття ним права власності на дану квартиру, при цьому відповідачем вимоги щодо погашення даної заборгованості до нього не заявляються, а відтак жодним чином його права не порушуються, у зв`язку з чим суд доходить переконливого висновку, що позовні вимоги про виключення з обліку по особовому рахунку НОМЕР_1 заборгованості за послуги теплопостачання попередніх власників квартири АДРЕСА_1 за період до 26 листопада 2021 року не підлягають задоволенню.
		Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
		Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.
		Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із вищевикладеного, суд визнає, що позовні вимоги не доведені належними, допустимими та достатніми доказами, через що підстави для задоволення позову відсутні, через що суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 279, 354 ЦПК України, -
		У Х В А Л И В:
		Позовні вимоги  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, проспект Слобожанський, буд. 29, офіс 504; ЄДРПОУ 32688148) про захист прав споживача, залишити без задоволення.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів зо дня його підписання або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи й ого копії.
		Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання або протягом 30 днів зо дня отримання його копії учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку. 
		 
		Суддя А.І. Приваліхіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...