Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 212/9580/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; спори про відшкодування шкоди, заподіяної від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Надіслано для оприлюднення: 08.01.2024. Зареєстровано: 08.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.01.2024.
Дата набрання законної сили: 08.02.2024
Номер судового провадження: 2/212/594/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 212/9580/23 
		2/212/594/24
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		04 січня 2024 року м. Кривий Ріг 
		 
		Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: Головуючого судді - Власенко М.Д., за участі секретаря судового засідання - Машошиної Ю.О., розглянувши за відсутності сторін без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання та нещасного випадку на виробництві,-
		встановив:
		У листопаді 2023 року адвокат Мотуз О.В., що діє в інтересах позивача звернувся до суду із вказаним позовом до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - АТ "Кривбасзалізрудком"), в обґрунтування якого вказав, що позивач протягом тривалого часу з січня 1995 року по жовтень 2020 року працював електрослюсарем на шахті "Гвардійська" об`єднання "Кривбасруда", правонаступником якого є АТ "Кривбасзалізрудком". За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.), ЛН першого-другого ст., нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким знижнням слуху), радикулопатія шийна і попереково-крижова з помірно-вираженим статико-динамічними порушеннями з нейродистрофією у вигляді остеоартрозу, в поєднанні з періартрозом, колінних і ліктьових суглобів (ПФ першого ст., дв. Плечолопаткового періартрозу (ПФС першого-другого ст.). Крім того, під час роботи на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, що підтверджується актом № 3 про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 21 жовтня 2010 року та актом розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 19 жовтня 2010 року. Висновком МСЕК від 26 січня 2011 року позивачу первинно було встановлено 5 % втрати професійної працездатності у зв`язку із трудовим каліцтвом до 01 лютого 2012 року. Висновком МСЕК від 12 жовтня 2017 року позивачу повторно було встановлено 65 % втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності безстроково. Внаслідок отриманих професійних захворювань та нещасного випадку у позивача порушено нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно відчуває фізичний біль, страждання, що обумовлені важкістю самопочуття та особливостями лікування. Через значний відсоток втрати працездатності, що супроводжуться необхідністю отримання медичної допомоги, позивач відчуває дискомфорт, порушення душевної рівноваги, що негативно позначається на його душевному та фізичному станах. Позивач вважає, що професійне захворювання та нещасний випадок виникли внаслідок порушень норм охорони праці на підприємстві, де він працював. У зв`язку із отриманими професійними захворюваннями та нещасним випадком йому заподіяна моральна шкода, розмір якої позивач оцінює в 300 000 грн., яку просив стягнути з відповідача.
		Ухвалою суду від 01 грудня 2023 року судом відкрито провадження у справі та призначене розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		Представник відповідача Власкіна Т.Я. скористалась правом надання відзиву в якому зазначила, що за весь період роботи на підприємстві відповідача, від позивача не надходило жодних заяв про відмову від дорученої роботи у зв`язку із небезпекою для здоров`я або розірвання трудового договору за власним бажанням у зв`язку з невиконання підприємством законодавства про працю, тому відповідальність за виникнення професійних захворювань у позивача лежить безпосередньо на ньому. При цьому, законодавчо допускається робота в умовах перевищення гігієнічних нормативів виробничого середовища за умови застосування засобів індивідуального та колективного захисту. Згідно копії трудової книжки позивача, останній звільнився з АТ "Кривбасзалізрудком" за валсним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію, а не через стан свого здоров`я. Позивачу встановлена ІІІ група інвалідності, яка не виключає можливість подальшої трудової діяльності позивача, а отже і можливість отримувати додаткове матеріальне забезпечення. В акті розслідування нещасного випадку зазначено, що ОСОБА_1 не подбав про особисту безпеку під час виконання робіт по демонтажу колісних пар. Також, позивачем не надано належних та допустимих доказів заподіяння йому моральної шкоди, посилання позивача та істотні зміни у його житті через професійні захворювання нічим не підтверджуються. Під час укладення трудового договору, ОСОБА_1 був повідомлений і ознайомлений під підпис про умові праці, наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих факторів, наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу у таких умовах, при цьому позивач свідомо приймав запропоновані його умови праці та усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я. Відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, не порушував технологію виробництва, а тому не вчиняв будь-яких протиправних дій відносно позивача, які б знаходилися у причинному зв`язку з настанням професійних захворювань. Також зазначила, що з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Враховуючи викладене, просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
		Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		Судом встановлено, що позивач протягом тривалого періоду працював на підприємстві відповідача з 16 січня 1995 року по 12 жовтня 2020 року на посаді електрослюсара на шахті "Гвардійська". 12 жовтня 2020 року звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком згідно ст.38 КЗпП (а.с.9-11).
		19 жовтня 2010 року з позивачем, який працював підземним електрослюсарем на шахті "Гвардійська" ВАТ "Кривбасзалізрудком" стався нещасний випадок, що підтверджується Актом № 3 про нещасний випадок від 22 жовтня 2010 року за формою Н-1 та Актом розслідування нещасного випадку, що стався 19 жовтня 2010 року за формою Н-5 від 22 жовтня 2010 року (а.с.12-17).
		Пункт 10 акту Н-1 вказує на особу, що допустила порушення законодавства з охорони праці: підземний електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування дільниці № 1 підземного гірничого цеху шахти "Гвардійська" "Сервісного управління з ремонту та монтажу шахтного обладнання" ОСОБА_1 , який не подбав про особисту безпеку під час виконання робіт по демонтажу колесних пар, чим порушив п.1.16 "Інструкції з охорони праці № 1 для електрослюсаря (слюсара) чергового і з ремонту обладнання", ст.14 Закону України "Про охорону праці".
		Згідно п.6 Акту розслідування нещасного випадку за формою Н-5, Комісія з розслідування нещасного випадку прийшла до висновку, що нещасний випадок з ОСОБА_1 вважається пов`язаним з виробництвом, складено акт форми Н-1. Також, комісія дійшла висновку, що у даному нещасному випадку відповідальними особами є: підземний електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування дільниці № 1 підземного гірничого цеху шахти "Гвардійська" "Сервісного управління з ремонту та монтажу шахтного обладнання" ОСОБА_1 , який не подбав про особисту безпеку під час виконання робіт по демонтажу колесних пар, чим порушив п.1.16 "Інструкції з охорони праці № 1 для електрослюсаря (слюсара) чергового і з ремонту обладнання", ст.14 Закону України "Про охорону праці".
		Актом розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 23 травня 2011 року, проведеного на ПАТ "Кривбасзалізрудком", встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання позивача, а саме: працюючи з 03 жовтня 2010 року і по теперішній час підземним електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування у підземному гірничому цеху шахти "Гвардійська" Сервісного управління з ремонту та монтажу шахтного обладання ВАТ та ПАТ "Кривбасзалізрудком", ОСОБА_1 згідно з професійними обов?язками, виконував роботи в підземних умовах шахти, у зоні діючих машин і устаткування, де з-за того, що були випадки порушення провітрювання гірничих виробок та несистематичного використання комплексу пилоподавлення, запиленість повітря робочої зони на робочому місці перевищувала ГДК. Крім того, виконуємі роботи характеризувалися важкою фізичною працею з причин того, що не зажди була можливість застосувати засоби малої механізації, внаслідок обмеженості робочого простору, також виконував роботи у зоні діючих машин і устаткування шахти, які внаслідок конструктивних недоліків, були джерелом шуму, що перевищував ГДР. Працюючи раніше з 16 січня 1995 року по 03 жовтня 2010 року підземним електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування на шахті "Гвардійська" ВО "Кривбасруда" та BAТ "Кривбасзалізрудком", ОСОБА_1 виконував роботи, які згідно з даними санітарно-гігієнічної характеристики про його умови праці № 2/2-1972 від 22 червня 2009 року, підготовленої Тернівською районною санітарно - епідеміологічною станцією м. Кривого Рогу, також характеризувалися запиленістю повітря робочої зони, шумом, що перевищував гранично-допустимий рівень з 2000 року по 03 жовтня 2010 року, та важкою фізичною працею з 1995 року по 2000 року і з 2005 року по 03 жовтня 2010 року (а.с.18-19).
		З пункту 17 Акту розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 23 травня 2011 року вбачається, що причиною виникнення хронічного професійного захворювання є робота протягом 16 років 4 місяців в умовах запиленості повітря робочої зони і 11 років 4 місяці в умовах шуму, що перевищував ГДР та важкої праці - запиленість повітря робочої зони: пил з вмістом кремнію діоксид від 10 до 70 % 3,3-4,1 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3; рівень шуму: 81-92 дБА при нормі 80 дБА; рівень фізичного перевантаження: підіймання та переміщення вантажів, чергуючи з іншими роботами - 35/50 кг при нормі 30 кг, робоча поза з похиом тулуба до 30о - 52,3 - 56,4 % робочої зміни при нормі 25 % часу зміни, робоча поза з нахилом тулуба більше 30о - 8,2 - 34 % робочої зміни при нормі не передбачається; нахили корпуса - вимушені більше 30о - 188-210 разів за зміну при допустимих 100 разів.
		Згідно довідки МСЕК від 26 січня 2011 року позивачу первинно встановлено 5 % втрати працездатності по трудовому каліцтву з 17 січня 2011 року по 01 лютого 2012 року з наступним переоглядом 01 січня 2012 року (а.с.20).
		Згідно довідки МСЕК від 26 вересня 2012 року позивачу повторно встановлено 40 % втрати працездатності за захворюванням: ХОЗЛ - 20 %, радикулопатія - 10 %, туговухість - 5 %, трудове каліцтво - 5 % з 01 серня 2012 року по 01 серпня 2014 року з наступним переоглядом 01 серпня 2014 року (а.с.20 зворотній бік).
		Згідно довідки МСЕК від 15 квітня 2014 року позивачу первинно встановлено ІІІ групу інвалідності з 15 квітня 2014 року до 01 травня 2015 року (а.с.21).
		Згідно довідки МСЕК від 12 жовтня 2017 року позивачу повторно встановлено 65 % втрати працездатності за захворюванням: ХОЗЛ - 30 %, радикулопатія - 10 %, туговухість - 20 %, трудове каліцтво - 5 % та ІІІ групу інвалідності безстоково (а.с.22).
		У зв`язку з отриманими професійними захворюваннями та нещасним випадком позивач неодноразово звертався до закладу медичного лікування, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками із медичної карти стаціонарного хворого (а.с.23-29).
		Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Відповідно до статті 153 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.
		Згідно частин 1, 3 ст.3 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
		Згідно ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
		Так, відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
		Статтею 2371 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
		Виходячи з наведених вимог закону, позицію представника відповідача щодо відсутності підстав для покладення на підприємство відповідальності за завдану шкоду, оскільки відсутня вина підприємства в її заподіянні, суд вважає такою, що не відповідає вимогам закону, оскільки між сторонами склалися трудові правовідносини. При цьому, як травма отримана позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, так і професійні захворювання пов`язані з виробництвом, а отже наявні у зв`язку з цим всі підстави, передбачені ст.2371 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
		У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 2371 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок нещасного випадку під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я через виникнення у нього професійних захворювань, спричинених негативними виробничими факторами, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.
		Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 2371 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
		Відповідно до ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
		Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.
		Вирішуючи питання про покладення відповідальності за завдану позивачу моральну шкоду на відповідача, суд виходить з того, що професійні захворювання виникли у позивача у зв`язку з його отриманою травмою та тривалою протягом 25 років роботою на підприємстві відповідача у шкідливих умовах праці, що підтверджується дослідженими судом доказами.
		Судом встановлено, що у зв`язку з нещасним випадком, що стався на підприємстві відповідача у 2010 році, позивачу встановлено втрату професійної працездатності 5 % у зв`язку з трудовим каліцтвом. Крім того, через тривалу працю у шкідливих умовах на підприємстві відповідача позивачу встановлено хронічні професійні захворювання, які також призвели до втрати працездатності у розмірі 60 %, і загальний відсоток втрати працездатності за результатами останнього медичного переогляду, з урахуванням трудового каліцтва, склав 65 % із встановленням ІІІ групи інвалідності безстроково. 
		Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань(фізичних,душевних,психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості,можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. 
		Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
		Слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
		Зокрема, суд враховує тривалий період роботи позивача в шкідливих умовах, характер отриманих професійних захворювань, відсоток втрати позивачем професійної працездатності та групу інвалідності, які встановлені безстроково, що свідчить про неможливість покращення стану здоров`я у майбутньому незважаючи на лікування, а також тяжкість та невідворотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача, у зв`язку з чим суд погоджується із визначеним позивачем розміром компенсації в сумі 300 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної позивачу моральної шкоди.
		Крім того, відповідно до пп. "А" п. 164.2.14 ст.164 Податкового кодексу України (в редакції з 23 травня 2020 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
		Враховуючи викладене, доводи сторони відповідача щодо оподаткування суми моральної шкоди суд відхиляє, оскільки чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку (в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати) та відповідно підлягають оподаткуванню, однак крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.
		В даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я, у зв`язку з чим зазначені відповідачем зміни до Податкового кодексу України не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.
		Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.
		Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави також судовий збір в розмірі 3000 грн.
		Керуючись ст.ст.153, 2371 КЗпП України, Законом України "Про охорону праці", ст.ст.3, 12, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		Позовні вимоги  ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання та нещасного випадку на виробництві - задовольнити.
		Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб.
		Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь держави судовий збір в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. 
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
		Відповідач: Акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", код ЄДРПОУ 00191307, місцезнаходження: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, буд. 1-А.
		Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів.
		Повний текст рішення складено та підписано 08 січня 2024 року. 
		 
		Суддя:                                                   М.Д. Власенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...