Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 462/9504/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 10.01.2024. Зареєстровано: 10.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.01.2024.
Дата набрання законної сили: 12.02.2024
Номер судового провадження: 1-кп/462/236/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023141390000961

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		справа № 462/9504/23 
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		10 січня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 
		за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2         
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023141390000961 від 04.10.2023 рокупро обвинувачення 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		уродженки с. Кимир Перемишлянського району Львівської області, українки, громадянки України, місце праці: водій ЛКП «Львівелектротранс», заміжня, із середньою освітою, має на утриманні дитину з інвалідністю І групи, раніше не судима, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		 
		у вчиненні кримінального правпорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
		за участю учасників кримінального провадження:
		прокурора - ОСОБА_4 ,
		обвинуваченої - ОСОБА_3 
		захисника - ОСОБА_5 
		в с т а н о в и в:
		 
		03.10.2023, приблизно о 14:20 год., водій ОСОБА_3 , керуючи трамваєм марки «КТ 4Д», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним по трамвайній колії на вул. Чернівецька у м. Львові в напрямку до вул. Городоцька, порушила чинні вимоги Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме: Розділу 1 п. 1.5 (дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків), п. 1.10 (дати дорогу - вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь яких маневрів (за винятком вимог звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість); Розділу 2 п. 2.3 б) (бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі), д) (не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху); Розділу 12 п. 12.3. (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди), які виразилися в тому, що вона будучи неуважною, не стежила за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагувала на її зміну, наближаючись до трамвайної зупинки, що ліворуч по напрямку її руху, поблизу будинку № 2 на вулиці Чернівецька у місті Львові, не вжила заходів до своєчасного застосування гальмування з моменту об`єктивної видимості пішохода ОСОБА_6 , який рухався зліва направо із-за зустрічного трамваю на її колію, в результаті чого відбулась дорожньо-транспортна пригода - наїзд транспортного засобу на пішохода.
		В результаті порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пішохід ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в медичному закладі. Причиною смерті пішохода ОСОБА_6 є тупа відкрита черепно-мозкова травма у вигляді багатолінійного перелому потиличної кістки з поширенням ліній перелому на основу черепа та праву скроневу кістку, крововиливів під оболонки та у речовину головного мозку і м`які тканини голови, котра ускладнилась набряком, набуханням речовини головного мозку і призвело до смерті.
		Таким чином, ОСОБА_3 допустила порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_6 , тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
		Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчиненому визнала повністю, підтвердила фактичні обставини, викладені у обвинувальному акті, щиро розкаялась у вчиненому. Просила суд суворо її не карати та врахувати, що на її утриманні перебуває дитина з інвалідністю І групи, яка визнана судом недієздатною, вона призначена її опікуном, на посаді водія трамвая у ЛКП «Львівелектротранс» працює близько 40 років та за весь період роботи немає жодних дисциплінарних стягнень, робота є основним джерелом її доходу. 
		Потерпілі у судове засідання не з`явились, подали суду заяву, у яких просили проводити розгляд справи у їх відсутності, претензій до обвинуваченої не мають. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України інші докази кримінального провадження судом не досліджувались. Суд визнав недоцільним дослідження інших доказів, оскільки обвинувачена в судовому засіданні не оспорювала факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України при вищезазначених обставинах, учасники судового провадження проти цього не заперечували. Фактичні обставини справи є доведеними, тому суд визнає недоцільним дослідження інших доказів відносно фактичних обставин, які ніким не оспорюються. До таких фактичних обставин відносяться зокрема дата, час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, винуватість у вчиненні кримінального правопорушення та його мотиви, розмір заподіяної шкоди, а також інші обставини провадження, які визнані учасниками судового провадження та ними не оспорюються. 
		Судом з`ясовано, чи правильно учасники судового провадження розуміють зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що у судовому засіданні винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 , яка будучи особою, яка керувала транспортним засобом, вчинила порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, доведена повністю, а її дії правильно кваліфіковано органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 286 КК України. 
		Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Згідно п.3 вищевказаної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
		У відповідності до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченою ОСОБА_3 є тяжким злочином.
		Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
		Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
		При призначенні покарання, суд також враховує, що обвинувачена ОСОБА_3 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, заміжня, раніше не судима, працевлаштована водієм трамваю ЛКП «Львівводоканал», при цьому має стаж водія понад 40 років, позитивно характеризується з місця праці та місця проживання, до дисциплінарної відповідальності не притягувалась, донька обвинуваченої ОСОБА_7 є дитиною з інвалідністю І групи, визнана судом недієздатною і ОСОБА_3 призначена її опікуном. 
		Згідно досудової доповіді за висновком органу пробації про можливість виправлення ОСОБА_3 без обмеження волі або позбавлення волі, за результатами оцінки обвинуваченої ОСОБА_3 ризик вчинення нею повторного правопорушення низький та низький ризик небезпеки для суспільства, а виправлення особи можливе без позбавлення або обмеження волі. 
		Таким чином, за встановлених обставин, суд призначає ОСОБА_3 покарання, яке відповідатиме принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України. 
		При цьому, зважаючи на те, що обвинувачена ОСОБА_3 раніше не судима, щиро розкаялась у вчиненому, враховуючи висновок органу пробації, викладений у досудовій доповіді, суд дійшов висновку про те, що виправлення винної можливо без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити їй покарання із застосуванням ст. 75 КК України зі звільненням від відбування покарання із випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю 2 роки, який є достатнім для того, щоб винна в умовах здійснення контролю за її поведінкою довела своє виправлення, та з покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України.
		Поруч з цим, в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 просила не позбавляти її права керування транспортними засобами, зазначила, що повністю усвідомлює свої дії та їх наслідки, щиро розкаюється у скоєному, покликається на те, що має на утриманні дитину, яка є дитиною з інвалідністю І групи, при цьому основним джерелом її доходу є робота водієм у ЛКП «Львівлектротранс», просить врахувати, що її стаж водія на даний час становить більше 40 років, за час роботи жодного разу до дисциплінарної відповідальності не притягувалась, позитивно характеризується з місця проживання та місця роботи.
		Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.п.20, 21 постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23 грудня 2005 року, при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а і характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, а також обставини, які пом`якшують, обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку при призначенні покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
		Питання про доцільність призначення додаткового покарання вирішується з урахуванням обставин конкретної справи, даних про особу винного та інших обставин, які суд при вирішенні такого питання визнає необхідними для постановлення законного, справедливого та достатнього покарання.
		Оцінивши в сукупності обставини справи, беручи до уваги вимоги індивідуалізації покарання та враховуючи думку прокурора, який вважав за можливе призначення обвинуваченій лише основного покарання без застосування додатковогопокарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, зважаючи на наявність в останньої дитини з інвалідністю І групи, яка визнана судом недієздатною і ОСОБА_3 призначено її опікуном, що вона отримує основний дохід за місцем праці - водія у ЛКП «Львівелектротранс», суд приходить до висновку про доцільність, в даному конкретному випадку, призначення обвинуваченій ОСОБА_3 лише основного покарання без застосування додаткового, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки на переконання суду відсутність права керування транспортними засобами явно погіршить становище обвинуваченої та разом з тим, не буде ефективним засобом для її виправлення.
		Витрати на залучення експертів у даному кримінадьному провадженні на загальну суму 10 993,68 грн підлягають стягненню в дохід держави з обвинуваченої.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
		Питання щодо речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
		Запобіжний захід - особисте зобов`язання, призначене ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 16.11.2023 залишити без змін, до вступу вироку в законну силу.
		Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-371, 373, 374 КПК України,- 
		                               у х в а л и в :
		ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без позбавлення права керування транспортними засобами.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбуття покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.        
		Зобов`язатиОСОБА_3 , відповідно до ст. 76 КК України, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_3 - особисте зобов`язання, призначене ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 16.11.2023 залишити без змін, до вступу вироку в законну силу.
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні на загальну суму 10 993 (десять тисяч дев`ятсот дев`яносто три) гривні 68 копійок, з яких 3 823 (три тисячі вісімсот двадцять три) гривні 68 копійок за проведення електротранспортної експертизи № 4240-Е від 23.11.2023; 2 390 (дві тисячі триста дев`яносто) гривень за проведення судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19114-23/21300-ІТ від 21.11.2023; 4 780 (чотири тисячі сімсот вісімдесят) гривень комплексної судової інженерно-транспортної експертизи № КСЕ-19/114-23/20381-ІТ від 22.11.2023 стягнути з ОСОБА_3 на користь держави. 
		Скасувати арешт на трамвай №4 бортовий номер НОМЕР_1 , накладений в цілому (на його комплектуючі деталі, вузли, агрегати та інше обладнання) без права відчуження, розпорядження та користування ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 06.10.2023.
		Речовий доказ - трамвай №4 бортовий номер НОМЕР_1 повернути ЛКП «Львівелектротранс» Депо-1.
		Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним. 
		З інших підстав на вирок може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
		Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. 
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. 
		Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		Суддя:        (підпис)                                                 ОСОБА_1 
		З оригіналом згідно. Оригінал вироку у справі № 462/9504/23
		Суддя:                                                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...